Корупція і якість освіти та науки: причини виникнення та фактори розвитку кризового стану

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Науково-дослідний інститут публічного управління та права

Факультет початкової освіти та філології

Корупція і якість освіти та науки: причини виникнення та фактори розвитку кризового стану

Гасюк І.Л. д.н. держ. управління, професор

Дарманська І.М., д.п.н., доцент

м. Хмельницький

Анотація

В статті на основі динаміки рейтингу України за індексом корупції розкрито фундаментальні причини виникнення проблеми корупції в Україні, напрями державної політики в справі боротьби із корупцією, проаналізовано зміст законодавчих актів, які ініціювали нормативні процеси інституційного зміцнення протидії корупції. На основі цього подано власне розуміння таких дефініцій, як «корупція», «корупційне правопорушення», сутнісні ознаки «корупції». Такий аналіз дав можливість зосередити увагу на дефініції «корупція в сфері освіти і науки» у вузькому та широкому розумінні вказаного поняття. Оскільки основним проявом протиправних діянь у частині корупційних дій відповідних суб'єктів тих чи інших відносин є хабарництво, висвітлено підходи дослідників до поняття «економічна вартість корупції». Доведено, що хабарництво є розповсюдженим явищем, що має вплив на розвиток економічних систем, збільшення економічної ефективності відповідних інституцій, впровадження відповідних технологій та процеси розвитку освіти і науки, а також економіки країни. Хабарництво підриває легітимність державної влади та системи національної безпеки України. Авторами також представлено етапи системи запобігання та протидії корупції в Україні, причини й наслідки негативного впливу корупції на сталий розвиток Українського суспільства та держави.

Оскільки одним із основних напрямів функціонування освіти і науки є забезпечення академічної доброчесності серед учасників освітнього та наукового процесів, в статті проаналізовано вплив корупційних правопорушень та ці процеси з виокремленням негативних наслідків. До них авторами віднесено обман, необ'єктивне оцінювання, надання здобувачам освіти допомоги чи створення перешкод, не передбачених умовами або процедурами проходження оцінювання, вплив на педагогічного працівника.

Ключові слова: корупція, політика держави в сфері корупції, корупція в сфері освіти, хабарництво, академічна доброчесність.

Abstract

Corruption and quality of education and science: causes of origin and factors of development of the state of crisis

Hasiuk I.L., Doctor of Science in Public Administration, Professor, Deputy Director of the scientific-research institute for public management and law, Khmelnytsky

Дарманська І.М., Doctor of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Dean of the Faculty of Primary Education and Philology, Khmelnytsky Humanitarian-Pedagogical Academy

Based on the dynamics of Ukraine's ranking of the corruption index, the article reveals the fundamental causes of origin of corruption in Ukraine, the directions of state policy in the fight against corruption, analyzes the content of legislation that initiated regulatory processes of institutional strengthening of anticorruption. Based on this, we offer our own understanding of such definitions as «corruption», «corruption offense», the essential features of «corruption». This analysis made it possible to focus on the definition of «corruption in the sphere of education and science» in the narrow and broad sense of the term. Since bribery is the main manifestation of illegal actions in the part of corrupt actions of the relevant subjects of certain relations, the approaches of researchers to the concept of «economic value of corruption» have been highlighted. It is proved that bribery is a common phenomenon that affects the development of economic systems, increase the economic efficiency of relevant institutions, introduction of appropriate technologies and processes of development of education and science, as well as the country's economy. Bribery undermines the legitimacy of state power and Ukraine's national security system. The authors also present the stages of the system of preventing and combating corruption in Ukraine, the causes and consequences of the negative impact of corruption on the sustainable development of Ukrainian society and the state.

Since one of the main directions of functioning of education and science is to ensure academic integrity among participants of educational and scientific processes, the article analyzes the impact of corruption offenses and these processes, highlighting the negative consequences. The authors include fraud, biased assessment, providing assistance to students or creating obstacles that are not provided by the conditions or procedures of the assessment, the impact on the pedagogue.

Keywords: corruption, state policy in the sphere of corruption, corruption in the sphere of education, bribery, academic integrity.

Постановка проблеми

Розгляд проблеми корупції і підвищення якості освіти і науки України пов'язуємо із необхідністю і можливістю вирішення цих двох взаємопов'язаних завдань в межах концептуальної парадигми сталого розвитку України. В одному із стратегічних документів цього процесу «Цілі Сталого Розвитку: Україна. Національна доповідь» зазначено зміст цілей сталого розвитку, які адаптовані для України на 2015-2030 роки [16]. Так, у цілі шістнадцятій «Мир, справедливість та сильні інститути» завданням 16.6 є скорочення масштабів корупції, а індикатором визначено «показник сприйняття корупції в державному секторі з боку ділових кіл та експертів». Як бачимо, укладачами Національної доповіді передбачається брати до уваги думку лише «ділових кіл та експертів», які виступають суб'єктами щодо визначення критеріїв ефективності заходів по скороченню масштабів корупції. Проте не передбачається дій щодо врахування думок і позицій пересічного громадянина, заради якого державний сектор має функціонувати ефективно і без корупції.

Як беззаперечне досягнення в справі боротьби із корупцією вважається створення в Україні Національного агентства з питань запобігання корупції, яке вживає заходи щодо виявлення, розшуку, оцінювання активів, формує і веде публічний Єдиний державний реєстр тощо. Водночас, не зважаючи на створення вузько спеціалізованого правоохоронного відомства і значних фінансових витрат, як зазначають самі укладачі, в Україні спостерігається високий рівень корупції, що призводить до втрати довіри населення до державних інституцій, що цілком відноситься і до сфери освіти і науки України. У рейтингу за Індексом сприйняття корупції 2015 року Україна посідала 130 місце зі 168 країн із показником 27, а у 2019 році 126 місце із показником 30 [14]. Як свідчить інфографіка рівень корупції в Україні, починаючи з 2013 року, перманентно зростав до 2018 року, і лише в 2019 році спостерігалось деяке незначне її зменшення за показниками індексу сприйняття корупції, що зводилось до повернення на рівень 2017 року. Тобто ніяких кардинальних змін в Україні з вирішення даної проблеми не відбувається. За даними досліджень Global Insight Country Risk Ratings найбільший мінус - це ризик, що люди/компанії в країні зіткнуться з хабарництвом чи іншими корупційними практиками, зокрема для ведення бізнесу або для отримання великих контрактів для повсякденної роботи. Також влада не тільки неохоче дослухалась до порад громадянського суспільства та міжнародних партнерів, а подекуди й активно протидіяла їм. Останні пару років влада проігнорувала більшість рекомендацій, а деякі з них були критично важливими для країни.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема забезпечення якості освіти у закладах України будь-якого типу безпосередньо пов'язана з наявним рівнем корупції в них, рівнем впровадження антикорупційної політики та реагування на вчинення протиправних дій. Тому вказана проблематика є актуальною серед низки управлінців, педагогів і науковців. Дослідники не тільки звертають увагу на розкриття причин корупційних дій, а й пропонують напрями вирішення існуючих, на жаль закоренілих проблем. Так Трепак В. у дисертаційному дослідженні розкриває теоретичні та прикладні проблеми протидії корупції на сучасному етапі розвитку України [13]. Авторським колективом науковців (Бабенко К., Діденко Н., Кондрашова М., Лазаренко С., Хрімлі О., Яковець Н.) видано навчально-методичний посібник, в якому проаналізовано зміст антикорупційного законодавства та шляхи реалізації антикорупційної політики в Україні [10]. Вдовиченко Є. акцентує увагу на основних критичних елементах, до яких призводить корупція, аналізує основні аспекти деградації науково-освітнього життя країни, їх причини та наслідки [1]. Лазаренко С. та Бабенко К. у своєму дослідженні розкривають фактори корупції за сферами поширення та змістом, вказуючи на ті групи факторів, що сприяють корупції, аналізують причини виникнення корупції у сфері освіти, а також вказують на наявні недосконалості чинного законодавства України стосовно правового забезпечення протидії корупційним діянням у сфері освіти [3]. Мельченко В. аргументує фактори необхідності формування стратегії та тактики антикорупційної діяльності у закладах освіти та пропонує власні пропозиції щодо її профілактики. Формуванню антикорупційної стратегії закладів вищої освіти України присвячено публікацію Рожанської Н. та Вольф О. [11]. Хомишин І. пропонує низку заходів щодо подолання корупції в освіті [15]. Тобто автори у наукових дослідженнях більше звертаються до причин виникнення корупції у сфері освіти та проблемних питань протидії корупційним діянням, тоді як не доводять існування залежності якості освіти від рівня впровадження антикорупційних дій на рівні держави та закладів освіти.

Метою статті є аналіз антикорупційної політики .держави щодо боротьби з корупцією в сфері освіти та науки.

Виклад основного матеріалу

На думку політиків, радикальне розв'язання проблеми корупції в Україні неможливе без усунення її фундаментальних причин, серед яких: висока корупційна ємність дозвільно-регуляторної системи; висока толерантність суспільства щодо корупції; незавершеність трансформацій у сфері надання безкоштовних соціальних послуг; домінування в наданні адміністративних послуг архаїчних закритих процедур тощо. На думку розробників антикорупційних програм приборкання корупції має відкрити шлях до суспільних та економічних перетворень на основі довіри й синергії партнерства держави та громадянського суспільства. Значне скорочення масштабів корупції в усіх формах потребуватиме комплексних дій за чотирма напрямами: зниження корупційної ємності сфери державного управління; упровадження ефективного моніторингу та контролю дотримання правил щодо доброчесності особами, уповноваженими на виконання функцій держави та місцевого самоврядування; запровадження ефективних механізмів виявлення, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності виборних та посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування; послідовне зниження толерантності суспільства до корупції.

Ініціалізація процесів інституційного зміцнення протидії корупції на думку укладачів доповіді розпочалися після ухвалення Закону України «Про запобігання корупції» у 2014 році [8], а ефективність такого «інституційного зміцнення» спостерігаємо за вище описаною інфографікою досліджень міжнародних дослідницьких інституцій. Вищеозначеним законом України надається визначення поняття «корупція», що є «використання особою наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей» [8]. В даному контексті під поняттям «корупційне правопорушення» законодавцем розуміється діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність. Також слід відзначити, що законодавець виокремлює види правопорушень, які пов'язані з корупцією та розуміються як діяння, що не містить ознак корупції, але порушують встановлені Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинені особою, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність. Якими ж є сутнісні ознаки «корупції», адже законодавцем в профільному законі вони окремо не наведені: корупційний науковий освітній україна

- Використання посадовою особою службових повноважень або інших, пов'язаних із цими повноваженнями владних можливостей;

- Отримання або схилення до отримання неправомірної вигоди, яка може бути у вигляді хабаря, подарунка, обіцянки, пропозиції тощо;

- Надання переваг, неправомірної вигоди іншим фізичним чи юридичним особам внаслідок використання свого службового становища або можливостей тощо.

Таким чином, співвідносячи відповідні норми Законів України «Про запобігання корупції» [8] та «Про освіту» [9], можна охарактеризувати поняття «корупція в сфері освіти і науки» у вузькому його розумінні, під яким доцільно розуміти дії, що містять ознаки корупції і пов'язані з виконанням професійних обов'язків науковим, науково-педагогічним, викладацьким складом, здобувачами освіти, в тому числі особами керівного і адміністративного персоналу, в частині порушення ними норм академічної доброчесності, зокрема: обману, адміністративного або іншого впливу, необ'єктивного оцінювання, надання здобувачам освіти переваг або створення перешкод під час проходження ними оцінювання результатів навчання шляхом використання своїх службових можливостей і отримання за такі дії неправомірної винагороди у вигляді хабаря, подарунків, обіцянок, пропозицій інших вигід матеріального та нематеріального характерів, і які (дії) підпадають під кримінальну, адміністративну, або цивільно-правову відповідальність. Слід відзначити, що вищеозначене поняття більше стосується саме освітньо-наукового процесу у закладах освіти України і в першу чергу його учасників. Зокрема слід відзначити, що для адміністрації закладів освіти це поняття є значно ширшим, адже охоплює ще й види функціональної діяльності та відповідно до них наданих повноважень, які значно розширюють можливості щодо здійснення корупційних правопорушень, зокрема: розпорядження щодо особового складу, господарської діяльності, закупівель, проведення конкурсів, тендерів, прийняття або зарахування на навчання, переведення, відрахування, забезпечення кар'єрного зростання, отримання винагород та відзнак та інше.

Як зазначається в проекті стратегії розвитку вищої освіти в Україні на період до 2030 року [12] однією із загроз реалізації стратегії є толерування недоброчесних практик, імітації, корупції в освітньому середовищі та суспільстві в цілому, але на жаль, в стратегії не визначаються шляхи та засоби протидії даній загрозі, хоча відзначається, що корупція це в першу чергу суспільне явище, яке розповсюджується на усі сфери суспільного життя, і зокрема на освіту і науку. Це в свою чергу, дозволяє визначити взаємодію суспільства і освітньо-наукових інститутів як відношення цілого до частки із взаємним проникненням корупційних явищ, і яке зводиться до аксіоматичного твердження: якщо в суспільстві низька толерантність до корупції і вона присутня в певних сферах суспільного життя, то рано чи пізно вона проникне в усі сфери і набуде масового характеру, і особливо швидко, якщо корупція присутня в державних органах влади. Усе це обумовлює необхідність вжиття комплексних заходів по її подоланню і вихованню в суспільстві абсолютної нетерпимості до корупційних правопорушень, а провідним місцем боротьби із корупцією мають бути органи державної влади під жорстким контролем громадськості, адже очищення органів державної влади від корупціонерів дозволить швидко навести порядок в інших соціально-економічних інститутах держави.

В деяких наукових працях останніх років [2; 5] корупція визначається як складне соціальне явище, яке справляє негативний вплив на політичний й соціально-економічний розвиток суспільства та держави, означає зловживання владою і/або службовим становищем задля одержання певної вигоди шляхом здійснення протиправної діяльності. Слід відзначити, що розуміння поняття корупції в даній площині не позбавлене двозначності і позбавлене чіткої визначеності з огляду на наступні міркування. Не зрозуміло за якими суттєвими ознаками визначаються і поділяються суспільні явища на складні та прості, і які діяння слід вважати протиправними в площині одержання посадовою особою певної вигоди, зловживаючи одночасно наданою їй владою. Це свідчить про те, що до цього часу не встановлено чітких ознак корупційного діяння, яке можна класифікувати як протиправне і відповідно до цього застосовувати і розробляти ефективні механізми протидії. На нашу думку така конкретизація є необхідною з урахуванням предметно-професійної сфери діяльності, яка дозволить більш якісно проводити класифікацію протиправних діянь відповідальних осіб. На думку науковців [2] система запобігання та протидії корупції в Україні пройшла декілька етапів: становлення; формування основних засад протидії корупції; псевдопротидія корупції; посилення протидії корупції; законодавче врегулювання; комплексне реформування антикорупційного законодавства. На нашу думку, така періодизація є цілком не прийнятною, адже автори не наводять конкретних часових періодів та знакових суспільних змін, за якими можна було б встановити часові рамки таких періодів. Таке формулювання наведеної періодизації визначає лише факт певної діяльності державних інституцій, яка є надзвичайно суперечливою за результатами, як-от: становлення, формування, псевдопротидії, посилення тощо.

Наведемо коротко «досягнення» в нормативно-правовому забезпеченні процесу запобігання і протидії корупції в Україні: перше досягнення - прийняття Закону України «Про боротьбу з корупцією» [6], який діяв упродовж 1995-2011 років; друге - прийняття Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» [7], який діяв з 2011 по 2014 роки»; і третє - прийняття Закону України «Про запобігання корупції» [8], який набрав чинності 14.10.2014 року і чинний на даний момент. Щодо ефективності його виконання у трьох редакціях свідчить динаміка рейтингу України за індексом корупції, який ми наводили на початку роботи. Наступним досягненням в даному контексті слід вважати також плідне множення різноманітних установ і відповідно додаткових грошових витрат на їх утримання шляхом збільшення навантаження на і так мізерний бюджет країни, які мають успішно боротись із корупцією і до яких слід віднести: Національне антикорупційне бюро України (НАБУ), Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП), Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК), Вищий антикорупційний суд (ВАС), консультативно-дорадчий орган при Президентові України - Національна рада з питань антикорупційної політики, та велику низку різноманітних громадських і не громадських об'єднань. Ефективність їх роботи також можна відслідкувати за міжнародними рейтингами України з питань подолання корупції і результатами соціальних опитувань та відгуками громадян у соціальних мережах.

Так в чому ж полягає такий великий та негативний вплив корупції на сталий розвиток Українського суспільства та держави? Ми не будемо наводити посилання на чисельні наукові праці, в яких лише констатується факт такого впливу і перераховані певні соціально-економічні сфери, твердження приводяться без належного наукового обґрунтування і тим більш без посилань на наукові джерела, в яких проводились відповідні дослідження. Вони сприймаються їх авторами як такі, що не вимагають доведення і обґрунтування, адже в більшості своїй переписані з преамбул відповідних нормативно-правових документів.

Викладемо основні положення наукового дослідження, яке було проведене Шерілом В. Греєм та Даніелем Кауфманом, які на той час були співробітниками Всесвітнього банку [17]. Вищеозначені результати наукової праці включені в зміст курсу Corruption напряму підготовки Business Strategies for A Better World Specialization Пенсільванського університету, з яким можуть ознайомитись усі бажаючі на навчальній он-лайн платформі Coursera. Основної уваги було приділено такому негативному і ганебному явищу як хабарництво, адже на думку авторів воно є одним із системоутворюючих факторів, які породжують корупцію, як систему соціальних взаємовідносин, адже є складовою взаємовідносин посадових осіб з приватними особами, що мають в подальшому надзвичайно високий вплив на розвиток приватного сектору економіки країни. Як свідчать проведені дослідження, отримання та дача хабарів, подарунків тощо виступають як своєрідний акт купівлі-продажу наступних об'єктів в першу чергу нематеріального характеру у вигляді певних зобов'язань, преференцій тощо:

- Державні контракти: хабарі мають забезпечити вибір потрібних виконавців щодо надання послуг, в тому числі і освітньо-наукових, поставку певних товарів;

- Державна допомога: хабарі мають забезпечити «правильний» розподіл грошових виплат та допомог (отримання субсидій, пенсій, соціальних виплат на випадок безробіття) або отримання допомоги в натуральній формі (доступ до привілейованих закладів освіти, медичного обслуговування, житла та нерухомості (землі), отримання частки в підприємствах, які приватизуються;

- Державні доходи: хабарі мають забезпечити для зменшення суми податків, які утримуються державою з приватних осіб (ухиляння від сплати податків або їх зменшення);

- Економія часу та ухилення від справедливого врегулювання: хабарі мають забезпечити швидке отримання різноманітних дозволів, ліцензій та патентів, прийняття на навчання;

- Вплив на результати юридично регламентованих процедур (освіта і наука теж до них відносяться), процесів регулювання юридичного та нормативного процесів: хабарі мають сприяти відтермінуванню або не притягненню до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової відповідальності певних суб'єктів, які порушують закон (наприклад, продаж наркотиків, забруднення навколишнього середовища тощо) або сприяння неправомірному забезпеченню переваг одній із сторін юридично регламентованих процесів (судові процеси, навчальні процеси, проведення торгів, конкурсів тощо).

Отже, вищеозначена класифікація дозволяє охопити доволі широкий спектр суспільних відносин, зокрема відносин держави і приватного сектора (юридичних і фізичних осіб) щодо участі в розподілі та доступі до суспільних благ, в яких хабарництво виступає як своєрідній цементуючий фактор процесів взаємодії зацікавлених сторін для досягнення своїх цілей протиправними засобами та шляхами, які в першу чергу не передбачають дотримання норм закону і норм, які покликані забезпечити соціальну справедливість.

Другим важливим поняттям в даному дослідженні є «економічна вартість корупції», досліджуючи яку автори приходять до наступних висновків:

- Хабарництво є широко розповсюдженим явищем, але водночас наявні суттєві відмінності в середині відповідних галузей або соціально-економічних інститутів на рівні однієї країни й суттєва різниця між країнами;

- Хабарництво значно збільшує суспільні витрати та призводить до невизначеності цілей розвитку економічних систем;

- Хабарництво призводить до зменшення економічної ефективності або повністю нівелює результати економічної, соціальної діяльності відповідних інституцій;

- Значно перешкоджає залученню довгострокових інвестицій, призводить до нераціонального використання ресурсів та визначенню галузевих пріоритетів розвитку країни, уповільнює впровадження відповідних технологій і, як наслідок, розвиток науки;

- Сприяє розвитку тіньової економіки, зменшує можливості держави щодо збільшення дохідної частини бюджету, що в свою чергу зменшує можливості держави надавати необхідні суспільні блага, забезпечувати верховенство права;

- Корупція збільшується із збільшенням тіньової економіки в країні, що призводить до порочного кола - тіньова економіка фінансує корупцію, а корумповані чиновники захищають джерела своїх доходів - тіньову економіку;

- Хабарництво, яке є основним джерелом доходів злочинних елементів - посадових осіб, є ще одним з видів регресивного податку для приватного сектору, який сплачують у вигляді відповідних грошових сум не державі, а чиновникам, які її представляють;

- Корупція підриває легітимність державної влади, і як наслідок наріжні засади формування системи національної безпеки будь-якої країни.

Вищеозначені висновки даного дослідження дозволяють сформулювати в межах наведеного нами визначення поняття «корупція в сфері освіти та науки» зміст наслідків для Українського суспільства розповсюдження явищ порушення академічної доброчесності в освітньо-науковому процесі, і які, як ми показали, тісно пов'язані із корупційними діями, які можуть вчиняти учасники освітньо-наукового процесу.

Відповідно до статті 42 п.4 Закону України «Про освіту» [9] порушення академічної доброчесності, які можуть класифікуватись за певних обставин і наявності відповідних ознак як корупційні правопорушення, за змістом приносять наступні негативні наслідки:

- Обман (до якого входять академічний плагіат, самоплагіат, фабрикація, фальсифікація, списування): неефективне використання бюджетних або інших коштів на проведення наукових досліджень, адже не забезпечується отримання нових знань; репутаційні ризики для установ, в яких працюють або навчаються особи, які допустили академічний плагіат в своїх працях; значне зниження якості освіти випускників і недотримання державних стандартів підготовки фахівців, і як наслідок низька економічна віддача після працевлаштування, або неможливість влаштуватись на роботу за даною спеціальністю внаслідок низького рівня знань; даремне витрачання державних коштів на підготовку осіб, які навчались за гроші державного бюджету, низька їх віддача для економіки України в майбутньому; загострення конфліктів, соціального протистояння між особами та групами осіб, які з одного боку є чесними студентами і науковцями, і з другого боку - недоброчесними особами, і в разі не реагування з боку посадових осіб на встановлені факту обману, підрив довіри до владних інституцій та країни в цілому щодо виконання норм соціальної справедливості;

- Необ'єктивне оцінювання, надання здобувачам освіти допомоги чи створення перешкод, не передбачених умовами або процедурами проходження оцінювання, вплив на педагогічного працівника: значне зниження якості освіти, що в перспективі робить неможливим інноваційний розвиток держави, економічне зростання, адже реальний рівень якості освіти випускників не буде відповідати фактично зазначеному у державних документах про освіту (буде значно нижчим); підриває засади чесної конкуренції під час здобуття освіти, рівності умов для її здобуття, формує негативні навички до шахрайства та обману; в цілому призводить до неефективного витрачання і великих фінансових втрат на утримання і фінансування сфери освіти і науки з державного бюджету і бюджетів відповідних рівнів, інших зацікавлених юридичних і фізичних осіб; втрачається зв'язок між закладами освіти та працедавцями, певними галузями економіки країни, адже наявна якість освіти випускників не відповідає реальним потребам виробництва, розвитку технологій і не може забезпечити поступальний інноваційний розвиток окремого підприємства, галузі, економіки країни в цілому; унеможливлення такого розвитку призводить до втрати економічної конкурентоспроможності країни, соціально-економічного спаду, погіршення якості життя в довгостроковій перспективі, підриву економічної, фінансової безпеки країни, перетворення її у сировинний та ресурсний придаток для більш розвинених економік світу.

Хабарництво ми не розглядаємо окремо в даному контексті, адже це отримання неправомірної винагороди за необ'єктивне оцінювання, надання переваг в навчанні, недобросовісне виконання наукових досліджень з метою їх затвердження і списання грошових коштів, тощо і може розглядатись як джерело доходу для науково-педагогічних працівників, засіб вирішення проблемних питань для здобувачів освіти, а отже, виступає провідним механізмом реалізації корупційних дій зацікавлених сторін-учасників корупційного правопорушення.

Висновки

Слід відзначити, що псевдопротидія корупції і до цього часу актуальна проблема для Українського суспільства, а посилення боротьби із корупцією в Україні це перманентне гасло останніх десятирічь Українського владного бомонду. Позиціювання таких «наукових пошуків» як наукових досягнень в царині наук державного управління дозволяє стверджувати, що пошук ефективних механізмів протидії корупції в Україні може затягнутись на не визначений час.

Наразі назріла необхідність більш детального розгляду змісту корупційних схем в системі освіти і науки України, що і стане предметом нашого подальшого дослідження.

Література

1. Вдовиченко Є. Підґрунтя необхідності подолання деструкту корупції у системі вищої освіти України. Вісник Львівського університету. Серія філос.-політолог. студії. Випуск 11, 2017. С. 27-37.

2. Костенко Д.В. Система запобігання корупції в Україні: становлення та розвиток: автореф. дисканд. наук. держ. упр.: 25.00.01 / ІПКДСЗУ. Київ 2020. 23 с.

3. Лазаренко С.Ж., Бабенко К.А. Корупція в системі вищої освіти: сутність, причини та наслідки.

4. Мельченко В.І. Корупція у вищих навчальних закладах. Південноукраїнський правничий часопис. №1, 2021. С. 37-43.

5. Паутов В.О. Протидія корупції як структурна складова національної безпеки України: автореф. дис. ... канд. наук. держ. упр.: 25.00.05 / ІПКДСЗУ. Київ 2020. 23 с.

6. Про боротьбу з корупцією: Закон України від 05.10.1995 р. №356/95-ВР.

7. Про засади запобігання та протидії корупції: Закон України від 07.04.2011 р. №3206-VI.

8. Про запобігання корупції: Закон України від 14.10.2014 р. №1700- VII.

9. Про освіту: Закон України від 05.09.2017 р. №2145 - VIII.

10. Прояви корупції в системі освіти: запобігання та протидія: навч.-мет. посіб. - 2-ге вид., перероб. та доп. / К.А. Бабенко, Н.Г. Діденко, М.В. Кондрашова, С.Ж. Лазаренко, О.Г. Хрімлі, Н.І. Яковець. Київ: «МП Леся», 2016. 236 с.

11. Рожанська Н., Вольф О.В. Корупція у вищій освіті: порівняльний аналіз соціальних уявлень студентів та викладачів ВНЗ півдня України. Науковий вісник МНУ імені В. О. Сухомлинського. № 1 (16), 2016. С. 171-176.

12. Стратегія розвитку вищої освіти в Україні на 2021-2031 роки: проект. Міністерство освіти і науки України: Київ, 2021. 73 с.

13. Трепак В.М. Теоретико-прикладні проблеми запобігання та протидії корупції в Україні: дис. д-ра юрид. н.: 12.00.08 / Львівський національний університет імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України; Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України, Київ, 2020. 481 с.

14. Форум. Індекс сприйняття корупції - 2019.

15. Хомишин І.Ю. Сучасні прояви, причини та шляхи подолання корупції в освіті. Право і суспільство. № 6, 2017. С. 132-136.

16. Цілі сталого розвитку: Україна. Національна доповідь.

17. Cheryl W. Gray and Daniel Kaufmann. Corruption and Development. Finance & Development. March 1998. 4 p.

References

1. Vdovychenko Ye. (2017). Pidgruntia neobkhidnosti podolannia destruktu koruptsii u systemi vyshchoi osvity Ukrainy [The basis for the need to overcome the destructive corruption in the higher education system of Ukraine]. Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia filos.-politoloh. studii. Bulletin of Lviv University. Vypusk 11, 2017. Р. 27-37 [in Ukrainian].

2. Kostenko D.V. (2020). Systema zapobihannia koruptsii v Ukraini: stanovlennia ta rozvytok [Corruption prevention system in Ukraine: formation and development]: avtoref. dys kand. nauk. derzh. upr.: 25.00.01 / IPKDSZU. Kyiv. 23 р. [in Ukrainian].

3. Lazarenko S.Zh., Babenko K.A. Koruptsiia v systemi vyshchoi osvity: sutnist, prychyny ta naslidky [Corruption in the higher education system: essence, causes and consequences].

4. Melchenko V.I. (2021). Koruptsiia u vyshchykh navchalnykh zakladakh [Corruption in higher education institutions]. Pivdennoukrainskyi pravnychyi chasopys. South Ukrainian Law Journal. №1. Р. 37-43 [in Ukrainian].

5. Pautov V.O. (2020). Protydiia koruptsii yak strukturna skladova natsionalnoi bezpeky Ukrainy [Anti-corruption as a structural component of Ukraine's national security]: avtoref. dys. ... kand. nauk. derzh. upr.: 25.00.05 / IPKDSZU. Kyiv. 23 р. [in Ukrainian].

6. Pro borotbu z koruptsiieiu [On the fight against corruption]: Zakon Ukrainy vid 05.10.1995 r. №356/95-ВР.

7. Pro zasady zapobihannia ta protydii koruptsii [On the principles of preventing and combating corruption]: Zakon Ukrainy vid 07.04.2011 r. №3206-VI.

8. Pro zapobihannia koruptsii [On the prevention of corruption]: Zakon Ukrainy vid 14.10.2014 r. №1700-VR.

9. Pro osvitu [About education]: Zakon Ukrainy vid 05.09.2017 r. № 2145 - УТТІ.

10. Proiavy koruptsii v systemi osvity: zapobihannia ta protydiia [Manifestations of corruption in the education system: prevention and counteraction]: navch.-met. posib. 2-he vyd., pererob. ta dop. / K.A. Babenko, N.H. Didenko, M.V. Kondrashova, S.Zh. Lazarenko, O.H. Khrimli, N.I. Yakovets. Kyiv: «MP Lesia», 2016. 236 р. [in Ukrainian].

11. Rozhanska N., Volf O.V. (2016). Koruptsiia u vyshchii osviti: porivnialnyi analiz sotsialnykh uiavlen studentiv ta vykladachiv VNZ pivdnia Ukrainy [Corruption in Higher Education: A Comparative Analysis of Social Perceptions of Students and Teachers of Higher Education Institutions in the South of Ukraine]. Naukovyi visnyk MNU imeni V.O. Sukhomlynskoho. Scientific Bulletin of MNU named after V.O. Sukhomlinsky. №1 (16). P. 171-176 [in Ukrainian].

12. Stratehiia rozvytku vyshchoi osvity v Ukraini na 2021-2031 roky [Strategy for the development of higher education in Ukraine for 2021-2031]: proekt. Ministerstvo osvity i nauky Ukrainy: Kyiv, 2021. 73 p. [in Ukrainian].

13. Trepak V.M. (2020). Teoretyko-prykladni problemy zapobihannia ta protydii koruptsii v Ukraini [Theoretical and applied problems of preventing and combating corruption in Ukraine]: dys. d-ra yuryd. n.: 12.00.08 / Lvivskyi natsionalnyi universytet imeni Ivana Franka Ministerstva osvity i nauky Ukrainy; Instytut derzhavy i prava imeni V.M. Koretskoho NAN Ukrainy, Kyiv. 481 p. [in Ukrainian].

14. Forum. Indeks spryiniattia koruptsii - 2019 [Forum. Corruption Perceptions Index - 2019].

15. Khomyshyn I.Iu. (2017). Suchasni proiavy, prychyny ta shliakhy podolannia koruptsii v osviti [Current manifestations, causes and ways to overcome corruption in education]. Pravo i suspilstvo. Law and society. №6. Р. 132-136. [in Ukrainian].

16. Tsili staloho rozvytku: Ukraina. Natsionalna dopovid. [Sustainable Development Goals: Ukraine. National report].

17. Cheryl W. Gray and Daniel Kaufmann. Corruption and Development. Finance & Development. March 1998. 4 p.

Размещено на allbest.ru