Конституційне право на вищу освіту: порівняльні аспекти правового регулювання держав Європи та США

Размещено на http://www.allbest.ru/

КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО НА ВИЩУ ОСВІТУ: ПОРІВНЯЛЬНІ АСПЕКТИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДЕРЖАВ ЄВРОПИ ТА США

Діхтярук Андрій Борисович,

здобувач Інституту законодавства Верховної Ради України



Анотація

право освіта демократичний конституційний

Метою статті є аналіз конституційно-правового регулювання права на вищу освіту в сучасних державах Європи та США.

Наукова новизна полягає у дослідженні конституційно-правових аспектів регулювання права на вищу освіту в сучасних демократичних державах та, на основі аналізу положень конституцій і відповідного законодавства зарубіжних країн, виділенні конституцій тих держав, у нормах яких зміст права на вищу освіту закріплений найбільш повно, а також конституцій, у яких відбулося формальне його закріплення.

Висновки. Кожною державою, представленою у дослідженні, пройдено власний шлях розбудови та становлення системи вищої освіти і правового визнання та регулювання права на вищу освіту. Слід констатувати, що поряд із підтримкою загальносвітових тенденцій розвитку вищої освіти, визнанням пріоритетності забезпечення та гарантування права на вищу освіту, у більшості зарубіжних країн збережено національну особливість та самобутність системи вищої освіти. Підтримка національних традицій вищої школи задекларована у конституційно-правових актах ряду зарубіжних країн.

Спираючись на загальні світові стандарти та принципи закріплення та забезпечення прав людини, більшість демократичних держав визнає на конституційному рівні світськість вищої освіти та її відділення від релігії, рівність та доступність здобуття вищої освіти без дискримінаційних обмежень, здобуття вищої освіти відповідно до здібностей кожного.

Аналіз засвідчив активну діяльність держав щодо забезпечення різноманітності форм та видів здобуття вищої освіти, що, в першу чергу, позитивно відображається на можливості реалізації особою свого права на вищу освіту.

Конституалізація питань, пов'язаних із забезпеченням якості вищої освіти, законодавче запровадження механізму мобільності у сфері вищої освіти як основного елементу досягнення наукового, індустріального, інформаційного прогресу дає підстави вести мову про пріоритетне положення вищої освіти в процесі формування державної політики більшості зарубіжних держав.

Ключові слова: конституції зарубіжних країн, право на вищу освіту, права людини, система вищої освіти.



Abstract

The constitutional right to higher education: comparative aspects of the legal adjusting in the states of europe and the USA. Dikhtyaruk Andriy B., Applicant at the Institute Legislation of the Verkhovna Rada of Ukraine

The purpose of the article is to analyse constitutionally legal adjusting of right to higher education in the modern states of Europe and the USA.

The scientific novelty consists in an attempt to probe constitutionally legal aspects of adjusting the right to higher education in the modern democratic states and, on the basis of analysis of positions of constitutions and proper legislation of foreign countries, to select the constitutions of those states in the norms of which maintenance of right to higher education is fastened most completely, and also constitutions its formal fixing took place in.

Conclusions. Every state in research has the own way of re-erecting and establishing the system of higher education , its legal confession and adjusting of right to higher education. It is clear, that together with the support of world progress of higher education trends, confession of priority of providing and guaranteeing the right to higher education, the national feature and originality of the system of higher education is regarded in most foreign countries.

Basing on general world standards and principles of establishing and providing human rights, most democratic states acknowledge sociability of higher education and his dissociating from religion , equality and availability of getting higher education without discriminatory limitations, receipt of higher education in accordance with capabilities of every applicant.

The analysis has shown the activity of the states in relation to providing the variety of forms and types of getting higher education, which, above all things, is positively represented by a person's right to higher education.

The constitutionalization of issues related to quality assurance in higher education, the legislative introduction of a mobility mechanism in higher education as a key element in achieving scientific, industrial, informational progress gives grounds to talk about the priority of higher education in formation public policy in most foreign countries.

Key words: constitutions of foreign countries, right to higher education, human rights, system of higher education.



Постановка проблеми

З моменту свого виникнення і по-сьогодні освіта була й залишається однією з найважливіших і найскладніших передумов прогресивного розвитку людства, підготовки громадян до життя, їх соціалізації, залучення до духовних надбань [1]. Загально світовою тенденцією є віднесення освіти до найбільш пріоритетних сфер життєдіяльності суспільства та держави. За таких умов провідне місце в освітній політиці держави відводиться питанням забезпечення, гарантування та охорони права на освіту на всіх рівнях її здобуття.

Процес інтеграції вітчизняної системи освіти до європейського та світового освітнього простору актуалізує необхідність дослідження досвіду конституційно-правового забезпечення права на вищу освіту в країнах з розвинутою демократією.

Метою статті є аналіз конституційно-правового регулювання права на вищу освіту в сучасних державах Європи та США.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Останніми роками прослідковується тенденція щодо зростання кількості науково-теоретичних досліджень, предметом яких є порівняльно-правовий аналіз світового досвіду у сфері вищої освіти. Загалом, вітчизняні вчені зосереджують свою увагу на практиці конституційно-правового закріплення права на вищу освіту в зарубіжних країнах, вивченні освітніх систем держав Європейського Союзу, досвіді фінансового забезпечення вищих навчальних закладів, актуальних питаннях підвищення якості вищої освіти, світових тенденціях у сфері інформатизації вищої освіти, питаннях міжнародної академічної мобільності учасників освітнього процесу тощо. Окремі аспекти зарубіжного досвіду правового регулювання права на вищу освіту висвітлені у наукових працях: В. Боняк, А. Дегтяр, В. Журавського, Ю. Кириченка, М. Козюбри, О. Мельничук, О. Пушкіної, Н. Шукліної, Л. Шевченко, Т Ящук та інших.

Виклад основного матеріалу

За даними ЮНЕСКО, чисельність студентів у світі за останні 40 років зросла в 6 разів. Неведені дані наочно демонструють суттєвий зріст попиту на здобуття вищої освіти серед населення планети. З метою запозичення, вивчення та успішного застосування позитивного зарубіжного досвіду пропонуємо розглянути практику конституційно-правового регулювання права на вищу освіту на прикладі наступних держав: Німеччини, Франції, Польщі, Іспанії, Італії, Чехії, Фінляндії та США.

Сучасна правова система Німеччини має трьохрівневу структуру і включає федеральний, регіональний і локальний рівні законодавства. Право на вищу освіту та відносини, що виникають у галузі вищої освіти, регулюються законодавством на всіх трьох рівнях.

На федеральному рівні ухвалено ряд законів, приписи яких регулюють суспільні відносини у сфері вищої освіти. Зокрема, таким є Рамковий Закон ФРН від 26 січня 1976 року «Про вищу освіту», положеннями якого визначено основи функціонування закладів вищої освіти, створено умови для реалізації права на вищу освіту [2].

Разом з тим, вся освітня сфера, включно з вищою освітою, знаходиться у виключній компетенції земель Німеччини, відповідно основна нормативно-правова база, якою регламентуються правовідносини у цій сфері, представлена на рівні федеральних земель.

Зі свого боку, конституції земель ФРН не тільки закріплюють право на освіту (ст 29 Конституції землі Бранденбург [3], ст. 20 Конституції вільної держави Тюрінгії [4]), складовою частиною якого є право на вищу освіту, але й містять інші положення, що стосуються правовідносин у сфері вищої освіти. Зокрема, це норми, якими передбачається вільне створення університетів на території земель (ст. 28 Конституції вільної держави Тюрінгії [4], ст. 107 Конституції землі Вільна держава Саксонія [5]), норми, якими закладам вищої освіти гарантується та надається вільне самоврядування (ст.33 Конституції землі Саар [7], ст. 5 Конституції землі Нижня Саксонія [6]) і норми, що проголошують свободу науки (ст. 7 Конституції землі Мекленберг-Передня Померанія [8], ст. 31. Конституції землі Бранденбург [3]). Із вищевикладеного можна зробити висновок, що на конституційному рівні федеральних земель встановлюються базові принципи регулювання суспільних відносин у сфері вищої освіти, які надалі знаходять свій розвиток у нормах законів про вищу освіту, серед яких: Закон про вищу освіту землі Гессен від 14 грудня 2009 року [10], Закон про вищу освіту федеральної землі Бремен від 9 травня 2007 року [9] тощо.

У згаданих нормативно-правових актах земель ФРН зафіксовано приписи та вимоги до абітурієнтів, порядок зарахування до закладів вищої освіти, права та обов'язки здобувачів вищої освіти, внутрішню структуру закладів вищої освіти, організацію освітньої діяльності тощо.

Отже, законодавча база сфери вищої освіти Німеччини побудована таким чином, що федеральний рівень законодавства про вищу освіту визначає засадничі принципи права на освіту та основи для загальної організації освітнього процесу в регіонах, а переважна більшість питань, пов'язаних із освітнім процесом, регламентується законодавством федеральних земель.

Система вищої освіти Франції вважається однією з найкращих у світі. Кожен десятий студент, що здобуває вищу освіту у цій державі, - іноземець.

Розвиваючись під впливом специфічних історичних, економічних та соціальних чинників, французька вища освіта характеризується рядом особливостей, що вирізняють її серед західноєвропейських країн [11].

Аналізуючи конституційно-правове регулювання права на вищу освіту у Франції, відзначимо, що загальне право на освіту у цій європейській країні проголошується на конституційному рівні, основою його є Конституція Франції [12] та Кодекс про освіту Франції [13]. Правова природа досліджуваного права полягає у можливості кожного розвивати свою особистість, підвищувати рівень початкової і безперервної підготовки, долучитися до суспільного і професійного життя, виконувати своє громадянське призначення.

У французькому законодавстві значний акцент зроблено на публічному характері освіти. Освіта проголошується первинним національним пріоритетом, обов'язком держави визначається організація публічної безкоштовної освіти на всіх рівнях [13].

Кодекс про освіту Франції введений у дію ордонансом Президента Французької Республіки. У французькій правовій доктрині кодифікація розуміється як збір, об'єднання постійно діючих норм права, що регулюють суспільні відносини у певній сфері. Таким чином, кодекс не створює існуючі правила, а роз'яснює існуюче право [14].

Відповідно до французького законодавства право здобувати вищу освіту має кожний дипломований бакалавр. Диплом бакалавра отримують після складання комплексу випускних іспитів, що проводяться одночасно по всій країні. Вступ до університетів є практично повністю відкритим для всіх власників дипломів бакалавра і зводиться до запису на навчання. До неуніверситетських закладів вищої освіти зарахування проводиться із жорстким відбором при кількох претендентах на одне місце [15].

Освітня системи Франції пропонує три основні шляхи здобуття вищої освіти. Університети, державні багатопредметні заклади, що надають диверсифіковану загальну університетську і професійну вищу освіту; великі школи, наукові, технологічні, комерційні направленні на забезпечення спеціалізованої освіти відповідного рівня; вищі спеціалізовані школи, включають різні професійні напрямки навчання та готують фахівців відповідних професій (актор, журналіст тощо) [15].

Відзначимо, що Франція була однією із перших країни, що приєдналася до Болонського процесу та розпочала реформування національної системи вищої школи у відповідності із керівними принципами Болонської декларації.

Вважаємо, що досвід Французької Республіки в частині побудови мобільної та гнучкої системи вищої освіти, орієнтованої на здобуття особою освіти протягом життя, є корисним для України, особливо враховуючи стратегічний вектор розвитку нашої держави та необхідність гармонізації національного освітнього законодавства з міжнародними стандартами та законодавством європейських країн.

Вступ Польщі у 2004 році до Європейського Союзу великою мірою визначив подальший шлях соціально-економічного поступу цієї країни.

Системний аналіз діючої нормативно-правової бази Польщі свідчить, що організація та функціонування системи вищої освіти в державі ґрунтується на засадничих принципах Конституції республіки Польща та положеннях Закону «Про вищу освіту» [16].

Статтею 70 Конституції республіки Польща передбачено, що кожен має право на освіту, навчання до 18 років є обов'язковим. Законодавець допускає надання платних освітніх послуг в системі вищої освіти. Конституцією республіки Польща гарантується автономія закладів вищої освіти, нормативно-правовий розвиток цих конституційних приписів відбувається на рівні галузевих законів [17].

Першого жовтня 2018 року в Польщі вступив у силу новий Закон «Про вищу освіту», який отримав назву «Конституції для науки» або «Закон 2:0». Загалом прийняття цього нормативно-правового акта продовжило всебічну реформу вищої освіти в Польщі. Новий Закон замінив чотири існуючі на той момент правові акти: Закон «Про вищу освіту», Закон «Про позики та студентські кредити», Закон «Про правила визнання кваліфікацій, набутих у державах-членах Європейського Союзу», Закон «Про принципи фінансування науки» [16].

Таким чином, було консолідовано розрізнене законодавство у сфері вищої освіти. Положеннями «Закону 2:0» змінено систему управління та фінансування закладів вищої освіти, кардинальні зміни відбулися у системі оцінювання якості вищої освіти. Суттєво змінено кількість галузей наук та наукових дисциплін. Запроваджено механізми для федералізації суб'єктів системи вищої освіти та науки [18].

Вища освіта в Італії налічує багатовікову історію, беручи свій початок ще за доби середньовіччя. Із часом, після об'єднання Італії в 1861 році, система закладів вищої освіти стала централізованою, оскільки університети набули статусу державних.

Основні принципи італійської системи вищої освіти закріплені в Конституції Італії, прийнятій в 1947 році. Стаття 33 Конституції визначає: «мистецтво і наука безкоштовні, і навчання, має бути безкоштовним». У положеннях згаданої статті йде мова про те, що всі університети «мають право встановлювати свої правила, але в межах обмежень, визначених національним законодавством». Стаття 34 Конституції Італії проголошує, що «всі, хто проявить необхідну компетентність і бажання, мають право навчатися далі, незалежно від їх майнового стану» [19].

Цікавим є досвід Італії в частині забезпечення доступності освіти і рівності освітніх можливостей. В сучасних умовах забезпечення доступності вищої освіти для різних верств населення є однією з найбільш важливих проблем, що стоять перед італьською системою вищої освіти. Після проголошення Республіки в 1947 році був введений принцип політики відкритого доступу, який діє і по сьогодні [19]. На практиці це означає, що при вступі до закладу вищої освіти в Італії не використовується система вступних іспитів і тестувань. Основна вимога до абітурієнтів - наявність атестату про повну загальну середню освіту.

Протягом останніх десятиліть система освіти Фінляндії знаходиться у центрі уваги міжнародного співтовариства. Здебільшого це пов'язано із значним успіхами, яких досягла держава у сфері забезпечення якісної повної загальної освіти. Однак не менш суттєві досягнення спостерігаються і у вищій школі.

Дослідники феномену фінської освіти відзначають, що основна мета освітньої політики Фінляндії полягає в наданні громадянам рівних можливостей для здобуття освіти незалежно від віку, місця проживання, майнового стану, статі або рідної мови [20].

Вчені резюмують, що сучасні досягнення Фінляндії у сфері забезпечення права на вищу освіту громадян безпосередньо пов'язані з дотриманням принципів рівності в гендерному, територіальному та соціально-економічному аспектах [21].

У Фінляндії загальна обов'язкова освіта введена з 1921 року. Право осіб, що постійно проживають на території Фінляндії, навчатися та здобувати знання у сферах, що їх цікавлять, отримало законодавчу основу та відноситься до основоположних прав. Нормами Конституції закріплюється право на освіту, на рідну мову та культуру.

На конституційному рівні зафіксований важливий соціально-правовий принцип, відповідно до якого кожному, хто проживає на території Фінляндії, має бути надана можливість здобувати освіту у відповідності з його здібностями [22].

Засадничими принципами освітньої політики цієї європейської держави є рівність в отриманні освіти незалежно від майнового стану, статі, мови, національності та місця проживання, а також пріоритет вимог якості. Також суттєвим є принцип навчання протягом життя: кожний має право продовжувати саморозвиток і пізнавати нове, зростати морально та етично відповідальним членом суспільства.

Основний Закон Фінляндії закріплює принцип безоплатності середньої та вищої освіти. Навчання в освітніх закладах надає право на отримання відповідної державної підтримки. Організація процесу здобуття освіти на всіх рівнях є публічною, проте можуть бути запровадженні обмеження за умови наявності обґрунтованих підстав [23].

Зауважимо, основні принципи освітньої політики держави, до яких відноситься рівність в отриманні освіти незалежно від майнового стану, статті, мови, національності чи місця проживання, та пріоритет якості освіти, стосуються системи вищої освіти. Після здобуття вищої освіти у громадянина є можливість продовжити своє навчання з метою отримання ступеню ліценціата та в подальшому доктора наук.

Останніми роками важливою складовою освітньої політики Фінляндії є діяльність щодо забезпечення доступності академічної освіти на всій території країни. З цією метою засновані університетські осередки в регіонах, де відсутні заклади вищої освіти, що дає змогу акумулювати прогресивні можливості вищої школи та місцевих підприємців для забезпечення життєздатності відповідного регіону [24].

Конституцією Чехії встановлюється право на освіту. Основоположні принципи права на освіту викладені у Хартії прав і свобод, яка, відповідно до статті 3 Конституції, є складовою частиною конституційного законодавства держави [25].

Серед конституційних приписів на окрему увагу заслуговують норми, що стосуються конституційного визнання та закріплення права на вищу освіту в Чеській Республіці. Перш за все, кожному гарантується право на освіту; громадяни мають право вільно обирати освіту в молодшій і середній школах залежно від здібностей, також у сфері вищої освіти (ст. 33); громадяни, які належать до національних меншин, відповідно до строків, визначених у законі, мають право здобувати освіту рідною мовою (ст. 24 параграф 2); кожен має право вільно обирати заняття і професійну кар'єру (ст. 26 параграф 1); гарантована свобода виконання наукових досліджень і художніх робіт (ст. 15 параграф2). Наведенні приписи забезпечують конституційно-правове регулювання права на вищу освіту в Чехії [25; 26].

Забезпечення та реалізація основоположних норм, передбачених Основним законом держави, здійснюється шляхом прийняття законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують відносини в освітній сфері [27].

У розвиток конституційних положень було прийнято Закон № 111/1998 «Про вищі навчальні заклади», який відповідав європейським стандартам і містив низку фундаментальних змін в частині забезпечення реалізації права на вищу освіту. Крім того, законодавчими положеннями нормативно-правового акта були введені нові процедури щодо функціонування, управління та фінансування закладами вищої освіти [28].

Сполучені Штати Америки є одним із світових лідерів за якістю освіти. За даними ООН освітня система США у 2020 році має індекс рівня освіти (Education Index) 0,903 при максимально можливому значенні 1,000 [29].

Ліберально-індивідуальний підхід, притаманний праворозумінню США, виходить із пріоритету особистості над суспільством і державою, особлива увага приділяється природним невідчужуваним правам людини і громадянина та політичним правам. З цієї причини у законодавстві, зазвичай, йде мова тільки про визначення міри обов'язкової безоплатної освіти, яка гарантується створенням державних і муніципальних шкіл. У випадку США загальне право на освіту не регламентовано в Конституції.

Однак, не слід вважати, що досліджуване право в США не винесено на конституційний рівень. Згідно з принципом залишкової компетенції правове регулювання освітніх питань відноситься до компетенції суб'єктів федерації (Поправках до Конституції США проголошує: «Повноваження, що надаються Конституцією федерації і використання яких не заборонено окремими штатами, залишається за штатами або за населенням»). Так, у Конституції штату Нью-Йорк у статті ІХ «Освіта» визначено: «Законодавчий орган штату зобов'язаний організувати і підтримувати систему закладів безкоштовної освіти, у яких мали б право навчатися всі діти штату».

Однією з характерних рис вищої освіти США є значна комерціалізація, наявні тісні економічні та фінансові зв'язки з великими корпораціями, холдингами та фірмами, частина з яких заснована закладами вищої освіти.

Освіта у Сполучених Штатах Америки є класичним прикладом децентралізації освітньої системи та адекватного її управління [30] У цій державі на законодавчому рівні відсутнє визначення поняття «заклад вищої освіти». Загалом, такими закладами вважаються ті, що здійснюють освітню діяльність після середньої школи.

Конституція Іспанії прийнята в 1978 році. У статті 1 Основного Закону Іспанії закріплено, що «Іспанія конституюється як правова демократична соціальна держава, яка проголошує вищими цінностями свого правопорядку справедливість, рівність і політичний плюралізм» [31].

Аналізуючи норми іспанської Конституції, вітчизняний дослідник О. Скрипнюк зауважує, що зміст правового статусу особистості, встановленого Конституцією Іспанії, свідчить як про зв'язок сучасного іспанського конституціоналізму з національною традицією права і законотворчості, так і про суттєве розширення загального обсягу прав і свобод за рахунок закріплення нових для західноєвропейської конституційної юстиції норм [32].

Основоположні права людини, згідно з нормами Конституції Іспанії, поділяються на три групи, а саме: класичні основні права «Основні права та суспільні свободи»; «Права та обов'язки громадян»; «Керівні принципи соціально-економічної політики» [33].

Основний Закон Іспанії надає праву на освіту принципового значення, статтею 27 Конституції встановлюється, що кожен має право на освіту, визнається свобода освіти [31].

У контексті конституційно-правового забезпечення права людини на вищу освіту в Іспанії слід окреслити наступні аспекти. Передбачено, що метою освіти є всебічний розвиток людської особистості у відповідності з демократичними принципами спільного проживання та основними правами і свободами (ч. 2 ст. 27 Конституції); державні органи гарантують кожному право на освіту шляхом послідовного, програмного навчання і створення освітніх закладів (ч. 5 ст. 27 Конституції); визначається свобода фізичних і юридичних осіб на створення та управління освітніми закладами у відповідності з принципами, закріпленими у Конституції (ч. 6 ст.27 Конституції); державні органи інспектують і перевіряють освітню систему на відповідність встановленим вимогам, з метою

гарантування виконання законів (ч. 8 ст. 27 Конституції); державні органи надають підтримку освітнім закладам, які виконують всі встановлені законом вимоги (ч. 9 ст. 27 Конституції); визначається автономія університетів в межах діючого законодавства (ч. 10 ст. 27 Конституції) [31].

Аналіз положень Основного Закону Королівства Іспанія, які стосуються права на вищу освіту, дозволив систематизувати та виокремити характерні особливості змісту досліджуваного конституційного права.

Отже, право на вищу освіту включає: право вимагати від держави надання відповідних освітніх послуг; обумовлено «врегульованою освітою», базовою освітою, яка є обов'язковою; розповсюджується на кожного, у тому числі іноземців, які на законних підставах проживають на території Іспанії; гарантовано створення освітніх закладів і їх підтримкою; суб'єкти, що здійснюють освітню діяльність, несуть обов'язок дотримуватися вимог, встановлених в освітньому процесі (забезпечувати якість освіти, об'єктивно оцінювати власну діяльність тощо); кожний має право займатися дослідницькою та викладацькою діяльністю тощо.

Що стосується автономії університетів, то право на академічну свободу характеризується автономією в частині власної організації та функціонування, а також у викладанні відповідних курсів та програм навчання; повна незалежність університетів на передбачена.

У розвиток положень діючого Основного Закону Іспанії розроблено та прийнято ряд законів, норми яких регулюють правовідносини в освітній сфері. Таким чином, слід резюмувати, Конституцією Королівства Іспанія та прийнятим на її основі законодавством університетам надано широку автономію і самостійність у здійсненні своєї освітньої діяльності, проте здійснюється державний контроль щодо дотримання закладами вищої освіти вимог чинного законодавства в процесі надання освітніх послуг.



Висновки

Проведений аналіз зарубіжного досвіду конституційно-правового забезпечення права на вищу освіту дозволяє зробити наступні висновки.

Кожною державою, представленою у дослідженні, пройдено власний шлях розбудови та становлення системи вищої освіти і правового визнання та регулювання права на вищу освіту. Слід констатувати, що поряд із підтримкою загальносвітових тенденцій розвитку вищої освіти, визнанням пріоритетності забезпечення та гарантування права на вищу освіту, у більшості зарубіжних країн збережено національну особливість та самобутність системи вищої освіти. Підтримка національних традицій вищої школи задекларована у конституційно-правових актах ряду зарубіжних держав.

Спираючись на загальні світові стандарти та принципи закріплення та забезпечення прав людини, більшість демократичних держав визнає на конституційному рівні світськість вищої освіти та її відділення від релігії, рівність та доступність здобуття вищої освіти без дискримінаційних обмежень, здобуття вищої освіти відповідно до здібностей кожного.

Аналіз засвідчив активну діяльність держав щодо забезпечення різноманітності форм та видів здобуття вищої освіти, що, в першу чергу, позитивно відображається на можливості реалізації особою свого права на вищу освіту.

Конституалізація питань, пов'язаних із забезпеченням якості вищої освіти, законодавче запровадження механізму мобільності у сфері вищої освіти як основного елементу досягнення наукового, індустріального, інформаційного прогресу дає підстави вести мову про пріоритетне положення вищої освіти в процесі формування державної політики більшості зарубіжних держав.



Список використаних джерел

1. Зарубіжна система вищої освіти : навч. посібник. Умань : ВПЦ «Візаві», 2017.

2. Мышенко С. Право на высшее образование в системе законодательства Германии. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/ pravo-na-vysshee-obrazovanie-v-sisteme- zakonodatelstva-germanii (Дата звернення: 20.07.2020).

3. Verfassung des Landes Brandenburg vomAugust1992. GVBI. I. S. 298.

4. Verfassung des Freistaates Thuringen vom 25. Oktober 1993. GVBI. S. 625.

5. Verfassung des Freistaates Sachsen vom 27. Mai 1992. SachsGVBI. S. 243.

6. Niedersachsische Verfassung vom 13. April 1951. Nds. GVBI. S. 103.

7. Verfassung des Saarlandes vom 15. Dezember 1947. Amtsbl. S. 1077.

8. Verfassung des Landes Mecklenburg- Vorpommern vom 23. Mai 1993. GVOBI. M-V.S.372.

9. Bremisches Hochschulgesetz vom 9. Mai 2007. Brem.GBI. S. 339-221-a-1.

10. Hessisches Hochschulgesetz vom 14. Dezember 2009. GVBI. I. S. 666.

11. ДурдасА. Вища освіта Франції в контексті Євроінтеграційних процесів. Неперервна професійна освіта. Теорія і практика (Серія. Педагогічні науки). 2017. Випуск № 1-2 (50-51). С. 132-138.

12. Texte integral de la Constitution du 4 octobre 1958 en vigueur. URL: https:// www.conseil-constitutionnel.fr/le-bloc- de-constitutionnalite/texte-integral-de-la- constitution-du-4-octobre-1958-en-vigueur (Дата звернення: 20.07.2020).

13. Кодекс образования Франции. Законодательная часть / Перевод с французского; Пер.: МандрусоваО.А., ТкачГ. Ф.; Общ. ред. и вступ. ст. Филиппова В. М. М.: Статут, 2003. 270 c.

14. УткінаМ.С., ЯнішевськаК.Д. Характеристика законодавства в освітній сфері України та Франції: порівняльний аналіз. Збірник наукових праць «Науковий вісник Херсонського державного університету». Серія Юридичні науки. Випуск5. Том 2. Х.: «Гельве- тика», 2014. С. 266-270.

15. ХмільО. Особливості системи вищої освіти у Франції. Молодь і ринок. 2010. №9. С. 95-99. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ Mir_2010_9_22 (Дата звернення: 20.07.2020).

16. КошураА. Нормативно-правові аспекти організації системи вищої освіти Польщі в світлі завдань фізичного виховання студентської молоді. Молодь і ринок. 2015. № 7. С.155-161. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ Mir_2015_7_33$ (Дата звернення: 20.07.2020).

17. Конституция Польской Республики от 2 апреля 1997 г. URL: http://www. concourt.am/armenian/legal_resources/world_ constitutions/constit/poland/poland-r.htm (Дата звернення: 20.07.2020).

18. Романенко О. Нужна ли Конституция для науки. URL: https://zn.ua/science/nuzhna- li-konstituciya-dlya-nauki-332447_.html (Дата звернення: 20.07.2020).

19. Конституция Италии от 22 декабря 1947 г. URL: https://ru.qwe.wiki/wiki/ Constitution_of_Italy (Дата звернення: 20.07.2020).

20. ЖерноклеєвІ., ПушкарьоваТ. Система освіти Фінляндії: досвід і здобутки. Під- руч. для директора. 2006. № 3. С. 5-48.

21. АндрощукГ. О. Національна інноваційна система Фінляндії: формула успіху. Наука та інновації. 2010. Т 6. № 4. С. 93-107.

22. БутоваВ.О. Особливості організації початкового навчання у Фінляндії. Початкова школа. 2011. № 11. С. 56-58.

23. Орлов В. Образовательное право Финляндии. URL: http://www.lcxed.ru/pravo/ theoiy7ezcgod7 (Дата звернення: 20.07.2020).

24. Шадрин В. М. Зарубежный опыт конституционно-правового регулирования права на образование. Правопорядок: история, теория, практика. 2014. №1(2). URL: https:// cyberleninka.ru/article/n/zarubezhnyy-opyt- konstitutsionno-pravovogo-regulirovaniya-prava- na-obrazovanie (Дата звернення: 20.07.2020).

25. Конституция Чешской Республики от 16декабря 1992 г. URL: http://www. concourt.am/armenian/legal_resources/world_ constitutions/constit/czech/czech--r.htm (Дата звернення: 20.07.2020).

26. БондарчукН.О. Державна освітня політика Чехії періоду суспільних змін: стан, тенденції, проблеми. URL: http://academy.gov. ua/ej/ej5/txts/07bnostp.htm (Дата звернення: 20.07.2020).

27. Красняков Є. В. Державна політика Чеської Республіки в галузі освіти: досвід для України. Вісник НАДУ 2015. №4. С. 101106. URL: http://visnyk.academy.gov.ua/wp- content/uploads/2016/01/2015_4_15_ukr.pdf (Дата звернення: 20.07.2020).

28. Act No.111/1998 Coll. on Higher Education Institutions and on Amendments to Other Acts 61 (The Higher Education Act). URL: http://www.msmt.cz/uploads/Areas_of_work/ higher_education/Act_No_111_1998.pdf (Дата звернення: 20.07.2020).

29. Особливості системи освіти США. URL: https://migrant.biz.ua/ssha/navchannya- ssha/osoblyvosti-systemy-osvity-v-ssha.html (Дата звернення: 20.07.2020).

30. БраткоМ. Система освіти США: структура, традиції управління, особливості вищої освіти. URL: https://www.researchgate. net/publication/322593016_Sistema_osviti_ SSAstruktura_tradicii_upravlinna_osoblivosti_ visoi_osviti (Дата звернення: 20.07.2020).

31. Конституция Испании от 29 декабря 1978 г. URL: ivovoco.astronet.ru/VV/LAW/ SPAIN.HTM (Дата звернення: 20.07.2020).

32. СкрипнюкО.В. Соціальна, правова держава в Україні: проблеми теорії і практики. До 10-річчя незалежності України: Монографія. Київ: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2000. 600 с.

33. КовтунВ.І. Соціальні параметри іспанської Конституції. Форум права. 2016. №5. С.63-67. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ FP_index.htm_2016_5_13 (Дата звернення: 20.07.2020).



References

1. Zarubizhna systema vyshhoyi osvity. (2017). Uman: VPCz «Vizavi» [in Ukrainian].

2. Myshenko, S. Pravo na vysshee obrazovanye v systeme zakonodatelstva Germanyy. URL: https://cyberleninka.ru/ article/n/pravo-na-vysshee-obrazovanie- v-sisteme-zakonodatelstva-germanii (Last accessed: 20.07.2020) [in Russian].

3. Verfassung des Landes Brandenburg vom 20. August 1992. GVBI, I, S. 298.

4. Verfassung des Freistaates Thuringen vom 25. Oktober 1993. GVBI, S. 625.

5. Verfassung des Freistaates Sachsen vom 27. Mai 1992. SachsGVBI, S. 243.

6. Niedersachsische Verfassung vom April 1951. Nds. GVBI, S. 103.Verfassung des Saarlandes vom15. Dezember 1947. Amtsbl, S. 1077.

7. Verfassung des Landes Mecklenburg- Vorpommern vom 23. Mai1993. GVOBI, M-V,S.372.

8. Bremisches Hochschulgesetz vom 9. Mai 2007. Brem.GBI, S. 339-221-a-1.

9. Hessisches Hochschulgesetz vom Dezember 2009. GVBI, I, S. 666.

10. Durdas,A. (2017). Vyshha osvita Franciyi v konteksti Yevrointegraciynyh procesiv. Neperervna profesijna osvita. Teoriya i praktyka (Seriya. Pedagogichni nauky), 1-2 (50-51), 132138 [in Ukrainian].

11. Texte integral de la Constitution du 4 octobre 1958 en vigueur. URL: https:// www.conseil-constitutionnel.fr/le-bloc- de-constitutionnalite/texte-integral-de-la- constitution-du-4-octobre-1958-en-vigueur (Last accessed: 20.07.2020).

12. Kodeks obrazovaniya Frantsii. Zakonodatelnaya chast. (2003) / Perevod s frantsuzskogo; Per.: MandrusovaO.A., Tkach G. F.; Obshch. red. i vstup. st. FilippovaV. M. M.: Statut [in Russian].

13. Utkina,M. S., Yanishevska,K.D. (2014). Harakterystyka zakonodavstva v osvitnij sferi Ukrainy ta Franciyi: porivnyalnyj analiz. Zbirnyk naukovyh prats «Naukovyj visnyk Khersonskogo derzhavnogo universytetu». Seriya Yurydychni nauky, Vyp. 5, T 2, 266-270. Kh.: «Gelvetyka» [in Ukrainian].

14. Hmil,O. (2010). Osoblyvosti systemy vyshhoyi osvity u Franciyi. Molod i rynok, 9, 95-99. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mir_2010_9_22 (Last accessed: 20.07.2020) [in Ukrainian].

15. Koshura,A. (2015). Normatyvno- pravovi aspekty organizaciyi systemy vyshhoyi osvity Polshhi v svitli zavdan fizychnogo vyhovannya studentskoyi molodi. Molod i rynok, 7, 155-161. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ Mir_2015_7_33$ (Last accessed: 20.07.2020) [in Ukrainian].

16. Konstitutsiya Pol'skoy Respubliki ot 2 aprelya 1997 g. URL: http://www.concourt. am/armenian/legal_resources/world_ constitutions/constit/poland/poland-r.htm (Last accessed: 20.07.2020) [in Russian].

17. Romanenko, O. Nuzhna li Konstitutsiya dlya nauki. URL: https://zn.ua/science/nuzhna- li-konstituciya-dlya-nauki-332447_.html (Last accessed: 20.07.2020) [in Russian].

18. Konstitutsiya Italii ot 22 dekabrya 1947 g. URL: https://ru.qwe.wiki/wiki/Constitution_of_Italy (Last accessed: 20.07.2020) [in Russian].

19. Zhernokleyev,I., Pushkar'ova,T. (2006). Systema osvity Finlyandiyi: dosvid i zdobutky. Pidruch. dlya dyrektora, 3, 5-48 [in Ukrainian].

20. Androshhuk,G.O. (2010). Nacionalna innovacijna systema Finlyandiyi: formula uspihu. Nauka ta innovaciyi, T 6, 4, 93-107 [in Ukrainian].

21. Butova,V.O. (2011). Osoblyvosti organizaciyi pochatkovogo navchannya u Finlyandiyi. Pochatkova shkola, 11, 56-58 [in Ukrainian].

22. Orlov,V. Obrazovatelnoe pravo Fynlyandyy. URL: http://www.lcxed.ru/pravo/ theoiy7ezcgod7 (Last accessed: 20.07.2020) [in Russian].

23. Shadryn,V.M. (2014). Zarubezhnyj opyt konstytucyonno-pravovogo regulyrovanyya prava na obrazovanye. Pravoporyadok: ystoryya, teoryya, praktyka, 1(2). URL: https:// cyberleninka.ru/article/n/zarubezhnyy-opyt- konstitutsionno-pravovogo-regulirovaniya- prava-na-obrazovanie (Last accessed: 20.07.2020) [in Russian].

24. Konstitutsiya Cheshskoy Respubliki ot 16 dekabrya 1992 g. URL: http://www. concourt.am/armenian/legal_resources/world_ constitutions/constit/czech/czech--r.htm (Last accessed: 20.07.2020) [in Russian].

25. Bondarchuk,N.O. Derzhavna osvitnya polityka Chehiyi periodu suspilnyh zmin: stan, tendenciyi, problemy. URL: http://academy.gov. ua/ej/ej5/txts/07bnostp.htm (Last accessed: 20.07.2020) [in Ukrainian].

26. Krasnyakov,Ye.V (2015). Derzhavna polityka Cheskoyi Respubliky v galuzi osvity: dosvid dlya Ukrayiny. Visnyk NADU, 4, 101-106. URL: http://visnyk.academy.gov.ua/wpcontent/ uploads/2016/01/2015_4_15_ukr.pdf (Last accessed: 20.07.2020) [in Ukrainian].

27. Act No.111/1998 Coll. on Higher Education Institutions and on Amendments to Other Acts 61 (The Higher Education Act). URL: http://www.msmt.cz/uploads/Areas_of_work/ higher_education/Act_No_111_1998.pdf (Last accessed: 20.07.2020).

28. Osoblyvosti systemy osvity USA. URL: https://migrant.biz.ua/ssha/navchannya-ssha/ osoblyvosti-systemy-osvity-v-ssha.html (Last accessed: 20.07.2020) [in Ukrainian].

29. Bratko,M. Systema osvity USA: struktura, tradyciyi upravlinnya, osoblyvosti vyshhoyi osvity. URL: https://www.researchgate. net/publication/322593016_Sistema_osviti_ SSAstruktura_tradicii_upravlinna_osoblivosti_ visoi_osviti (Last accessed: 20.07.2020) [in Ukrainian].

30. Konstytuciya Ispanii ot 29 dekabrya 1978 g. URL: ivovoco.astronet.ru/VV/LAW/ SPAIN.HTM (Last accessed: 20.07.2020) [in Russian].

31. Skrypnyuk,O.V. (2000). Sotcialna, pravova derzhava v Ukraini: problemy teoriyi i praktyky. Do 10-richchya nezalezhnosti Ukrayiny. Kyiv: Instytut derzhavy i prava im. V.M. Koreczkogo NAN Ukrainy [in Ukrainian].

32. Kovtun,V. I. (2016). Social'ni parametry ispanskoyi Konstytuciyi. Forum prava, 5, 63-67 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru