Теоретичні основи визначення ролі норм конституційного права у системі правового регулювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчально-науковий інститут права, психології та інноваційної освіти Національного університету «Львівська політехніка»

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИЗНАЧЕННЯ РОЛІ НОРМ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА У СИСТЕМІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Богів Я.С. доктор юридичних наук, доцент професор кафедри

теорії та філософії права, конституційного та міжнародного права

Нестеренко А. О. доктор філософії з права (Phd) аспірант

кафедри адміністративного та інформаційного права

Анотація

Стаття присвячена висвітленню однієї з актуальних теоретико-методологічних проблем правознавства щодо визначення ролі норм конституційного права у системі правового регулювання. Із застосуванням методу системного аналізу розглянуто правове регулювання, систему правового регулювання, механізм правового регулювання. Правове регулювання, тобто вплив на суспільні відносини за допомогою правових засобів, одна із властивостей правової системи. Система правового регулювання має цілісність, одночасно властивості стабільності та динамізму. Стабілізуючу роль системі правового регулювання надають відповідні норми конституційного права - норми-принципи, норми-дефініції, колізійні норми. Ці норми сприяють сумісності елементів системи правового регулювання, забезпечують необхідну повноту правового регулювання, достатню для регламентації важливих суспільних відносин, юридично оформляють стратегію розвитку. Наявність у системи правового регулювання якості стабільності не означає, що система є нерухомою, не схильна до змін. Динамізм означає, що система правового регулювання знаходиться в русі, змінює характеристики, втрачає одні елементи та набуває інших. Такі перетворення не змінюють стабільність, а виявляються у зміні взаємодії між елементами. Норми конституційного права, що надають динамічності системі правового регулювання, становлять норми-правила поведінки; становлять конкретне регулювання. За основу класифікації цих норм взято основні елементи системи правового регулювання: єдиний предмет правового регулювання; єдиний метод правового регулювання; процес регулювання. Значення ролі конституційно-правових норм у системі правового регулювання набуває аналіз матеріальних і процесуальних норм. Норми конституційного права, сприяють збереженню стабільності системи правового регулювання, надають динамізм системі, забезпечуючи здатність системи адаптуватися до виконання різних завдань і функцій.

Ключові слова: конституційне право, правові норми, система правового регулювання, механізм правового регулювання, норми конституційного права. правовий регулювання конституційний норма

Annotation

The article is devoted to the coverage of one of the current theoretical and methodological problems of jurisprudence in determining the role of constitutional law in the system of legal regulation. Using the method of system analysis, the legal regulation, the system of legal regulation, the mechanism of legal regulation are considered. Legal regulation, ie the impact on public relations through legal means, is one of the properties of the legal system. The system of legal regulation has integrity, at the same time properties of stability and dynamism. The stabilizing role of the system of legal regulation is given by the relevant norms of constitutional law - norms-principles, norms-definitions, conflict-of-law norms. These norms promote the compatibility of the elements of the system of legal regulation, provide the necessary completeness of legal regulation, sufficient for the regulation of important social relations, legally design a development strategy. The presence of a system of legal regulation of the quality of stability does not mean that the system is fixed, not subject to change. Dynamism means that the system of legal regulation is in motion, changing characteristics, losing some elements and gaining others. These transformations do not change the stability, but are manifested in the change of interaction between the elements. The norms of constitutional law, which give dynamism to the system of legal regulation, are norms-rules of conduct; represent specific regulation. As a basis for the classification of these rules to take the basic elements of the system of legal regulation: the only subject of legal regulation; the only method of legal regulation; regulatory process. The analysis of substantive and procedural norms acquires significance in relation to the role of constitutional and legal norms in the system of legal regulation. Norms of constitutional law, contribute to maintaining the stability of the system of legal regulation, give dynamism to the system, ensuring the ability of the system to adapt to various tasks and functions.

Keywords: constitutional law, legal norms, system of legal regulation, mechanism of legal regulation, norms of constitutional law.

Вступ

У юридичній науці багато уваги приділяється дослідженню норм права. Загальною теорією права зазвичай аналізується сутність, структура, функції, класифікація, місце норм права у системі права. Враховуючи те, що конституційне право є провідною галуззю національного права, дослідження його норм набуває особливого значення для всієї системи правового регулювання, має загальнотеоретичний характер, що полягає у виробленні нових теоретичних положень до теорії норм у межах конституційно-правової доктрини.

Проблематиці визначення правової норми як елемента сучасної системи права присвятили свої праці такі науковці як: М. О. Баймуратов, Л. Д. Воєводін, Ю. О. Волошин, Л. І. Заморська, П. М. Рабінович, О. Ф. Скакун, С. Г. Стеценко, В. Л. Федоренко, Ю. С. Шемшученко та ін.

Мета цієї статті полягає у дослідженні теоретичних основ визначення ролі норм конституційного права у системі правового регулювання.

Результати

Поняття «система правового регулювання» включає категорію «правове регулювання». Вчені ведуть дискусії щодо її змісту. Єдиного підходу поки не вироблено. У національній теорії права виробилося декілька підходів, все різноманіття яких можна звести до двох основних. Відповідно до першого - правове регулювання розуміється широко, як всі форми юридичного впливу держави на поведінку людей. Такий вплив може здійснюватися через нормування життя, може бути інформаційним, мотиваційним. У цьому підході поняття правове регулювання та правовий вплив ототожнюються.

Відповідно до другого підходу, правове регулювання розуміється вузько, як складова правового впливу. Поняття правовий вплив і правове регулювання розмежовуються. При характеристиці правового регулювання йдеться лише про втручання держави у суспільні відносини у вигляді норм права, тобто регулювання виключно за допомогою правових розпоряджень.

Правове регулювання є властивістю правової системи. Під правовою системою в теорії права прийнято розуміти сукупність взаємозалежних правових засобів, що регулюють суспільні відносини, та явищ правової дійсності, характерних для тієї чи іншої держави. Це синтезоване поняття, що відображає комплекс юридичних явищ, що існують у суспільстві і знаходяться у взаємозв'язку, й надають юридичний вплив на життя. Елементами правової системи є норми права, юридична практика, правова ідеологія, джерела права, інтерпретаційні акти, правові акти індивідуального характеру, правовідносини.

Вчені виділяють різні компоненти правової системи, зокрема й негативні, наприклад, правовий нігілізм, юридичні колізії. Водночас, механізм правового регулювання характеризується як система правових засобів, з яких відбувається вплив на суспільні відносини [1, с. 204].

Механізм правового регулювання та правову систему розглядають як частину та ціле. У механізмі правового регулювання об'єднуються в повному обсязі, лише важливі правові засоби, регулюючі суспільні відносини (юридичні норми, юридичні факти, правовідносини і акти реалізації права) [2, с. 26-27].

На відміну від поняття «правова система», поняття «механізм правового регулювання» дозволяє не просто поєднати явища правової дійсності, але й уявити у системно-динамічному вигляді.

А. А. Андреєв пропонує механізм правового регулювання розглядати не як «механізм» безпосередньо, а як послідовну взаємодію (алгоритм) елементів, що утворюють його, поєднаних спільною метою [3, с. 127].

Відповідно до цих стадій механізм правового регулювання включає елементи: юридичні норми, юридичні факти, правовідносини, акти реалізації прав та обов'язків, акти застосування норм. У механізмі правового регулювання виділяють елементи - нормативну основу (норма права та нормативний акт), правовідносини, індивідуальні акти, правосвідомість та правову культуру.

Правове регулювання, тобто вплив на суспільні відносини за допомогою правових засобів, одна із властивостей правової системи. Така дія здійснюється через послідовно змінні стадії, що становлять механізм правового регулювання.

У правову науку поняття «механізм» увійшло з технічних дисциплін, оскільки існувала необхідність описати суспільні процеси у взаємодії. Механізм передбачає стадійність, послідовне проходження певних етапів правового регулювання.

Система - це сукупність взаємозалежних елементів. Між елементами можуть утворюватися різноманітні горизонтальні та вертикальні зв'язки, які не завжди становлять послідовний рух. Систему правового регулювання можна розглядати як об'єктивне об'єднання функціонально взаємозалежних юридичних засобів, які утворюють горизонтальні та вертикальні зв'язки, з яких відбувається юридичний вплив на суспільні відносини, нормування життя.

Система правового регулювання має цілісність, тобто здатність зберігати якісну специфіку в умовах середовища, що трансформується та ускладнення суспільних відносин. Цілісність - найбільш складна та багатовимірна якість системи, яку не можна зводити до простої взаємозалежності її елементів. Будь-яка цілісна система має одночасно властивості стабільності та динамізму. У системі правового регулювання ці властивості виявляються в об'єктивному існуванні відповідного виду норм. Це норми, що надають стабільність системі правового регулювання та норми, що надають їй динамічності.

У системних дослідженнях одним із методів системного аналізу використовується метод виділення концептуального елемента, який є сполучною ланкою між усіма іншими елементами.

У дослідженні системи правового регулювання сполучною ланкою є норма права. Система правового регулювання проявляється в різноманітті видів норм права, які свідчать про різноманітні зв'язки, що існують між ними. Властивості та функції окремих одиниць, елементів системи визначаються тим місцем, яке вони займають у межах цілого, тобто системи. У системі правового регулювання є норми, що надають стабільність та норми, що забезпечують динамічність, мінливість системи. Норми конституційного права надають стабільності системі правового регулювання.

У національній правовій доктрині ідея інтеграційної ролі конституційного права як головної та системоутворюючої галузі права знаходить підтримку та розвиток у контексті конституційного оформлення правопорядку на основі судової інтерпретації конституційних положень і законодавчого забезпечення реалізації, розглядається у межах мети та завдання конституційного регулювання [4, с. 56].

Під стабільністю системи прийнято розуміти її стійкість відносно внутрішніх і зовнішніх впливів, що дозволяє зберігати системі якісні параметри та структуру. Проблеми стабільності системи правового регулювання дуже актуальні в аспекті проблем низької якості законодавства, колізій у правовому регулюванні, застосування права - негативних чинників, що знижують ефективність системи правового регулювання держави.

Стабільність системи правового регулювання має сприяти встановленню законності та правопорядку. Необхідна стабільність системи правового регулювання забезпечується наявністю норм права, що стабілізують систему.

Стабільність правового регулювання, що здійснюється з одного боку - законодавцем, з другого - застосуванням права, забезпечується тим, що вони спираються на єдині принципи правового регулювання, відштовхуються від загальних дефініцій, дозволяють колізії з урахуванням єдиних правил. Це дозволяє зберегти системі якісні ознаки, що надають узгодженість усім компонентам системи. Конституційний Суд України, вважає, що особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб [5].

У разі розроблення закону «Про нормативно-правові акти» законодавцю доцільно було б включити до закону главу «Вимоги до системної єдності нормативно-правових актів України».

Існування будь-якого виду норм конституційного права спрямоване на нормальне та стабільне функціонування системи правового регулювання. У системі правового регулювання можна виділити норми, які сприяють узгодженню між рештою норм права, надають органічну єдність, цілісність, забезпечують взаємну сумісність. Їхнє існування покликане забезпечити стабільність, стійкість усієї системи правового регулювання. У результаті кожна норма конституційного права, яка приймається або реалізується, повинна бути узгоджена з цими нормами, що стабілізують систему.

Стабілізуючу роль системі правового регулювання надають відповідні норми конституційного права - норми-принципи, норми-дефініції, колізійні норми. Ці норми сприяють сумісності елементів системи правового регулювання, забезпечують необхідну повноту правового регулювання, достатню для регламентації важливих суспільних відносин, юридично оформляють стратегію розвитку.

Особлива роль належить конституційним нормам-принципам. Стабілізуюча функція цього виду норм у системі правового регулювання полягає в тому, що: норма-принцип конституційного права встановлює вихідні, базові засади правового регулювання всім сферам життя суспільства; норма-дефініція конституційного права здійснює розмежування та ідентифікацію понять, що має значення для всіх галузей права; колізійні норми у конституційному праві сприяють вирішенню протиріч, які можуть виникати у системі правового регулювання, а не лише у системі конституційно-правового регулювання.

Наявність у системи правового регулювання якості стабільності не означає, що система є нерухомою, не схильна до змін. Незмінність є ознакою нестабільності. Динамізм означає, що система правового регулювання знаходиться в постійному русі, безперервно змінює характеристики, втрачає одні елементи та набуває інші. Ці перетворення не змінюють стабільність, а виявляються у зміні взаємодії між елементами. Норми конституційного права, що надають динамічності системі правового регулювання, стають нормами-правилами поведінки; становлять конкретне регулювання.

У конституційному праві змінюється метод правового регулювання, що позначається на співвідношенні імперативних і диспозитивних норм. Розуміння сутності диспозитивних норм у конституційному праві може змінюватись. Взаємодія норм, що уповноважують, забороняють та зобов'язують впливає на тип правового регулювання.

Трансформація суспільних відносин, поява нових відносин, що охоплюються предметом правового регулювання конституційного права, викликає появу нових конституційно-правових норм і, навпаки, веде до скасування застарілих. Усі зазначені зміни не стосуються цілісності та стабільності системи правового регулювання України.

Значна кількість норм регулювання конкретних відносин у межах конституційного права вимагає класифікаційного підходу, що дозволяє побачити особливості кожного виду норм, досліджувати їх різноманіття. Логічно за основу класифікації норм взяти основні елементи системи правового регулювання.

На міжгалузевому рівні важливими елементами системи правового регулювання є: єдиний предмет правового регулювання, єдиний метод правового регулювання та процес регулювання.

Предмет, метод і процес правового регулювання у конституційному праві становлять системні елементи єдиних предметів, методів, типу та процесу правового регулювання, що дозволяє дослідити особливості норм конституційного права та побачити їх роль у системі правового регулювання.

Дослідження норм конкретного регулювання неможливе без вивчення часових характеристик. Норми, що надають динамічність системі правового регулювання, диференціюються на види відповідно до зазначених елементів системи правового регулювання.

Перший елемент - це предмет правового регулювання. Норми конституційного права мають свій специфічний предмет правового регулювання, що становить частину реальної дійсності.

Групи суспільних відносин, регульовані різними галузями права, тісно взаємопов'язані, є елементами об'єктивно складного правового середовища, яке може існувати тільки в умовах правового регулювання.

Предмет правового регулювання конституційного права є системним елементом єдиного предмета правового регулювання. Це дає підстави провести дослідження норм конституційного права, що виділяються на предмет правового регулювання конституційного права та побачити їх роль у системі правового регулювання України.

Особливість предмета правового регулювання конституційного права у тому, що охоплює всі сфери життя суспільства. У предметі правового регулювання конституційного права можна назвати групи однорідних відносин, на регулювання яких спрямовані відповідні групи правових норм - інститути права. З погляду системного підходу особливого значення набуває вивчення видів норм конституційного права залежно від предмета правового регулювання.

Наступним елементом системи є метод правового регулювання. Метод правового регулювання дозволяє розмежовувати галузі, побачити взаємозв'язки між ними і, отже, є обов'язковим елементом системи правового регулювання. У зв'язку з цим особливого значення набуває дослідження таких видів норм конституційного права як імперативні та диспозитивні, оскільки головним критерієм їх виділення є метод правового регулювання.

Проявами методу правового регулювання є заборони, зобов'язання та дозволи, різне поєднання яких дозволяє говорити про тип правового регулювання. При здійсненні правового регулювання норми права впливають на суспільні відносини через два типи правового регулювання - загальний та дозвільний.

Розкриваючи місце норм конституційного права у системі правового регулювання не можна оминути стороною підрозділ норм, які уповноважують, забороняють і зобов'язують. Норми конституційного права по-різному діють у часі. Тимчасові показники впливають на ефективність правового регулювання та систему правового регулювання.

Єдиний процес правового регулювання є важливим елементом системи правового регулювання на макрорівні. Для системи правового регулювання необхідно прийняття норм права, безпосередньо регулюючих суспільні відносини - матеріальних норм. Але без створення механізму реалізації норм права матеріальні норми будуть фіктивними.

Будь-яка норма права має бути реалізована та виконувати роль соціального регулятора. Не може бути норм, існування яких можна було б розглядати як самоціль, оскільки існування всієї системи правових норм забезпечує активний вплив системи права на суспільний розвиток.

На думку Є. В. Годованика, існуючі сьогодні визначення поняття норми конституційного права України не враховують причинно-наслідкових підходів до детермінації правових явищ [6, с. 82].

Тому необхідно регламентувати процес реалізації норм конституційного права. Для цього мають бути прийняті процесуальні норми. Дотримання всіх передбачених законодавством процедур прийняття нормативно-правових актів, у тому числі тих, результати яких мають консультативний характер, необхідно для наявності у прийнятих актів властивості законності та можливості використання для правового регулювання [7, с. 210].

Велике значення щодо ролі конституційно-правових норм у системі правового регулювання набуває аналіз матеріальних і процесуальних норм конституційного права.

Висновки

Система правового регулювання України має властивість стабільності, є динамічною, перебуває у постійній зміні та розвитку. Ці характеристики системи об'єктивно зумовили існування двох видів норм конституційного права. До першого виду відносяться норми конституційного права, що надають стабільності системі правового регулювання. Це норми-принципи, норми- дефініції та колізійні норми, які мають складний характер, надають стабільність системі правового регулювання, сприяють сумісності елементів системи.

До другого виду належать норми, що забезпечують динамізм системи правового регулювання. Це різні види регулятивних правових норм, що регулюють конкретні відносини. Такі норми конституційного права потребують класифікаційного підходу, що дозволяє побачити особливості кожного виду норм, досліджувати різноманіття. За основу класифікації взято основні елементи системи правового регулювання: предмет; метод; тип; процес; часові показники правового регулювання.

Норми конституційного права, сприяють збереженню стабільності системи правового регулювання та існування поряд із ними норм, що надають динамізм системі, забезпечуючи здатність системи адаптуватися до виконання різних завдань і функцій, підвищують стійкість до зовнішніх впливів, сприяють гнучкості конструкції правового регулювання.

Список використаних джерел

1. Лепех Л. Л. Соціальна та юридична ефективність механізму правового регулювання: дис.... канд. юрид. наук: спец.: 12.00.01. Київ, 2019. 234 с.

2. Куракін О. М. Механізм правового регулювання: теоретико-правова модель: автореф. дис.... д-ра юрид. наук: спец.: 12.00.01. Харків, 2016. 40 с.

3. Андреев А. А. Механізм правового регулювання суспільних відносин: окремі аспекти щодо визначення поняття та особливостей. Підприємництво, господарство і право. 2019. № 6. С. 125-128.

4. Єсімов С. С. Реалізація конституційного оформлення правопорядку в умовах наявності конституційних ризиків. Соціально-правові студії. 2019. Випуск 3 (5). С. 52-57.

5. Рішення Великої палати Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 12 розділу І Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII від 22 травня 2018 року № 5-р/2018. URL: https://ccu.gov.ua/storinka-knygy/34-verhovenstvo-prava

6. Годованик Є. Конституційно-правова норма та її відображення в європейському праворозумінні. Актуальні проблеми правознавства. 2018. Випуск 1 (13). С. 80-85.

7. Єсімов С. С., Малець М. Р., Стельмащук П. Я. Законність нормативно-правових актів як елемент механізму адміністративно-правового регулювання. Наше право. 2019. № 1. С. 207-214.

Размещено на Allbest.ru