Реалізація державної політики у сфері вийськово-технічного співробитництва: геоекономічні чинники

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міжрегіональної академії управління персоналом

Реалізація державної політики у сфері вийськово-технічного співробитництва: геоекономічні чинники

Бажора Олександр Олегович,

аспірант

м. Київ

Анотація

військовий державний політика

У статті досліджені фактори формування просторових меж ринків озброєння та військової техніки (ОВТ), урахування яких дозволить підвищити ефективність державної політики у сфері військово-технічного співробітництва (ВТС), зокрема у питаннях стосовно вибору держав-партнерів та напрямів розвитку співробітництва.

Автором зроблена спроба винайти об'єктивний підхід до визначення державної політики ВТС у частині, що стосується вибору країн - партнерів. У виборі таких країн мають бути враховані економічні правила формування ринків складної технічної продукції та критерії розвитку партнерських відносин відповідно до принципів зовнішньої політики держави.

У ході визначення просторових факторів формування ринків озброєння та військової техніки здійснено аналіз праць теоретиків класичної, неокласичної та неоіституціональної економічної теорій. У контексті впливу держави на розвиток військово-технічного співробітництва проаналізовані положення профільного законодавства держав-лідерів з експорту озброєння та військової техніки, а також праці теоретиків геоекономічної концепції.

Під час дослідження встановлений взаємозв'язок між економічними та політичними і безпековими критеріями вибору партнерів для військово-технічного співробітництва. З огляду на таку особливість зроблений висновок стосовно того, що застосування неоінституціональної економічної теорії та геоекономічної концепції може суттєво підвищити ефективність визначення регіонів найбільшого потенційного попиту на продукцію оборонно-промислового комплексу.

У статті розглянута ідея того, що використання запропонованого підходу до визначення пріоритетних напрямів розвитку ВТС може сприяти збереженню балансу між економічною доцільністю і захистом національних інтересів під час експорту озброєння та військової техніки у конкретні регіони (країни) світу.

Одночасно, використання економічних та політичних факторів для визначення просторових розмірів ринків, на яких можуть бути реалізовані конкретні види озброєння та військової техніки, дозволить підвищити ефективність рішень в умовах високої конкуренції і складних міжнародних відносин.

Крім того, автор акцентує увагу на важливості користування якісною інформацією під час формування державної політики у сфері ВТС та прийняття рішень експортерами озброєння щодо вибору нових напрямів діяльності і використання нової номенклатури продукції для експорту.

Ключові слова: політика держави, військово-технічне співробітництво, озброєння та військова техніка, регіональний ринок, економічна теорія, геоекономіка

Abstract

Implementation of the military and technical cooperation state policy: geoeconomic factors

Bazhora Oleksandr Olegovich Postgraduate, Interregional Academy of Personnel Management, Frometivska st., 2, Kyiv

The article examines the factors shaping the spatial boundaries of the armaments and military equipment (AME) markets, which will increase the effectiveness of state policy in the field of military and technical cooperation (MTC), in particular in the choice of partner countries and areas of cooperation.

The author attempts to invent an comprehensive approach to defining the MTC state policy in the matter of partner countries choice. The choice of such countries should take into account the economic rules of complex technical products markets' formation and the criteria for the development of partnerships in accordance with the principles of foreign policy.

In the course of determining the spatial factors of the formation of armaments and military equipment markets, the works of theorists of classical, neoclassical and neo - institutional economic theory were analyzed. In the context of the state's influence on the development of military and technical cooperation, the positions of the relevant legislation of state leaders in the export of armaments and military equipment, as well as the work of theorists of the geoeconomics' concept are analyzed.

The study established the relationship between economic and political and security criteria for selecting partners for military and technical cooperation. Given this feature, it is concluded that the application of neo-institutional economic theory and geoeconomic concept can significantly increase the efficiency of determining the regions of greatest potential demand for products of the defense industry.

The article considers the idea that the use of the proposed approach to determining the priority areas of development of military and technical cooperation can help maintain a balance between economic feasibility and protection of national interests in the export of weapons and military equipment to specific regions (countries). At the same time, the use of economic and political factors to determine the spatial size of markets in which specific types of weapons and military equipment can be sold, will increase the effectiveness of decisions in conditions of high competition and complex international relations.

Additionally, the author emphasizes the importance of using quality information while shaping of state policy in the field of military and technical cooperation and decision-making by arms exporters on the choice of new activities and the use of a new range of products for export.

Keywords: state policy, military and technical cooperation, armaments and military equipment, regional market, economic theory, geoeconomics.

Основна частина

Постановка проблеми. На фоні зростання ролі політичного фактору розвитку відносин між виробниками та імпортерами ОВТ, військово-технічне співробітництво між державами світу упродовж останніх років характеризується збільшенням загальної кількості та обсягу торгівельних операцій. Причиною такої тенденції на світовому ринку ОВТ стали активні заходи країн світу зі зміцнення власної обороноздатності в умовах погіршення безпекової обстановки. Одночасно з посиленням попиту з боку споживачів озброєння, збільшується кількість виробників військової продукції та активізація конкурентної боротьби між ними.

Разом із загальною для світового ринку ОВТ тенденцією щодо збільшення масштабів продажу військової продукції і послуг, торгівельні операції в окремих регіонах світу мають характерні тільки для них особливості щодо номенклатури і технологічного рівня продукції, а також особливостей реалізації контрактів. З огляду на це, можливо стверджувати про те, що світовий ринок ОВТ складається з сукупності регіональних ринків. Аби потрапити до таких ринків, виробники військової продукції мають подолати достатньо високий «прохідний бар'єр» у вигляді жорсткої конкуренції, світогляду споживачів, їх історичних традицій та бюрократичних систем, посилення олігополізації, зростання ролі державного протекціонізму тощо.

Успішна діяльність експортерів ОВТ на вже традиційному ринку, або ж їх вдалий вихід на новий ринок, значно залежить від ефективності державної політики у сфері ВТС. Результативність такої політики визначається наявністю об'єктивної оцінки стосовно просторових меж та кількісного і якісного складу учасників регіонального ринку, до якого належать реальні та потенційні держави - партнери.

Проте, на сьогодні у державах-експортерах озброєння залишається поширеною практика визначення ринків ОВТ на основі існуючих географічних регіонів, таких як ринок Європи, Близького Сходу, Південної та Східної Азії тощо. Достатньо часто такий підхід до визначення регіональних ринків призводить до неточного виявлення предмету та джерела попиту на ОВТ, а також об'єднання в одній категорії країн-споживачів, які мають різні геополітичні позиції, партнерські відносини з виробниками-конкурентами або надають перевагу продукції різного технологічного рівня. Зважаючи на це, актуальним є формування об'єктивного набору критеріїв визначення кордонів регіональних ринків ОВТ, які б надавали можливість більш точно встановлювати потенційних споживачів оборонної продукції.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження просторових факторів формування регіональних ринків ОВТ здійснювалось виходячи з високої комерціалізації відносин між експортерами та споживачами зброї. Тому, для дослідження були використані наукові праці засновників класичної та неокласичної економічних теорій, зокрема А. Сміта, К. Рау, А. Маршалла, Дж. Стіглера. У контексті впливу держави на розвиток економічних відносин та формування регіональних ринків складної технічної продукції були досліджені праці представників неоінституціональної економічної теорії, а саме Р. Коуза та Д. Норта. Значна роль економічного розвитку держави у визначенні її політичної позиції у сучасних міжнародних відносинах обумовила необхідність дослідження геоекономічних концепцій, авторами яких були науковці Ф. Ліст, Р. Каплан, К. Сойлен. Разом з тим, підходи до визначення сукупності факторів формування ринків для ОВТ певних виробників, які б стосувалися комерційної сутності відносин експортерів та імпортерів, а також значну регулюючу роль держави, на сьогодні залишаються не достатньо розробленими.

Стаття має на меті пошук рішення проблеми щодо прийняття ефективних рішень стосовно розвитку військово-технічного співробітництва з державами, які входять до складу або масі є перспективними ринками ОВТ. Підхід до визначення регіональних ринків озброєння та військової техніки, що розглядається у статті, враховує положення економічної теорії та значний вплив держави на розвиток ВТС.

Виклад основного матеріалу. Прийняття рішень щодо розвитку військово - технічного співробітництва в умовах протистояння російській збройній агресії та подальшого ускладнення міжнародних відносин визначається необхідністю збереження балансу між економічною доцільністю та пріоритетністю захисту національних інтересів держави. У зв'язку з цим, національні експортери військової продукції і товарів подвійного використання змушені приділяти посилену увагу до виявлення найперспективніших регіонів для зосередження власних зусиль.

Для виконання зазначеного завдання необхідно розуміти, що сучасний світовий ринок ОВТ, як й ринок складної технічної продукції, може бути охарактеризованим базовими економічними факторами розвитку, зокрема високою динамікою та значним фінансовим масштабом експортно-імпортних операцій. Зазначені особливості функціонування світового ринку ОВТ склалися з початком існування постбіполярної системи міжнародних відносин та в активний період глобалізації економіки. Одночасно сформувалась комерційна сутність відносин між експортерами та споживачами озброєння, а також основні підходи до вибору форм і методів торгівельної діяльності суб'єктів господарювання. Основою для відносин між експортерами та споживачами ОВТ стали зростаючи потреби споживачів, пропозиції виробників, які у відповідь розширили номенклатуру товарів, ринкові принципи формування цін та конкурентна боротьба. Одночасно, активізація торгових операцій з продажу і купівлі ОВТ стимулювала розвиток міжнародного і національного регулювання цієї галузі економіки.

Однак, незважаючи на загальну високу динаміку розвитку світового ринку та збільшення обсягів торгівлі ОВТ, різні регіони світу мають характерні тільки для них показники щодо обсягу та номенклатури техніки, що реалізується, а також особливості проведення експортно-імпортних операцій з озброєнням. Аналіз статистичних даних по регіонах світу щодо масштабу реалізації та специфіки ОВТ, зокрема за призначенням, складністю, наукоємністю, точністю та іншими параметрами, свідчить про існування характерних для цих регіонів особливостей попиту споживачів. Фактично, світовий ринок ОВТ складається з низки регіональних ринків, розвиток яких одночасно визначається загальносвітовими та регіональними тенденціями.

Для прийняття управлінських рішень у сфері ВТС, зокрема щодо встановлення або поглиблення відносин з представниками конкретних регіональних ринків ОВТ, необхідно визначити особливості їх формування за прикладом ринків складної технічної продукції та з урахуванням значної ролі держави у регулюванні їх діяльності. До таких особливостей можливо віднести їх ємність, склад учасників, номенклатуру продукції тощо та законодавство у сфері військово-технічного співробітництва.

Водночас, необхідно відзначити, що застосування одного окремого підходу або методу для дослідження регіонального ринку продукції призводить до його розгляду з певної позиції, зі своїм набором факторів, який не враховує інші, не менш важливі, характеристики. У зв'язку з цим раціональним є аналіз ринку з позицій різних економічних шкіл, теорій та підходів [1]. Отже, для об'єктивності визначення просторових характеристик регіональних ринків ОВТ доцільно скористатися декількома методами вивчення ринків технічної продукції, які розглядають різні набори факторів. Процес визначення набору просторових факторів формування ринків ОВТ може бути розпочатий з дослідження економічних теорій.

Відповідно до класичної економічної теорії А. Сміта, рівень розвитку ринкових відносин та просторові розміри ринку товарів визначаються вигідністю торгівельних операцій як для продавця, так й покупця. Ринок вважається сформованим у разі, якщо його розміри упродовж тривалого часу відповідають багатству та населенню територій, тобто потреба у реалізації товару з певною інтенсивністю зберігається протягом значного періоду. Збільшення же географічних розмірів та ємності ринку відбувається до того часу, доки витрати на транспортні потреби, фінансові операції, збереження товару тощо не перевищать заощадження, пов'язані зі зростанням масштабів виробництва [2].

Проблема визначення ринкових ареалів розроблювалась по мірі розвитку економічної науки. Німецький вчений К. Рау одним з перших визначив принципи формування кордонів між сусідніми ринками. За його поглядами, межа ринкової зони замикається довкола ринку з найбільш низькою ціною, але більш високими ставками вантажних перевезень. Тим самим була встановлена кореляція між вартістю товару і тарифами вантажних перевезень [3].

У свою чергу, найбільш відомий представник неокласичної економічної теорії А. Маршалл у своїх дослідженнях визначив залежність розвитку ринку від процесу ціноутворення. За його теорією, ринкова вартість товару визначається у ході взаємодії між покупцем (попитом) та продавцем (витратами) щодо визначення вартості, яка б задовольняла вимоги продавця та відповідала потребам і можливостям покупця [4]. Отже, неокласична економічна теорія вивчає утворення вартості товарів з позицій споживача та виробника (продавця). Фактично, існування вартості на однорідний товар, а й відповідно попиту на нього у конкретному регіоні, обумовлює функціонування регіонального ринку з певними просторовими характеристиками.

Ціновий аспект брав до уваги американський дослідник Дж. Стіглер під час визначення просторових характеристик регіонального ринку. На думку Дж. Стіглера, ринком можливо вважати простір, в рамках якого ціни на однорідний товар мають тенденцію до одного показника, а надбавка може складатися з транспортних витрат. Тобто, два товари перебувають на одному ринку, якщо вартість у двох районах мають різницю, яка залежить від транспортних витрат. При цьому, характеристики ринку можуть змінюватися у залежності від часу, у який здійснюється корегування цін на товар. Якщо вартість товару у двох регіонах є різними, то зазначені регіони належать до різних ринків.

Дослідник також визначив умови збалансованого функціонування конкурентного ринку, а саме: а) кожна компанія повинна займатися

виробництвом, яке найбільше відповідає співвідношенню витрати / попит; б) обсяг товару, що компанії бажають продати за ринковою ціною, має дорівнювати загальній кількості, яку бажають придбати всі покупці. Невиконання будь - якої з умов призведе до зменшення кількості компаній на ринку або зменшення вартості товару [5].

Однак, під час формування політики військово - технічного співробітництва у тому, чи іншому регіоні світу потрібно враховувати те, що торгівельні операції з продукцією військового призначення відрізняються від торгівлі цивільною високотехнологічною продукцією в силу того, що озброєння та військова техніка призначена для використання збройними силами та іншими органами безпеки держави-імпортера. Технологічний рівень ОВТ та стан укомплектованості збройних сил значною мірою можуть впливати на політичний курс окремої держави. У зв'язку з цим, загальні економічні принципи формування регіональних ринків ОВТ доповнюються активною участю держави в організації експортно - імпортних операцій.

Розвинутий оборонно-промисловий комплекс та наявність повного циклу виробництва ОВТ різної номенклатури характерні для небагатьох держав світу. Проте, органи сектору безпеки держав, навіть з нерозвинутою оборонною промисловістю, потребують ОВТ широкої номенклатури. Звідси виникає потреба експорту військової продукції та встановлюються особливі відносини між експортерами та імпортерами ОВТ, які регулюються державою. За наведеної обставини такі фактори класичної економічної теорії А. Сміта та неокласичної теорії А. Маршалла, У. Джевонса і А. Курно, як витрати на транспортування, збереження, обслуговування фінансових розрахунків, розподілення праці та спеціалізація виробництва у сфері торгівлі озброєнням суттєво корегуються втручанням держави в експортно-імпортні операції з ОВТ.

Значна роль держави у реалізації операцій продажу-купівлі ОВТ змушує під час дослідження регіональних ринків звернутися до неоінституціональної економічної теорії. У цьому контексті теорія Р. Коуза, у якій ринки визначені як інститути, що мають сприяти обміну товарами та зменшенню витрат, використовує специфікацію відносин власності для визначення характеристики кордонів ринку. Р. Коуз розглядає державу як арбітра, який втручається у відносини між учасниками ринку, за умови недостатньо сформованої правової бази господарських відносин. Зазначена діяльність держави призводить до підвищення ризику та збільшення витрат на проведення експортно-імпортних операцій [6].

Значний внесок у розвиток неоінституціональної економічної теорії зробив Д. Норт. Згідно з його теорією, під інститутами розуміються «правила гри» у суспільстві або створені у суспільстві обмеження, які визначають відносини між людьми. Інститути, які існують у суспільстві, можуть бути формальними та неформальними. Фактично, згадані інститути є нормами поведінки та відносин між людьми, які визначені законодавством або склалися в рамках історичного розвитку суспільства. Функціонування неоінстуціонального ринку передбачає упорядкування суб'єктів економічної діяльності з метою зменшення невизначеності. Велика кількість інститутів спрямована на підвищення ефективності ринкових відносин, у такому напрямі, який є характерним для того, чи іншого суспільства (регіону). Іншими словами, неоіституціональному ринку притаманна управлінська та регулююча функція. Разом з тим, трансакційні витрати належать до найбільш очевидних властивостей інституціональної системи, яка виступає основою обмежень для обміну [7].

У контексті формування державної політики ВТС неоінституціональна економічна теорія може бути віднесена до ефективних інструментів визначення просторових показників регіонального ринку ОВТ, поведінкової моделі експортерів та імпортерів озброєння, а також масштабу втручання держави у відносини останніх, оскільки торгівельні операції з ОВТ значно залежать від зовнішньополітичного курсу країн та воєнно - політичної обстановки довкола них.

Політичні та безпекові критерії вибору партнерів для військово-технічного співробітництва закріплені у законодавстві провідних держав-експортерів ОВТ. Зазначені критерії обумовлюють геополітичну спрямованість зусиль виробників озброєння щодо розвитку партнерства та, відповідно, створюють підгрунтя для формування регіональних ринків ОВТ та військових послуг. Розглядаючи вплив політичних та безпекових критеріїв на формування регіональних ринків ОВТ слід звернути увагу на те, яким чином законодавства найбільших експортерів озброєння, США та РФ, які одночасно є конкурентами, визначають підходи до розвитку партнерських відносин у цій сфері.

Згідно із Законом США про контроль за експортом озброєння, передача ОВТ та військових послуг іноземним державам має відбуватися тільки після визначення відповідності угоди щодо продажу зброї національним інтересам США. При цьому Закон встановлює режим максимального сприяння щодо продажу ОВТ державам-союзникам США, зокрема державам-членам НАТО,

Австралії, Японії, Південної Кореї, Новій Зеландії та Ізраїлю. По відношенню до інших країн застосовується гнучкий підхід, заснований на окремих положеннях міжнародного та національного законодавства [8]. Фактично, підхід США до регулювання діяльності у сфері продажу ОВТ встановлює географічні межі пріоритетного просування американської воєнної продукції і територію, на якій американським виробникам надається можливість конкурентної боротьби. При цьому, розміри такої території регулярно переглядаються, а зусилля компетентних державних органів зосереджені на її збільшенні.

Формулювання же основних цілей військово-технічного співробітництва РФ з іноземними державами свідчить про жорстку конкурентну політику Росії у сфері ВТС. Російська сторона має наміри добиватися партнерських відносин по всьому світі, вступаючи у можливі суперечності з іншими експортерами ОВТ. При цьому, для російської сторони політичні та соціальні орієнтири реальних і потенційних споживачів, якщо вони не загрожують національним інтересам РФ, не відносяться до категорії обмежувальних. Згідно із законом Про військово - технічне співробітництво Російської Федерації з іноземними державами, ВТС, насамперед, спрямоване на зміцнення воєнно-політичних позицій РФ у різних регіонах світу, підтримання на необхідному рівні експортного потенціалу РФ у галузі звичайного озброєння та військової техніки тощо. Військово-технічне співробітництво РФ розвивається на основі принципів пріоритетності російських інтересів та державного протекціонізму у сфері ВТС. На підставі вищезгаданого президент РФ уповноважений приймати рішення стосовно встановлення військово-технічного співробітництва, а також рішення щодо його призупинення, припинення та відновлення [9].

У цілому, значна частина держав-експортерів озброєння на сьогодні мають у своєму національному законодавстві норми, які призначені для регулювання торгівлі озброєнням та контролю експортно -імпортних операцій з ОВТ. Закріплення у законодавстві такого права держави насамперед покликане необхідністю захисту національних інтересів та реалізації завдань щодо забезпечення безпеки суспільства від зовнішніх загроз. Інструментом же виконання згаданих завдань виступають оборонні відомства та державні агентства, які і є основними замовниками та споживачами ОВТ. Іншими словами, експортер ОВТ об'єктивно має розвивати військово - технічне співробітництво з оборонним сектором тих країн, партнерство з якими сприятиме зміцненню національної безпеки власної держави.

Активна участь держави у регулюванні експортно-імпортних операцій з ОВТ засвідчила їх вихід за рамки виключно економічних відносин та посилення залежності проведення таких операцій від особливостей розвитку політичної та воєнно-стратегічної обстановки. Державна політика у сфері ВТС передбачає узгоджене застосування органами влади різнопланових зусиль щодо реалізації економічних та політичних інтересів в рамках торгівельних операцій з озброєнням та військовою технікою. Зазначена ситуація об'єктивно відносить торгівлю ОВТ та військово-технічне співробітництво у цілому до компетенції геоекономіки.

За поглядами сучасних науковців, під геоекономікою розуміється наука про стратегію економічного розвитку, який відбувається у багатовимірному комунікаційному просторі під впливом зовнішніх та внутрішніх факторів. У свою чергу, геоекономічна стратегія держави спрямована на реалізацію політичних цілей довгостороковими економічними методами перерозподілу ресурсів та світового прибутку, а також створенням конкурентних регіональних умов господарювання [10]. Іншими словами, геоекономіка держави - це узагальнений і систематизований набір економічних засобів, який призначений для реалізації стратегічних завдань.

Свого часу окремі засновники геоекономічної теорії обгрунтували необхідність активного втручання держави у зовнішньоекономічну діяльність. Німецький економіст Фрідріх Ліст у праці «Національна система політичної економії» висунув ідею «виховного протекціонізму», яка передбачає активну участь держави у розвитку економіки держави. З точки зору Ф. Ліста, митні податки вважаються основним інструментом державного протекціонізму стосовно розвитку національної економіки.

Крім того, аналізуючи особливості розвитку світового господарства, Ф. Ліст визначив поняття «автаркії великих просторів», під якими розумів економічно незалежні території. Зв'язки і торгівельні операції всередині згаданих територій характеризуються органічною єдністю, що визначає певну самодостатність згаданих територій [11].

Значну увагу до ролі просторового фактору у розвитку міждержавних відносин на регіональному та глобальному рівнях приділив у своїх дослідженнях Роберт Каплан. За його оцінкою, географія не є синонімом фаталізму. Але, як й економічна та військова могутність, географія стримує або стимулює діяльність держави. Географічне розташування держави скоріше суттєво доповнює обставини прийняття рішень, а ніж жорстко визначає її поведінку [12].

У своїх дослідженнях Р. Каплан відзначив той факт, що світова глобалізація посилює взаємозалежність держав, сприяє зміцненню міждержавних зв'язків та зменшує роль внутрішніх інтересів держави у формуванні її стратегії розвитку. Так, стратегії розвитку провідних держав світу передбачають їх участь у глобальних політичних, економічних та безпекових процесах. Водночас, окремігеографічні регіони мають природні умови, такі як ландшафт, кліматичні зони, вихід до світового океану, які сприяють або уповільнюють технічний і соціальний розвиток держав цих регіонів. З огляду на це, географічний фактор змушує провідні країни постійно приділяти увагу зусиллям щодо зміцнення власної регіональної позиції.

Лідерство у регіоні, до якого належать декілька держав, обумовлене тим, яка держава краще за інших скористалася перевагами технічного та економічного розвитку. Останнім часом відзначається збільшення впливу таких лідерів на розвиток регіональних ринків ОВТ. Більше того, провідні держави також активно впливають на формування ринків ОВТ у регіонах світу, що належать до їх національних інтересів.

З огляду на зазначене, межи та склад учасників регіональних ринків ОВТ, а також орієнтація споживачів на тих, чи інших виробників озброєння, постійно змінюються. Можливо передбачити, що постійне зростання рівня науко- і капіталоємності, концентрації промислового виробництва і фінансів, а також монополізації окремих галузей оборонної промисловості будуть обумовлювати у майбутньому зміни у форматі, структурі, географії регіональних ринків ОВТ.

Сьогодні держави-експортери ОВТ використовують підхід до торгівлі озброєнням, який передбачає визначення країн-союзників і партнерів та країн з недружніми режимами, що також значною мірою впливає на формування географічних меж регіональних ринків. У той же час, посилення геополітичної напруженості останнім часом призвело до активізації використання окремими державами-експортерами військово-технічного співробітництва як інструменту завоювання прихильників та збільшення кількості союзників у політичній боротьби з опонентами.

Одночасно, застосування державами геоекономічних концепцій, які об'єднують економічні процеси та просторові фактори, для реалізації національних інтересів у стратегічних регіонах спричинило підвищення рівня інтенсивності конкурентної боротьби на регіональних ринках ОВТ та можливість реалізовувати оборонну продукцію. Зазначена боротьба, на відміну від звичайної торгівлі високотехнологічними і промисловими товарами, характеризується значним державним протекціонізмом та застосуванням неринкових засобів боротьби з конкурентами. Крім того, територія та склад учасників регіональних ринків ОВТ динамічно змінюються на фоні посилення політичної нестабільності. Фактично, економічні принципи формування регіональних ринків доповнюються сьогодні реальним станом безпекової ситуації та характером відносин між провідними державами світу і регіональними лідерами.

В умовах перманентної зміни регіональних ринків ОВТ ефективність формування державної політики у сфері ВТС та прийняття рішень експортерами озброєння щодо вибору нових напрямів діяльності і використання нової номенклатури продукції визначається повнотою та якістю наявної інформації.

Шведський дослідник у сфері геоекономіки доктор Клаус Сойлен у власних наукових працях акцентує увагу на важливості інформаційного забезпечення бізнесу. Важливість ефективної системи інформаційного забезпечення стала очевидною за останні декілька десятиріч, здебільшого з двох причин: надмірна кількість інформації, яка стала доступною внаслідок розвитку інформаційних технологій, і, як наслідок, необхідність у виділенні інформації, яку «необхідно знати» та «добре володіти». Для вирішення проблеми інформаційного перевантаження та ефективного аналізу відомостей компанії приділяють увагу до розробки програмних продуктів, які відносяться до бізнесрозвідки. Держави, які мають намір до залучення великих компаній та залишатися у конкурентними у майбутньому, мають зрозуміти нові умови існування та вживати заходи з розвитку їх власних систем «економічної розвідки» [13].

Висновки. Ефективність прийняття рішень щодо формування і реалізації державної політики у сфері ВТС в умовах ускладнення міжнародних відносин залежить від точності визначення просторових розмірів ринків ОВТ, щодо яких мають бути зосереджені зусилля експортерів.

Необхідність збереження балансу між економічною доцільністю та захистом національних інтересів обумовлює важливість комплексного використання різнопланових просторових факторів формування регіональних ринків ОВТ під час реалізації державної політики у сфері ВТС. Так, одночасно з базовими економічними факторами, які обумовлені комерційною сутністю сучасного світового ринку ОВТ, мають бути ураховані політичні фактори розвитку відносин між державами.

Враховуючи значну роль держави у регулюванні торгівельних операцій з ОВТ, об'єктивна оцінка розмірів та складу держав у межах регіонального ринку озброєння може бути зроблена на підставі як економічних теорій, так й геоекономічних концепцій. Урахування економічних просторових факторів та основних напрямів державного регулювання у сфері торгівлі озброєнням і послугами дозволятимуть покращити точність визначення потенційних споживачів оборонної продукції.

Література