Сучасний муніципалізм: теоретико-доктринальні підходи до розуміння, визначення та легалізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інституту законодавства Верховної Ради України

Сучасним муніципалізм: теоретико-доктринальні підходи до розуміння, визначення та легалізації

Посторонко Інна Георгіївна, аспірантка



Анотація

У вітчизняній науці муніципального права дослідження феноменології сучасного муніци- палізму дають певне уявлення про онтологічні аспекти галузі, але не формують чіткого концепту запозичення цього феномену в національну систему права і систему законодавства й теорій, на основі яких воно має відбуватися. Системного і комплексного осмислення феномену сучасного муніципалізму у правовій науці так і не відбулося. Отже, його призначення необхідно посилювати через активізацію дослідження параметральних ознак і розвиток концепцій муніципально-правових відносин та системи індивідуальних муніципально-правових відносин, в яких бере участь житель-член територіальної громади, що функціонує на локальному рівні соціуму в умовах місцевого самоврядування в межах зазначеної громади в ординарному стані повсякденності.

Метою статті є дослідження теоретико-доктринальних підходів до розуміння, визначення та легалізації сучасного муніципалізму.

Наукова новизна визначається тим, що конституційна легалізація місцевого самоврядування як політико-правового інституту та рівня публічної влади (див. ст. 5, 7, розд.ХІ Конституції України), активні процеси реформування, що розгортаються в державі на локальному рівні існування і функціонування соціуму в умовах муніципальної реформи, актуалізують феноменологію сучасного муніципалізму й наукові розвідки щодо його розуміння та визначення.

Спроби дослідити і визначити теоретико-доктринальні підходи до розуміння, визначення та легалізації сучасного муніципалізму, враховуючи його особливу важливість для становлення й розвитку демократичної правової державності, об'єктивно потребують розгляду цього феномену з різних позицій та із застосуванням комплексу методів сучасного юридичного знання.

Феноменологія сучасного муніципалізму, не дивлячись на наявність великої кількості наукових розвідок з місцевого самоврядування та муніципального права у вітчизняній юридичній науці, системно і комплексно практично не досліджувалася - наукові розвідки сучасних вітчизняних вчених-муніципалістів, що присвячено саме профільній проблематиці, на нашу думку, тільки передують процесам глибокого та ґрунтовного її освоєння, тому вона залишається актуальною і вельми привабливою, причому як з позицій телеології сучасної демократичної правової державності, доктринальних позицій, так і з позицій її нормативно-правового супроводження та забезпечення.

Висновки. Особлива важливість феноменології сучасного муніципалізму визначається, насамперед, тим, що вона є іманентною феноменологією іншої, більш масштабної багаторівневої та полісемічної феноменології, що виступає одночасно: а) телеологічною домінантою розвитку держави і права, б) метою соціально-політичного розвитку суспільства, в якому буде гарантована реалізація основоположних прав і свобод людини, - феноменології демократичної правової державності.

Без муніципальної складової демократичної правової державності, зокрема в її суб'єктному розумінні (людина та її асоціації як носії демократичних і правових цінностей) та в нормативно-інструментальному забезпечені (механізми демократичного періодичного оновлення та зміни кадрового складу органів публічної влади), така державність об'єктивно не може існувати та функціонувати, - це детерміновано великою кількістю локальних і загальних тенденцій, державотворчих і правотворчих процесів, що виникають, формуються, проявляються, динамічно розвиваються і реалізуються саме на локальному рівні соціуму в умовах місцевого самоврядування, в межах територіальної громади та в ординарному стані повсякденності.

Врахування характерологічних змістовних, функціональних, наративних, конотаційних, контекстуальних та ідентифікаційних рис феноменології сучасного муніципалізму дає можливість визначити, осмислити та зрозуміти системні критерії, що формують, детермінують, актуалізують і трансформують досліджувану феноменологію в сучасний період розвитку демократичної держави.

Ключові слова: місцеве самоврядування, сучасний муніципалізм, демократична правова державність, територіальна громада, права людини.



Abstract

Postoronko Inna H., graduate student of the Institute of Legislation of the Verkhovna Rada of Ukraine

MODERN MUNICIPALISM: THEORETICAL AND DOCTRINAL APPROACHES TO UNDERSTANDING, DEFINITION AND LEGALIZATION

In the domestic science of municipal law, studies of the phenomenology of modern municipalism give some idea of the ontological aspects of the industry, but do not form a clear concept of borrowing this phenomenon from the national legal system and the system of legislation and theories on which it should take place. Systematic and comprehensive understanding of the phenomenon of modern municipalism in legal science has not happened. Therefore, its purpose needs to be strengthened through intensification of research of its parametric signs and development of concepts of municipal legal relations and system of individual municipal legal relations in which the inhabitant-member of the territorial community functioning at local level of a society in the conditions of local selfgovernment within the specified community. in the ordinary state of everyday life.

The purpose of the article is to study theoretical and doctrinal approaches to understanding, defining and legalizing modern municipalism.

The scientific novelty is determined by the fact that the constitutional legalization of local self-government as a political and legal institution and the level of public authority (see Articles 5, 7, ChapterXI of the Constitution of Ukraine), active reform processes unfolding in the state at the local level and functioning of society in the conditions of municipal reform, actualize the phenomenology of modern municipalism and scientific research on its understanding and definition.

Attempts to explore and define theoretical and doctrinal approaches to understanding, defining and legalizing modern municipalism, given its special importance for the formation and development of democratic rule of law, objectively require consideration of this phenomenon from different perspectives and using a systematic set of methods of modern legal knowledge.

The phenomenology of modern municipalism, despite the presence of a large number of scientific investigations on local self-government and municipal law in domestic legal science has not been systematically and comprehensively studied - scientific investigations of modern domestic municipal scientists, which are devoted to our profile issues. deep and thorough development, so it remains relevant and very attractive, both from the standpoint of the teleology of modern democratic rule of law, doctrinal positions, and from the standpoint of its legal support and provision.

Conclusions. The special importance of the phenomenology of modern municipalism is determined primarily by the fact that it is an immanent phenomenology of another, larger multilevel and polysemic phenomenology, which acts simultaneously: a) and teleological dominant of state and law, and b)the purpose of socio-political development of society. which will be guaranteed the realization of fundamental human rights and freedoms - the phenomenology of democratic rule of law.

Without the municipal component of democratic legal statehood, in particular, in its subjective sense (man and his associations as bearers of democratic and legal values) and in the normativeinstrumental provision (mechanisms of democratic periodic renewal and change of personnel of public authorities) such statehood cannot exist and function effectively - it is determined by a large number of local and general trends, state-building and law-making processes that arise, form, manifest, dynamically develop and are implemented at the local level of society in local government, within the territorial community and in ordinary state of everyday life.

Taking into account characterological substantive, functional, narrative, connotative, contextual and identification features of the phenomenology of modern municipalism makes it possible to identify, comprehend and understand the systemic criteria that shape, determine, update and transform the studied phenomenology in the modern period of democratic development.

Key words: local self-government, modern municipalism, democratic legal statehood, territorial community, human rights.



Постановка проблеми

В умовах становлення, розвитку і вдосконалення реформування системи публічної влади в Україні об'єктивно зростає роль і значення місцевого самоврядування (далі - МСВ) як самостійного рівня публічної влади - публічної самоврядної (муніципальної) влади [1], що репрезентує інтереси жителів відповідних адміністративно-територіальних одиниць держави, які в умовах МСВ у межах територіальної громади (далі - ТГ) здійснюють свій життєвий цикл у стані повсякденності, самостійно вирішуючи питання місцевого значення на основі Конституції та законів України.

Конституційна легалізація місцевого самоврядування як політико-правового інституту та рівня публічної влади (див. ст. 5, 7, розд. XI Конституції України) [2], активні процеси реформування, що розгортаються в державі на локальному рівні існування і функціонування соціуму в умовах муніципальної реформи, актуалізують феноменологію сучасного муніципалізму й наукові розвідки щодо його розуміння та визначення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Треба зазначити, що не дивлячись на досить активні процеси щодо дослідження місцевого самоврядування й системи його суб'єктів та органів, досліджень саме феноменології сучасного муніципалізму практично немає. Основні дослідження в цій сфері вітчизняних фахівців присвячено питанням застосування зарубіжного досвіду реформування місцевого самоврядування [12; 13], визначення його особливостей, проблем розподілу повноважень між інституціями державного, регіонального, місцевого рівнів у процесі децентралізації [1; 6; 7; 9] - саме вони знайшли своє висвітлення у працях таких вчених, як М. Баймуратов, О. Батанов, І. Бутко, І. Грицяк, О. Ігнатенко, В. Князєв, О. Копи- ленко, В. Куйбіда, О. Лазор, О. Лебединська, В. Мамонова, І. Мищак, Н. Нижник, М. Пух- тинський, С. Телешун, А. Чемерис, Ю. Шаров, Ю. Шемчушенко, О. Яцунська та інші.

Серед сучасних зарубіжних авторів, які аналізують проблеми місцевого самоврядування, можна назвати роботи А. Арата, Е. Ар- шамбо, А. Боднара, Дж. Буменділа, Е. Геллне- ра, Р. Дарендорфа, В. Детлінг, Д. Кола, Р. Пат- нема, А. Селигмана, Ю. Хабермаса, Ф. Шмітте- ра, Т. Янсон та ін.

Наукові розвідки сучасних вітчизняних вчених-муніципалістів М. Баймуратова, О. Батанова, Ю. Камардіної, Р. Хвана, Н. Шаповал, що присвячено саме профільній проблематиці, на нашу думку, тільки передують процесам глибокого та ґрунтовного її освоєння, тому феноменологія сучасного муніципалізму залишається актуальною і вельми привабливою, причому як з позицій телеології сучасної демократичної правової державності, доктринальних позицій, так і з позицій її нормативно-правового супроводження та забезпечення.

Метою статті є дослідження теорети- ко-доктринальних підходів до розуміння, визначення та легалізації феноменології сучасного муніципалізму.

Виклад основного матеріалу

Особлива важливість феноменології сучасного муніципалізму визначається, насамперед, тим, що вона є іманентною феноменологією іншої, більш масштабної багаторівневої та полісе- мічної феноменології, що виступає одночасно:

а) телеологічною домінантою розвитку держави і права;

б) метою соціально-політичного розвитку суспільства, в якому буде гарантована реалізація основоположних прав і свобод людини, - феноменології демократичної правової державності.

Такий підхід, на нашу думку, є продуктивним, бо без муніципальної складової в її суб'єктному розумінні (людина та її асоціації як носії демократичних і правових цінностей - авт.) та в нормативно-інструментальному забезпеченні (механізми демократичного періодичного оновлення та зміни кадрового складу органів публічної влади - авт.) така державність об'єктивно не може існувати та функціонувати. Це детерміновано тим, що саме:

а) на локальному (муніципальному) рівні існування і функціонування соціуму в умовах МСВ функціонує локальна територіальна спільнота у формі ТГ, що є природною, оптимальною, продуктивною, детермінованою природними та соціальними факторами сукупністю людей, що здійснюють свій життєвий цикл у стані повсякденності;

б) на локальному (муніципальному) рівні соціуму конкретна людина продукує відповідні інтенції, екзистенційні устремління, потреби, формує та проявляє конкретні інтереси, формуючи атитюди як настанови перспективної дії;

в) на локальному (муніципальному) рівні соціуму проходять складні та суперечливі процеси соціалізації та правової соціалізації людини, логічним наслідком чого є набуття нею досвіду в осмисленні, розумінні і практичному використанні відповідних форм життєдіяльності, що носять індивідуальну, міжособистісну, групову, колективну ознаку і порядок реалізації, мають екзистенцій- ний характер та володіють стереотипними властивостями;

г) на локальному (муніципальному) рівні соціуму здійснюються праксеологічні процеси реалізації конституційно-правового статусу людини (особистості) і громадянина, що формується завдяки нормопроєктній нормотворчій діяльності держави, а реалізується в межах ТГ в умовах МСВ в ординарному стані повсякденності;

ґ) на локальному (муніципальному) рівні соціуму конституційні права, свободи й обов'язки людини і громадянина проявляються у вигляді «муніципальних прав людини» (прав члена ТГ), розширюються за рахунок окремих прав людини, що виникають у неї в процесі здійснення МСВ і фактично формують локальну (муніципальну) систему охорони і захисту прав, свобод і обов'язків людини і громадянина;

д) на локальному (муніципальному) рівні соціуму ТГ та органи місцевого самоврядування (далі - ОМСВ) вирішують питання місцевого значення, тобто відповідний перелік (коло, кадастр) питань, від вирішення яких залежить стабільне та стале існування і функціонування ТГ;

е) на локальному (муніципальному) рівні соціуму ОМСВ отримують від законодавця відповідні компетенційні повноваження та предмети відання, що функціонально і технологічно скеровані на вирішення питань місцевого значення, включаючи відповідні можливості для розвитку ТГ;

є) на локальному (муніципальному) рівні соціуму безпосередньо члени ТГ формують шляхом виборів представницькі ОМСВ, до яких відносяться місцеві ради та сільський, селищний, міський голова, а також голова об'єднаної ТГ. Крім того, вони також впливають на формування виконавчих органів представницьких ОМСВ, що відбувається шляхом демократичних призначень або конкурсних процедур. Отже, саме наведені органи, сформовані ТГ, виступають від її імені та діють в її інтересах;

ж) на локальному (муніципальному) рівні соціуму формується публічна самоврядна (муніципальна) влада, що здійснюють ОМСВ та через яку жителі-члени ТГ реалізують владу, виступаючи носієм суверенітету і єдиним джерелом такої влади в Україні (див. ст. 5 Конституції України);

з) на локальному (муніципальному) рівні соціуму проходять процеси виховання громадянської свідомості, солідарності, засад самоорганізації та самодіяльності, інтерсуб'єк- тивності та комунікативної взаємодії в межах ТГ, що є екзистенційно важливими для існування територіальної людської спільноти як асоціації, що представляє фактично найбільш функціонально і статусно важливу асоціацію людей, та таку, що найбільш часто і доволі повно презентує людську цивілізацію;

и) на локальному (муніципальному) рівні соціуму протікають складні і суперечливі процеси глобалізації, що мають дихотомічну властивість - з одного боку, ТГ із задоволенням використовує позитивний потенціал глобалізації в контексті освоєння новітніх технологій, інформаційних систем, досягнень науки тощо, а з іншого - здійснює суттєвий спротив глобалізації, борючись за збереження своєї самоідентифікації, менталітету, історичних та географічних рис тощо;

і) локальний рівень соціуму, який детермінує виникнення публічної самоврядної (муніципальної) влади та фактично уособлює муніципалізм, виступає важливою частиною українського конституціоналізму, що реалізує суверенно-самоврядні повноваження Українського народу (ст. 5 Конституції України) - детермінуючи виникнення в цій константі системи координат: на локальному рівні соціуму - муніципалізм; на загальнодержавному рівні соціуму - парламентаризм.

Отже, враховуючи наведені характерологічні змістовні, функціональні, наративні, конотаційні, контекстуальні та ідентифікаційні риси, можливо і необхідно визначити феноменологію сучасного муніципалізму, насамперед, у осмисленні та розумінні:

а) здійснення місцевого самоврядування на території сучасної демократичної держави (просторовий критерій - авт.);

б) що реалізується завдяки надбанням самоорганізації, самовизначення, самодіяльності, самоідентифікації населення відповідних її територій (якісно-самоврядний критерій - авт.);

в) безпосередньо ТГ або з використанням сформованих нею ОМСВ (структурно-суб'єктний критерій - авт.);

г) шляхом вирішення питань місцевого значення (об'єктний критерій - авт.);

ґ) під відповідальність або ТГ, або ОМСВ та її посадових осіб (облігаторний критерій - авт.);

д) у появі системного комплексу муніципально-правових відносин на локальному рівні функціонування соціуму та в межах публічної самоврядної (муніципальної) влади, учасниками якої виступають відповідні та належні суб'єкти існуючої в державі системи МСВ (нормативний критерій - авт.);

е) становлення системи міжмуніципаль- ного співробітництва з аналогічними муніципальними органами своєї держави та з національними асоціаціями МСВ (внутрішньо колабораційний критерій - авт.);

є)становлення системи міжнародного співробітництва ОМСВ різних держав світу, міжнародними асоціаціями місцевих влад та іншими суб'єктами публічного і приватного міжнародного права, залученими у таку систему взаємодії (зовнішньо колабораційний критерій - авт.).

На нашу думку, великого методологічного значення для ідентифікації критеріаль- но-параметрального визначення сучасного муніципалізму набувають теоретичні розвідки вітчизняних дослідників-муніципаліс- тів, особливо в контекстуалізації розуміння муніципально-правової реформи, що проводиться в Україні.

Так, Н. Мішина, відзначає, що муніципальна реформа (реформа місцевого самоврядування) в Україні триває вже доволі давно, але не втрачає актуальності. Можливо, тому, що досі жоден з її етапів не закінчився, продемонструвавши такі значні успіхи, які б надали підстави для її завершення [3, с. 126]. Своєю чергою, Р. Хван відносно цього зазначає, що такий темпоральний результативно-ефективний підхід, запропонований наведеним вище автором, є свідченням не стільки ефективності державно-правових інститутів у їх профільній діяльності у сфері муніципального реформування, скільки констатацією низької ефективності організаційного, кадрового, матеріального та іншого ресурсного супроводження і забезпечення в цій сфері, що, як він вважає, детерміновано низкою ознак:

а) колективно-психологічною та індивідуально-психологічною неготовністю правлячих еліт до реформування, що залишилася ще з радянських та пострадянських часів та є свідченням відсутності у них муніципальної свідомості;

б) боязню правлячих еліт або їх усвідомленим небажанням брати участь у такому реформуванні, що є свідченням відсутності муніципальної психології;

в) праксеологічно обґрунтованим невмінням правлячих еліт працювати в умовах такого реформування, що є свідченням відсутності досвіду у сфері муніципальної практики;

г) нерозумінням телеологічних домінант або кінцевої мети такого реформування, що є свідченням відсутності в державі стратегії муніципального реформування;

ґ) нерозумінням правлячих еліт такти- ко-стратегічних наслідків, до яких призведе таке реформування, що є свідченням відсутності глибокого розуміння феноменології му- ніципалізму;

д) небажанням правлячих еліт вирішити питання забезпечення гомеостазу муніципального права України [4, с. 109] як науки; муніципального права і муніципального законодавства України як самостійної й одночасно комплексної галузі національного права і національного законодавства, - крізь призму відповідності їх доктринальних положень, концептів, преюдицій, принципів, норм до реальних потреб розбудови муніципалізму як сучасної теорії та практики розвитку МСВ, а також до міжнародно-правових зобов'язань держави в профільній сфері, що є свідченням доволі слабкого розуміння правлячими еліта- ми гносеології й аксіології муніципальних цінностей для існування сучасної держави;

е) неусвідомленістю правлячими еліта- ми важливості такого реформування в кон- текстуалізації обрання національної моделі МСВ, що є свідченням відсутності у держави єдиного методологічного підходу до вирішення цього найважливішого питання становлення й розвитку демократичної правової державності [5, с. 155].

Отже, визначаючи відсутність розуміння правлячими елітами відповідних характеристик муніципального реформування, Р. Хван фактично визначає характерологічні особливості сучасного муніципалізму: наявність його складових у вигляді муніципальної свідомості, муніципальної психології, муніципальної практики, стратегії муніципального реформування, глибокого розуміння феноменології муніципалізму (його онтології), гносеології й аксіології муніципальних цінностей, наявність у державі єдиного методологічного підходу до вирішення питань існування і функціонування муніципалізму як найважливішого питання становлення й розвитку демократичної правової державності.

На нашу думку, до наведеного переліку (кадастру) характерологічних особливостей сучасного муніципалізму треба додати муніципальну ідеологію, що, на слушну думку О. Батанова, являє собою систему ідеалів та ідей про фундаментальні цінності муніципальної демократії та прав людини (їх генезис, систему, форми вираження, методи та ступінь реалізації і захисту) та генетично пов'язана з феноменом муніципальної влади, в основі якої лежить симбіоз муніципально-правової теорії та практики [6, с. 7].

Можна стверджувати, що саме муніципальна ідеологія виступає опорним критері- ально-архітектонічним елементом сучасного муніципалізму, створюючи його функціонально-телеологічний базис, бо саме вона: муніципальний територіальний громада демократичний

а) лежить в основі його аксіології (фундаментальні цінності муніципальної демократії та прав людини);

б) передбачає його онтологію (муніципальна демократія, права людини, муніципальна влада);

в) розкриває і вдосконалює його антропологію (людина та її права);

г) забезпечує виникнення його психології (відношення людини до фундаментальних цінностей муніципальної демократії та прав людини);

ґ) детермінує його гносеологію (права людини, їх генезис, система, форми вираження, методи та ступінь реалізації і захисту);

д) визначає його доктринальну основу та праксеологічну базу (феномен муніципальної влади, в основі якої знаходиться симбіоз муніципально-правової теорії та практики);

е) формує його наратив (система ідеалів та ідей про фундаментальні цінності муніципальної демократії та прав людини, а також муніципальну владу);

є) демонструє його конотацію (захист муніципальною владою муніципальної демократії та прав людини).

Звідси, вважаємо, що можна стверджувати не тільки про різні елементно-визначальні складові сучасного муніципалізму, а й про його функціонально-статусні та параме- трально-релятивістські виміри, що співпадають із наведеними вище складовими досліджуваного феномену.

Досліджуючи феноменологію сучасного муніципалізму, треба акцентувати увагу на тому, що процес його становлення та розвитку має суттєву історичну ретроспективу, пов'язану із виникненням первісної стародавньої общини та її тривалим спочатку внутрішнім розвитком на засадах самовизначення, самодіяльності і самоврядування, а потім і зовнішнім - на засадах солідарності та колективної взаємодії.

Розвиток давньогрецьких міст-полісів та муніципій у Стародавньому Римі вплинув не тільки на подальший розвиток місцевого самоврядування, а і на параметральні засади сучасної державності [7]. Розвиток Магдебурзького права в Середньовіччі, Запорізької Січі та Козацької республіки доби визначив сучасні настанови здійснення локальної демократії. Функціонування наприкінці ХІХст. у Російській імперії інституту земства та настанови «муніципального соціалізму», що керувалися концептами реформування, оформили муніципалізм як нову ідеологію, що сприяє вирішенню суперечок у державі та соціумі, зниженню їх конфліктогенності, суттєвому розвитку локальних людських спільнот. Свій внесок у національну скарбницю знань про локальну демократію зробив досвід Ав- стро-Угорської імперії.

Із цих та інших історичних витоків у сучасну Європу прийшло розуміння феноменології муніципалізму як прогресивної парадигми існування, що забезпечує демократичність влади і розвиток громадянського суспільства. Треба зазначити, що на пострадянському просторі в загальнодемократичному дискурсі муніципалізм розглядається не тільки і не стільки як прояв демократії, але і як модус общинного світу в його взаємодії з державою. Разом із тим становлення МСВ у сучасній Україні супроводжується не тільки загостреним інтересом до вітчизняного досвіду, який є дуже багатим (враховуючи на те, що території сучасної Української держави в різні історичні періоди входили до різних держав і імперій), а й суттєвим тяжінням до «муніципальної цивілізації» Заходу. Останнє детерміноване тим, що саме ця цивілізація базується на свободі, солідарності, рівності, моральності, альтруїзмі, самоорганізації, са- момотивації, феноменології самопрояву, самовизначенні, самодисципліні, самовідпові- дальності, громадянськості, субсидіарності, що є не тільки сенсоутворюючими цінностями демократії, прав людини та сучасного му- ніципалізму, а й оптимальними, належними та конструктивними модальностями в організації, побудові та реалізації ефективних по- ведінково-діяльнісних настанов профільного характеру, що виникають у житті кожної людини в ординарному стані повсякденності на локальному рівні функціонування соціуму в умовах МСВ та в межах ТГ, через які вона реалізує систему своїх екзистенційних і не тільки інтересів та атитюдів.

Крім того, суттєвий інтерес правової науки й науки управління до муніципаліз- му як квінтесенції організованого та нормативно-правового самоврядного локального управління пояснюється тим, що воно є невід'ємною частиною людського буття, без якої неможлива спільна діяльність людей у рамках безпосереднього спілкування та співпраці. Адже муніципалізм, з одного боку, проявляється як формалізація, нормування та нормативізація життєвого циклу людини в контекстуалізації її повсякденного буття, а з іншого, - як сфера локального публічного управління, без належного розуміння, належної організації та доброякісної реалізації якої наведене вище буття людини стає неможливим через відсутність фактору сталого та стабільного розвитку соціуму й передбачуваного наступництва типізованих життєвих форм, що в ньому існують, функціонують, використовуються і реалізуються, - і така влада супроводжує й забезпечує їх з огляду на свої телеологічні та компетенційні домінанти.

Отже, на цьому рівні функціонування соціуму людина продукує та проявляє свої інтенції, життєві устремління, екзистенцій- ні потреби, інтереси й атитюди. Більш того, саме тут проходить соціалізація людини, у тому числі правова. Саме тут у процесі здійснення свого життєвого циклу людина використовує сталі життєві форми та виконує відповідні соціальні ролі (член родини, трудового колективу, платник податків тощо), що лежать в основі системи комунікативної взаємодії, що формується в межах ТГ Саме в межах муніципалізму (у ТГ на рівні МСВ) відбувається реалізація людиною свого конституційно-правового статусу. Звідси, можна констатувати, що сам муніципалізм, як фактор на якому базується МСВ та існування ТГ, носить характер мережевої спільноти, що розповсюджується: а) по всьому колу конституційних та муніципальних цінностей, бо їх сповідування та виконання через конкретні дії суб'єктів конституційного та муніципального права забезпечує існування й ефективність дії цих важливих галузей національного права та національного законодавства; б) по всіх рівнях людського існування (індивідуальний, міжособистісний, груповий, колективний); в) по системі рольових позицій існування людини, бо вони детерміновані фактором інтерсуб'єктивності та солідарності членів ТГ; г) по всіх формам життєвої організації людини, бо вони суттєво і визначально впливають на здійснення людиною свого життєвого циклу; ґ) по філософському стану повсякденності, бо, не дивлячись на його досить сильну сталість, він об'єктивно трансформується, пристосовуючись до нових умов функціонування МСВ та ТГ, наприклад, у глобалізованому світі.

З іншого боку, в обов'язковому порядку необхідно сприймати, розуміти й оцінювати концептуальне установлення, закріплене в преамбулі Європейської Хартії місцевого самоврядування 1985 року про те, що: «органи місцевого самоврядування є однією з головних підвалин будь-якого демократичного режиму» [8]. Отже, виходячи саме з цього, вони: а) є органами публічної влади, що на локальному рівні трансформуються в органи публічної самоврядної (муніципальної) влади, які б) здійснюють управлінські функції від імені та в інтересах ТГ, що функціонує в умовах МСВ, та в) одночасно забезпечуючи стабільне існування і функціонування самоврядних інституцій, забезпечують стабільне існування і функціонування інституту демократичної та правової державності.

При цьому, на нашу думку, особливого значення набуває філософське осмислення як історичного, так і сучасного досвіду му- ніципалізму через призму цивілізаційного підходу, оскільки цей підхід дозволить зрозуміти перспективи МСВ у нашій державі в майбутньому. Отже, використання цивіліза- ційного підходу дозволяє також зрозуміти сенс національного досвіду муніципалізму й порівняти його з досвідом муніципалізму на Заході, де він перетворився у «стійку цивілі- заційну традицію» [10, с.4-5]. Це, з одного боку, допоможе обрати і сформувати через законопроєктування та законотворчість вибір національної моделі МСВ, а з іншого, - врахувати при її виборі позитивний досвід локального муніципального управління в контекстуалізації забезпечення належного існування, функціонування, розвитку системи суб'єктів та органів МСВ.

На нашу думку, наведені орієнтири формування і функціонування сучасного муні- ципалізму, що складають відповідну систему соціально-нормативних координат, мають суттєве ціннісне (аксіологічне) і принципове (засадниче) значення. Тому, допоки у кожній ТГ і ОМСВ відповідні цінності та принципи не знайдуть свого усебічного визнання та практичного втілення, МСВ буде залишатися лише привабливою демократичною декларацією, а її процедурно-технологічні досягнення і потенціал, без помноження на індивідуальну, групову і колективну мотивацію жите- лів-членів ТГ, залишаться без реалізації.

Важливою основою виникнення сучасного муніципалізму є його нормативна основа. Вона характеризується дуалістичністю: з одного боку, на національному рівні, існують могутня національна система права і система законодавства, які включають нормативно-правові акти, що регулюють муніципально-правові відносини (починаючи від Конституції України, профільного законодавчого акта та закінчуючи понад 10 000 законодавчих й інших підзаконних нормативно-правових актів, що містять повноваження ОМСВ у відповідних сферах соціального життя); а з іншого - напрацьовується та розширяється міжнародно-правовий масив документів договірного характеру, що регламентують і регулюють міжнародно-правові зобов'язання держав-учасниць відповідних профільних угод щодо становлення й розвитку на їх теренах МСВ європейського зразка - до них відносяться Європейська хартія місцевого самоврядування 1985 року та ін.).

Системно розглядаючи, досліджуючи й аналізуючи феноменологію муніципалізму, ми можемо визначити її з різних позицій, що характеризують багатофакторний, поліпред- метний і полісемічний характер цього істо- рико-правового явища. Отже, муніципалізм можна визначити:

як соціально-правовий феномен (феноменологічна позиція - авт.);

як концептуальну характеристику стану розвитку МСВ у відповідну епоху, у відповідній державі або у зарубіжних державах в цілому [11, с. 7] (визначально-ідентифікаційна позиція - авт.);

як ідеологію та практику МСВ у відповідній ТГ (ідеологічно-праксеологічна позиція - авт.);

як вид (форму) суспільної свідомості (колективно-раціональна позиція - авт.);

як сферу (форму) соціальної психології (колективно-психологічна позиція - авт.);

як категорію конституційного та муніципального права (доктринально-нормативна позиція - авт.);

як категорію міжнародного публічного права (міжнародно-правова позиція - авт.);

як соціальну реальність (соціально-наявна позиція - авт.);

як правову реальність (нормативно-іс- нуюча позиція - авт.);

як муніципально-правову реальність (муніципально-ординарна позиція - авт.); як автономну політико-правову систему (автономна владно-нормативна позиція - авт.);

як складовий елемент (частину) національного конституціоналізму (структур- но-конституююча позиція - авт.);

як важливий та іманентний елемент демократичної правової державності (елементно-державотворча позиція - авт.);

як суттєву частину глобального конституціоналізму (глобально-конституююча позиція - авт.);

як системний управлінський комплекс (системно-управлінська позиція - авт.); як сферу державного управління (державно-управлінська позиція - авт.);

як самостійно-автономну сферу муніципального управління (муніципально-управлінська позиція - авт.);

як визначення параметрів сфери повсякденного існування і функціонування людини в межах територіальної спільноти (ординарно-антропологічна позиція - авт.);

як сферу реальної реалізації конституційних прав, свобод і обов'язків людини (ре- ально-реалізаційна позиція - авт.);

як сферу існування та реалізації муніципальних прав людини (прав, що пов'язані з реалізацією МСВ) (номенологічно-гуманіс- тична позиція - авт.);

як сукупність досвіду у сфері організації та здійснення МСВ у державі (муніципаль- но-праксеологічна позиція - авт.);

як відповідну традицію організації та реалізації публічної влади (публічно-видова позиція - авт.);

як сферу децентралізації, деволюції і де- концентрації повноважень публічної влади (компетенційно-розмежувальна позиція - авт.).

Вважаємо, що розгляд сучасного муніци- палізму з наведених позицій може сприяти не тільки побудові уявлення про нього як про феноменологічне явище, що володіє полі- предметністю, поліфакторністю, поліфункціо- нальністю тощо, а й про іманентний соціально-нормативний фактор, що напряму впливає на життя кожної людини - члена ТГ, що, безумовно, буде сприяти розвитку системи МСВ у державі та її вдосконаленню на засадах європейських стандартів локальної демократії.



Висновки

Резюмуючи викладене, можна зробити такі висновки:

конституційна легалізація місцевого самоврядування як політико-правово- го інституту та рівня публічної влади (див. ст. 5, 7, розд. XI Конституції України), активні процеси реформування, що розгортаються в державі на локальному рівні існування і функціонування соціуму в умовах муніципальної реформи, актуалізують феноменологію сучасного муніципалізму й наукові розвідки щодо його розуміння та визначення;

спроби дослідити і визначити теорети- ко-доктринальні підходи до розуміння, визначення та легалізації сучасного муніципа- лізму, враховуючи його особливу важливість для становлення й розвитку демократичної правової державності, об'єктивно потребують розгляду цього феномену з різних позицій та із застосуванням комплексу методів сучасного юридичного знання;

феноменологія сучасного муніципа- лізму, не дивлячись на наявність великої кількості наукових розвідок із місцевого самоврядування та муніципального права у вітчизняній юридичній науці, системно і комплексно практично не досліджувалася - наукові розвідки сучасних вітчизняних вче- них-муніципалістів, присвячені профільній проблематиці, на нашу думку, тільки передують процесам глибокого та ґрунтовного її освоєння, тому вона залишається актуальною і привабливою, причому як з позицій телеології сучасної демократичної правової державності, доктринальних позицій, так і з позицій її нормативно-правового супроводження та забезпечення;

особлива важливість феноменології сучасного муніципалізму визначається, насамперед, тим, що вона є іманентною феноменологією іншої, більш масштабної багаторівневої та полісемічної феноменології, що виступає одночасно: а) телеологічною домінантою розвитку держави і права, б) метою соціально-політичного розвитку суспільства, в якому буде гарантована реалізація основоположних прав і свобод людини, - феноменології демократичної правової державності;

без муніципальної складової демократичної правової державності, зокрема в її суб'єктному розумінні (людина та її асоціації як носії демократичних і правових цінностей) та в нормативно-інструментальному забезпеченні (механізми демократичного періодичного оновлення та зміни кадрового складу органів публічної влади) така державність об'єктивно не може існувати та функціонувати. Це детерміновано великою кількістю локальних і загальних тенденцій, державотворчих і пра- вотворчих процесів, що виникають, формуються, проявляються, динамічно розвиваються і реалізуються саме на локальному рівні соціуму в умовах місцевого самоврядування, у межах територіальної громади та в ординарному стані повсякденності;

врахування характерологічних змістовних, функціональних, наративних, конотаційних, контекстуальних та ідентифікаційних рис феноменології сучасного муніципалізму дає можливість визначити, осмислити та зрозуміти системні критерії, що формують, детермінують, актуалізують і трансформують досліджувану феноменологію в сучасний період розвитку демократичної держави;

великого методологічного значення для ідентифікації критеріально-параметрального визначення сучасного муніципалізму набувають теоретичні розвідки вітчизняних дослід- ників-муніципалістів, особливо в контекстуа- лізації розуміння муніципально-правової реформи, що проводиться в Україні;

можна стверджувати, що саме муніципальна ідеологія є опорним критеріально-ар- хітектонічним елементом сучасного муніципалізму, створюючи його функціонально-телеологічний базис, бо саме вона: а) лежить в основі його аксіології (фундаментальні цінності муніципальної демократії та прав людини); б) передбачає його онтологію (муніципальна демократія, права людини, муніципальна влада); в) розкриває і вдосконалює його антропологію (людина та її права); г) забезпечує виникнення його психології (відношення людини до фундаментальних цінностей муніципальної демократії та прав людини); ґ) детермінує його гносеологію (права людини, їх генезис, система, форми вираження, методи та ступінь реалізації і захисту); д) визначає його доктринальну основу та праксеологічну базу (феномен муніципальної влади, в основі якої лежить симбіоз муніципально-правової теорії та практики); е) формує його наратив (система ідеалів та ідей про фундаментальні цінності муніципальної демократії і прав людини, а також муніципальну владу); є) демонструє його конотацію (захист муніципальною владою муніципальної демократії та прав людини);

звідси, можна стверджувати не тільки про різні елементно-визначальні складові сучасного муніципалізму, а й про його функці- онально-статусні та параметрально-реляти- вістські виміри, що співпадають із наведеними вище складовими досліджуваного феномену;

орієнтири формування і функціонування сучасного муніципалізму, що складають відповідну систему соціально-нормативних координат, мають суттєве ціннісне (аксіоло- гічне) і принципове (засадниче) значення. Тому допоки у кожній територіальній громаді й органі місцевого самоврядування відповідні цінності та принципи не знайдуть свого всебічного визнання і практичного втілення, місцеве самоврядування буде залишатися лише привабливою демократичною декларацією, а процедурно-технологічні досягнення і потенціал без помноження на індивідуальну, групову та колективну мотивацію жи- телів-членів територіальної громади залишаться без належної реалізації;

системний розгляд, дослідження й аналіз феноменології сучасного муніципалізму дає змогу визначити її з різних позицій, що характеризують багатофакторний, поліпред- метний і полісемічний характер цього істо- рико-правового явища.



Список використаних джерел

1. БаймуратовМ.О., Григор'євВ.А. Муніципальна влада: актуальні проблеми становлення й розвитку в Україні. О. : АО БАХВА, 2003. 248 с.

2. Конституція України, прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. Відомості Верховної Ради України. 1996. №30. Ст. 141.

3. МішинаН. Муніципальна реформа в Україні: стан і перспективи. Право України. 2018. № 4. С. 126-138.

4. Демиденко В. О. Гомеостаз у теорії та практиці муніципального права як комплексної галузі України. Філософські та методологічні проблеми права. 2019. №2(18). С. 109-115.

5. Хван Р. М. Муніципальна реформа в Україні: доктринальний підхід до визначення складових системних блоків реалізації. Часопис Київського університету права. 2020. № 4. С. 155-156.

6. Батанов О. В. Аксіосфера сучасного му- ніципалізму: політичні та правові аспекти. Вісник Донецького національного університету. Сер.: Політичні науки. 2016. С. 6-12.

7. Баймуратов М. О. Роль римських му- ніципій в становленні сучасного місцевого самоврядування: порівняльно-історичне дослідження. Порівняльно-правові дослідження. Київ : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецько- го НАН України. 2007. № 1/2. С. 189-198.

8. Європейська Хартія місцевого само врядування (Страсбург, 15жовтня 1985року).

9. Мищак І. М. Законодавче забезпечення місцевого самоврядування в Україні та перспективи його удосконалення. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2013. № 1. С. 54-57.

10. ШматоваЕ.С. Муниципализм на Западе и в России: цивилизационные модальности и социальные организации : дисс. ... канд. юрид. наук: 09.00.11. Ростов-на-Дону, 2005. 201 с.

11. Еремян В. В. Современный мексиканский муниципализм : учеб. пособ. М. : УДН, 1996. 90 с.

12. МищакІ.М. Механізми контролю громади за діяльністю депутатів місцевих рад в Україні та Польщі (порівняльно-правовий аналіз). Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2016. № 1. С. 56-61.

13. Kopylenko Oleksandr, Myshchak Ivan. Community Control of the Activities of SelfGovernment Authorities in Ukraine and Poland. Jahrbuch fьr Ostrecht. 2019. P. 15-30.

References

1. BaymuratovM.O., Hryhor'yev V. A. (2003). Munitsypal'na vlada: aktual'ni problemy stanovlennya y rozvytku v Ukraini. O. : AO BAKHVA [in Ukrainian].

2. Verkhovna Rada Ukriny. (1996). Konstytutsiya Ukrainy: pryynyata na p'yatiy sesiyi VRU 28 chervnya 1996 roku. Vidomosti Verkhovnoyi Rady Ukrainy, 30, st. 141 [in Ukrainian].

3. Mishyna,N. (2018). Munitsypal'na reforma v Ukraini: stan i perspektyvy. Pravo Ukrayiny, 4, 126-138 [in Ukrainian].

4. Demydenko,V. O. (2019). Homeostaz u teoriyi ta praktytsi munitsypal'noho prava yak kompleksnoyi haluzi Ukrainy. Filosofs'ki ta metodolohichni problemy prava, 2 (18), 109-115 [in Ukrainian].

5. Khvan,R.M. (2020). Munitsypal'na reforma v Ukraini: doktrynal'nyy pidkhid do vyznachennya skladovykh systemnykh blokiv realizatsiyi. Chasopys Kyyivs'koho universytetu prava, 4, 155-156 [in Ukrainian].

6. Batanov,O.V. (2016). Aksiosfera suchasnoho munitsypalizmu: politychni ta pravovi aspekty. Visnyk Donets'koho natsional'noho universytetu. Ser.: Politychni nauky, 6-12 [in Ukrainian].

7. Baymuratov, M. O. (2007). Rol' ryms'kykh munitsypiy v stanovlenni suchasnoho mistsevoho samovryaduvannya: porivnyal'no- istorychne doslidzhennya. Porivnyal'no-pravovi doslidzhennya, 1-2, 189-198 [in Ukrainian].

8. Yevropeys'ka Khartiya mistsevoho samovryaduvannya (Strasburh, 15 zhovtnya 1985 roku).

9. Myshchak,I.M. (2013). Zakonodavche zabezpechennia mistsevoho samovriaduvannia v Ukraini ta perspektyvy yoho udoskonalennia. Naukovi zapysky Instytutu zakonodavstva Verkhovnoi Rady Ukrainy, 1, 54-57 [in Ukrainian].

10. Shmatova,E.S. (2005). Munytsypalyzm na Zapade i v Rossii: tsyvylyzatsyonnye modal'nosty y sotsyal'nye orhanyzatsii: dyss. ... kand. yuryd. nauk: 09.00.11. Rostov-na-Donu [in Russian].

11. Eremyan,V. V. (1996). Sovremennyy meksykanskyy munytsypalyzm: ucheb. posob. M.: UDN [in Russian].

12. Myshchak,I.M. (2016). Mekhanizmy kontroliu hromady za diialnistiu deputativ mistsevykh rad v Ukraini ta Polshchi (porivnialno-pravovyi analiz). Naukovi zapysky Instytutu zakonodavstva Verkhovnoi Rady Ukrainy, 1, 56-61 [in Ukrainian].

13. Kopylenko, Oleksandr, Myshchak, Ivan (2019). Community Control of the Activities of Self-Government Authorities in Ukraine and Poland. Jahrbuch fьr Ostrecht, 15-30.

Размещено на Allbest.ru