Застосування прокурором тимчасового доступу до речей і документів у світлі практики Європейського суду з прав людини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія внутрішніх справ

Застосування прокурором тимчасового доступу до речей і документів у світлі практики європейського суду з прав людини

Сухачова І.О. кандидат юридичних наук, здобувач

Анотація

Стаття присвячена дослідженню особливостей застосування прокурором тимчасового доступу до речей і документів у світлі практики Європейського суду з прав людини. Вказано, що однією із умов застосування прокурором тимчасового доступу до речей і документів є відповідність потреб досудового розслідування необхідному ступеню втручання у права і свободи особи (правило пропорційності втручання).

На основі системного аналізу практики ЄСПЛ виокремлено гарантії дотримання прав особи при застосуванні прокурором тимчасового доступу до речей і документів.

Робиться висновок, що недодержання вказаних вище гарантій тягне за собою визнання отриманих доказів недопустимими.

Ключові слова: прокурор, тимчасовий доступ до речей і документів, гарантії, Європейський суд з прав людини.

Annotation

The article is devoted to exploring the peculiarities of the use of temporary access to property and documents in practice of the European Court of Human Rights. It is pointed out that one of the conditions for using temporary access to property and documents as a means of criminal procedural proof is that the needs of the pre-trial investigation meet the necessary degree of interference with the rights and freedoms of the person (the rule of proportionality of intervention).

The ECtHR has been found to emphasize in its decisions that: 1) achieving a fair balance between the general interests of society and the requirements of the protection of a person's fundamental affairs only then becomes significant if it is established that the principle of «legality» was respected during the relevant intervention and not was arbitrary; 2) the absence of sufficient legal justification for interfering with the personal life of certain persons entails a violation of Art. 8 of the European Convention on Human Rights.

On the basis of a systematic analysis of the ECtHR's practice, the warranty of respect for the rights of the individual in the use of temporary access to property and documents as a means of criminal procedural evidence are singled out: 1) information is collected on the basis of law;

the provisions of the law meet the requirements of accessibility, clarity and predictability;

decisions on granting access should be subject to judicial review; 4) such control should provide for an opportunity for a person to present his / her arguments; 5) the court's decision must be substantiated; 6) the instructions in the court order regarding which information (documents) is made available should be as clear as possible; 7) the person to whom the information is transmitted should have effective means of protection, which would provide for the possibility of challenging the legality and validity of access to such information, as well as receiving compensation in case of violation; 8) access should be given only to the information necessary for the purpose of the investigation; 9) the information received must be properly recorded, stored and protected in order to prevent its modification, unlawful destruction and dissemination.

It is concluded that failure to comply with the above warranty entails the recognition of the evidence obtained inadmissible.

Key words: prosecutor, temporary access to property and documents, warranty, European Court of Human Rights.

Вступ

Однією із умов застосування прокурором тимчасового доступу до речей і документів при реалізації функції обвинувачення є відповідність потреб досудового розслідування необхідному ступеню втручання у права і свободи особи (правило пропорційності втручання). Правило пропорційності пов'язане з необхідністю дотримання відповідності обсягу обмеження прав та свобод при застосуванні прокурором тимчасового доступу до речей і документів обставинам відповідного кримінального провадження. Якщо тяжкість втручання у права та свободи переважає суспільний інтерес, то обмеження приймає форму неспіврозмірного. Це означає, що при певних обставинах держава повинна відмовитися від переслідування законного суспільного інтересу, так як приватний інтерес має перевагу [1, с. 149]. Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) при розгляді конкретних справ слідчий суддя повинен визначити: чи законна мета встановленого обмеження; чи є заходи, застосовані з метою обмеження прав чи свобод, пропорційними потребам такого втручання [2, с. 45-49].

Враховуючи, що елементами механізму застосування тимчасового доступу до речей і документів є не лише положення Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), але й рішення ЄСПЛ, які визнаються національним законодавством джерелом права, на нашу думку, забезпечення реалізації прокурором гарантій захисту прав, свобод та інтересів особи при прийнятті процесуального рішення про застосування тимчасового доступу до речей і документів має здійснюватися з урахуванням практики ЄСПЛ.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Теоретичні та практичні аспекти використання практики ЄСПЛ у кримінальних провадженнях ставали предметом наукових досліджень О. В. Бурлаки, І. В. Гловюк, В. О. Гринюка, М. А. Макарова, Т. О. Музиченко, М. А. Погорецького, Д. Б. Сергєє- вої, О. С. Старенького, М. С. Туманянц, Л. Д. Удалової, В. І. Фаринника, С. В. Шапутько, А. В. Чуба, О.Г. Яновської та інших фахівців. Водночас, у працях вчених не приділялася достатня увага застосуванню прокурором тимчасового доступу до речей і документів у світлі практики Європейського суду з прав людини, що зумовлює необхідність подальшого наукового дослідження окресленої проблематики.

Метою статті є встановлення гарантій дотримання прав, свобод та інтересів особи при застосуванні прокурором тимчасового доступу до речей і документів у світлі практики ЄСПЛ.

Результати дослідження

Основою для застосування прокурором тимчасового доступу до речей і документів як засобу кримінального процесуального доказування є положення ст. 1 Загальної декларації прав людини, за яким всі люди є вільними та рівними в своїй гідності та правах, а також проголошена ст. 12 Загальної декларації прав людини вимога про те, що ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте та сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканість його житла, таємницю його кореспонденції або на його честь та репутацію [3]. Так, тимчасовий доступ до речей і документів, проведення якого неодмінно пов'язане із певними обмеженнями прав і свобод громадян, застосовується прокурором виключно за наявності передбачених КПК України приводів та підстав, із обов'язковим дотриманням належного процесуального порядку.

Відповідно до ст. 1 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права [4].

Основною метою зазначеної норми міжнародного права є запобігання можливому свавільному порушенню права власності особи, в тому числі при застосуванні тимчасового доступу до речей і документів як засобу кримінального процесуального доказування.

Врахування практики ЄСПЛ у кримінальному процесуальному доказуванні, зокрема при використанні прокурором такого засобу, як тимчасовий доступ до речей і документів, узгоджується з положенням ч. 5 ст. 9 КПК України [5]. ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово розглядав питання щодо надання доступу до речей та документів в рамках кримінального провадження. У більшості справ, які були розглянуті ЄСПЛ, мова йшла про доступ до речей і документів, що містили:

інформацію про зв'язок абонента (наприклад, рішення у справах «Malone v. The United Kingdom» (заява № 8691/79); «Ben Faiza v France» (заява № 31446/12));

відомості, що можуть становити лікарську таємницю (наприклад, рішення у справах «L.H. v. Latvia» (заява № 52019/07) та «Avilkina and Others v. Russia» (заява № 1585/09));

відомості, що можуть становити банківську таємницю (наприклад, рішення у справі «M.N. and Others v. San Marino» (заява № 28005/12)).

Оскільки вказана інформація стосується приватного життя особи, надання до неї доступу становитиме, на думку ЄСПЛ, втручання в права, гарантовані статтею 8 Конвенції «Право на повагу до приватного і сімейного життя» [6].

Також ЄСПЛ у низці своїх рішень акцентує увагу на тому, що: 1) досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних справ особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання прокурором було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним (наприклад, рішення у справах «Бакланов проти Росії» [7] та «Фрізен проти Росії» [8]; 2) відсутність достатнього законного обґрунтування при втручанні в особисте життя певних осіб тягне за собою порушення ст. 8 Європейської конвенції з прав людини (наприклад, рішення у справі «Пантелеєнко проти України» [9]). досудовий розслідування гарантія прокурор

Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар» для особи (Наприклад, рішення у справі «Ісма- їлов проти Росії» [10]).

Втручання у право власності, навіть якщо воно має законну мету та здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися ЄСПЛ як порушення ст. 1 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо не була дотримана розумна пропорційність між втручанням у права фізичної чи юридичної особи й інтересами суспільства.

Порушення ст. 1 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод становить наявний істотний дисбаланс між заходами, вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства, та потребою захищати право заявника на мирне володіння своїм майном. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (наприклад, п. 168 рішення у справі «East/West Alliance Limited проти України» [11]).

Аналізуючи практику застосування рішень Європейського суду з прав людини та дотримання Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нами встановлено, що при прийнятті рішень про надання прокурору доступу до речей і документів національні суди дедалі частіше враховують положення Конвенції та практику ЄСПЛ.

Так, в ухвалі Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04 березня 2020 року у справі № 331/23/20 слідчий суддя зазначає, що «згідно з практикою Європейського суду з прав людини, не визначення обсягу обшуку, в тому числі і по аналогії тимчасового доступу до речей і документів, його мети є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07.07.2007р. по справі «Смирнов проти Росії» вказав, що невизначене формулювання обсягу обшуку дало органу влади на власний розсуд вирішувати, які матеріали підлягають вилученню, що призвело до вилучення окрім документів, що мають відношення до справи, деяких особистих речей. Європейський суд з прав людини визначив, що відсутність вказівки на конкретну мету обшуку є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» [12].

Також в ухвалі Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2019 року у справі № 335/1939/19 прийнято до уваги, що «Європейський Суд з прав людини у справі «Санді Таймс» проти Сполученого Королівства» від 26 березня 1979р. висловився, що «не є достатнім, щоб втручання, яке розглядається, належало до винятків, перелічених у пункті 2 статті 10, так само не є достатнім, щоб таке втручання виправдовувалося тим, що його предмет належить до якоїсь визначеної категорію або підпадає під дію правової норми, викладеної у формі загальних і безумовних понять: Суд має переконатися у тому, що втручання, з огляду на факти і обставини конкретної справи, яку він розглядає, справді було необхідним». Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що «у зв'язку з тим, що сторона кримінального провадження, яка подала клопотання в судове засідання не з 'явилася, вимоги клопотання не підтримала, не довела про значення речей і документів для встановлення обставин кримінального провадження, а отже не довела обставин, обов'язковість доведення яких покладається вимогами ч. ч. 5, 6 ст. 163 КПК України, а тому у задоволенні клопотання необхідно відмовити» [13].

Результати проведеного аналізу практики ЄСПЛ дають змогу констатувати, що у своїх рішеннях Суд визначив мінімальні гарантії, які мають бути викладені в законі з метою уникнення порушення прав особи, передбачених Конвенцією. Узагальнюючи викладене, до таких гарантій при застосуванні доступу до речей і документів можемо віднести наступні:

інформація збирається на підставі закону;

положення закону відповідають вимогам доступності, чіткості та передбачуваності;

прийняття рішень щодо надання доступу повинні бути предметом судового контролю;

такий контроль повинен передбачати можливість особі навести свої аргументи;

рішення суду повинно бути обґрунтованим; вказівки в ухвалі суду щодо того, до якої інформації (документів) надається доступ, повинні бути максимально чіткими;

особа, інформація щодо якої передається, повинна володіти ефективними засобами захисту, що передбачали б можливість оскарження законності та обґрунтованості отримання доступу до такої інформації, а також отримання компенсації в разі виявлення порушення;

доступ повинен надаватися лише до інформації, що необхідна для цілей розслідування;

отримана інформація повинна належним чином фіксуватися, зберігатися та захищатися, щоб запобігати її модифікації, незаконному знищенню та поширенню (наприклад, рішенні у справі «Roman Zakharov v. Russia» (заява № 47143/06)).

Недотримання вказаних гарантій тягне за собою констатацію ЄСПЛ порушення прав особи, гарантованих статтями 6 та 8 Конвенції, а також ст. 1 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Також слід зазначити, що порушення гарантій, визначених у практиці ЄСПЛ, особливо щодо законності та обґрунтованості ухвали про надання тимчасового доступу до речей та документів, безпосередньо впливатиме на можливість використання отриманої інформації як доказу. Виходячи з результатів аналізу матеріалів правозастосовної практики, доходимо висновку, що речі та документи, доступ до яких надано прокурору з порушенням конвенційних прав, не можуть використовуватися в якості доказів в рамках кримінального провадження. Так, відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини [5].

Відтак, недодержання прокурором вказаних вище гарантій, повинно тягти визнання отриманих доказів недопустимими.

Висновки

З огляду на результати аналізу наукової літератури, матеріалів правозастосовної практики, нагальним видається розроблення такого механізму застосування тимчасового доступу до речей і документів, за якого було б дотримано розумного балансу між інтересами держави в частині забезпечення справедливого правосуддя та інтересами осіб, яким завдається істотна шкода внаслідок незаконних дій прокурора при реалізації ним владних повноважень. Вказане може бути забезпечено шляхом врахування гарантій дотримання прав, свобод та інтересів особи, визначених практикою ЄСПЛ, при застосуванні тимчасового доступу до речей і документів як засобу кримінального процесуального доказування, зокрема: 1) збір інформації здійснюється на підставі закону; 2) положення закону відповідають вимогам доступності, чіткості та передбачуваності; 3) прийняття рішень щодо надання доступу повинні бути предметом судового контролю; 4) такий контроль повинен передбачати можливість особі навести свої аргументи; 5) рішення суду повинно бути обґрунтованим; 6) вказівки в ухвалі суду щодо того, до якої інформації (документів) надається доступ, повинні бути максимально чіткими; 7) особа, інформація щодо якої передається, повинна володіти ефективними засобами захисту, що передбачали б можливість оскарження законності та обґрунтованості отримання доступу до такої інформації, а також отримання компенсації в разі виявлення порушення; 8) доступ повинен надаватися лише до інформації, що необхідна для цілей розслідування; 9) отримана інформація повинна належним чином фіксуватися, зберігатися та захищатися, щоб запобігати її модифікації, незаконному знищенню та поширенню.

Вважаємо, що дотримання вказаних гарантій забезпечить ефективність застосування прокурором тимчасового доступу до речей і документів як засобу кримінального процесуального доказування.

Список використаних джерел

1. Бурлака О. В. Забезпечення реалізації слідчим суддею функції захисту прав, свобод та інтересів особи у кримінальному провадженні дис. канд юрид наук: 12.00.09 /Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна», 2018. 296 с.

2. Путеводитель по Европейской Конвенции о защите прав человека. Совет Европы. 1994. 136 с.

3. Протокол Перший до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952.

4. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13 квіт. 2012р. № 4651-VI.

5. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р.

6. Справа «Бакланов проти Росії». Заява № 68443/01. Рішення від 09.06.2005

7. Справа «Фрізен проти Росії». Заява № 58254/00. Рішення від 24.03.2005.

8. Справа «Пантелеєнко проти України». Заява № 11901/02. Рішення від 29.06.2006.

9. Справа «Ісмаїлов проти Росії». Заява № 30352/03. Рішення від 15.10.2008.

10. Справа «East/West Alliance Limited» проти України». Заява № 19336/04. Рішення від 02.06.2014.

11. Ухвала Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04 березня 2020року у справі № 331/23/20.

12. Ухвала Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2019 року у справі № 335/1939/19.

Размещено на Allbest.ru