Систематизація регулятивних адміністративно-правових гарантій законності діяльності із забезпечення економічних інтересів України

The priority direction of application of the specified systematization concerning scientific researches is defined by a possibility of working out of the specified guarantees as systems, the further application concerning them of system and functional approaches that in turn will create a basis for detailing and specification of scientific results.

The priority of practical application of this systematization is the improvement of the list of Vectors of economic development of the National Economic Strategy 2030. In particular, the need to supplement it with such components as: methodological principles of reviewing strategic priorities of economic development, methodological principles of reviewing the balance of administrative and economic methods determination of intermediate periodization in the implementation of the Strategy.

Key words: regulatory norms, protective norms, guarantees economic interests, state interest, public administration.

Вступ

Постановка проблеми. Із гносеологічної точки зору дієвим методом отримання нового знання про досліджуваний об'єкт є систематизація, що дозволяє представити його як систему із чітко відокремленими один щодо одного елементами, з одного боку, але інституційно самостійну - з іншого [1, с. 584]. Попри значну розгалуженість адміністративно-правових гарантій законності діяльності щодо забезпечення економічних інтересів України, їх реалізація можлива лише у комплексі та взаємодії, тому дослідження таких гарантій саме як системи створює підстави для розкриття закономірностей їх функціонування, за діалектичним підходом. Це, у свою чергу, дозволить визначати напрями їх застосування надалі. Попри наведене, у науці адміністративного права відсутня розроблена систематизація досліджуваних адміністративно-правових гарантій та відсутні поточні наукові напрацювання у цьому напрямі. Вказане відображається й у актуальному визначенні стратегічних пріоритетів розвитку економіки. Так, Векторами економічного розвитку Національної економічної стратегії 2030 передбачено більше 20 відповідних напрямів. Однак окремі напрями публічного адміністрування у сфері економіки, на наш погляд, отримали недостатнє висвітлення, наприклад: методологія перегляду стратегічних пріоритетів розвитку економіки, методологія перегляду балансу адміністративних та економічних методів публічного адміністрування, визначення проміжної періодизації у реалізації Стратегії [2, с. 2, 3, 27]. Вважаємо, що вказані недоліки ускладнюватимуть реалізацію вказаної Стратегії. Окреслені пріоритети виділено з огляду на функції публічного адміністрування у сфері економіки та з урахуванням окремих інших структурних елементів системи вказаних гарантій. Тому систематизація адміністративно-правових гарантій створить підстави для подальшого розвитку публічного адміністрування в окресленій сфері, а отже, й для законності діяльності щодо забезпечення економічних інтересів України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Тематично дотичними публікаціями можна визначити такі, що присвячені тематиці: видів способів забезпечення законності (С.С. Вітвіцький, К.О. Голікова, М.М. Ейдельберг, В.В. Пахомов, О.А. Марушій, Н.І. Мозоль, В.М. Соловйов та деякі інші);сутність правових, зокрема адміністративно-правових, гарантій (І. Личенко, С.І. Шило);публічне адміністрування у сфері економіки (Р.Є. Строцький, О.В. Золотоноша, О.А. Шатило, А.С. Зілінська та деякі інші).

Постановка завдання. Тому актуальним є здійснення систематизації регулятивних адміністративно-правових гарантій законності діяльності щодо забезпечення економічних інтересів України, створення підґрунтя для: сприйняття цих гарантій цілісною, комплексною системою; вдосконалення на цій основі здійснення функції планування у публічному адмініструванні у сфері економіки в частині забезпечення державних інтересів.

Виклад основного матеріалу

Функціональний підхід передбачає опрацювання напрямів діяльності або функціонування досліджуваного феномена як підґрунтя характеристики його сутності [8, с. 86]. У цьому контексті вихідного значення набувають актуальні напрями публічного адміністрування у сфері економіки: визначення стратегічних пріоритетів розвитку економіки на визначений період; визначення частки недержавної форми власності та сфери її застосування; публічне адміністрування у сфері зовнішньоекономічної діяльності; визначення та підтримування балансу форм та методів публічного адміністрування у конкретний період часу [9 с. 340-343]. Досліджуючи адміністративно-правові засоби та заходи здійснення цих функцій, варто зауважити, що застосовуються вони переважно у тісному взаємозв'язку, адже визначення стратегічних пріоритетів розвитку економіки та визначення сфери недержавної форми власності потребує різних даних, методів їх застосування та відповідних адміністративних процедур. З огляду на викладене перспективною є систематизація досліджуваних гарантій за критерієм функції публічного адміністрування, що реалізується через її застосування.

В актуальній філософській літературі системний підхід отримав визначення особливої стратегії пізнання, що уявляє досліджуваний об'єкт як систему, для якої характерно: цілісність, примат цілого над частинами, ієрархічність, полісистемність [1, с. 584]. У сучасній методології правового пізнання системний підхід отримав ще назву системного методу, що являє собою найвищу ланку серед засобів інструментального рівня методології правового пізнання: методи, концепти, категорії, поняття [6, с. 460]. Аналіз сучасних наукових досліджень, дотичних тематиці забезпечення економічних інтересів держави, дозволяє виділити такі опрацьовані сфери адміністративно-правових гарантій: протидія тіньовій економіці (О.В. Тильчик, 2018 р. [10]), забезпечення митної безпеки (О.І. Попівняк, 2020 р. [11]), інформаційна політика щодо захисту економічних інтересів України (Н.А. Литвин); антикорупційна стратегія щодо подолання корупційних ризиків (О.П. Рябченко, Л.О. Винниченко-Кумкова);діяльність правоохоронних органів у цьому напрямі (В.Я. Мацюк); запобігання та протидія ухиленню від сплати податків у сфері зовнішньоекономічної діяльності (Г.В. Соломенко) [12, с. 141, 175, 239, 258, 268]. Векторами економічного розвитку Національної економічної стратегії 2030 передбачено близько 20 актуальних напрямів розвитку економіки, кожен з яких передбачає застосування не тільки економічних, але й адміністративних методів публічного адміністрування, досягнення показників у відповідних сферах на державному рівні [2, с. 2]. Крім того, мають бути враховані напрацювання, присвячені методам публічного адміністрування у сфері економіки: надання адміністративних послуг (З.Л. Панькова), дозвільна діяльність (О.В. Джафарова, 2015 р.) та деяких інших. Окреслений огляд актуальних наукових напрацювань дає підстави для виділення наступного критерію систематизації розглядуваних гарантій - сфери економіки, публічне адміністрування у якій здійснюється. При цьому певна умовність такої систематизації полягає у віднесенні окремих гарантій лише до певних напрямів, а окремих - до кількох одночасно.

Роль належного здійснення правозастосовної діяльності у досягненні кінцевої мети демократичної, соціальної, правової держави проявляється в її призначенні - гарантуванні реалізації суб'єктивних прав, свобод, законних інтересів у разі, коли адресати відповідних норм не можуть їх реалізувати самостійно, без «посередництва» уповноважених суб'єктів [5, с. 265]. У зв'язку із цим можна погодитися думкою, що законність є визначальною умовою буття держави [13, с. 251]. Втім, правозастосовною діяльністю не обмежуються напрями реалізації повноважень суб'єктів державної влади. Іншим не менш значним напрямом є нормотворення як діяльність, спрямована на видання нормативно-правових актів [5, с. 210]. У науці адміністративного права нормотворча діяльність отримала реалізацію як виконавчо-розпорядча (управлінська) діяльність, що є одним з ключових напрямів сучасного публічного адміністрування в цілому [9, с. 20-21]. У сфері публічного адміністрування економіки нормотворча діяльність набуває особливого значення з огляду на впливову роль планування та регуляторної діяльності. Тому виділені правозастосовні гарантії варто доповнити правотворчими гарантіями.

регулятивний адміністративний правовий гарантія

Висновки