Поняття та структурні елементи механізму забезпечення прав людини у сфері національної безпеки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Поняття та структурні елементи механізму забезпечення прав людини у сфері національної безпеки

Чижов Д.А. кандидат юридичних наук, доцент кафедри конституційного права та прав людини, Національна академія внутрішніх справ, науковий співробітник, Інститут державного будівництва та місцевого самоврядування Національної академії правових наук України

Анотація

У статті обґрунтовано, що механізм забезпечення прав та свобод громадян у сфері національної безпеки на нинішньому етапі розбудови правової держави набула особливої актуальності.

Автором відзначено, що незважаючи на теоретичну обгрунтованість і досить часте використання терміну "механізм забезпечення", в законодавстві про національну безпеку він не використовується.

У статті досліджуються та аналізуються різні міркування щодо сутності механізму забезпечення прав людини загалом.

Різноманітність трактувань щодо визначення поняття механізму забезпечення прав людини дає можливість автору аргументувати, що механізм захисту прав людини можна визначити як взяту в єдності систему взаємодіючих соціально-юридичних та інших засобів, за допомогою яких держава здійснює вплив на правовідносини між суб'єктами права в метою визнання, дотримання і реалізації прав людини.

На основі аналізу наукових поглядів щодо суті поняття "механізм забезпечення прав людини", автор приходить до висновку, що механізм забезпечення прав людини у сфері національної безпеки являє собою комплекс правових засобів, а також діяльність уповноважених органів (державних і недержавних), які беруть участь в системі національної безпеки, самостійних дій особи з охорони і захисту її прав і законних інтересів з метою реалізації свого права на безпеку.

Виділено основні структурні елементи механізму забезпечення прав людини у сфері національної безпеки, а саме: правові норми; діяльність державних органів і посадових осіб, недержавних організацій; діяльність особи щодо здійснення свого права на безпеку; гарантії охорони і захисту прав людини. право безпека громадянин

На думку автора організаційну основу механізму забезпечення прав людини становить система органів публічної влади всіх рівнів, які володіють необхідними матеріальними та організаційними засобами впливу на суспільні відносини в сфері безпеки людини, а також сам індивід і громадські об'єднання, інші інститути, які користуються всім необхідним комплексом прав та обов'язків для забезпечення власної безпеки. Нормативну основу механізму забезпечення прав людини складають відповідні правові норми.

Ключові слова: механізм забезпечення прав людини, сфера національної безпеки, структурні елементи механізму забезпечення прав людини, організаційна основа механізму забезпечення прав людини, нормативна основа механізму забезпечення прав людини.

Annotation

The article substantiates that the mechanism of ensuring the rights and freedoms of citizens in the field of national security at the current stage of building the rule of law has become especially relevant.

The author noted that despite the theoretical validity and frequent use of the term "security mechanism", it is not used in national security legislation.

The article explores and analyzes various considerations on the essence of the mechanism of human rights in general. The variety of interpretations on the definition of the concept of human rights mechanism allows the author to argue that the mechanism of human rights protection can be defined as a unified system of interacting socio-legal and other means by which the state influences legal relations between legal entities to recognize, observance and realization of human rights.

Based on the analysis of scientific views on the essence of the concept of "human rights mechanism", the author concludes that the mechanism of human rights in the field of national security is a set of legal means, as well as the activities of authorized bodies (state and nonstate) system of national security, independent actions of a person to protect and defend his rights and legitimate interests to exercise his right to security.

The main structural elements of the mechanism of human rights in the field of national security are highlighted, namely: legal norms; activities of state bodies and officials, nongovernmental organizations; activities of a person to exercise his right to security; guarantees of protection and protection of human rights.

The author concluded that the organizational basis of the human rights mechanism is a system of public authorities at all levels that have the necessary material and organizational means to influence public relations in the field of human security, as well as the individual and public associations, and other institutions which have rights and responsibilities to ensure their own safety. The normative basis of the mechanism of ensuring human rights is the relevant legal norms.

Key words: human rights mechanism, sphere of national security, structural elements of human rights mechanism, organizational basis of human rights mechanism, normative basis of human rights mechanism.

Вступ

Серед широкого кола проблем, якими займається сьогодні юридична наука, чільне місце належить проблемі забезпечення прав та свобод людини і громадянина. Рівень забезпечення прав і свобод людини визначається розвиненістю механізмів і розробленістю засобів, заходів та процедур, які використовуються при охороні і захисту прав і свобод людини, що і дозволяє говорити про захищеність і безпеки особистості в державі.

Крім того забезпечення прав і свобод людини та громадянина є складною та дуже гострою проблемою сьогодення, адже сучасна юридична наука розглядає забезпечення прав і свобод людини через розгалужені елементи.

Законодавство про права та свободи людини і громадянина в Україні відповідає високим міжнародно-правовим стандартам. У ньому закладена демократична концепція взаємовідносин людини і держави, при якій людина в Україні визнається найвищою соціальною цінністю, змінюються співвідношення і роль структурних елементів правового статусу громадянина, тому що на перший план виходять права і свободи, а не його обов'язки. Разом з тим сучасному правовому статусу громадян України притаманна слабка соціально-правова захищеність, недостатня гарантованість прав і свобод, відсутність усіх необхідних забезпечуючих механізмів. В Україні гостро постає питання здійснення та захисту прав людини в сфері національної безпеки. Адже життя людини потребує реального втілення гарантованих прав і свобод, тобто створення правового механізму їх забезпечення.

Одним із важливим напрямів державної політики являється реалізація закріплених у Конституції, законах України, ратифікованих міжнародних договорах норм та принципів у галузі прав людини, зокрема створення відповідних органів формування певних механізмів, які б забезпечували їх реалізацію. Рівень забезпечення прав та свобод людини свідчить про культурний, соціальний рівень розвитку суспільства і держави загалом.

Забезпечення реалізації прав і свобод людини - це основна ознака сучасного демократичного, цивілізованого суспільства. Дана специфічна діяльність держави передбачає створення необхідних юридичних умов, завдяки яким реалізація цих прав і свобод є максимально ефективною. Головною умовою є законодавче закріплення прав та свобод людини, які у сукупності становлять правовий статус громадян та є передумовою їх забезпечення [1, с. 15].

Таким чином, механізм забезпечення прав та свобод громадян у сфері національної безпеки на нинішньому етапі розбудови правової держави набула особливої актуальності.

Питання механізму забезпечення прав людини у сфері національної безпеки висвітлювалися у працях багатьох як науковців, так і практиків.

Науково-теоретичну базу для написання даної статті склали праці: В.В. Бутнева, К.Г. Волинки, В.Ф. Годованець, А.М. Колодій, А.С. Мордовцева, Б.І. Стахури, А.Ю. Олійник, Н. Опольської, А. Орєшкова, О. Пащенко, та ін.

Незважаючи на ряд розробок з даної проблематики, проте низці питань, а саме, що стосуються висвітлення поняття механізму забезпечення прав людини в сфері національної безпеки, а також виділення структурних елементів даного механізму, не було приділено достатньої уваги.

Метою цієї статті є дослідження поняття та структурних елементів механізму забезпечення прав людини у сфері національної безпеки.

Результати

В теперішніх умовах кожна людина зокрема все ясніше розуміє, що сутність і життєвість її прав та свобод полягає не стільки в їх декларативному проголошенні, скільки в тому, як саме забезпечується їх здійснення, які матеріальні, правові та інші гарантії надає держава та її органи для їх послідовної і всебічної реалізації.

Варто відмітити той факт, що сьогодні у більшості зарубіжних країн питання дотримання та захисту прав людини і громадянина постає дуже гостро. Особливо активно інститут захисту прав людини почав розвиватися в останнє століття, коли більшість країн взяли курс на демократизацію та розвиток громадянського суспільства. Завдяки цьому на міжнародному рівні існує багато нормативно-правових актів, які закріплюють права людини і порядок їх захисту. Кожна сучасна держава з демократичною формою державного правління на рівні національних конституцій та інших нормативно-правових актів закріпила права, свободи і обов'язки людини та громадянина, механізми їх реалізації та захисту. Реалізація людиною права на захист може здійснюватися через різні механізми захисту прав [2, c. 32-35].

Досить часто в юридичній літературі ми можемо зустріти поняття "механізм" для характеристики відповідних правових явищ. Проте, чіткого визначення та тлумачення даного поняття немає.

Так, поняття "механізм" став використовуватися в юридичній літературі у зв'язку з тим, що суб'єктивні права майже завжди реалізуються і забезпечуються в певному визначеному порядку. Загалом, термін "механізм" означає внутрішній устрій системи чогось, сукупність станів і процесів, з яких складається будь-яке явище. Іншими словами кажучи, "механізм" - це сукупність взаємопов'язаних елементів, які становлять певну систему, що знаходиться в певному русі.

Незважаючи на теоретичну обгрунтованість і досить часте використання терміну "механізм забезпечення", в законодавстві про національну безпеку він не використовується.

М.П. Орзіх у своїй роботі зазначає, що механізм є самостійною системою, на вході якої є імпульс правового регулювання - нормативно-правовий матеріал, зумовлений суспільними потребами, а на виході - суспільні відносини, що організовані згідно з потребами розвитку і функціонування суспільства [3, с. 68-69].

У юридичній науці під механізмом забезпечення прав і свобод людини та громадянина розуміється єдине, цілісне і якісне самостійне явище правової системи, яке є комплексом взаємопов'язаних, взаємодіючих передумов, засобів і умов, які створюють належні юридичні та фактичні можливості для повноцінного здійснення кожним своїх прав і свобод [4, с. 5]. Тобто механізм являє собою складну систему і має свої власні структурні елементи.

На думку О.Ф. Скакун, правовий механізм є частиною так званого соціально-правового механізму, який діє в єдності і покликаний охороняти та захищати права людини та громадянина [5, с. 206].

М.В. Цвік та О.В. Петришин визначають механізм забезпечення прав і свобод особи як систему загальних (політичних, економічних, духовних та ін.) і спеціально юридичних засобів та інститутів, спрямованих на створення умов для реалізації прав людини, а також забезпечення їх всебічної охорони та захисту від порушень [6, с. 456]. О.А. Лукашева вважає, що механізм забезпечення прав і свобод особи слід поділяти на три підсистеми: механізм реалізації, охорони і захисту. Реалізація прав і свобод особи - це безпосереднє їх втілення у життя; охорона прав і свобод особи - це профілактичні заходи для попередження їх порушень; захист прав і свобод особи - це заходи, спрямовані на відновлення порушених прав. На думку авторки, механізм забезпечення прав і свобод узагальнює всі ці поняття, які являються його складовими елементами [7, c. 186]. О.С. Мордовцев вважає, що соціально-юридичний механізм забезпечення прав людини і громадянина - це певна система засобів і факторів, які забезпечують необхідні умови поваги всіх прав і основних свобод людини, які випливають із гідності, притаманної людській особистості, та є істотними для її вільного і повного розвитку. Структурними елементами даного механізму є: суспільні норми; правомірну діяльність суб'єктів прав людини і громадянина; гласність; суспільну думку; гарантії - загальні, спеціальні (юридичні), організаційні; процедури; відповідальність; контроль і правову культуру [8, с. 436].

Б.І. Стахура вважає, що механізм реалізації прав, свобод та обов'язків людини і громадянина включає в себе: гарантії їх здійснення; юридичні елементи механізму реалізації (норми, факти, відносини, документи, форми і методи організації здійснення прав, свобод та обов'язків); процесуальні стадії практичного втілення можливості та необхідності у дійсність; умови і фактори такого процесу [9, с. 86].

На думку К. Волинки, найважливішим чинником реального забезпечення прав і свобод особи, поряд із їх визнанням, дотриманням і повагою, виступає гарантування, яке здійснюється за допомогою специфічних засобів - гарантій, що надають всім елементам правового статусу реального змісту, завдяки яким стає можливим безперешкодне здійснення прав і свобод, їх охорона від протиправних посягань і захист від незаконних порушень [10, с. 31].

З цього приводу, слушною видається думка окремих науковців, які зауважують, що у випадку відсутності гарантій, права, свободи й обов'язки людини і громадянина набувають форми "заяв про наміри", тобто стають звичайними деклараціями, які не мають практичного підґрунтя і, тим самим, соціальної цінності. Крім того, гарантії - це зовнішній механізм обмеження влади, яка завжди прагне до саморозширення й посилення своєї присутності в усіх сферах людського життя [11, с. 85].

Система гарантій прав і свобод особи є складною та розгалуженою, вона складається з таких елементів, як: матеріальні та процесуальні гарантії; інституційно-організаційні гарантії; галузеві гарантії; міжнародно-правові гарантії; юридична відповідальність [12, с. 217].

На думку І. Ростовщикова, система гарантування прав і свобод людини складається із загальних умов, а також юридичних та інших спеціальних засобів, які забезпечують їх правомірну реалізацію, а в необхідних випадках - охорону [13, с. 50-58].

А. Орєшкова відзначає, що гарантії прав і свобод є складною, структурованою, динамічною, комплексною системою, що через загальносоціальну, нормативно-правову, а також інституційну (організаційно-правову) складові частини цілеспрямовано забезпечують і впроваджують права і свободи в усіх сферах суспільного життя [14, с. 32].

Охорона, реалізація і захист - це стадії механізму забезпечення прав і свобод людини, які виникають внаслідок функціонування його структурних елементів. Удосконалення національного законодавства держави і приведення його до міжнародних стандартів у галузі прав людини - це підвищення якості закону. Нормативно-правова база відноситься до елементів структури механізму забезпечення прав та свобод людини. Таким чином, удосконалення національного законодавства, підвищення якості закону є частиною структурних елементів механізму забезпечення прав та свобод людини як нормативно-правова база.

Окрім цього, найбільш повно зміст, сутність змін та розвиток правових явищ, які відбуваються в результаті функціонування структурних елементів механізму забезпечення прав та свобод людини, відображатиме поняття "процесуальна стадія".

Процесуальна стадія механізму забезпечення прав і свобод особи - це відокремлена, відносно відділена часом та логічно пов'язана сукупність дій суб'єктів, які спрямовані на досягнення певного результату.

З цього приводу Н. Опольська зазначає, що механізм забезпечення прав і свобод людини у включає три процесуальні стадії: охорону, реалізацію і захист прав і свобод людини, які мають послідовність та можуть переходити від однієї до іншої залежно від юридичних фактів. На думку авторки, час - це основна матриця динамічного виміру механізму, у якій він розгортається по- різному. Винятком є охорона прав і свобод людини, яка є безперервною [15, с. 193].

Процесуальна стадія охорони прав і свобод, що являє собою сукупність правових заходів, які здійснюються міжнародними організаціями, державними органами та громадськими формуваннями, спрямовані на профілактику порушень, попередження, усунення причин, які їх зумовлюють, і сприяння безперешкодній реалізації прав та свобод особи. Процес охорони прав та свобод особи у часовому вимірі є безперервним.

Реалізація прав і свобод людини - це форма буття прав і свобод, що зводиться до переводу соціальних благ, які закріплені нормами права, в стан їх можливого і дійсного використання конкретною особою, з метою задоволення своїх різноманітних потреб та інтересів [16, с. 257-258].

На нашу думку, реалізація прав, свобод та обов'язків людини і громадянина - це форма буття цих прав та обов'язків, що зводиться до переводу соціальних благ, які закріплені нормами права в стан їх можливого і дійсного використання конкретною особою (особами) з метою задоволення своїх різноманітних потреб та інтересів.

Таким чином, процесуальна стадія реалізації прав і свобод - це безпосередня діяльність уповноважених суб'єктів, яка спрямована на створення необхідних умов для перетворення задекларованих соціальних благ на стан їх можливого та дійсного використання конкретною особою. Вона може проявлятись у використанні, виконанні та дотриманні прав та свобод, оскільки особливістю її є те, що її динаміка залежить від суб'єктивної волі носія права.

Процес захисту як стадія механізму забезпечення прав і свобод особи виникає у разі загрози праву, посягання, невизнання або в результаті його порушення. Ця стадія є сукупністю дій уповноважених суб'єктів з метою відновлення порушених прав, відшкодування шкоди, притягнення винних до відповідальності. Це примусовий щодо зобов'язаної особи спосіб, який застосовується лише уповноваженими на те органами у встановленому законом порядку.

Також слід відзначити, що механізми захисту прав в українському законодавстві класифікують за галузями права, наприклад, механізм захисту цивільних прав або механізм захисту прав споживачів та ін. Відповідно до норм чинного законодавства людина може скористатися своїми правами при наявності певних юридичних гарантій, які відіграють помітну роль в механізмі захисту прав, оскільки їх основною метою виступає реальне забезпечення громадянами своїх прав. За умови відсутності певних гарантій з боку держави людина не зможе скористатися правом на захист. А тому, вважаємо за доцільне, до числа елементів механізму захисту прав віднести юридичні гарантії.

Також, варто відзначити, що В.В. Новіков та В.С. Боровікова у своїй роботі зазначають, що юридична відповідальність як складова механізму має вагоме значення. Дані дослідники вважають, що її роль в механізмі реалізації прав і свобод виявляється у декількох напрямах. По-перше, відповідальність являється безумовним елементом системи гарантій прав і свобод людини, без якої немає справжньої свободи. Юридична відповідальність є специфічним видом правових гарантій, тому що забезпечує захист та охорону прав і свобод людини шляхом гарантування виконання державними і місцевими органами влади, їх посадовими особами своїх обов'язків, що, в свою чергу, кореспондують правам та свободам людини. По-друге, відповідальність є необхідною умовою ефективної діяльності держави щодо досягнення певних соціально-значимих цілей, які виражають взаємний інтерес людини і держави. По-третє, необхідною умовою ефективності механізму реалізації прав і свобод являється знання кожного про її існування, уявлення про те, в чому полягає відповідальність, що вкладається в зміст її поняття, яким чином вона застосовується та чітке розуміння її невідворотності. В даному випадку мова йде про так звану активну або проспективну (позитивну) юридичну відповідальність. Як добровільна форма реалізації юридичної відповідальності, яка полягає у свідомому та ініціативному виконанні моральних юридичних та інших обов'язків, юридична відповідальність заохочується або схвалюється державою. Прототипом такому виду поведінці пасивна, ретроспективна (негативна) юридична відповідальність, яка полягає у засудженні і має негативні наслідки, що виражаються у формі покарання. В будь-якому випадку включення юридичної відповідальності в механізм реалізації прав і свобод людини як необхідного елементу є важливим і вирішальним щодо здійснення захисту прав і свобод людини та сприяє утвердженню законності в суспільстві та державі, формуванню законопослушності загалом [17, с. 50].

Таким чином, виходячи з відносно усталеного в науці визначення механізму правового регулювання, механізм захисту прав людини можна визначити як взяту в єдності систему взаємодіючих соціально-юридичних та інших засобів, за допомогою яких держава здійснює вплив на правовідносини між суб'єктами права в метою визнання, дотримання і реалізації прав людини. Тобто, для того щоб забезпечити переведення прав людини з розряду можливостей, проголошених Конституцією України і законами, в реальні блага, необхідно створити соціально-юридичний механізм захисту, що включає не тільки суто правові засоби, а й соціальні, економічні та інші заходи забезпечення прав людини.

Механізм захисту прав людини можна визначити як взяту в єдності систему правових засобів, за допомогою якої забезпечується відновлення порушених суб'єктивних прав, захист охоронюваних законом інтересів, вирішення правових спорів та усунення інших перешкод на шляху реалізації суб'єктивних прав.

В будь-якому випадку, найважливішою метою даного механізму є ефективний захист людиною своїх основних прав і свобод, серед яких право на безпеку виступає як самостійне право. Кінцевою метою дії даного механізму є стійкий і стабільний розвиток суспільства і держави, а так само особи, безпека та благополуччя якої є метою будь-якої правової та демократичної держави.

Висновки

Отже, на онові аналізу вище поданого матеріалу можна зробити висновок, що механізм забезпечення прав людини у сфері національної безпеки являє собою комплекс правових засобів, а також діяльність уповноважених органів (державних і недержавних), які беруть участь в системі національної безпеки, самостійних дій особи з охорони і захисту її прав і законних інтересів з метою реалізації свого права на безпеку.

Структурними елементами механізму забезпечення прав людини у сфері національної безпеки, на нашу думку, є :

- правові норми;

- діяльність державних органів і посадових осіб, недержавних організацій;

- діяльність особи щодо здійснення свого права на безпеку (самозахист);

- гарантії охорони і захисту прав людини.

Варто відзначити, що при цьому організаційну основу механізму забезпечення прав людини становить система органів публічної влади всіх рівнів, які володіють необхідними матеріальними та організаційними засобами впливу на суспільні відносини в сфері безпеки людини, а також сам індивід і громадські об'єднання, інші інститути, які користуються всім необхідним комплексом прав та обов'язків для забезпечення власної безпеки.

Нормативну основу механізму забезпечення прав людини складають відповідні правові норми. До Законів України, які регулюють відносини у сфері національної безпеки можна віднести: "Про національну безпеку України", "Про службу безпеки України", "Про оперативно-розшукову діяльність" тощо.

В свою чергу, В.В. Бутнєв у своїй роботі відзначає, що нормативну основу механізму захисту утворюють охоронні норми матеріальних галузей права, які передбачають: суб'єктивні і об'єктивні межі конфліктної ситуації; юридичні факти, які породжують цю ситуацію (правопорушення, оспорювання суб'єктивного права, різні перешкоди в його здійсненні і т.п.); права і обов'язки суб'єктів конфліктної ситуації по використанню і застосуванню способів захисту суб'єктивних прав; засоби державного забезпечення поведінки суб'єктів конфліктної ситуації [18, с. 275].

Аналіз українського законодавства показує, що права і свободи людини виступають в якості одного з найважливіших об'єктів політики національної безпеки в Україні, яка в найширшому сенсі повинна бути спрямована на захист прав і свобод людини. Так, відповідно до Стратегії національної безпеки України, затвердженої указом Президента України від 14 вересня 2020 року № 392/2020 [19] зазначено, що враховуючи фундаментальні національні інтереси, визначені Конституцією України і Законом України "Про національну безпеку України", захист прав, свобод і законних інтересів громадян України являється одним із пріоритетів національних інтересів України та забезпечення національної безпеки.

Варто відзначити, що центральне місце в механізмі забезпечення національної безпеки (в якості такого елемента, як діяльність державних органів і посадових осіб, недержавних організацій) займає Президент України, який відповідно до ч. 1 ст. 102 Конституції України є гарантом прав і свобод людини і громадянина.

Таким чином, механізм забезпечення прав людини у сфері національної безпеки, являє собою сукупність, перш за все, юридичних засобів, які виражаються у формі заходів щодо забезпечення безпеки людини як комплексу заходів у системі забезпечення національної безпеки, а також діяльності державних органів, наділених спеціальними повноваженнями щодо здійснення даних заходів і відповідальних за безпеку громадян. До даного механізму входить і самостійна діяльність особи щодо забезпечення своєї безпеки, яка виражається у формі самозахисту своїх життєво важливих прав. Окрім того, відсутність будь-якого елементу або наявність у них певних дефектів, знижують ефективність всього механізму або унеможливлюють відчуватися людині бути в безпеці.

Механізм забезпечення прав людини в системі національної безпеки покликаний забезпечити якісне становище особи, яка відчуває себе в безпеці як на території України, так і перебуваючи за її межами. Ефективність функціонування даного механізму зумовлюється наявністю норм, які закріплюють права людини щодо забезпечення її безпеки; діяльністю спеціально уповноважених державних органів; діяльністю особи, спрямованої на забезпечення своєї безпеки, коли потрібно діяти негайно; ефективною системою заходів з охорони і захисту життєво важливих прав людини і громадянина.

Перспективні напрямки подальших досліджень. Подальші напрямки наукових досліджень стосуватимуться аналізу сутності механізму забезпечення прав людини у сфері національної безпеки, визначення місця та ролі забезпечення прав людини у даній сфері, виділення та обґрунтування окремих структурних елементів механізму захисту прав людини у сфері національної безпеки.

Список використаних джерел

1. Бутнев В.В. Понятие механизма защиты субъективных гражданских прав. Механизм защиты субъективных гражданских прав. Ярославль. 1999. С. 3-17.

2. Пащенко О. Європейські стандарти у галузі прав людини: реалії та перспективи українського законодавства. Право України. 2006. № 4. С. 32-35.

3. Орзих М.Ф. Право и личность: Вопросы теории правового воздействия на личность социалистического общества. Киев-Одесса: Вища школа. 1978. 143 с.

4. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Права людини і громадянина в Україні: навчальний посібник. Київ: Юрінком Інтер. 2003. 336 с.

5. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. Х.: Консул. Ун-т внутр. дел. 2000. 704 с.

6. Загальна теорія держави та права: підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів. М.В. Цвік, О.В. Петришин, Л.В. Авраменко та ін. за ред. д-ра юрид. наук, проф. акад. АПрН М.В. Цвіка, д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України О.В. Петришина. Харків: Право. 2011. 584 с.

7. Лукашева Е.А. Право, мораль, личность. Отв. ред. В.М. Чхиквадзе. Москва: Наука. 1986. 262 с.

8. Мордовцев А.С. Общая теория государства и права: академический курс: [учеб. для вузов]. отв. ред. М.Н. Марченко. [в 3 т]. М.: Зерцало-М. 2002. Т 1. 528 с.

9. Стахура Б.І. Роль органів державної влади у забезпеченні прав людини і громадянина в демократичному суспільстві: теоретико-правовий вимір: дис. ... кандидата.. юрид. наук: 12.00.01. Львів. Львівський державний університет внутрішніх справ. 2016. 180 с.

10. Волинка К. Забезпечення прав і свобод особи в Україні: теоретичні і практичні аспекти. Право України. 2000. № 11. С. 30-33.

11. Годованець В.Ф. Конституційне право України: конспект лекцій. Київ: МАУП. 2001. 216 с.

12. Волинка К.Г. Теорія держави і права: навчальний посібник. Київ: МАУП. 2003. 240 с.

13. Ростовщиков И.В. Обеспечение прав и свобод личности в СССР: Вопросы теории. Саратов: Изд. Саратовского ун-та. 1988. 117 с.

14. Орєшкова А. Гарантії як елемент механізму забезпечення прав і свобод внутрішньо

15. переміщених осіб: критерії класифікації та види. Національний юридичний журнал: теорія і практика. 2019. С. 29-33. URL:

16. http: //www .j urnaluljuridic.in .ua/archive/2019/6/7.pdf

17. Опольська Н. Механізм забезпечення прав та свобод людини у динамічному вимірі. Підприємництво, господарство і право. 2019. № 4. С. 191-195. URL: http://pgp- j ournal .kiev .ua/ archive/2019/4/37.pdf

18. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Права, свободи та обов'язки людини і громадянина в Україні : підручник. Київ: Всеукраїнська асоціація видавців "Правова єдність". 2008. 305 с.

19. Новиков В.В., Боровікова В.С. Про механізм реалізації прав і свобод людини. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. 2018. № 3. С. 45-56. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvlduvs_2018_3_7

20. Бутнев В.В. Механизм защиты субьективных прав. Проблемы теории отраслей права. 2014. № 3. С. 274-283. URL: https://nbpublish.com/library_get_pdf.php?id=27736

21. Стратегія національної безпеки України: указ Президента України від 14 вересня 2020 року № 392/2020. URL: https://www.president.gov.ua/documents/3922020-35037

Размещено на Allbest.ru