Психолого-правові аспекти протидії корупції в Україні на сучасному етапі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Психолого-правові аспекти протидії корупції в Україні на сучасному етапі

Меленко О.В., кандидат юридичних наук, доцент кафедри публічного права

Гриндей Л.М., кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального права

Стратій О.В., кандидат юридичних наук, асистент кафедри публічного права

У статті здійснено комплексний аналіз корупційних правопорушень в Україні. Аналіз показав, що третина корупційних правопорушень здійснюється у п'яти регіонах України, на підставі чого зроблено висновок про нерівномірне корупційне середовище. Виявлено, що в структурі корупційних правопорушень найбільшу частку займають адміністративні корупційні правопорушення. Загалом структура адміністративних корупційних правопорушень в Україні є однорідною. Майже всі адміністративні корупційні правопорушення стосуються порушень вимог фінансового контролю. Іншими словами, більшість українських корупціонерів приховує або викривлює інформацію про свої доходи та іноземні фінансові вкладення. У структурі кримінальних корупційних правопорушень найбільшу частку займають правопорушення, пов'язані із отриманням неправомірної вигоди та зловживанням службовим становищем. У структурі дисциплінарної відповідальності за корупційні правопорушення найбільшу частку займають правопорушення, пов'язані із недотриманням вимог фінансового контролю, наявністю конфлікту інтересів та отриманням неправомірної вигоди. На підставі комплексного аналізу корупційних правопорушень в Україні розроблено поведінковий стереотип українського корупціонера. Логічна послідовність дій українського корупціонера відбувається у шість етапів: діє в інтересах власної вигоди всупереч інтересам держави та суспільства; зловживає службовим становищем; отримує неправомірну вигоду; стрімко накопичує майно; виводить гроші за кордон; приховує та викривлює інформацію про особисті доходи. У статті систематизовано психологічні характеристики корупціонера. Психологічний портрет корупціонера формують такі морально-психологічні риси та соціально-рольові ознаки, як відчуття вседозволеності та впливовості, заздрісність, марнославство, культ грошей, навіюваність, комунікабельність, схильність до ризику, відсутність емпатії, кар'єризм, показна контрольованість тощо. Під показною контрольованістю мається на увазі демонстрація «покер фейса», за яким приховуються безвідповідальність, ненадійність, імпульсивність, емоційна нестабільність, агресивність. У статті запропоновано низку інституційних змін, спрямованих на ослаблення корупційного середовища в Україні.

Ключові слова: корупція, корупційні правопорушення, стереотип корупційної поведінки, психологічний портрет корупціонера, боротьба з корупцією.

PSYCHOLOGICAL AND LEGAL ASPECTS AGAINST CORRUPTION IN UKRAINE NOWADAYS

This article provides a complex analysis of corruption crimes in Ukraine. The analysis is showing that a third of corruption crimes are committed in five regions of Ukraine, and a conclusion was made about the uneven corruption environment. It was found that in the structure of corruption crimes the largest part is occupied by administrative corruption crimes. In general, the structure of administrative corruption crimes in Ukraine is homogeneous. Almost all administrative corruption crimes concern violations of financial control requirements. In other words, the vast majority of Ukrainian corrupt criminals hide or distort information about their income and foreign financial investments. In the structure of criminal corruption crimes, the largest share is occupied by offenses related to obtaining illegal benefits and abuse of official position. On the other side, in the structure of disciplinary liability for corruption crimes, the largest share is occupied by offenses related to non-compliance with the requirements of financial control, a conflict of interests, and the receipt of illegal benefits. Based on a comprehensive analysis of corruption crimes in Ukraine, a behavioral stereotype of a Ukrainian corruptor has been developed. The logical sequence of actions of the Ukrainian corruptor has six stages: one's main interest is their own benefit, which excludes the interests of the nation and society; abuses one's official position; receives illegal benefits; rapidly accumulates material goods; stores money abroad; hides and distorts information about personal income. This article systematizes the psychological characteristics of a corruptor. The psychological portrait of a corruptor is formed by specific moral and psychological traits and socio-role characteristics, such as feelings of permissiveness and influence, envy, vanity, money cult, sociability, a propensity to risk, lack of empathy, careerism, ostentatious control. Ostentatious control means a demonstration of «poker face», which hides irresponsibility, unreliability, impulsiveness, emotional instability, aggression. The article proposes a number of institutional changes aimed at reducing the corruption environment in Ukraine.

Key words: corruption, corruption crimes, stereotype of corrupt behavior, psychological portrait of a corruptor, fight against corruption.

Вступ

Постановка проблеми. Нещодавні соціологічні опитування, здійснювані дослідницькою агенцією Info Sapiens в Україні у 2020 році за підтримки Антикорупційної Ініціативи Європейського Союзу в Україні (EUACI), показали, що проблема корупції в Україні посідає за значущістю друге місце після військових дій у Донецькій та Луганській областях [1].

Прикрим є і той факт, що за Індексом сприйняття корупції Україна у 2020 році здобула лише 33 бали з максимально можливих 100 балів і посіла 117 місце серед 180 країн світу, що говорить, по-перше, про існування країн із низьким рівнем корупції (Нова Зеландія, Данія, Фінляндія, Швейцарія, Сінгапур, Швеція, Норвегія, Нідерланди, Люксембург, Німеччина), а відтак і реальних можливостей її подолання, незважаючи на ресурсні відмінності (географічні, геополітичні, природо- економічні тощо), а по-друге - про наявність величезної прірви між Україною і країнами з низьким рівнем корупції та необхідність здійснення кропіткої зосередженої роботи на шляху оздоровлення нашої держави від цього «важкого недугу» [2].

Очевидно, що, з огляду на різну інтенсивність та конфігурацію впливу різноманітних факторів корупції на формування сприятливого корупційного середовища в державі, ефективні рецепти подолання корупції, запозичені (імпортовані) з інших країн та регіонів світу, не здатні істотним чином спричинити прогрес у вирішенні цієї проблеми в Україні, адже кожній нації належить властивий тільки їй набір інституційних (формальні та неформальні інститути, а також механізми примусу до їх виконання) та психологічних паттернів, що зумовлюють специфічний стереотип корупційної поведінки.

Зазначене актуалізує нагальність дослідження поведінкового стереотипу українського корупціонера, виявлення «слабких місць» інституційного середовища, завдяки яким ця поведінка видається можливою, та напрацювання важелів та механізмів щодо відповідної інституційної трансформації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Нині у науковій літературі проблематика корупції достатньо широко обговорюється як на рівні галузевих наук, так і на міждисциплінарній основі. Так, у науковій літературі накопичено багатий арсенал знань щодо поняття, видів, витоків, стимулів, причин та факторів корупції (Г. Бродман, І. Кушнарьов, В. Полте- рович, С. Роуз-Аккерман, Ф. Ріканатіні, Б. Хастед, Д. Хейлман та ін.) [3; 4; 5], методик оцінювання корупції (Corruption Perceptions Index від Transparency International, The National in Transit ratings від Freedom House, індекси CPI та CPIA від World Bank, Global Integrity Report та ін.), наслідків корупції (Б. Беговіц, Б. Ешфорт, Е. Невмережицький, С. Робінсон, А. Савченко та ін.) [6], методів боротьби з корупцією (С. Алфьоров, Б. Головкін, О. Кальман, В. Оболенцев, М. Романов, Є. Скулиш, В. Трепак, Н. Ярмиш та ін.) [7] тощо. Психологічним аспектам корупції присвятили свої роботи як зарубіжні (Н. Анненкова, О. Вановська, О. Камнєва, С. Максимов, С. Мур та ін.), так і вітчизняні (О. Акімов, О. Лозинський, І. Мезенцева, М. Мельник, Д. Михайленко, Е. Молдаван, В. Нонік, О. Шевченко, С. Шрамко та ін.) [8] вчені.

Вважаємо, що пошук ефективних інструментів боротьби з корупцією в Україні можливий лише на основі всебічного аналізу вітчизняних корупційних правопорушень, виявлення іманентних українському корупціонеру поведінкових та психологічних рис та особливостей. Зазначеним питанням у науковій літературі присвячено обмаль уваги.

Цілі статті (постановка завдання) - на підставі аналізу корупційних правопорушень в Україні виявити стереотип поведінки українського корупціонера, неефективні інституційно-правові рамки, що обслуговують/підтримують корупційне середовище, напрацювати психолого-правові аспекти протидії вітчизняній корупції на сучасному етапі.

Виклад основного матеріалу дослідження

Перед тим, як перейти до психолого-правових аспектів протидії корупції в Україні, необхідно передусім проаналізувати сучасну статистику корупційних правопорушень.

Прикрим є той факт, що за останні 5 років кількість корупційних правопорушень в Україні зросла вдвічі (або на 107 %) (табл. 1).

За січень-жовтень 2021 року найбільша частка корупційних правопорушень серед фізичних та юридичних осіб України вчинено у Дніпропетровській (539 випадків), Львівській (528 випадків), Харківській (377 випадків), Київській (255 випадків) та Черкаській (252 випадки) областях [9]. адміністративний корупційний правопорушення

Іншими словами, більше третини (1951 випадок, або 34 %) корупційних правопорушень в Україні припадає на ці п'ять регіонів. Це свідчить про відсутність однорідності корупційного середовища в Україні.

Серед усіх корупційних правопорушень в Україні за січень-жовтень 2021 року левова частка (5611 випадків, або 97 % від загальної кількості) супроводжувалася через інститут судового вироку, а решта (3 %) - через інститут дисциплінарного стягнення (192 випадки).

У структурі корупційних правопорушень за судовими вироками найбільшу частку у січні-жовтні 2021 року займають злочини, інкриміновані за ст. 1724-1729 та 18846 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) - 4472 випадки (або 80 %); решта 20% припадає на частку корупційних правопорушень (1139 випадки), інкримінованих за статтями Кримінального кодексу України (ККУ) (табл. 2).

У структурі корупційних правопорушень, за якими накладено адміністративну відповідальність, найбільше випадків стосуються порушення вимог фінансового контролю (95 %) (див. табл. 2).

Згідно із КУпАП, до порушення вимог фінансового контролю відносяться: несвоєчасне подання або недостовірне викладення відомостей у щорічній декларації осіб, що працюють в органах влади (державної, самоврядної); неповідомлення про відкриття банківських рахунків за кордоном та суттєве підвищення майнового стану вищезазначених осіб.

Таблиця 1 Динаміка кількості корупційних правопорушень в Україні

*Дані наведено за період січень-жовтень 2021.

** До 2019 року дані внесені без розподілу по категоріях справ.

Складено автором на основі джерела: [9]

Таблиця 2 Структура адміністративних корупційних правопорушень в Україні (січень-жовтень 2021р.)

Складено автором на основі джерел: [9; 10]

У структурі корупційних кримінальних правопорушень в Україні за січень-жовтень 2021 року найбільшу питому вагу займають: правопорушення, пов'язані з отримання неправомірної вигоди, - 881 випадок (або 77 % від загальної кількості); зловживання службовим становищем - 109 випадків (або 10 % від загальної кількості) (табл. 3).

Законом України «Про запобігання корупції» визначено перелік корупційних правопорушень, за вчинення яких може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності (за відсутності адміністративного/кримінального правопорушення) (табл. 4).

Структура накладених дисциплінарних стягнень внаслідок вчинення корупційних правопорушень у січні-жовтні 2021 року виглядає таким чином:

Таблиця 3 Структура корупційних кримінальних правопорушень в Україні (січень-жовтень 2021р.)

Складено автором на основі джерела: [9; 11]

Таблиця 4 Перелік корупційних правопорушень, за які встановлюється дисциплінарна відповідальність в Україні

Складено автором на основі джерела: [12]

- порушення вимог фінансового контролю, в тому числі несвоєчасне подання щорічної декларації (37 % випадків);

- неповідомлення про конфлікт інтересів - (24 % випадків);

- одержання неправомірної вигоди та подарунків (20 % випадків);

- порушення правил етичної поведінки, в тому числі розголошення конфіденційної інформації, порушення принципу політичної нейтральності (18 % випадків);

- інші корупційні порушення, в тому числі протидія діяльності НАЗК (1 % випадків).

Аналіз проведених статистичних досліджень дає змогу сформувати поведінковий стереотип українського корупціонера, в тому числі логічну послідовність його дій, яка відбувається у 6 етапів (рис. 1).

Як видно із запропонованої моделі поведін- кового стереотипу українського корупціонера, базис корупційної поведінки становить егоїстичний тип особистості, з притаманними йому егоцентризмом, корисливістю та потуранням інституту права.

Загалом до характеристик (морально-психологічних рис та соціально-рольових ознак), що формують психологічний портрет коруп- ціонера, належать: відчуття вседозволеності та впливовості; морально-духовне падіння (знищення чесності, заздрісність, здирство, зажерливість, марнославство); корисливі упередження (жага до накопичення, міцне прагнення до задоволення матеріальних потреб, культ грошей); навіюваність; комунікабельність; схильність до ризику; відсутність емпатії; кар'єризм; показна контрольованість власної поведінки (низький рівень агресивності, імпульсивності, емоційної нестабільності) [13, с. 278; 14, с. 36]. Щодо показної контрольованості власної поведінки, то це є лише видимість, адже корупціонер усім своїм виглядом демонструє «покер фейс», проте через його морально-духовне падіння ця особистість насправді є «незрілою», а тому їй властиві безвідповідальність та ненадійність.

Виходячи із соціологічних даних, проведених у 2020 році Info Sapiens, основними корупційними суб'єктами в Україні є митниця, суди, ВРУ, прокуратура, медицина, поліція (крім патрульної). Водночас прикрим є той факт, що з числа населення та бізнесу готовими до викриття корупційного правопорушення виявилися лише10 % респондентів, а увійти до корупційної схеми виявили готовність 42,5 % [1].

Рис. 1. Поведінковий стереотип українського корупціонера

Розроблено автором

Погоджуємось із думкою С. Мур, що для подолання феномену корупції необхідно транслювати/виховувати некорупційний спосіб життя (антикорупційні переконання, погляди, установки, способи мислення) [14, с. 38].

Висновки

Проведене дослідження дає змогу виокремити низку актуальних психолого-правових аспектів протидії корупції в Україні на сучасному етапі. Серед них:

Внесення спеціального розділу (наприклад, «Корупційні правопорушення») до Особливої частини Кримінального Кодексу України на кшталт того, як це відображено у Законі України «Про адміністративні правопорушення» (гл. 13-А. Адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією). Це, на нашу думку, посилить психологічний тиск на потенційних корупціонерів та приверне увагу суспільства до тяжких наслідків такої опортуністичної поведінки.

Незважаючи на той факт, що починаючи з лютого 2019 року НАЗК на офіційному порталі висвітлює статистику кримінальних правопорушень, існує чимало проблем, що вимагають негайного вирішення. Серед них: існує обмеження до 100 записів стосовного конкретних корупційних правопорушень, що унеможливлює розкриття «портрету українського корупціонера» за статевою ознакою, суб'єктною (його посади та місця роботи, де здійснено корупційне правопорушення) та регіональною/локальною ознакою. Подолання означених проблем дозволило би створити потужний інструмент громадського впливу на свідомість потенційних корупціонерів та недопущення такої опортуністичної поведінки через мотив втрати ділової репутації.

Внести законодавчі зміни, зокрема в Закон України «Про запобігання корупції», стосовно можливостей проведення обов'язкової психологічної експертизи у притягнутих до відповідальності осіб-корупціонерів, у тому числі з оприлюдненням результатів досліджень для наукового співтовариства. Це б дозволило не лише уникнути статистичних похибок, які викривлюють анкетні дані (особисті опитування, телефонні опитування), якими нині оперують вітчизняні дослідники з питань корупції, а й напрацювати реальну статистичну базу психологічних характеристик українського корупціонера і створити об'єктивне підґрунтя для розроблення відповідних заходів щодо недопущення до влади осіб із високим рівнем схильності до корупції.

Незважаючи на те, що Україна у 2006 році ратифікувала Конвенцію ООН проти корупції [15], де міститься ст. 23 «Відмивання доходів, здобутих злочинним шляхом», аналогічна за змістом стаття ККУ (ст. 209 «Легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом») не зараховується до переліку корупційних кримінальних правопорушень (ст. 45 ККУ). Іншими словами, особи, які засуджені за цією статтею, не лише не фігурують у Державному Реєстрі корупціонерів, а й можуть займати державні посади в майбутньому, розраховувати на послаблення вироку. З огляду на поведінковий стереотип українського корупціонера, де вивід грошей за кордон є іманентною реакцією на стрімке накопичення майна, вищезазначене є логічним та нагальним.

До вищезазначеного хотілося б додати, можливо, дискусійну пропозицію. Термін «корупціонер», запозичений із англомовної літератури, у нашій мовній конструкції звучить психологічно нейтрально, він не відбився як асоціативний ярлик у пам'яті поколінь. Можливо, термін «зрадник держави» матиме більший психологічний тиск та демонстраційний ефект, адже за суттю особа, яка ставить свої егоїстичні інтереси вище від національних, є ніким іншим, як зрадником інтересів нації. На жаль, подана у 2020 р. аналогічна петиція до Президента України (№ 22/106670-еп) не набрала достатньої кількості голосів, що цілком корелюється із високою готовністю українців (42,5 %) до корупційних оборудок [16].

З огляду на той факт, що корупційні правопорушення в Україні за територіальним аспектом здійснюються нерівномірно, подальші дослідження цієї тематики вбачаються у напрямі розроблення методики оцінки психологічного портрету українського корупціонера в розрізі регіонів, з урахуванням соціальних, культурних, ментальних, історичних, традиційних, економічних, політичних, правових особливостей формування регіонального корупційного середовища в Україні. Не менш важливим завданням є розроблення механізмів, важелів та інструментів щодо зміни (викорінення) психологічної готовності українців до корупційних дій.

Література

1. Корупція в Україні 2020: розуміння, сприйняття, поширеність / Info Sapiens. URL: https://nazk.gov.ua/wp-content/ uploads/2020/05/Corruption_Survey_2020_Presentation_Info-Sapiens.pdf (дата звернення: 01.11.2021).

2. Corruption Perceptions Index - 2020 / Transparency International. URL: https://www.transparency.org/en/cpi/2020/index/ukr (дата звернення: 01.11.2021).

3. Полтерович В.М. Факторы коррупции. Экономика и математические методы, 1998. № 3(34). С. 30-39.

4. Бродман Г., Риканатини Ф. Корни коррупции. Важны ли рыночные институты'? / Всемирный Банк, 2008. 22 с. URL: https://web.worldbank.org/archive/website00818/WEB/PDF/WPS2368_.PDF (дата звернення: 01.11.2021).

5. Rose-Ackerman S., Palifka B.J. Corruption and Government: Causes, Consequences, and Reform. Cambridge: Cambridge University Press, 2016. 644 р.

6. Begovic B. Corruption: concepts, types, causes and consequences. Documentos.CADAL, 2005. № 26. С. 1-7.

7. Запобігання корупції: підручник / Б.М. Головкін, В.Ф. Оболенцев, М.В. Романов та ін.; за заг. ред. Б. М. Головкіна. Харків: Право, 2019. 296 с.

8. Шрамко С.С. Роль громадської свідомості у запобіганні корупції. Науковий вісник Ужгородського національного університету, 2014. Вип. 28, т. 3. С. 48-51.

9. Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення / НАЗК. URL: https://corruptinfo.nazk.gov.ua/ (дата звернення: 01.11.2021).

10. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. № 8073-Х / Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1854 (дата звернення: 01.11.2021).

11. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001р. № 2341-ІІІ / Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/2341-14#n3155 (дата звернення: 01.11.2021).

12. Про запобігання корупції: Закон України від 14.10.2014 р. № 1700-VII / Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n358 (дата звернення: 01.11.2021).

13. Трепак В.М. Протидія корупції в Україні: теоретико-прикладні проблеми: монографія. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2020. 444 с.

14. Moore C. Psychological processes in organizational corruption. Psychological Perspectives on Ethical Behavior and Decision Making. 2009, P. 35-71. URL: https://www.researchgate.net/publication/290858988_Psychological_perspectives_on_corruption (дата звернення: 01.11.2021).

15. Конвенція Організації Об'єднаних націй проти корупції від 31.10.2003 р. / Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_c16#o200 (дата звернення: 01.11.2021).

16. Прирівняти корупцію до державної зради, корупціонерів до зрадників батьківщини (№22/106670-еп) / Електронні петиції / Офіційне Інтернет-представництво Президента України. URL: https://petition.president.gov.ua/petition/106670 (дата звернення: 01.11.2021).

Размещено на Allbest.ru