Проблемні питання вітчизняного кримінального процесуального закону як джерела кримінального процесуального права

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблемні питання вітчизняного кримінального процесуального закону як джерела кримінального процесуального права

Бугайчук Артур Андрійович,

аспірант кафедри кримінального

процесу та криміналістики

Університету державної фіскальної служби України

Анотація

Кримінальному процесуальному закону, як джерелу права, приділяється фрагментар- но-констатуючаувага, з аксіоматичним сприйняттям його існування. Будучи динамічною категорією, закон еволюціонує із розвитком суспільних відносин і потребує постійного правового моніторингу його якості і дієвості. Визначення йузагальнення проблемних питань застосування кримінального процесуального закону сприяє його удосконаленню та ефективному правозастосуванню.

Метою статті є висвітлення проблемних питань реалізації кримінального процесуального закону та авторського бачення шляхів їх вирішення. кримінальний процесуальний закон

Наукова новизна пов'язана з тим, що закон в системі кримінального процесуального законодавства покликаний визначити завдання кримінального провадження, забезпечити їх реалізацію, врегулювати порядок кримінального провадження і належну правову процедуру, при поєднанні політики держави у боротьбі зі злочинністю та дотримання прав і свобод осіб. Провівши моніторинг існуючих різновекторних думок щодо проблемних питань застосування кримінального процесуального закону в якості джерела кримінального процесуального права, узагальнено напрями його реформування та висловлено авторську думку щодо пріоритетності його удосконалення. Вказано, що виокремлення правозастосовних проблем та бачення шляхів їх вирішення відбувається за характером діяльності суб'єктів кримінальних процесуальних правовідносин, а саме - за виконанням ними відповідної процесуальної функції у кримінальному провадженні. Звідси формуються правові інститути і категорії кримінального процесуального права, що потребують законодавчого уточнення. Зауважено, що проблема закріплення в кримінальному процесуальному законі певного правила здійснення кримінального провадження і дотримання належної правової процедури встановлюється завдяки виявленню колізій і прогалин правового регулювання як на праксіологічному, так і науково-доктринальному рівні. Запропоновано критерії моніторингу колізій та прогалин законодавчого забезпечення кримінальних процесуальних відносин.

Висновки. Підсумовано, що серед пріоритетів і перспектив кримінального процесуального закону залишаються: понятійно-термінологічне узгодження, практичні механізми забезпечення реалізації принципів кримінального провадження, розгляд справи судом присяжних, порядок перегляду вироків, за якими особи були засуджені без належної доказової бази та відшкодування завданої шкоди, питання, пов'язані із реформою адвокатури, судово-експертної діяльності, оновленням методів боротьби із злочинністю. Щодо застосування кримінального процесуального закону, його чинності (зворотної дії, аналогії) в наукових колах існують діаметрально протилежні точки зору: від беззаперечного сприйняття до категоричного заперечення. У цьому контексті правової визначеності потребує застосування аналогії у КПК України, необхідне також теоретико-методологічне оновлення сприйняття у галузевому розумінні (зокрема, поширення дії) інституту чинності закону за колом осіб. Відправною точкою удосконалення кримінального процесуального закону є системне встановлення прогалин і колізій правового регулювання кримінального провадження.

Ключові слова: кримінальний процесуальний закон, джерела кримінального процесуального права, чинність (дія) кримінального процесуального закону, Кримінальний процесуальний кодекс України (КПК України), проблемні питання,удосконалення.

Bugaichyk Artyr A.,

Competitor of Department of Criminal

Process and Criminalistics University of Government Fiscal Service of Ukraine

THE PROBLEM QUESTIONS OF NATIONAL CRIMINAL JUDICIAL LAW AS SOURCES OF CRIMINAL PROCEDURE LAW

Abstract

As to the source of law, spared a criminal judicial law fragmentary establishing attention, with axiomatic perception of his existence. Being a dynamic category, a law evolves with development of public relations and needs permanent legal monitoring of his quality and effectiveness. Determination and generalization of problem questions of application of penal judicial law is instrumental in his improvement and effective enforcement.

The purpose of the article is illumination of problem questions of realization of penal judicial law and author vision of ways of their decision.

The scientific novelty is related to that a law in the system of criminal judicial legislation is called to define the task of criminal realization, provide their realization, settle the order of criminal realization and proper legal procedure, at combination of policy of the state in a fight against criminality and observance of rights and freedoms of persons. Conducting monitoring of existent multidirectional ideas in relation to the problem questions of application of penal judicial law in quality the source of criminal judicial right, generalized directions of his reformation and author opinion is expressed in relation to priority of his improvement. It is indicated that the selection of enforcement problems and vision of ways of their decision takes place after character of activity of subjects of criminal judicial legal relationships, namely - by implementation by them the proper judicial function in criminal realization. From legal institutes and categories of criminal judicial right, which need legislative clarification, are here formed. It is noticed that the problem of fixing in the penal judicial law of certain rule of realization of criminal realization and observance of the proper legal procedure is set due to the exposure of collisions and blanks of the legal adjusting both on praxeological and to the scientifically doctrine levels. The criteria of monitoring of collisions and blanks of the legislative providing of criminal judicial relations are offered.

Conclusions. Collect, that among priorities and prospects of criminal judicial law remain: concept-terminology concordance, practical mechanisms of providing of realization of principles of criminal realization, consideration of matter of cramps of jurors, order of revision of sentences after which persons were convict without the proper evidential base and compensation of the inflicted harm, questions, related to reform of advocacy, judicial expert activity, by the update of methods of fight against criminality. In the questions of application of penal judicial law, his action (back-action, analogy), there are diametrically opposite points in scientific circles: from implicit perception to the categorical denial. In this context, in legal definiteness application of analogy needs in Criminal Procedure Code of Ukraine and also theoretical methodological an update of perception in of a particular branch understanding (in particular, distribution of action) is an institute of action of law after the circle of persons. The starting point of improvement of penal judicial law is system establishment of blanks and collisions of the legal adjusting of criminal realization.

Key words: criminal judicial law, sources of criminal judicial law, action of penal judicial law, Criminal Procedure Code of Ukraine, problem questions, improvements.

Постановка проблеми

В умовах реформування пріоритетних сфер суспільного життя вагоме місце займає удосконалення кримінального процесуального закону в напрямку оптимізації кримінального провадження і забезпечення прав, свобод та законних інтересів його суб'єктів. Оцінка кримінального процесуального закону як джерела кримінального процесуального права можлива у різній площині викладу його норм. Оскільки лише цей закон регулює порядок кримінального провадження, із застосуванням до кожного його учасника належної правової процедури, то проблемні питання охоплюють загальнотеоретичні категорії, правові інститути кримінального процесу, з'ясування їх узгодженості із міжнародними стандартами, внутрішнього взаємозв'язку в межах стадій і форм кримінального провадження, а також конкретні дії та рішення кожного суб'єкта цього провадження. Попри те, що джерела кримінального процесуального права і кримінальне процесуальне законодавство, як комплексні об'єкти, визначені окремими напрямами досліджень у галузі кримінального процесу (за паспортом спеціальності), вони не піддаються активним науковим пошукам. Дисертаційна робота, присвячена джерелам кримінального процесуального права, виконана ще в 2004 р. [1]. Зважаючи на динаміку розвитку кримінальних процесуальних правовідносин і законодавчу незмінюваність положень КПК України щодо регулювання питань кримінального процесуального законодавства, моніторинг ефективності останнього не втрачає актуальності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Наука кримінального процесу вирізняється підвищеною практичною складовою. Усі дослідники питань кримінального процесуального права вказують на ті чи інші проблемні питання, що мають місце в КПК України, відносно того чи іншого правового інституту, категорії, поняття, та пропонують авторське бачення удосконалення його приписів. Саме джерелам кримінального процесуального права (окремим їх видам, зокрема, міжнародним договорам, судовим прецедентам) присвячено праці Барабаш Т М., Бау- ліна О.В., Василяки Д. К., Дроздова О. М., Забарного М. М., Капліної О. В., Касапоглу С. О., ЛейбиО.А., ЛоскутоваТ. О., МамкиГ. М., Ува- рової В. Г., Узунової О. В., Щериці С. І. та ін.

Нестабільність кримінального процесуального законодавства, активна законотворчість, при відсутності концепції кримінального процесуального закону, наявні прогалини і колізії свідчать про доцільність використання системного методу у дослідженні питань, пов'язаних із кримінальним процесуальним законом, з'ясуванням ефективності його норм.

Мета статті - висвітлення проблемних питань реалізації кримінального процесуального закону та авторського бачення шляхів їх вирішення.

Виклад основного матеріалу

Постановка проблем кримінального процесуального закону виражається у: (1) державних стратегіях, концепціях, планах дій, тощо, спрямованих, зокрема, й на імплементацію рекомендацій Європейського Союзу, та, як наслідок, відображається, зазвичай, у законотворчій діяльності; (2) комплексних наукових працях вчених, в яких представлено авторське бачення концепції розвитку кримінального процесуального закону, а також у працях, присвячених окремим правовим інститутам, категоріям кримінального процесуального права; (3) обговореннях практичних працівників правоохоронної, судової, правозахисної сфери щодо ефективності пра- вореалізації норм кримінального процесуального закону; (4) громадській думці щодо кола невирішених питань у правосудді.

Так, Національна стратегія у сфері прав людини [2], як очікуваний результат, передбачає «приведену у відповідність до міжнародних стандартів процедуру затримання і тримання особи під вартою»; «унеможли- влення безпідставного та неналежним чином оформленого затримання, тримання особи під вартою без рішення суду». Колективна монографія відомих процесуалістів Н. В. Глинської, Л. М. Лобойка, О. І. Марочкі- на, О. Г. Шило та ін. [3], наприклад, присвячена дослідженню сучасної моделі кримінального процесу, яка знайшла нормативне закріплення у новітньому законодавстві України, формулюванню концептуальних основ, які визначають її основні параметри, сутність кримінальних процесуальних інститутів. А у Дорожній карті реформ РПР на 2019-2023рр. [4], з поміж іншого, вказано на: неповноцінність суду присяжних, відсутність механізму для перегляду вироків щодо осіб, свавільно засуджених за чужі злочини до тривалого ув'язнення, нереалізованість реформи адвокатури, неналежність законодавчої бази для функціонування ефективної системи правосуддя для дітей, необхідність приведення інституту негласної діяльності органів правопорядку у відповідність до європейських стандартів, впровадження дієвих механізмів розслідування фінансових злочинів.

Значна кількість проблем кримінального процесуального закону логічно випливає із практичної діяльності судових, правоохоронних, правозахисних органів, що простежується у їх звітах, узагальненнях і рекомендаціях, публікаціях окремих практичних працівників.

Найбільш обговорюваними у судовій системі (що простежується із засідань круглих столів, виступів окремих суддів), зазвичай, є такі питання: процесуальні строки перегляду кримінальних справ, розширення компетенції Верховного Суду, діяльність Ан- тикорупційного суду, заміна судді в колегії суддів (зокрема, без застосування автоматизованої системи), підсудність, конституційні зміни щодо правосуддя, можливості, проблеми і перспективи електронного суду в Україні, право на захист, фінансування судової системи, єдність судової практики, запобіжні заходи, зловживання процесуальними правами, виконання рішень суду. Окремі спірні питання роз'яснюються у правових позиціях Верховного Суду.

Дослідження у прокурорсько-слідчій сфері об'єктивно стосуються слідчих (роз- шукових) дій, заходів забезпечення кримінального провадження, взаємодії органів досудового розслідування, використання спеціальних знань, процесуального керівництва досудовим розслідуванням, можливості призначати слідчим (прокурором) ревізій і перевірок, використання в кримінальному провадженні матеріалів ОРД, відмови у початку досудового розслідування (внесення відомостей до ЄРДР). Головним слідчим управлінням Національної поліції вказується на проблеми взаємодії зі слідчими суддями та процесуальний порядок призначення експертизи, закриття провадження в разі невстановлення впродовж 18 місяців особи, яка скоїла тяжкий або особливо тяжкий злочин [5].

Більшість законопроектів щодо внесення змін і доповнень до КПК України, особливо тих, що пропонують суттєві уточнення, аналізуються і правозахисниками. На постійній основі такий аналіз здійснюється і Національною асоціацією адвокатів України. Наприклад, Комітет Асоціації правників України з кримінального та кримінально-процесуального права направив відкрите звернення членам Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності з вимогою відхилити проект Закону «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо спрощення та удосконалення діючих норм Закону з метою уникнення покарання винними особами та розвантаження судових органів» (реєстр. № 3303 від 03.04.2020 р.), обґрунтовуючи своє звернення нівелюванням принципу верховенства права, обмеженням права людини на особисту недоторканість, таємницю спілкування, приватне життя та права на захист [6].

Законотворчі ініціативи в парламенті дев'ятого скликання стосуються: забезпечення окремим категоріям засуджених осіб права на правосудний вирок (реєстр. № 0881 від 29.08.2019 р.), відповідальності за порушення законодавства у сфері підтвердження відповідності, виготовлення, виробництва, реалізації, придбання продукції, робіт та послуг у військовій сфері (реєстр. № 0975 від 04.09.2019 р.), забезпечення права свідка на правову допомогу у кримінальному провадженні (реєстр. №1164 від 29.08.2019 р.), відповідальності за незаконне збагачення (реєстр. № 1202 від 29.08.2019 р.), удосконалення функціонування суду присяжних в Україні (реєстр. №2062 від 04.09.2019 р.) та ін.

Із звітності Інституту законодавства Верховної Ради України [7, с. 58] випливає, що від народних депутатів України, адвокатів надходять звернення, в яких піднімаються проблемні питання строку дії ухвали суду про тримання особи під домашнім арештом, застосування інституту угоди в кримінальному провадженні, повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору судом зі стадії підготовчого судового засідання, виплати винагороди викривачу, та доцільності внесення змін і доповнень до чинного КПК України.

Дослідники пропонують авторське бачення шляхів удосконалення КПК України, зважаючи на обраний предмет наукового пошуку та/або спираючись на власний досвід роботи у тій чи іншій юридичній сфері [8; 9; 10]. Зокрема, дискусійність і значну критику отримали питання строків досу- дового розслідування, проведення обшуку, оскарження повідомлення про підозру, проведення експертизи. Причинами повторних змін і уточнень КПК (відносно попередньо внесених) називають: «не досить ефективну та непослідовну роботу над проектами актів; редакційно невдалі формулювання, що допускають варіативність тлумачення норм; недооцінку важливості (обов'язковості) публічного фахового обговорення проекту; зволікання з експертною оцінкою або невикористання можливості залучення експертів; невміння спрогнозувати ризики, які таять у собі недосконалі норми, та загрози настання небажаних (негативних) наслідків у разі їх застосування» [11, с. 299-300].

Слід вказати на непоодинокі випадки, коли при введенні у кримінальний процесуальний закон нової категорії (поняття, інституту) на практиці виникають правореалі- заційні проблемні питання, що потребують законодавчого урегулювання. Це, наприклад, стосується існуючого механізму правового регулювання у сфері пробації (змінами до КПК в 2016 р. запроваджено досудову доповідь (ст. 314, 314-1) [12]). Так, прогалиною законодавчого врегулювання питань пробації вважається відсутність у ч.4 ст. 314-1 КПК України (перелік випадків, коли досудова доповідь не складається) випадку вчинення особою кримінального правопорушення в період іспитового строку, якщо покарання за попереднім вироком було пов'язано з ізоляцією від суспільства. У зв'язку з цим, пропонується: чітке закріплення наявності або відсутності обов'язку суду вирішувати питання доручення представнику органу пробації складення досудової доповіді; доповнення частини4 ст. 314-1 КПК України; визначення критеріїв оцінки досудової доповіді, складеної з порушенням існуючого порядку, зокрема, встановлення недійсності такого висновку, або врахування його лише за згодою обвинуваченого (повністю або в певній частині) [13].

Таким чином, виокремлення правоза- стосовних проблем та бачення шляхів їх вирішення відбувається за характером діяльності суб'єктів кримінальних процесуальних правовідносин, а саме - виконанням ними відповідної процесуальної функції у кримінальному провадженні. Звідси формуються правові інститути і категорії кримінального процесуального права, що потребують законодавчого уточнення. Притаманний стороні кримінального провадження інтерес спонукає обвинувачення спростити формування доказової бази, захист - максимально дотриматися правової процедури і реалізації прав підзахисного, суд - у розумні строки, неупе- реджено і безперешкодно вирішити конфлікт.

Зрозуміло, що удосконалення кримінального процесуального закону за формою і змістовно (внутрішньо та зовнішньо) може бути різновекторним, поточним і прогнозованим, плановим і викликаним тими чи іншими чинниками. В контексті оцінки кримінального процесуального закону як джерела кримінального процесуального права, доцільно зупинитися на пропозиціях щодо його чинності та можливостях застосування (реалізації).

Серед актуальних проблем у сучасних публікаціях найбільш обговорюваними є: зворотна дія кримінального процесуального закону, розмежування способів дії закону (правових норм) у часі та загальноправового принципу «закон зворотної дії не має», застосування кримінального процесуального закону за аналогією.

Норми КПК України, які регулюють дію Кодексу (ст. 4-6), залишаються незмінними з часу його прийняття, як і положення ч. 6 ст. 9 КПК України, за якими при наявності прогалин чи колізій у кодексі, застосовуються загальні засади кримінального провадження (що розцінюють як можливість застосування аналогії права [14, с. 155] або і застосування аналогії закону [15, с. 109). Примітним є те, що у питаннях застосування кримінального процесуального закону в наукових колах існують діаметрально протилежні точки зору: від беззаперечного прийняття до категоричного заперечення (попри висновок Верховного Суду що кримінальний процесуальний закон не має зворотної дії (17.12.2015 р., справа № 5-205кс1 (15) така властивість закону викликає дискусію, як і можливість його застосування за аналогією).

Не вдаючись до поглибленого висвітлення аналогії в кримінальному процесі, оскільки це може становити окремий предмет дослідження, варто зазначити, що в чинній нормі ч. 6 ст. 9 КПК, в принципі, допускається процесуальна аналогія: (а) права, адже вказано на застосування загальних засад кримінального провадження і (б) закону - в частині врегулювання цих засад частиною 1 ст. 7 КПК України, а отже, і статтями, що розкривають зміст засад кримінального провадження (ст. 8-29 КПК). Разом із тим, слід погодитися із дослідниками цих питань щодо необхідності законодавчої конкретизації використання аналогії в кримінальному процесуальному праві, задля правової визначеності і дієвості цієї норми.

Окрім цих обговорюваних питань, видається доцільним законодавче закріплення в ст. 5 КПК України правила збереження сили усіма правовими позиціями Конституційного Суду України щодо кримінального провадження і застосування роз'яснень Пленуму Верховного Суду України та Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ виключно в частині, що не суперечить чинному КПК України.

Також слід звернути увагу на положення ст. 6 КПК України у взаємозв'язку із завданнями кримінального процесуального закону. Тривалий час (і у КПК 1960 р.) чинність закону за колом осіб розцінюється лише як процесуальна діяльність щодо осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності. Це підтверджується і приписами абз. 2 ч.1 ст. 6 КПК України, які вказують на особливості кримінального провадження щодо окремої категорії осіб (гл.37). Проте, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, застосування до кожного з них належної правової процедури. З одного боку, визначення дії закону за колом осіб підкреслює можливість притягнення до кримінальної відповідальності іноземців та осіб без громадянства і розвиває правила кримінального закону. Але учасниками кримінального провадження є значне коло осіб (п. 25 ст. 3 КПК) і усі вони підпорядковуються «порядку кримінального провадження». А із існуючого формулювання випливає, що за КПК України здійснюється кримінальне провадження лише відносно підозрюваних і обвинувачених (а інші учасники яким законом повинні користуватися?). В цілому, інститут чинності закону, зокрема, за колом осіб, потребує, на нашу думку, теоретико-методоло- гічного оновлення сприйняття у галузевому розумінні, адже за загальним визначенням в теорії права дія закону за колом (щодо) осіб - це обов'язковість його виконання особами, на яких він поширюється, здатність акта створювати юридичні наслідки для певних суб'єктів права.

Окрім того, формулювання ч. 1 ст. 6 КПК України «...крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті» свідчить про те, що до особи, яка користується дипломатичним імунітетом, не застосовуються правила цього кодексу. В ч.2 цієї статті йдеться про умови застосування положень КПК (згода самої особи або компетентного органу держави (міжнародної організації), яку представляє така особа), тобто не виключається така можливість.

Отже, на нашу думку, ч. 1 ст. 6 КПК підлягає уточненню: «Кримінальне провадження за правилами цього Кодексу здійснюється щодо кожного його учасника, з урахуванням правил, передбачених частиною другою цієї статті».

У будь-якому випадку, проблема закріплення в кримінальному процесуальному законі певного правила здійснення кримінального провадження і дотримання належної правової процедури встановлюється завдяки виявленню колізій і прогалин правового регулювання як на праксіологічному, так і науково-доктринальному рівні. Наявність колізії/прогалини у законодавстві впливає на повноту регулювання відповідної сфери суспільних відносин; визначення і точність формулювання певних категорій, термінів, понять; доступність та зрозумілість закону для суб'єктів права, на яких поширюється його вплив; функціональний стиль мови; конкретність регулювання усіх необхідних елементів закону; чіткість системи побудови закону; максимальну ємність, економічність та компактність законодавчого формулювання; якість ресурсного забезпечення законів та ін. [7, с. 57]. Саме тому, аналіз суперечностей, невідповідностей чинного законодавства відкриває шлях до розуміння причин розвитку законодавчих процесів і явищ в державі, а саме, діалектики заперечення застарілих та створення нових, більш ефективних нормативно-правових актів. Розгляд колізій і прогалин в їх органічному зв'язку із законодавчими та нормативно-правовими актами є ключовим моментом у створенні науково обґрунтованої методології удосконалення законів.

Незаперечним є твердження, що підготовка і прийняття законів мають стати результатом інтеграції зусиль вчених, практичних працівників і законотворців [16, с. 111]. На нашу думку, критеріями моніторингу колізій та прогалин законодавчого забезпечення кримінальних процесуальних відносин можуть бути: (1) зміст колізій і прогалин (на- уково-доктринальний підхід до потреби удосконалення тієї чи іншої норми, інституту, стадії, форми кримінального провадження); (2) інституційні джерела: за результатами парламентського контролю (пленарні засідання, парламентські, комітетські слухання), за результатами правозастосовчої діяльності правоохоронних, судових органів, правоза- хисних організацій, на основі судової практики (узагальнень, висновків, рекомендацій) і позицій вищих судових інституцій (ЄСПЛ, Конституційного Суду, Верховного Суду), аргументовані погляди науковців і громадськості; (3) відображення пропозицій щодо усунення колізій і прогалин у проектах законодавчих актів.

Опрацювання за такими критеріями дозволить комплексно проаналізувати норми, які підлягають виключенню із кодексу, потребують уточнення і розвитку, а також запровадити нові правила.

Висновки

Проведений моніторинг дозволяє констатувати, що серед пріоритетів і перспектив кримінального процесуального закону залишаються: понятійно-термінологічне узгодження, практичні механізми забезпечення реалізації принципів кримінального провадження, розгляд справи судом присяжних, порядок перегляду вироків, за якими особи були засуджені без належної доказової бази та відшкодування завданої шкоди, питання, пов'язані із реформою адвокатури, судово-експертної діяльності, оновленням методів боротьби із злочинністю. У сфері застосування кримінального процесуального закону, його чинності (зворотної дії, аналогії), в наукових колах існують діаметрально протилежні точки: від беззаперечного сприйняття до категоричного заперечення. У цьому контексті правової визначеності потребує застосування аналогії у КПК України, необхідне також теоретико-методо- логічне оновлення сприйняття у галузевому розумінні (зокрема, поширення дії) інституту чинності закону за колом осіб. Відправною точкою удосконалення кримінального процесуального закону є системне встановлення прогалин і колізій правового регулювання кримінального провадження.

Список використаних джерел:

1. Дроздов О. М. Джерела кримінально-процесуального права: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Харків, 2004. 24 с.

2. Про затвердження Національної стратегії у сфері прав людини : Указ Президента України №501/2015 від 25.08.2015 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/501/ 2015 (Дата звернення 29.04.2020).

3. Концептуальні основи побудови сучасного кримінального процесу України: монографія / Н. В. Глинська, Л. М. Лобойко, О. І. Марочкін та ін.; за заг. ред. О. Г. Шило. Харків: НДІ ВПЗ імені акад. В. В. Ста- шиса НАПрНУ 2016. 264 с. URL: https:// ivpz.kh.ua/wp-content/uploads/2019/02/ monografia_12_10_18.pdf (Дата звернення 29.04.2020).

4. Реанімаційний Пакет Реформ: коаліція провідних громадських організацій та експертів України. URL: https://rpr.org.ua/ (Дата звернення 29.04.2020).

5. Робота слідчого в умовах сьогодення. URL: https://lexinform.com.ua/v-ukraini (Дата звернення 29.04.2020).

6. Правники вимагають відхилити за- конопроєкт №3303 щодо внесення змін до КПК. URL: https://uba.ua/ukr/news/7445/ (Дата звернення 29.04.2020).

7. БарабашТ. М., ЛевицькаЛ.В. Законотворчі реалії реформування у сфері кримінальної відповідальності та кримінального провадження: сучасний стан та перспективи. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2018. №4. С.57-63. URL: https://instzak.com/index.php/journal/ issue/view/49/inst42018 (Дата звернення 29.04.2020).

8. Правова наука та законодавча практика: аналіз дисертаційних досліджень. Київ : Інститут законодавства Верховної Ради України, 2017. Випуск 7. 528 с.

9. Kulesza, Cezary. Проектируемая новеллизация процедуры уголовного судопроизводства с перспективы некоторых принципов уголовно-процессуального права. URL: http://repozytorium.uwb.edu.pl/jspui (Дата звернення 29.04.2020).

10. Bradley CraigM. The Convergence of the Continental and the Common Law Model of Criminal Procedure. Criminal Law Forum, 7 (2), 477. URL: https://www.repository.law. indiana.edu/facpub/2499/ (Дата звернення 29.04.2020).

11. ЯворськаВ. Причини внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України. Підприємництво, господарство і право. 2019. № 6. С. 296-300.

12. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13.04.2012 № 4651-VI (із змінами і доповненнями). URL: http://zakon2.rada.gov.ua/ (Дата звернення (Дата звернення 29.04.2020).

13. Теоретичні та практичні аспекти інституту пробації в Україні: матеріали міжнародного круглого столу (22 червня 2018 року). Київ, 2018. 164 с. URL: http://napu.com.ua/wp-content (Дата звернення 29.04.2020).

14. ЛейбаО.А. Дефекти кримінального процесуального законодавства та засоби їх подолання : дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. Харків, 2018. 244 с. URL: http://nauka.nlu.edu. ua/download/diss/Leiba/d_Leiba.pdf (Дата звернення 29.04.2020).

15. ЗабарнийМ. М. Аналогія закону та аналогія права як способи усунення прогалин у кримінальному процесуальному праві. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2016. № 5. С. 106-110.

16. КопиленкоО.Л., ГорбуноваЛ.М. Кодифікація законодавства України на сучасному етапі державотворення. Серія «Актуальні питання кодифікації законодавства України» / За заг. ред. В. О. Зайчука. Випуск 1. Київ : Інститут законодавства Верховної Ради України, 2009. 232 с.

References:

1. Drozdov, O. M. (2004). Dzherela kryminalno-protsesualnoho prava: avtoref. dys. ... kand. yuryd. nauk. Kharkiv [in Ukrainian].

2. Prezydent Ukrainy. (2015). Pro zatverdzhennia Natsionalnoi stratehii u sferi prav liudyny: Ukaz № 501/2015. URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/501/2015 (Last accessed: 29.04.2020) [in Ukrainian].

3. Hlynska, N.V., Loboiko,L.M., Marochkin, O. I. ta in.; za Shylo, O. H. (zah. red.). (2016). Kontseptualni osnovy pobudovy suchasnoho kryminalnoho protsesu Ukrainy. Kharkiv: NDI VPZ imeni akad. V. V. Stashysa NAPrNUs. URL: https://ivpz.kh.ua/wp-content/ uploads/2019/02/monografia_12_10_18.pdf (Last accessed: 29.04.2020) [in Ukrainian].

4. Reanimatsiinyi Paket Reform: koalitsiia providnykh hromadskykh orhanizatsii ta ekspertiv Ukrainy. URL: https://rpr.org.ua/ (Last accessed: 29.04.2020) [in Ukrainian].

5. Robota slidchoho v umovakh sohodennia. URL: https://lexinform.com.ua/v-ukraini (Last accessed: 29.04.2020) [in Ukrainian].

6. Pravnyky vymahaiut vidkhylyty zakonoproiekt №3303 shchodo vnesennia zmin do KPK. URL: https://uba.ua/ukr/news/7445/ (Last accessed: 29.04.2020) [in Ukrainian].

7. Barabash,T. M., Levytska,L.V. (2018). Zakonotvorchi realii reformuvannia u sferi kryminalnoi vidpovidalnosti ta kryminalnoho provadzhennia: suchasnyi stan ta perspektyvy. Naukovi zapysky Instytutu zakonodavstva Verkhovnoi Rady Ukrainy, 4, 57-63. URL: https://instzak.com/index.php/journal/issue/ view/49/inst42018 (Last accessed: 29.04.2020) [in Ukrainian].

8. Pravova nauka ta zakonodavcha praktyka: analiz dysertatsiinykh doslidzhen. (2017). Kyiv: Instytut zakonodavstva Verkhovnoi Rady Ukrainy, Vypusk 7 [in Ukrainian].

9. Kulesza, Cezary. Proektyruemaia

novellyzatsyia protsedury uholovnoho sudoproyzvodstva s perspektyvy nekotorykh pryntsypov uholovno-protsessualnoho prava. URL: http://repozytorium.uwb.edu.pl/jspui

(Last accessed: 29.04.2020) [in Polish].

10. Bradley, CraigM. The Convergence of the Continental and the Common Law Model of Criminal Procedure. Criminal Law Forum, 7 (2), 477. URL: https://www.repository.law.indiana. edu/facpub/2499/ (Last accessed: 29.04.2020)

11. Yavorska,V. (2019). Prychyny vnesennia zmin do Kryminalnoho protsesualnoho kodeksu Ukrainy. Pidpryiemnytstvo, hospodarstvo i pravo, 6, 296-300 [in Ukrainian].

12. Verkhovna Rada Ukrainy. (2012). Kryminalnyi protsesualnyi kodeks Ukrainy: Zakon Ukrainy №4651-VI (iz zminamy i dopovnenniamy). URL: http://zakon2.rada.gov. ua/ (Last accessed: 29.04.2020) [in Ukrainian].

13. Teoretychni ta praktychni aspekty instytutu probatsii v Ukraini. (2018) / materialy mizhnarodnoho kruhloho stolu (22 chervnia 2018 roku). Kyiv. URL: http://napu.com.ua/ wp-content (Last accessed: 29.04.2020) [in Ukrainian].

14. Leiba,O.A. (2018). Defekty kryminalnoho protsesualnoho zakonodavstva ta zasoby yikh podolannia: dys. ... kand. yuryd. nauk: 12.00.09. Kharkiv. URL: http://nauka.nlu. edu.ua/download/diss/Leiba/d_Leiba.pdf (Last accessed: 29.04.2020) [in Ukrainian].

15. Zabarnyi,M.M. (2016). Analohiia zakonu ta analohiia prava yak sposoby usunennia prohalyn u kryminalnomu protsesualnomu pravi. Aktualni problemy vitchyznianoi yurysprudentsii, 5, 106-110 [in Ukrainian].

16. Kopylenko,O.L., Horbunova,L.M. (2009). Kodyfikatsiia zakonodavstva Ukrainy na suchasnomu etapi derzhavotvorennia. Seriia «Aktualni pytannia kodyfikatsii zakonodavstva Ukrainy» / Za zah. red. V. O. Zaichuka, Vypusk 1. Kyiv: Instytut zakonodavstva Verkhovnoi Rady Ukrainy [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru