Удосконалення управління сталим розвитком регіону

Размещено на http://www.allbest.ru/

Удосконалення управління сталим розвитком регіону

Ганна Старикова

аспірант 4 курсу навчання кафедри регіональної політики,

Навчально-науковий інститут публічного управління та державної служби Київського національного університету імені Тараса Шевченка, м. Київ, Україна

Анотація

Сьогодні концепція сталого розвитку популяризується та практикується у всьому світі та в різних регіонах на основі низки організаційних заходів. Україна є активним учасником глобального переходу до сталого розвитку, про що свідчить інтеграція керівних принципів сталого розвитку до міжнародних договорів, національних нормативних актів та відповідних ініціатив. Ця стаття спрямована на побудову теоретико-методологічної бази на основі ефективного управління, забезпечення інституційної підтримки сталого регіонального розвитку та формулювання рекомендацій. У статті аналізуються об'єктивні основи реалізації трансформації економічної системи різного рівня відповідно до концепції сталого розвитку та застосування концепції сталого розвитку в управлінні економічними системами різного рівня. Аналіз змін, що відбуваються на різних етапах сталого розвитку, показує, що вони можуть бути як позитивними, так і негативними. У межах сталого розвитку шляхом виявлення особливостей економічних процесів кожної стадії відтворювального циклу можна уточнити процес трансформації економічної системи відповідно до концепції сталого розвитку. У статті показано застосування теоретичних концепцій зворотної технологічної трансформації до методів управління економічними системами третього регіонального та мікроекономічного рівня. Зворотна трансформація методів управління розглядається як комплексний принцип, що зберігає позитивні характеристики економічної системи (соціально-екологічної спрямованості) і розвиває нові характеристики регіональної системи управління, що забезпечують перетворення системи регіональної економіки. На основі системного аналізу висунуто концептуальний принцип удосконалення управління інвестиціями регіонального розвитку, в основі якого лежить механізм управління процесом реалізації регіональної угоди про розвиток. Механізм заснований на принципах субсидіарності, остаточності, ефективності, взаємодоповнюваності та неповторюваності; дотримується національної стратегії регіонального розвитку та пріоритетів регіональної стратегії розвитку, визначає її цілі (економічні, соціальні, екологічні, інституційні, демографічні, адміністративні, організаційні, територіальні), має незалежні системи моніторингу, контролю та оцінки ефективності; враховує вплив зовнішнього інституційного середовища та процесу децентралізації. На основі розробленої матриці відповідальності пропонується провести оцінку та розробити напрямки удосконалення регіонального розвитку.

Ключові слова: сталий розвиток, аналіз, удосконалення, управління, інвестиції, диспропорції, матриця відповідальності.

Ganna Starykova

graduate student of the 4th year of study of the Department of Regional Policy,

Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, Ukraine,

IMPROVING THE REGIONAL SUSTAINABLE DEVELOPMENT MANAGEMENT

Today, the concept of sustainable development is popularized and practiced around the world and in different regions on the basis of a number of organizational measures. Ukraine is an active participant in the global transition to sustainable development, as evidenced by the integration of sustainable development guidelines into international treaties, national regulations and relevant initiatives. This article is aimed at building a theoretical and methodological framework based on effective governance, providing institutional support for sustainable regional development and formulating recommendations. The article analyzes the objective basis for the transformation of the economic system of different levels in accordance with the concept of sustainable development and the application of the concept of sustainable development in the management of economic systems of different levels. Analysis of changes occurring at different stages of sustainable development shows that they can be both positive and negative. Within the framework of sustainable development by identifying the features of economic processes of each stage of the reproductive cycle, you can clarify the process of transformation of the economic system in accordance with the concept of sustainable development. The article shows the application of theoretical concepts of reverse technological transformation to methods of managing economic systems of the third regional and microeconomic level. The reverse transformation of management methods is considered as a complex principle that preserves the positive characteristics of the economic system (socio- environmental orientation) and develops new characteristics of the regional management system that ensure the transformation of the regional economy. On the basis of the system analysis the conceptual principle of improvement of management of investments of regional development which basis of the mechanism of management of process of realization of the regional agreement on development is put forward. The mechanism is based on the principles of subsidiarity, finality, efficiency, complementarity and uniqueness; adheres to the national strategy of regional development and priorities of the regional development strategy, determines its goals (economic, social, environmental, institutional, demographic, administrative, organizational, territorial), has independent systems of monitoring, control and evaluation of effectiveness; takes into account the influence of the external institutional environment and the decentralization process. On the basis of the developed matrix of responsibility it is offered to carry out an estimation and to develop directions of improvement of regional development.

Key words: sustainable development, analysis, improvement, management, investment, imbalances, responsibility matrix.

Постановка проблеми. Пріоритетами соціально-економічного розвитку на період до 2027 року визначено підтримку та розвиток соціальної, економічної, екологічної складової. Ці дані викладені в документах "Стратегічне планування регіонального розвитку на період до 2027 року" та "Стратегія інноваційного розвитку України на період до 2030 року". Українським компаніям та місцевій владі необхідно працювати разом для залучення іноземних інвестицій, сучасних технологій та соціально - економічного розвитку українського регіону.

Реформування системи управління регіональним розвитком передбачає запровадження нових норм регіональної політики, спрямованих на поєднання завдання модернізації економіки країни із завданням забезпечення інклюзивного та збалансованого регіонального розвитку. Завдання забезпечення випереджаючого соціально-економічного розвитку України до рівня найрозвиненіших країн Європи сьогодні ускладняються зовнішніми обставинами та фінансово-економічною кризою, яка мала катастрофічні наслідки. Погіршення становища промислового комплексу, стрімка девальвація національної валюти, різке падіння рівня життя населення призводять до необхідності удосконалення системи управління регіональним розвитком. Разом з тим, в Україні є всі умови для подолання негативних тенденцій регіонального розвитку. В даному випадку є необхідність модернізації сучасної регіональної політики та розробки стратегічного плану дій.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням удосконалення регіонального розвитку присвячені роботи вітчизняних та зарубіжних авторів. Так, Приходченко Т.А. [1] в своїй роботі стверджує про необхідність забезпечення комплексного та збалансованого функціонування регіону за рахунок використання організаційних, економічних та правових засобів. Основне завдання, при цьому, аналіз сучасного соціально-економічного розвитку українського регіону. В роботі виявлено, що проблема регіональної диференціації серйозно гальмує ефективність національної економіки за сучасних умов. Разом з тим, в роботі не представлено конкретних рекомендацій щодо удосконалення регіонального розвитку.

Кравченко О.О. та Остапенко С.О. [2] в своїй роботі провели детальний аналіз зарубіжного досвіду управління регіональним розвитком. Виявлено, що сучасний стан регіонального розвитку в Україні характеризується суттєвими диспропорціями у регіональному розвитку, посиленням концентрації економічної діяльності на рівні великих міст, неефективністю системи державного управління регіональним розвитком.

Джигора О.М. [3] в своїй роботі основну увагу приділила викликам, основним загрозам регіонального розвитку та ключовим напрямам їх подолання. Визначено взаємозв'язки між елементами SWOT-матриці регіонального розвитку та відносними змінами між внутрішніми факторами та зовнішніми впливами регіонального розвитку. Рекомендується кількісно оцінити вплив елементів матриці SWOT (сильні сторони, слабкі сторони, можливості, загрози) з використанням моделі теорії графів, виявити пріоритетні можливості для сприяння регіональному розвитку, просування функцій, заохочувати розвиток малого та середнього бізнесу.

В роботі Маргітич В. [4] проведена діагностика компетенцій за допомогою матриці, що демонструє оцінку рівня організаційно-економічного потенціалу. В результаті сформувалися зони: пропускної спроможності з низьким організаційно-економічним потенціалом, низької пропускної спроможності, де основи економічного розвитку слабкі, потенціал - перехідної економіки - локомотив та потенціал - лідер.

Разом з тим, виклики сьогодення потребують нових підходів до удосконалення управління регіональним розвитком.

Мета статті - розробка та впровадження теоретико-методичних основ щодо удосконалення управління стійким регіональним розвитком.

Виклад основного матеріалу. Зростання економіки відбувається в просторі. В умовах зовнішніх викликів, в тому числі пандемії COVID-19 виникають розриви не тільки в світовій економіці, але й в тому числі і в регіональній економіці. Очікується, що зовнішні події призведуть до глибоких диспропорцій у розвитку, що вплинуть на середньострокові економічні показники.

Глобальне зростання економіки зараз відбувається на рівні 4-5% щороку. Такі низькі показники розвитку можна пояснити зовнішніми викликами, що пов'язані з погіршенням епідемії. При цьому, прогнози для країн із розвиненою економікою знаходяться також на низькому рівні в більшому випадку через перебої з поставками в умовах пандемії. Дана ситуація може бути частково компенсована поліпшенням короткострокових перспектив на ринках деяких експортних товарів та країн. Швидке поширення дельта-тиску та загроза появи нових альтернатив збільшили невизначеність щодо того, як швидко буде подолано пандемію. Простір для маневру обмежений, а заходи політики вибрати складно.

Основним стримуючим фактором у зростанні економіки та ефективному її функціонуванні є наявність значної диспропорції в розвитку регіонів. Одним із основних проявів незбалансованості регіонального розвитку є дивергенція між соціально-економічним розвитком та регіональним валовим внутрішнім продуктом та валовим внутрішнім продуктом на душу населення, оскільки загальним показником, що характеризує рівень регіонального економічного розвитку, є регіональний валовий внутрішній продукт.

Аналіз валового регіонального продукту по областях України показує, що у 2019 році у порівнянні з 2017 роком [5] усі в усіх регіонах цей показник збільшився, лише Луганська область зазнала зниження. Також у деяких регіонах, наприклад, у Закарпатській, Запорізькій, Київській, Донецькій областях валовий регіональний продукт знизився у 2019 р., порівняно з 2017 р., а у Рівненській, Тернопільській, Херсонській, Закарпатській області темп зростання валового регіонального продукту був невеликий (рис. 1).

Рис. 1. Валовий регіональний продукт у фактичних цінах, млн.грн Джерело: побудовано автором за даними [5].

Ці розбіжності багато в чому мають як географічний характер, так і причини промислового спаду та світової економічної кризи. Ще одна особливість полягає у тому, що в країні існують проблеми загальної спрямованості формування валового регіонального продукту, а особливо у таких регіонах як Дніпропетровська, Донецька та Полтавська області.

На рис. 2 представлена загальна тенденція до формування регіональних диспропорцій, які виникли внаслідок зазначених обставин. Так, диспропорція у 2010 році між регіонами складала 3,56 рази. Разом з тим, у 2019 році цей розрив значно збільшився і складає 17,08 рази. Одним із напрямів зменшення диспропорції регіонального розвитку може бути залучення інвестицій в регіони [5].

Рис. 2. Валовий регіональний продукт в розрахунку на душу населення, грн. Джерело: побудовано автором за даними [5].

Інвестиції є стимулом регіонального розвитку та чинником формування валового регіонального продукту. Згідно з останніми офіційними даними поглибленого вивчення структури валового регіонального продукту, за 2019 рік рівень інвестицій у регіонах не досяг рівня аналогічного періоду попереднього року, а в Житомирській області він не досяг і половини (табл. 1).

Табл 1. Капітальні інвестиції за регіонами України за період 2013 -2019 рр., млн.грн.

Джерело: побудовано автором за даними [5].

Щодо джерел інвестування можна зазначити, що головним джерелом інвестицій залишаються власні кошти підприємств та організацій, кредити банків та інші позики, а також кошти місцевих бюджетів, кошти населення щодо іпотечного кредитування (рис. 3).

Рис. 3. Джерела фінансування капітальних інвестицій за період з 2010 року по 2019 рік

Джерело: побудовано автором за даними [5].

Основні напрямки, на які спрямовуються капітальні інвестиції, можна поділити на два види: "тверда" складова та "м'яка" складова. Головним чином інвестування здійснюється в "тверду" складову (лікарні, школи, тощо).

Таким чином, удосконалення стратегії регіонального розвитку має бути спрямовано перш за все на мінімізацію диспропорцій в умовах децентралізації та перехід від публічного інвестування в дороги, школи, лікарні на фінансування людського і соціального капіталу, а також інновацій та інституційного розвитку. З метою пошуку ефективних методів переходу слід регіональний розвиток розглядати як складну систему функціонування (рис. 4)

Рис. 4. Соціально-економічна система стійкого розвитку регіону Джерело: побудовано автором за на основі проведених досліджень

Вихідні результати

При цьому показник розвитку регіону повинен включати значну кількість факторів, серед яких макроекономічні фактори, показник оцінки демографічної ситуації, структура промисловості та стан основних фондів. З цього можна дійти висновку, що валовий регіональний продукт України формувався за умов посилення регіональної диспропорції, відбиваючи послаблення міжрегіональних зв'язків і територіальної єдності національної економіки. До негативних наслідків наростання регіональної соціально-економічної диспропорції та територіальної дезінтеграції відносяться: 1) посилення роздробленості та стану народногосподарського регулювання; 2) ускладнення реалізації деяких всеосяжних та ефективних макроекономічних правил шляхом реалізації макроекономічних заходів.

Дані наслідки матимуть ефективний вплив лише на певні частини економіки чи території без очікуваних загальних макроекономічних ефектів, запобігання географічному розпорошенню економічних ресурсів, технологічних та інституційних інновацій, посилення факторів економічного зростання. У зв'язку з ослабленням ролі та посиленням факторів розширення використання технологічних інновацій невелике, перевищення широких факторів економічного зростання, що посилюють макроекономічні диспропорції, одним із яких є прискорення інфляційних процесів, географічне поширення інституційних нововведень, що ведуть до інституційних реформ, в основному до повільного та протилежного здійснення ринкових реформ, ослаблення національно-територіальної єдності та посилення міжрегіональної політичної конфліктності та ризику національно-територіальноїроздробленості. Тому в сучасних умовах необхідна структурна модернізація національної економіки для усунення негативних факторів, що виникають у сучасних умовах. Це важливо і в умовах децентралізації, оскільки ослаблення центрального управління не матиме нівелюючого ефекту, а призведе до поступового погіршення еколого-природного середовища. Крім того, твердження про те, що "регіональні диспропорції є результатом структурних диспропорцій в українській економіці", не є єдиною причиною необхідності реформування регіональної політики з метою підвищення ефективності формування валового регіонального продукту. Розумна економічна політика на регіональному рівні може стати важливим чинником економічного зростання країни.

Визначений склад ознак цієї області як багатовимірної системи допомагає сформувати матрицю соціальної відповідальності підфункцій стійкого регіонального розвитку (рис. 5). Функції стійкого регіонального розвитку (інституційні, адміністративні, економічні, демографічні, організаційні, екологічні, територіальні) можна поділити на зовнішні і внутрішні: 1) зовнішні - результат взаємодії регіону з навколишнім середовищем через відкриті канали зовнішньої паралельної системи; 2) внутрішній - визначаються як підсистема керування регіоном.

Рис.5. Функції стійкого регіонального розвитку Джерело: побудовано автором за на основі проведених досліджень

З наведеного рисунку видно, що функціональний зміст взаємовідносин основного органу управління сталим розвитком регіону має системний всеохоплюючий характер.

Разом з тим, при управлінні сталим розвитком території необхідно враховувати параметричні стани, що характеризують кожен виділений простір. У табл. 1 представлена функціональна класифікація регіонів у рамках шести просторів розпізнавання. Кожен простір ідентичності має набір характеристик, найважливіші у тому числі з погляду управління стійким розвитком: територіальні, адміністративні, економічні та інших.

Однією з найбільш прогресивних напрямків у цій галузі на сьогоднішній день є розробка та впровадження спеціалізованих інструментів. Сучасні моделі та комплекси аналізу в більшості випадків універсальні та багатогранні, мають великий потенціал, заснований на спільному використанні різних підходів до моделювання. Однак є й недоліки, такі як диверсифікація показників, поганий баланс результатів та використання передових методів. Це суттєве обмеження перешкоджає ефективному використанню розробок у практичній діяльності щодо територіального управління. Одним із найперспективніших напрямів у цій галузі є використання адаптивних моделей. Є два схожі підходи, але природа області моделювання різна і тому повинно використовуватися поняття адаптивності.

Висновки

Проведене дослідження обґрунтовує теоретичні та методологічні засади та забезпечує методичну підтримку для удосконалення системи управління стійким розвитком у регіоні. Підтверджено теоретико- методологічні положення, що розкривають природу регіону як складної системи з внутрішніми та зовнішніми характеристиками. До зовнішніх ознак відносяться: багатовимірне, багаторівневе, кінцеве, частково відкрите, динамічне, асинхронне та багатоконтурне управління. До внутрішніх характеристик відносяться: гнучкість, потенціал зростання, стійкість до перешкод, структуру. управління економічний регіональний

В Україні сьогодні кожен регіон має свій план розвитку. Дедалі більше досліджень націлені на перспективи розвитку приватних інвестицій в інфраструктуру України у формі державно-приватного партнерства. Державний бюджет роками не може повністю фінансувати капітальні витрати, приватні інвестори не довіряють державі, а іноземці обережно експериментують із міжнародними інвестиційними банками.

При цьому, на фінансування інфраструктури (виробничої, транспортної, соціальної) необхідно витрачати від 5% до 7% ВВП. За оцінками ОЕСР, збільшення виробництва, у середньому на 1,6% міг би стимулювати державні може бути особливо важливим в сучасних умовах.

Література

1. Приходченко Т.А. Аналіз сучасного регіонального розвитку в Україні. Економіка та держава. 2018. № 5. С. 43-47.

2. Кравченко О.О., Остапенко С.О. Зарубіжний досвід управління регіональним розвитком. Організаційний комітет Голова організаційного комітету. 2019. С. 118.

3. Джигора О.М. Сучасні виклики та загрози регіонального розвитку, напрями їх подолання. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія "Економіка". 2020. №. 2 (56). С. 70--80.

4. Маргітич В. Матриця діагностики організаційо-економічного потенціалу стратегічного розвитку. Стратегія бізнесу: футурологічні виклики: зб. матеріалів Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції. К.: КНЕУ, 2019. 495 с.

5. Державна служба статистики України. Колективні засоби розміщення в Україні. URL: http://www. ukrstat. gov. ua/.

6. References:

7. Prykhodchenko, T. A. (2018). Analiz suchasnogho reghionaljnogho rozvytku v Ukrajini [Analysis of modern regional development in Ukraine]. Ekonomika ta derzhava - Economy and state, 5, 43-47 [in Ukrainian].

8. Kravchenko, O. O. & Ostapenko, S. O. (2019). Zarubizhnyj dosvid upravlinnja reghionaljnym rozvytkom [Foreign experience in regional development management]. Orghanizacijnyj komitet Gholova orghanizacijnogho komitetu - Organizing Committee Chairman of the Organizing Committee, 118 [in Ukrainian].

9. Dzhyghora, O. M. (2020). Suchasni vyklyky ta zaghrozy reghionaljnogho rozvytku, naprjamy jikh podolannja [Modern challenges and threats of regional development, directions of their overcoming]. Naukovyj visnyk Uzhghorodsjkogho universytetu. Serija "Ekonomika" - Scientific Bulletin of Uzhgorod University. "Economics" series, 2 (56), 70-80 [in Ukrainian].

10. Marghitych, V. (2019). Matrycja diaghnostyky orghanizacijo-ekonomichnogho potencialu strateghichnogho rozvytku [Matrix of diagnostics of organizational and economic potential of strategic development]. Strateghija biznesu: futurologhichni vyklyky: zb. materialiv Mizhnarodnoji naukovo- praktychnoji internet-konferenciji - Business strategy: futurological challenges: coll. materials of the International scientific-practical Internet conference, 495 [in Ukrainian].

11. Derzhavna sluzhba statystyky Ukrajiny. Kolektyvni zasoby rozmishhennja v Ukrajini. www. ukrstat. gov. ua. Retrieved from: http://www. ukrstat. gov. ua/ [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru