Актуальні проблеми децентралізації публічної влади в Україні: інформаційні та комунікаційні аспекти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Актуальні проблеми децентралізації публічної влади в Україні: інформаційні та комунікаційні аспекти

Т А. Костецька,

Висвітлюються актуальні питання реалізації нового (другого) етапу реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади. Серед головних завдань цього етапу визначено чітке розмежування повноважень та функцій контролю різних рівнів управління, розвиток форм місцевої прямої демократії. Звертається увага на важливість інформаційного чинника децентралізації. Ефективність досліджуваних процесів залежить від стратегії національної інформаційної політики, впровадження її на місцях, здійснення інформаційної діяльності органів місцевого самоврядування. Розглядаються комунікативні взаємовідносини органів публічної влади, їх взаємодію з окремими інститутами громадянського суспільства з метою розширення прямої участі громадян у вирішенні питань як державного, так і місцевого значення. реформування місцевого самоврядування демократія

Ключові слова: реформування влади, децентралізація, місцеве самоврядування, органи публічної влади, інформаційна політика, інформаційні взаємовідносини.

Костецкая ТА. Актуальные вопросы децентрализации публичной власти в Украине: информационные и коммуникационные аспекты

Ключевые слова: реформирование власти, децентрализация, местное самоуправление, органы публичной власти, информационная политика, информационные взаимоотношения.

Kostetska Tetiana. Current problems of decentralization of public power in Ukraine: the information and communication aspects

Key words: government reform, decentralization, local self-government, public authorities, information policy, information relations.

Постановка проблеми

Процеси децентралізації, які розпочато 2014 р. з прийняттям Концепції реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, на сьогодні перебувають на новому етапі. План заходів з реалізації нового етапу реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні на 2019-2021 рр. затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 січня 2019 р. (№ 77)¹, із подальшими змінами².

Уряд визначив підтримку реформи децентралізації одним із пріоритетних завдань, що сприятиме здійсненню публічної влади, розвитку місцевого самоврядування. Державна політика України у сфері місцевого самоврядування відповідно до міжнародно-правових стандартів має бути спрямована на інтереси місцевих жителів, територіальних громад, передачу від органів державної влади органам місцевого самоврядування значної частини повноважень, ресурсів і відповідальності.

Зокрема, аналізуючи підсумки впровадження першого етапу реформи децентралізації, фахівці наголошують, що вона формує нової якості зв'язки між регіонами внаслідок вбудовування в систему адміністративно-територіального устрою нових одиниць - об'єднаних територіальних громад, що по-новому визначають координацію та підпорядкованість суб'єктів адміністративного устрою. Цінність цих процесів, за обгрунтуванням, проявляється ще й у тому, що, незважаючи на тимчасову окупацію території нашої країни та порушення господарського простору, вимивання ресурсів та загальне розбалансування ресурсної бази, «пробуксовування» реформ в інших сферах, макроекономічну нестабільність та заслабкі паростки економічного зростання, реформування управління на місцевому рівні все ж позитивно впливає на соціально-економічне становище громад³.

Водночас на нинішньому етапі все ще не досягнуто запланованих результатів впровадження децентралізації та реформи системи державного управління, а саме, зокрема, створення ефективної, прозорої, відкритої та гнучкої структури публічної адміністрації із застосуванням новітніх інформаційно-комунікативних технологій (е-урядування), здатної виробляти і реалізовувати цілісну державну політику, спрямовану на суспільний сталий розвиток і адекватне реагування на внутрішні та зовнішні виклики⁴.

Як свідчить практика, засади діяльності органів публічної влади у сфері впровадження та використання можливостей електронних комунікацій є застарілими, неефективними, не відповідають вимогам сьогодення. Наслідком цього є унеможливлення якісних різноманітних інформаційних послуг і нерівномірне забезпечення доступу громадян, місцевих жителів до інформаційних ресурсів регіонів, структурних підрозділів місцевих адміністрацій, органів місцевого самоврядування («цифрова нерівність»), тобто до гарантованої законодавством публічної інформації, повільне зростання рівня їхньої комп'ютерної грамотності тощо.

Як зазначається, наприклад, розв'язання існуючих проблем ускладнюються внаслідок правового та інституційного характеру регіональної складової, а також неузгодженості реформ у різних сферах з реформуванням системи місцевого самоврядування та адміністративно-територіального устрою держави⁵.

З іншого боку, в Україні триває процес розбудови громадянського суспільства, який зумовлює нові вимоги щодо якісної, реальної співпраці громадськості з органами публічної влади, і, за словами аналітиків, підкріпленими практикою сучасного стану державотворення, йде доволі повільно.

Ці питання набувають якісно нового звучання у контексті пошуку ефективних шляхів і суттєвих форм та методів, якісних механізмів у вирішенні завдань і проблем, що стоять перед органами публічної влади в сучасних умовах прийняття зважених владно-управлінських рішень, впровадження інституцій демократичної участі громадян у прийнятті рішень, що зачіпають їх інтереси, контролю громадянського суспільства за діяльністю відповідних органів з метою підвищення їх відповідальності за результати прийнятих рішень тощо.

Такими можна назвати чинники, що підвищують значущість і практичну доцільність теоретико-прикладних досліджень окресленої різновекторної проблематики.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, присвячених висвітленню різних аспектів порушених питань, свідчить, що вони є предметом обговорення широкого кола правників, політологів, політиків, практиків і набули особливої гостроти, в тому числі стали на порядку денному науково-практичних конференцій, «круглих столів» тощо.

Розгляд найрізноманітніших теоретико-правових проблем реформування публічної влади на місцях, розбудови національного громадянського, що апріорі є інформаційним суспільством⁶, значення, ролі в цих процесах інформаційно-комунікаційних технологій як організаційної основи побудови українського інформаційного громадянського суспільства, став темою чималої кількості фундаментальних і прикладних праць як вітчизняних, так і зарубіжних дослідників. Теоретико-методологічною основою цієї роботи стали сучасні наукові доробки, зокрема, О. Баранова, О. Батанова, К. Белякова, А. Берези, І. Березовської, В. Горбуліна, О. Зернецької, А. Колодія, І. Кресіної, П. Любченка, Г. Почепцова, В. Серьогіна, О. Скрипнюка, Т. Слінько, І. Сопілко, Ю. Шемшученка та ін.

Проте доктринально і методологічно цю проблематику не можна вважати вичерпаною⁷. Її актуальність визначається не тільки вищенаведеними чинниками, а й об'єктивними постійними динамічними інформаційними процесами, що відбуваються в українському суспільстві на теперішній час, у глобальному інформаційному просторі.

Зокрема, так звана демократія участі, про що вже йшлося, практично неможлива для здійснення без використання інформаційно-комунікаційних технологій. Їх впровадження органами публічної влади зумовлює нову якість основних засад функціонування суспільних відносин, формування розвинутого громадянського суспільства. Актуальною на сьогодні все ще залишається мета Національної стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 20162020 р., а саме «створення сприятливих умов для розвитку громадянського суспільства, налагодження ефективної взаємодії громадськості з органами державної влади, органами місцевого самоврядування на засадах партнерства, забезпечення додаткових можливостей для реалізації та захисту прав і свобод людини і громадянина, задоволення суспільних інтересів з використанням різноманітних форм демократії участі, громадської ініціативи та самоорганізації»⁸.

У контексті існуючої потреби для вітчизняної практики можливо оцінювати різні моделі, форми взаємодії, взаємозв'язку інститутів держави і громадянського суспільства, в тому числі й комунікативні. Отже, актуальності набувають подальші теоретико-прикладні комплексні дослідження стану, перспектив розвитку та розробки ефективних механізмів відповідних процесів, зокрема, здійснення інформаційної стратегії органів публічної влади відповідно до міжнародно-правової практики.

Метою цієї статті є висвітлення окремих конституційно-правових аспектів ролі і значення інформаційно-комунікаційної складової процесів реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади: реалізації інформаційної політики на місцевому рівні, формування дієвого механізму відкритого характеру діяльності органів публічної влади, розвиток форм прямої демократичної участі громадян у вирішенні питань місцевого значення як необхідної умови реальної децентралізації.

Основні результати дослідження

Практична реалізація реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади на засадах децентралізації в Україні спрямована загалом на розв'язання суспільних проблем із максимальним наближенням держави до інтересів, потреб місцевого населення, територіальної громади, ефективне вирішення питань місцевого значення.

Оскільки заявлена тематика потребує багатовекторного предметного аналізу, що виходить за межі цієї роботи, визначимо декілька напрямів, що є, на нашу думку, запорукою втілення накреслених стратегічних. Це, відповідно, 1) забезпечення відкритого характеру діяльності органів публічної влади, в тому числі прозорості та доступності місцевих органів влади, із застосуванням новітніх інформаційно-комунікативних технологій, що потребує якісно нових підходів до розуміння стратегії національної інформаційної політики, впровадження її на місцях, контролю за здійсненням, правових механізмів регулювання відповідних процесів; 2) цілеспрямована модернізація в заданому алгоритмі діяльності як уповноважених центральних органів державної влади, так і представницьких органів місцевого самоврядування як суб'єктів інформаційної політики, суб'єктів владних повноважень; запровадження інформаційних взаємовідносин, взаємообміну між радами, їх виконавчими органами, посадовими особами місцевого самоврядування, державними управлінськими органами та місцевими жителями (територіальною громадою), громадськістю.

Підвищується значення інформаційно-комунікаційної діяльності місцевих органів влади, її якості на основі впровадження інформаційно-комунікаційних технологій, електронних комунікацій тощо. У такому розумінні ключовою проблемою є створення відкритого інформаційного середовища на муніципальному рівні. Складовою цього явища є законодавчо передбачена відкритість органів місцевого самоврядування, необхідна для досягнення взаємодії між місцевим населенням, територіальною громадою та місцевою владою на принципах довіри, порозуміння і ділового партнерства, як для розвитку інститутів громадянського суспільств, так і налагодження якісного реального місцевого самоврядування.

Підкреслючи значення, зокрема, територіальних громад та їх самоорганізованих структур, їх дієздатності в сучасних умовах, відомий вчений О.Батанов визначає самоврядний процес не лише як форму функціонування територіальної громади, а й як неодмінну умову організації та функціонування громадянського суспільства як вид демократичного, а отже, й політичного процесу, що за своєю суттю є прикладом самостійного здійснення влади місцевою спільнотою⁹.

Інформаційна політика на місцевому рівні здійснюється на основі доволі розгалуженого вітчизняного інформаційного законодавства України. Базується на встановлених чинним законодавством, зокрема, конституційних положеннях щодо права кожного на інформацію, свободи думки, слова і переконань та інших, на визначених основних напрямах державної інформаційної політики; основних принципах інформаційних відносин, серед яких відкритість, обов'язок суб'єктів владних повноважень інформувати громадськість та засоби масової інформації про свою діяльність і прийняті рішення та ін.

Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (чинна редакція від 30.12.2020 р.)¹⁰ як основні принципи місцевого самоврядування закріплені гласність, підзвітність та відповідальність перед територіальними громадами органів місцевого самоврядування та посадових осіб (ст 4 Закону). Встановлено ряд повноважень, що містять інформаційно-комунікаційну складову (заснування аудіовізуальних (електронних) засобів масової інформації відповідної ради, призначення і звільнення їх керівників; створення та забезпечення функціонування місцевих екологічних автоматизованих інформаційно-аналітичних систем, забезпечення доступу до екологічної інформації тощо). Передбачено різні форми прямої участі територіальних громад, місцевих жителів у здійсненні місцевого саморядування громадського контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування.

Ці та інші положення нормативно-правових актів є засобами забезпечення відкритого характеру діяльності органів публічної влади, проведення інформування громадськості як обов'язкової функції, спрямованого на забезпечення прозорості процесів прийняття рішень. До загальних недоліків названого Закону, який на сьогодні з багатьох підстав потребує оновлення, модернізації, слід віднести несистемність, фрагментарність, непослідовність регулювання відповідних інформаційно-комунікаційних відносин, встановлення засад інформаційної діяльності органів, посадових осіб місцевого самоврядування

Однак слід констатувати, що численні норми вітчизняного законодавства не реалізуються, в тому числі й через відсутність ефективних механізмів їх здійснення, недостатнє впровадження та застосування новітніх інформаційно-комунікативних технологій у діяльності місцевих органів тощо.

Виходячи із сутності окреслених завдань, у загальному вигляді організаційні зусилля уповноважених суб'єктів мали б спрямовуватись, зокрема, на централізацію інформації, створення фонду відомостей (банку даних), які підлягають обов'язкому доведенню до відома населення, цільове її призначення відповідної інформації; визначення їх оптимального обсягу для кожного виду інформаційних зв'язків. Зусиль потребує також визначення найоптимальнішо- го режиму використання форм і методів обробки самої інформації, її збір, накопичення, аналіз; розробку та впровадження механізму обговорення населенням проектів рішень, процедури врахування висловлених при цьому зауважень і пропозицій (наприклад, що стосується рішень у одній із важливих для забезпе- ченння життєдіяльності місцевих жителів галузі раціонального використання природних ресурсів, охорони довкілля, екологічної безпеки тощо).

Слід звернути також увагу на роль засобів масової інформації у забезпеченні відкритого, прозорого характеру діяльності місцевих органів публічної влади, громадського контролю за їх діяльністью, налагодження інформаційних взаємовідносин.

Сучасні ЗМІ стають ефективним інструментом формування та розвитку громадянського суспільства як такого, процесів його самоорганізації і її формування. Право висвітлення і коментування всіх аспектів діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, подій державного життя в Україні ЗМІ гарантується Конституцією, іншими законами. Наприклад, все ще чинний на сьогодні спеціальний Закон України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» від 23 вересня 1997 р. № 539, за відсутності більш сучасного регламентування, встановлює організаційно механізм взаємовідносин між органами публічної влади та ЗМІ. Закон закріплює принцип всебічного і об'єктивного висвітлення діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, їх обов'язок надавати ЗМІ повну інформацію про свою діяльність в установленому законом порядку, забезпечувати журналістам вільний доступ до відповідної інформації, за винятком передбачених законом випадків, не чинити на них будь-якого тиску і не втручатися у їх виробничий процес (преамбула, ст. 2 акта).

На сьогодні стали очевидними, зокрема, деякі негативні наслідки довготривалої ідеї, процесу, який відбувся відповідно до Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації» від 24.12.2015 р. № 917-VIII, тобто роздержавлення ЗМІ, заснованих органами державної влади, іншими державними органами та органами місцевого самоврядування. Такими стали монополізація медіапростору; відсутність місцевої преси в багатьох невеликих населених пунктах, як наслідок реорганізації й залишення без фінансової підтримки названих ЗМІ, стан інформаційного вакууму, що унеможливлює реалізацію права жителів - учасників територіальної громади - доступ до необхідної інформації місцевого значення, породжує не тільки помилкові стереотипи щодо їх функціонування, а й підтримує високий рівень громадської недовіри до влади.

Наведені позиції, певно, не вичерпують усіх заявлених аспектів здійснення інформаційно-комунікаційних процесів в умовах реформування публічної влади. Всебічне комплексне дослідження цієї проблематики не втрачає своєї актуальності.

Висновки

Діяльність суб'єктів інформаційної політики як загальнодержавного, так і місцевого або ж регіонального рівня потребує сучасного теоретико-правового осмислення, вдосконалення регулювання, нормативного забезпечення з метою створення у всіх напрямах сприятливих умов функціонування інформаційної сфери місцевого самоврядування як складової національного інформаційного суспільства загалом, упровадження принципів відкритості та підзвітності діяльності органів публічної влади, забезпечення прямої демократичної участі громадян у вирішенні питань як державного, так і місцевого значення.

Чинне законодавство не забезпечує системного комплексного врегулювання інформаційно-комунікаційних відносин в умовах реформування публічної влади і потребує оновлення. Загальною і давно обґрунтованою науковцями є проблема впорядкування інформаційного законодавства, його систематизації. Ефективність інформаційної політики корелює з рівнем формуванння і розвитку узгодженої системи національного законодавства, її інтегрованості до міжнародно-правових стандартів.

У сучасних умовах поставленого на рівні держави завдання впровадження сучасних цифрових технологій у суспільний розвиток (цифровізації), внаслідок чого зростає вага відносин, пов'язаних з використанням електронних комунікацій, здійснення інформаційної політики на місцях в деяких випадках без чіткого розуміння її суті, стратегії, потребує модернізації, вдосконалення інформаційно-комунікаційна діяльність місцевих органів влади насамперед на основі впровадження сучасних інформаційно-комунікаційних технологій.

Слід додати, що є також усвідомлення того, що наявність так званого «цифрового розриву», «цифрової нерівності», пов'язаних із забезпеченням доступності інформаційно-комунікаційних систем для різних груп населення залежно від таких чинників, як рівень матеріального становища, місце проживання тощо, зумовлює, на нашу думку, проблематичність побудови на найближчу перспективу в українському суспільстві «держави в смартфоні».

Література

1. URL : //www.kmu.gov.ua/npas/pro-zatverdzhennya-planu-zahodiv-z-realizaciyi-novogo- etapu-reformuvannya-miscevogo-samovryaduvannya-ta-teritorialnoyi-organizaciyi-vladi- v-ukrayini-na-20192021-roki (Дата звернення 26.01.2021).

2. Про внесення змін до плану заходів з реалізації нового етапу реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні на 2019-2021 роки: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05 лютого 2020 р. № 96-р. URL : https://www.kmu.gov. ua/npas/pro-vnesennya-zmin-do-planu-zahodiv-z-realizaciyi-novogo-etapu-reformuvannya- miscevogo-samovryaduvannya-ta-teritorialnoyi-organizaciyi-vladi-v-ukrayini-na-20192021- roki (Дата звернення: 26.01.2021).

3. Жаліло Я.А., Шевченко О.В., Романова В.В. та ін. Децентралізація влади: порядок денний на середньострокову перспективу. Аналітична доповідь. Київ : Національний інститут стратегічних досліджень, 2019. 115 с. URL : https://niss.gov.ua/sites/default/files/2019-05/2019.pdf

4. Стратегія сталого розвитку «Україна-2020», затверджена Указом Президента від 12.01.2015 р., № 5. URL : http:// zakon1.rada.gov.ua/laws/show/5/2015 (Дата звернення: 26.01.2021).

5. Воротін В.Є. Інституційні зміни та окремі механізми публічного управління та адміністрування на регіональному рівні в Україні. Законодавчі аспекти модернізації механізмів публічного управління та адміністрування в Україні. Сер.: Законодавчі аспекти державного управління та місцевого самоврядування. Вип. 3. заг. ред. О.Л. Копиленка, В.Є. Воротіна. Київ : Інт. законодавства Верховної Ради України; Вид-во «Людмила»; 2019. 237 с. С. 19.

6. Див., напр,. Костецька Т.А. Громадянське суспільство і інформаційне суспільство: концептуальні та нормативні аспекти взаємозв'язку. Правова держава: щорічник наукових праць. 2015. № 26. С. 210-219.

7. Про окремі аспекти досліджуваної проблематики див.: Костецька Т.А. Особливості реалізації державної інформаційної політики у сфері природокористування та охорони довкілля в умовах децентралізації влади. Децентралізація влади в Україні та розвиток екологічних і природоресурсних правовідносин: монографія відп. ред. Н.Р. Малишева. Харків : Право, 2019. 304 с. С. 171-196; Костецька Т.А. Про контроль в інформаційній сфері в контексті децентралізації влади. Правова держава: щорічник наук. праць Інституту держави і права імені В.М. Корецького. Вип. № 30. 2019. С. 138-147.

8. Національна стратегія сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2016-2020 роки, затвердж. Указом Президента України від 26 лютого 2016 року № 68/2016 URL : https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/68/2016#Text (Дата звернення: 06.02.2021).

9. Батанов О. Муніципально-правовий вимір ефективності функціонування громадянського суспільства в Україні. Правові засади організації та здійснення публічної влади: зб. тез Всеукраїнської науково-практичної інтернет-конфе- ренції (Хмельницький, 23-30 квітня 2018 р.). Хмельницький : Хмельницький університет управління та права. 2018. 131 с. С. 7, 10.

10. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/280/97-%D0%B2%D1%80#Text (Дата звернення: 30.01.2021).

1. URL : //www.kmu.gov.ua/npas/pro-zatverdzhennya-planu-zahodiv-z-realizaciyi-novo- go-etapu-reformuvannya-miscevogo-samovryaduvannya-ta-teritorialnoyi-organizaciyi-vla- di-v-ukrayini-na-20192021-roki (Accessed 26.01.2021). [ukr].

2. «Pro vnesennia zmin do planu zakhodiv z realizatsii novoho etapu reformuvannia mistsevoho samovriaduvannia ta terytorialnoi orhanizatsii vlady v Ukraini na 2019-2021 roky: Rozporiadzhennia Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 05 liutoho 2020 r. № 96-р. URL : https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-vnesennya-zmin-do-pla- nu-zahodiv-z-realizaciyi-novogo-etapu-reformuvannya-miscevogo-samovryaduvannya-ta-ter- itorialnoyi-organizaciyi-vladi-v-ukrayini-na-20192021-roki (Accessed 26.01.2021). [ukr].

3. Zhalilo Ya.A., Shevchenko O.V., Romanova V.V. ta in. (2019). Detsentralizatsiia vlady: po- riadok dennyi na serednostrokovu perspektyvu. Analitychna dopovid. Kyiv : Natsionalnyi in- stytut stratehichnykh doslidzhen. URL : https://niss.gov.ua/sites/default/files/2019-05/2019.pdf [ukr].

4. Stratehiia staloho rozvytku «Ukraina-2020», zatverdzhena Ukazom Prezydenta vid 12.01.2015 r. № 5. URL : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/5Z2015 (Accessed 26.01.2021). [ukr].

5. Vorotin V.Ie. (2019). Instytutsiini zminy ta okremi mekhanizmy publichnoho upravlin- nia ta administruvannia na rehionalnomu rivni v Ukraini. Zakonodavchi aspekty modernizat- sii mekhanizmiv publichnoho upravlinnia ta administruvannia v Ukraini. Ser.: Zakonodavchi aspekty derzhavnoho upravlinnia ta mistsevoho samovriaduvannia. 3, 19. [ukr].

6. Dyv., napr,. Kostetska TA. (2015). Hromadianske suspilstvo i informatsiine suspilstvo: kontseptual- ni ta normatyvni aspekty vzaiemozviazku. Pravova derzhava. Shchorichnyk naukovykh prats. 26, 210-219. [ukr].

7. Pro okremi aspekty doslidzhuvanoi problematyky dyv.: Kostetska T.A. Osoblyvosti realizatsii derzhavnoi informatsiinoi polityky u sferi pryrodokorystuvannia ta ok- horony dovkillia v umovakh detsentralizatsii vlady. Detsentralizatsiia vlady v Ukraini ta rozvy- tok ekolohichnykh ipryrodoresursnykhpravovidnosyn: monohrafiia. Vidp. red. N.R. Malysheva. Kharkiv : Pravo. 2019. 304 s. S. 171-196 ; Kostetska T.A. (2019). Pro kontrol v informatsiinii sferi v konteksti detsentralizatsii vlady. Pravova derzhava. Shchorichnyk nauk. prats Instytutu derzhavy i prava imeni V.M. Koretskoho. 30, 138-147. [ukr].

8.Natsionalna stratehiia spryian- nia rozvytku hromadianskoho suspilstva v Ukraini na 2016-2020 roky, zatverdzh. Ukazom Prezydenta Ukrainy vid 26 liutoho 2016 roku № 68/2016. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/68/2016#Text (Accessed 06.02.2021). [ukr].

9. Batanov O. (2018). Munitsypalno-pravovyi vymir efektyvnosti funktsionuvannia hromadianskoho suspilstva v Ukraini. Pravovi zasady orhanizatsii ta zdiisnennia publichnoi vlady: zbirnyk tez Vseukrainskoi naukovo-praktych- noi internet-konferentsii (Khmelnytskyi, 23-30 kvitnia 2018 r.). Khmelnytskyi. Khmelnytskyi universytet upravlinnia ta prava. 131, 7, 10. [uk].

10. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/280/97-%D0%B2%D1%80#Text (Accessed 30.01.2021). [ukr].