Права людини нового покоління

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Права людини нового покоління

Анотація

Масштабні зміни та перетворення, з якими стикається людство протягом останніх декількох десятиліть вплинули практично на всі сфери життя людини. Паралельно із цим, закономірно утворюються категорії, поняття та процеси, які потребуються професійного визначення та регламентування. До новостворених понять, які потребують правового регулювання відносяться права людини нового (четвертого) покоління. Відтак, у межах даного наукового дослідження проведено історичну ретроспективу етапів формування прав людини, а саме право на особисту свободу та невтручання держави (права першого покоління); економічні, соціальні та культурні права (другого покоління) та безпеку, незалежність, соціальний та економічний розвиток людини і людства загалом (третього покоління). Виокремлено напрямки формування прав людини четвертого покоління. З поміж них: використання віртуальної реальності, використання мережі Інтернет, клонування, одностатеві шлюби, вільне від втручання держави життя, евтаназія, вільна від дитини сім'я, трансплантація органів. Встановлено факт проблематичності регламентування даних прав, практично у всіх країнах світу через їх суперечність моральним та релігійним нормам. Для повноти проведення дослідження розглянуто кожне із запропонованих прав людини. В результаті вивчення наявної інформації, встановлено: що закріплення права на використанні мережі Інтернет крокує поруч із можливими проявами фактів дискримінації за відмову від його використання. Визначено, що використання інтернет-мережі та віртуальної реальності тісно пов'язані між собою, проте останнє поняття є ширшим. В процесі дослідження сформовано проблему щодо неможливості забезпечити обмеження доступу до даних сервісів з боку малолітніх, неповнолітніх та недієздатних осіб, через порушення їх прав, що є негативним. Сформовано висновки, що вільне від втручання держави життя хоча і гарантоване правами людини, часто може порушуватись шляхом суспільного осуду, який регламентувати ніяким чином не можливо. Аналогічне твердження актуальне і для права на сім'ю без дитини та одностатеві шлюби. Встановлено, що право на виконання евтаназії законодавчо закріплено лише в деяких країнах. Це пов'язано із побоюванням щодо його закріплення через прояви корупції та зловживання службовим становищем у більшості країн. Розглянуто порядок надання згоди на трансплантацію органів, в результаті якого визначено, що мораль та закон на стороні тих, хто не лише на неї погоджується, а й відмовляється. Проаналізовано засади, на основі яких повинні формуватись права нового покоління.

Ключові слова: права людини, четверте покоління, клонування, евтаназія, трансплантація органів, вільне від втручання держави життя.

Stets Oleg Mykolaiovych, Doctor in Law, Associate Professor, Head of the Department of Constitutional, International and Private Law, Kryvyi Rih Faculty National University «Odesa Law Academy», 50000, Kryvyi Rih

Denysenko Kateryna Viktorivna, Ph.D. in Public Administration, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Administrative, Civil and Economic Law and Process, Academy of the State Penitentiary Service, 14000, Chemihiv

Muzyka Mariia Petrivna, Candidate of Law Sciences, Associate Professor, National Academy of the State Border Guard Service of Ukraine named after Bohdan Khmelnytskyi, 29000, Khmelnytskyi

THE NEW GENERATION OF HUMAN RIGHTS

Abstract. The large-scale changes and transformations that humanity is facing over the past few decades have affected virtually all spheres of human life. At the same time, categories, concepts and processes that need professional definition and regulation are naturally formed. Newly created concepts that need legal regulation include the human rights of the new (fourth) generation. Thus, within the framework of this scientific research, a historical retrospective of the stages of formation of human rights was conducted, namely the right to personal freedom and noninterference of the state (first generation rights); economic, social and cultural rights (second generation) and security, independence, social and economic development of man and humanity in general (third generation). The directions of formation of the fourth generation of human rights are singled out. Among them: the use of virtual reality, the use of the Internet, cloning, same-sex marriage, free from state interference, euthanasia, child-free family, organ transplantation. The fact of problematic regulation of these rights has been established in almost all countries of the world due to their contradiction with moral and religious norms. For the completeness of the study, each of the proposed human rights was considered. As a result of studying the available information, it was established that the consolidation of the right to use the Internet goes hand in hand with possible manifestations of discrimination for refusing to use it. Internet usage and virtual reality have been identified as closely related, but the latter is broader. In the course of the research, a problem was created regarding the impossibility to restrict access to these services by minors, minors and incapacitated persons, due to the violation of their rights, which is negative. Conclusions have been drawn that a life free from state interference, although guaranteed by human rights, can often be violated by public condemnation, which cannot be regulated in any way. A similar statement is relevant for the right to a family without a child and same-sex marriage. It has been established that the right to perform euthanasia is enshrined in law only in some countries. This is due to fears of its consolidation due to corruption and abuse of office in most countries. The procedure for granting consent for organ transplantation is considered, as a result of which it is determined that morality and law are on the side of those who not only agree to it, but also refuse it. The principles on the basis of which the rights of the new generation should be formed are analyzed.

Key words: human rights, fourth generation, cloning, euthanasia, organ transplantation, free from state interference

Постановка проблеми

У повсякденному житті права людини часто сприймаються як належне, оскільки вони закріплені у законах та у засадах політики кожної із цивілізованих держав. Проте ми часто забуваємо, що права людини не завжди були гарантовані державою. Фактично те, що на даний момент є «правом людини» обговорювалось і змінювалось сотні разів протягом не одного століття. У теперішньому розумінні права людини виникли на межі 17 та 18 століть. Це сталось саме тоді, коли стало зрозуміло, що на всіх правителів держав якимось чином повинна покладатись відповідальність. У цей момент, загальновизнаним став той факт, що найкращим способом досягнути відповідальності це надати громадянам певний захист. Так виникають політичні та громадянські права.

Подальший розвиток економік країн світу, посилення транскордонних взаємозв'язків, впливнауково-технічногопрогресу, спричинили трансформацію прав людини. Так, наприклад, промислова революція стала поштовхом для виокремлення прав людини на охорону здоров'я, не дискримінацію та приватність. Окрім того зростання ступеня рівноправності людей в суспільстві та поширення засад демократії спричинили розвиток прав людини, пов'язаних із самовизначенням.

Зараз ми живемо в епоху активної цифровізації. Так, тепер практично не можливо уявити наше життя без технологій. Вони всюди: вдома, на вулиці, на роботі, на відпочинку. Змінюється спосіб життя людей, а отже виникає необхідність у розширенні переліку прав особи під впливом цих процесів. Відтак, на основі вищенаведеного формується актуальність даного дослідження. право людини нове покоління

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Права людини виступають категорію, яка притягує увагу дослідників ще з часів свого виникнення. У той же час дослідження прав людини завжди спричиняло утворення як прихильників так і скептиків того чи іншого напрямку прав, а отже було на фокусі у широкого кола науковців. У контексті вивчення прав людини нового покоління, значний вклад був здійснений Bata A., Carlucci M. та Rowe J., які досліджували роль нового покоління у дотриманні прав людини [1]. Jose Maria Lassalle досліджувала цифрове громадянство для нового покоління прав людини [2]. Woodroofe G. розглядав питання доцільності виокремлення четвертого покоління прав людини [3]. Серед вітчизняних науковців, сутнісне наповнення четвертого покоління прав людини досліджували Шаварин А. та Попович Т. [4]; новітні людські права розглядала Бунчук О. [5]. Дослідження прав людини нового покоління у контексті моралі та людської гідності проводив Турянський Ю. Проте, не применшуючи вклад зазначених авторів, вважаємо, що в окресленій тематиці дослідження ще багато чого не сказано.

Мета статті - полягає у розкритті прав людини нового покоління крізь призму впливу на утворення цієї категорії факторів сучасного суспільного та економічного життя.

Виклад основного матеріалу

Права людини за своєю сутністю виступають основою сучасного правового суспільства. Той факт, що права виступають базовою та невіддільною категорією у суспільстві кожної цивілізованої країни спричинено тим, що вони пов'язані із існуванням самої людини. Окрім того ступінь дотримання прав людини є проявом пріоритетних ідеологічних цінностей, здобутих людством та виступає мірилом розвитку політико-правового життя у напрямку дотримання рівності, свободи, демократії тощо [6, с. 10].

Так, дослідження історичної ретроспективи розвитку соціуму, показує, що кожен із етапів еволюції супроводжувався формуванням і законодавчим регламентуванням відповідного «покоління прав людини». Зокрема, формування першого покоління прав людини припадало на 17 -18 століття, а в основі їх лежали політичні мотиви. Поступово населення почало визнавати, що існують речі, поза межами впливу держави, а отже прийшло розуміння необхідності надання прав народу впливати на ті процеси, які його безпосередньо стосуються. Центральними ідеями, навколо яких розбудовувались права першого покоління були ідея особистої свободи та захисту людини від свавілля держави. У наш час ці ідеї законодавчо закріплені Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, а також у Європейській конвенції прав людини і основоположних свобод. В той же час, до основних прав також відносились: право участі в управлінні державою та заборона катувань. Дехто із дослідників вважає, що саме ці права є найбільш важливими.

Друге покоління економічних, соціальних і культурних прав, з'явились на початку ХІХ ст., на тлі соціалістичних революцій. Ці права вже стосувалися спільного життя і праці людей, а також їхніх основних життєвих потреб. Підґрунтям для формування цього блоку прав виступали ідеї рівності й гарантованого доступу до соціальних та економічних благ, а також послуг та можливостей. Ці права набули більшого міжнародного визнання у зв'язку із виникненням робітничого прошарку на початковому етапі індустріалізації, і як наслідок сформованих нових вимог до гідного життя [7, с. 98]. Населення країн світу, особливо тих, де активно розбудовувались засади індустріального суспільства, усвідомили, що їх гідність потребує більшого ніж звичайне невтручання держави, яке визначалось правами першого покоління. Нормативно-правовими актами, якими закріплювались соціальні, економічні та культурні права виступив Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права та Європейська соціальна хартія.

При цьому, до соціальних прав відносились права, які потрібні для повної участі у суспільному житті, а саме: на освіту, створення та забезпечення сім'ї, відпочинок, охорону здоров'я, недоторканість приватного життя і запобігання дискримінації. Своєю чергою, економічні права пов'язані із необхідністю підтримки мінімально необхідного рівня фінансового та речового забезпечення і включають право на: працю, житло та пенсійне забезпечення, а також відповідний рівень життя для всіх категорій громадян.

Культурні права зазвичай відіграють одну з найнезначніших функцій у суспільстві і переважно пов'язуються із правом вільної участі у культурному житті.

Третє покоління прав людини розглядається як продукт розвитку національної держави кінця ХІХ ст. На цьому етапі відбувається виникнення колективного права народів, яке ґрунтується на солідарності людей та їхній приналежності до якоїсь спільноти. До прав третього покоління відносять безпеку, незалежність, соціальний та економічний розвиток людини і людства загалом. Окрім того, на фоні посилення глобальних світових проблем утворюється новий напрямок прав людини - екологічні права. До цих прав відносять право на безпечне для життя та здоров'я довкілля, право на відшкодування збитків, заподіяних погіршенням стану довкілля, а також право на отримання та використання інформації про стан довкілля, якість продуктів харчування та предметів побуту та поширення цієї інформації [7, с. 99].

На зламі ХХ-ХХІ століть почались обговорення щодо становлення четвертого покоління прав людини, яке сформувалось під впливом науково- технологічного прогресу, масштабними відкриттями у медичній сфері, біології, відкриттями у генетиці, космічній сфері тощо. Завдяки зазначеним досягненням розширились можливості людини і, як наслідок, сформувались альтернативні варіанти її поведінки.

При обговоренні прав людини четвертого покоління більшість науковців пов'язують їх із наступними напрямками (рис. 1):

Рис. 1. Напрямки, на основі яких формуються права людини нового

Джерело: сформовано авторами на основі [8, с. 10].

Деякі вчені, а саме Крусс В. та Лаврік М. зосереджують фокус своїх досліджень на самотинних правах людини, які пов'язані з її тілом (права особистості), зазначаючи ці права, як права четвертого покоління. Проте, через те, що вони ніяким чином не враховують права доступу до інтернет-мережі та віртуальну власність, вважається, що вони не формують вичерпний зміст прав четвертого покоління. На противагу поширеності тверджень про формування прав людини четвертого покоління Івентьєв С. стверджує, що існує таких поколінь п'ять - і останнє із них пов'язане із духовним розвитком людини та моральними правами та свободами. Проте, більшість науковців та правознавців все таки сходяться на думці, що зараз ми стоїмо на порозі формування четвертого покоління прав людини.

Як ми бачимо, на основі вищенаведеної інформації, права людини нового покоління стосуються різноманітних сфер суспільних відносин. Аналіз інформаційних джерел за останні роки, дає змогу сформувати висновки, що існує проблема регламентації таких прав у багатьох державах світу. Ця проблема провокується тим, що фактично вперше за весь період існування цивілізації ними відбувається заперечення усталених моральних та релігійних норм [5]. Серед юристів, філософів, медиків та представників релігійних організацій ведуться нескінченні дискусії стосовно четвертого покоління людських прав. Основними аргументами противників їх виокремлення є той факт, що наука не може передбачити, як реалізація цих прав вплине на наступні покоління. Окрім того, виникає запитання чи не виступають дії по нормативному закріпленню цих прав неоголошеним експериментом над людиною.

Особливо активно вступають у дискусії щодо прав людини нового покоління представники сфери релігії. Богослови стверджують, що протягом останніх років навколо теми прав людини поширюються подвійні тенденції: з одного боку, вони служать загальному благу і спонукають боротьбу проти приниження людини, однак з іншого боку ними завуальовується образа релігійним та національним цінностям. Це пов'язано із тим, що до переліку прав людини поступово додаються погляди, які є повністю протилежні до усталених християнських та моральних цінностей [9, с. 19]. При цьому, релігія та право виступають системами, які несуть в собі схожі характеристики, але регулюють різні сторони суспільного життя. Взаємодія між цими системами відбувається у різних формах та сягає крізь тисячоліття. Норми моралі, своєю чергою, є суспільно визначеними, допустимими соціумом та бажаними правилами поведінки людини в суспільстві. Гармонізоване застосування всіх трьох систем:релігійної, моральної та правової виступає гарантією встановлення позитивної поведінки людини.

Для забезпечення всебічності дослідження проведемо окремий аналіз кожного із перспективних напрямків формування прав людини нового покоління.

Особливо актуальним серед зазначених прав у наш час є забезпечення можливостей для доступу людини до мережі Інтернет. Так, неможливо відкинути той факт, що ті, хто мають можливість доступу до інтернет-мережі автоматично отримують доступ й до широкого кола інформації, а навички по роботі з цією мережею дуже часто виступають ключовою перевагою при прийомі на роботу [5]. Окрім того, з кожним роком все більше людей обирають для себе онлайн закупівлю товарів, зростає популярність віддаленої роботи та все більше розширюється перелік послуг, в тому числі і державних, які громадяни можуть отримати через Інтернет. Відтак, в таких умовах забезпечення повноцінного та безперешкодного доступу громадян до інтернет - мережі стає справою державного значення. Проте, відкритим питанням залишається можливість прояву дискримінації до людини, через відмову у використанні глобальної мережі шляхом відбирання у неї права кар'єрного росту, доступу до деяких державних послуг тощо. Цю сферу також повинна була б врегулювати держава.

Схожим за своєю сутністю до попереднього є право використання віртуальної реальності. Відмінними рисами є лише те, що використання віртуальної реальності можливо без застосування мережі Інтернет, а користування глобальною мережею включає в себе використання віртуальної реальності [10, с. 40]. Отже, поняття віртуальної реальності є ширшим. Складнощі, які виникають при визнанні прав людини на користування віртуальною реальністю та мережею Інтернет, переважно пов'язані із не можливістю обмеження права особи-громадянина на доступ до даних сервісів. Встановлення обмеження для доступу до певних даних в глобальній мережі можливе лише на підставі рішення суду. В таких умовах закономірно виникає питання регулювання порядку користування цими сервісами малолітніми, неповнолітніми, недієздатними особами, прогнозування впливу відсутності обмежень по доступу до будь-яких ресурсів на моральний та психофізичний розвиток, а також встановлення правового режиму втручання батьків та опікунів у цей процес.

Окремим прикладом занепокоєння наявності вільного доступу до всіх ресурсів є можливість вільно переглядати інформацію, яка пропагандує анорексію і все, що з нею пов'язане. У цьому випадку під вплив можуть попасти не лише малолітні та підлітки, а й свідомі дієздатні повнолітні громадяни. Чи врегульоване в цьому випадку питання забезпечення прав особи в умовах завдання нею шкоди власному здоров'ю питання риторичне. Іншою стороною медалі є зловживання з боку користувачів комп'ютерними іграми, що впливає не лише на емоційне, а й на фізичне здоров'я. Таким чином, законодавчого закріплення потребує не лише право доступу до глобальної мережі та на користування віртуальною реальністю, але й порядок їх реалізації.

Право на вільне від державного втручання життя певною мірою вже реалізоване у міжнародній практиці. Якщо людина живе правомірним життям, держава не втручається в нього. Проте, з іншого боку наявність правового регламентування прав людини, не захищають особу від осуду з боку суспільства, коли його поведінка суперечить морально-етичним та релігійним нормам. Тобто це саме та ситуація, коли закон дозволяє, проте мораль забороняє.

Право на вільну від дитини сім'ю сформувалось під впливом поширення в радянські часи норми, згідно з якою на осіб, які досягли певного віку і не мали дітей накладався податок. Звичайно, в цивілізованому світі це не припустимо. Саме тому набуває поширення право на вільну від дитини сім'ю. Виключення становлять пострадянські країни, де у суспільстві повноцінною сприймається лише сім'я, де є дитина. Таким чином, у людини є право не мати дитину, проте з боку суспільства вона все одно може піддаватися тиску, особливо це стосується жінок.

Право на трансплантацію органів реалізовується в світі нерівномірно. Зокрема, у Автрії, Бельгії, Іспанії, Франції та Фінляндії діє презумпція згоди особи на трансплантацію органів, а у всіх інших країнах - навпаки. Щодо використання трансплантату від живих осіб, в цьому випадку обов'язково потрібна їх добровільна згода. Таким чином, у випадку смерті, якщо особа не надала згоду на використання власних органів за життя, її можуть надати родичі загиблої людини. Проте, якщо вони відмовляються від трансплантації з релігійних чи етичних міркувань, закон та мораль на їхньому боці [5].

Надзвичайно суперечливою категорією є формування права на одностатеві шлюби. Нормативний дозвіл на їх укладення надано в деяких країнах Європи (Данії, Іспанії, Нідерландах, Бельгії, Франції, Португалії), у Південній Африці, Аргентині, Канаді та США. Дозвіл на одностатеві шлюби лише в деяких країнах доводить той факт, що вони є скоріше виключенням ніж правилом. Усталені моральні норми більшості країн світу не готові сприйняти практику одностатевих шлюбів. Більше того, законодавче закріплення такого права, очікувано спричинило б хвилю протестів серед громадян більшості країн світу.

Законодавче регулювання процесу евтаназії відрізняється залежно від форми, в якій вона проводиться. Застосування активної форми евтаназії, під час якої лікарем та пацієнтом спільно вживаються заходи для прискорення смерті з метою позбавлення її страждань, дозволено у Нідерландах, Бельгії, Люксембурзі, Швейцарії та США. Пасивна евтаназія, яка реалізується у формі відмови від медикаментів та процедур, які підтримували життєздатність пацієнта, дозволена у вищенаведених країнах, а також у Ізраїлі, Фінляндії та Швеції [5]. При цьому дозвіл на проведення евтаназії повинен видаватись тоді, коли виконуються наступні твердження: особа яка приймає рішення про її проведення, є повнолітньою та дієздатною, діагноз та відсутність альтернативних шляхів покращення стану підтверджені медичним консиліумом, встановлений факт завдання хворобою особі важких фізичних та моральних страждань [7, с. 99]. Окрім того, бажання провести евтаназію повинно бути усвідомленим та висловлено хворим неодноразово, в тому числі у присутності юриста. Рішення про евтаназію не може бути прийняте ніким, крім самої особи, до якої її планують застосовувати і використовується лише у порядку виключення для полегшення стану хворого. Проте, ми вважаємо, що закріплення права на евтаназію у країнах, у яких поширена корупція та зловживання службовим положенням неможливе, так як це може вплинути на забезпечення базових прав людини.

Право на клонування є скоріше умовним, ніж реальним, так як заборонено у більшості країн світу. Та наука й технології не стоять на місці, і рано чи пізно питання клонування людини стане на порядок денний. Саме тому науковці пропонують законодавчо врегулювати критерії правомірності клонування людини та покази до його застосування. На нашу думку, правознавці навпаки мали б зосередити увагу на законодавчому регламентуванні заборони клонування людини, так як це порушує унікальність людської ДНК. Окрім того, проти клонування виступають релігійні та моральні норми.

Таким чином, на основі вищенаведеного, можемо підсумувати, що формування прав людини нового покоління повинне відбуватись на наступних засадах.

Рис 2. Засади, на основі яких повинні формуватись права людини нового покоління

Джерело: сформовано авторами на основі [5]

Відтак, на нашу думку, розвивати нове покоління людських прав необхідно у напрямку законодавчого закріплення статусу особистості, яка наділена ключовою цінністю - свободою.

Висновки

Отже, виникнення прав людини нового покоління є фактом, який підтверджений незліченною кількістю реальних проявів. Відтак, об'єктивно формується проблематичність правового регулювання інституту четвертого покоління людських прав, яка пов'язана із специфікою самих прав, негативним ставлення громадян до деяких із них, а також складністю їх практичної реалізації, через необхідність виконання складного механізму законодавчого визначення порядку їх реалізації. Зараз на порядку денному у багатьох правових інститутах стоїть питання зваженого та послідовного закріплення нових прав, яке очевидно зіткнеться із значними складнощами та суперечностями.

Література:

1. Bata A., Carlucci M., Rowe J. Why the next generation is key to protecting human rights. Chatham House. 2021. URL: https://www.chathamhouse.org/2021/06/why-next-generation- key-protecting-human-rights

2. Lassalle J. M. Digital Citizenship: For a new generation of human rights. Open

Democracy.2019. URL:https://www.opendemocracy.net/en/democraciaabierta/ ciudadania-

digital-por-una-nueva-generacion-de-derechos-humanos-en/

3. Woodroofe G. A. Fourth Generation Of Human Rights? The Organization for World Peace. 2020. URL: https://theowp.org/a-fourth-generation-of-human-rights/

4. Шаварин А., Попович Т. Сутнісне наповнення четвертого покоління прав людини. Теорія держави і права. 2019. №12. С. 266-270.

5. Бунчук О. Новітні людські права: прийняти не можна заборонити. Chernivtsi Law School. 2020. URL: https://law.chnu.edu.ua/novitni-liudski-prava-pryiniaty-ne-mozhna-zaboronyty/

6. Турянський Ю. Права людини нового покоління: суспільна мораль VS людська гідність. Публічне право. Фахове юридичне видання. 2019. №3 (35). С. 9-13.

7. Деревянко Н. Теорія «покоління прав людини та її вплив на нормативне забезпечення реалізації права на отримання професійної правничої допомоги в Україні. Науковий вісник публічного і приватного права. 2020. №3-2. С. 97-101.

8. Крилова Д. Четверте покоління прав людини в контексті взаємозв'язку правових і моральних норм. Національний юридичний журнал: теорія і практика. 2017. №2. С. 27-30.

9. Ткачук Н. Інформаційні права і свободи людини і громадянина в Україні: визначення термінів, співвідношення понять. Інформація і право. 2018. №2 (25). С. 17-22.

10. Поліщук А., Гуденко Д. Четверте покоління прав людини: реалії та перспективи для України. Юридичний науковий електронний журнал. 2019. №3. С. 39-42.

References:

1. Bata, A., Carlucci, M. & Rowe, J. (2021). Why the next generation is key to protecting human rights. Chatham House. www.chathamhouse.org. Retrieved from: https://www.chathamhouse.org/ 2021/06/why-next-generation-key-protecting-human-rights [in Ukrainian].

2. Lassalle, J. M. (2019). Digital Citizenship: For a new generation of human rights.

OpenDemocracy.www.opendemocracy.net.Retrievedfrom:

https://www.opendemocracy.net/en/democraciaabierta/ ciudadania- digital-por-una-nueva- generacion-de-derechos-humanos-en/ [in Ukrainian].

3. Woodroofe, G. A. (2020). Fourth Generation Of Human Rights? The Organization for World Peace. theowp.org. Retrieved from: https://theowp.org/a-fourth-generation-of-human- rights/ [in Ukrainian].

4. Shavaryn, A., & Popovych, T. (2019). Sutnisne napovnennja chetvertogho pokolinnja prav ljudyny [The essential content of the fourth generation of human rights]. Teorija derzhavy i prava - Theory of state and law, 12, 266-270 [in Ukrainian].

5. Bunchuk, O. (2020). Novitni ljudsjki prava: pryjnjaty ne mozhna zaboronyty [The latest human rights: acceptance can not be prohibited]. Chernivtsi Law School - Chernivtsi Law School. law.chnu.edu.ua. Retrieved from: https://law.chnu.edu.ua/novitni-liudski-prava-pryiniaty- ne-mozhna-zaboronyty/ [in Ukrainian].

6. Turjansjkyj, Ju. (2019). Prava ljudyny novogho pokolinnja: suspiljna moralj VS ljudsjka ghidnistj [Human rights of the new generation: public morality VS human dignity]. Publichne pravo. Fakhove jurydychne vydannja - Public law. Professional legal publication. 3 (35), 9-13 [in Ukrainian].

7. Derevjanko, N. (2020). Teorija «pokolinnja prav ljudyny ta jiji vplyv na normatyvne zabezpechennja realizaciji prava na otrymannja profesijnoji pravnychoji dopomoghy v Ukrajini [Theory of human rights generation and its impact on the regulatory implementation of the right to receive professional legal assistance in Ukraine.]. Naukovyj visnyk publichnogho i pryvatnogho prava - Scientific Bulletin of Public and Private Law, 3-2, 97-101 [in Ukrainian].

8. Krylova, D. (2017). Chetverte pokolinnja prav ljudyny v konteksti vzajemozv'jazku pravovykh i moraljnykh norm [The fourth generation of human rights in the context of the relationship of legal and moral norms]. Nacionaljnyj jurydychnyj zhurnal: teorija i praktyka - National Legal Journal: Theory and Practice, 2, 27-30 [in Ukrainian].

9. Tkachuk, N. (2018). Informacijni prava i svobody ljudyny i ghromadjanyna v Ukrajini: vyznachennja terminiv, spivvidnoshennja ponjatj [Information rights and freedoms of man and citizen in Ukraine: definition of terms, the relationship of concepts]. Informacija i parvo - Information and law, 2 (25), 17-22 [in Ukrainian].

10. Polishhuk, A., & Ghudenko, D. (2019). Chetverte pokolinnja prav ljudyny: realiji ta perspektyvy dlja Ukrajiny [The fourth generation of human rights: realities and prospects for Ukraine]. Jurydychnyj naukovyj elektronnyj zhurnal - Legal scientific electronic journal, 3, 39-42 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru