Заходи забезпечення кримінального провадження на стадії підготовчого провадження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Заходи забезпечення кримінального провадження на стадії підготовчого провадження

Галай Михайло Михайлович студент

Тахтаров Данило В'ячеславович студент

Шашко Максим Дмитрович студент

Анотація

У статті узагальнені та проаналізовані норми чинного Кримінального процесуального кодексу України щодо застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Аналіз дає можливість запропонувати у науковому колі певні варіанти вирішення колізій, які можна зустріти у положеннях статей, а також труднощів у одноманітному застосуванні відповідних положень КПК України на практиці. Тема заходів забезпечення у кримінальному процесі і надалі залишається однією з найактуальніших у сфері юриспруденції, а пропозицій щодо правильного застосування статей, зміни положень у чинному кримінальному процесуальному кодексі, які присвяченні заходам забезпечення, висловлює не мала кількість дослідників. Дана стаття не є виключенням, її метою є дослідження та аналіз норм процесуального законодавства, визначення ролі заходів забезпечення на стадії підготовчого провадження, встановлення та вирішення конкретних спірних питань в їх застосуванні.

При аналізі чинного кримінального процесуального законодавства України особливу увагу було приділено стадії підготовчого провадження. Стадії підготовчого провадження притаманні власні специфічні завдання, коло суб'єктів, об'єктів, законодавчо закріплені строки. Були детально розглянуті перелічені ознаки підготовчого провадження, встановлено роль заходів забезпечення на етапі підготовчого провадження. Досліджено головні функції та завдання заходів забезпечення. Так як на сьогодні визначення «заходів забезпечення» відсутнє у КПК України, у статті запропонувано власне для подальшого можливого включення до процесуального законодавства. Розглянуто проблеми процедури застосування заходів забезпечення. Авторами приділено увагу спірним питанням та колізіям, які потребують вивчення науковцями у майбутньому. Також значну увагу було приділено розгляду питань щодо заходів забезпечення кримінального провадження у підготовчому судовому засіданні. При аналізі судової практики було встановлено низку спірних аспектів, пов'язаних із заходами забезпечення кримінального провадження, а також варіанти їх вирішення.

Ключові слова: заходи забезпечення, кримінальне провадження, підготовче провадження, процесуальне законодавство, судова практика, запобіжні заходи.

Galay Mikhail Mikhailovich Student

Takhtarov Danilo Vyacheslavovich Student

Shashko Maxim Dmitrovich Student

Yaroslav Mudryi National Law University

MEASURES TO ENSURE CRIMINAL PROCEEDINGS AT THE STAGE OF PREPARATORY PROCEEDINGS

Abstract

This article summarizes and analyzes the norms of the current Criminal Procedure Code of Ukraine regarding the application of measures to ensure criminal proceedings. The analysis enables us to propose some variants of solutions to conflicts, which can be found in the regulations of the articles, as well as difficulties in uniform application of the relevant regulations of the CCP of Ukraine in practice. The topic of security measures in criminal proceedings is still one of the most topical in the realm of jurisprudence, and propositions regarding the proper implementation of the articles and amendments to the current Criminal Procedure Code, which relate to security measures, are expressed by a considerable number of researchers. This article is not exclusive, its purpose is to investigate and analyze the norms of procedural law, to identify the role of security measures at the stage of preparatory proceedings, to establish and resolve specific controversial issues in their application.

When analyzing the current criminal procedural legislation of Ukraine, special attention was paid to the stages of the preparatory procedure. The stages of the preparatory procedure had their own specific tasks, a number of subjects, objects, and legislatively fixed terms. Listed features of the preparatory procedure were examined in detail, the role of security measures at the stage of the preparatory procedure was established. The main functions and tasks of security arrangements were investigated. Since today the definition of "security measures" is absent in the CPC of Ukraine, the article proposes its own for further possible inclusion into the procedural legislation. The problems of the procedure of enforcement of security measures were considered. The authors have paid attention to controversial issues and collisions, which require to be studied by scientists in the future. Significant attention was also paid to the consideration of the issues of criminal proceedings in the preparatory court session. An analysis of court practice revealed a low number of controversial aspects related to the measures to ensure criminal proceedings, as well as the options for their resolution.

Keywords: security measures, criminal proceedings, preparatory proceedings, procedural legislation, precautions, court practice.

Вступ

Постановка проблеми. Внаслідок доволі складного порядку застосування заходів забезпечення кримінального провадження, що встановлений чинним Кримінальним процесуальним кодексом, вважаємо за необхідне дослідити та проаналізувати положення та практику застосування цього інституту саме на стадії підготовчого провадження. Одним із головних заходів забезпечення належної поведінки громадян є переконання. Заходи примусу застосовуються, як правило, в тих випадках, коли метод переконання є недостатнім для виконання покладених обов'язків на особу. Сьогодні згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затвердженим Законом № 2263-IX від 22.05.2022 в Україні діє воєнний стан, тому зараз необхідно чітко розуміти та застосувати заходи процесуального примусу, що є особливо актуально на стадії кримінального процесу - підготовчому провадженні. Слід розуміти пов'язаність кожної дії щодо заходів забезпечення кримінального провадження на стадії підготовчого провадження із гарантуванням прав і свобод громадян у Конституції України. Особливо гостра ця проблема стосується обмеження прав і свобод громадян. Тому для мотивованого і правильного застосування заходів процесуального примусу на стадії підготовчого провадження необхідно знати їх правову природу, підстави, умови та порядок подальшого застосування.

Аналіз останніх досліджень. Кримінальна процесуальна діяльність у підготовчому судовому провадженні стала об'єктом досліджень таких вчених як В.Г. Гончаренко, С.І. Дячук, О.В. Єні, О.В. Калужинський, О.Б. Комарницька, О.В. Копіца, Т.В. Лукашкіна, В.В. Луцик, М.А. Погорецький, В.О. Попелюшко, Н.П. Сиза, Л.І. Фесенко, А. Алексєєв, 3. Зінатулін, З. Коврига, Ю. Лівшиць, П. Лупінська, В. Михайлов, І. Петрухін, В. Бринцев, Ю. Грошевий, В. Назаров, В. Зеленецький, В. Маляренко, В. Махов, Б. Булатов, але, на нашу думку, варто зауважити, що саме застосування заходів забезпечення на стадії підготовчого провадження не є достатньо дослідженим питанням внаслідок того, що воно дослідження були доволі поверхневими або внаслідок того що вони не були основним предметом дослідження, або навпаки, дослідженню підлягали лише певні заходи забезпечення на стадії підготовчого провадження, внаслідок чого цей субінститут не був досліджений повністю.

Метою статті є аналіз та дослідження особливостей застосування заходів забезпечення кримінального провадження на стадії підготовчого провадження.

Виклад основного матеріалу

Перед тим як вести мову щодо заходів забезпечення кримінального провадження на стадії підготовчого провадження варто визначитися, що саме варто розуміти під стадією підготовчого провадження та заходами забезпечення кримінального провадження.

На думку Бабаєвої О. В. під підготовчим провадженням слід розуміти самостійну стадію кримінального судочинства, яка має свої, притаманні їй завдання, коло суб'єктів, врегульовані строки, рішення, якими вирішуються поставлені завдання та кінцеве рішення, та складається з певних етапів[1]. Також авторка у своєму дослідженні визначає, що підготовче провадження - це перша стадія судового провадження, яка полягає в тому, що суд у визначеному законом порядку шляхом проведення підготовчого судового засідання, встановлюючи наявність достатніх підстав, вирішує питання про затвердження угоди, звільнення особи від кримінальної відповідальності або про призначення судового розгляду матеріалів кримінального провадження, що надійшли від прокурора (обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру) для розгляду їх по суті [1]. Не можна не погодитись з такою думкою, адже визначення та доводи підтверджується аналізом чинних норм Кримінального процесуального кодексу (далі-КПК). Про те що підготовче провадження є самостійною стадією свідчать ознаки, які притаманні такому етапу кримінально-процесуального провадження як стадія, а ці ознаки вже містяться в нормах норми Глави 27 КПК. Так, наприклад, однією з ознак є певне коло суб'єктів, які реалізують свої права та обов'язки з повноваженнями. Коло суб'єктів вказується у частині 2 статті 314 Глави 27 КПК, відповідно підготовче судове засідання відбувається за участю обвинуваченого (крім випадків, коли здійснювалося спеціальне досудове розслідування), прокурора, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду. Також ознакою, яка характеризує підготовче провадження як стадію є наявність відповідних завдань, кримінально-процесуальної форми та властивими для даного етапу процесуальними актами і рішеннями. Згідно з частиною 3 статті 314 Глави 27 КПК у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти 6 рішень:

1. затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 Кодексу;

2. закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 Кодексу;

3. повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам Кодексу;

4. направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження;

5. призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру;

6. доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь. [2].

А завданнями є контроль за законністю угод про примирення і про визнання винуватості, укладених під час досудового розслідування, та обвинувального акту і клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру чи примусових заходів виховного характеру; підготовка до розгляду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру чи примусових заходів виховного характеру у судовому засіданні, що полягає у створенні відповідних умов для цього;вирішення питання про затвердження угод про примирення і про визнання винуватості; вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності. Усе це свідчить про підготовче провадження як стадію кримінального процесу. Цієї ж думки дотримується і науковець Олена Василівна Єні, зазначаючи, що при аналізі глави 27 КПК можна дійти висновку, що підготовче судове провадження відповідає всім вимогам, які висуваються саме до стадій[3]. Проте на цій стадії суд не тільки здійснює процесуальну діяльність на виконання вказаних завдань, він також визначається із застосуванням заходів кримінально-процесуального примусу, зокрема запобіжних заходів. А готуючись до цього провадження, суд надсилає учасникам виклики, що також є заходом кримінально-процесуального примусу. Тобто питання про застосування цих заходів з різних приводів виникає до і неодноразово після його початку. Практично вирішення судом питання про обмеження прав і свобод чи їх поновлення - одне з найголовніших завдань цієї стадії кримінального процесу.[4]

Для повного розуміння статусу та застосування заходів забезпечення на стадії підготовчого провадження слід визначити, насамперед, саме поняття заходів забезпечення кримінального провадження, їх функції та завдання. У КПК відсутнє нормативне визначення поняття заходів забезпечення кримінального провадження, однак, можна погодитись із визначенням, яке надають науковці, а саме - це передбачені кримінальним процесуальним законом засоби державно правового примусу, що застосовуються уповноваженими державними органами та посадовими особами у встановленому законом порядку до підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка та інших осіб, котрі залучаються до сфери кримінальної процесуальної діяльності, з метою запобігання та припинення їхніх неправомірних дій, забезпечення виявлення та закріплення доказів і досягнення дієвості кримінального провадження [5]. Вважаємо це визначення цілком логічним та обширним, адже відповідно до частини 1 статті 131 КПК Глави 10: “Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.” Саме “досягнення дієвості” є важливою функцією, яку виконують заходи забезпечення, адже без встановлення певних важелів впливу на учасників провадження, важко уявити дотримання принципів судового провадження, які перелічені у КПК. Згідно з ч.2 ст. 131 КПК заходами забезпечення кримінального провадження є:виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід (ст. ст. 133-143 КПК);накладення грошового стягнення (ст. ст. 144-147 КПК);тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом (ст. ст. 148-153 КПК);відсторонення від посади (ст. ст. 154-158 КПК);тимчасовий доступ до речей і документів (ст. ст. 159-166 КПК);тимчасове вилучення майна (ст. ст. 167-169 КПК);арешт майна (ст. ст. 170-175 КПК);затримання особи (ст. ст. 188- 192 КПК, ст. ст. 207-213);запобіжні заходи (глава 17 ст.ст.176-213 КПК)[2]. Кожен з вищеперелічених заходів має своє завдання та застосовується за необхідних підстав індивідуалізовано до кожного конкретного суб'єкта кримінального правопорушення. Доречною є думка Фаринника В.І., що кожний із заходів кримінального процесуального примусу має свою мету, але загальною метою є забезпечення виконання завдань кримінального судочинства [6]. З цим не можна не погодитись, тому що завданням є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, а заходи забезпечення неабияк цьому сприяють. Особливо гостро це питання торкається підготовчого провадження, адже як уже зазначалося метою підготовчого провадження є процесуальне та організаційне забезпечення проведення судового розгляду, ефективність якого залежить від повноти, всебічності та ретельності його підготовки та при цьому суд вирішує питання щодо відповідності обвинувального акта вимогам КПК, наявності підстав для зупинення або закриття кримінального провадження, призначення судового розгляду або затвердження угоди, щодо заходів забезпечення кримінального провадження, розгляду клопотань учасників провадження. Роль же заходів забезпечення кримінального провадження полягає у виконанні хоча й в деякому вигляді допоміжної, але при цьому досить важливої функції дієвості. Не зрозуміло чому займаючи важливе місце на стадії підготовчого провадження заходи забезпечення кримінального провадження так часто залишаються в стороні як у наукових дослідженнях, так і на практиці.

Варто розкрити питання спірних аспектів та суперечностей тих статей, що регулюють застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Уваги заслуговує розгляд питань щодо заходів забезпечення кримінального провадження у підготовчому судовому засіданні. Так, О.В. Бабаєва вказує, що відповідно до норм КПК України 1960 року, що регулювали питання заходів забезпечення, наявність підстав для зміни, скасування або обрання запобіжного заходу входило до кола питань, які підлягали обов'язковому з'ясуванню судом при попередньому розгляді справи. Нині це питання врегульовано статтею 315 КПК України. Це свідчить про те, що законодавець розглядає обрання, зміну чи скасування цих заходів в контексті питань, пов'язаних з підготовкою до судового розгляду, хоча і виносить його окремо. Варто зробити висновок, що така побудова є нелогічною, адже прийняття судом рішення про застосування заходів забезпечення кримінального провадження прирівнюється до організаційно-розпорядчого питання, яким за своєю юридичною природою воно не є і не може бути.

Виходячи із змісту ч. 3 ст. 315 КПК України, розгляд судом відповідних питань відбувається лише за клопотанням учасників судового провадження, а за їх відсутності застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим. Таким чином, на стадії підготовчого провадження передбачається, що дії таких заходів будуть продовженні автоматично. Ця ситуація створювала загрозу порушення прав особи, особливо прав особи обвинуваченого, до якого були обрані запобіжні заходи, що передбачали обмеження особистої свободи громадян [7].

Цей недолік в свою чергу призводить до складнощів для сторони обвинувачення. Мова йде про те, що, наприклад, перед стороною обвинувачення постає проблема своєчасного продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії судового розгляду.

Розкриваючи питання проблематики доцільно було б згадати також положення ст. 331 КПК та ст. 211 КПК відповідно.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 331 КПК «Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою», але при цьому існує можливість того, що двомісячний строк тримання обвинуваченого під вартою може минути, що відбудеться раніше за момент спливу двомісячного строку з дня надходження обвинувального акту до суду.

Щодо положень статті 211 КПК України, то тут варто зазначити, що відповідно до ч. 1 «Строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати сімдесяти двох годин з моменту затримання», а відповідно до частини 2 цієї ж статті, особа, що була затримана без ухвали слідчого судді або суду повинна бути звільнена або доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу щодо неї не пізніше шістдесяти годин з моменту затримання. Це також призводить до певних складнощів, адже, як зазначила О.Д. Калаянова, аналізуючи практику органів досудового розслідування, шістдесятигодинний строк часто буває занадтокороткий для того, аби повноцінно зібрати матеріали, яких би було достатньо для обрання слідчим суддею запобіжного заходу. Авторка слушно стверджує на тому, що, на її переконання, строк затримання і супроводження особи до суду має бути збільшений до 240 годин (10 діб) [8].

Для вирішення встановлених проблем пропонуємо такі зміни до КПК України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 9-10, № 11-12, № 13, ст.88):

Щодо статті 211 КПК, доповнити частиною 3 відповідного змісту:

«3. У випадках, якщо для обрання затриманому запобіжного заходу необхідно додатково вивчити дані щодо особи затриманого чи для з'ясування інших обставин, які мають значення для прийняття рішення з цього питання, слідчий суддя вправі продовжити строк затримання особи до десяти діб».

Виходячи із вищезазначеного, слід звернутися до практики судів у цьому питанні. Звертаємо увагу на ч. 3 статті 315 КПК «Під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд дотримується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим». У КПК визначено, що положення третього речення частини третьої статті 315 втрачає чинність, як таке, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду № 1 -р/2017 від 23.11.2017. У цій справі Конституційний Суд України вважає, що продовження судом під час підготовчого судового засідання застосування заходів забезпечення кримінального провадження щодо запобіжних заходів у виді домашнього арешту та тримання під вартою за відсутності клопотань прокурора порушує принцип рівності усіх учасників судового процесу, а також принцип незалежності та безсторонності суду, оскільки суд стає на сторону обвинувачення у визначенні наявності ризиків за статтею 177 Кодексу, які впливають на необхідність продовження домашнього арешту або тримання під вартою на стадії судового провадження у суді першої інстанції. Коли суддя за відсутності клопотань сторін (прокурора) ініціює питання продовження тримання обвинуваченого під вартою або домашнім арештом, він виходить за межі судової функції і фактично стає на сторону обвинувачення, що є порушенням принципів незалежності і безсторонності судової влади [9]. Отже, ми бачимо, що деякі положення КПК стосовно регламентації застосування запобіжних заходів не відповідають нормам Основного закону, порушуючи права і свободи громадян. Слід проаналізувати і практику застосування заходів забезпечення. Наприклад, узагальнення судової практики розгляду клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження зазначає, що заходи забезпечення можуть застосовуватися до суб'єктів кримінально-процесуальної діяльності, а саме - підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, свідка та інших осіб в залежності від обставин кримінального провадження. Також практика визначає мету та вимоги до застосування певного запобіжного заходу, наприклад арешту майна: “Метою застосування арешту є забезпечення можливості конфіскації майна або цивільного позову. При цьому слід пам'ятати, що сторона кримінального провадження, яка подає клопотання про арешт майна зобов'язана навести підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна (правову кваліфікацію правопорушення, яке передбачає покарання у вигляді конфіскації майна, докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди)”. Важливо наголосити, що учасники справи мають можливість подати апеляційну скаргу на ухвали суду, щодо неправомірного застосування запобіжного заходу, що є різновидом заходів забезпечення. Про це зазначається у Постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2022 року у справі № 243/7977/18, а також у Постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі № 991/3440/20 [10, 11].

кримінальний підготовчий провадження

Висновки

Отже, підготовче провадження є собою першою стадією судового провадження, яка полягає в тому, що суд у визначеному законом порядку шляхом проведення підготовчого судового засідання, встановлюючи наявність достатніх підстав, вирішує питання про затвердження угоди, звільнення особи від кримінальної відповідальності або про призначення судового розгляду матеріалів кримінального провадження, що надійшли від прокурора. Як і будь-яка інша самостійна стадія кримінального судочинства, вона має свої, притаманні їй завдання, коло суб'єктів, врегульовані строки, рішення, якими вирішуються поставлені завдання та кінцеве рішення, включає в себе декілька етапів. Задля забезпечення досягнення дієвості кримінально-процесуального провадження та вирішення завдань кримінального провадження, а також тоді, коли іншими заходами завдання кримінального провадження досягнути неможливо, використовуються заходи забезпечення кримінального провадження. Заходи забезпечення кримінального провадження це передбачені кримінальним процесуальним законом засоби державноправового примусу, що застосовуються у встановленому законом порядку до визначеного кола осіб, котрі залучаються до сфери кримінальної процесуальної діяльності. У ході аналізу норм КПК, наукової доктрини та практики було визначено основні проблеми, зокрема суперечне положення статті 211 та статті 331 та частини 3 статті 315 Глави 27 КПК. На підставі практики Конституційного суду, а також постанов Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду, констатуємо факт, що наявні проблемні питання вирішені, а заходи забезпечення кримінального провадження на стадії кримінального ефективно виконують усі поставлені завданням Кримінальним процесуальним кодексом.

Література

1. Бабаєва О. Підготовче провадження як самостійна стадія в системі кримінального судочинства україн. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2015. Т. 3, № 35. С. 126-131. URL: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-

bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21R EF= 10& S21CNR=20& S21STN= 1& S21FMT=ASP_meta&C21COM=S& 2_S21P03=FILA=&2_S21STR=nvuzhpr_2015_35(2.3) 34 (дата звернення: 20.06.2022).

2. Кримінальний процесуальний кодекс України: Кодекс України від 13.04.2012 р. № 4651-VI: станом на 8 черв. 2022 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 4651-17#Text (дата звернення: 24.06.2022)

3. Єні О. В., Матієк Л. Підготовче провадження як елемент судового провадження в суді першої інстанції. Часопис Київського університету права. 2013. № 2. С. 286-289.

4. Лиманська М. Застосування заходів кримінально-процесуального примусу у підготовчому провадженні. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2014. Т. 3, № 27. С. 115-120.

5. Фірман О. В. Заходи забезпечення кримінального провадження та їх класифікація. Юридичний науковий електронний журнал. 2014. № 6. С. 234-237. URL: http://www.lsej.org.ua/6_2014/65.pdf (дата звернення: 21.06.2022).

6. Фаринник В. Заходи забезпечення кримінального провадження у новому кримінальному... процесуальному законодавстві: сутність та класифікація. Вісник кримінального судочинства. 2015. № 1. С. 133-142. URL: http://vkslaw.univ.kiev.ua/ images/verstka/1_2015_Farinnik.pdf (дата звернення: 21.06.2022).

7. Бабаєва О. В. Вирішення питання щодо запобіжних заходів під час підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні україни. Articularitдple adaptдrii legislapei republicii moldova §i ucrainei la legislapa uniunii europene, м. Кишинів, 1 листоп. 2019 р. Кишинів, 2019. С. 232-236. URL: https://ibn.idsi.md/vizualizare_articol/152490 (дата звернення: 21.06.2022).

8. Копіца О. В. Проблемні питання застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Південноукраїнський правничий часопис. 2015. No. 2. P. 166-168. URL: http://sulj.oduvs.od.ua/archive/2015/2Z50.pdf (date of access: 13.06.2022).

9. Рішення Конституційного суду україни від 23.11.2017 р. у справі № № 128/2017. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v001p710-17#n63 (дата звернення: 21.06.2022).

10. Постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 17.02.2022 р. у справі № 243/7977/18.

11. Постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 р. у справі № 991/3440/20.

References