Проблеми та перспективи розвитку електронного врядування в Україні
Аналіз ефективності впровадження електронного урядування в Україні з огляду на необхідність спрощення отримання населенням і бізнесом державних адміністративних послуг та перспектив його розвитку в умовах подолання наслідків пандемії коронавірусу.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 01.09.2022 |
| Размер файла | 37,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://allbest.ru
Размещено на http://allbest.ru
ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЕЛЕКТРОННОГО ВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ
Магльона Віра Василівна
слухачка магістратури за спеціальністю «Публічне управління та адміністрування» кафедри управління охороною здоров'я та публічного адміністрування Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика, вул. Дорогожицька, 9, Київ
Михальчук Василь Миколайович
доктор медичних наук, професор, Заслужений працівник охорони здоров'я України, завідувач кафедри управління охороною здоров'я та публічного адміністрування Національної медичної академії післядипломної освіти ім.П.Л.Шупика, вул. Дорогожицька, 9, Київ
Анотація. В статті розглянуто різні підходи до розуміння сутності поняття «електронне врядування» на основі чого сформульовано авторське визначення. Окреслено основні проблеми розвитку електронного врядування, які пов'язані із відсутністю чіткої градації електронних адміністративних послуг та відсутністю ефективних елементів електронного врядування в сфері митниці, державних закупівель та оподаткування. Запропоновано декілька перспективних напрямків удосконалення електронного врядування в Україні з огляду на існуючі проблеми та виклики спричинені пандемією коронавірусу. Метою даної статті є аналіз ефективності впровадження електронного урядування в Україні з огляду на необхідність спрощення отримання населенням і бізнесом державних адміністративних послуг та перспектив його розвитку в умовах подолання наслідків пандемії коронавірусу. В дослідженні використано методи порівняння та узагальнення при дослідженні наукових підходів до розуміння сутності поняття «електронне врядування», емпіричний метод при дослідженні проблематики становлення електронного врядування та системний підхід при розробці пропозицій щодо перспектив удосконалення електронного врядування в Україні.
В статті сформульовано авторське визначення поняття «електронне врядування». Визначено три основні проблеми розвитку електронного врядування в Україні: відсутність чіткої градації електронних адміністративних послуг держави; відсутність можливостей для широкого забезпечення доступу населення до електронних послуг Кабінету Міністрів України; відсутність ефективного електронного врядування у сферах, які наповнюють державний бюджет України та забезпечують правове функціонування економіки, зокрема в таких як митниця, державних закупівель та оподаткування. Запропоновано заходи щодо удосконалення електронного врядування в медицині, на митниці, в системі оподаткування, в освіті, в сфері надання адміністративних послуг шляхом створення нових спеціальних Інтернет-порталів, мобільних додатків, залучення технологій блокчейн тощо.
Ключові слова: електронне врядування, адміністративні послуги, електронне врядування в медицині, електронні послуги.
Mahlona Vira Vasylivna Master's student majoring in Public Administration and Administration of the Department of Health Care Management and Public Administration of the PL Shupyk National Medical Academy of Postgraduate Education, Dorogozhytska St., 9, Kyiv
Mykhalchuk Vasyl Mykolaiovych Doctor of Medical Sciences, Professor, Honored Health Worker of Ukraine, Head of the Department of Health Management and Public Administration of the PL Shupyk National Medical Academy of Postgraduate Education, Dorogozhytska St., 9, Kyiv
PROBLEMS AND PROSPECTS OF E-GOVERNANCE DEVELOPMENT IN UKRAINE
Abstract. The article considers different approaches to understanding the essence of the concept of "e-government" on the basis of which the author's definition is formulated. The main problems of e-government development are outlined, which are related to the lack of clear gradation of e-government services and the lack of effective elements of e-government in the field of customs, public procurement and taxation. Several promising areas for improving e-government in Ukraine are proposed, given the existing problems and challenges caused by the coronavirus pandemic. The purpose of this article is to analyze the effectiveness of e-government in Ukraine given the need to simplify the receipt of public administrative services by the population and business and prospects for its development in overcoming the effects of the coronavirus pandemic. The study uses methods of comparison and generalization in the study of scientific approaches to understanding the essence of the concept of "e-government", an empirical method in the study of e-government and a systematic approach in developing proposals for improving e-govemment in Ukraine.
The author's definition of the term "e-government" is formulated in the article. Three main problems of e-government development in Ukraine have been identified: the lack of a clear gradation of e-government services; lack of opportunities for wide access of the population to electronic services of the Cabinet of Ministers of Ukraine; lack of effective e-government in the areas that fill the state budget of Ukraine and ensure the legal functioning of the economy, in particular such as customs, public procurement and taxation. Measures to improve e-government in medicine, customs, taxation, education, administrative services by creating new special Internet portals, mobile applications, attracting blockchain technologies, etc. are proposed.
Keywords: e-government, administrative services, e-government in medicine, e- services.
Постановка проблеми. Удосконалення ефективності державного управління в країнах, що розвиваються є одним із найголовніших аспектів економічної стратегії спрямованої на забезпечення сталого розвитку держави. Одним із елементів економічної стратегії країн, що розвиваються є розвиток електронного врядування заснованого на всебічному впровадженні можливостей інформаційно-комунікаційних технологій в практику державного управління з метою спрощення процедур отримання послуг державних органів влади.
Актуальність питання розвитку електронного врядування значно зростає в умовах пандемії коронавірусу, адже впровадження карантинних заходів обмежує можливості населення і бізнесу отримувати необхідні державні послуги через порушення логістики та інші супутні проблеми. Окрім цього, ще важливішим розвиток електронного врядування буде в посткарантинний період, адже держава вимагатиме наповнення державного бюджету і стимулювання розвитку бізнесу, а тому, на цьому етапі, досить важливим є мінімізація корупційної складової на всіх рівнях державного управління, а особливо в сферах, які стосуються митниці, державних закупівель та оподаткування.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню проблематики електронного врядування присвятило свої праці багато вітчизняних та зарубіжних теоретиків і практиків державного управління серед яких варто відмітити Баранова О.А., Демкової М.С., Жиляєва І.Б., Малюкової І.Г. [1], Дада Д. [2], Карачай В.А. [3], Клімушина П.С., [4] Лопушинського І. П. [5], Пеко Дж., Фінгера М. [6] та ін.
Однак, основний акцент в дослідженнях електронного урядування зроблено на спрощенні тих видів державних послуг, які несуть великі втрати часу населення і бізнесу в процесі їх отримання, проте тим сферам діяльності держави, що мають корупційну складову або призводять до необґрунтованих витрат бізнесу приділяється мало уваги.
Тому метою даної статті є аналіз ефективності впровадження електронного урядування в Україні з огляду на необхідність спрощення отримання населенням і бізнесом державних адміністративних послуг та перспектив його розвитку в умовах подолання наслідків пандемії коронавірусу.
Виклад основного матеріалу. Проблематика електронного управління набуває своєї актуальності з розвитком інформаційних технологій та мережі Інтернет починаючи з середини 90-х років минулого століття. За цей час в науковій літературі сформувалися певні теоретичні підходи до пояснення суті електронного урядування. В силу різної мети дослідження та умов реалізації концепцій електронного урядування зауважимо, що у фаховій літературі немає єдиного підходу до пояснення сутності електронного урядування. Однак аналізуючи праці вітчизняних та зарубіжних вчених відмітимо комплексний підхід дослідження специфіки електронного врядування відображеного в працях американських вчених Фінгер М. та Пеко Дж., які виділяють три основні підходи до розуміння сутності поняття «електронне врядування». Так, відповідно до першого підходу електронне врядування трактується як механізм задоволення потреб населення і бізнесу за допомогою надання послуг через мережу Інтернет. Такий підхід описує початкові етапи становлення електронного урядування в країнах, що розвиваються, які спрямовані на спрощення бюрократичних процедур для отримання багатьох довідок або інших адміністративних послуг, які є не надто значущими як для населення і бізнесу, так і для держави. Другий підхід трактує електронне врядування як специфічну форму співпраці між громадянами, приватним сектором та державою як у виробленні політики, так і в наданні послуг. Тобто даний підхід акцентує увагу на тому, що електронне урядування ґрунтується на створенні умов для взаємного обміну інформацією між надавачем адміністративних послуг (державою) та їх споживачами (населення, бізнес). Третій підхід визначає електронне врядування як набір певних інструментів для демократизації суспільства, що є досить широким, а тому невизначеним [6, с. 6]. Досить широке визначення електронного врядування наводиться в книзі «Електронне урядування в Україні - ефективна влада для мешканців», де електронне врядування розуміють не як часткове технологічне рішення, а цілісну новітню концепцію здійснення управління державою, яка є необхідним елементом масштабного інформаційного перетворення суспільства. Нова ідеологія (філософія) та технологія формування і здійснення регуляторної політики, розробки та реалізації регуляторних актів, перерозподіл компетенції державних і суспільних структур, додержання ціннісних парадигм суспільства - усе це разом з багатьма іншими компонентами життєдіяльності суспільства є основою для інжинірингу державного управління, для створення і функціонування інформаційного суспільства [7, с. 7]. На наш погляд, дане визначення описує загальну концепцію державного управління в умовах розвитку Інтернет-технологій та інформаційно-комп'ютерних технологій, що розмиває сутність базового поняття електронне врядування, яке передбачає використання інформаційно-комунікаційних технологій для вирішення конкретних завдань державної влади спрямованих на забезпечення ефективного виконання державою своїх функцій.
Уособленням наукових доробок у сфері електронного урядування в Україні є Концепція розвитку електронного урядування в Україні (далі - Концепція), де під електронним врядуванням розуміють форму організації державного управління, яка сприяє підвищенню ефективності, відкритості та прозорості діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з використанням інформаційно-телекомунікаційних технологій для формування нового типу держави, орієнтованої на задоволення потреб громадян [ 8]. На відміну від багатьох визначень електронного врядування визначення наведене в Концепції акцентує увагу на таких важливих складових електронного врядування як підвищення ефективності, відкритості та прозорості діяльності органів державної влади і органів місцевого самоврядування, однак не зважаючи на це, на наш погляд все ж не в повній мірі розкриває зміст електронного врядування.
Так, виходячи з аналізу наукової літератури та практики державного управління в Україні в контексті запровадження елементів електронного врядування, при визначені сутності даного поняття необхідно звернути увагу на запит суспільства, де головним акцентом є не зменшення бюрократичних процедур та скорочення часу отримання адміністративних послуг, а зменшення корупційної складової державного управління, що є найкращим показником ефективності держави. Таким чином, на наш погляд, електронне врядування повинно включати в себе чотири ключових складових: 1) максимальне використання можливостей комп'ютерних технологій та мережі Інтернет для спрощення бюрократичних процедур щодо надання населенню і бізнесу адміністративних послуг; 2) спрощення комунікації між всіма органами державного управління і місцевого самоврядуванням шляхом максимального скорочення кількості паперових документів і процедур прийняття управлінських рішень; 3) підвищення прозорості і відкритості органів державної влади не лише в сфері прийняття рішень та публікації різного роду відомчих документів у відкритому доступі, але й у сфері самого процесу надання адміністративних послуг, наприклад, проходження митного контролю, проведення податкової перевірки, складання кваліфікаційних іспитів кандидатів на обіймання посад в органах державного і місцевого управління та інших; 4) максимальне залучення населення до вирішення проблем функціонування держави шляхом подання пропозицій, правок до законопроектів, організації дискусій та створення електронних майданчиків для голосування за проекти державного і місцевого врядування на зразок голосування за проекти партисипаторного бюджету.
Таким чином, виходячи з вищенаведеного можемо зробити висновок, що електронне врядування - це інноваційний механізм прийняття і реалізації управлінських рішень державними органами влади та місцевого самоврядування шляхом використання можливостей комп'ютерних технологій та мережі Інтернет в сфері спрощення бюрократичних процедур управлінських процесів, надання адміністративних послуг населенню та бізнесу, залучення населення до управління державою, а також створення умов для забезпечення верховенства права в суспільстві.
Впровадження електронного врядування в Україні розпочалося з середини 2000-х років, зокрема відправною точкою можна назвати прийняття Закону України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 рр.» [9], який прийнятий із метою вдосконалення державного управління, відносин між державою та громадянами, становлення електронних форм взаємодії між органами державної влади й органами місцевого самоврядування та фізичними і юридичними особами. Після цього було прийнято ще ряд інших законодавчих і нормативно правових актів таких як: Закон України «Про електронний цифровий підпис» [10], Закон України «Про доступ до публічної інформації» [11] Розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2017 р. №649-р «Про схвалення Концепції розвитку електронного урядування в Україні» [8] тощо.
Реалізація перелічених законодавчих та нормативно-правових актів призвела до створення можливостей для електронного надання понад 120 видів адміністративних послуг населенню та бізнесу шляхом розробки спеціальної Інтернет-сторінки на веб-порталі Кабінету Міністрів України -
https://www.kmu.gov.ua/servicesfilter. Однак не зважаючи на такі заходи Україна в міжнародних рейтингах щодо розвитку електронного врядування перебуває за межами ТОП-50 країн. Одним із основних таких рейтингів є рейтинг Організації Об'єднаних Націй, яка починаючи з 2001 року готує спеціальний звіт щодо розвитку електронного урядування в країнах світу.
Для оцінювання та моніторингу поточного стану впровадження електронного урядування, порівняння різних країн використовують показник електронної готовності (е-govemment Readiness Index), який охоплює індекс стану веб- ресурсів, насамперед наявність доступного актуального офіційного урядового веб-порталу, веб-сайтів органів державної влади, через які надаються інформаційні й інші послуги в електронному вигляді (The Web Measure Index); індекс стану телекомунікаційної інфраструктури - відносну чисельність користувачів інтернету, кількість персональних комп'ютерів, телефонних ліній тощо (Telecommunication Infrastructure Index); індекс освіти, наукового й культурного рівнів громадян (Human Capital Index). Дані показники розраховуються з інтервалом в 2 роки і публікуються на Інтернет-сайті Організації Об'єднаних Націй (табл. 1).
Таблиця 1
Рейтинг деяких країн світу за показником E-government development index у 2018 р.
|
Рейтинг |
Країна EGDI |
EGDI |
Компонент онлайн обслуговування (OSI) |
Компонент ІКТ (TII) |
Компонент людського капіталу (HCI) |
|
|
1. |
Данія |
0.9150 |
1 |
0.7978 |
0.9472 |
|
|
2. |
Австралія |
0.9053 |
0.9722 |
0.7436 |
1 |
|
|
3. |
Республіка Корея |
0.9010 |
0.9792 |
0.8496 |
0.8743 |
|
|
4. |
Сполучене Королівство Великої Британії та Ірландії |
0.8999 |
0.9792 |
0.8004 |
0.9200 |
|
|
5. |
Швеція |
0.8882 |
0.9444 |
0.7835 |
0.9366 |
|
|
32. |
Російська Федерація |
0.7969 |
0.9167 |
0.6219 |
0.8522 |
|
|
33. |
Польща |
0.7926 |
0.9306 |
0.5805 |
0.8668 |
|
|
38. |
Білорусь |
0.7641 |
0.7361 |
0.6881 |
0.8681 |
|
|
45. |
Угорщина |
0.7265 |
0.7361 |
0.6071 |
0.8364 |
|
|
49. |
Словаччина |
0.7155 |
0.7361 |
0.5964 |
0.8141 |
|
|
67. |
Румунія |
0.6671 |
0.6597 |
0.5471 |
0.7944 |
|
|
69. |
Республіка Молдова |
0.6590 |
0.7708 |
0.4787 |
0.7274 |
|
|
81. |
Узбекистан |
0.6207 |
0.7917 |
0.3307 |
0.7396 |
|
|
82. |
Україна |
0.6165 |
0.5694 |
0.4364 |
0.8436 |
|
|
83. |
Сейшели |
0.6163 |
0.6181 |
0.5008 |
0.7299 |
* Побудовано автором за даними ООН [12]
Не зважаючи на те, що Кабінет Міністрів України на своєму сайті пропонує надання онлайн багатьох адміністративних послуг, Україна в рейтингу за E- government Readiness Index посідає 82 місце в світі знаходячись поруч таких країн як Сейшели та Узбекистан. Окрім цього, Україна суттєво поступається всім країнам-сусідам, навіть Республіці Молдова, яка за іншими економічними чи політичними рейтингами займає нижчі місця, ніж наша держава. Такий стан речей, на наш погляд, пов'язаний з такими складовими рейтингу як онлайн- обслуговування та компонент ІКТ, тобто чисельність абонентів Інтернет. Так, не зважаючи на те, що Кабінет Міністрів України сформував великий перелік послуг на своєму сайті, насправді, значна кількість таких послуг не можуть вважатися послугами в традиційному розумінні, адже багато вкладок містить лише інформацію про послуги або про місця, де можна таку послугу отримати. Наприклад, послуги у сфері медицини на сайті КМУ містять такі вкладки: Медичні заклади: Електронна карта місць надання первинної медичної допомоги; Електронне здоров'я: перевірка медичної довідки. Тобто, насправді така інформація відноситься до інформаційної послуги, а не до послуг в сфері медицини. Таким чином, сьогодні, в умовах карантинних заходів пов'язаних з пандемією коронавірусу (COVID-19) електронне врядування фактично не задіяно. Аналогічні зауваження можна висловити й до інших, так званих, онлайн -послуг, що реалізуються на сайті Кабінету Міністрів України.
З іншого боку, в порівняно низькому рейтингу України за E-government Readiness Index є й суб'єктивна сторона, яка відображає кількість абонентів мережі Інтернет, адже з одного боку за даними Держстату станом на 1 січня 2019 року чисельність абонентів Інтернет в Україні складає 26,067 млн. осіб, що становить 75,8% від загальної чисельності населення старших за 18 років (тобто того населення, яке має право отримувати державні адміністративні послуги). Однак враховуючи те, що в Україні існує 52 млн. абонентів мобільного зв'язку [13], частка користувачів мобільного Інтернету може бути вищою, ніж частка абонентів мережевого Інтернету, а отже з високою ймовірністю можна говорити про те, що резерви охоплення онлайн-послугами в нашій державі є значно більшими, ніж відображено при розрахунку E-government Readiness Index.
Розуміючи тенденції зростання користувачів мобільного Інтернету та зростання кількості власників смартфонів українська влада запропонувала концепцію розвитку електронного врядування під назвою «Держава у смартфоні». Відповідно до цієї концепції Урядом розроблено спеціальний мобільний додаток «Дія» і спеціальний Інтернет-портал, за допомогою яких реалізується ряд адміністративних послуг, що відображені в таблиці 2.
Таблиця 2
Функціональний набір мобільного додатку «Дія» та урядового порталу «Дія» в рамках реалізації концепції електронного врядування «Держава в смартфоні»*
|
Застосунок |
Портал |
Цифрова освіта |
Інтернет |
|
|
Цифрові водійські права |
єМалятко |
Запуск освітньої платформи |
Ліцензії операторам мобільного зв'язку |
|
|
Цифрове свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу |
Верифікація водійських прав |
Запуск Цифрової освіти в бібліотеках |
Методики Вимірів швидкості |
|
|
BankID |
Верифікація свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу |
Тренери для тренерів |
Обробка даних спідтестів |
|
|
Цифровий поліс страхування на авто |
Визначення належного користувача транспортного засобу |
|||
|
Цифровий студентський |
Заміна водійських прав |
|||
|
Цифровий паспорт |
Електронний кабінет |
|||
|
Цифровий закордонний паспорт |
Реєстрація ФОП |
|||
|
Штрафи на авто |
Реєстрація ТОВ |
|||
|
Цифровий податковий номер |
Прописка дитини онлайн |
|||
|
Твої дані з реєстрів |
Паспорт разом з ІПН |
*Побудовано автором за даними Інтернет-порталу Дія. Цифрова держава [14]
Реалізація концепції електронного врядування «Держава в смартфоні» через мобільний додаток і урядовий портал «Дія» безумовно є позитивним кроком для розвитку електронного врядування в Україні, в сфері спрощення ведення бізнесу, адже підприємці отримують можливість зареєструвати підприємство не виходячи із дому, а також подати майже всі види звітності через електронний кабінет платника податків.
Однак ситуація, що склалася у світі та Україні пов'язана із пандемією вірусу COVID-19 та карантинних заходів вимагає перегляду всіх концепцій електронного врядування в нашій державі, адже важливим є не лише організація роботи всіх служб і держави в цілому в умовах карантину, але й забезпечення швидкого виходу з економічної кризи, яка вже є і буде посилена наслідками коронавірусу.
Розглянемо деякі перспективні аспекти удосконалення електронного врядування в Україні в умовах пандемії COVID-19 з урахуванням міжнародного досвіду та національних реалій.
Так, безумовно, перший напрямок електронного врядування, який потребує удосконалення - це система охорони здоров'я. Варто зауважити, що повноцінне запровадження електронного врядування в систему охорони здоров'я буде можливим шляхом створення електронної бази даних всіх пацієнтів починаючи від створення електронних медичних книжок і закінчуючи оцифруванням історії хвороби та результатів аналізу, адже до сьогоднішнього дня дані про 90% пацієнтів знаходяться на паперових носіях в лікарняних архівах. Така база даних є досить важливою зокрема в період пандемії COVID-19, адже приймаючі відділення різних лікарень могли б миттєво знайти історії інших хвороб людини, виявити патології значно скоротивши час на пошуки в паперових носіях та не чекаючи доставки, наприклад з районної лікарні в обласну. Звичайно, скептики вказуватимуть на відсутність грошових і людських ресурсів для проведення роботи з оцифрування даних, з чим важко не погодитися. Однак, зважаючи на те, що в Україні майже в кожній області є великі вищі навчальні заклади, які готують фахівців у сфері ІТ-технологій, то організація спеціальної практики для таких студентів дозволить оцифрувати лікарняні архіви з мінімальними затратами і за короткий період.
Іншим перспективним напрямком удосконалення електронного врядування в сфері медицини є створення можливостей для формування онлайн-черги до того чи іншого лікаря через спеціальний мобільний додаток, що підвищить зручності для хворих, зокрема батьків малих дітей. Разом з тим, в умовах карантину досить доречим є створення спеціального додатку для отримання онлайн-консультації від фахових лікарів. Такий додаток вже є створений волонтерами під назвою «Доктор Онлайн», однак даний крок необхідно реалізувати в загальнонаціональному масштабі з метою охоплення широких верств населення, в т.ч. літніх людей, для чого необхідно організувати спеціальний контакт-центр.
Належне місце необхідно віддати організації медичної логістики починаючи з управлінням руху швидкої допомоги і закінчуючи онлайн-обліком резервів і складів з медичним обладнанням та медикаментами. Як показує невтішна практика, за відсутності прозорості, з початку 2020 року з України безконтрольно і безкарно було вивезено стратегічні запаси медичних масок та іншого необхідного для боротьби з COVID-19 обладнання [15].
Разом з цим, варто звернути увагу на вже використаний досвід Китаю, Ізраїлю, Італії щодо відстеження дотримання громадянами карантину шляхом використання даних про «переміщення» смартфонів, даних мобільних операторів про пересування та даних камер відеоспостережень на вулицях міст. Цими ж країнами розробляються технології щодо глобального контролю здоров'я нації використовуючи технології дистанційного вимірювання пульсу та артеріального тиску через спеціальні гаджети та фітнес-браслети.
Враховуючи досягнення наукової думки та розвитку новітніх технологій обліку і реєстрів даних варто звернути увагу на роль блокчейн в економіці та в управлінні процесами, в тому числі на державному рівні. Блокчейн - це багатофункціональна і багаторівнева інформаційна технологія призначена для надійного і захищеного обліку різноманітних активів. Технологія блокчейн була створена в процесі розробки криптовалюти біткоїн (не будемо вдаватися до пояснення суті цього цифрового феномену, в науковій і науково-популярній літературі існує велика кількість обґрунтованих думок щодо цього питання) у 2009 році невідомою особою або групою осіб під псевдонімом Сатоші Накамото (Satoshi Nakamoto). Концепція і подробиці роботи біткойна викладені в лаконічному і легкому для читання технічному документі «Біткойн: Однорангова система електронної готівки». Платежі в децентралізованій віртуальній валюті записуються в публічному реєстрі (public ledger), який зберігається на багатьох - потенційно на всіх - комп'ютерах користувачів біткойна і постійно доступний для перегляду в Інтернеті. На кожному комп'ютері, підключеному до мережі біткойна за допомогою клієнта, що виконують перевірку і передачу трансакцій, - зберігається копія блокчейну, яка автоматично завантажується, коли користувач під'єднується до біткойн-мережі. В реєстрі зберігається повна інформація про всі адреси і баланси, починаючи з генезис-блоку, тобто найпершого блоку трансакцій, до останнього доданого блоку [ 16, с. 21]. Тобто виходячи з вищенаведеного, можна зробити висновок про те, що блокчейн дозволяє забезпечити повністю прозоре використання будь-яких активів, а це в свою чергу робить його одним із реальних механізмів досягнення відкритості і прозорості електронного врядування зокрема, і державного управління взагалі.
Вже сьогодні в науковій та науково-популярній літературі розглядаються елементи концепції блокчейн-медицини, яка передбачає формування електронних медичних карт, історій хвороби, зберігання інших медичних даних в блокчейні, банки вірусів, медичні контракти тощо. Такі технології дадуть можливість проводити різні медичні наукові дослідження використовуючи необхідні дані в електронній формі, а також значно спростять саме лікування хворих маючи доступ як до їх історії хвороби, так і до банку вірусів. Однак найважливіша роль блокчейну в медицині полягає в забезпеченні прозорості закупівлі ліків, встановленні цін в аптеках, збереженні резервів медикаментів тощо.
Не зважаючи на наявність прогресивних технологій в сфері медицини, для ефективного функціонування системи охорони здоров'я необхідна сильна економіка, яка внаслідок пандемії отримає суттєві збитки. Така ситуація вимагатиме вжиття негайних заходів щодо підвищення ділової активності та подолання дефіциту державного бюджету утвореного внаслідок негативних наслідків карантину.
В цьому контексті, на наш погляд, найголовнішими заходами удосконалення електронного врядування будуть ті заходи, які з одного боку полегшують ведення бізнесу, а з іншого - суттєво зменшують рівень тіньової економіки і контрабанди товарів.
З метою полегшення ведення бізнесу Кабінетом Міністрів України створено портал «Дія», який дозволяє реєструвати підприємства онлайн, а також містить спеціальну Інтерент-сторінку «Дія.Бізнес», яка виконує роль довідника з підприємництва, дає можливість отримати ту чи іншу консультацію тощо.
Однак, в сфері зменшення контрабанди та зниження тіньової економіки, на сьогоднішній день, фактично нічого не реалізовано шляхом використання засобів електронного врядування, особливо це стосується митниці, пунктів прикордонного контролю, митних постів. Як показує успішний досвід Грузії, який з тих чи інших причин не вдалося реалізувати в Україні, застосування електронних засобів управління та електронних відкритих баз даних на митниці до мінімуму зводить людський фактор в процесі оформлення митних документів, здійснення митних платежів. Окрім цього, важливим є зменшення кількості паперових документів необхідних для митного оформлення товарів шляхом створення відповідних електронних сервісів, що дозволить зменшити час на розмитнення всіх груп товарів, особливо це стосується подання електронних митних декларацій. Тобто пропонується максимальне обмеження контакту митного інспектора та експортера/імпортера чи митного брокера з метою унеможливлення корупційних дій. Конкретизуючи заходи щодо підвищення ефективності електронного врядування на митниці відмітимо наступне: запровадження повної автоматизації в процесі реєстрації електронної митної декларації за допомогою спеціального сервісу без необхідності завантаження . pdf - файлів інспектором митниці, що унеможливить свідомі затримки такого завантаження з метою отримання неправомірної вигоди; надсилати декларанту повний перелік процедур призначених митницею при розмитнені товарів, а також інформацію про хід процесу оформлення митних документів; інтеграція платіжних програм та інструментів з програмним забезпеченням декларантів з метою спрощення безготівкової оплати всіх митних платежів тощо.
Удосконалення роботи митниці шляхом повної реалізації концепції «Електронна митниця» дасть змогу нашій державі мінімізувати фінансові втрати при розмитненні товарів, а це в свою чергу дозволить суттєво збільшити надходження до державного бюджету від митних платежів. Адже зважаючи на те, що за висновками експертів, обсяги контрабанди товарів в Україну коливаються в межах 8-12 млрд. дол. США щороку, то залучення хоча б частини цієї суми до державного бюджету сприятиме акумуляції необхідного фінансового ресурсу для подолання наслідків пандемії COVID-19, економічної кризи та розвитку держави Україна в цілому.
Перспективним напрямом розвитку електронного врядування в Україні, на наш погляд, може бути надання електронного підпису під час отримання ID- картки громадянами України, а також під час оформлення закордонних віз, що з одного боку значно знизить навантаження на систему органів влади, які надають адміністративні послуги, а з іншого - цей захід дозволить збільшити кількість жителів, які зможуть не виходячи з дому підписувати будь-які документи пов'язані із державними адміністративними послугами або різними правочинами. Важливим напрямком розвитку електронного врядування є освіта. Непідготовлений перехід до концепції «Нова українська школа» та дистанційне навчання в умовах карантину висвітлило багато недоліків в системі організації освіти, основним серед яких, на наш погляд, є нездатність до тайм-менеджменту ні збоку вчителів, ні збоку батьків. На жаль, освіта в Україні в останні роки фінансується за залишковим принципом, а як суспільно необхідний процес взагалі відійшов на другий план, що зменшило увагу до проблем вчителів, які сьогодні не користуються повагою через загальний рівень деградації суспільства. Фактична організація роботи вчителя по 12-15 годин на день в умовах карантину та дистанційного навчання є ненормальним явищем, яке порушує норми Кодексу законів про працю України, адже неорганізованість дистанційного навчання збоку держави призводить до безкінечних запитань батьків чи учнів у засобах комунікації (Viber, Facebook та ін.), в тому числі після закінчення робочого дня. Тому формування загальнонаціонального порталу онлайн освіти може стати одним із напрямків вирішення якості дистанційної освіти та проблем тайм - менеджменту. Адже такий портал повинен мати функції створення онлайн шкіл з можливістю відкриття класних кімнат; дозволяти детально розписувати домашні завдання і отримувати відповіді на них у чітко встановлений час без змоги зв'язатися з вчителем після визначених годин, коли такий зв'язок можливий в прямому ефірі; з метою зменшення запитань до вчителя, які забирають його час, створений портал повинен дозволяти проведення щоденних консультацій з вчителем протягом однієї академічної години у визначений час тощо. Тобто онлайн-освіта повинна давати змогу навчатися 24 години на добу, однак комунікація з викладачем чи вчителем повинна бути строго у визначені години, як і здача домашніх завдань і їх перевірка також у визначені години. В іншому випадку, освітній процес буде хаотичним з перевантаженням як вчителів, так і учнів, що знижуватиме його ефективність.
Висновки. Підсумовуючи вищенаведене можна зробити висновок, що розвиток електронного врядування в Україні є вимогою часу і особливо актуальним завданням Уряду в умовах карантинних заходів пов'язаних із пандемією COVID-19. Однак потрібно зауважити, що ефективність розвитку електронного врядування повинна вимірюватися не лише спрощенням процедур отримання тієї чи іншої довідки населенням, а динамікою надходження коштів до державного бюджету внаслідок впровадження різноманітних електронних сервісів. Зважаючи на рівень права в країні і якість судової та правоохоронної системи одним із основних ефектів від впровадження електронного врядування також є забезпечення прозорості державної влади і місцевого самоврядування, що сприятиме зменшенню зловживань, розкраданню медичних резервів та іншого державного майна. Пришвидшення реалізації концепції електронного врядування в Україні є можливим завдяки впровадженню технології блокчейн в систему державного управління з метою ефективного збереження будь-яких активів, зокрема різноманітних важливих даних, документів та фінансів. Перспективними напрями розвитку електронного врядування є розвиток онлайн освіти на засадах тайм-менеджменту в сфері організації освітнього процесу.
електронне урядування адміністративні послуги пандемія коронавірус
Література:
1. Електронне врядування в Україні: аналіз та рекомендації. Результати дослідження / О.А. Баранов, І.Б. Жиляєв, М.С. Демкова, І.Г. Малюкова; за ред. І.Г. Малюкової. К. : Поліграф- Плюс, 2007. 254 с.
2. Dada D. The Failure of E-Government in Developing Countries: A Literature Review. The Electronic Journal of Information Systems in Developing Countries. 2006. №26. P.1-10.
3. Карачай В.А. Електронне врядування в Україні: СВОТ-аналіз. Панорама політологічних студій. 2012. Вип. 8. С. 187-193.
4. Клімушин П.С. Стратегії та механізми електронного урядування в нформаційному суспільстві : [монографія]. Харків : Вид-во ХарРІ НАДУ«Магістр», 2016. 524 с.
5. Лопушинський І. П. Упровадження електронного урядування в роботу органів виконавчої влади України як вагома складова реформування державної служби. Публічне управління: теорія та практика : зб. наук. пр. Асоціації докторів наук з державного управління. Х. : ДокНаукДержУпр, 2010. №2. С. 194-198.
6. Finger M., Pecoud G. From e-Government to e-Governance? Towards a model of e-Governance. Electronic Journal of e-Government. 2003. Vol. 1, Issue 1. P. 1-10.
7. «Електронне урядування в Україні - ефективна влада для мешканців». - Київ: ПРООН/ МПВСР, 2011. - ХХ с.
8. Про схвалення Концепції розвитку електронного урядування в Україні : Розпорядження Кабінету Міністрів України № 649-р від 20.09.2017 р. URL : http:// zakon.rada.gov.ua.
9. Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки : Закон України № 537-V від 09.01.2007 р. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/537-16.
10. Про електронний цифровий підпис: Закон України від 22.05.2003 № 852-IV.: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/852-15/
11. Про доступ до публічної інформації : Закон України від 13.01.11 р. № 2939-VI // Голос України. 2011. № 24.
12. United nations e-government survey 2018. URL: https://www.un.org/development/ desa/publications/2018-un-e-government-survey.html.
13. Офіційний сайт Державної служби статистики. URL: http://www.ukrstat.gov.ua.
14. Дія. Цифрова держава. URL: https://plan2.diia.gov.ua.
15. Українські підприємці на початку поширення в Китаї нового коронавірусу Covid-19 вивозили з України медичні маски. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2900531- pidpriemci-na-pocatku-epidemii-koronavirusu-v-kitai-vivozili-maski-z-ukraini-mvs.html.
16. Свон М. Блокчейн: Схема новой экономики. Москва: Издательство Олимп - Бизнес, 2018. 240 с.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Електронний документообіг як основа електронного урядування, його значні переваги порівняно зі звичним, паперовим документообігом. Форми впровадження інформаційний технологій в роботу суду, запровадження в судах систем електронного документообігу.
статья [51,5 K], добавлен 18.08.2017Недостатнє нормативно-правове забезпечення інформаційної сфери як один з факторів, що значно впливають на розвиток системи електронного урядування в Україні. Офіційні сайти - джерело постійної актуальної інформації про діяльність державної влади.
статья [13,6 K], добавлен 07.11.2017Місце книговидання в системі інформаційних потоків на рівні держави, аналіз сучасного стану вітчизняного книговидання та його державного регулювання. Роль і перспективи розвитку електронного книговидання в умовах становлення інформаційного суспільства.
автореферат [26,7 K], добавлен 16.04.2009Адміністративні послуги як категорія адміністративного права. Формальні ознаки адміністративних послуг. Характеристика і перспективи розвитку законодавства. Аспекти оцінювання послуг. Недоліки та шляхи підвищення якості надання адміністративних послуг.
курсовая работа [40,7 K], добавлен 06.07.2011Загальна характеристика становлення пенсійного страхування та його головні проблеми. Висвітлення питань впровадження загальнообов'язкового пенсійного страхування з огляду його історичних передумов становлення, розвитку, реформування в Україні та світі.
курсовая работа [55,2 K], добавлен 08.04.2012Роль і значення інтелектуальної власності в суспільстві. Сучасний стан законодавчої бази в сфері інтелектуальної власності в Україні, його проблеми, співвідношення з правом власності на річ, перспективи розвитку та рекомендації щодо її вдосконалення.
реферат [47,6 K], добавлен 17.10.2009Дослідження проблемних аспектів правового забезпечення надання адміністративних послуг в електронній форм в Україні. Оцінка функціонування Єдиного державного порталу адміністративних послуг, що є джерелом інформації про адміністративні послуги в Україні.
статья [20,8 K], добавлен 06.09.2017Необхідність інтеграції України до Європейського Союзу. Аналіз системи оподаткування в Україні. Основні проблеми ефективності чинної податкової системи. Ідеальна система оподаткування: загальні принципи. Ключові завдання податкової реформи в Україні.
дипломная работа [203,1 K], добавлен 07.04.2011Особливість вдосконалення нормативної бази для забезпечення ефективної взаємодії державних службовців та громадянського суспільства. Аналіз конституційного закріплення і реального гарантування прав і свобод особи. Участь громадськості в урядових справах.
статья [42,3 K], добавлен 31.08.2017Аналіз сучасного стану правового регулювання адміністративних послуг в Україні, їх класифікація для приватних підприємств: за рівнем обов'язковості, за галузями господарства. Розвиток інституту адміністративних послуг як умова побудови правової держави.
статья [36,6 K], добавлен 15.08.2013
