Правові підстави застосування вогнепальної зброї військовослужбовцями Управління державної охорони України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Правові підстави застосування вогнепальної зброї військовослужбовцями Управління державної охорони України

Кисленко Дмитро Петрович, доктор педагогічних наук, доцент,

професор кафедри правоохоронної та антикорупційної діяльності

Навчально-наукового інституту права імені князя Володимира Великого Міжрегіональної Академії управління персоналом

Столбовий Володимир Миколайович, доктор юридичних наук, доцент, професор кафедри цивільно-правових дисциплін Навчально-наукового гуманітарного інституту Національної академії Служби безпеки України

Анотація

Стаття присвячена дослідженню правових підстав застосування та використання вогнепальної зброї військовослужбовцями Управління державної охорони України. Наголошено, що захист органів державної влади України, посадових осіб і об'єктів, щодо яких здійснюється державна охорона має вкрай важливе значення для нормального функціонування органів публічної адміністрації. Актуальність наукової статті полягає у наявності проблемних питань застосування, використання та дотримання військовослужбовцями Управління державної охорони України Закону України «Про Національну поліцію», як єдиного закону, що визначає правові підстави застосування та використання вогнепальної зброї, як найсуворішого заходу примусу, що потребують нагального вирішення в умовах службової діяльності та в умовах збройного конфлікту на сході України під час забезпечення нормального функціонування органів державної влади України, безпеки посадових осіб та об'єктів. Окрема увага зосереджена на тому, що застосування вогнепальної зброї поліцейським є видом поліцейського заходу примусу. Встановлено, що норми Закону «Про національну поліцію» регламентують повноваження виключно Національної поліції щодо допустимих до застосування зразків озброєння. Вказана ситуація є колізійною, оскільки окремі питання реалізації законодавчо наділених повноважень самостійного державного органу регулюються повноваженнями іншого органу влади. Отже, з метою удосконалення нормативно-правової бази доцільно було б розробити окремий законодавчий акт, який регламентував би як правовий статус Управління державної охорони України, так і висвітлював механізм правової реалізації наділених повноважень, зокрема щодо підстав, умов та порядку застосування та використання зброї у відповідності до специфіки діяльності Управління державної охорони України.

Ключові слова: військовослужбовець Управління державної охорони України, вогнепальна зброя, підстави застосування зброї, державна охорона, поліцейські заходи примусу.

Kyslenko Dmytro Petrovich, Doctor of Pedagogic Sciences, Associate Professor, Department of Law Enforcement and Anti-Corruption Educational, professor, Interregional Academy of Personnel Management

Stolbovyi Volodymyr Mykolayovych, Doctor of Law, Associate Professor, Department of Civil Law Disciplines, professor, National Academy of Security Service of Ukraine

LEGAL GROUNDS FOR THE APPLICATION OF FIREARMS BY MILITARY SERVANTS OF THE STATE PROTECTION DEPARTMENT OF UKRAINE

Abstract

The article is devoted to the study of the legal grounds for the use and utilization of firearms by servicemen of the Department of State Protection of Ukraine. It is emphasized that the protection of state authorities of Ukraine, officials and objects subject to state protection is extremely important for the proper functioning of public administration. The urgency of the scientific article lies in the presence of problematic issues of application, use and observance by servicemen of the Department of State Protection of Ukraine of the Law of Ukraine «On National Police» as the only law defining the legal basis for the use and use of firearms. conditions of official activity and conditions of armed conflict in the east of Ukraine while ensuring the normal functioning of state authorities of Ukraine, security of officials and facilities. Particular attention is paid to the fact that the use of firearms by police is a form of police coercion. It has been established that the provisions of the Law on the National Police regulate the powers of the National Police exclusively with regard to admissible weapons. This situation is a conflict, as some issues of implementation of the legislative powers of an independent state body are governed by the powers of another authority. Therefore, in order to improve the regulatory framework, it would be appropriate to develop a separate legislative act that would regulate the legal status of the Department of State Protection of Ukraine and highlight the mechanism of legal implementation of powers, including the grounds, conditions and procedure for use and use of weapons. to the specifics of the Department of State Protection of Ukraine.

Keywords: serviceman of the Department of State Protection of Ukraine, firearm, grounds for the use of weapons, state protection, police coercive measures.

Вступ

Постановка проблеми. Збройний конфлікт на Сході України, який розпочався у 2014 році, став поштовхом до ще більшого та непідконтрольного незаконного обігу вогнепальної зброї на територію України. Відповідно, зросла криміногенна ситуація в Україні, що ставить під загрозу нормального функціонування органів державної влади, вищих посадових осіб та об'єктів, зокрема, військовослужбовців УДО України, що здійснюють державну охорону органів державної влади України та посадових осіб. Додатковими факторами загрози є конфліктність розвитку зовнішнього середовища: менший рівень впливу міжнародних інституцій, нестабільна політична та правова системи.

Захист органів державної влади України, посадових осіб і об'єктів, щодо яких здійснюється державна охорона має вкрай важливе значення для нормального функціонування органів державної влади. Економічна нестабільність і недостатня захищеність громадян призводять до політичної кризи, яка виливається в численних мітингах та демонстраціях біля стін органів влади, державних будівель, площах та майданах. Під час таких подій громадяни вступають в зіткнення з представниками правоохоронних органів, посягаючи на їх життя і здоров'я та завдаючи своїми неправомірними діями значної шкоди. Дані обставини потребують задіяння значного людського ресурсу, техніки та матеріальних витрат для забезпечення правопорядку та державної охорони. Особливо актуальною боротьба з подібними правопорушеннями є під час організації та здійснення державної охорони органів державної влади України та посадових осіб і об'єктів, щодо яких здійснюється державна охорона.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивчення даної проблематики побудовано на працях таких вчених-правознавців, як: В. Б. Авер'янова, Д. М. Бахраха, А. М. Васильєва, В. М. Гаращука, В. В. Галунька, Л. В. Коваля та ін. Незважаючи на різні аспекти вивчення діяльності УДО України, у науковій літературі не в повній мірі досліджені правові питання застосування вогнепальної зброї військовослужбовцями УДО України. Тому, на нашу думку, необхідно здійснити детальний науковий аналіз даної проблематики.

Мета статті полягає у проведенні теоретико-правового аналізу підстав застосування та використання вогнепальної зброї військовослужбовцями УДО України з метою протидії правопорушенням під час підготовки та здійснення державної охорони органів державної влади України, посадових осіб і об'єктів, щодо яких здійснюється державна охорона.

вогнепальна зброя державна охорона

Виклад основного матеріалу

Правовою основою підстав та порядку використання та застосування вогнепальної зброї військовослужбовцями УДО України є норми Конституції України (далі -КУ) та закони України. Так, відповідно до ч. 2 ст. 27 КУ [14], кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань. Слід зазначити, що для військовослужбовця це право стає обов'язком. Посадові особи наділені правом застосування заходів фізичного впливу та використання вогнепальної зброї для підтримання правопорядку відповідно до Законів України: «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» (далі - Закон України № 160/98-ВР) [5], «Про Національну поліцію» [6], «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» [7], «Про Службу безпеки України» [8], «Про Національну гвардію України» [9] та ін.

Відповідно до п. 7 ст. 18 Закону України № 160/98 -ВР [5] військовослужбовці УДО України під час здійснення державної охорони мають право зберігати, носити і застосовувати вогнепальну зброю та спеціальні засоби на підставі і в порядку, передбачених Законом України «Пр о Національну поліцію» [6], військовими статутами та прийнятими відповідно до них нормативними актами, а також провозити зброю та спеціальні засоби в усіх видах транспорту. У свою чергу, ч. 2 ст. 20 Закону України № 160/98 -ВР визначає, що військовослужбовець УДО України не несе відповідальності за моральну, матеріальну і фізичну шкоду, заподіяну ним у зв'язку із правомірним застосуванням фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї. Але це не означає, що військовослужбовець УДО не повинен реагувати у випадках зловживання особою своїми правами і порушення нею найбільш важливих прав інших громадян. Також право зберігати, носити й застосовувати вогнепальну зброю та спеціальні засоби передбачено п.19 Порядку забезпечення безпеки посадових осіб, щодо яких здійснюється державна охорона у місцях постійного та тимчасового перебування, затверджений наказом УДО України від 27.05.2011 р. № 210 (далі -Наказ № 210) [10]. Відповідно до п. 23 цього наказу визначено, у яких саме випадках військовослужбовці УДО Укр аїни мають право застосовувати вогнепальну зброю. Водночас вбачається, що Наказ № 210 потребує законодавчого врегулювання, так як деякі його положення втратили чинність.

До Законів України, які визначають правові підстави та порядок використання й застосування вогнепальної зброї в службовій діяльності, відповідальність за незаконне її застосування відносяться закони: «Про Національну поліцію» (ст. 46) [6], «Про Службу безпеки України» (ст.26) [8], «Про Військову службу правопорядку у Збройних Сил України» (ст.9, 11) [12], «Про статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (п.21 -24) [11], «Про статут Гарнізонної та вартової служби Збройних Сил України» (п.60, 61) [ 13].

Результативність виконання завдань та функцій правоохоронного спрямування залежить від ефективності застосовуваних методів відповідного суб'єкта правової реалізації. В даному випадку суб'єктом здійснення даних повноважень, як слушно зазначає М.С. Кельман, є органи та підрозділи, що складають спеціальний апарат примусу, які уповноважені на застосування окремих заходів примусового характеру [2]. Уповноваження до застосування вогнепальної зброї є одним із специфічних заходів реагування в частині здійснення примусової діяльності владних органів. З урахуванням правової регламентації, застосування примусових заходів здійснюється у визначених законом формах на законних підставах та з боку лише відповідних органів. Тобто, повноваження щодо застосування зброї як специфічної форми вираження примусової діяльності держави регламентується безпосередньо нормами законодавства [1].

Законодавством визначено, що УДО України є державним правоохоронним органом спеціального призначення [5]. Закон № 580-VIII регламентує застосування зброї у формі найбільш суворого заходу поліцейського примусу, містить умови та передбачає випадки при настанні яких працівники мають право на застосування зброї [ 6]. Зазначені виняткові випадки застосування зброї сформовані у відповідності до норм міжнародного права з питання застосування сили працівниками правоохоронних органів. Якщо говорити про особливості застосування зброї військовослужбовцями УДО України, необхідно наголосити, що правове регулювання таких заходів здійснюється відповідно до Закону «Про національну поліцію» і є, на нашу думку, не зовсім доречним. Так, норми Закону № 580-VIII регламентують повноваження виключно Національної поліції щодо визначення допустимих до застосування зразків озброєння, так званого переліку озброєння та боєприпасів. Вважається, що дана ситуація є дещо колізійною, оскільки окремі питання реалізації законодавчо наділених повноважень самостійного державного органу регулюються повноваженнями іншого органу. Отже, практично має здійснюватися використання наявного переліку озброєння, сформованого для забезпечення виконання завдань іншого органу на підставі та в порядку до його завдань та функцій. З метою вдосконалення нормативно-правової бази, доцільним, на наш погляд, є розроблення окремого законодавчого акту, що регламентував би як правовий статус УДО України, так і висвітлював механізм правової реалізації наділених повноважень, зокрема щодо підстав, умов та порядку застосування та використання зброї у відповідності до специфіки діяльності УДО України. Прикладом в даному випадку може бути проект Закону «Про внесення змін до Закону України «Про Службу безпеки України» щодо удосконалення організаційно-правових засад діяльності Служби безпеки України», де окремо передбачені види заходів примусу, що застосовується Службою безпеки України [15].

Окремо, на нашу думку, необхідно розглянути питання застосування вогнепальної зброї військовослужбовцями УДО України, адже у даному випадку мова йде про застосування поліцейського примусу. Так, у ч. 4 ст. 46 Закону № 580-VIII передбачені виняткові випадки застосування вогнепальної зброї [6]. Водночас зауважимо, що наведені сім пунктів є лише переліком підстав для застосування зброї, але не є вичерпним переліком виняткових випадків. Тому у кожній конкретній ситуації необхідно встановлювати «винятковість випадку», отже застосування вогнепальної зброї у передбачених ч.4 ст. 46 Закону № 580-VIII випадках, без дотримання вимог передбачених пунктами 7, 8 вказаного Закону та ст. ст. 36, 38 КК України, не може бути визнано достатнім для правомірного застосування зброї. В даному контексті окремо звернемо увагу на положення п. 9 ст.46 Закону № 580-VIII [6], в якому передбачено, що поліцейському заборонено застосовувати вогнепальну зброю в місцях, де може бути завдано шкоди іншим особам, а також у вогненебезпечних та вибухонебезпечних місцях, крім випадків необхідності відбиття нападу або крайньої необхідності. У свою чергу, ч. 2 ст. 39 КК України, перевищенням меж крайньої необхідності визначає умисне заподіяння шкоди правоохоронним інтересам, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернена шкода [3]. На практиці, застосування відповідних норм Закону № 580-VIII та Закону України № 160/98-ВР викликає багато запитань, на яких доцільно зупинитися детальніше. Так, профільний Закон України № 160/98 -ВР не вказує, які норми Закону № 580-VIII можуть використовувати військовослужбовці УДО України у випадку виникнення підстав для застосування вогнепальної зброї [5]. Це досить важливе питання, адже в такій ситуації виникає неоднозначне сприйняття змісту правових норм. Застосування вогнепальної зброї поліцейським є видом поліцейського заходу примусу, який, у свою чергу, є видом поліцейського заходу. Цілком зрозуміло, що підстави застосування вогнепальної зброї військовослужбовцем УДО України регламентується ст. 46 Закону № 580-VIII. Але чи можливо розглядати тільки дану статтю окремо від інших, які визначають умови застосування поліцейського заходу примусу та поліцейського заходу взагалі? Зокрема, у ст. 29 вказаного Закону визначені вимоги до поліцейського заходу, які мають загальний характер та стосуються, в тому числі, й порядку застосування вогнепальної зброї. Визначення поліцейського заходу примусу та його видів міститься у ст. 42 Закону № 580 - VIII. Загальні вимоги щодо порядку застосування поліцейських заходів примусу містяться у ст. 43 зазначеного Закону [6]. Вважаємо, що умови, порядок та підстави застосування вогнепальної зброї військовослужбовцем УДО України не можуть розглядатися окремо, адже це єдиний правовий комплекс, до якого входять відповідні положення, що містяться у ст.ст. 29, 42 - 43, 46 Закону № 580-VIII. Але й у цих нормах неможливо уникнути вибірковості підходу для застосування у службовій діяльності військовослужбовців УДО України, що знову викликає неоднозначність у сприйнятті. Для прикладу, ст. 42 вказаного Закону визначає, що забезпечення підрозділів поліції спеціальними засобами та вогнепальною зброєю встановлюється МВС України. У той же час, в ст. 46 Закону № 580 -VIII встановлено, що порядок зберігання і носіння вогнепальної зброї, що знаходиться в розпорядженні поліцейського, перелік вогнепальної зброї та боєприпасів, що використовуються в діяльності поліції та норми їх належності встановлюються МВС України. З вище вказаного зрозуміло, що дана норма не може поширюватися на УДО України, тому виникає питання регламентації вказаних питань окремо для військовослужбовців УДО України.

З огляду на вищевикладене, виникає слушне запитання, чи взагалі можуть військовослужбовці УДО України застосовувати вогнепальну зброю в порядку і на підставі Закону № 580-VIII, що є поліцейським заходом примусу і видом поліцейського заходу, адже у ч. 2 ст. 29 вказаного Закону зазначено, що «поліцейський захід застосовується виключно для виконання повноважень поліції» [6]. Тобто положення ст. 46 Закону № 580 -VIII прописані саме для виконання повноважень поліції. Повноваження і завдання Національної поліції значно ширші, ніж у військовослужбовців УДО України. Частина 4 статті 43 вказаного Закону зобов'язує поліцейського надавати невідкладну медичну допомогу особам, які постраждали в результаті застосування заходів примусу, що, беззаперечно, є слушною вимогою до поліцейських. Прийнятий ООН документ «Основні принципи застосування сили та вогнепальної зброї посадовими особами з підтримання правопорядку» від 07.09.1990 № 995_334 [4] не накладають прямого обов'язку посадових осіб з підтримання правопорядку надавати невідкладну медичну допомогу постраждалим особам. У ч. 5 цього документа зазначено, що вони повинні забезпечити надання медичної та іншої допомоги в найкоротший строк. Обов'язок поліцейського, закріплений у ч. 4 ст. 43 Закону № 580 -VIII, обумовлений його обов'язком, що закріплений в п. 4 ч. 1 ст. 18 Закону № 580 -VIII надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я, тобто навіть незалежно від того, в який спосіб постраждали особи. У п. 1 ч. 4 ст. 46 Закону № 580-VIII поліцейський уповноважений у виняткових випадках застосовувати вогнепальну зброю для відбиття нападу на поліцейського або членів його сім'ї, у випадку загрози їхньому життю чи здоров'ю. В даному випадку проблема в тому, що поняття «члени сім'ї» чітко не визначено в законодавстві України. З одного боку, проаналізувавши зміст ІХ розділу Закону № 580-VIII (Соціальний захист поліцейських), можна зробити висновок, що членами сім'ї поліцейського є дружина (чоловік) і діти [6]. З іншого боку, є офіційне тлумачення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 щодо визначення, хто є «членом сім'ї» військовослужбовця та, на той час, серед інших, і працівника міліції. Проте, в даному випадку немає чіткості навіть щодо членів сім'ї поліцейського, не кажучи вже про військовослужбовців.

Окрім того, ст. 9 Закону України № 160/98 -ВР визначає об'єкти, щодо яких здійснюється державна охорона [5]. Разом з тим положення Наказу № 210 [10] створює деяку плутанину, відносячи до об'єктів охорони осіб, щодо яких здійснюється державна охорона. В цьому випадку доцільно було б привести норми підзаконного нормативно-правового акту у відповідність до закону.

Також виникає питання, яким чином військовослужбовець УДО України буде захищати членів сімей під час здійснення державної охорони. У зв'язку з цим необхідно визначити часові межі здійснення державної охорони України. Перевищення представниками правоохоронних органів та військових формувань влади або службових повноважень тягне за собою кримінальну відповідальність згідно зі статтею 365 КК України [3]. З огляду на це важливо визначити, які підстави, визначені ст. 46 Закону № 580 -VIII, не охоплюються повноваженнями військовослужбовців УДО України [6].

Викликають питання щодо використання на практиці деяких положень що містяться у п. 4, 6 ч. 4 та п. 3 ч. 6 ст. 46 Закону № 580-VIII. Отже, поліцейський уповноважений у виняткових випадках застосовувати вогнепальну зброю для відбиття нападу на об'єкти, що перебувають під охороною, конвої, житлові та нежитлові приміщення, а також звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення. В той же час, не вказано, які саме житлові та нежитлові приміщення, виходячи з права власності на них, функціонального призначення тощо, тобто з контексту Закону випливає, що це всі такі приміщення незалежно від їх місцезнаходження. У той же час, повноваження військовослужбовця УДО України щодо відбиття нападу на такі приміщення поширюється лише на випадки, коли необхідність такого застосування викликана інтересами служби і виключно під час здійснення державної охорони. Відкритим залишається питання стосовно того, чи може військовослужбовець УДО України застосовувати вогнепальну зброю для відбиття нападу на конвої та для затримання особи, яка намагається втекти з-під варти. Навіть якщо уявити, що військовослужбовець УДО України під час здійснення державної охорони став свідком втечі особи з-під варти, він не може повністю бути впевненим, що ця особа перебуває під вартою, в даному випадку це відомо тільки тим особам, що здійснюють конвоювання. Крім того, військовослужбовець може помилково оцінити дану ситуацію, вважаючи її за дійсну, а насправді це може бути, наприклад, зйомка кінофільму. Отже, право застосовувати вогнепальну зброю військовослужбовцем УДО України для відбиття нападу на конвої та для затримання особи, яка намагається втекти з -під варти, не охоплюється його повноваженнями, відповідно і правомірність такого застосування викликає сумніви.

Висновки

Отже, чітке нормативно-правове закріплення і реальне вираження достатнього обсягу прав, обов'язків і гарантій військовослужбовців УДО України виступає невід'ємним фактором ефективного забезпечення безпеки і нормального функціонування органів державної влади та посадових осіб, щодо яких здійснюється державна охорона. Головним напрямком вдосконалення правового регулювання застосування вогнепальної зброї військовослужбовцями УДО України має бути збалансування прав, обов'язків і гарантій статусу військовослужбовців УДО України, узгодження нормативно - правового регулювання, адаптація статусу військовослужбовців відповідно до реальної правоохоронної сутності та службових завдань УДО України. Застосування вогнепальної зброї так чи інакше тягне обмеження прав громадян, та обов'язково має базуватися на законних підставах. В усіх випадках, що потребують застосування зброї необхідно дотримуватись принципів мінімізації та достатності впливу.

Література

1. Горошко В.В. Державний примус як основа заходів забезпечення кримінального провадження // Порівняльно-аналітичне право. 2014. № 5. С. 361-364. URL: http://www.pap.in.ua/5_2014/108.pdf.

2. Кельман М.С., Мурашин О.Г. Загальна теорія держави та права: підручник. Київ: Кондор, 2006. 477 с.

3. Кримінальний кодекс України: Закон України від 05.04.2001 р., № 2341-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. 2001. № 25-26. Ст. 131.

4. Основні принципи застосування сили та вогнепальної зброї посадовими особами з підтримання правопорядку: Резолюція восьмого Конгресу ООН з попередження злочинності та поводження з правопорушниками (27 серпня-7 вересня 1990 р., Гавана, Куба). URL: http: // http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_334.

5. Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб: Закон України від 04.03.1998 р., № 160/98-Вр // Відомості Верховної Ради України. 1998. № 35. Ст. 236.

6. Про Національну поліцію: Закон України від 02.07.2015 р., № 580-УШ-ВР // Відомості Верховної Ради України. 2015. № 40-41. Ст. 379.

7. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України від 23.12.1993 р., № 3781-XП-ВР // Відомості Верховної Ради України. 1994. № 11. Ст. 50.

8. Про Службу безпеки України: Закон України від 25.03.1992 р., № 229 XII-ВР // Відомості Верховної Ради України. 1992. № 27. Ст. 382.

9. Про Національну гвардію України: Закон України від 13.03.2014 р., № 876-VII- ВР // Відомості Верховної Ради України. 2014. № 17. Ст.594.

10. Про затвердження Порядку забезпечення безпеки посадових осіб, щодо яких здійснюється державна охорона у місцях постійного та тимчасового перебування: Наказ Управління державної охорони України від 27.05.2011 р., № 210 // Офіційний вісник України. 2011. № 46. Ст. 1895.

11. Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України: Закон України від 24.03.1999 р., № 548-XIV // Відомості Верховної Ради України. 1999. № 22. Ст. 194.

12. Про Військову службу правопорядку в Збройних силах України: Закон України від 07.03.2002 р., № 3099-ІІІ. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3099-14/print (дата звернення: 17.02.2022).

13. Про статут Гарнізонної та вартової служби Збройних Сил України: Закон України від 24.03.1999р., № 550-XIV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/550-14/print (дата звернення: 17.02.2022).

14. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 р., № 254к/96-ВР. URL:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/print (дата звернення: 15.02.2022).

15. Про внесення змін до Закону України «Про Службу безпеки України» щодо удосконалення організаційно-правових засад діяльності Служби безпеки України: Проект Закону № 3196-д від 26.10.2020 р. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id= &pf3511=70243&pf35401=554451 (дата звернення: 10.01.2022).

References

1. Goroshko V.V. (2014). Derzhavnij primus yak osnova zahodiv zabezpechennya kriminal'nogo provadzhennya [State coercion as a basis for measures to ensure criminal proceedings]. Porivnyal'no- analitichne pravo - Comparative and analytical law, 5, 361-364 [in Ukrainian].

2. Kel'man M.S., Murashin O.G. (2006). Zagal'na teoriya derzhavi ta prava: pidruchnik [General theory of state and law]. Kii'v: Kondor [in Ukrainian].

3. Kriminal'nij kodeks Ukra'ini [Criminal Code of Ukraine]: Zakon Ukra'ini vid 05.04.2001 r., № 2341-ІІІ // Vidomosti Verhovnoi Radi Ukra'ini. 2001. № 25-26. St. 131 [in Ukrainian].

4. Osnovni principi zastosuvannya sili ta vognepal'noi zbroi posadovimi osobami z pidtrimannya pravoporyadku [Basic Principles on the Use of Force and Firearms by Law Enforcement Officials]: Rezolyuciya vos'mogo Kongresu OON z poperedzhennya zlochinnosti ta povodzhennya z pravoporushnikami (27 serpnya-7 veresnya 1990 r., Gavana, Kuba). URL: http: // http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_334.

5. Pro derzhavnu ohoronu organiv derzhavnoi vladi Ukraini ta posadovih osib [On state protection of public authorities of Ukraine and officials]: Zakon Ukraini vid 04.03.1998 r., № 160/98-VR // Vidomosti Verhovnoi Radi Ukraini (VVR). 1998. № 35. St. 236 [in Ukrainian].

6. Pro Nacional'nu policiyu [On the National Police of Ukraine]: Zakon Ukraini vid 02.07.2015 r., № 580-VIII-VR // Vidomosti Verhovnoi Radi Ukraini (VVR). 2015. № 40-41. St. 379 [in Ukrainian].

7. Pro derzhavnij zahist pracivnikiv sudu i pravoohoronnih organiv [On state protection of employees of courts and law enforcement agencies]: Zakon Ukraini vid 23.12.1993 r., № 3781-XII- VR // Vidomosti Verhovnoi Radi Ukraini (VVR). 1994. № 11. St. 50 [in Ukrainian].

8. Pro Sluzhbu bezpeki Ukraini [On the Security Service of Ukraine]: Zakon Ukraini vid 25.03.1992 r., № 229 XII-VR // Vidomosti Verhovnoi Radi Ukraini (VVR). 1992. № 27. St. 382 [in Ukrainian].

9. Pro Nacional'nu gvardiyu Ukraini [On the National Guard of Ukraine]: Zakon Ukraini vid 13.03.2014 r., № 876-VII-VR // Vidomosti Verhovnoi Radi Ukraini (VVR). 2014. № 17. St.594 [in Ukrainian].

10. Pro zatverdzhennya Poryadku zabezpechennya bezpeki posadovih osib, shchodo yakih zdijsnyuet'sya derzhavna ohorona u miscyah postijnogo ta timchasovogo perebuvannya [On approval of the Procedure for ensuring the security of officials subject to state protection in places of permanent and temporary stay]: Nakaz Upravlinnya derzhavnoi ohoroni Ukraini vid 27.05.2011 r., № 210 // Oficijnij visnik Ukraini - Official Gazette of Ukraine. 2011. № 46. St. 1895 [in Ukrainian].

11. Pro Statut vnutrishn'oi sluzhbi Zbrojnih Sil Ukraini [On the Charter of the Internal Service of the Armed Forces of Ukraine]: Zakon Ukraini vid 24.03.1999 r., № 548-XIV // Vidomosti Verhovnoi Radi Ukraini (VVR). 1999. № 22. St. 194 [in Ukrainian].

12. Pro Vijs'kovu sluzhbu pravoporyadku v Zbrojnih silah Ukraini [On the Military Law Enforcement Service in the Armed Forces of Ukraine]: Zakon Ukraini vid 07.03.2002 r., № 3099-ІІІ. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3099-14/print (data zvernennya: 17.02.2022) [in Ukrainian].

13. Pro statut Garnizonnoi ta vartovoi sluzhbi Zbrojnih Sil Ukraini [On the Statute of the Garrison and Guard Service of the Armed Forces of Ukraine]: Zakon Ukraini vid 24.03.1999r., № 550-XIV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/550-14/print (data zvernennya: 17.02.2022) [in Ukrainian].

14. Konstituciya Ukrayini [Constitution of Ukraine]: Zakon Ukrayini vid 28.06.1996 r., № 254k/96-VR. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1% 80/ print (data zvernennya: 15.02.2022) [in Ukrainian].

15. Pro vnesennya zmin do zakonu Ukrayini Pro Sluzhbu bezpeki Ukrayini shodo udoskonalennya organizacijno-pravovih zasad diyalnosti Sluzhbi bezpeki Ukrayini [About modification of the Law of Ukraine "About Security service of Ukraine" concerning improvement of organizational and legal bases of activity of Security service of Ukraine]: Proekt Zakonu № 3196-d vid 26.10.2020 r. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511= 70243&pf35401=554451 (data zvernennya: 10.01.2022) [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru