Закономірності реформування механізмів публічного управління системою охорони здоров'я в Україні у контексті європейського виміру

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міжрегіональна академія управління персоналом

Закономірності реформування механізмів публічного управління системою охорони здоров'я в Україні у контексті європейського виміру

Долгіх Максим Вікторович аспірант кафедри публічного управління та адміністрування

вул. Фрометівська, 2, Київ



Анотація

У статті систематизовані підходи до закономірностей реформування механізмів публічного управління системою охорони здоров'я в Україні з урахування міжнародного аспекту. Обґрунтовано, що досвід США та країн Європейського Союзу демонструє позитивні та негативні сторони формування організаційних структур у системі охорони здоров'я. Схоже, що ключовим у впровадженні реформи в Україні має стати наголос на послідовності змін та гнучкості у пошуку оптимальних напрямів розвитку національної системи охорони здоров'я. Україні слід звернути увагу на можливість створення повноцінного державного фонду обов'язкового медичного страхування замість посередницької служби. Встановлено, що в Україні поступово впроваджується змішана модель організації системи охорони здоров'я, що дозволить державі офіційно гарантувати кожному громадянину право на безоплатну медичну допомогу, запровадити додаткові механізми фінансування медичної допомоги для тих, хто її потребує, без збільшення витрат на охорону здоров'я із державного бюджету. Забезпечення належного темпу розвитку охорони здоров'я в Україні та наближення його до європейських стандартів вимагає пошуку нових підходів до функціонування галузі, фінансування системи шляхом диверсифікації джерел надходження коштів як альтернативи бюджетному фінансуванню. Обґрунтовано, що принципами, які важливі для формування національної системи механізмів публічного управління охороною здоров'я в Україн і, є наступні: налагоджений процес взаємодії між державою, приватним сектором та самими громадянами; збалансований розподіл повноважень з охорони здоров'я між державними та місцевими органами влади; організація системи охорони здоров'я на основі високої конкуренції та орієнтації на споживача; доступність медичних послуг, зручність у їх отримання шляхом ефективного використання наявних ресурсів; створення та розвиток системи медичного страхування.

Ключові слова: система охорони здоров`я, реформування системи охорони здоров`я, кадри системи охорони здоров`я, державне управління системою охорони здоров`я.



Abstract

Dolgikh Maksym Viktorovych Postgraduate student of the Department of Public Administration Interregional Academy of Personnel Management Frometivska St., 2, Kyiv

REGULARITIES OF REFORMING THE MECHANISMS OF PUBLIC MANAGEMENT OF THE HEALTHCARE SYSTEM IN UKRAINE IN THE CONTEXT OF THE EUROPEAN DIMENSION

The article systematizes the approaches to the regularities of reforming the mechanisms of public management of the health care system in Ukraine taking into account the international aspect. The author substantiates that the experience of the United States and the European Union shows the positive and negative aspects of the formation of organizational structures in the health care system. It seems that the key to the implementation of the reform in Ukraine should be the emphasis on the sequence of changes and flexibility in finding the best directions for the development of the national health care system. Ukraine should pay attention to the possibility of creating a full- fledged state fund of compulsory health insurance instead of an intermediary service. The article states that Ukraine is gradually implementing a mixed model of health care system, which will allow the state to officially guarantee every citizen the right to free medical care, to introduce additional mechanisms for financing medical care for those who need it, without increasing health care costs. from the state budget. Ensuring the proper pace of health care development in Ukraine and bringing it closer to European standards requires finding new approaches to the functioning of the industry, financing the system by diversifying the sources of funds as an alternative to budget funding. The article substantiates that the principles that are important for the formation of a national system of mechanisms for public health management in Ukraine are the following: a well-established process of interaction between the state, the private sector and the citizens themselves; balanced distribution of health care powers between state and local authorities; organization of the health care system on the basis of high competition and consumer orientation; availability of medical services, convenience in obtaining them through efficient use of available resources; creation and development of the health insurance system.

Keywords: health care system, health care system reform, health care system personnel, public health care system management.



Вступ

Постановка проблеми. На сьогодні, очевидною як ніколи, є необхідність проведення медичної реформи, яка не лише «дозріла», але й, певною мірою, «перезріла». Реалізація прав людини на якісні медичні послуги має визначати напрям державної політики в Україні щодо реформування діючої системи охорони здоров'я та створення ефективної національної моделі управління механізмами публічного адміністрування нею. Цьому завданню сприятиме аналіз досвіду організації медичної галузі у європейських країнах, системи охорони здоров'я яких визнані успішними.

Уряди багатьох країн європейського регіону, що входять до складу Всесвітньої організації охорони здоров'я, постійно аналізують свої системи охорони здоров'я, оцінюючи доцільність використовуваних ними підходів до фінансування процесів організації та надання медичної допомоги. Тим часом, на нашу думку, модернізація системи охорони здоров'я, за своїм змістом, має здійснюватися як у нормативно-правовому, економічному так і в організаційному напрямах. Адже результативність заходів щодо трансформації системи охорони здоров'я оцінюється не лише за показниками короткострокових заощаджень коштів із державного бюджету на розвиток медичної галузі, а й за показниками здатності, у довгостроковій перспективі, покращити здоров'я всього населення. Ці регуляторні показники однаково важливі як для реформування системи охорони здоров'я в Україні, так і в зарубіжних країнах.



Виклад основного матеріалу

Процеси трансформаційних змін у національних системах охорони здоров'я європейських країн, здебільшого, пов'язані з організаційними, регуляторними та економічними аспектами діяльності медичних закладів. Переоцінка існуючих механізмів публічного управління системою охорони здоров'я, в основному, має стосуватися питань фінансування, економічного регулювання та нормативного забезпечення процесів лікування та контролю за належною якістю наданих медичних послуг. Все це реалізується заради підвищення ефективності та результативності у боротьбі за охорону здоров'я, дотримуючись, при цьому, етичних імперативів розвитку медицини, загалом. Різні країни роблять це по-різному враховуючі свої демографічні, соціально-економічні, національні, медико-організаційні, територіальні та інші особливості розвитку.

Вивчення основних аспектів європейського виміру реформування механізмів публічного управління системою охорони здоров'я дозволяє нам не лише проаналізувати окремі сучасні моделі медичних систем, а й обґрунтувати їх ефективність та актуальність запровадження в українській національній системі охорони здоров'я [1, с. 91] .

Проаналізований світовий досвід показав, що, в останні десятиліття, можна спостерігати активний розвиток державно-приватного партнерства, що відображає процеси розширення та розбудови нової форми відносин між державою та бізнесом з метою забезпечення конкурентних умов для забезпечення соціально-економічного прогресу. Світовий досвід доводить, що найбільш поширені форми залучення приватних структур до партнерства у сферу охорони здоров'я включають [2]:

- договори, які держава надає приватним компаніям з метою виконання робіт та послуг, а, також, постачання продукції для реалізації державних потреб тощо. Найбільш поширеною договірною формою державно-приватного партнерства, що використовується у масштабних проектах у міжнародній практиці, є надання об'єкта в концесію;

- система орендних/лізингових відносин, яка виникає, коли держава передає в оренду своє майно приватним суб'єктам господарювання: будівлі, виробниче обладнання тощо, а орендна плата сплачується за користування державною власністю приватними компаніями;

- створення державно-приватних компаній. Участь приватного сектору у реалізації капіталу державного підприємства може включати в себе корпоратизацію та формування спільних підприємств. Міра свободи приватного сектору, при цьому, у прийнятті адміністративно-господарських рішень визначається розміром його частки у статутному капіталі. Чим менша частка приватних інвестицій, порівняно з державними, тим менше у приватного сектора можливостей для самостійного прийняття рішень, у які держава не буде втручатися.

З огляду на це, зазначимо, що абсолютне відтворення моделей, запозичених із світового досвіду, щодо способів втілення «дизайну» державно -приватних партнерств у галузі охорони здоров'я України може не дати очікуваного результату. Крім того, розвиток системи охорони здоров'я пов'язаний з високими соціальними та значними комерційними та політичними ризиками. Швидка, незбалансована реалізація проекту державно-приватного партнерства у цій галузі в Україні, сьогодні, може призвести до економічних втрат для уряду та приватного сектору, а, також, до збільшення соціальних втрат для населення, загалом [2, с. 147].

Тому, необхідним, на нашу думку, є розробка та впровадження інструментів інституціонального, регулятивного та методологічного забезпечень для потенційної реалізації проектів державно-приватного партнерства у сфері охорони здоров'я у нашій країні.

Розглянемо детальніше досвід яких саме європейських країн може бути використаний урядом України при реформуванні діючих механізмів публічного управління системою охорони здоров'я.

Система охорони здоров'я Сполучених Штатів Америки є вартісною як роботодавцям, так і громадянам, що ускладнює повноцінне надання медичних послуг усьому населенню. Але, разом з тим, ця система є світовим лідером за багатьма позиціями: якість медичних послуг, кваліфікація медичного персоналу, лікування конкретних захворювань, фундаментальні дослідження у галузі медицини, використання новітніх технологій тощо. У Сполучених Штатах Америки створена організація системи охорони здоров'я на основі висококонкурентних та орієнтованих на споживачів підходів, що сприяє високому рівню надання медичної допомоги населенню та підвищенню професіоналізму лікарів. Це, у свою чергу, може бути використано для створення ефективної системи охорони здоров'я в Україні [3].

Слід, також, зазначити, що досвід Сполучених Штатів Америки може бути застосований в Україні і для вдосконалення законодавства щодо:

- фінансування програм надання медичної допомоги фізичним особам з низьким рівнем доходу;

- розширення мережі закладів охорони здоров'я в областях;

- розвитку оптимального механізму стимулювання роботи медичних працівників;

- покриття витрат від реалізації державних програм, створених для профілактики захворювань тощо.

Вищезазначені зміни можуть бути одним із етапів поступового впровадження змішаної моделі фінансування системи охорони здоров'я в Україні та подальшого охоплення медичним страхуванням всього працездатного населення.

Також, в Україні слід оптимізувати національні програми профілактики захворювань, які включатимуть оптимізацію загальноосвітньої освіти з питань гігієни, обов'язкових медичних оглядів та контролю за перебігом деяких видів захворювань, наслідків вакцинації тощо. Це має зменшити рівень захворюваність населення та витрати на охорону здоров'я, не погіршуючи якість медичного обслуговування, у цілому. Прикладом позитивного виконання програм профілактики захворювань є Японія, яка стала однією із не багатьох країн із високим рівнем тривалості життя (86 років для жінок та 79 років для чоловіків)[4].

В Україні, як і у Великобританії, держава створює умови для ефективної та доступної медичної допомоги для всіх громадян. Медична допомога надається безкоштовно у державних та муніципальних закладах охорони здоров'я; існуюча мережа таких установ не може бути скорочена. Держава сприяє розвитку медичних установ усіх форм власності[5]. Крім того, Законом України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» [6] передбачено отримання громадянами необхідних медичних послуг та лікарських засобів за рахунок коштів Державного бюджету України, спрямованих на реалізацію програми медичних гарантій від медичних працівників. Однак, відповідно до ч. 3 ст. 4 цього Закону медичні послуги та лікарські засоби, що не входять до програми медичних гарантій, не підлягають оплаті за рахунок Державного бюджету України, передбаченого для виконання програми медичних гарантій. європейський здоров'я україна

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» [6] для всієї території України встановлюються єдині тарифи на оплату медичних послуг, лікарських засобів та медичних виробів, що надаються пацієнтам за програмою медичних гарантій. Оплата за єдиним тарифом гарантується всім медичним працівникам відповідно до укладених угод про охорону здоров'я [4] .

Однак цей закон встановлює часткову оплату за медичні послуги. Тому, крім цих тарифів, слід встановити максимальні ціни на медичні послуги, що надаються приватними медичними закладами. Такі тарифи, наприклад, в Японії регулюються на державному рівні, тому пацієнти не відчувають різниці при зверненні до державного чи приватного медичного закладу [4] .

Ключовим у досвіді європейських країн, зокрема, у Великобританії, є механізми публічного адміністрування захистом прав людини, особливо вразливих та незахищених верств населення: неповнолітніх, інвалідів, пенсіонерів та інших. Виходячи з цього, доцільно розробляти та впроваджувати державні медичні програми для підтримки пенсіонерів з метою збільшення середньої тривалості життя в Україні, а, також, для підтримки активності населення України у «третьому віці» [4].

Реформування охорони здоров'я в Україні, практично, неможливе без визначення пріоритетів публічного управління його системою. Спираючись на досвід Британської системи охорони здоров'я, а, також, враховуючи досвід інших розвинених країн, власні помилки, можна виділити такі пріоритетні завдання: запровадження механізму оплати медичних послуг за принципом «гроші йдуть за пацієнтом», доступність медикаментів та підвищення уваги та обізнаності, з боку громадськості, про дії влади, направлені на реформування механізмів публічного управління системою охорони здоров'я в Україні, у контексті європейського виміру.

Держава, зі свого боку, має змінювати підходи до фінансування системи охорони здоров'я: не зосереджуватися, насамперед, на виділенні коштів для оплаті «стін» медичних закладів та комунальних послуг, а на наданні медичних послуг, які потребують пацієнти. Зазвичай, це первинна та невідкладна медичні допомоги. Це має стати «двигуном» змін на вторинному та третинному рівнях надання медичних послуг [7].

Стратегія «медичної допомоги, орієнтованої на людину» реалізується у Європейському регіоні. Комплексний характер допомоги надається через існуючий широкий спектр послуг з лікування, реабілітації та профілактики, які безпосередньо надаються лікарями первинної медичної допомоги або є спеціально організованими в інших установах. Суть цієї стратегії зводиться, в кінцевому рахунку, до таких напрямів як [8, с. 82]:

- формування ринку медичних послуг та передача йому основних регуляторних функцій з поступовим відходом держави від процесів управління діяльністю закладів охорони здоров'я;

- посилення регуляторних функцій держави в умовах розвитку ринкових механізмів публічного управління системою охорони здоров'я, що особливо важливо для обмеження негативного впливу ринку на доступність медичної допомоги;

- формування інтегрованих структур, що сприяють економічному зростанню медичної галузі тощо.

Стратегія «медичної допомоги, орієнтованої на людину», в основному, реалізується у країнах, що здійснюють ринково орієнтовані реформи соціальної сфери, в цілому, як це має місце в сучасній Україні. В умовах здійснення таких реформ, надзвичайно важливо посилити регулюючу роль держави як головного гаранта доступності та безпеки медичної допомоги. Адже забезпечення якості медичних послуг залишається ключовим викликом для закладів охорони здоров'я та показником їх конкурентоспроможності.

Роль органів управління щодо гарантування якості системи охорони здоров'я полягає у забезпеченні умов для формування та раціонального використання відповідного ресурсного потенціалу (матеріально-технічного, людського та ін.), а, також, у стимулюванні інноваційних моделей управління якістю. Необхідність посилення державного регулювання у сфері охорони здоров'я послужила основою для впровадження наступних конкретних стратегій, що включають формування «регульованої конкуренції» як між медичними установами, так і між страховиками медичних послуг.

Для нашої країни проблема інтеграції установ зі страховими організаціями не є актуальною через обмежений розвиток страхового бізнесу та фактичну відсутність конкуренції на ринку охорони здоров'я [8, с. 82] .

Протягом 2012-2019 рр. , загальні видатки на охорону здоров'я в Україні становили 7,7% ВВП на рік (приблизно 4,1% з державного бюджету та близько 3,6% від приватного сектору, головним чином, видатки домогосподарств і їх складових), що, насправді, не сильно відрізняється від глобальних та європейських трендів фінансування медичної галузі. У європейському регіоні загальні видатки на охорону здоров'я становлять 8,9%, а, в цілому, у світі - 8,6%. Однак, через низький ВВП, цей показник у витратах на душу населення становить лише близько 200 доларів, що значно нижче середнього показника у Європейському Союзі, який становить 3340 доларів.

Для вирішення цього питання в Україні запроваджується сучасна модель солідарного медичного страхування з урахуванням найкращих сучасних практик та досвіду трансформації систем охорони здоров'я у світі, особливо у країнах Центральної та Східної Європи. Основним джерелом фінансування оновленої системи охорони здоров'я є Державний бюджет України, надходження до якого, в основному, здійснюються від національних податків. При цьому, виплати за лікування фізичної особи не пов'язані із сумою індивідуального внеску людини [9].

Зазначимо, що, в останні роки, відбувся поступовий перехід української системи охорони здоров'я до страхової моделі її формування. Однак, кількість захворювань зростає, рівень та якість медичних послуг суттєво не покращуються, фінансовий стан медичного персоналу залишає бажати кращого, що потребує реформування системи медичного страхування в Україні, а, також, дослідження зарубіжного досвіду з даного питання щодо його впровадження у нашій країні [10].

Ми погоджуємось із думкою В. Стеценка, що серед позитивних аспектів організації системи загальнообов'язкового медичного страхування у Німеччині, які слід використовувати в Україні при реформуванні механізмів публічного управління системою охорони здоров'я є наступні [11, с. 63]:

- оплата медичних послуг, що надаються лікарями, здійснюється на основі бальної системи оцінки рівня наданих ними послуг, що виключає можливість зловживань з боку медичних працівників;

- здатність особи, дохід якої перевищує встановлену суму, вийти із системи загальнообов'язкового страхування та перейти у приватний страховий сектор;

- здатність працівника надавати медичне страхування членам своєї сім'ї, які не працюють;

- можливість вільного вибору страхової компанії, лікаря, медичного закладу та ін.

Високий рівень розвитку обов'язкового соціального медичного страхування, за винятком Німеччини, характерний для таких країн як: Франція, Чехії, Нідерланди та деяких інших країн, де частка витрат на цей вид страхування, у загальній сумі витрат на охорону здоров'я, складає близько 90%. На відміну від Німеччини, страховиком у Франції є Національна страхова організація, тому обов'язкове медичне страхування приймає централізовану форму. Усі основні французькі програми медичного страхування реалізуються на практиці Національним фондом медичного страхування та відповідними місцевими структурами.

Таким чином, підводячи проміжні результати дослідження європейського досвіду реформування механізмів публічного управління системою охорони здоров'я, слід зазначити, що в усіх країнах застосовуються різні форми та види медичного страхування, як добровільне, так і обов'язкове, і лише такі економічно розвинені країни, як Великобританія, Швеція, Канада, можуть собі дозволити мати державну систему фінансування охорони здоров'я, організація роботи якої більш докладно висвітлена у попередньому пункті, але навіть у цих економічно розвинених країнах існують системи медичного страхування [12].

В Україні страховий ринок не настільки розвинений, як в інших європейських країнах, адже останні кілька років економіка нашої країни перебуває у дуже «крихкому» та невизначеному стані. Саме тому, українці намагаються зібрати більше грошей замість того, щоб робити довгострокові депозити, навіть якщо це стосується їх здоров'я.

Але, незважаючи на це, ринок страхової медицини в Україні існує і намагається активно розвиватися навіть у таких складних умовах. Найпоширенішим є так зване особисте страхування, яке клієнт укладає особисто зі страховою компанією. Інколи медичне страхування є частиною соціального пакету великих компаній, але воно має відносно невелику частку на ринку.

Адже, навіть у нашій країні медичне страхування є великою вигодою для клієнтів страхових компаній. Коли настає страховий випадок, це дозволяє людині не турбуватися про витрати на ліки та обстеження, яких вона потребує. Крім того, клієнт точно знає суму, яку він може розраховувати заплатити за ті, чи інші медичні послуги. Якщо лікувальний заклад порушить стандарти медичних послуг, то страхова компанія може відмовити їм у повній або частковій оплаті.

На нашу думку, є два основні недоліки медичного страхування. По -перше, якщо через рік (або якусь іншу, вказану у страховому полісі, кількість часу) страховий випадок з вами не відбудеться, або вам не знадобиться медична допомога, тоді гроші ніхто не поверне.

По-друге, потрібно чітко розуміти, які страхові виплати будуть виплачуватися згідно умов дії вашого полісу. Якщо ви захворіли тим, що не зазначено у вашому договорі страхування, компанія не компенсує оплату медичних послуг. Наприклад, часто медичне страхування не включає пакет надання стоматологічних послуг, або вони дуже обмежені [13].

Тому, виходячи з вищеописаного огляду, можна лише зробити висновок про відсутність альтернативи медичному страхуванню. Медичне страхування - єдиний вихід системи охорони здоров'я України з глибокої економічної та соціальної криз [12].

Світовий досвід показує, що найкращим варіантом практичної реалізації принципів медико-економічної доцільності функціонування системи охорони здоров'я є Інститут сімейного лікаря - лікар загальної практики. Його завдання полягає в тому, щоб сформулювати найоптимальніший шлях обстеження та лікування своїх пацієнтів і, таким чином, керувати усім обсягом та процесом надання допомоги. Перевагами Інституту сімейного лікаря, також, є те, що він дає змогу існуючому фонду медичного обслуговування чітко диференціювати функції та фінансові потоки первинної медичної допомоги, вторинної амбулаторної допомоги та лікарняної допомоги, тобто досягти ефекту керованої допомоги. Крім того, ця нова концепція включає застосування сучасних інформаційних та управлінських технологій [14].

Щодо України, то відомо, що сімейна медицина існує вже понад 15 років, однак, до кінця вона не реалізована через низку факторів, таких як [15, с. 6]:

- невідповідність державної політики європейським стандартам розвитку;

- недосконалість законодавчої бази, несистематичний підхід до її організації;

- недостатня підготовка медичного персоналу;

- невизначеність обсягу медичної допомоги та рівня розробленості маршруту або порядку направлення пацієнта до сімейного лікаря та ін.

На прикладах із реального життя, надамо відгуки про досвід користування медичними послугами пацієнтів українців, які живуть у США, Німеччині, Британії, Франції.

Усі респонденти відзначили величезну різницю, у порівняння із Україною, у ставленні лікаря до пацієнта як до клієнта. Однак, вона є частиною усталеної культури соціальної комунікації у всіх сферах суспільного життя розвинених країн - у колективі, сфері послуг, приватному спілкуванні. Тому, у клініках, незалежно від форм їх власності, ставлення доброзичливе, починаючи з найнижчого рівня персоналу і закінчуючи найвищим керівництвом. Люди давно зрозуміли, що вони живуть у спільному просторі і немає ніяких причин створювати для себе додаткові проблеми. Тому, злісного поводження, чи хамства немає. Як наслідок, лікарям довіряють, оскільки, законодавство у галузі медицини дуже вдосконалене, є уповноважені органи, які постійно контролюють рівень надання послуг, дотримання норм професійної етики, а, корупції як такої взагалі немає. Крім того, лікарі дотримуються клінічних протоколів при призначенні лікування, тому вплив фармацевтичних компаній на прийняття рішень лікарями країн Європейського Союзу мінімізується, на відміну від України. Ось чому впровадження в Україні обов'язкових протоколів має велике значення для усунення згубного впливу фармацевтичних агентів на лікарів.

В Україні, крім загальних принципів компенсації, заподіяної лікарем, шкоди, немає конкретного медичного законодавства. Рудиментним залишком Радянського Союзу залишається є розподіл, при якому діагностує один лікар, оперує другий, а лікує третій. Притягнути лікаря до відповідальності за постановку непідтвердженого діагнозу, призначення неправильного лікування або хірургічну помилку майже неможливо [11].

Респондентам, які поділилися своїм досвідом як пацієнтів в інших країнах, було запропоновано висловити побажання та пропозиції, які вони вважають необхідними для впровадження в Україні. Переважна більшість людей закликала: запровадити державну страхову медицину; затвердити базовий пакет медичних послуг, доступний для всіх громадян; прийняти ряд законів для посилення відповідальності лікарів за корупцію, недбалість та етичні відступи; змінити ставлення лікаря до пацієнта як до клієнта, насамперед. Як виявляється, жодна країна, окрім Данії, не має єдиної системи медичних даних про пацієнтів, хоча електронні картки існують для ідентифікації пацієнтів у системі доступу до медичних послуг та страхування, але ніде не існує повного чи то паперового, чи то електронного обліку пацієнтів. Але зараз усі перелічені країни рухаються у цьому напрямі.

Поки особливу стурбованість у реформі медичної політики в Україні викликає питання доступу громадян України, які проживають на периферії, до професійних медичних служб для діагностики та лікування. Більшість населення Європи та США володіють автомобілями. Тому навіть ті, хто мешкає у віддалених районах, адже для них машина вже не є такою розкішшю, як наша, може потрапити до найближчої лікарні. До питання нестачі коштів на медичні спеціальні транспортні засоби додаються й інші проблеми - стан доріг, вартість палива, комплектуючих та самих автомобілів, ціна яких в Україні перевищує ціни в Європі та Америці. Не кажучи вже про решту питань - якість лікарняного обладнання, яке буде передано до місцевих бюджетів, труднощі з приватизацією та створенням професійного та конкурентоспроможного ринку медичних працівників, перекваліфікація та морально-етичне питання перетворюються на корумповану систему медичних закладів, на бізнес-лікарів, які так само легко можуть шукати лазівки, наприклад, у подальшій співпраці з фармацевтичними компаніями, незважаючи на клінічні протоколи.

Найголовніше - бракує позитивного досвіду реформ, проведених у багатьох галузях державного управління та ефективних державних інституцій, які забезпечили б системність та невідворотність цих реформ. Більше того, без перебільшення можна сказати, що успіх реформ залежить від усього суспільства, і, насамперед, попиту громадян України на чесну, прозору та професійну медицину [16; 17].

На підставі проведеного аналізу європейського досвіду реформування механізмів публічного управління системою охорони здоров'я, що може бути використаний в Україні слід зробити наступні висновки:

1. Досвід США та країн Європейського Союзу демонструє позитивні та негативні сторони формування організаційних структур у системі охорони здоров'я. Схоже, що ключовим у впровадженні реформи в Україні має стати наголос на послідовності змін та гнучкості у пошуку оптимальних напрямів розвитку національної системи охорони здоров'я. Україні слід звернути увагу на можливість створення повноцінного державного фонду обов'язкового медичного страхування замість посередницької служби.

2. Встановлено, що в Україні поступово впроваджується змішана модель організації системи охорони здоров'я, що дозволить державі офіційно гарантувати кожному громадянину право на безоплатну медичну допомогу, запровадити додаткові механізми фінансування медичної допомоги для тих, хто її потребує, без збільшення витрат на охорону здоров'я із державного бюджету [4, с. 351]. У цьому контексті досвід Німеччини корисний для демонстрації доцільності створення неурядових страхових фондів (наприклад, німецьких фондів медичного страхування), які купуватимуть медичні послуги у державних чи приватних медичних установ, що збільшить конкуренцію між ними.

3. Забезпечення належного темпу розвитку охорони здоров'я в Україні та наближення його до європейських стандартів вимагає пошуку нових підходів до функціонування галузі, фінансування системи шляхом диверсифікації джерел надходження коштів як альтернативи бюджетному фінансуванню.

По-перше, незалежно від застосовуваних форм правового та організаційного забезпечень охорони здоров'я проблема ефективного функціонування системи медичного страхування у більшості країн світу є нагальною та потребує реформування та вдосконалення.

По-друге, світовий досвід підтверджує, що найбільш вразливі верстви населення, в першу чергу, потребують трансформаційних перетворень у медичній галузі щодо забезпечення ефективного соціального захисту.

По-третє, для вирішення соціальних проблем у суспільстві та дотримання соціальних стандартів необхідно впроваджувати та розвивати обов'язкове соціальне медичне страхування.

По-четверте, для підвищення якості надання медичної допомоги необхідне добровільне медичне страхування.

Кожна держава прагне створити таку систему охорони здоров'я, яка є найбільш ідеологічною, економічно та психічно прийнятною, тому сліпе запозичення ідей та копіювання успішних світових систем її розвитку не завжди має позитивний ефект. Мета досягнення найвищого рівня доступності та якості медичної допомоги має бути визначальною для України. При цьому, обов'язково варто враховувати та збалансовувати державні та приватні інтереси.

У цьому контексті, вважаємо за потрібне прийняття Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне медичне страхування», який повинен чітко зазначати суб'єктів страхування, механізм його фінансового забезпечення, джерела формування та напрями використання фінансових ресурсів, а, також, перелік та категорії осіб, які підлягатимуть даному виду страхування.

Слід зазначити, що організація фінансування медичного страхування означає, як свідчить досвід інших країн, плідну співпрацю в цій системі між державою, що надає обов'язкове медичне страхування, та приватним страховим сектором, що надає послуги добровільного медичного страхування [11, с. 70].



Висновки

На основі аналізу ефективних практик функціонування систем охорони здоров'я у європейських країнах можна визначити принципи, які важливі для формування національної системи механізмів публічного управління охороною здоров'я в Україні, серед яких:

- налагоджений процес взаємодії між державою, приватним сектором та самими громадянами;

- збалансований розподіл повноважень з охорони здоров'я між державними та місцевими органами влади;

- організація системи охорони здоров'я на основі високої конкуренції та орієнтації на споживача;

- доступність медичних послуг, зручність у їх отримання шляхом ефективного використання наявних ресурсів;

- створення та розвиток системи медичного страхування.



Література

1. Вовк С. М. Механізми державного управління системними змінами у сфері охорони здоров'я Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 «Механізми державного управління». Донецькій державний університет управління, Маріуполь, 2019. 610 с.

2. Турчак Д.В. Механізми державно-приватного партнерства у сфері охорони здоров'я. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості України, Київ, 2019. 315 с.

3. Литвиненко М. В. Принципи національної системи охорони здоров'я в Україні. Теорія та практика державного управління. 2015. Вип. 2. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tpdu_2015_2_33

4. Книш С. В. Адміністративно-правові відносини у сфері охорони здоров'я в Україні. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. Тернопільський національний економічний університет, МОН України, м. Тернопіль, 2019. 632 с.

5. Гончарова О.. Право на охорону здоров'я від 10.01.2017 Реформа медичної галузі - панацея чи остаточне знищення. URL: http://khpg.org/index.php?id=1484060362

6. Закон України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2168-19

7. Костюк В. С. Реформування охорони здоров'я в Україні в умовах європейської орієнтації. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Економіка і менеджмент. 2017. Вип. 24(2). URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvmgu_eim_2017_24%282%29__11

8. Карлаш В.В. Механізми державного регулювання охорони здоров'я населення України. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. Національний університет цивільного захисту України, Харків, 2020. 307 с.

9. МОЗ. Інформаційний бюлетень «Що було є і буде». URL: https://moz.gov.ua/uploads/ 2/13773-transition_book_healthcare.pdf

10. Сокирко О. С., Кобзар І. А., Ханалієва І. С. Розвиток медичного страхування: зарубіжний досвід та можливості його використання в Україні Економіка і суспільство. 2018. Вип. № 19. URL: http://economyandsociety.in.ua/joumal/19_ukr/171.pdf

11. Пархета Л.В. Медичне страхування та його роль у фінансовому забезпеченні системи охорони здоров'я в Україні. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.08 - гроші, фінанси і кредит. ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», Київ, 2018. 287 с.

12. Нонко В. Іноземний досвід медичного страхування. ФОРИНШУРЕР страхование в Украине. Новости страхования. URL: https://forinsurer.com/public/02/12/12/155

13. ZIK.UA. Медична страховка в Україні: чи дійсно потрібна, як обрати пакет і ціни 24 серпня, 2018 URL: https://zik.ua/news/2018/08/24/medychna_strahovka_v_ukraini_chy_diysno_ potribna_yak_obraty_paket_i_tsiny_1392845

14. Григорович В. Р. Удосконалення управлінських механізмів державної підтримки системи охорони здоров'я в Україні. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2010. № 2. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Duur_2010_2_13

15. Яремчук О. В. Кращі зарубіжні практики в сімейній медицині: досвід для України. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2018. № 11. URL: http://www.dy.nayka.com.ua/pdf/11_2018/101.pdf

16. Панченко І. Пацієнти про медицину. Світовий досвід. Тиждень 8 серпня, 2017. URL: https://tyzhden.ua/Society/197814

17. Ткачова Н. М. Напрями реформування державної політики в сфері охорони здоров'я. Інвестиції: практика та досвід. 2018. № 8. URL: http://www.investplan.com.ua/pdf/8_2018/19.pdf



References

1. Vovk S. M. (2019) Mekhanizmy derzhavnoho upravlinnia systemnymy zminamy u sferi okhorony zdorovia [Mechanisms of public administration of systemic changes in the field of health care]. Doctor's thesis Donetskii derzhavnyi universytet upravlinnia, Mariupol. [in Ukrainian].

2. Turchak D.V. (2019) Mekhanizmy derzhavno-pryvatnoho partnerstva u sferi okhorony zdorovia [Public-private partnership mechanisms in the field of health care]. Candidate 's thesis. Kyiv. [in Ukrainian].

3. Lytvynenko M. V. (2015) Pryntsypy natsionalnoi systemy okhorony zdorovia v Ukraini [Principles of the national health care system in Ukraine]. Teoriia ta praktyka derzhavnoho upravlinnia - Theory and practice of public administration, Vyp. 2. Retrieved from: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tpdu_2015_2_33 [in Ukrainian].

4. Knysh S. V. (2019) Administratyvno-pravovi vidnosyny u sferi okhorony zdorovia v Ukraini [Administrative and legal relations in the field of health care in Ukraine]. Doctor's thesis m. Ternopil [in Ukrainian].

5. Honcharova O. (2017) Pravo na okhoronu zdorovia vid 10.01.2017 Reforma medychnoi haluzi - panatseia chy ostatochne znyshchennia [The right to health care from 10.01.2017 Reform of the medical sector - a panacea or final destruction]. Retrieved from: http://khpg.org/index.php?id=1484060362

6. Zakon Ukrainy «Pro derzhavni finansovi harantii medychnoho obsluhovuvannia naselennia» [Law of Ukraine "On state financial guarantees of medical care"]. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2168-19 [in Ukrainian]

7. Kostiuk V. S. (2017) Reformuvannia okhorony zdorovia v Ukraini v umovakh yevropeiskoi oriientatsii [Reforming health care in Ukraine in the European orientation]. Naukovyi visnyk Mizhnarodnoho humanitarnoho universytetu. Seriia: Ekonomika i menedzhment - Scientific Bulletin of the International Humanities University. Series: Economics and Management, Vyp. 24(2). Retrieved from: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvmgu_eim_2017_24%282%29 11 [in Ukrainian].

8. Karlash V.V. (2020) Mekhanizmy derzhavnoho rehuliuvannia okhorony zdorovia naselennia Ukrainy [Mechanisms of state regulation of public health of Ukraine.]. Candidate's thesis. Kharkiv [in Ukrainian].

9. MOZ. Informatsiinyi biuleten «Shcho bulo ye i bude» [Ministry of Health. Newsletter "What was and will be"]. Retrieved from: https://moz.gov.ua/uploads/2Z13773-transition_book_healthcare.pdf [in Ukrainian].

10. Sokyrko O. S., Kobzar I. A. & Khanaliieva I. S. (2018) Rozvytok medychnoho strakhuvannia: zarubizhnyi dosvid ta mozhlyvosti yoho vykorystannia v Ukraini [Development of health insurance: foreign experience and possibilities of its use in Ukraine] Ekonomika i suspilstvo - Economy and society, Vyp. 19. Retrieved from: http://economyandsociety.in.ua/journal/19_ukr/ 171.pdf [in Ukrainian].

11. Parkheta L.V. (2018) Medychne strakhuvannia ta yoho rol u finansovomu zabezpechenni systemy okhorony zdorovia v Ukraini [Health insurance and its role in the financial support of the health care system in Ukraine]. Candidate 's thesis. Kyiv [in Ukrainian].

12. Nonko V. (2012) Inozemnyi dosvid medychnoho strakhuvannia [Foreign experience of health insurance]. FORYNShURER strakhovanye v Ukrayne. Novosty strakhovanyia - FORENSHURER insurance in Ukraine. Insurance news. Retrieved from: https://forinsurer.com/public/02/12/12/155 [in Ukrainian].

13. ZIK.UA. Medychna strakhovka v Ukraini: chy diisno potribna, yak obraty paket i tsiny 24 serpnia, 2018 [ZIK.UA. Health insurance in Ukraine: is it really necessary, how to choose a package and prices August 24, 2018] Retrieved from: https://zik.ua/news/2018/08/24/medychna_strahovka_v_ukraini_chy_diysno_potribna_yak_obraty_paket_i_tsiny_1392845 [in Ukrainian].

14. Hryhorovych V. R. (2010) Udoskonalennia upravlinskykh mekhanizmiv derzhavnoi pidtrymky systemy okhorony zdorovia v Ukraini [Improving management mechanisms of state support of the health care system in Ukraine]. Derzhavne upravlinnia: udoskonalennia ta rozvytok - Public administration: improvement and development, (2). Retrieved from: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Duur_2010_2_13 [in Ukrainian].

15. Iaremchuk O. V. (2018) Krashchi zarubizhni praktyky v simeinii medytsyni: dosvid dlia Ukrainy [Best foreign practices in family medicine: experience for Ukraine]. Derzhavne upravlinnia: udoskonalennia ta rozvytok - Public administration: improvement and development, (11). Retrieved from: http://www.dy.nayka.com.ua/pdf/11_2018/101.pdf [in Ukrainian].

16. Panchenko I. (2017) Patsiienty pro medytsynu. Svitovyi dosvid. Tyzhden 8 serpnia, 2017 [Patients about medicine. World experience. Week August 8, 2017]. Retrieved from: https://tyzhden.ua/Society/197814 [in Ukrainian].

17. Tkachova N. M. (2018) Napriamy reformuvannia derzhavnoi polityky v sferi okhorony zdorovia [Directions of reforming public policy in the field of health care]. Investytsii: praktyka ta dosvid - Investments: practice and experience, (8). Retrieved from: http://www.investplan.com.ua/pdf/8_2018/19.pdf [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru