Розвиток культурної політики в контексті формування суспільної стійкості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний інститут стратегічних досліджень

Розвиток культурної політики в контексті формування суспільної стійкості

Валевський Олексій Леонідович доктор наук з державного управління, провідний науковий співробітник

01030, Київ

Анотація

У статті аналізуються питання розвитку культурної політики в контексті формування суспільної стійкості за умов воєнної агресії росії. Доводиться, що спротив військовому вторгненню став поштовхом, який кардинальним чином сприяв консолідації суспільства та зміцненню цінностей ідентичності.

Визначаються культурні складові національної стійкості в сучасних умовах, зокрема, такі як архетипні структури національної свідомості та цінності, що пов'язуються з євроінтеграційним вибором. Обґрунтовується необхідність проведення культурної політики, спрямованої на зміцнення національної стійкості й водночас на подолання травматичних наслідків війни.

Запропоновано стратегічні напрями післявоєнного розвитку гуманітарної сфери, серед яких пріоритетним має стати посилення механізмів, спрямованих на створення системи державного протекціонізму розвитку культури та мистецтва.

Доводиться, що з метою посилення консолідуючої функції культури у системі національної стійкості необхідно розробити нову стратегію розвитку культури, яка б була розрахована на специфіку післявоєнного стану суспільства. Пріоритетним завданням цієї стратегії має стати створення правових та інституційних умов, спрямованих на розвиток потенціалу української культури, сприяння новаторським культурним продуктам, що претендуватимуть на увагу вітчизняного та закордонного споживача. Наголошується на необхідності запровадження протекціоністських заходів, спрямованих на забезпечення доступності культурних благ широким верствам населення. Заклади культури та суб'єкти креативних індустрій на законодавчому рівні мають отримати сприятливі економічні умови для розвитку. Ураховуючи значущість культури для формування національної стійкості, актуальним є запровадження цільової бюджетної субвенції для її підтримки.

Ключові слова: державна культурна політика, воєнна агресія Росії, національна стійкість, консолідація українського суспільства.

Abstract

Valevskyi Oleksii Leonidovich Doctor of Science in Public Administration, Senior Researcher, National Institute for Strategic Stugies, 01030, Kyiv

DEVELOPMENT OF CULTURAL POLICY IN THE CONTEXT OF FORMATION OF SOCIAL RESISTANCE

The article analyzes the development of cultural policy in the context of the formation of social stability in the face of Russia's military aggression. It turns out that resistance to the military invasion was a stimulus that dramatically contributed to the consolidation of society and the strengthening of identity values.

Cultural components of national stability in modern conditions are identified, in particular, such as archetypal structures of national consciousness and values associated with the choice of European integration. The necessity of pursuing a cultural policy aimed at strengthening national stability and at the same time overcoming the traumatic consequences of the war is substantiated.

Strategic directions of post-war development of the humanitarian sphere are proposed, among which the strengthening of mechanisms aimed at creating a system of state protectionism for the development of culture and art should be a priority.

It is argued that in order to strengthen the consolidating function of culture in the system of national stability, it is necessary to develop a new strategy for the development of culture, which would be designed for the specifics of the postwar state of society. The priority task of this strategy should be to create legal and institutional conditions aimed at developing the potential of Ukrainian culture, promoting innovative cultural products that will claim the attention of domestic and foreign consumers. Emphasis is placed on the need to introduce protectionist measures aimed at ensuring the availability of cultural goods to the general population. At the legislative level, cultural institutions and actors in the creative industries must be provided with favorable economic conditions for development. Given the importance of culture for the formation of national stability, it is important to introduce a targeted budget subvention to support it.

Keywords: state cultural policy, Russia's military aggression, national stability, consolidation of Ukrainian society.

Вступ

Постановка проблеми. Військове вторгнення Росії стало поштовхом, який кардинальним чином сприяв консолідації суспільства та зміцненню цінностей ідентичності. Особливо це стосується регіонів Півдня та Сходу України. Актуальність статті полягає у необхідності дослідження ролі культурної політики в контексті формування суспільної стійкості в умовах опору агресії РФ. Також існує потреба у дослідженні концептуальних засад культурної політики у повоєнний період, якій буде націлений на відновлення економічного та соціального базису суспільства. Це необхідно задля зміцнення консолідуючої функції культури в контексті повоєнного розвитку України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проведений аналіз джерел свідчить про те, що на сьогодні можна назвати кілька наукових праць, де аналізуються ціннісні, інституційні та інформаційні аспекти культурної політики у досягненні суспільної консолідації [1; 2; 3]. У низці наукових праць аналізуються інституційні, політичні та безпекові складові національної стійкості [4; 5]. З очевидних причин нині бракує наукових досліджень, у яких аналізується роль культури у формуванні суспільної стійкості в умовах воєнної агресії РФ. Можна вказати на окремі публікації, що з'явилися в оперативному порядку, де аналізується питання культурного та гуманітарного розвитку в цих умовах [6]. Серед останніх публікацій з означеної тематики варто виділити матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Публічне

управління та адміністрування в умовах війни та у поствоєнний період», де, зокрема, розглядалися соціально-культурні аспекти публічного управління та питання забезпечення єдності громадянського суспільства та політико- управлінської еліти в умовах війни та у поствоєнний період [7].

З об'єктивних причин наразі бракує досліджень, у яких аналізувалися б проблеми інституційного розвитку та розвитку нормативно-законодавчої бази сфери культури в умовах агресії та повоєнний період.

Мета статті полягає у визначенні культурних складових національної стійкості в сучасних умовах. Зокрема, особливу увагу необхідно приділити визначенню стратегічних напрямів післявоєнного розвитку сфери культури, серед яких пріоритетним напрямом має стати посилення механізмів, спрямованих на створення системи державної підтримки розвитку культури та мистецтва. Також серед дослідницьких завдань є доведення актуальності розроблення нової стратегії розвитку культури, яка б була розрахована на специфіку післявоєнного стану суспільства. Це необхідно задля зміцнення консолідуючої функції культури.

Виклад основного матеріалу

Поточна ситуація у сфері культури. За даними Міністерства культури та інформаційної політики України (МКІП), станом на 5 травня 2022 р., у результаті військової агресії РФ зафіксовано понад 300 епізодів воєнних злочинів проти культурної спадщини України. Злочини росіян проти культурної спадщини зафіксовані в 12 областях України та м. Києві. Найбільше руйнувань зазнала культурна спадщина Харківщини. Наразі там зафіксовано 88 епізодів, з них у самому місті Харкові та його околицях - 75. У Донецькій області зафіксовано 62 випадки, з них 47 - у Маріуполі. У Київській області постраждали від окупантів 49 об'єктів, з них найбільше - 34 в Бучанському районі. У Чернігівській області всього зафіксовано 33 випадки пошкоджень, з них 27 - у Чернігові, Луганській області - 21, з них 17 - у Сєвєродонецькому районі, Сумській області - 20, з них 16 - вОхтирському районі. Також зафіксовано 8 епізодів у Запорізькій області, 6 - у Житомирській області, по 5 - у м. Києві та Херсонській області, по одному епізоду в Дніпропетровській, Миколаївській та Одеській областях.Відомо про знищення або пошкодження 106 релігійних споруд, з них 40 - перебувають на обліку як пам'ятки історії, архітектури та містобудування. Це православні храми, протестантські молитовні будинки, мечеті, синагоги. Пошкоджено або зруйновано 36 меморіальних пам'ятників на честь історичних особистостей та подій ХІХ - початку ХХІ ст., 22 будівлі та комплекси музеїв і заповідників, 46 будинків культури, театрів та бібліотек, а також деякі інші об'єкти цінної історичної забудови [8]. Повний масштаб руйнувань поки оцінити неможливо через продовження інтенсивних бойових дій та відсутність зв'язку з тимчасово непідконтрольними Україні територіями. Так само наразі неможливо оцінити вартість пошкоджених і зруйнованих культурних об'єктів.

Міністерством культури та інформаційної політики України створено окремий ресурс для документування воєнних злочинів проти людяності та об'єктів культурної спадщини, скоєних армією РФ [9].

МКІП разом із недержавними інституціями у сфері культури та мистецтв докладають усіх зусиль, що спрямовані на протидію поширенню російського культурного впливу у світі. У результаті десятки авторитетних міжнародних культурних інституцій, музеїв, театрів, кінофестивалів, фондів, галерей, виставок, творчих колективів, підтримуючи Україну, відмовилися від співпраці з представниками російської культурної сфери [10]. Міжнародні культурні санкції мають бути такими ж ефективними та системними, як й економічні. воєнний агресія травматичний культурний

Одночасно продовжується робота щодо радикального зменшення присутності російського культурного впливу в країні. Так, запроваджено додаткові санкції проти російських культурних діячів, які публічно підтримали військову агресію проти України [11].З метою недопущення культурного та інформаційного впливу держави-агресора Державний комітет телебачення та радіомовлення призупинив видачу й зупинив дію дозволів на ввезення видавничої продукції з території РФ. Крім того, Держкомтелерадіо звернувся з листами до обласних та Київської військової адміністрацій вжити невідкладних заходів щодо недопущення розповсюдження у місцевих бібліотеках книжкової продукції, виданої в РФ [12].

Незважаючи на воєнний стан, уже з квітня поступово розпочали роботу заклади культури та мистецтв за індивідуальним графіком. Це робиться з метою використання засобів культури як «м'якої сили» задля консолідації суспільства та подолання травматичних наслідків військової агресії [13].

Соціокультурні ознаки суспільної консолідації. Вторгнення Росії в Україну стало каталізатором безпрецедентної переоцінки світоглядних орієнтацій у громадській свідомості. Протягом усіх років державної незалежності у громадській свідомості відбувалося осмислення масштабних соціальних, економічних та політичних змін у суспільстві й становлення ціннісної матриці світогляду українців. Процес формування соціокультурної ідентичності був складним і суперечливим. Багатьом прошаркам населення доводилося відмовлятися від звичних для них ціннісних установок, що дісталися у спадок від радянських часів. Процесу національної консолідації багато в чому заважали соціально-економічні негаразди та регіональні розбіжності.

Військове вторгнення Росії стало поштовхом, який кардинальним чином сприяв консолідації суспільства та зміцненню цінностей ідентичності. Особливо це стосується регіонів Півдня та Сходу України. У ці драматичні часи українці продемонстрували безпрецедентні приклади консолідації. Отже, можемо стверджувати, що українська ідентичність відбулася. Це також означає, що культурна робота, яка протягом останніх років була спрямована на формування в суспільстві ідентичності та консолідації, не була даремною.

У цьому зв'язку доречно привести результати опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», які показали значне зростання установок консолідації в громадській свідомості. Якщо у серпні 2021 р. 34 % опитаних зазначали, що відчувають гордість за державу, то, за результатами проведеного дослідження, у квітні 2022 р. таких було переважна більшість - 80 %. Проведене опитування показало, що таке відчуття є домінуючим у свідомості респондентів, незалежно від віку чи регіону проживання. Опитування громадської думки засвідчило, що збільшилася кількість громадян, які самоідентифікують себе як громадян України з 75 % у серпні 2021 р. до 98 % у квітні 2022 р., а також як європейців з 27 % до 57 %, відповідно. Водночас суттєво зменшився рівень самоідентифікації респондентів у рамках матриці «радянської людини» з 21 % у серпні 2021 р. до 7 % у квітні 2022 р. Зазначені тенденції домінують в усіх вікових та регіональних групах. Також проведене дослідження показало, що населення не підтримує наратив, що «росіяни та українці - це один народ». Не погоджуються з цим абсолютна більшість респондентів (91 %) [14].

Російсько-українська війна стала поштовхом і до переоцінки значущості євроінтеграційного напряму в громадській свідомості. Зникли всі аргументи прибічників горезвісного євроазійського вектора. Широкі верстви населення наочно усвідомили нагальну необхідність євроінтеграції України. Як свідчать результати опитування громадської думки, під час воєнної агресії значно збільшилася кількість прихильників вступу України до ЄС. Станом на березень 2022 р. 91 % респондентів висловили підтримку євроінтеграційному курсу [15].

Драматичні події протидії воєнній російській агресії сприяли також політичній консолідації суспільства. Як показують результати опитувань громадської думки, зникла проблема відчуження влади і народу. Як відомо, ця проблема тривалий час була характерна для політичного дискурсу і часто густо негативно впливала на ефективність державної політики. Як демонструють результаті поведених опитувань, під час військової агресії 80 % опитуваних вважали, що справи в Україні рухаються у правильному напрямку. Лише 10 % дотримувалися протилежної думки, ще 10 % - не змогли оцінити своє ставлення. У всіх регіонах та серед усіх вікових груп домінує сприйняття руху справ у державі як правильного. Це - безпрецедентно високий рівень позитивної оцінки та підтримки [16].

Важливою соціокультурною ознакою суспільної консолідації є зміцнення згуртованості у підтримці та взаємодопомоги один одного перед спільною загрозою. Дослідження психологічних маркерів війни показали високий рівень миролюбних стосунків з рідними (94 %), сусідами (89 %), з незнайомими (67 %). Це свідчить про домінування позитивних тенденцій взаємин та довіри серед громадян. Також, як свідчать результати дослідження Соціологічної групи «Рейтинг», українці на другому місяці війни демонструють хороший рівень життєстійкості з індексом 3.9 із 5 [17].

Серед маркерів, що вказують на суттєві трансформації в суспільній свідомості, зокрема можна вказати на зміни у ставленні громадян до радянського минулого. Результати опитувань вказують на кардинальне зниження кількості громадян, які ностальгують за радянським минулим з 46 % у 2010 р. до 11 % у 2022 р. Не жалкують за зниклим СРСР абсолютна більшість опитаних - 87 %. Це - найнижчий за історію спостережень показник ностальгії за розпадом СРСР. Як відомо, цінності, що дісталися у спадок від радянської доби, тривалий час впливали на поведінкові установки населення, а це було приводом для різного роду пропагандистських спекуляцій на предмет «спільного» історичного минулого. Як можна бачити, наразі цей ціннісно-смисловий спадок фактично подолано [18].

На значенні національної ідентичності у збереженні держави вказує відомий ідеолог сучасного лібералізму Ф. Фукуяма. У боротьбі України проти агресії РФ він вбачає приклад того, як можуть поєднуватися установки національної ідентичності із засадами ліберального устрою держави, що мають універсальний наднаціональний характер. Ф. Фукуяма зазначає, що ініціатори агресії вважали, що Україна не має власної ідентичності, окремої від Росії, і що держава перестане існувати, як тільки почнеться вторгнення. Натомість стійка національна ідентичність українського народу та його лояльність до ліберально-демократичного устрою створили підвалени опору зовнішній воєнній агресії. Ф. Фукуяма робить припущення, що якщо вдасться в результаті війни підірвати українську незалежність та демократію, світ повернеться до епохи агресивного націоналізму, що нагадуватиме початок ХХ ст. Проте, якщо агресія зазнає поразки і «Путін приведе Росію до військового та економічного провалу, тоді залишиться шанс знову засвоїти ліберальний урок про те, що влада, необмежена законом, веде до національної катастрофи та відродити ідеали вільного та демократичного світу» [19].

Культурні складові національної стійкості. Нівелювання під час драматичних випробувань в умовах воєнної агресії різних форм відчуження як між громадянами та державою, так і між людьми в повсякденному житті у подоланні різного роду негараздів і втрат, підтверджує висновок щодо незворотних соціокультурних змін в українському суспільстві. Високий рівень консолідації навколо державної політики опору, євроінтеграційного курсу, а також у площині міжособистих стосунків показує, що українське суспільство перейшло на якісно новий рівень розвитку. Очевидно, що цей перехід вимагає від політичного класу у повоєнний період закласти інституційні підвалини якісно нових суспільних, політичних та економічних відносин, які б були позбавлені вад довоєнного періоду.

Високий рівень консолідації та стійкості українських громадян, який фіксується як за регіональними, так і віковими ознаками, є свідченням того, що в цілому відбувся історичний вибір громадян на користь вільного суспільства, солідарних соціальних відносин, правової держави. Зникли підстави сприймати Україну як «державу, що не відбулася» (failed state) або «розірвану державу» (torn state). Регіональні, мовні, у тому числі й політичні розбіжності, виявилися другорядними перед загрозою воєнної агресії. Консолідаційні установки стали домінуючими. Цінності солідарності, відчуття загальної долі, сильної держави, а також спільної культури стали загальноприйнятними. Одночасно зазнали поразки намагання «денацифікувати» суспільство, дискредитувати культурні цінності та історичні смисли українського соціуму.

Привертає увагу чинник величезної підтримки євроінтеграційного курсу. Це означає, що у свідомості широких верств населення не залежно від регіону проживання та віку ствердився образ майбутнього, який пов'язується із набором європейських цінностей та форм організації суспільного життя і держави. Є підстави стверджувати, що тепер це є стійка тенденція суспільного розвитку. Адже за це довелося заплатити величезну ціну.

Опір російській агресії переконливо засвідчив, що формування в громадській свідомості державницьких та україноцентричних цінностей набуло незворотного характеру. Війна ще не закінчена, попереду важкий післявоєнний період з необхідністю подолання соціальних і психологічних травм. Отже, іспит на суспільну консолідацію ще не завершений. Набута суспільно-державна стійкість має стати базисом як у подоланні власне агресії, так і відновлення економіки, соціальних відносин та культурного розвитку.

Таким чином, перед політичним класом, управлінським істеблішментом стоять актуальні завдання збереження смислового та культурного консолідаційного потенціалу українського соціуму і, водночас, забезпечення динаміки економічного розвитку та соціальної гармонії. Слід і далі проводити гуманітарну роботу, зокрема культурну, спрямовану як на зміцнення суспільної консолідації, так і на подолання колосальних травматичних наслідків війни.

На порядку денному стоїть питання формування моделі післявоєнного майбутнього та оновлення стратегічного дизайну державної політики. Невід'ємними складовими цього процесу мають стати завдання зміцнення установок консолідації суспільства та ціннісних структур ідентичності українського народу. У вирішенні цих завдань культурній політиці має відводитися провідна роль. Питання культурного розвитку мають посісти належне місце у новому стратегічному дизайні України.

Тому необхідна переоцінка значущості культурної політики, зокрема відмови від сприйняття її деколи як дещо другорядного. У цьому плані мають бути оновлені базові документи формування державної культурної політики та механізми її реалізації.

Висновки

Змістовою ознакою стабільного суспільства є наявність консолідації у громадській свідомості щодо визначених цілей розвитку та засобів їх досягнення. Під консолідацією необхідно розуміти синтез базових цінностей суспільства та інституційних складових державного устрою заради досягнення визначених цілей розвитку. Культурна політика як засіб консолідації не є якимось одним технологічним набором дій. Культурна консолідація пов'язана з визнанням різноманітності поглядів, суспільних практик та ідеологічних орієнтацій, об'єднаних загальноприйнятими цілями розвитку і цінностями, на яких базується суспільне життя.

До функцій культури у зміцненні консолідації належать завдання формування в громадській свідомості розуміння спільної історії та усвідомлення спільних світоглядних установок і механізму погодження культурних інтересів між представниками різних соціальних та етнічних груп.

У контексті проголошеного стратегічного курсу на вступ України до ЄС і НАТО однією із пріоритетних цілей консолідації є опанування загальноєвропейських цінностей облаштування суспільства. У цьому плані євроінтеграція - це також і культурологічна робота, спрямована як на імплементацію європейських цінностей у повсякденну практику, так і на модернізацію суспільних інститутів згідно з цими цінностями.

Ефективність використання функцій культури у консолідації суспільства може бути суттєво підвищена у разі створення належного правового забезпечення та осучаснення прийнятих цільових державних програм, націлених на імплементацію європейських цінностей. Державна культурна політика таким чином має бути узгоджена із стратегічним курсом розвитку держави та регіональними державними програмами розвитку.

Водночас слід бути реалістами та усвідомлювати, що нікуди не зникли чинники, які сприяють культурної деконсолідації суспільства, зокрема це - недоступність культурних благ широким верствам населення внаслідок руйнування інфраструктури культурних закладів або поширення бідності, зменшення культурних компетенцій громадян, поширення ерзац-культурної продукції, незадовільний рівень культурної освіти. До вказаних чинників також можна віднести загрозу маргіналізації культурної діяльності у депресивних регіонах, слабку фінансову та матеріальну базу закладів культури, економічну і соціальну непривабливість культурної роботи.

На порядку денному стоїть питання необхідності посилення нормативно-правового забезпечення ролі культури у консолідації суспільства. Насамперед слід вказати на необхідність конституційного забезпечення засад культурної політики. Незважаючи на важливість культури для розвитку і консолідації суспільства, у Конституції України жодна окрема стаття їй повністю не присвячена. Отже, у подальшій роботі над змінами та доповненнями до Конституції України доцільно позбавитися «залишкового» ставлення до культури і внести до Основного Закону окрему статтю, яка б визначала значення і роль культури для сталого розвитку суспільства та конституційні засади культурної політики.

Аналогічні недоліки притаманні «Довгостроковій стратегії розвитку української культури», схваленій у 2016 р. У відповідних розділах, де визначаються стратегічні напрями реформ, стратегічні цілі та принципи розвитку культури, детально не розглядаються завдання щодо використання культури з метою консолідації суспільства. Так само у відповідному розділі Стратегії, де аналізуються актуальні проблеми культурного розвитку, не згадуються загрози деконсолідації гуманітарного простору. Загалом у частині визначення пріоритетних напрямів та операційних цілей вищеназвану Стратегію можна вважати значною мірою застарілою, такою, що не відповідає сучасним обставинам і реальним проблемам державної культурної політики.

На підставі проведеного дослідження пропонуються такі стратегічні напрями післявоєнного розвитку сфери культури.

1. В умовах необхідності відбудови пошкоджених і зруйнованих об'єктів цивільної та промислової інфраструктури, налагодження економіки існує загроза, що завдання відновлення культурних закладів не буде в числі пріоритетів. Не можна допустити зменшення уваги до розвитку культури. Культурний простір не повинен зменшуватися в післявоєнний період. Тому в загальнодержавній і регіональних програмах післявоєнного відновлення України обов'язково мають бути позиції щодо відновлення функціонування культурних закладів.

2. Актуальним завданням є розроблення нової стратегії розвитку культури, яка б була розрахована на специфіку післявоєнного стану суспільства. Пріоритетним завданням цієї стратегії має стати створення правових та інституційних умов, спрямованих на розвиток потенціалу української культури, сприяння новаторським культурним продуктам, що претендуватимуть на увагу вітчизняного та закордонного споживача.

3. Серйозною проблемою стане (утім вона завжди була) ускладнення доступу громадян до культурних благ унаслідок їхнього низького матеріального рівня. Результатом війни стане збільшення рівня бідності, що ускладнить доступ широких верств населення до культурних послуг. Без цілеспрямованої державної підтримки не можна забезпечити доступність до культурних послуг. Тому закладам культури та суб'єктам креативних індустрій на законодавчому рівні необхідно забезпечити сприятливі економічні умови для їх розвитку.

4. Нагальною проблемою є необхідність відновлення управлінських інституцій на рівні територіальних громад, що постраждали від військової агресії. Крім того, необхідно вирішити питання налагодження комунікації центру з регіонами та впровадження моніторингу ефективності реалізації культурної політики.

5. Руйнування інфраструктури культурної сфери набуло таких масштабів, що без дієвої міжнародної підтримки її у стислий термін відновити неможливо. У цьому зв'язку корисною буде ініціатива МКІП щодо створення спеціалізованого міжнародного фонду на підтримку післявоєнного відновлення закладів культури.

6. Серед пріоритетів культурної роботи особливу увагу слід приділити зміцненню консолідації українського суспільства. Водночас увага творчих колективів також має бути зосереджена на подоланні соціально- психологічних травм війни. Ці напрями культурної роботи заслуговують на державну підтримку через надання спеціальних грантів.

7. Ураховуючи значущість культури для післявоєнного розвитку України, актуальним є запровадження цільової бюджетної культурної субвенції для її підтримки, що безпосередньо сприятиме стійкості гуманітарного та культурного розвитку.

Література

1. Гуманітарна політика в Україні: виклики та перспективи (Біла книга): аналіт. доп. / [Сінайко О. О. (кер. авт. кол.) та ін.] ; за заг. ред. Ю. Б. Каплан, Ю.А. Тищенко. Київ: НІСД, 2020. URL: https://niss.gov.ua/sites/default/files/2021-03/gpniss.pdf

2. Валевський О. Л. Функції культури у формуванні суспільної консолідації України: аналіт. записка. Серія «Гуманітарний розвиток». 2019. № 1. Національний інститут стратегічних досліджень: сайт. URL: https://niss.gov.ua/sites/default/files/201907/ANALIT% 20VALEVSKY%20HUMANE%20DEVELOPMENT%201%202019%201.pdf

3. Степико М. Т. Проблеми реалізації консолідаційного потенціалу української нації: аналіт. записка. Серія «Гуманітарний розвиток». 2019. № 2. Національний інститут стратегічних досліджень: сайт. URL: https://niss.gov.ua/sites/default/files/201909/ANALIT% 20STEPYKO%20HUMANE%20DEVELOPMENT%201%202019%201.pdf

4. Резнікова О. О., Войтовський К. Є. Лепіхов А. В. Організація системи забезпечення національної стійкості на регіональному і місцевому рівнях: аналіт. доп. / за заг. ред. О. О. Резнікової. Київ: НІСД, 2021. URL: https://niss.gov.ua/sites/default/files/2021-09/analytrep_08_2021.pdf

5. Резнікова О. О. Національна стійкість в умовах мінливого безпекового середовища: монографія. Київ: НІСД, 2022. URL: https://niss.gov.ua/sites/default/files/2022-03/reznikovaukraineresilience 2022_02.pdf

6. Валевський О., Литвиненко О. Ситуація у сфері культури: виклики та події. Національний інститут стратегічних досліджень: сайт. URL: https://niss.gov.ua/sites/ default/files/2022-04/kultura_vikliki.pdf

7. Всеукраїнська науково-практична конференція «Публічне управління та адміністрування в умовах війни та у поствоєнний період», 26 квітня 2022 р. URL: https://www.youtube.com/watch?v=0BD2hpc77Ig

8. МКІП зафіксовано понад 300 епізодів воєнних злочинів росіян проти культурної спадщини. Міністерство культури та інформаційної політики України: сайт. URL: https:// https://mkip.gov.ua/news/7109.html

9. Збираємо свідчення злочинів проти культурної спадщини, вчинених російськими окупаційними військами на території України. URL: https://culturecrimes.mkip.gov.ua

10. Близько 100 культурних інституцій відправили російську культуру в бан. Міністерство культури та інформаційної політики України : сайт. URL: https://mkip.gov.ua/news/7008.html

11. Міністерство культури та інформаційної політики розширило санкційний список пропутінських діячів. Міністерство культури та інформаційної політики України: сайт. URL: https://mkip.gov.ua/news/7002.html

12. Держкомтелерадіо закликає книгарні та бібліотеки не розповсюджувати книги держави-агресора. Державний комітет телебачення та радіомовлення України: сайт. URL: https:// http://comin.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=183049&cat_id=182153

13. З 1 квітня в Україні поступово розпочнуть роботу заклади культури та мистецтв. Урядовий портал: єдиний вебпортал органів виконав. влади України. URL: https://www.kmu.gov.ua/ news/z-1-kvitnya-v-ukrayini-postupovo-rozpochnut-robotu-zakladi-kulturi-ta-mistectv

14. Восьме загальнонаціональне опитування: Україна в умовах війни (6 квітня 2022). Соціологічна група «Рейтинг», 08.04.2022. URL: https://ratinggroup.ua/research/ ukraine/vosmoy_obschenacionalnyy_opros_ukraina_v_usloviyah_voyny_6_aprelya_2022.html

15. Сьоме загальнонаціональне опитування: Україна в умовах війни (30-31 березня 2022). Соціологічна група «Рейтинг», 05.04.2022. URL: https://ratinggroup.ua/research/ukraine/ sedmoy_obschenacionalnyy_opros_ukraina_v_usloviyah_voyny_30-31_marta_2022.html

16. Дев'яте загальнонаціональне опитування: оцінки міжнародного партнерства. Соціологічна група «Рейтинг», 26 квітня 2022. URL: https://ratinggroup.ua/research/ukraine/ devyatyy_obschenacionalnyy_opros_ocenki_mezhdunarodnogo_partnerstva_26_aprelya_2022.html

17. Восьме загальнонаціональне опитування: психологічні маркери війни. Соціологічна група «Рейтинг», 6 квітня 2022. URL: https://ratinggroup.ua/research/ukraine/b29c8b7d5de3de02ef3a697573281953.html

18. Десяте загальнонаціональне опитування: ідеологічні маркери війни. 27 квітня 2022 року. Соціологічна група «Рейтинг». URL: https://ratinggroup.ua/research/ukraine/desyatyy_obschenacionalnyy_opros_ideologicheskie_markery_voyny_27_aprelya_2022.html

19. Fukuyama F. A Country of Their Own. Liberalism Needs the Nation. Foreign Affairs May/June 2022. URL: https://www.foreignaffairs.com/articles/ukraine/2022-04- 01/francis-fukuyama-liberalism-country?check_logged_in=1&utm_medium=promo_email&utm_source= lo_ flows&utm_campaign=registered_user_welcome&utm_term=email_1&utm_content=20220505

References

1. Kaplan, YU. B., Tyshchenko, YU.A. (2020). Humanitarna polityka v Ukrayini: vyklyky ta perspektyvy (Bila knyha) [Humanitarian policy in Ukraine: challenges and prospects (White Paper)]. Kyyiv: NISD [in Ukrainian].

2. Valevs'kyy, O. L. (2019). Funktsiyi kul'tury u formuvanni suspil'noyi konsolidatsiyi Ukrayiny [Functions of culture in the formation of social consolidation of Ukraine]. Analit. zapyska. Seriya «Humanitarnyy rozvytok» - Analyst. note. Humanitarian Development Series, 1 [in Ukrainian].

3. Stepyko, M. T. (2019). Problemy realizatsiyi konsolidatsiynoho potentsialu ukrayins'koyi natsiyi [Problems of realization of consolidation potential of the Ukrainian nation]. Analit. zapyska. Seriya «Humanitarnyy rozvytok» - Analyst. note. Humanitarian Development Series, 2 [in Ukrainian].

4. Reznikova, O. O., Voytovs'kyy, K. YE. Lepikhov, A. V. (2021). Orhanizatsiya systemy zabezpechennya natsional'noyi stiykosti na rehional'nomu i mistsevomu rivnyakh [Organization of the system of national stability at the regional and local levels]. Kyyiv: NISD [in Ukrainian].

5. Reznikova, O. O. (2022). Natsional'na stiykist' v umovakh minlyvoho bezpekovoho seredovyshcha [National stability in a changing security environment]. Kyyiv: NISD [in Ukrainian].

6. Valevs'kyy, O., Lytvynenko, O. (2022). Sytuatsiya u sferi kul'tury: vyklyky ta podiyi [The situation in the field of culture: challenges and events].niss.gov.ua Retrieved from https://niss.gov.ua/sites/default/files/2022-04/kultura_vikliki.pdf [in Ukrainian].

7. Vseukrayins'ka naukovo-praktychna konferentsiya «Publichne upravlinnya ta administruvannya v umovakh viyny ta u postvoyennyy period», 26 kvitnya 2022 r. URL: https://www.youtube.com/watch?v=0BD2hpc77Ig [in Ukrainian].

8. MKIP zafiksovano ponad 300 epizodiv voyennykh zlochyniv rosiyan proty kul'turnoyi spadshchyny [The ICCP recorded more than 300 episodes of Russian war crimes against cultural heritage].mkip.gov.ua Retrieved from https:// https://mkip.gov.ua/news/7109.html [in Ukrainian].

9. Zbyrayemo svidchennya zlochyniv proty kul'turnoyi spadshchyny, vchynenykh rosiys'kymy okupatsiynymy viys'kamy na terytoriyi Ukrayiny [Collect evidence of crimes against cultural heritage committed by Russian occupation forces in Ukraine]. culturecrimes.mkip.gov.ua Retrieved from https://culturecrimes.mkip.gov.ua[in Ukrainian].

10. Blyz'ko 100 kul'turnykh instytutsiy vidpravyly rosiys'ku kul'turu v ban. [About 100 cultural institutions sent Russian culture to the ban]. mkip.gov.ua Retrieved from https://mkip.gov.ua/news/7008.html [in Ukrainian].

11. Ministerstvo kul'tury ta informatsiynoyi polityky rozshyrylo sanktsiynyy spysok proputins'kykh diyachiv [The Ministry of Culture and Information Policy has expanded the list of pro-Putin figures]. mkip.gov.ua Retrieved from https://mkip.gov.ua/news/7002.html [in Ukrainian].

12. Derzhkomteleradio zaklykaye knyharni ta biblioteky ne rozpovsyudzhuvaty knyhy derzhavy-ahresora [Derzhkomteleradio urges bookstores and libraries not to distribute books of the aggressor state].comin.kmu.gov.ua Retrieved from https://http://comin.kmu.gov.ua/control/uk/publish/ article?art_id=183049&cat_id=182153 [in Ukrainian].

13. Z 1 kvitnya v Ukrayini postupovo rozpochnut' robotu zaklady kul'tury ta mystetstv [Institutions of culture and arts will gradually start working in Ukraine on April 1]. www.kmu.gov.ua Retrieved from https://www.kmu.gov.ua/news/z-1-kvitnya-v-ukrayini-postupovo- rozpochnut-robotu-zakladi-kulturi-ta-mistectv [in Ukrainian].

14. Vos'me zahal'nonatsional'ne opytuvannya: Ukrayina v umovakh viyny (6 kvitnya 2022) [Eighth nationwide poll: Ukraine during the war (April 6, 2022)]. ratinggroup.ua Retrieved from https://ratinggroup.ua/research/ukraine/vosmoy_obschenacionalnyy_opros_ukraina_v_usloviyah_v oyny_6_aprelya_2022.html [in Ukrainian].

15. S'ome zahal'nonatsional'ne opytuvannya: Ukrayina v umovakh viyny (30-31 bereznya 2022) [Seventh National Survey: Ukraine in the Conditions of War (March 30-31, 2022)]. ratinggroup.ua Retrieved from https://ratinggroup.ua/research/ukraine/sedmoy_obschenacionalnyy_opros_ukraina_v_ usloviyah_voyny_30-31_marta_2022.html [in Ukrainian].

16. Dev"yate zahal'nonatsional'ne opytuvannya: otsinky mizhnarodnoho partnerstva. Sotsiolohichna hrupa «Reytynh», 26 kvitnya 2022 [Ninth Nationwide Survey: Evaluations of International Partnerships. Sociological group "Rating", April 26, 2022].ratinggroup.ua Retrieved from https://ratinggroup.ua/research/ukraine/devyatyy_obschenacionalnyy_opros_ocenki_mezhdunarodnogo_ partnerstva_26_aprelya_2022.html [in Ukrainian].

17. Vos'me zahal'nonatsional'ne opytuvannya: psykholohichni markery viyny. Sotsiolohichna hrupa «Reytynh», 6 kvitnya 2022 [Eighth nationwide survey: psychological markers of war. Sociological group "Rating", April 6, 2022]. ratinggroup.ua Retrieved from https://ratinggroup.ua/ research/ukraine/b29c8b7d5de3de02ef3a697573281953.html [in Ukrainian].

18. Desyate zahal'nonatsional'ne opytuvannya: ideolohichni markery viyny. 27 kvitnya 2022 roku [Tenth nationwide poll: ideological markers of war. April 27, 2022. Sociological group "Rating"]. ratinggroup.ua Retrieved from https://ratinggroup.ua/research/ukraine/desyatyy_obschenacionalnyy_ opros_ideologicheskie_markery_voyny_27_aprelya_2022.html [in Ukrainian].

19. Fukuyama, F. A Country of Their Own. Liberalism Needs the Nation. Foreign Affairs May/ June 2022. www.foreignaffairs.com Retrieved from https://www.foreignaffairs.com/articles/ ukrame/2022-04-01/frantis-fukuyama4iberalism-country?check_logged_in=1&utm_medium= promo_ email&utm_source=lo_flows&utm_campaign=registered_user_welcome&utm_term=email_1&utm_ content=20220505 [in English].

Размещено на Allbest.ru