Роль життєвих перспектив особистості у її психологічному благополуччі

Порівняння середніх часової перспективи на вибірках з високими та низькими показниками психологічного благополуччя

Значення таблиці підтверджують статистичну значущість рівності середніх значень за t-критерієм Стьюдента отриманих даних в групах, що порівнюються. Група з високим рівнем психологічного благополуччя N=67 студентів, з низьким рівнем N=99 студентів.

Значущою різницею в цих двох групах виявились показники шкали «майбутнє» (різниця середніх значень = 2,88, при F = 1,92). Високі бали за цією шкалою відобразило, що людина має мету в житті і почуття спрямованості, має наміри щодо майбутнього. Саме в групі з високим рівнем психологічного благополуччя були отримані вищі показники ставлення до майбутнього. Низькі показники «негативне минуле» виявились в групі з високим рівнем психологічного благополуччя, порівняно з групою з низьким рівнем благополуччя (різниця середніх значень = -5,63, при F = 6,31). Людина з високим рівнем психологічного благополуччя вважає, що минуле життя мало сенс і дотримується принципів, які були сформовані протягом життя. Низькі бали за цим показником визначають, що людина позбавлена сенсу в теперішній час. Вона має замало життєвих замислів, у неї відсутнє почуття спрямованості на позитивну перспективу. Вона не бачить сенсу в своєму минулому житті, а значить не має перспектив або переконань, що визначають сенс майбутнього. Показник ставлення до «позитивне минуле» більш високим виявися в групі з високим рівнем психологічного благополуччя (різниця середніх значень = 1,44, при F = 2,56). Саме позитивне ставлення до минулого життєвого досвіду надихає особистість до нових життєвих перспектив, які принесуть нові позитивні враження, почуття. Спрямованість на позитивне сприйняття навіть складних, проблемних життєвих ситуацій, як отриманого досвіду дає можливість скорегувати життєві цілі і стратегії їх досягнення.

Невеликі розбіжності в показниках за шкалою «гедоністичне теперішнє» в обох групах виявляють певну залежність від розрекламованого суспільством отримання будь-якою ціною задоволення (різниця середніх значень = 0,30, при F = 0,58). Молодому поколінню притаманний максималізм, тоді, коли підвищені наміри знайти щось ідеальне, це гоніння за найкращою їжею, роботою, стосунками, задоволенням. В них перевищені претензії до життя, безкомпромісність в рішеннях, бачення та віра тільки в щось конкретне і певне, бачення життя в чорному і білому кольорах, не звертаючи уваги на відтінки. Але це і є чи не найкращим стимулом до виконання певної цілі життя в групі з високим рівнем психологічного благополуччя. Молодь, відчуваючи задоволення від досягнення певних цілей, ставить інші цілі і вирішує шляхи їх досягнення. В групі з низьким рівнем психологічного благополуччя цей показник стає лише бажанням отримати задоволення, без вирішення стратегій його досягнення. За показником «Фаталістичне теперішнє» було отримано - (різниця середніх значень = -3,30, при F = 0,21), що характеризує ставлення до теперішнього життя в групі з низьким рівнем психологічного благополуччя як фатуму, певної залежності від «Така доля», «Від мене нічого не залежить», «Так на роду написано». В групах з високим рівнем психологічного благополуччя відмічається більш оптимістичне ставлення до можливості змін долі та життєвих обставин, без ідеалізації та фантасмагорії.

В таблиці представлені статистично значуща різниця показників часової перспективи, що підтверджують гіпотезу про важливість балансу між поставленими життєвими перспективами та їх реалізації як потенціалу власних можливостей особистості, що стає умовою психологічного благополуччя особистості. Від можливості реалізувати поставлені цілі, життєві перспективи залежить отримання задоволення життям. Особистість в реалізації своїх цілей, життєвих планів має витримувати баланс між задоволенням власних потреб і норм та вимог соціального оточення. Людина як відкрита система стосунків з соціальним оточенням отримую задоволення від цієї взаємодії. Намагання зберегти цінності соціально-психологічного простору і знайти своє місце самореалізації в ньому створює умови цього балансу. Саме від цього балансу і залежить те, чи почуває особистість себе психологічно благополучною чи ні. Від реалізації власних перспектив і від стратегій їх реалізації залежить переживання благополуччя.

Значущим виявився зв'язок життєвих цілей з показником по шкалі «Управління середовищем». Досягнення життєвих цілей пов'язано з компетенцією в управлінні оточенням, контролі зовнішньої діяльності. Якщо людина ефективно використовує можливості, здатна створювати умови і обставини, відповідні для задоволення власних потреб і досягнення цілей, то створює умови для отримання задоволення. Це формує почуття психологічного благополуччя. Оскільки, якщо людина має труднощі в організації повсякденної діяльності, почуває себе нездатною змінити обставини, безрозсудно ставиться до можливостей, що їй надаються, позбавлена почуття контролю над тим, що відбувається навкруги, то їй важко ставити цілі і добиватись їх здійснення.

Таблиця 3

Кореляційні зв'язки показників часової перспективи та психологічного благополуччя особистості

**Кореляція значима на рівні 0.01 (2-сторон.);*Кореляція значима на рівні 0.05 (2-сторон.).

Значущими виявились зв'язки усіх складових психологічного благополуччя і загального показника психологічного благополуччя з показником «негативне минуле» (чим більший показник негативного минулого, тим менший показник психологічного минулого). Значення для людини негативного життєвого досвіду знижує показник «самосприйняття». «Тяжкість» спогадів формує у особистості невпевненість у свої можливості змінити на краще своє життя, що унеможливлює психологічне благополуччя. Саме негативний досвід минулого життя знецінює віру у можливість «управління середовищем», можливість самостійно вирішувати життєві труднощі, бути «автономним», беручи відповідальність за власне життя. Чим більший багаж негативних спогадів у минулому житті, тим складніше планувати «життєві цілі», що не сприяє «особистісному зростанню». Це пригальмовує цей процес, а в гірших випадках людина може деградувати, не бачити життєвих перспектив.

Накопичуючи негативні враження від теперішнього життя, особистість порівнює їх зі своїм негативним минулим і зневірюється у можливість щось змінити. Це ускладнює взаємодію людини з соціальним оточенням, погіршує спілкування. Це підтверджується показником кореляції між «позитивні взаємини» і «негативне минуле». Негативне минуле формує недовіру до позитиву спілкування з іншими, позитивного сприйняття людей, знецінює важливість цих взаємин у власному житті. У досліджуваних з високими показниками «негативне минуле» відмічаються скепсис, сарказм у висловлювання про дружні стосунки з однолітками, ріднею, друзями, сусідами, колегами по роботі: «Чим вони мені допоможуть?», «Усі думають про свою користь», «Що вони можуть зробити?». Формується негативне ставлення до життєвих змін, до перспектив, до отримання задоволення від життя.

Малозначущими виявились зв'язки показників психологічного благополуччя з показником «гедоністичне теперішнє». Виявлено лише зв'язок показника «особистісне зростання» і «гедоністичне теперішнє», що передбачає вплив задоволення теперішнім життям особистості на її особистісне зростання. В такому випадку особистість має позитивний емоційний фон для самотворення, отримання задоволення від цього процесу. Досліджувані відмічали, що проживаючи у задоволенні, можна отримати задоволення, почуття психологічного благополуччя. Отримання задоволення від сьогодення формує у особистості певне звикання до схожості «кожного дня». Це може породжувати острах до майбутніх змін в житті («не хочу нічого змінювати», «нехай все залишається так як є», «хочу задоволень кожен день», «страшно подумати, що це може змінитись»). Виникає страх позбутися задоволення від «звичного, усталеного» і отримати розчарування від чогось нового. Очікування втрати задоволення від «теперішнього життя» може більш ускладнювати психологічне благополуччя, ніж розчарування від майбутніх перспектив. Досліджувані підкреслювали найбільший негатив у ставленні до невідомості, невизначеності будь-яких змін у житті. За таких обставин, досліджуваним важко планувати майбутнє, ставити цілі, розробляти стратегії досягнення своєї мети. Важко витримувати цю невизначеність у майбутніх цілях. Іноді це може викликати стан фрустрації, панічні атаки, депресивні стани.

Зв'язки середньої сили були виявлені між показниками психологічного благополуччя і показником «майбутнє». Показник «автономія» пов'язаний з показником «майбутнє», оскільки саме власна відповідальність людини за своє майбутнє може створювати позитивний емоційний фон для самоствердження, задоволення від життя. Це стає основою для психологічного благополуччя людини.

Важливим виявився зв'язок між показником «управління середовищем» і «майбутнє», оскільки досягнення життєвих цілей пов'язано з компетенцією в управлінні оточенням, контролем зовнішньої діяльності. Якщо людина ефективно використовує можливості, здатна створювати умови і обставини, відповідні для задоволення власних потреб і досягнення цілей, то це створює умови для отримання задоволення, що формує почуття психологічного благополуччя. Якщо людина має труднощі в організації повсякденної діяльності, почуває себе нездатною змінити обставини, безрозсудно ставиться до можливостей, що їй надаються, позбавлена почуття контролю над тим, що відбувається навкруги, то їй важко ставити цілі і добиватись їх здійснення. Змінюючи ті чи інші прояви власних переживань, людина бере відповідальність за те, як їх сприймають інші люди. Можливості змін формують певні соціальні очікування: правила, міфи, традиції, культуральні особливості середовища, в якому знаходиться людина.

Досліджувані пояснювали, що орієнтуються на певний резонанс в соціальному оточенні, на прийняття чи засудження, відстороненість чи емоційну близькість у стосунках з іншими. Саме це дає поштовх до регулювання життєвих перспектив як складової психологічного благополуччя. Людина вирішує до якої міри вона може проявляти своє задоволення чи незадоволення, що формує комфортний стан, почуття психологічного благополуччя. Зміна стратегій, цілей, перспектив відбувається під впливом соціально «осуда» чи «схвалення», що викликає «травматичність переживання», «марність почуттів» як певних розповсюджених соціальних міфів. За ними приховуються системи інтроектів, які формуються в родині, в соціальному оточенні. Певні стереотипи у поведінці для досягнення комфорту, задоволення життям стають перепонами у досягненні задоволення, комфорту, оскільки не співпадають з власним бажанням, потребами особистості.

Був виявлений зв'язок показників шкал «майбутнє» і «особистісне зростання», що виявляє значущість життєвих перспектив в становленні особистості, її психологічного благополуччя. Оскільки позитивне ставлення до майбутнього, життєвих перспектив стає для особистості емоційним фоном для самоставлення, прийняття себе, це підтверджується значущим показником кореляції між шкалами «самоприйняття» і «майбутнє». Як і у випадку виявленого значущого зв'язку між показниками «самоприйняття» і «негативне минуле», цей зв'язок вказує на важливість цілісного переживання власного «Я». Психологічне благополуччя формується як екзистанційне ставлення особистості до свого життя саме завдяки позитивному самоприйняттю і цілісному переживанню власного «Я». Розуміння негативу, який відбувався у минулому особистості і проектуванню змін в майбутньому житті дають баланс негативним і позитивних ставлень до себе. Цей баланс формує почуття психологічного благополуччя.

Зв'язок середньої сили також визначився між показником «позитивне минуле» і показниками «позитивні взаємини» та «самоприйняття». Ці зв'язки виявляють значущість позитивного сприйняття свого минулого життєвого досвіду для формування психологічного благополуччя. Досліджувані зазначали, що позитивні стосунки з іншими в минулому дають впевненість взаємодіяти в теперішньому житті («хочеться вірити у добрі стосунки і наміри людей», «будеш до людей ставитись позитивно і вони будуть так до тебе»). Позитивний досвід дає впевненість у власні сили здолати складні життєві обставини, труднощі, що позитивно впливає на самоприйняття людини. Так створюється баланс позитивного і негативного самоприйняття в минулому і теперішньому житті особистості, що стає основою психологічного благополуччя.

Аналізуючи отримані дані, були визначені обернені зв'язки між показниками «фаталістичне теперішнє» і всіма показниками психологічного благополуччя. Високий рівень показника «фаталістичне теперішнє» впливає на низькі показники психологічного благополуччя. Чим більше досліджувані зневірювались у свої власні ресурси досягти певних цілей в житті, тим менше у них рівень «самоприйняття», «особистісного зростання». Досліджувані скаржаться на долю, обставини, які впливають на їхнє життя («від мене нічого не залежить», «як карта ляже», «фатум вирішує за мене»). Особистості складно створювати позитивні стосунки з іншими («що я можу, як такі вже люди», «ніяк їх не можна змінити», «від мене нічого не залежить»). Віра особистості в фаталістичне теперішнє ідеалізує певні можливості змін в її житті. Формується недовіра до себе, до людей, до життя в цілому, лише «хтось або щось» впливає на її життя, певний «фатум» керує життям. Неможливість керувати власним життям, ставити цілі і знаходити шляхи їх досягнення унеможливлює побудову психологічного благополуччя особистості.

Наміри і вимоги життя на різних життєвих етапах можуть не співпадати, вступати в протиріччя. Саме вирішення проблем в досягненні мети надає те задоволення, радість, що стає чинником психологічного благополуччя особистості. Фантазування може приносити задоволення від намріяних цілей, перспектив, але реалізація їх залежить від вибраних стратегій, реалістичності цих стратегій. Усвідомлення неможливості застосування певних стратегій призводить до руйнування задоволення, розчарування, що унеможливлює психологічне благополуччя особистості. Крізь призму своїх цінностей і перцепцію взаємодії з окремими реаліями світу формується образ благополуччя. Фрагментарні раніше деталі, які засновані на перцепції і сенситивного досвіді, здобувають чіткість, вибудовуються в логічні умовиводи або в асоціативні ланцюжки комплнентів, що взаємодіючи, стають базою для формування архітепічних категорій добра або зла, нещастя або благополуччя, прийняття або неприйняття власних потреб, бажань.

Людина орієнтується на певний резонанс в соціальному оточенні, на прийняття чи засудження, відстороненість чи емоційну близькість у стосунках з іншими. Саме це дає поштовх до регулювання життєвих перспектив як складової психологічного благополуччя. Людина вирішує до якої міри вона може проявляти своє задоволення чи незадоволення, що формує комфортний стан, почуття психологічного благополуччя. Зміна цілей, перспектив відбувається під впливом соціального «осуда» чи «схвалення», що викликає «травматичність переживання», «марність почуттів» як певних розповсюджених соціальних міфів. За ними приховуються системи інтроектів, які формуються в родині, в соціальному оточенні. На скільки вільна особистість від усталених настанов «як повинно бути» в поведінці, в майбутньому її житті, на стільки вона активна в будуванні своїх життєвих перспектив. Важливо задоволення власних потреб людини, які не суперечать нормам суспільного життя, взаємин в соціальному осередку. Якщо власні потреби, бажання особистості не співпадають з суспільними вимогами, то може виникати незадоволення від виникаючих проблем. В інших випадках це може приносити задоволення від прояву вільного життєвого вибору, виявлення власної волі у досягненні життєвих цілей. Психологічного благополуччя особистість досягає різними шляхами, основною умовою стає задоволення власних потреб і бажань. Баланс бажань і можливостей їх досягнення стає умовою побудови життєвих перспектив.

Висновки

Дослідження показало, що задоволеність життям взаємопов'язано з устремлінням особистості до самостійності у вирішення проблем постановкою цілей, визначенням стратегій їх досягнення. Це дає підстави говорити про формування позитивного настрою, позитивних переживань у постанові життєвих перспектив особистості, самостійного вибору стратегій їх досягнення. Саме зв'язок між вибором стратегії самостійного вибору досягнення життєвих перспектив та позитивних емоцій формує почуття задоволеності. Якщо особистість намагається реалізувати свої цілі не беручи відповідальність, то вимоги соціального оточення сприймаються як нав'язані ззовні і не приносять задоволення. Нав'язування ззовні викликає дискомфорт.

Дослідження життєвих перспектив можливе через особливості структурування особистістю свого майбутнього, через її суб'єктивну активність. Людина задоволена, коли майже немає розриву між реальним та ідеальним або тим, що вона вважає заслуженим. Незадоволеність, у свою чергу, є результатом істотного розриву між реальністю і ідеалом, а також може виникати із співставлення себе з іншими людьми, їхніми життєвими стратегіями і досягненнями.

Людина задоволена, коли майже не має розриву між реальним та ідеальним або тим, що вона вважає заслуженим. Незадоволеність, у свою чергу, є результатом істотного розриву між реальністю і ідеалом, а також може виникати із співставлення себе з іншими людьми. Такі співставлення можуть затьмарювати майбутні перспективи («в мене нічого не вийде», «все марно», «немає в цьому ніякого сенсу»). Особистість починає «пливти по течії», не прикладуючи певних зусиль. Помилки з минулого досвіду можуть не давати особистості впевненості у подоланні життєвих криз.

Психологічне благополуччя формується в цілісності зв'язку минулого, теперішнього та майбутнього життя людини. Механізми відображення психологічного благополуччя працюють у всіх часових модальностях. Пропорція уявлення особистості про благополуччя та реального життя залежить від особистісних характеристик, життєвої ситуації, життєвих стратегій, цілей, ціннісно-смислових детермінант, які ініціювали їх реалізацію.

Нездатність особистості реалізувати свої наміри в теперішньому часі призводить до неадекватності постановки цілей, унеможливлює визначення життєвих перспектив.

Перспективою дослідження буде - створення тренінгу актуалізації життєвих цілей, перспектив і стратегій їх реалізації особистості, як умови її психологічного благополуччя.

Література:

1. Володарська Н.Д. Почуття благополуччя у контексті психології цінностей особистості. Актуальні проблеми психології: Збірник наукових праць Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України. 2019.Том VI, Вип. 15, с. 145-155.

URL: http://appsychology.org.ua/data/jm/v6/i15/17.pdf

2. Сердюк Л.З. Фактори психологічного благополуччя студентів. Актуальні проблеми психології: Збірник наукових праць Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України. 2018. Том VI, Вип.14, с. 51 59.

3. Титаренко Т. М. Жизненный мир личности: в пределах и за пределами обыденности. Москва: Просвещение, 2003.

4. Серенкова В.Ф. Типологические особенности планирования личностного времени:

автореф. дис. на соискание учёной степени канд. психол. наук: спец. 19.00.01 / Валентина

Фёдоровна Серенкова. Москва, 1991.

5. Гуляс І.А. Життєва перспектива особистості як предмет теоретико- методологічногоаналізу. Актуальні проблеми психології. Проблеми сучасної психології. 2011. Випуск 12. Збірник наукових праць К-ПНУ імені Івана Огієнка, Інституту психології ім. Г.С.Костюка НАПН України, c.315-324.

6. Мудрак В.И. Процессы целеполагания в организации времени / Павлова Т.А. // Психология личности и время: Тез. Всес. конф. - Черновцы, 1991. - Т. 2. c. 37 -39.

7. Ральникова И.А. Жизненные перспективы личности: психологический контекст: [Монография]. Барнаул : Изд-во Алт. ун-та, 2002.

8. Некрасова Е.В. Исследование проблемы времени в психологии. Барнаул: Изд-во БГ ПУ, 2000.

9. Головаха Е.И. Жизненные перспективы и ценностные ориентации личности. Психология личности в трудах отечественных психологов / Сост. и общ.ред. Л.В. Куликова. - С-Пб.: Питер, 2001. с. 256-269.

10. Крюкова Т.Л. Опросник способов совладания (адаптация методики WCQ)// Куфтяк Е.В.// Журнал практического психолога. Москва: 2007. № 3, с. 93-112.

References:

1. Volodars'ka N.D. Pochuttya blahopoluchchya u konteksti psykholohiyi tsinnostey osobystosti [Feelings of well-being in the context of the psychology of personal values]. Aktual'ni problemy psykholohiyi: Zbirnyk naukovykh prats' Instytutu psykholohiyi imeni H. S. Kostyuka NAPN Ukrayiny. 2019.Tom VI, Vyp. 15, s. 145-155. [In Ukrainian].

2. Serdyuk L.Z. Faktory psykholohichnoho blahopoluchchya studentiv [Factors of psychological well-being of students]. Aktual'niproblemy psykholohiyi: Zbirnyk naukovykh prats' Instytutu psykholohiyi imeni H. S. Kostyuka NAPN Ukrayiny. 2018. Tom VI, Vyp.14, s. 51 59. [In Ukrainian].

3. Titarenko T. M. Zhiznennyy mir lichnosti: v predelakh i za predelami obydennosti. [Lifeworld of personality: within and beyond homeliness]. Moskva: Prosveshcheniye, 2003. [In Russian].

4. Serenkova V.F. Tipologicheskiye osobennosti planirovaniya lichnostnogo vremeni [Typological features of personal time planning]: avtoref. dis. na soiskaniye uchonoy stepeni kand. psikhol. nauk: spets. 19.00.01 / Valentina Fodorovna Serenkova. Moskva, 1991. [In Russian].

5. Hulyas I.A. Zhyttyeva perspektyva osobystosti yak predmet teoretyko-metodolohichnohoanalizu [Life prospect of individual as a subject of theoretical and methodological analysis]. Aktual'ni problemy psykholohiyi. Problemy suchasnoyi psykholohiyi. 2011. Vypusk 12. Zbirnyk naukovykh prats' K-PNU imeni Ivana Ohiyenka, Instytutu psykholohiyi im. H.S.Kostyuka NAPN Ukrayiny, s.315-324. [In Ukrainian].

6. Mudrak V.I. Protsessy tselepolaganiya v organizatsii vremeni [Goal-setting processes in time organization] / Pavlova T.A. // Psikhologiya lichnosti i vremya: Tez. Vses. konf. - Chernovtsy, 1991. - T. 2. s. 37 -39. [In Russian].

7. Ral'nikova I.A. Zhiznennyye perspektivy lichnosti: psikhologicheskiy kontekst [Personal life prospects: psychological context]: [Monografiya]. Barnaul : Izd-vo Alt. un-ta, 2002. [In Russian].

8. Nekrasova Ye.V. Issledovaniye problemy vremeni v psikhologii [Study of the time problem in psychology]. Barnaul: Izd-vo BGPU, 2000. [In Russian].

9. Golovakha Ye.I. Zhiznennyye perspektivy i tsennostnyye oriyentatsii lichnosti. Psikhologiya lichnosti v trudakh otechestvennykh psikhologov [Life prospects and value orientations of individual. Psychology of personality in the works of domestic psychologists] / Sost. i obshch.red. L.V. Kulikova. - S-Pb.: Piter, 2001. s. 256-269. [In Russian].

10. Kryukova T.L. Oprosnik sposobov sovladaniya (adaptatsiya metodiki WCQ) [Questionnaire of coping methods (adaptation of the WCQ methodology)] // Kuftyak Ye.V.// Zhurnal prakticheskogo psikhologa. Moskva: 2007. № 3, c. 93-112. [In Russian].

Размещено на Allbest.ru