Доктрина інтенціоналізму в тлумаченні норм права

Размещено на http://www.allbest.ru/

Доктрина інтенціоналізму в тлумаченні норм права

Середюк Віталій Юрійович, кандидат юридичних наук, доцент, начальник територіального сервісного центру № 8049 регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС)

Анотація

Метою статті є висвітлення питання про доктрину інтенціоналізму в тлумаченні норм права та в обґрунтуванні його застосування.

Наукова новизна статті полягає в характеристиці доктрини інтенціоналізму в тлумаченні норм права, яка використовується більшістю країн континентальної Європи в процесі тлумачення власного законодавства. З'ясовано, що в англійській правовій доктрині переважає думка про те, що процеси аналізу тексту законодавчого акта та спроба виявлення законодавчої інтенції (наміру) взаємопов'язані, але перевага надається тексту. Тому роль судді полягає в тому, щоб віднайти намір автора норми права, виходячи з того, що викладено в тексті закону, а не на основі суб'єктивної думки автора. Показано, що доктрина інтенціоналізму, зокрема метод тлумачення, виходячи з мети закону, крім Європейського Союзу застосовується також у практиці Конституційного Суду України та Верховного суду США. Ідея з'ясування загальної мети прийнятого закону ставить на перше місце не мотиваційну складову законодавчого процесу в особі автора закону і його наміру, а загальну локальну задачу, заради якої парламентарі ухвалюють закон. З'ясовано, що даний підхід не відповідає на питання, як слід розв'язувати спір, коли формулювання спільної мети закону не вказує на прямі шляхи розв'язання складних ситуацій і справ, що виникають в реальному житті під час застосування норм права.

Висновки. З методологічної точки зору норма права як критерій справедливості є фікцією юридичного мислення. В процесі її тлумачення неминучим буде продукування бажаного права правозастосовувача, яке залишається єдиним критерієм справедливості, особливо в разі збігу з бажаним правом судді вищої інстанції. Результати тлумачення повинні зводитися до виявлення волі законодавця, вираженої в словесних формулюваннях закону чи іншого нормативно-правового акта. Інакше створюється можливість відходу від дійсного змісту норми права з тієї причини, що справжні інтенції (наміри) її творця були іншими.

Ключові слова: доктрина інтенціоналізму, юридична техніка, тлумачення норм права, purposive approach, ціль прийняття закону.

Seredyuk Vitaliy Yu.,

Candidate of of Legal Sciences, Associate Professor, Head of the territorial service center № 8049 regional service center of the Main service center of the Ministry of Internal Affairs in Kyiv (branch of the Main service center of the Ministry of Internal Affairs)

DOCTRINE OF INTENTIONALISM IN THE INTERPRETATION OF LAWS доктрина інтенціоналізму право закон

Abstract

Постановка проблеми

Доктрина ін- тенціоналізму має в своїй основі теоретично і логічно обґрунтований, але вкрай важкодо- сяжний на практиці принцип пошуку мотиваційних складових законодавчого процесу в умовах відсутності конкретних суб'єктів інтенції (наміру) та чіткого переліку джерел для його визначення.

Часто суддів критикують за те, що вони надмірно прив'язані до тексту закону. І це стосується не того, що судді обирають неправильний предмет тлумачення (лат. interpretatio), а скоріше того, що вони при тлумаченні використовують досить вузько- направлений підхід до оцінки контексту, в якому слід читати текст закону.

В результаті тлумачення необхідно встановити волю законодавця, але лише ту, яка виступає в якості волі закону, тобто воля зовні об'єктивно виражена в нормах права. Насправді, в процесі тлумачення відбувається не встановлення духу закону і не встановлення волі законодавця або волі закону. Процес тлумачення норм права - конструювання букви і духу закону, волі законодавця і волі закону В процесі тлумачення або розуміння норм права відбувається непомітне для тлумача конструювання змісту норми права - об'єктивація волі тлумача. Не випадково ще римляни помітили неможливість існування лише одного сенсу закону і творчий характер тлумачення.

Незважаючи на широку полеміку з питання застосування даної доктрини, спосіб тлумачення через визначення законодавчої інтенції (наміру) на сьогодні є одним із найбільш поширених у Великобританії. У прецедентны доктрині тлумачення статутів в США дана теорія вагома й досі. Точкою відліку в статутному тлумаченні є нормативно-правовий акт, значення якого щодо конкретної фактичної ситуації необхідно з'ясувати. Текст такого нормативно-правового акта може бути визначений як закон, прийнятий парламентом, і як окреме положення закону, або навіть як сукупність різних положень декількох законів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання про доктрину інтенціоналіз- му в тлумаченні норм права розглядалися у публікаціях А. Овчинникова, С. Касаткина, Р. Кросса (R. Cross), Дж. Белла (J. Bell), Г. Ен- гла (G. Engle), К. Елліотта (C. Elliott), Ф. Квінна (F.Quinn), Е. Вікторової, І. Онищука, В. Ротаня, І. Самсіна, А. Яреми, О. Беляева, Е. Васьковско- го та ін.

Нерідко серед вчених-юристів виникає дискусія з приводу того, що є об'єктом тлумачення - воля законодавця («дух» закону) чи воля закону («буква» закону). Іншими словами, питання полягає в тому, яка мета тлумачення - з'ясувати волю законодавця, яку він хотів висловити, але з певних причин не зумів чітко висловити, або тієї волі, що отримала безпосереднє закріплення в тексті закону.

Мета дослідження полягає у висвітленні питання про доктрину інтенціоналізму в тлумаченні норм права та в обґрунтуванні його застосування в Україні.

З метою переосмислення доктрини ін- тенціоналізму в тлумаченні норм права, а також формування пропозицій стосовно його застосування використано низку методів дослідження. Отже, в основі методології роботи лежать парадигмальний, системний та діяль- нісний підходи. Значну роль у нашому дослідженні відіграв метод теоретико-правового аналізу джерел права з його формально-догматичним, порівняльно-правовим і соціологічним підходами.

Виклад основного матеріалу дослідження

Перш, ніж розкрити доктриналь- ні положення інтенціоналізму в тлумаченні норм права, з метою термінологічної визначеності поняття «інтенціоналізм» (від лат. intentio «намір») буде використано в значенні «кожна дія може розцінюватися тільки з точки зору того, хто її чинить».

Доктрина інтенціоналізму в тлумаченні норм права, зокрема метод тлумачення, виходячи з мети закону використовується більшістю країн континентальної Європи в процесі тлумачення власного законодавства. Європейський Суд також підходить до такого тлумачення законодавства Європейського Союзу.

Зауважимо, що в будь-якій правовій системі правила передбачають різноманітні юридичні повноваження, що здійснюються за допомогою слів, виражених усно або викладених письмово за певних обставин. Слова, використані особами з належними повноваженнями у відповідних обставинах, мають певні правові наслідки. Зазначений погляд полегшує юристам правотлумачну діяльність, особливо коли відсутній такий тонкий інструмент для виявлення особливого і типового для права «оперативного» слововживання. Тут не працює ані дескриптивне трактування актів в якості вираження наміру, ані ідея Акселя Хегерстрьома про магічне використання мови [1, с. 104].

Визначивши обсяг тексту, який підлягає тлумаченню, інтерпретатори здійснюють тлумачення, що також часто призводить до необхідності розв'язання питання про виявлення «волі законодавця» або ж пошуку «ін- тенції парламенту». Це відбувається у зв'язку з тим, що судді часто піддаються критиці за прихильність до слів закону без урахування і спроби з'ясувати законодавчу інтенцію (намір) парламенту перед прийняттям закону.

З того часу, як Сполучене Королівство стало членом Європейського економічного співтовариства в 1973 році, європейська доктрина інтенціоналізму у різний спосіб впливає на англійські суди. По-перше, суди повинні були визнати, що починаючи з 1973 року під час розв'язання питань ЄС слід використовувати інтенціоналістичний підхід. По-друге, використовуючи інтенціона- лістичний підхід до законодавства ЄС, вони звикають його використовувати і, швидше за все, використовуватимуть його для тлумачення внутрішнього законодавства. Одним із прикладів є справа Pickstone v Freemans plc (1998). У ній зазначено, що складським операторам жіночої статі платили так само, як представникам чоловічої статі. Однак міс Пікстон стверджувала, що робота операторів складу має однакову цінність, однак робота чоловіків оцінювалась на 1,22 фунта стерлінгів більше, ніж жінок. Роботодавці стверджували, що жінка-оператор складу працювала на подібній роботі до чоловіків-операторів, тому вона не могла пред'явити претензію відповідно до Закону про рівну оплату праці 1970 р. Це було інтенціональне тлумачення Статуту 1970 року. Палата лордів вирішила, що інтенціональний підхід дозволив би Сполученому Королівству порушити свої договірні зобов'язання щодо введення в дію директиви ЄС. Тому він використав даний підхід і заявив, що міс Пікстон має право вимагати на підставі роботи однакової вартості, навіть якщо там був чоловік, який виконував ту саму роботу [2].

Використовуючи одне з правил законодавчого тлумачення, суди можуть спиратися на презумпцію або додаткові засоби, щоб допомогти їм у прийнятті рішення. Питання тлумачення не раз викликало глибокі суперечки і дискусії. Усвідомлення того, що в процесі тлумачення норми права відбувається творча участь тлумача, призводило до того, що влада неодноразово закріплювала за собою монополію на тлумачення. Наприклад, в Німеччині заборона тлумачення здійснювалася кілька разів протягом XVIII століття, ще раніше так поступили Юстиніан, Папа Пій IV (щодо постанов Тридентського Собору).

Наполеон I засмутився внаслідок звістки про створення першого коментаря на його кодекс: «Пропав мій кодекс». Тому ми цілком погоджуємося з тими авторами, які вбачають у розсуді судді в процесах тлумачення норм права небезпеку, але від того, що це нам не подобається, суть справи не зміниться. Реальність показує неминучість творчої участі інтерпретатора в цьому процесі, а не пасивне відображення того сенсу, який вклав в текст автор. Можна заборонити писати тлумачення до закону, але не можна заборонити саме тлумачення, тому що кожен, хто застосовує закон, дає йому застосування залежно від того, як він його розуміє, - а це вже і є тлумачення. Хибність точки зору законодавців у наведених випадках обумовлювалася тим, що вони вважали, по-перше, ніби тлумачення потребують тільки неясні закони, а по-друге, ніби всі видані закони ясні [3, с. 106].

В англійській правовій доктрині переважає думка про те, що процеси аналізу тексту законодавчого акта та спроба виявлення законодавчої інтенції (наміру) взаємопов'язані, але перевага надається тексту, в якому вже виявлено волю законодавця. Така позиція бере свій початок в загальному підході до розуміння значення будь-якого тексту. Тому роль судді полягає в тому, щоб віднайти намір автора норми права, виходячи з того, що викладено в тексті закону, а не на основі суб'єктивної думки автора.

Говорячи про Англію в даному контексті, слід згадати справу Pepper v. Hart 1992 року. Дану справу ілюструє ступінь відмінності підходу виявлення «законодавчого наміру» від інших підходів. Коротко викладемо суть спору. Педагогам коледжу Малверн (приватної школи) була запропонована пільгова ставка для членських внесків (1/5 від звичайної ставки) для оплати навчання їхніх дітей у школі, якщо є вільні місця. Оподаткування даного доходу вироблялося відповідно до п.61 (1) Закону «Про бюджет» 1976року за статтею «грошові кошти, еквівалентні доходу, одержуваному працівником від роботодавця». Однак п. 63 (1) і 63 (2) передбачали, що такі «Еквівалентні грошові кошти» повинні обчислюватися, виходячи з «вартості наданого блага» (cost of benefit), яке виражалося у витратах роботодавця щодо надання цього блага. Податкове управління і Апеляційний суд витлумачили поняття «витрати роботодавця на надання блага» як таке, що припускає суму, рівну пільзі, отриманій педагогами (тобто 4/5 від звичайного внеску). Справа дійшла до Палати лордів, яка в своїй більшості була рішуче налаштована на відхилення апеляції педагогів про те, що з них податок не повинен стягуватися. Проте суддя Гріффіт звернув увагу лордів на історію прийняття закону «Про бюджет» 1976 року в ході вивчення якої з'ясувалося, що Парламент не мав інтенції (наміру) оподатковувати педагогів у даному випадку. В процесі проходження законом стадії обговорення в комітетах абзац про уточнення такого підходу до оподаткування був навмисно знищений. Якби його залишили в законі, то з педагогів цілком можна було б стягнути податок на несплачену суму пільги. Однак члени Парламенту передбачили таку можливість і виключили уточнюючі положення із закону. «Витрати роботодавця на надання цієї пільги мінімальні», - як заявив суддя Гріффіт після аналізу «законодавчого наміру», - «та виражаються в прийнятті даних дітей до школи, що представляє собою адміністративну процедуру, яка потребує великих матеріальних витрат». Справа була відправлена на новий розгляд, і педагоги в результаті домоглися свого права не платити податок на дану пільгу [4, с. 18-19].

Таким чином, наведена справа затвердила прецедентну практику такого джерела тлумачення, як звіти обговорень комітетів і дебати в Парламенті.

Тлумачення, виходячи з мети закону (purposive approach), асоціюється з прийомом тлумачення mischief rule (правило зловживань). Правило зловживань є одним із трьох правил законодавчого тлумачення, які традиційно застосовуються англійськими судами, інші два - це «правило простого значення» та «золоте правило».

З точки зору даної доктрини суд не просто дивиться на те, яка була прогалина у старому законі, він приймає рішення щодо того, яку мету переслідував парламент. Таке ставлення було піддано критиці в апеляційному порядку Палатою лордів. Лорд Сіммонс назвав цей підхід «голою узурпацією законодавчої функції під тонкою маскою тлумачення». Таким чином, висвітлюється одна проблема, пов'язана з інтенціональним підходом - як можна визначити інтенції (наміри) парламенту та чи судді можуть відмовлятися стосовно виконання чітких вказівок парламен^ту [2].

Обґрунтування методу тлумачення виходячи з мети закону дав лорд Деннінг у справі Magor and St Mellons Rural District Council v. Newport Corporation (1952): «Ми знаходимося тут не для того, щоб розібрати слова членів Парламенту по шматках і перетворити їх на безглуздя ... ми знаходимося тут для виявлення волі і наміру Парламенту, які нам належить виконати, і зробимо ми це у спосіб заповнення прогалин в тексті закону, які заважають йому працювати, а не шляхом деструктивного аналізу» [5, с. 59].

Спочатку під час апеляції за даною справою Палата лордів описала даний підхід як такий, який «цілком узурпує судову функцію ... під приводом розв'язання питання про тлумачення... Якщо виявлено прогалину в законі, то найкращим способом його усунення повинен стати закон, що вносить до нього зміни». Однак, з плином часу Палата лордів дійшла висновку, що в окремих випадках даний прийом тлумачення доцільно використовувати.

Однією з відносно сучасних справ, в яких питання про тлумачення було вирішено на користь застосування purposive approach, була справа R (Quintavalle) v. Secretary of State for Health (2003). Йшлося про тлумачення закону «Про запліднення людини і ембріології» 1990 р Так, стаття 1 цього закону визначає ембріон як «живий людський ембріон із завершеним процесом запліднення», і використання ембріонів має регулюватися тільки державним органом, а саме Управлінням із запліднення і ембріології людини (HFEA). Однак вже після прийняття закону вченими був винайдений новий спосіб запліднення через клонування, коли створення ембріона відбувається не внаслідок запліднення яйцеклітини, а внаслідок пересадки клітини іншої людини в ядро яйцеклітини. Позиція державних органів в суперечці полягала в тому, що даний вид запліднення повинен, тим не менш, підпадати під сферу регулювання HFEA. Позивачі (організація «За життя» - Pro-Life Alliance) просили суд визнати, що HFEA діє за рамками своїх повноважень. Палата лордів вирішила звернутися до ін- тенції (наміру) Парламенту при прийнятті цього закону. Було відзначено: «Маятник хитнувся на користь тлумачення, виходячи з мети закону внаслідок впливу європейських тенденцій тлумачення». Підсумком рішення стало визнання того факту, що Парламент не ставив завдання виключити клонування з-поміж об'єктів законодавчого регулювання [6, с.76].

Нарешті, найпоширенішим підходом до тлумачення на базі виявлення інтенції (наміру) законодавця є з'ясування загального наміру, цілі прийняття закону. Даний підхід був також застосований Верховним судом США у справі Weber. Суддя Бреннан висловив його наступним чином: «Мета закону полягала в поверненні балансу між білими і кольоровими працівниками на підприємствах; такі програми, як програма підвищення кваліфікації на заводі Кайзер, дозволяли збільшити кількість афроамериканців в рядах працівників заводу, що відповідало безпосередній меті прийняття закону. Таким чином, ідея з'ясування загальної мети прийнятого закону прагне дотриматися демократичного принципу функціонування законодавчої влади в цілому, ставлячи на перше місце не мотиваційну складову законодавчого процесу в особі авторів закону і їх наміри, а загальну локальну задачу, заради якої вони зібралися в Конгресі, щоб прийняти конкретний закон. Однак даний підхід не відповідає на питання, як слід розв'язувати спір, коли формулювання спільної мети закону не вказує на прямі шляхи розв'язання складних ситуацій і справ, що виникають в реальному житті при застосуванні закону. Також відкритим залишається питання: як визначити спільну мету закону, з урахуванням яких джерел?» [6, с. 91].

Погоджуємося з твердженням І. Они- щука, що з точки зору юридичної техніки, інтенція (намір) законодавця розкривається у концепції нормативно-правового акта. Такий намір міститься і в меті закону, а також обґрунтуванні способів досягнення цієї мети. Ціль закону - розв'язання відповідних суспільно-важливих питань. Способами реалізації цілі є відповідні законодавчі рішення: встановлення заборон, прав, обов'язків, затвердження бюджетних витрат, установа державних інститутів тощо [7, с. 252].

Як зауважують В. Ротань, І. Самсін, А. Ярема, не дивлячись на той розвиток, який отримало міжнародне право, воно не утворює такої завершеної системи, як національне право. Тому у сфері міжнародного права існує більше прогалин, ніж у праві національному, що і спонукає звертатися до зовнішніх джерел з метою з'ясування цілей міжнародних договорів. Що стосується національного законодавства, то воно відривається від своїх творців і існує як самостійне соціальне явище, для з'ясування цілей якого немає будь-якої необхідності у зверненні до зовнішніх джерел [8].

Таким чином, варто звернути увагу на рекомендацію, викладену в «Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів» судам при застосуванні положень законів ураховувати цілі і намір законодавця. Так, згідно з пунктом 4 розділуІІ «Суд, застосовуючи положення закону, повинен ураховувати цілі та намір законодавця, інтерпретувати його, виходячи з принципу верховенства права [9].

У своїх рішеннях Конституційний Суд України використовує доктрину інтенціо- налізму. До прикладу, у пункті 17 Рішення Конституційного Суду України №4-р/2018 від 26 квітня 2018року зазначено, що на не- легітимність наміру законодавця, який було втілено в Законі № 5475, чітко вказують і матеріали справи Законопроєкту № 6278. Так, зокрема, в пункті 2 «Шляхи досягнення мети законопроєкту» Пояснювальної записки до Законопроєкту № 6278 зазначено: «Унормовується, що за народною ініціативою можуть бути проведені всеукраїнський референдум щодо прийняття нової редакції Конституції України (здійснено установчу владу Українського народу), законодавчий референдум, у тому числі з метою скасовування окремих законів України». Наведене означає, що намір законодавця, втілений у Законі № 5475, а також обрані ним законодавчі засоби не узгоджуються з Конституцією України [10].

Протиставляючи думку і волю закону думці і волі законодавця, не береться до уваги така обставина: «норма сама по собі не має ні волі, ні думки; вона є сукупністю слів, тобто відомих умовних знаків, за допомогою яких її творець повідомляє громадянам те, що він думає і бажає [11, с. 41].

У тлумаченні не було би потреби, якщо б, за влучним зауваженням Моля, «всі закони явно і безсумнівно розподілялися б за якоюсь зовнішньою надійною ознакою на ясні й неясні - подібно до того, як вони розпадаються на закони та адміністративні розпорядження, на іноземні та державні. Законодавець видає кожен закон за ясний, і судження, що він неясний, представляє лише результат суб'єктивного дослідження і розуміння. Тому положення про те, що ясні закони не потребують тлумачення, містить в собі внутрішнє протиріччя [12, с. 90-91]. Як видається, дана точка зору не витримує критики.

Техніку визначення юридичних термінів з аналізом цілісних пропозицій, мовного контексту (підстав) і цілей (функцій) запропонував Г. Харт. Згодом дослідник доповнив свою методологію шляхом розрізнення «зовнішніх» і «внутрішніх» тверджень, позицій «спостерігача» і «учасника», тобто відбувається диференціація способів вживання юридичних понять або мовних функцій - опису і аскрипції, що мають різні підстави «істинності». Саме ж пояснення поняття права виступає нічим іншим, як реконструкцією «логіки внутрішніх тверджень» [13, с. 239-264].

Висновки

Доктрина інтенціоналізму, зокрема метод тлумачення, виходячи з мети закону, крім Сполученого Королівства та Європейського Союзу застосовується також у практиці Конституційного Суду України та Верховного суду США. В англійській правовій доктрині переважає думка, що процеси аналізу тексту законодавчого акта та спроба виявлення законодавчої інтенції (наміру) взаємопов'язані, але перевага надається тексту. Тому роль судді полягає в тому, щоб віднайти намір автора норми права виходячи з того, що викладено в тексті закону, а не на основі суб'єктивної думки автора.

На наш погляд, з методологічної точки зору визнання в якості найважливішого критерію права і справедливості норми права є фікцією юридичного мислення, оскільки в процесі її інтерпретації неминучим буде продукування бажаного права правозастосовувача, відповідно до якого і прийматиметься рішення. Це бажане право і залишається єдиним критерієм справедливості, особливо в разі збігу з бажаним правом судді вищої інстанції.

Як видається, результати тлумачення повинні зводитися до виявлення волі законодавця, вираженої в словесних формулюваннях закону чи іншого нормативно-правового акта. Інакше створюється можливість відходу від дійсного змісту норми права з тієї причини, що справжні інтенції (наміри) її творця були іншими. Слід також мати на увазі, що спроби знайти «істинний» сенс, укладений законодавцем в правовій нормі, можуть привести до абсолютно протилежного результату.

Список використаних джерел:

1. Касаткин С. Н. Анализ языка и объяснение правовых понятий: философско-лингвистическая методология Г. Харта. Современные подходы к пониманию права и их влияние на развитие отраслевой юридической науки, законодательства и правоприменительной практики: сб. науч. тр. / учреждение образования «Акад. М-ва внутр. дел Респ. Беларусь»; под общ. ред. В. И. Павлова, А.Л. Савенка. Минск : Академия МВД, 2017. С. 99-109.

2. The purposive approach. Corse «Judges and the law» / OpenLearn. URL: https://www. open.edu/openlearn/society-politics-law/ judges-and-the-law/content-section-6.5 (Дата звернення: 15.10.2021).

3. ОвчинниковА.И., ОвчинниковаС.П. Современная теория толкования права: классический и неклассический подходы. Юристъ-Правоведъ. 2007. № 1(20). С. 102-110.

4. Cross R., Bell J., Engle G. Statutory interpretation. 3rd ed. Oxford: Oxford University Press, 2006. 211 p.

5. ElliottC., QuinnF. English legal system. Harlow: Pearson, 2014. 734 p.

6. ВиктороваЭ. Ю. Толкование норм права в Англии и США : дисс. ... д-ра юрид. наук : 12.00.01. Москва, 2019. 273 с.

7. ОнищукІ.І. Правовий моніторинг: проблеми методології, теорії та практики: монографія. Івано-Франківськ - Дрогобич: Коло, 2017. 512 с.

8. Новітнє вчення про тлумачення правових актів : навч. посіб. з курсу тлумачення прав. актів для суддів, що проходять підвищ. кваліфікації, і канд. на посади суддів, що проходять спеціальну підготовку / В. Г. Ротань, І. Л. Самсін, А. Г. Ярема та ін.; за ред.: В. Г. Ротань. Х.: Право, 2013. 752 с. URL: https:// chtyvo.org.ua/authors/Samsin_Ihor/Novitnie_ vchennia_pro_tlumachennia_pravovykh_aktiv/ (Дата звернення: 15.10.2021).

9. Концепція вдосконалення судівниц- тва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів : схвалена Указом Президента України №361/2006 від 10травня 2006року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/361/2 006?find=1&text=%D0%BD%D0%B0%D0%B C%D1%96%D1%80#w1_1 (Дата звернення:

15.10.2021) .

10. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 57 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституцій- ності) Закону України «Про всеукраїнський референдум» №4-р/2018 від 26 квітня 2018 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/v004p710-18#Text (Дата звернення:

15.10.2021) .

11. БеляеваО. М. Толкование норм права. Ученые записки Казанского государственного университета. Гуманитарные науки. 2007. Том 149, кн. 6. С. 39-47.

12. ВаськовскийЕ.В. Цивилистическая методология. Учение о толковании и применении гражданских законов. М.: ЮрИнфоР, 2002. 507 c.

13. Hart,H.L.A. Theory and Definition in Jurisprudence. Aristotelian Society. Supp. Vol.XXIX, 1955. P. 213-264.

References:

1. Kasatkin,S.N. (2017). Analysis of language and explanation of legal concepts: philosophical and linguistic methodology of G. Hart. In: Modern approaches to understanding law and their impact on the development of branch legal science, legislation and law enforcement practice: collection of articles. scientific. tr. / educational institution «Acad. M-va int. cases Resp. Belarus»; under total. ed. V. I. Pavlova, A. L. Savenka. Minsk: Academy of the Ministry of Internal Affairs, 99-109 [in Russian].

2. The purposive approach. Corse «Judges and the law» / OpenLearn. URL: https://www. open.edu/openlearn/society-politics-law/ judges-and-the-law/content-section-6.5 (Last accessed: 15.10.2021).

3. Ovchinnikov,A.I. & Ovchinnikova,S.P. (2007). Modern theory of interpretation of law: classical and non-classical approaches. LawyerLawyer, 1 (20), 102-110 [in Russian].

4. Cross,R., Bell,J. & Engle,G. (2006). Statutory interpretation. 3-rded. Oxford: Oxford University Press.

5. Elliott,C., Quinn F. (2014). English legal system. Harlow: Pearson.

6. Viktorova,E.Yu. (2019). Interpretation of the rule of law in England and the United States: diss. ... d-ra jurid. sciences: 12.00.01. Moscow [in Russian].

7. Onyshchuk, 1.1. (2017). Legal monitoring: problems of methodology, theory and practice. Ivano-Frankivsk-Drohobych: Kolo [in Ukrainian].

8. Rotan,V. G. (Ed.), Samsin,I.L. &

Yarema,A.G. (2013/. The latest doctrine of the interpretation of legal acts. Kharkiv: Pravo. URL: https://chtyvo.org.ua/authors/Samsin_

Ihor/Novitnie_vchennia_pro_tlumachennia_ pravovykh_aktiv/ (Last accessed: 15.10.2021) [in Ukrainian].

9. President of Ukraine. (2006). The concept of improving the judiciary to establish a fair court in Ukraine in accordance with European standards: approved by Decree №361/2006. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/36 1/2006?find=1&text=%D0%BD%D0%B0%D0 %BC%D1%96%D1%80#w1_1 (Last accessed:

15.10.2021) [in Ukrainian].

10. Constitutional Court of Ukraine.

(2018). Decision in the case on the constitutional petition of 57 people's deputies of Ukraine on the compliance of the Constitution of Ukraine (constitutionality) of the Law of Ukraine «On All-Ukrainian Referendum» №4-r/2018. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/

v004p710-18#Text (Last accessed: 15.10.2021) [in Ukrainian].

11. Belyaeva,O.M. (2007). Interpretation of the rule of law. Scientific notes of Kazan State University. Humanities, 149 (6), 39-47 [in Russian].

12. Vaskovsky,Ye.V. (2002). Civilistic methodology. Teaching about the interpretation and application of civil laws. Moscow: YurInfoR [in Russian].

13. Hart,H.L.A. (1955). Theory and Definition in Jurisprudence. Aristotelian Society, Supp. Vol. XXIX, 213-264.

Размещено на Allbest.ru