Публічний контроль як інструмент взаємовідносин органів публічної влади з громадськістю: досвід Франції

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПУБЛІЧНИЙ КОНТРОЛЬ ЯК ІНСТРУМЕНТ ВЗАЄМОВІДНОСИН ОРГАНІВ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ З ГРОМАДСЬКІСТЮ: ДОСВІД ФРАНЦІЇ

Лактіонова Олена Олександрівна,

аспірантка кафедри публічного управління та менеджменту інноваційної діяльності,

Національний університет біоресурсів та природокористування України,

03041, Україна, вул. Героїв Oбоpони, 15, м. Київ

Анотація

Статтю присвячено дослідженню явища публічного контролю, визначенню його ролі в якості основного елементу взаємодії держави та суспільства, що створює підґрунтя для соціального спрямування політики держави. Так, серед факторів, які зумовлюють розвиток правової бази держави, автором зауважено на доцільності впровадження в процес нормотворення не лише органів влади, які наділені правотворчими функціями за Конституцією держави, а і тих неформальних соціальних структур, які, можливо, не будуть відігравати визначальної ролі в цьому процесі, однак зможуть надати аргументи «за» або «проти» прийняття певних нормативно-правових актів.

Автором виявлені і недоліки практичного втілення принципу «транспарентності» в діяльності державної влади в Україні та запропоновано шляхи його удосконалення, спираючись на досвід Французької Республіки, яка досягла суттєвих успіхів у сфері нормативно -правового та технічного закріплення взаємовідносин між громадянами і державною владою.

Питання забезпечення відповідності правових актів реаліям життя завжди хвилювало як законодавця, так і громадянське суспільство. Першого обумовлений необхідністю досягнення державних цілей у сенсі регуляторного впливу на суспільні відносини, а другий властивою особистої мотивацією кожної окремої особи та групи людей до легальних пошуків комфортного життя в суспільстві. Зокрема, мова йде про виявлення факторів, які або заважають бачити ідеї справедливості та формальної рівності в праві, або можуть сприяти перетворенню формальних правових конструкцій в ефективно функціонуючі основи соціальної системи. публічний контроль можна охарактеризувати як вияв власної волі громадян щодо нагляду за діями інститутів державної влади. Основою для здійснення ефективного публічного контролю є налагоджена система доступу громадськості до всіх, які не є державною таємницею, аспектів діяльності держави, адже виміром соціальної ефективності влади є ступінь суспільної підтримки та довіри до її діяльності, рівень соціального схвалення та готовності населення безпосередньо допомагати владі, тобто співпрацювати з нею.

Ключові слова: публічне управління, публічний контроль, взаємодія громадськості та державної влади, відкриті дані, цифрова політика, транспарентність, нормотворення.

Absract

Laktionova Olena Oleksandrivna Postgraduate Student of the Department of Public Administration and Innovation Management, National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, Heroiv Oborony St., 15, Kyiv.

PUBLIC CONTROL AS AN TOOL OF RELATIONS BETWEEN PUBLIC AUTHORITIES AND PUBLIC: THE FRENCH EXPERIENCE.

The article is devoted to the study of the phenomenon of public control, defining its role as the main element of interaction between the state and society, which creates the basis for the social direction of state policy. Thus, among the factors that determine the development of the legal framework of the state, the author noted the feasibility of introducing into the rule-making process not only authorities that are endowed with law-making functions under the Constitution, but also those informal social structures that may not play a decisive role. this process, however, will be able to provide arguments «for» or «against» the adoption of certain regulations.

The author also identified the shortcomings of the practical implementation of the principle of «transparency» in the activities of state power in Ukraine and suggested ways to improve it, based on the experience of the French Republic, which has made significant progress in legal and technical consolidation of relations between citizens and government.

The issue of ensuring the conformity of legal acts to the realities of life has always worried both the legislator and civil society. The first is due to the need to achieve state goals in terms of regulatory impact on public relations, and the second inherent personal motivation of each individual and group of people to the legal search for a comfortable life in society. In particular, it is a question of revealing of the factors which either interfere with seeing ideas of justice and formal equality in the right, or can promote transformation of formal legal constructions into effectively functioning bases of social system. public control can be described as a manifestation of citizens' own will to oversee the actions of institutions of state power. The basis for effective public control is a well-established system of public access to all non-state secrets, aspects of state activity, because the measure of social efficiency of government is the degree of public support and trust in its activities, the level of social approval and willingness to directly assist the government and cooperate with her.

Keywords: public administration, public control, interaction between the public and public authorities, open data, digital policy, transparency, rule-making.

Постановка проблеми

Механізм комунікації між державною владою, яка відповідає за процес нормотворчості, зміну та скасування правових норм, заснованих на соціальних факторах, та суспільством, яке визначає їх якість, не може відбуватися в закритій системі. Державна влада вимагає громадського контролю, оскільки насправді саме остання наділила її повноваженнями створювати правове поле. Концепція взаєморозуміння між державною владою та суспільством вимагає врахування різних точок зору в діалектичному обміні думками [1, с. 21].

Аналізуючи представленні в межах сучасних наукових підходів концепції публічного контролю, особливу увагу слід звернути на те, що в українській правовій теорії не вироблено єдиного розуміння змісту і поняття публічного контролю. Не створено законодавчої концепції способів реалізації публічного контролю над державною владою, не розглядаються проблеми взаємоконтролю влади і суспільства, зокрема, як порушення прав людини, так і порушення права влади на конфіденційність при певних обставинах, що витікають із забезпечення національних інтересів держави.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Науково-теоретичне підґрунтя цього дослідження становлять праці вітчизняних науковців, як А. Буханевич, С. Вітвіцький, Н. Дніпренко, В. Журавльова, С. Косінов, В. Кравчук, А. Лапшина, Г. Пришляк, О. Савченко, Є. Селіванова та інші.

На нашу думку, на увагу заслуговує також інтерпретація сутності публічного контролю, відображена французькими дослідниками. Так, В.К. Рахуа вважає, що публічний контроль у державному управлінні є «важливим критерієм безпосередньої реалізації принципу публічності, відповідно до якого запроваджуються регламентаційні механізми, які стимулюють громадян до участі у здійсненні контролю за діяльністю державної влади» [4, с. 187]. Відповідно до цього принципу, який має бути чітко закріпленим у національному законодавстві, виховується не тільки рівень правової свідомості громадян, а й їхня зацікавленість у безпосередній участі в формуванні демократичного суспільства шляхом нагляду за діями влади.

Французькі дослідники Р. Давид, К. Жоффре-Спинозі, які визнають, що публічний контроль є обов'язковою умовою для формування громадянського суспільства, а тому нагляд громадян за діями влади є запорукою її ефективності та результативності. На думку Р. Давіда, К. Жоффре-Спинозі, в зміст поняття публічного контролю доцільно вкладати такі елементи та норми, які регулюють стосунки між людьми у сфері їх права на здійснення нагляду за діяльністю соціальних інститутів [5, с. 64].

Мета статті - обґрунтування необхідності «публічного контролю», що висвітлює взаємодію органів державної влади із суспільством на основі аналізу розуміння цього явища у Франції. Досягнення цієї мети дасть можливість розглянути поняття «громадський контроль» як категорії, що виникла в результаті модернізації громадського доступу до діяльності державних установ, і допоможе знайти шляхи вдосконалення громадського контролю в Україні на основі іноземного досвіду.

Виклад основного матеріалу

Можна з упевненістю стверджувати, що найуніверсальнішим методом участі громадян в управлінні державними справами у всіх країнах із демократичними режимами є вибори. Так, народ, надаючи згоду на використання державною владою своїх повноважень, наділяє її правом законного примусу і погоджується з тим, що в подальшому парламент, президент і уряд діють самостійно без згоди громадян.

Про таку природу речей влучно висловився М. Дюверже: «Правління народу за допомогою народу», «керування нацією за допомогою її представників» - голосні слова, які нічого не означають. Ніхто і ніколи не бачив народ, який сам собою керує, і ніколи не побачить. Будь яке правління олігархічне, і це неминуче призводить до панування небагатьох осіб над масою [8, с. 244]. публічний контроль транспарентність політика

З цього твердження вбачається, що воля народу не є дієвою і остаточною, оскільки в парламенті головує більшість, яка виступає як форма підтвердження права на здійснення правління у державі фактичною меншістю, яка дуже часто представляє олігархічні кола суспільства, перетворюючи народ із суб'єкта влади в її об'єкт.

Слушну думку щодо публічного контролю над державними інституціями висловив С.Ф. Денисюк. Він вважає, що в демократичних суспільствах народ як сукупність громадян та їхніх асоціацій здійснює публічну владу безпосередньо і через систему інститутів. Інституції, яким народ делегує власні повноваження - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, діють від його імені. Саме тому народ повинен контролювати як свою (самоконтроль, внутрішній контроль), так і їхню (контроль і зовнішній контроль) діяльність [9, с. 46].

З наведеного вбачається, що публічний контроль тісно пов'язаний із державною владою. Так, у статті 12 французької Декларації прав людини і громадянина 1789 року (далі - Декларація) зазначено: «Для гарантії прав людини і громадянина необхідна державна сила; вона створюється в інтересах всіх, а не для особистої вигоди тих, кому вона довірена».

У цій статті Декларації зумовлений зміст існування державної влади як головної сили, якій надано право народом забезпечити дотримання основних прав громадян, відвернути насилля, особисту помсту та агресію між людьми. Фактично своїм правом вибору люди наділили певних громадян державною владою і дали свою згоду на виконання законів і норм, напрацьованих цією владою, але при цьому вони залишають за собою право вимагати звітності і виконання нею тих же законів і норм, які передбачені для всіх громадян.

У французькій науці цей термін існує під назвою «транспарентність» (від фр. la transparense - прозорість). Незважаючи на те, що цей термін у юридичний лексикон був введений французькими вченими не так давно, суть його була викладена ще в 1789 році у статті 15 славнозвісної Декларації: «Суспільство має вимагати від будь-якої посадової особи звіту про її діяльність» [13]. На законодавчому рівні у Франції це право закріплено Законом № 78-753 від 17 липня 1978 року «Про заходи, спрямовані на покращення відносин між органами управління та населенням, та про адміністративні, соціальні і фінансові положення», який доповнено Законом № 2000 -321 від 12 квітня 2000 року «Про права громадян у їх відношеннях з адміністрацією». Виконання цих законів покладено на незалежну Комісію по доступу до адміністративних документів (далі - Комісія) [14; 15]. Метою створення цієї Комісії є посилення прозорості діяльності публічної влади. Склад Комісії із 11 різних за своїм статусом осіб є гарантією її незалежності. До неї входять три представники магістратури, три представники виборних посад, університетський професор і чотири представники галузевих спеціалістів. Кожен член комісії має помічника. Термін призначення помічника - три роки. Головуючий у Комісії державний радник, який присутній при прийнятті рішення. До Комісії звертається громадянин у тому випадку, якщо компетентний орган протягом місяця не виконає його запит щодо ознайомлення з відповідним документом, який викликає в нього зацікавленість, і не дає вмотивовану відмову. Комісія має розглянути причину відмови і протягом місяця дати заявнику відповідь. Контрольна роль Комісії полягає у виявленні недоліків у роботі адміністрації і формуванні рекомендацій по їх усуненню [14; 15].

Звичайно, існують межі доступу до інформації, і вони зафіксовані у статті 311-5 Кодексу про відносини між адміністрацією і населенням. Відповідно до статті 311-6 цього Кодексу тільки зацікавлена особа може ознайомитися і одержати адміністративні документи:1) які можуть нанести шкоду захисту особистого життя, лікарській, комерційній і промисловій таємниці; 2) які містять оцінку або судження про фізичну особу, яка дозволяє її ідентифікувати; 3) які презентують поведінку особи, і в разі, коли оприлюднення відомостей про цю поведінку може нанести шкоду цій особі. Комісія покликана для виконання трьох основних завдань: дає висновок про можливість або неможливість видачі певного документа і наділена при цьому великими слідчими повноваженнями. Звернення в Комісію є обов'язковим перед зверненням із позовом в органи адміністративної юстиції. Контрольна функція Комісії полягає у виявленні недоліків у роботі адміністрації і виробленні рекомендацій з їх усунення [14; 15; 16]. Таким чином, право кожного громадянина бути обізнаним в урядових справах, право отримувати рішення, які стосуються діяльності громади є основним принципом місцевої демократії. Влада повинна забезпечити простий спосіб доступу громадян до правових норм, які вона створює.

Франція пильно слідкує за вдосконаленням рівня систематизації законодавства у сфері відносин між громадянами і державною владою. Про це свідчить прийняття у 2016 році Кодексу відносин між адміністрацією та населенням. Принцип транспарентності публічного контролю запроваджує ідею відкритого для населення уряду, електронної адміністрації. Під електронною адміністрацією розуміють модель державного управління, яка заснована на використанні сучасних інформаційних та комунікаційних технологій з метою підвищення ефективності та прозорості влади, а також встановлення суспільного контролю над нею [16].

При цьому французький уряд також вжив заходів щодо створення цифрового публічного простору. Насамперед слід згадати запровадження програми PAGSI: «Програма урядової діяльності за інформаційне суспільство», яка була заявлена в 1997 році Прем'єр-міністром і спрямовувалася на поширення публічних парламентських інтернет-сайтів та зразків адміністративних документів [16].

12 квітня 2000 року був прийнятий Закон № 2000-321 «Про права громадян у їх відносинах із адміністрацією», який покладає на всі державні установи певні обов'язки щодо споживачів їх послуг [15]. На виконання наведеного Закону у Франції розроблено та введено в дію численні урядові програми, які покликані налагодити роботу у сфері електронних послуг, наприклад Програма під назвою «Біла книга: Електронна адміністрація і захист персональних даних», яка підготовлена Міністерством публічної служби в лютому 2002 року та була спрямована на посилення технічних та юридичних гарантій захисту персональних даних.

Крім того, у квітні 2004 року Прем'єр-міністром була започаткована урядова програма електронної адміністрації на 2004 -2007 роки, спрямована на форсування розповсюдження інформаційних та комунікаційних технологій в адміністрації для того, щоб задовольнити очікування споживачів послуг і покращити ефективність публічних послуг.

Порівнюючи впровадження електронних послуг у Французькій Республіці, спрямованих на вдосконалення публічного контролю, необхідно зауважити, що процес побудови цифрового виміру державної адміністрації для спрощення доступу до неї громадян в Україні вже розпочато. Так, у лютому 2020 року Президент В. Зеленський, Прем'єр-міністр О. Гончарук та Міністерство цифрової трансформації презентували мобільний застосунок «Дія». Вже зараз у додатку працюють е-посвідчення водія та свідоцтво для реєстрації (техпаспорт) для автомобіля. О. Гончарук додав, що метою Уряду є протягом трьох років оцифрувати всі державні послуги, а 50 основних послуг - вже у 2020 році.

Отже, наведене свідчить про те, що процес введення електронних засобів в управлінських структурах, який нині відбувається в Україні, у Франції пройшов ще в 90-х роках минулого століття. Саме тому буде доцільним звернути увагу на досвід «спроб і помилок» у сфері забезпечення роботи електронної адміністрації цієї країни.

Вважаємо, що Україна рухається до створення цифрового суспільства, оскільки більшість країн Європейської спільноти вже подолали цей рубіж, суттєво підвищивши якість функціонування свого державного апарату. Електронна адміністрація є передумовою якісно нового рівня доступу населення до публічних даних та ефективного контролю з їх боку за діяльністю держави. Публічний контроль тісно пов'язаний із державною владою. Інститути публічної влади повинні діяти суворо в рамках закону. Публічний контроль іноді діє стихійно та емоційно, часто залежно від дій держави, які викликають суспільний резонанс.

Це відбувається тоді, коли населення не досить поінформоване про мету і засоби діяльності влади. Українські парламентарі намагалися унормувати публічний контроль. Однак спроба прийняти Закон України «Про публічний контроль» зазнала невдачі через невизначеність об'єкту такого контролю, суб'єктів, які його здійснюють, процедуру проведення та наслідки такого контролю. Зокрема, проєкт відповідного закону від 6 липня 2015 року № 2297а був запропонований для розгляду в Верховній Раді України без врахування європейської демократичної практики, яка ґрунтується на ідеї дорадчої демократії: врахуванні думки громадян у процесі прийняття владних рішень, що вважається однією із фундаментальних засад демократії.

Висновки

Активність публічного контролю над державною владою базується на таких критеріях, як відповідність мети і змісту діяльності державної влади інтересам більшості населення та політичної і соціальної свідомості соціуму, який спостерігає за діяльністю органів державної влади.

Отже, публічний контроль можна охарактеризувати як вияв власної волі громадян щодо нагляду за діями інститутів державної влади. Основою для здійснення ефективного публічного контролю є налагоджена система доступу громадськості до всіх, які не є державною таємницею, аспектів діяльності держави, адже виміром соціальної ефективності влади є ступінь суспільної підтримки та довіри до її діяльності, рівень соціального схвалення та готовності населення безпосередньо допомагати владі, тобто співпрацювати з нею.

Література

1. Хук М. Право как коммуникация. СПб.: ИД С. Петерб. гос. ун-та. ООО «Университетский издательский консорціум». 2012. 288 с.

2. Лактіонова, О., & Приліпко, С. (2020). Особливості комунікації у діяльності органів публічної влади. Збірник наукових праць А'ОГОН, 48-49 с. https://doi.org/10.36074/18.09.2020.v1.20.

3. Prylipko, S., Vasylieva, O. and Vasylieva, N. (2019). Methodology of forming a comprehensive mechanism for public administration of service cooperation development in rural areas of Ukraine. International Journal of Recent Technology and Engineering (IJRTE). Vol. 8, Issue-4S, pp. 152-156. http://www.ijrte.org/wp-content/uploads/papers/v8i4S/D10121184S19.pdf

4. Рахуа В.К. Общественно-исторические типы публичной власти / В.К. Рахуа. М., 2007. 403 с.

5. Давид Р., Жоффре-Спиноза К. Основные правовые системы современности / Р. Давид, К. Жоффре-Спинози. М.,1999. 611 с.

6. Ратичери Н. Правовая система и критерии публичности власти в гражданском обществе / Н. Ратичери // Правоведение. 2005. № 4. С. 31-55.

7. Проблеми теорії права і конституціоналізму у працях М.В. Цвіка /упоряд.: О.В. Петришин, С.В. Шевчук, О.Р. Дашковська та інші, відп. за вип. О.В. Петришин. Х.: Право, 2010. 272 с.

8. Дюверже М. Политические партии / Пер. с фр. М.: Академический проект (Серия «Концепции»), 2000. 538 с.

9. Денисюк С.Ф. Громадський контроль як гарантія законності в адміністративній діяльності правоохоронних органів в Україні: монографія / С.Ф. Денисюк. Х.: ТД «Золота миля», 2010. 368 с.

10. Буханевич А. Публічний контроль у контексті сучасних дослідницьких підходів / А. Буханевич // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. 2009. № 1. С. 25-32. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vnadu_2009_1_5. (дата звернення: 08.11.2020).

11. Транспарентність влади в контексті європейської інтеграції України: конспект лекції до короткотермінового семінару в системі підвищення кваліфікації кадрів / уклад: Е.А. Афонін, О.В. Суший. К.: НАДУ, 2010. 48 с.

12. Hood C., Heald D. eds Transparency: the key to better governance? 2006 (reprinted 2011), Proceedings of the British Academy (135). Oxford University Press Oxford, UK. 231 р.

13. D claration des droits de l'Homme et du citoyen de 1789. URL: http://www.textes.justice.gouv.fr/ textes-fondamentaux-10086/droits-de-lhomme-et-libertes-fondamentales- 10087/declaration-des-droitsde-lhomme-et-du-citoyen-de- 1789-10116.html (дата звернення: 08.11.2020).

14. Loi 78-753 du 17 juillet 1978 portant diverses mesures d'am lioration des relations entre l'administration et le public et diverses dispositions d'ordre administrate, social et fiscal. URL: https://www.legifrance.gouv.fr/affichTexte.do?cidTexte=JORFTEXT000000339241&dateTexte= 20200322 (дата звернення: 08.11.2020).

15. Loi n 2000-321 du 12 avril 2000 relative aux droits des citoyens dans leurs relations avec les administrations. URL: https://www.legifrance.gouv.fr/affichTexte.do?cidTexte=JORFTEXT000000215117&dateTexte= 20200322 (дата звернення: 08.11.2020).

16. Code des relations entre le public et l'administration. URL: https://www.legifrance.gouv.fr/ affichCode.do?cidTexte=LEGITEXT000031366350 (дата звернення: 08.11.2020).

References

1. Van Hoecke, M. (2012). Pravo kak kommunikatsiya [Law as Communication]. Saint Petersburg: ID S. Peterb. gos. un-ta. OOO «Universitetskiy izdatelskiy konsortsium» [in Russian].

2. Laktionova, O., & Prylipko, S. (2020). Osoblyvosti komunikatsii u diialnosti orhaniv publichnoi vlady [Features of communication in the activities of public authorities]. A'OGOE, 48-49. Retrieved from https://doi.org/10.36074/18.09.2020.v1.20 [in Ukrainian].

3. Prylipko, S., Vasylieva, O.,Vasylieva, N. (2019). Methodology of forming a comprehensive mechanism for public administration of service cooperation development in rural areas of Ukraine. International Journal of Recent Technology and Engineering (IJRTE), 8(4S), 152-156. http://www.ijrte.org/wp-content/uploads/papers/v8i4S/D10121184S19.pdf [in English].

4. Rakhua, V.K. (2007). Obshchestvenno-istoricheskie tipy publichnoy vlasti [Socio-historical types of public power]. Moscow [in Russian].

5. David, R., Jauffret-Spinosi, C. (1999). Osnovnye pravovye sistemy sovremennosti [Les Grands systemes de droit contemporains]. Moscow [in Russian].

6. Raticheri, N. (2005). Pravovaya sistema i kriterii publichnosti vlasti v grazhdanskom obshchestve [Legal system and criteria of publicity of power in civil society]. Pravovedenie - Law science, 4, 31-55 [in Russian].

7. Petryshyn, O.V., Shevchuk, S.V., Dashkovska, O.R., et al. (2010). Problemy teorii prava i konstytutsionalizmu u pratsiakh M.V. Tsvika [Problems of the theory of law and constitutionalism in the works of M.V. Tsvik]. Kharkiv: Pravo [in Ukrainian].

8. Duverger, M. (2000). Politicheskie partii [Political Parties]. Moscow: Akademicheskiy proekt [in Russian].

9. Denysiuk, S.F. (2010). Hromadskyi kontrol yak harantiia zakonnosti v administratyvnii diialnosti pravookhoronnykh orhaniv v Ukraini [Public control as a guarantee of legality in the administrative activities of law enforcement agencies in Ukraine]. Kharkiv: TD «Zolota mylia» [in Ukrainian].

10. Bukhanevych, A. (2009). Publichnyi kontrol u konteksti suchasnykh doslidnytskykh pidkhodiv [Public control in the context of modern research approaches]. Visnyk Natsionalnoi akademii derzhavnoho upravlinnia pry Prezydentovi Ukrainy - Bulletin of the National Academy of Public Administration under the President of Ukraine, 1, 25-32. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vnadu_2009_1_5 [in Ukrainian].

11. Afonin, E.A., Sushyi, O.V. (2010). Transparentnist vlady v konteksti yevropeiskoi intehratsii Ukrainy [Transparency of power in the context of European integration of Ukraine]. Kyiv: NADU [in Ukrainian].

12. Hood, C., Heald, D. (Eds.). (2006). Transparency: the key to better governance? Proceedings of the British Academy. (Vols. 135). Oxford University Press Oxford [in English].

13. Declaration des droits de l'Homme et du citoyen de 1789. www.legifrance.gouv.fr. Retrieved from https://www.legifrance.gouv.fr/contenu/menu/droit-national-en-vigueur/constitution/declaration- des-droits-de-l-homme-et-du-citoyen-de-1789 [in French].

14. Loi 78-753 du 17 juillet 1978 portant diverses mesures d'am lioration des relations entre l'administration et le public et diverses dispositions d'ordre administrate, social et fiscal. www.legifrance.gouv.fr. Retrieved from https://www.legifrance.gouv.fr/affichTexte.do?cidTexte= JORFTEXT000000339241&dateTexte= 20200322 [in French].

15. Loi n 2000-321 du 12 avril 2000 relative aux droits des citoyens dans leurs relations avec les administrations. www.legifrance.gouv.fr. Retrieved from https://www.legifrance.gouv.fr/affichTexte. do?cidTexte=JORFTEXT000000215117&dateTexte=20200322 [in French].

16. Code des relations entre le public et l'administration. www.legifrance.gouv.fr. Retrieved from https://www.legifrance.gouv.fr/affichCode.do?cidTexte=LEGITEXT000031366350 [in French].

Размещено на Allbest.ru