Міжнародні правові стандарти та їх роль у формуванні глобалістського потенціалу територіальної спільноти

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІЖНАРОДНІ ПРАВОВІ СТАНДАРТИ ТА ЇХ РОЛЬ У ФОРМУВАННІ ГЛОБАЛІСТСЬКОГО ПОТЕНЦІАЛУ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ СПІЛЬНОТИ

Бобровник Денис Олександрович,

кандидат економічних наук,

докторант Інституту законодавства Верховної Ради України

Борисов Денис Олександрович,

аспірант кафедри публічного управління та інноваційного менеджменту НУБіП України

Анотація

Територіальна спільнота (громада) виступає первинним концептом локально-глобального виміру місцевого самоврядування. В умовах глобалізації, особливо її правової форми, на рівні територіальної громади в межах інституту місцевого самоврядування, що існує та функціонує на території відповідної держави - члена міжнародної спільноти, завдяки ком- петенційним повноваженням органів місцевого самоврядування, що сформовані територіальними громадами, та діяльність яких скерована на вирішення питань місцевого значення, формується локальна система реалізації, охорони, захисту та гарантування конституційних прав, свобод і обов'язків людини та громадянина. Ці права на рівні функціонування локального соціуму виступають як муніципальні права людини, особистості, члена територіальної громади. При цьому роль глобалізації в зазначених процесах можна визначити як прогресивну, детермінуючу, демократизуючу. Водночас зрівняльна домінанта глобалізації негативно впливає на існування та функціонування територіальної громади, її подальший розвиток, нівелюючи її індивідуальність та особливість. Заради справедливості слід відзначити, що саме тут глобалізація відчуває суттєвий спротив територіальної громади наведеним телеологічним домінантам.

Мета статті полягає в обґрунтуванні ролі міжнародних стандартів у формуванні глобалістського потенціалу територіальної громади.

Наукова новизна полягає в дослідженні міжнародно-правових стандартів у сфері прав і свобод людини, що завдяки їх універсальному рівню розробки, формального закріплення й подальшої легалізації в межах міжнародного співтовариства або регіональних співтовариств держав, появі системи міжнародно-правових зобов'язань щодо їх відповідного закріплення в національному конституційному правопорядку, а також щодо легалізації міжнародно-договірного контролю за їх виконанням державами-підписантами, - напряму детермінують появу, формування відповідних тенденцій та феноменологізацію глобалістського потенціалу людини, що виступає жителем-членом ТГ Необхідно зазначити, що такі профільні тенденції підсилюються не тільки на рівні ТГ, завдяки її функціонуванню, а й завдяки впливу на цей процес факторів глобалізації, в основі якої лежать процеси конвергенції, типізації й уніфікації основоположних форм життєдіяльності людини, що проявляються, формуються та реалізуються нею в колективному соціумі, завдяки процесам її соціалізації, набуття різного рівнів габітусів та формуванню ознак інтерсуб'єктивності.

Висновки. Яскравим свідченням становлення глобалістського потенціалу територіальних громад є відповідні проблеми, з якими стикаються держави під час виконання міжнародних договірних норм, що виступають МПС МСВ. Прикладом тут може слугувати Україна. Враховуючи те, що наша держава є активним учасником загальносвітових інтеграційних процесів, вона включила у конституційно-правове регулювання національної сфери МСВ значну кількість МПС про МСВ, що містяться в міжнародних договорах, підписаних нею, використовуючи механізм національної імплементації норм міжнародного права до чинного національного конституційного законодавства.

Ключові слова: об'єднані територіальні громади, інструменти розвитку громад, місцеве самоврядування, глобалізація, міжнародні правові стандарти, механізми державного управління.

Abstract

Bobrovnyk Denys O.,

PhD, Institute of Legislation of the Verkhovna Rada of Ukraine

Borysov Denys O.,

Postgraduate student of the Department of Public Administration and Innovation Management, National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine

INTERNATIONAL LEGAL STANDARDS AND THEIR ROLE IN FORMING THE GLOBALIZATION POTENTIAL OF TERRITORIAL COMMUNITY

Territorial community (community) acts as the primary concept of local-global dimension of local self-government, because in globalization, especially its legal form, at the level of territorial community within the institution of local self-government that exists and operates in the member state of the international community. Competent powers of local governments formed by territorial communities, and whose activities are aimed at addressing issues of local importance, ie issues of formation, definition, understanding and resolution of which depends stable, optimal existence and functioning of the community and each of its members, - a local system of realization, protection, protection and guarantee of constitutional rights, freedoms and responsibilities of man and citizen, which at the level of functioning of local society act as municipal rights of man, individual, member of the territorial community, - the role of global in these processes can be defined as progressive, determining, democratizing. At the same time, the equalizing dominance of globalization negatively affects the existence and functioning of the territorial community, its further development, leveling its individuality and uniqueness - in fairness it should be noted that globalization is significantly opposed by the territorial community to these teleological dominants.

The purpose of the article is to substantiate the role of international standards in shaping the global potential of the territorial community.

The scientific novelty is the study of the international legal standards in the field of human rights and freedoms, which due to their universal level of development, formal consolidation and subsequent legalization within the international community or regional communities, the emergence of a system of international legal obligations to enshrine them in national constitutional order, as well as the legalization of international treaty control over their implementation by signatory states - directly determine the emergence, formation of relevant trends and phenomenology of globalist potential of a person who is a resident of territorial community, which exists and operates in the local selfgovernment. Moreover, it should be noted that such profile trends are amplified not only at the level of territorial community, due to its functioning, but also due to the impact on this process of globalization, which is based on convergence, typification and unification of fundamental forms of human life. are realized by it in the collective society, thanks to the processes of its socialization, acquisition of different levels of habit and the formation of signs of intersubjectivity

Conclusions. Relevant evidence of the globalization potential of territorial communities are the relevant problems faced by states in the implementation of international treaty norms - the example of Ukraine - given that our country is an active participant in global integration processes, she included in the constitutional and legal regulation of the national sphere of local self-government a significant number international legal standards of local self-government contained in international treaties signed by it, using the mechanism of national implementation of international law to the current national constitutional legislation.

Key words: united territorial communities, community development tools, local self-government, globalization, international legal standards, public administration mechanisms.

Постановка проблеми

Незважаючи на те, що термін «міжнародні стандарти прав людини» нині широко застосовується й зустрічається практично у всіх значущих міжнародних документах, його загальновизнана дефініція відсутня, причому як на доктринальному, так і на нормативному рівнях. Водночас об'єктивізація однакового змістовно-семантичного розуміння правового явища «міжнародні правові стандарти» та міжнародно-правової й державно-правової феноменології «міжнародні правові стандарти прав людини» зумовлені як практичною необхідністю узгодження юридичних дефініцій, принципів, норм, процедур на національному рівні відповідно до МПС, так і необхідністю забезпечення застосування термінологічної системи «міжнародні правові стандарти» на основі загального принципу правової визначеності з метою досягнення його адекватного з'ясування та роз'яснення. Крім того, дослідження сутності та правової природи МПС прав і свобод людини дозволяє розглянути питання про форми існування таких стандартів і виявити їх значущість для правозастосовної діяльності.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Доктринальні дослідження в рамках проблематики МПС стосуються лише окремих її аспектів, обмежуючись такими питаннями: міжнародними стандартами в міжнародному праві прав людини (О. В. Зайчук, Н. І. Карпачова, Н. М. Оніщенко, М. П. Орзіх, П. М. Рабінович, О. М. Руднєва, П. Сігарт, В. Я. Тацій та ін.), міжнародні стандарти місцевого самоврядування (М. О. Баймуратов, І. В. Балабанова, О. В. Батанов, В. С. Журавський, О. Л. Копиленко, О. О. Кравець та ін.), міжнародні виборчі стандарти (Ю. Б. Ключковський, Ю. С. Шемшученко та ін.).

Отже, відсутність вітчизняних комплексних досліджень категорії «міжнародні правові стандарти», розкриття особливостей їх впливу не тільки на становлення і розвиток конституційного права України, з'ясування їх місця у сфері прав, свобод та обов'язків людини і громадянина в конституційному праві України, а й на формування та посилення глобалістського потенціалу територіальної громади (далі - ТГ), що існує та функціонує у сфері місцевого самоврядування (далі - МСВ) в ординарних умовах стану повсякденності актуалізують проблематику нашого дослідження, її теоретичне і практичне значення для розвитку національного правотворення у сфері конституційного та муніципального права України, а також імплементації міжнародних правових стандартів до національного конституційного законодавства України. Наведена проблематика актуалізується нерозвиненістю відповідного законодавства та недостатністю узагальнень практики й зарубіжного досвіду з наведених питань.

Мета статті - розкрити роль міжнародних стандартів у формуванні глобалістського потенціалу територіальної громади.

Виклад основного матеріалу дослідження

Розкриття ролі і значення МПС в становленні глобалістського потенціалу територіальної громади об'єктивно потребує визначення феноменології МПС на доктринальному рівні, бо, як вже зазначалося, на нормативному рівні єдиний підхід до дефінітивного визначення МПС відсутній.

На нашу думку, міжнародне право розвилося зі звичаю, який і нині не втратив свого значення, тому норми міжнародного права поділяються на дві групи: норми звичаєвого права і норми, що виникли в результаті узгодження волевиявлення держав [1]. Остання група норм міжнародного права займає в його нормативному масиві значне місце, тому що, поступаючись об'єктивним вимогам стабільності міжнародного права, однозначності у визначенні прав і обов'язків учасників міжнародних відносин, договірні норми витиснули норми звичаєвого права [2, с. 24]. Отже, МПС є договірними нормами (релятивістський критерій. - Авт.).

Науковці зазначають, що МПС є результатом зусиль міжнародного співтовариства держав щодо оптимізації й уніфікації феноменології міжнародного нормопроєктування та нормотворчості (критерій міжнародного нормотворення. - Авт.), з метою однакового нормативного врегулювання найважливіших питань міжнародного співробітництва (телеологічно-уніфікаційний критерій. - Авт.), - шляхом їх закріплення в міжнародних багатосторонніх угодах договірного характеру як норм міжнародного права з подальшим запозиченням їх національними правовими системами, зокрема системами національного конституційного законодавства (критерій запозичення МПС національним конституційним правом. - Авт.) [3, с. 243].

Американський дослідник, професор М. Мутуа зазначав, що існує тенденція використовувати терміни «стандарт», «норма» і «право» як взаємозамінні, тобто так, якщо б вони були синонімами або мали ідентичний зміст [3, р. 557] (номенологічний критерій. - Авт.).

Російський вчений С. М. Оганесян визначає стандарти як «норми сучасного міжнародного права, що передбачають такі загальнодемократичні вимоги та обов'язки держав, які вони повинні з урахуванням особливостей свого суспільного устрою, національного розвитку і т. п. втілити й конкретизувати в своїх системах» [4, с. 18] (облігаторно-імплементаційний критерій. - Авт.).

Інший російський дослідник А. М. Склізьков вважає, що «загальновизнані принципи та норми міжнародного права встановлюють міжнародні правові стандарти - єдині мінімальні норми і вимоги до правового регулювання суспільних відносин» [5, с. 14] (мінімально-облігаторний критерій. - Авт.).

Характерологічні критерії, що визначено нами вище, зберігають свою актуальність і для ідентифікації МПС прав і свобод людини.

Так, визначаючи такі МПС, М. В. Спеси- вів вважає, що їх допустимо розглядати як загальновизнані положення міжнародних актів (критерій загального визнання. - Авт.) обов'язкового і рекомендаційного характеру, а також принципи міжнародного права (класифікаційно-видовий критерій. - Авт.), що закріплюють фундаментальні права особистості (предметно-об'єктний критерій. - Авт.), які мають визначальне значення для захисту людини від незаконних та необгрунтованих дій з боку держави, посадових та інших осіб, що порушують або обмежують ці права (критерій визначення кола суб'єктів посягання. - Авт.), а також виконують функцію орієнтира для всіх держав при регламентації й забезпеченні прав своїх громадян [6] (функціонально-визначальний критерій. - Авт.).

Отже, наведені ознаки щодо доктринального визначення МПС у загальному їх розумінні, а також МПС прав і свобод людини дають можливість визначити їх ідентифікаційні ознаки у відповідній послідовності, а саме:

- вони є нормами міжнародних багатосторонніх договорів (як міждержавних, так і таких, що укладені в межах інституцій глобального громадянського суспільства) (онтологічна ознака. - Авт.);

- вони є результатом діяльності міжнародного співтовариства держав у сфері оптимізації й уніфікації феноменології міжнародного нормопроєктування та нормотворчості (нор- мотворення) (технологічна ознака. - Авт.);

- зазвичай МПС фіксують та відображають загальновизнані положення (норми) міжнародних актів обов'язкового та рекомендаційного характеру, а також принципи міжнародного права, що закріплюють фундаментальні права особистості (структурно-джерелознавча ознака. - Авт.);

- метою МПС виступає однакове нормативне врегулювання найважливіших питань міжнародного співробітництва через їх договірну легалізацію (регулятивно-визначальна ознака. - Авт.);

- МПС встановлюють єдині мінімальні норми і вимоги до правового регулювання суспільних відносин з метою їх якомога більшого розповсюдження серед держав - членів міжнародного співтовариства (мінімально-облігаторна ознака. - Авт.);

- норми міжнародного права, що виступають як МПС, з метою їх належної й ефективної реалізації повинні бути запозичені національними правовими системами дер- жав-підписантів, зокрема системами їх національного конституційного законодавства (ознака опосередкованої дії. - Авт.);

- таке запозичення відбувається завдяки використанню імплементаційного механізму (імплементаційна ознака. - Авт.);

- підписання державами-учасниками відповідних міжнародних угод, що містять МПС, означає взяття ними відповідних міжнародно-правових зобов'язань по виконанню норм міжнародного права на їх території суб'єктами національного конституційного права (національно-облігаторна ознака. - Авт.);

- телеологічною домінантою МПС виступає захист людини від незаконних та не- обґрунтованих дій з боку держави, її органів, посадових та інших осіб, що порушують або обмежують її права (телеологічна ознака. - Авт.);

- МПС виконують функцію орієнтира для всіх держав при регламентації та забезпеченні прав своїх громадян (стандартизовано-проспективна ознака. - Авт.).

Підсумовуючи наведені положення, можна стверджувати, що МПС у сфері прав і свобод людини, завдяки їх універсальному рівню розробки, формального закріплення й подальшої легалізації в межах міжнародного співтовариства або регіональних співтовариств держав, появі системи міжнародно-правових зобов'язань щодо їх відповідного закріплення в національному конституційному правопорядку, а також щодо легалізації міжнародно-договірного контролю за їх виконанням державами-підписантами, - напряму детермінують появу, формування відповідних тенденцій та феноменологізацію глобалістського потенціалу людини, що виступає жителем - членом ТГ, яка існує та функціонує в умовах МСВ. Необхідно зазначити, що такі профільні тенденції підсилюються не тільки на рівні ТГ, завдяки її функціонуванню, а й завдяки впливу на цей процес факторів глобалізації, в основі якої лежать процеси конвергенції, типізації й уніфікації основоположних форм життєдіяльності людини, що проявляються, формуються та реалізуються нею в колективному соціумі, завдяки процесам її соціалізації, набуття різного рівнів габітусів та формуванню ознак інтерсуб'єктивності.

Тому безпосередній вплив на формування глобалістського потенціалу саме ТГ здійснюють МПС локальної демократії або МПС МСВ.

Наведена проблематика торкається однієї з найважливіших проблем сучасного національного та глобального муніципалізму, який є органічною частиною конституціоналізму національного та глобального. Йдеться про формування в умовах державності та глобалізації правового простору (далі - ПП) МСВ, що виступає сферою життєдіяльності і людини, і ТГ, а також інституцій громадянського суспільства (далі - ГС), що створюються жителями - членами ТГ для задоволення своїх екзистенційних потреб та реалізації аналогічних інтересів. Важливим у цьому аспекті є контроль громади за вибраними нею органами й посадовими особами місцевого самоврядування [7], у тому числі із використанням кращих зарубіжних практик [8].

Отже, можна погодитися із вченим-муніципалістом М.О.Баймуратовим [9, с.20-21], який стверджує, що у широкому сенсі ПП МСВ та діяльність в ньому інституцій ГС пов'язані не тільки із визначенням єдиних за характером правових приписів, а й формуванням системного конгломерату ненормативних поведінкових настанов, відносин, що формують нові принципи та прообрази соціальних умов існування локальної людської спільноти (ТГ) у контексті розробки, утвердження й застосування єдиних цінностей (муніципальних особистісних, міжособистісних, групових, колективних) для їх реалізації в рамках певної ТГ та відповідної території (простору). При цьому він обґрунтовано вважає, що саме у цьому - широкому інтеграційному інституційно-облігаторному та предметно-просторовому сенсі, - воно є тісно пов'язаним із природними механізмами існування людського соціуму як уособлення існування осередку людської цивілізації, а вони, своєю чергою, з механізмом правового регулювання, з соціально-політичними, економічними, організаційними та іншими умовами реалізації права на рівні локального соціуму, що створює фактично правовий простір для діяльності недержавних інституцій ГС на рівні МСВ і в межах ТГ із метою реалізації багатоманітних інтересів жителів територій - членів ТГ.

Вважаємо, що такий доктринальний підхід володіє великим методологічним потенціалом щодо визначення й розуміння глобалістського потенціалу ТГ, завдяки її основоположній ролі як первинного колективного осередку людської цивілізації в ініціації, створенні, продукуванні, актуалізації, активізації системного комплексу соціальних відносин, що володіють стереотипними характеристиками відносно становлення, формування та реалізації форм життєдіяльності, що виникають у ТГ, але мають вихід не тільки на локальний, а й на універсально-глобальний рівень, бо є вітально-об'єктивованими, екзистенційно-детермінованими, праксеологічно-необхідними, діяльнісно-характерними, поведінково-схожими, - причому як для територіальної людської спільноти як такої, так і для її жителів-членів.

Можна також стверджувати, що ПП МСВ володіє суттєвим нормотворчим та самоврядним потенціалом і для виникнення в перспективі МПС прав і свобод людини, бо, з одного боку, він являє собою ту сферу соціального простору, на яку поширюється дія норм права, що становить «ціннісно-нормативну систему, яка впливає на поведінку учасників соціальних відносин у суспільстві, які внаслідок цього стали одночасно і правовими відносинами» [10], а з іншого, - він детермінує, продукує та стимулює розробку широкого кола відносин недержавної природи індивідуального, міжособистісного, індивідуально-групового, міжгрупового, індивідуально-колективного характеру, що виникають у сфері діяльності ГС та його інституцій, підсилюють і стимулюють як самоврядну основу МСВ, так і його нормативно-правову базу через запозичення таких відносин (принаймні, найважливіших із них) локальним нормотворцем, а в перспективі і законодавцем [9, с. 21], причому як національним (включення в національний законодавчий масив норм міжнародного права, що виникли на основі раніше вже запозичених національних об'єктів правового регулювання міжнародним правом, як об'єктів міжнародно-правового регулювання), так і міжнародним (включення запозичених на рівні держав об'єктів правового регулювання в міжнародні багатосторонні міждержавні договори).

Крім того, можна стверджувати, що важливою стратегічною ознакою муніципального права держав є те, що воно регламентує та регулює правові відносини, які виникають між жителями - членами ТГ, безвідносно до того, яким правовим станом вони володіють - тобто, чи є вони громадянами держави свого знаходження, або іноземними громадянами, апатридами, біженцями, які законно перебувають і проживають на території іншої держави.

Отже, по суті, йдеться про відтворення мікроскопічної копії людської популяції, своєрідний «мікросвіт», що історично, географічно, територіально, соціально, ресурсно, організаційно, нормативно, конотаційно, наративно створюється, існує та функціонує, а також розвивається на території конкретної держави на рівні її локального соціуму та фактично відображає у мініатюрі всі екзистенційні питання існування та функціонування людської цивілізації у її повсякденному вимірі та розумінні [11].

Сповідуючи джерелознавчо-фіксований підхід, вітчизняні дослідники О. В. Петришин та О. О. Петришин стверджують, що сьогодні в нашій державі існує велика кількість окремих правових норм, що в тому чи іншому обсязі закріплюють міжнародно-правові стандарти у сфері МСВ. Здебільшого ці норми містяться у підписаних та ратифікованих Україною міжнародних договорах: конвенціях, деклараціях або інших документах, що закріплюють загальноприйняті засади і принципи організації та функціонування МСВ, хоча існує низка норм, що лише опосередковано впливають на вказані відносини, закріплюючи права людини та громадянина, загальні засади демократичного устрою тощо [12, с. 85-86].

Отже, йдеться не тільки про поліджерельність МПС МСВ, а й про їх поліпредметність, і в деякому розумінні їх полісемічність, бо вони закріплюють не тільки засади та найважливіші аспекти функціонування інституту локальної демократії, але й права і свободи людини, що існують та функціонують в умовах реалізації самоорганізації та самоідентифікації людини-жителя й одночасно члена ТГ, що мають типізований характер для всіх людей, які виступають як члени локального соціуму та здійснюють свій життєвий цикл в умовах МСВ. Звідси, йдеться про закріплення МПС відносно інтересів людини, основоположних настанов її соціалізації, основоположних типових атитюдів, що детермінують виникнення й реалізацію однакових поведінково-діяльнісних настанов людини, формують загальні засади її комунікації, колаборації, інтерсуб'єктивності, причому не тільки людини, а й її груп та асоціацій у межах ТГ та засади її загального конституційно-правового статусу поза рамками будь-якої держави. Саме в цьому бачиться роль і значення МПС МСВ у формуванні глобалістського потенціалу ТГ.

Стверджуючи, що МПС МСВ закріплюють відповідні принципові засади локальної демократії, що, по-перше, вже є принципами міжнародного права, а, по-друге, повинні бути реалізованими на теренах демократичних держав - підписантів профільних міжнародних угод, що містять такі МПС, - треба погодитися також із тим, що загальні принципи міжнародного права поряд із ключовими міжнародними договорами у цій сфері здійснюють значний вплив на формування правової бази МСВ будь-якої сучасної держави [12; 14] (що фактично вже, з одного боку, уніфікує, а з іншого - типізує, універсалізує та глобалізує профільний предмет правового регулювання вже на рівні національної держави). Крім того, існуюча європейська практика щодо імплементації норм міжнародних договорів у внутрішнє законодавство держав, що визнають примат міжнародного права, є досить однорідною та закономірною, незважаючи на те, що питання взаємодії зазвичай належить до виключної компетенції держави.

Така політика перш за все сприяє:

а) укріпленню соціальних, економічних та політичних зв'язків європейського простору (у контексті МСВ, сприяє формуванню європейського правового простору локальної демократії. - Авт.);

б) поглибленню процесів глобалізації та стандартизації (в розумінні МСВ, це сприяє підвищенню рівня та вдосконаленню міжнародного договірного нормотворення / нормопроєктної діяльності та нормотворчості в межах міжнародного договірного права/);

в) забезпеченню рівного обсягу громадянських та політичних прав людини (в розумінні МСВ це формування МПС прав людини на рівні локальної демократії й одночасно обсягу прав людини в межах її національного конституційно-правового статусу) [12; 15];

г) формуванню єдиних конотацій та наративів відносно ролі МПС МСВ щодо формування та вдосконалення глобалістського потенціалу ТГ саме завдяки конвергенції правових систем у міжнародному договірному праві, уніфікації, адаптації, гармонізації, універсалізації, глобалізації загальних підходів та використання аналогічних нормативних зразків щодо легалізації прав і свобод людини [13; 14]).

Висновки

право легалізація територіальний міжнародний

Дослідження основоположних факторів, що впливають на формування глобалістського потенціалу територіальної громади, дає можливість зробити такі висновки:

- концепт «права людини» відіграє стратегічну роль у формуванні міжнародної правосуб'єктності територіальної людської спільноти в умовах глобалізації, що напряму сприяє формуванню глобалістського потенціалу територіальних громад;

- усвідомлення та реалізація тенденцій у сфері формування МПС ТГ в умовах глобалізації за вказаними нами трьома напрямами: у сфері глобалізації прав людини; у сфері формування міжнародних правових стандартів, включаючи відповідні стандарти у сфері прав людини та у сфері МСВ; у сфері формування й реалізації методологічних та технологічних настанов глобального конституціоналізму, - буде не тільки сприяти виконанню цього завдання стратегічного доктринально-теоретичного й одночасно праксеологічно-функціонального характеру, а й активізувати процеси становлення, формування та посилення глобалістського потенціалу ТГ;

- наведені міжнародно-правові обов'язки держави щодо прав і свобод людини, що складають нормативну основу глобального конституціоналізму, але фактично реалізуються на локальному рівні соціуму, у межах громади та на рівні МСВ, в ординарних умовах повсякденності детермінують, активізують, рефлексують, актуалізують процеси формування та посилення глобалістського потенціалу ТГ;

- яскравим свідченням становлення глобалістського потенціалу ТГ є відповідні проблеми, з якими стикаються держави під час виконання міжнародних договірних норм, що виступають МПС МСВ. Прикладом тут може слугувати Україна. Враховуючи те, що наша держава є активним учасником загальносвітових інтеграційних процесів, вона включила у конституційно-правове регулювання національної сфери МСВ значну кількість МПС про МСВ, що містяться в міжнародних договорах, підписаних нею, використовуючи механізм національної імплементації норм міжнародного права до чинного національного конституційного законодавства.

Список використаних джерел

1. Батанов О.В. Конституційно-правовий статус територіальних громад в Україні: монографія / За заг. ред. В. Ф. Погорілка. Київ: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. 512 с.

2. Баймуратов М. О., Мартиновський Д. П. Міжнародні правові стандарти в конституційному праві України: питання історії, теорії і практики становлення, сприйняття та застосування: монографія. Одеса: Фенікс, 2021. 284 с.

3. Mutua M.W. Standard Setting in Human Rights: Critique and Prognosis. Human Rights Quarterly. 2007. Vol. 29. P 547-630.

4. Оганесян С. М. Понятие международных стандартов прав человека. Междунар. публичное и частное право. 2008. №2. С. 18-22.

5. Склизков А.Н. Принцип непосредственности уголовного судопроизводства: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. Владивосток: Дальневост. гос. ун-т, 2007. 22 с.

6. Спесивов Н. В. Сущность международных стандартов прав человека. (Дата звернення: 07.10.2021).

7. Мищак І. М. Законодавче забезпечення місцевого самоврядування в Україні та перспективи його удосконалення. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2013. № 1. С. 54-57.

8. Мищак І. М. Механізми контролю громади за діяльністю депутатів місцевих рад в Україні та Польщі (порівняльно-правовий аналіз). Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2016. № 1. С. 56-61.

9. Баймуратов М. О. Роль громадянського суспільства у формуванні правового простору місцевого самоврядування України. Децентралізація публічної влади в Україні: здобутки, проблеми та перспективи: матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції (21 травня 2021 р., м.Львів) / за наук. ред. проф. О. В. Батанова, доц. Р. Б. Бедрія. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2021. C. 17-23.

10. Азизова В.Т. Правовое пространство как объект аксиологического исследования. (Дата звернення: 07.10.2021).

11. Папаяні С.В. Інтернаціоналізація в умовах глобалізації: конституційно-правовий аналіз. (Дата звернення: 07.10.2021).

12. Петришин О.В., Петришин О.О. Міжнародні стандарти місцевого самоврядування в контексті євроінтеграційних процесів в Україні. Вісник Національної академії правових наук України. 2016. № 1 (84). С. 84-91.

13. Oleksander Kopylenko, Mykhailo Baimuratov, Inna Gryshova. (2018). The Phenomenon of Leadership in the Municipal Authority in Ukraine. In: StrielkowskiW., Sustainable Leadership for Entrepreneurs and Academics. Springer Proceedings in Business and Economics. Springer. P. 151-162.

14. Гасім С., Гришова І., Журавльов О. (2021). Публічна політика інституційних трансформацій в умовах глобальної пандемії. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України, (1), 75-91.

15. БобровникД.О. Глобалістський потенціал територіальної громади: теоретичні підходи до визначення. Часопис Київського університету права. 2019. № 2. С. 79-85.

References

1. Batanov,O.V. (2003). Konstytutsiino-pravovyi status terytorialnykh hromad v Ukraini / za zah. red. V F. Pohorilka. Kyiv: Kontsern «Vydavnychyi Dim «In Yure» [in Ukrainian].

2. Baimuratov, M. O., Martynovskyi, D. P. (2021). Mizhnarodni pravovi standarty v konstytutsiinomu pravi Ukrainy: pytannia istorii, teorii i praktyky stanovlennia, spryiniattia ta zastosuvannia. Odesa: Feniks [in Ukrainian].

3. Mutua,M.W. (2007). Standard Setting in Human Rights: Critique and Prognosis. Human Rights Quarterly, vol. 29, 547-630.

4. Ohanesian, S. M. (2008). Poniatye mezhdunarodnykh standartov prav cheloveka. Mezhdunar. publichnoie i chastnoie pravo, 2, 18-22 [in Russian].

5. Sklyzkov,A.N. (2007). Printsyp neposredstvennosti uholovnoho sudoproizvod-stva: avtoref. dys. ... kand. yuryd. Nauk: 12.00.09. Vladyvostok: Dalnevost. hos. un-t [in Russian].

6. Spesyvov, N. V. Sushchnost mezhdunarodnykh standartov prav cheloveka. (Last accessed: 07.10.2021) [in Russian].

7. Myshchak,I.M. (2013). Zakonodavche zabezpechennia mistsevoho samovriaduvannia v Ukraini ta perspektyvy yoho udoskonalennia. Naukovi zapysky Instytutu zakonodavstva Verkhovnoi Rady Ukrainy, 1, 54-57 [in Ukrainian].

8. Myshchak,I.M. (2016). Mekhanizmy kontroliu hromady za diialnistiu deputativ mistsevykh rad v Ukraini ta Polshchi (porivnialno-pravovyi analiz). Naukovi zapysky Instytutu zakonodavstva Verkhovnoi Rady Ukrainy, 1, 56-61 [in Ukrainian].

9. Baimuratov,M.O. (2021). Rol hromadianskoho suspilstva u formuvanni pravovoho prostoru mistsevoho samovriaduvannia Ukrainy. In: Detsentralizatsiia publichnoi vlady v Ukraini: zdobutky, problemy ta perspektyvy: materialy III Vseukrainskoi naukovo-praktychnoi konferentsii (21 travnia 2021 r., m. Lviv) / za nauk. red. prof. O. V. Batanova, dots. R. B. Bedriia. Lviv: LNU imeni Ivana Franka, 17-23 [in Ukrainian].

10. Azyzova, V. T. Pravovoe prostranstvo kak obyekt aksyolohycheskoho issledovanyia. (Last accessed: 07.10.2021) [in Russian].

11. Papaiani, S.V. Internatsionalizatsiia v umovakh hlobalizatsii: konstytutsiino-pravovyi analiz. (Last accessed: 07.10.2021) [in Ukrainian].

12. Petryshyn, O. V., Petryshyn, O. O. (2016). Mizhnarodni standarty mistse- voho samovriaduvannia v konteksti yevrointehratsiinykh protsesiv v Ukraini. Visnyk Natsionalnoi akademii pravovykh nauk Ukrainy, 1 (84), 84-91 [in Ukrainian].

13. Oleksander Kopylenko, Mykhailo Baimuratov, Inna Gryshova. (2018). The Phenomenon of Leadership in the Municipal Authority in Ukraine. In: Strielkowski W., Sustainable Leadership for Entrepreneurs and Academics. Springer Proceedings in Business and Economics. Springer, 151-162.

14. Hasim, S., Hryshova, I., Zhuravlov, O. (2021). Publichna polityka instytutsiinykh transformatsii v umovakh hlobalnoi pandemii. Naukovi zapysky Instytutu zakonodavstva Verkhovnoi Rady Ukrainy, 1, 75-91. https:// doi.org/10.32886/instzak.2021.01.08 (Last accessed: 07.10.2021) [in Ukrainian].

15. Bobrovnyk,D.O. (2019). Hlobalistskyi potentsial terytorialnoi hromady: teoretychni pidkhody do vyznachennia. Chasopys Kyivskoho universytetu prava, 2, 79-85 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru