Екологічна політики і екологічний моніторинг в контексті державного управління

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міжрегіональна академія управління персоналом

Екологічна політика і екологічний моніторинг в контексті державного управління

Капеліста Ірина Михайлівна старший викладач, кафедра публічного адміністрування

вул. Фрометівська, 2, Київ

Анотація

У статті визначено сутність екологічної політики і екологічного моніторингу в контексті державного управління. Проаналізовано наукові досягнення місцевих та зарубіжних дослідників у формуванні та реалізації державної екологічної політики для визначення мети державного управління в Україні. Підтверджено необхідність визнання пріоритетів прав людини для здорового та гармонійного довкілля, сформулювавши основи глобальної екологічної політики, яка включає екологічну політику на національному рівні. Охорона навколишнього середовища та раціональне природокористування є пріоритетними завданнями, так як від їх рішення залежить життя на Землі, здоров'я і добробут кожної людини. У цих умовах від фахівців потрібно компетентність в даній області, завдання, що стоїть перед ними, полягає в тому, щоб вчасно і правильно оцінити ситуацію, що склалася, оптимізувати господарські дії, вибравши тим самим, тактику взаємодії людини і природи, виробити стратегію охорони навколишнього середовища і підняти її до рівня управління. Визначено, що важливим інструментом розробки та реалізації державної екологічної політики в Україні повинен стати CEO-систематичний процес, який здійснюється для аналізу впливу планів, програм та інших запропонованих стратегічних дій на навколишнє середовище, а також що стосується результатів досліджень у процесі прийняття рішень. З'ясовано, що стратегічна екологічна оцінка враховує екологічні аспекти та забезпечує його включення до процесу створення стратегічних рішень для підтримки екологічно чистого та збалансованого розвитку. В даний час розвиток набуває використання систем моніторингу для контролю за екологічною ситуацією. У загальному випадку, організація моніторингу розглядається в двох аспектах - глобальному і регіональному - і включає компоненти зовнішнього, внутрішнього і індивідуального моніторингу. Системи моніторингу створюються по окремих природних середовищ: повітря, вода, земля. Останнім часом розробляються системи моніторингу здоров'я населення (медичний моніторинг). Розглянуто сутність державної екологічної політики, як інструменту організації, регулювання, координації та збалансування екологічних та соціально - економічних інтересів суспільства, дозволяє безпосередньо регулювати правову екологічну діяльність, сприяє вирішенню практичних проблем та вирішенню існуючих проблем у галузі державного управління.

Ключові слова: державне управління, екологічна політика, екологічний моніторинг, екологічна безпека.

Abstract

Kapelista Iryna Mykhailivna Lecturer, Department of Public Administration, Interregional Academy of Personnel Management, Frometivska St., 2, Kyiv

ENVIRONMENTAL POLICY AND ENVIRONMENTAL MONITORING IN THE CONTEXT OF PUBLIC ADMINISTRATION

The article defines the essence of environmental policy and environmental monitoring in the context of public administration. The scientific achievements of local and foreign researchers in the formation and implementation of state environmental policy to determine the purpose of public administration in Ukraine are analyzed. The need to recognize human rights priorities for a healthy and harmonious environment has been reaffirmed by formulating the foundations of global environmental policy, including environmental policy at the national level. Environmental protection and rational use of nature are priority tasks, as life on Earth, health and well-being of each person depend on their solution. In these conditions, specialists need competence in this area, the task before them is to assess the situation in a timely and correct manner, to optimize economic activities, thus choosing the tactics of human-nature interaction, to develop a strategy for environmental protection and raise it to the control level. It is determined that an important tool for the development and implementation of state environmental policy in Ukraine should be the CEO - systematic process, which is carried out to analyze the impact of plans, programs and other proposed strategic actions on the environment. It was found that strategic environmental assessment takes into account environmental aspects and ensures its inclusion in the process of creating strategic decisions to support environmentally friendly and sustainable development. Currently, development is gaining the use of monitoring systems to monitor the environmental situation. In general, the organization of monitoring is considered in two aspects - global and regional - and includes components of external, internal and individual monitoring. Monitoring systems are created for individual natural environments: air, water, land. Recently, public health monitoring systems (medical monitoring) have been developed. The essence of state environmental policy as a tool for organizing, regulating, coordinating and balancing environmental and socio-economic interests of society, directly regulates legal environmental activities, helps to solve practical problems and solve existing problems in public administration.

Keywords: public administration, ecological policy, ecological monitoring, ecological safety.

Вступ

Постановка проблеми. Останні кілька десятиліть внесли великі зміни до правових та екологічних норм кожної країни, зокрема до міжнародного екологічного права. Права людини на безпечне довкілля та якість цього природного середовища визнані головними цінностями цивілізації, а люди є невід'ємною частиною природи. Поступово формуються концепції екологічної політики, екологічної безпеки та прав людини на безпечне навколишнє середовище, визначається ступінь її екологічних прав та обов'язків. Розуміння сутності державної екологічної політики, як інструменту організації, регулювання, координації та збалансування екологічних та соціально - економічних інтересів суспільства, дозволяє безпосередньо регулювати правову екологічну діяльність, сприяє вирішенню практичних проблем та вирішенню існуючих проблем у галузі державного управління.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичним та методологічним проблемам присвятили свої праці В. Андронов, О. Веклич, Б. Воронович [1], І. Драган, В. Кравців, О. Лазор [2], О. Мордвінов, Г. Сєров, Л. Стасюк, Т. Трифонова. державна екологічна політика М. Шапочка, В. Шевчук, Л. Якушенко, Л. Яценко та ін. Слід зазначити, що в даний час не виникає труднощів у науковому визначенні сутності екологічної політики як об'єкта державного управління. Таким чином, метою дослідження є аналіз наукових досягнень місцевих та зарубіжних дослідників у формуванні та реалізації державної екологічної політики для визначення мети державного управління в Україні.

Мета статті полягає в дослідженні екологічної політики і екологічного моніторингу в контексті державного управління.

Виклад основного матеріалу

Оскільки глобальний екологічний рух - це нова філософія взаємодії природи і людини, нова філософія між цим регіоном, вони відкидають значення продовження поведінки, галузі та технологічних традицій. Загальні екологічні висновки засуджують сучасні науково-технічні досягнення та підривають екологічну безпеку. Визнано, що реальний характер впливу людської діяльності на біосферу є сумною реальністю, що неконтрольована реальність впливала на самооборону - це еволюційне управління біосферою. Почали створюватися програми практичних дій для вирішення суперечностей технічного прогресу: «Римський клуб», «Global change», «Геосфера - біосфера» та інші. Кожна з цих програм стикалася з проблемою зв'язку між еволюцією природного середовища та культурою людини. Тож у 70 -ті роки ХХ ст. У роботі Римського клубу були чітко визначені сценарії можливої екологічної катастрофи, в якій сучасна цивілізація наближалася повільно і стабільно. Це рішення було запропоновано шляхом обмеження природного споживання енергії та мінімізації шкідливих відходів, що серйозно порушує динамічний баланс біосфери. Ідеали проголошувались як перехід до екологічно чистих технологій, відмова від технократичного підходу до природи та людини [3]. Однак це поставило низку проблем з точки зору умов, можливостей та шляхів досягнення цієї мети.

У ХХ столітті як головне стратегічне призначення охорони навколишнього середовища, стратегія endof-pipe була доставлена до міжнародного розвитку навколишнього середовища, а наступний напрямок захисту навколишнього середовища був виміряний та напрямок збереження ресурсів та менш технічне переоснащення- технології відходів. Слід зазначити, що впровадження екологічних подій у глобальному масштабі вимагає неминучих витрат, що може становити 5-10% річного валового продукту. Ці витрати мають дві важливі риси, по-перше, як вони часто беруть участь у розробці деяких секторів світової економіки, але навпаки, пошуку альтернативних рішень. По-друге, в деяких випадках вони мають транснаціональний характер. Домовившись про такі витрати, людство здійснює перехід від завоювання до природи, щоб узгодити взаємодію з нею. У цьому випадку перед людством відкриється перспектива довгострокового кризового розвитку. Зазначений сценарій розвитку передбачає, що до кінця XXI ст. населення Землі стабілізується на рівні 8-12 мільярдів людей, і темпи зростання промислового виробництва дещо сповільняться; сільськогосподарське виробництво повинно значно випереджати приріст населення, і рівень забруднення та деградації природного середовища почне знижуватися приблизно з середини 21 століття. Коли все світове співтовариство вступає в постіндустріальну еру. Таким чином, у XXI ст. людство шукатиме відповіді на "екологічний виклик", що виник перед цивілізацією 20 століття. Кожна епоха додала свій внесок у трактування екологічної проблеми, намагаючись виявити та використовувати ефективні шляхи її вирішення в умовах природоохорони в процесі її технічного, наукового чи духовного розвитку, цивілізація досягає небезпечної межі повного розриву з цим. На цьому випуску є ряд різних точок зору. Картезіанський підхід відносин в системі «людина- природа» дозволив людству повірити, що відчуження землі не дає права бачити, що нежива колекція мінералів - багатства, які ми можемо використовувати. Це серйозна помилка сприйняття, яка привела нас до кризи сьогодні. Не менш небезпечна - ще одне полярне положення, яке люди є патогенними агентами, свого роду вірусом, який загрожує дуже існуванню землі; і єдиний спосіб зцілити це - стерти людство з поверхні Землі. Однак вони діаметрально протилежні точки зору і шукають відповіді на тривожні питання нашого часу, очевидно, між ними. Ясно, що питання більшого озеленення суспільної свідомості був на порядку денному. державний екологічний довкілля

Необхідність формування екологічної культури, вирішального чинника гармонізації взаємовідносин суспільства та природи, набуває все більшої важливості. Не випадково Б. Воронович, П. Проскурін - визначають мати на увазі, що поки екологічна культура не буде доведена до відома кожного з нас, користі не буде. Екологічна культура в нашій країні повинна стати справою держави [1]. Як результат, за останні десятиліття міжнародна громадська обізнаність нарешті підтвердила необхідність визнання пріоритетів прав людини для здорового та гармонійного довкілля, сформулювавши основи глобальної екологічної політики, яка включає екологічну політику на національному рівні. Багато в чому це пов'язано з існуючими екологічними проблемами, що призводять до значного забруднення навколишнього середовища. Основні принципи державної екологічної політики України визначені в Декларації про державний суверенітет України [4]. Згідно з розділом «Екологічна безпека» цього документа, наша держава самостійно встановлює порядок організації охорони природи та порядок використання природних ресурсів на своїй території, має власну радіаційну охорону та екологічну безпеку. Конституція України, положення (стаття 8) - основою для вітчизняного природоохоронного законодавства, заявляють одну з важливих повноважень Верховної Ради України - забезпечити захист навколишнього середовища, визначити екологічну політику країни поза урядом [5]. Екологічна політика України також визначає Верховну Раду України "Основними орієнтаціями державної політики у сфері охорони навколишнього середовища, використання природних ресурсів та екологічної безпеки". Цей документ встановлює довгострокову стратегію для вирішення екологічних проблем в Україні на національному, регіональному, місцевому та об'єктному рівні [6]. Серед вітчизняних теоретиків та практиків існують різні підходи до визначення сутності та змісту державного впливу, спрямованого на вирішення екологічних проблем суспільства. Таким чином, відповідно до Стратегії Державної екологічної політики України на період до 2020 року завдання державної екологічної політики полягає в тому, щоб задовольнити зростаючі потреби населення в екологічних суб'єктах, тому її структура, якість та стійкість процесів, функції не погіршилися і не відповідають потребам людей [7]. В Законі

України "Про охорону навколишнього середовища", передбачено, що наша держава проводить державну екологічну політику, спрямовану на збереження існування живого та безперешкодного життя від навколишнього середовища, для захисту життя та здоров'я людини до несприятливого екологічного впливу на досягнення гармонійної взаємодії суспільства та природи [8].

За словами Л. Мельника та М. Капса, шляхом управління природними ресурсами, діяльність держави спрямована на організацію раціонального використання та відтворення природних ресурсів, охорони навколишнього середовища, а також забезпечити закон екологічних відносинах [9]. Вчений О. Лірик каже, що економічні та природні ресурси означають, що вплив на навколишнє середовище суспільства, зокрема за його захист, раціональне використання та відтворення, а також економічний як процес у сфері екології та природних ресурсів, тобто законність установ: державних та громадських інституцій - виконує певні функції, а саме: законодавча, організаційна та регуляторна, координація, представник, контроль [2].. На думку Д. Ветвицького, екологічну політику можна представити як систему цілей та діяльності органів державної влади та управління з метою забезпечення безпеки навколишнього середовища держави та задоволення екологічних потреб населення. Одночасно беручи до уваги глобальну екологічну політику, автор дійшов висновку, що екологічна політика держави - це сукупність інструментів та заходів для суспільства та держави щодо захисту та оздоровлення довкілля, ефективно поєднуючи природу та охорону навколишнього середовища та забезпечити нормальне життя, яке передбачає два заходи, включаючи регулятивний та нормативний [10]. Вчений О. Мягченко вважає, що екологічна політика держави - це система заходів щодо запобігання негативному впливу суспільства на природу [11].

Слід зазначити, що з урахуванням потенційного впливу на екологію у стадії розвитку плану та розробки не є законодавчо обов'язковими в Україні (на відміну від законодавства ЄС), але проблема впливу на навколишнє середовище не є основним політикою розвитку секторів відбитків. Як наслідок, на нашу думку, національна екологічна політика повинна розглядатися як основа для законодавчих цілей та національних органів на всіх рівнях та у всіх сферах суспільного життя для забезпечення раціонального державного управління. Екологічна безпека, дуже ефективне збалансоване природоохоронне управління, створення сприятливих умов для здоров'я, охорони навколишнього середовища, збереження та відтворення та потенціалу національних природних ресурсів. У той же час Національна екологічна політика ґрунтується на євроінтеграції, інтеграція України повинна бути обов'язковими наслідками екологічних наслідків, прийняття рішень з управлінням шляхом розробки документів, що містять національні принципи програму, галузеві (сектори), регіональні, місцеві та об'єкти [12]. Розробка та реалізація національної екологічної політики має відбутися у сферах спрямованих на забезпечення безпеки життєвого середовища України, таким чином, запобігаючи деградації навколишнього середовища. Впровадження матеріалів, процедурних, інституційних та інших механізмів та інструментів її врегулювання та створення правових, організаційних, фінансових та інших умов для реалізації та захисту прав людини з питань життя та охорони навколишнього середовища, а також забезпечення раціонального управління в природі .

Тому не існує збігу, що екологічна державна політика за існуючою стратегією на період 2020 року зосереджена на досягненні цих стратегічних цілей:

1) підвищує рівень свідомості в екологічному соціальному господарстві;

2) поліпшення екологічної ситуації та підвищення екологічної безпеки;

3) здоров'я особи;

4) інтеграція екологічної політики та вдосконалення інтегрованого екологічного управління;

5) припинення біологічного та ландшафтного різноманіття та побудови екологічної мережі;

6) забезпечення екологічного збалансованого природокористування;

7) поліпшення регіональної політики навколишнього середовища [7].

Важливим напрямком створення та реалізації державної екологічної політики є екологічна освіта. Метою екологічного виховання є цілеспрямоване формування у кожної людини на всіх етапах її життя глибоких і міцних екологічних знань, цілісних уявлень про біосферу, розуміння органічного зв'язку та єдності людства та довкілля, ролі природи в суспільстві та людині, необхідність і важливість його охорони та раціонального використання ресурсів, виховання особистої відповідальності за стан довкілля. Кінцевою метою екологічної освіти є надання населенню можливості зрозуміти складну природу довкілля та необхідність розвитку всіх країн екологічно безпечним способом. Подібна освіта також повинна сприяти економічній, політичній та екологічній взаємозалежності сучасного світу з метою підвищення почуття відповідальності всіх країн, що стане передумовою вирішення серйозних екологічних проблем на глобальному рівні.

Важливим інструментом розробки та реалізації державної екологічної політики в Україні повинен стати CEO- систематичний процес, який здійснюється для аналізу впливу планів, програм та інших запропонованих стратегічних дій на навколишнє середовище, а також що стосується результатів досліджень у процесі прийняття рішень. CEO надає оцінку найбільш екологічного впливу (включаючи наслідки для здоров'я), яка охоплює визначення екологічних звітів та його підготовці, зв'язків з громадськістю та консультацій, громадські результати та консультації з точки зору або програми [7].

Стратегічна екологічна оцінка враховує екологічні аспекти та забезпечує його включення до процесу створення стратегічних рішень для підтримки екологічно чистого та збалансованого розвитку, а також допомоги органам державних органів, які беруть участь у планах та програмах (П/П), враховувати наступне: ключові екологічні тенденції, можливості та обмеження, які можуть вплинути на П/П або П/П; можливо значний вплив на навколишнє середовище запропонованого П/П; заходи щодо уникнення, зменшення або запобігання негативним наслідкам та покращення позитивних наслідків; інформація від відповідних органів влади, громадськості та країн, яких може стосуватися [7].

Тому вирішення екологічних проблем є головним завданням екологічної політики держави, а механізм її формування та реалізації вимагає вдосконалення у таких сферах: вдосконалення існуючої структури, яка все ще існує у галузі навколишнього середовища, на основі впровадження регулятивних принципів шляхом розвитку європейського доступу, де екологічне страхування створює екологічну небезпеку; сприяння розвитку української економіки на основі навколишнього середовища шляхом модернізації виробництва шляхом підвищення ефективності ресурсів та енергії, впровадження екологічно чистих технологій, що вимагає відповідних змін у законодавстві фіскальному та бюджетному; забезпечити міжцентральне та міжрегіональне співробітництво та партнерство між громадами, країнами та підприємствами у сфері вирішення екологічних проблем; створення ефективної системи екологічного моніторингу держави як компонента глобальної мережі на основі сучасних технологій; підготовка та реалізація програм охорони навколишнього середовища на всіх рівнях та пріоритетах їх фінансування; розвиток безперервної екологічної освіти та екологічної освіти та діяльності, створення та підтримки громадських організацій охорони навколишнього середовища як основних компонентів підготовки та реалізації екологічної політики держави.

Висновки

Як наслідок, оточення для людини не менш важливе, ніж матеріальні та духовні потреби. Важливо зрозуміти і прийняти нове значення цінностей, семантичні установки, створити новий образ людини: на відміну від споживача - гуманна людина по відношенню до природи. Без цієї глобальної реорганізації відносин у системі "Людина - екологія" головним завданням системи державного управління на всіх рівнях. Усі заходи політичного, економічного, соціального, науково-технічного характеру не матимуть великого значення і не матимуть значення мати можливість стати серйозною перешкодою для екологічної катастрофи, яка загрожує людству. Сучасна екологічна ситуація в Україні свідчить про необхідність переходу до стійкого та екологічно збалансованого типу розвитку держави. Екологізація повинна охоплювати всі сфери соціальної діяльності та всі сектори економіки, а головним завданням державної екологічної політики має бути зменшення антропогенного ефекту на довкілля та збільшення відповідальності суб'єктів державної екологічної політики за недотримання існуючих вимог, залучення до формування та реалізації державної екологічної політики України підприємців, громадськості, засобів масової інформації, широких верств населення.

Література

1. Воронович Б. А. Філософські проблеми взаємодії суспільства і природи / Б. А. Воронович. - М.: 2000. - 263 с.

2. Лазор О. Я. Державне управління у сфері реалізації екологічної політики: організаційно-правові засади: монографія / О. Я. Лазор. - Львів: Ліга-Прес, 2003. - 542 с.

3. Гальперін М. В. Екологічні основи природокористування: посібник / М. В. Гальперін. - М.: ФОРУМ: ИНФРА-М, 2013. - 256 с.

4. Декларація про державний суверенітет України: Декларація Верховна Рада УРСР від 16.07.1990 р. № 55-XII. - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/55-12.

5. Конституція України [Електронний ресурс]: Закон України від 28.06.1996 р. № 254к/96- ВР. - Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80.

6. Про основні напрямами державної політики в галузі охорони навколишнього середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки [Електронний ресурс]: Постанова Верховної Ради України від 05.03.1998 р. № 188/98-ВР. - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/188/98-%D0%B2%D1%80.

7. Strategic Environmental Assessment of Policy, Plan, and Program Proposals: CIDA Handbook. Canadian International Development Agency. - 2004. - 19 р.

8. Про охорону навколишнього природного середовища [Електронний ресурс]: Закон України від 25.06.1991 р. № 1264-ХІІ. - Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1264-12.

9. Основи екології: підручник для студ. вищ. навч. закл. / [за заг. ред. д-ра екон. наук, проф. Л. Г. Мельника та канд. екон. наук, проф. М. К. Шапочки]. - Суми: Університетська книга, 2017. - 759 с.

10. Розвиток державної екологічної політики України в умовах глобалізації: автореф. дис. канд. наук з держ. упр.: 25.00.02 / Д. О. Ветвицький; Акад. муніцип. упр. - К., 2010. - 20 с. Стратегія Державної екологічної політики України на період до 2020 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.menr.gov.ua/content/article/8328.

11. Мягченко О. П. Основи екології [Електронний ресурс] / О. П. Мягченко. - Режим доступу: http://pidruchniki.ws/17540906/ekologiya/natsionalna_ekologichna

12. Колєнов О. М. Теоретичні засади механізму формування та реалізації державної екологічної політики в Україні / О. М. Колєнов // Ефективність державного управління: зб. наук. пр. ЛРІ НАДУ. - Вип. 38 / за заг. ред. чл.-кор. НАН України В.С. Загорського, доц. А.В. Ліпенцева. - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2014. - Вип. 38. - С. 354-361.

References

1. Voronovych B. A. (2000), Filosofskiproblemy vzaiemodii suspilstva ipryrody [Philosophical problems of interaction between society and nature], М., Nauka.

2. Lazor, O. Ya. (2003) Derzhavne upravlinnia u sferi realizatsii ekolohichnoi polityky: orhanizatsiino-pravovi zasady: monohrafiia [Public administration in the field of environmental policy: organizational and legal principles: a monograph], League Press, Lviv, Ukraine.

3. Halperin M. V. (2013) Ekolohichni osnovypryrodokorystuvannia: posibnyk [Ecological bases of nature management: the manual] FORUM: YNFRA - Moscow.

4. The Verkhovna Rada of URSR (1990) The Law of Ukraine “Declaration of State Sovereignty of Ukraine", available at: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/55-12 (Accessed 01 October 2020).

5. The Verkhovna Rada of Ukraine (1996) The Law of Ukraine “Constitution of Ukraine", available at: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 (Accessed 01 October 2020).

6. The Verkhovna Rada of Ukraine (1998) The Law of Ukraine “On the main directions of state policy in the field of environmental protection, use of natural resources and environmental safety"" available at: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/188/98-%D0%B2%D1%80 (Accessed 01 October 2020).

7. Strategic Environmental Assessment of Policy, Plan, and Program Proposals: CIDA Handbook. (2004) , Canadian International Development Agency.

8. The Verkhovna Rada of Ukraine (1991), The Law of Ukraine “On Environmental Protection"", available at: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#Text (Accessed 01 October 2020).

9. Melnik, L.G., and Shapochka, M.K. (2017) Osnovy ekolohii: pidruchnyk dlia stud. vyshch. navch. zakl. [Fundamentals of ecology: a textbook for students. higher textbook lock University book], Sumy, Ukraine.

10. Vetvytsky, D.O. (2010), “Development of the state ecological policy of Ukraine in the conditions of globalization"" Cand. Sciences Thesis, Public Administration, Academy of Municipal Administration, Kyiv, Ukraine.

11. Myagchenko, O.P. (1999) Osnovy ekolohii [Fundamentals of ecology], available at: http://pidruchniki.ws/17540906/ekologiya/natsionalna_ekologichna (Accessed 01 October 2020).

12. Kolenov O.M. (2014)," Theoretical bases of the mechanism of formation and realization of the state ecological policy in Ukraine", Efficiency of public administration Collection of Academic Papers Lviv Regional Institute for Public Administration of the National Academy for Public Administration under the President of Ukraine, vol.38, pp 354-361.

Размещено на Allbest.ru