Комунікативна та комунікаційна політика в контексті реінтеграції тимчасово окупованих територій України
Узагальнення підходів до розуміння поняття "комунікація". Критерії розмежування понять "комунікативна політика" і "комунікаційна політика" в контексті реінтеграції територій. Визначення мети комунікативної та комунікаційної політик, їх суб'єкти й об'єкти.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 04.08.2022 |
| Размер файла | 26,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
КОМУНІКАТИВНА ТА КОМУНІКАЦІЙНА ПОЛІТИКА В КОНТЕКСТІ РЕІНТЕГРАЦІЇ ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ УКРАЇНИ
Цейтліна Аліна Олегівна,
аспірант кафедри публічної політики та політичної аналітики
Національної академії державного управління при Президентові України
Анотація
Сьогодні для України проблема налагодження комунікації з населенням тимчасово окупованих територій в контексті їх реінтеграції і повернення під український суверенітет з гостро актуальної перетворюється на невідкладну. Одним із важливих питань налагодження такої взаємодії є неоднозначність самого поняття «комунікація», яке в процесі вироблення державної політики повернення тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей України впливає на побудову її основи. Незважаючи на значну кількість наукових праць, присвячених дослідженню різних аспектів комунікації в публічному управлінні, слід відзначити, що у науковій літературі здебільшого ототожнюються поняття «комунікативна» та «комунікаційна» політика і не приділяється належної уваги дослідженню відмінностей між ними, що призводить до використання зазначених термінів як синонімів, що не є правомірним.
Метою статті є узагальнення сучасних підходів до розуміння поняття «комунікація» і визначення на цій основі особливостей використання термінів «комунікативна політика» та «комунікаційна політика» в контексті реінтеграції тимчасово окупованих територій України.
Наукова новизна полягає у визначенні критеріїв для розмежування понять «комунікативна політика» та «комунікаційна політика» щодо реінтеграції тимчасово окупованих територій України. Уточнено етимологічне значення терміну «комунікація» і сфер людської діяльності, в якій його застосовують; визначено мету, на яку спрямована комунікативна та комунікаційна політики, основні суб'єкти їх вироблення і реалізації, об'єкти політик, засоби їх реалізації.
Висновки. Запропонований підхід до розмежування понять «комунікативна» та «комунікаційна політика» відображає необхідність кореляції управлінських дій та рішень з поставленими цілями та завданнями щодо врегулювання воєнно-політичного конфлікту на сході України.
Ключові слова: комунікація, публічна політика, тимчасово окуповані території України, реінтеграція, комунікативна політика, комунікаційна політика, інформаційно-комунікаційні технології.
Abstract
Tseitlina Alina O., PhD student in the Department of Public Policy and political analytics of the National Academy of Public Administration under the President of Ukraine.
COMMUNICATIVE AND COMMUNICATION POLICY IN THE CONTEXT OF THE RE-INTEGRATION OF THE TEMPORARY OCCUPIED TERRITORIES OF UKRAINE.
Today, for Ukraine, the problem of establishing communication with the population of the occupied territories in the context of their reintegration and returning to Ukrainian sovereignty from an urgently topical one is becoming urgent. One of the main problems in establishing such interaction is the heterogeneity of the concept of communication, which in the context of developing a state policy of returning the temporarily occupied territories of Donetsk and Lugansk regions of Ukraine influences the construction of its basis. In spite of the large number of works devoted to the study of different aspects of communication in democratic public administration, it should be noted that in the scientific literature they distinguish the terms «communicative» and «communication» policy and do not pay proper attention to the study of differences between them. Lack of scientific interest in this problem leads to significant mistakes in the development of state policy, especially in the context of reintegration of the temporarily occupied territories of Donetsk and Lugansk regions of Ukraine.
The purpose of the article is to reveal the approaches to the concept of communication and, on this basis, to eliminate ambiguity regarding use of the terms «communicative policy» and «communication policy» in the context of reintegration of the temporarily occupied territories of Donetsk and Lugansk regions of Ukraine.
The scientific novelty is the opportunity to define the criteria for the distinction between «communicative policy» and «communication policy» in the context of reintegration of the temporarily occupied territories of Donetsk and Lugansk regions of Ukraine.
As a result, we tried to pay attention to the etymological meaning of the word communication and the spheres of human activity in which it can be used. For this reason, there were presented systematic description of the purpose of the policy direction; the main objects and subjects of its development, realization and implementation.
Conclusions. The proposed approach to the distinction between the terms «communicative» and «communication» policy and the formation of its basic principles in the field of reintegration of the temporarily occupied territories of Donetsk and Lugansk regions of Ukraine reflects the need to correlate management actions and decisions with the set goals and objectives to resolve the conflict with Ukraine.
Key words: communication, public policy, temporarily occupied territories of Ukraine, reintegration, communication policy, communication policy, information and communication technologies.
Постановка проблеми
Політико-дипломатичний переговорний процес щодо реінтеграції тимчасово окупованих територій України характеризується зростаючою роллю комунікації між його учасниками стосовно врегулювання конфлікту, адже комунікація сьогодні виступає важливим ресурсом, від якого залежить ефективність процесу обміну позиціями та інформацією між сторонами задля досягнення порозуміння і розв'язання проблем. Подолання тривалого відчуження та відокремлення окупованого регіону передбачає декілька головних цілей: розробку стратегічних комунікативних підходів щодо повернення мешканців тимчасово окупованих територій під контроль української влади; сприяння підвищенню рівня готовності мешканців зазначених регіонів реінтегруватися в Україну після тривалої окупації; забезпечення безпеки передачі інформації від центральних органів влади до військово-цивільних адміністрацій на території Донецької та Луганської областей; налагодження зворотного зв'язку з населенням окупованих територій. Реалізація вказаних цілей досягається за допомогою виваженої комунікативної та комунікаційної політики. Однак при цьому, в науковій літературі та нормативно-правових документах відсутнє чітке розмежування вказаних понять, що призводить до проблеми їх інтерпретації і робить актуальним аналіз зазначених політик в контексті реінтеграції тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей України.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед вітчизняних науковців комунікацію як основу демократичного публічного управління аналізували: С. Бронікова, В. Кашкін, В. Королько, Є. Романенко, Г. Почепцов, В. Різун Ф. Шарков та інші дослідники.
Окремі аспекти комунікативної та комунікаційної політики держави стали предметом розгляду в працях таких вітчизняних та зарубіжних вчених, як: А. Баровська, Н. Дні- пренко, Н. Карпчук, А. Халецький, Г. Лассауел, Н. Луман, К.Апель, Ю.Хабермас, Е.Гідденс, Н. Гофман, Ж. Дарріда, О. Тофлер. У зазначених працях простежуються різні визначення комунікативної та комунікаційної політики в контексті соціологічного, культурологічного, правового, політологічного підходів. Однак, низка досліджень розуміння сутності комунікативної та комунікаційної політики не призвела до їх уніфікації та усталеного трактування. Аналіз наукових праць переконує, що більшість науковців не приділяють належної уваги вивченню відмінностей між поняттями «комунікативна» та «комунікаційна» політика, ототожнюючи їх, що, з нашої точки зору, є невірним.
Теоретичне осмислення та уточнення зазначених понять в контексті реінтеграції тимчасово окупованих територій України є важливим питанням, адже формування основних засад комунікативної і комунікаційної політики у сфері реінтеграції тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей України відображає необхідність кореляції управлінських дій та рішень з поставленими цілями та завданнями щодо врегулювання воєнно-політичного конфлікту на сході України.
Мета статті - узагальнити сучасні підходи до розуміння поняття «комунікація» і визначити на цій основі особливості використання термінів «комунікативна політика» та «комунікаційна політика» в контексті реінтеграції тимчасово окупованих територій України.
Виклад основного матеріалу
В основу термінів «комунікативна політика» та «комунікаційна політика» покладене спільне поняття - «комунікація», яке походить від латинського слова «communication» (повідомлення, зв'язок) і означає «тип активного взаємозв'язку між суб'єктами, що передбачає інформаційний обмін» [1]. У зв'язку зі спільним походженням, вказані терміни часто використовуються в наукових джерелах як синоніми, однак, на нашу думку, термін «комунікативна політика» має використовуватися, коли мова йде про спілкування та обмін інформацією між окремими людьми чи групами людей, тоді як термін «комунікаційна політика» - застосовуватися для опису систем зв'язку, телекомунікацій та інформаційних технологій, за допомогою яких власне і відбувається комунікація.
На підтвердження вищенаведених міркувань слід відзначити, що у словнику української мови наголошується на існуючих відмінностях лексичних значень термінів «комунікативний» та «комунікаційний», а саме: 1) комунікативний - той, який стосується комунікації як спілкування, обміну змістовною інформацією; 2) комунікаційний - те, що стосується шляхів сполучення, транспорту, ліній зв'язку тощо [5], тобто засобів передачі інформації.
Вітчизняний дослідник Ф. Шарков у своїй праці «Підготовка спеціалістів зі зв'язків із громадськістю» відзначає, що в інтерпретації і дослідженні термінів «комунікаційний» і «комунікативний» вихідною точкою застосування понятійного апарату є розгляд комунікації, з одного боку, як структури, системи, а з іншого - як процесу [3]. Така позиція підводить до розуміння того, що реалізація комунікативної політики як процесу здійснюється за допомогою комплексної комунікаційної політики, тобто системи, мережі, шляхів передачі інформації, смислів, образів, упереджень, повідомлень, що дозволяє реалізувати конкретний напрямок державної політики. Вирішення зазначеної термінологічної проблеми, на нашу думку, сприятиме виробленню основних засад публічної політики щодо окупованих територій для повернення їх під український суверенітет, адже ця політика є основним складником демократичного суспільства, здатним враховувати інтереси різних суспільних груп у процесі підготовки та прийняття рішень органами влади, де ключовим елементом є комунікація.
На нашу думку, для розмежування досліджуваних термінів, слід визначити їх головні відмінності шляхом виокремлення і порівняння основних характеристик (Табл. 1).
Таблиця 1. Основні відмінності понять «комунікативна політика» та «комунікаційна політика» в контексті реінтеграції тимчасово окупованих територій України
|
Характерні ознаки |
Комунікативна політика |
Комунікаційна політика |
|
|
Мета |
Забезпечення взаємозв'язку, обміну інформацією з населенням тимчасово окупованих територій, внутрішньо переміщеними особами |
Забезпечення високої якості та безпеки передачі інформації по різним каналам зв'язку |
|
|
Основні суб'єкти вироблення і реалізації |
Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, Міністерство культури та інформаційної політики України, Служба безпеки України, міжнародні інституції, медіатори, неурядові громадські організації, народні дипломати, спеціальні робочі групи |
Міністерство цифрової трансформації України, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації |
|
|
Основні об'єкти |
Тимчасово окуповані території та їх населення, внутрішньо переміщені особи |
Технічні та друковані засоби, інформаційні портали, за допомогою яких здійснюється обробка та передача інформації |
|
|
Основні напрями |
Обмін інформацією, налагодження комунікативної взаємодії з населенням окупованих територій, формування та змістовне наповнення інформаційного простору, створення спільних інтеграційних платформ |
Формування технічного каналу зв'язку, розміщення інформації на технічному каналі, передача інформації по каналу, подолання технічних та інформаційних бар'єрів, налагодження зворотного інформаційно-технічного зв'язку |
|
|
Спосіб реалізації |
Публічна дипломатія, медіація, взаємодія органів публічної влади з міжнародними організаціями, комунікація через неформальні канали з використанням особистих зв'язків |
Друковані засоби інформації, поліграфія (преса, книги, плакати); електронні (соціальні мережі, портали, радіо телекомунікації) |
*Джерело: складено автором
Відповідно до запропонованого підходу в межах формування та реалізації публічної політики України щодо реінтеграції тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей необхідно розкрити основні особливості комунікативної та комунікаційної політики. Метою комунікативної політики, на нашу думку, є забезпечення взаємозв'язку, обміну змістовною інформацією органів публічної влади, інших суб'єктів з населенням тимчасово окупованих територій, внутрішньо переміщеними особами та іншими внутрішніми об'єктами, тоді як комунікаційна політика направлена на забезпечення високої якості та безпеки передачі інформації по різним каналам зв'язку на тимчасово окуповану територію та отримання зворотного зв'язку. Крім того, комунікативна політика спрямована на такі об'єкти, як тимчасово окуповані території та їх населення, внутрішньо-переміщених осіб. Тому основними суб'єктами вироблення і реалізації такої політики виступають органи публічної влади, міжнародні інституції, громадські організації, медіатори, народні дипломати, які долучаються до прийняття політичних рішень. Тоді як в комунікаційній політиці основними суб'єктами є органи державної влади, які забезпечують обробку і передачу інформації технічними засобами та створюють умови для безпеки їх експлуатації. комунікативна політика реінтеграція території
Під час реалізації комунікативної політики використовуються такі канали і форми реалізації комунікації та зв'язку - медіація, публічна дипломатія, взаємодія органів публічної влади з міжнародними організаціями, неформальні канали з використанням особистих зв'язків, тоді як при здійсненні комунікаційної політики застосовують технічні, друковані, електроні засоби інформації, соціальні мережі, апаратні канали зв'язку.
Крім того, комунікативна політика, на нашу думку, має ґрунтуватися на принципі когерентності, який передбачає, що органи публічної влади на центральному рівні мають координувати свою інформаційну та комунікативну діяльність з державними, муніципальними, приватними структурами, громадськими організаціями на регіональному і місцевому рівні, які своїми заходами сприяють її реалізації. Саме така координація дій зацікавлених сторін може забезпечити послідовну та узгоджену появу інформації для суспільства [2]. Адже низький рівень поінформованості різних груп населення щодо мети політики реінтеграції тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей України, неузгодженість конкретних заходів та етапів публічної політики та відсутність оперативно поданої інформації з єдиного достовірного джерела призводить до відчуття громадянами своєї власної політичної неспроможності, до виникнення ситуації, коли населення тимчасово окупованих територій відчуває невпевненість в своїй потрібності для власної держави та поглибленню переконань, що влада перестає бути чутливою до їх потреб та інтересів. В результаті це призводить до втрати зворотного зв'язку не тільки з населенням тимчасово окупованих територій України, але і з внутрішньо переміщеними особами, комунікація з якими має бути постійною та послідовною.
Варто також звернути увагу на те, що органи публічного управління і громадяни в процесі реалізації комунікативної політики щодо реінтеграції тимчасово окупованих територій України можуть виконувати роль як відправника такої політики реінтеграції, так і реципієнта (отримувача) її змісту. Крім того, в процесі встановлення комунікації між органами державної та представниками так званої «місцевої влади» окупованих територій, міжнародними інституціями, медіаторами, неурядовими громадськими організаціями, народними дипломатами, спеціальними робочими групами можуть змінюватися ролі, так як не можуть бути чітко визначеними позиції, у зв'язку з постійним та багатостороннім процесом взаємодії та проведення переговорів як у Нормандському форматі, так і в рамках тристоронньої контактної групи в Мінську [4].
У зв'язку з цим, кожне повідомлення, яке покладається в основу проведення комунікативної політики, повинно мати на меті інтегрувати українське суспільство шляхом інформування, мотивації, переконування, застереження тощо. Тобто будь-який контакт між суб'єктами комунікативної політики в процесі реінтеграції тимчасово окупованих територій має сприяти інформуванню про стан, події, заходи, які вживаються публічною владою України для повернення територій, а головне - людей в український ідеологічний простір [4].
Важливо в процесі реінтеграції тимчасово окупованих територій України при передачі інформації та повідомлень враховувати мотивацію, яка, на нашу думку, передбачає пошук таких стимулів для населення не тільки окупованих, але й прилеглих до них територій та вимушених переселенців, які б їх психологічно позитивно налаштували на заходи, які вживаються українською владою. На нашу думку, такими стимулами можуть виступити певні соціальні гарантії у разі повернення непідконтрольних територій під суверенітет України. Наприклад, відшкодування збитків громадянам, які вони понесли під час воєнно-політичного конфлікту, надання грантів на створення малих підприємств, запровадження пільг на придбання житла тощо.
Комунікаційна політика щодо реінтеграції тимчасово окупованих територій України базується на інформаційно-комунікаційному інструментарії відповідно до виробленої державної комунікативної політики органів влади та включає в себе такі засоби: технічні (телефон, телетайп, програмне забезпечення систем передачі й захисту інформації для віддаленого доступу тощо); друковані (преса, книги, плакати); електронні (теле- та радіомовлення, інтернет-комунікації). Крім того, налагоджена система постійного моніторингу доступності та ефективності комунікаційного каналу сприятиме пошуку оптимальних шляхів передачі інформації. Критерієм ефективності комунікаційного каналу, на нашу думку, є зворотний зв'язок. Тобто, це реакція громадян, наприклад, у формі інформації або дій, яка отримується органом публічної влади у відповідь на певне політико-управлінське рішення. Така реакція може бути як реакцією сприйняття, так і несприйняття дій чи рішень влади. Однак, це важливий індикатор в коригуванні майбутніх кроків органів публічної влади для досягнення необхідного результату своєї діяльності. Зокрема, в контексті постійної взаємодії, яка є основою комунікативної політики щодо реінтеграції тимчасово окупованих територій України, такий зворотній зв'язок є тим орієнтиром у виробленні політики, на який органи публічного управління мають постійно реагувати. Адже моніторинг за дією та впливом комунікативних заходів за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій держави на жителів окупованих територій дасть можливість коригувати власні управлінські рішення для досягнення порозуміння і, як результат - єднання. Для цього публічні службовці повинні володіти комплексом комунікативних компетентностей, які б сприяли своєчасному прийняттю управлінських рішень та їх видозміні [4].
Під час пошуку ефективних комунікаційних каналів для передачі інформації та отримання зворотного зв'язку між органами публічної влади, громадськими організаціями та населенням окупованих територій необхідно враховувати перешкоди, які впливають на передачу інформаційного повідомлення комунікаційними каналами. Часто інформаційні перешкоди і бар'єри чинять негативний вплив на якість і ефективність комунікативної взаємодії між відправником і реципієнтом. Постійне навмисне перекручення інформації з боку російської влади в умовах обмеженого доступу незалежних журналістів та міжнародних моніторингових місій перешкоджає об'єктивному висвітленню подій і призводить до інтерпретації інформації на користь ворога. Крім того, відсутність альтернативних джерел інформації, свободи думки і слова є бар'єрами для впровадження ефективної комунікативної політики. Все це актуалізує завдання перед органами публічної влади щодо пошуку шляхів подолання перешкод на шляху налагодження комунікативних зв'язків із населенням непідконтрольних територій.
Певні важливі кроки в нашій державі були зроблені у цьому напрямку. У 2018 році Кабінетом Міністрів України було прийнято два важливих документа - «Стратегію інформаційної реінтеграції Донецької та Луганської областей» [7] та «Стратегію інформаційної реінтеграції АР Крим та міста Севастополя» [6], однак вони, насамперед, передбачають створення передумов для відновлення територіальної цілісності України та сприяння захисту прав людини на окупованій території за допомогою інформаційних інструментів, що, на нашу думку, є комунікаційними інструментами і лише частиною здійснення комунікативної політики. Відповідно, закріплення визначених комунікативних засад на загальнодержавному рівні вимагає розробки та в подальшому впровадження саме Комунікативної стратегії реінтеграції тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей України та розробку превентивних заходів щодо прилеглих до них територій. Тому, на наше переконання, в Україні має відбутися перехід від інформаційно-комунікаційної політики як відокремленої сфери державної діяльності до комунікативної політики як невід'ємної частини нового державного стратегічного менеджменту щодо реінтеграції тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей України.
Відповідно до проведеного аналізу комунікації як процесу та системи формування та реалізації публічної політики в контексті реінтеграції тимчасово окупованих територій України, слід відзначити, що комунікативна політика в цій сфері має на меті вироблення комплексу цілеспрямованих послідовних заходів забезпечення взаємозв'язку, обміну інформацією на основі ідеологічного, соціально-культурного єднання. Її визначальними характеристиками є: система загальних/спільних орієнтирів суб'єктів публічної політики; ефективна управлінська діяльність; розробка комплексу комунікативних заходів ефективної взаємодії. Крім того, основні завдання комунікативної політики щодо реінтеграції тимчасово окупованих територій України мають полягати у формуванні комунікативної стратегії держави з чітко окресленими цілями та послідовними інформаційно-комунікаційними заходами з їх реалізації; постійному інформуванні жителів окупованих територій про нові складові ре- інтеграційної політики шляхом застосування ефективних комунікаційних технологій; переконанні жителів окупованих територій у доцільності впровадження певних заходів щодо повернення окупованих територій під український суверенітет; забезпеченні ефективного зворотного зв'язку зі всіма постраждалими від конфлікту.
Висновки
Наразі в Україні є потужний запит на запровадження комплексної політики реінтеграції тимчасово окупованих територій України. Така публічна політика має спиратися на комунікативну складову, що передбачає налагодження комунікації, діалогу, дипломатичних інструментів та обміну інформацією між сторонами, що інтегруються. Однак проведене дослідження свідчить, що терміни «комунікативна політика» та «комунікаційна політика» в контексті реінтеграції тимчасово окупованих територій України тісно пов'язані і тому часто застосовуються як синоніми. Аналіз підходів дослідників до визначення і розуміння терміну «комунікація» та похідних від нього - «комунікативний» та «комунікаційний» - дозволив виокремити ряд відмінностей між комунікативною та комунікаційною політиками в контексті реінтеграції тимчасово окупованих територій України.
Зокрема, комунікацію в межах реалізації комунікативної політики слід розглядати як процес взаємодії суб'єктів вироблення публічної політики щодо населення тимчасово окупованих територій України та внутрішньо переміщених осіб з метою їх реінтеграції. Натомість, коли мова йде про комунікаційну політику держави щодо реінтеграції тимчасово окупованих територій, комунікація передбачає процес формування технічного каналу зв'язку і розміщення інформації на ньому, передачу інформації по каналу, подолання технічних та інформаційних бар'єрів, налагодження зворотного інформаційно-технічного зв'язку між суб'єктами політики. Крім того, наявність технічних та друкованих засобів, інформаційних порталів, за допомогою яких здійснюється обробка та передача інформації, визначають структуру, через яку реалізується комунікативна політика України щодо реінтеграції тимчасово окупованих територій.
Перспективи подальших досліджень. Комунікативна політика щодо реінтеграції тимчасово окупованих територій України формується і реалізується певними суб'єктами, які застосовують різні інструменти, засоби, методи, заходи, що вимагає ґрунтовного дослідження зазначених аспектів та розробки відповідних рекомендацій органам публічної влади в нашій державі.
Список використаних джерел
1. Азаренко С. А., Рузавин Г. І., Флиер А. Я., Бернштейн В. С., Александров А. В. Коммуникация. Гуманитарная энциклопедия: концепты / Центр гуманитарных технологий. URL: https://gtmarket.ru/concepts/7132 (Дата звернення: 15.10.2020).
2. БаровськаА.В. Державна комунікативна політика Норвегії. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2014. № 4. С. 122-128.
3. Самойленко О. До питання використання означень «комунікативний» та «комунікаційний» у науковому дискурсі. Вісник Львівського Університету. 2013. № 38. С. 353-358.
4. Рехтман Є. Комунікація як інструмент реінтеграції Донбасу: аналітична записка. Data & Analytics. 2016. С. 3-11. URL: https:// www.slideshare.net/DonbassFullAccess/ss- 91014683 (Дата звернення: 15.10.2020).
5. Гринчишин Д. Г., Сербенська О. А. Словник паронімів української мови. К.: Освіта, 2008. 320 с.
6. Стратегія інформаційної реінтеграції АР Крим та міста Севастополя: затверджена Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.12 2018 р. №1100-р. URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/1100-2018- р?1апд=ги (Дата звернення: 15.10.2020).
7. Стратегія інформаційної реінтеграції Донецької та Луганської областей: затверджена Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.07.2018 р. №539-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ru/539- 2018-р (Дата звернення: 15.10.2020).
References
1. Azarenko,S.A, Ruzavyn,G.I., Fliyer,A.Ya., Bernshtejn,V. S., Oleksandrov,A.V. Kommuni- katsiya. Gumanitarnaya entsiklopediya: kontsepty / Tsentr gumanitarnykh tekhnologiy. URL: https://gtmarket.ru/concepts/7132 (Last accessed: 15.10.2020) [in Russian].
2. BarovskaA.V. (2014). Derzhavna komunikatyvna polityka Norvegiyi. Naukovi zapysky Instytutu zakonodavstva Verkhovnoyi Rady Ukrainy, 4, 122-128 [in Ukrainian].
3. Samojlenko,O. (2013). Do pytannya vykorystannya oznachen «komunikatyvnyj» ta «komunikacijnyj» u naukovomu dyskursi. Visnyk Lvivskoho Universytetu, 38, 353-358 [in Ukrainian].
4. Rehtman, Ye. (2016). Komunikaciya yak instrument reintegraciyi Donbasu: analitychna zapyska, pp.3-11. Data & Analytics. URL: https://www. slideshare.net/DonbassFullAccess/ss-91014683 (Last accessed: 15.10.2020) [in Ukrainian].
5. Grynchyshyn,D.G., Serbenska,O.A. (2008). Slovnyk paronimiv ukrayinskoyi movy. K.: Osvita [in Ukrainian].
6. Kabinet Ministriv Ukrainy. (2018). Strategiya informacijnoyi reintegraciyi AR Krym ta mista Sevastopolya: zatverdzhena Rozporyadzhennyam No1100-r. URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/1100-2018- r?lang=ru (Last accessed: 15.10.2020) [in Ukrainian].
7. Kabinet Ministriv Ukrainy. (2018). Strategiya informacijnoyi reintegraciyi Doneczkoyi ta Luganskoyi oblastej: zatverdzhena Rozporyadzhennyam No539-r. URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/ru/539-2018-r (Last accessed: 15.10.2020) [in Ukrainian].
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Моделі сучасної демократичної соціальної політики в світі. Функції держави. Поняття та основні компоненти соціальної структури (стратифікації). Соціальна політика та соціальна структура України. Бідність та напрями боротьби з бідністю в Україні.
реферат [16,6 K], добавлен 28.01.2009Суть, принципи і цілі регіональної політики України. Основні форми та методи державного регулювання розвитку регіонів. Проблеми сучасної регіональної політики України. Особливості самоврядування територій. Державні регіональні прогнози і програми.
курсовая работа [50,6 K], добавлен 23.03.2010Сутність та принципи кримінально-правової політики, процес її розробки та реалізації в незалежній Україні. Реформування кримінального законодавства та системи кримінальної юстиції. Визначення кола злочинних діянь і оптимальних заходів впливу на винного.
курсовая работа [54,4 K], добавлен 29.12.2013Поняття, значення та функції права і політики. Аналіз інструментальної та регулятивної ролі права у державно-організованому суспільстві. Взаємодія правових та політичних норм. Правова і політична свідомість. Порівняльна характеристика права та політики.
курсовая работа [46,1 K], добавлен 26.03.2017Визначення змісту термінів та співвідношення понять "конституційне право" і "державне право". Предмет та метод конституційного права як галузі права. Види джерел конституційного права, їх юридична сила. Суб’єкти та об’єкти конституційно-правових відносин.
контрольная работа [26,1 K], добавлен 05.10.2009Сутність поняття "державна освітня політика"; історія розвитку законодавства в галузі. Аналіз правового регулювання; принципи організації освітнього процесу в Україні та в окремих регіонах на прикладі роботи управління освіти Калуської міської ради.
магистерская работа [234,1 K], добавлен 21.04.2011Політико-правова сфера життя суспільства, особливості її вивчення. Класифікація функцій лобізму за різними критеріями, визначення їх категорій. Протекціонізм як державна політика захисту національної економіки від іноземної торгово-економічної експансії.
реферат [41,0 K], добавлен 30.04.2011Поняття, об'єкти, суб'єкти і принципи національної безпеки. Національні інтереси та загрози національній безпеці України, принципи формування державної політики в даній сфері, повноваження основних суб’єктів системи забезпечення. Рада оборони України.
курсовая работа [71,0 K], добавлен 10.11.2013Поняття та базові положення авторського права. Його принципи, об’єкти та суб’єкти. Критерії класифікації творів. Перелік дій, які визнаються використанням твору, та можуть передаватися третім особами. Договори в сфері авторських прав і суміжних прав.
презентация [391,2 K], добавлен 12.04.2014Об'єкти та принципи політики національної безпеки. Гарантії її забезпечення. Пріоритети національних інтересів України. Мінімізація психологічних конфліктів між Сходом та Заходом країни. Гармонізація міждержавних відносин із Російською Федерацією.
реферат [13,7 K], добавлен 25.02.2014
