Місце та призначення юриста в суспільстві та державі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вінницький національний аграрний університет

МІСЦЕ ТА ПРИЗНАЧЕННЯ ЮРИСТА В СУСПІЛЬСТВІ ТА ДЕРЖАВІ

Чернищук Наталія Володимирівна

кандидат історичних наук,

старший викладач кафедрі права

Вінниця

Анотація

У статті здійснено аналіз ролі та значення професії юриста у суспільному та державному житті на сучасному етапі. Доведено, що для українського суспільства професія юриста є важливою, адже наразі відбувається становлення правової держави в Україні: розвиток та формування сучасної законодавчої бази, утвердження верховенства права, впровадження системи соціальних гарантій, підвищення правової культури та рівня правових знань українських громадян.

Зазначено, що соціальні зміни в суспільстві та збільшення попиту на фахівців юридичних професій призводять до того, що є потреба на ринку юридичних послуг лише на фахівців з високим рівнем професіоналізму та компетентності.

Доведено, що юристи на сучасному етапі не лише беруть участь у реалізації права, а й вносять свій внесок у вдосконалення правового регулювання суспільних відносин. Юристи розробляють пропозиції щодо вдосконалення законодавства і направляють їх до компетентних органів, беруть участь у роботі правотворчих органів, готують проекти законів та інших юридичних актів, дають висновки і відгуки на проекти нормативних актів.

Наголошено на тому, що однією з найважливіших характеристик професії юриста є її кваліфікація. Адже лише кваліфікований юрист розуміє сутність і соціальну значущість своєї професії, уявляє суть, характер і взаємодію правових явищ, знає основні проблеми у конкретній галузі права, усвідомлює їхній взаємозв'язок в цілісній системі знань і значення для реалізації права в професійній діяльності. Специфічними ознаками професійної діяльності юриста є гласність, контроль громадськості, громадської думки. Запропоновано таке визначення поняття «юрист» - це фахівець, який має спеціальну освіту, володіє спеціальними теоретичними правовими знаннями та чинним законодавством, вміє їх застосовувати на практиці, захищаючи права та свободи людини і громадянина.

Ключові слова: юрист, правник, професія, кваліфікація

Abstract

Chernyschuk Natalia Volodymyrivna Candidate of Historical Sciences, Senior Lecturer, Department of Law, Vinnytsia National Agrarian University, Faculty of Management and Law, Vinnytsia, Vinnytsya

PLACE AND APPOINTMENT OF A LAWYER IN SOCIETY AND THE STATE

The article analyzes the role and importance of the legal profession in public and state life. It is proved that the profession of a lawyer is important for the Ukrainian society at the present stage, because the rule of law in Ukraine is being formed: development and formation of modern legislation, rule of law, introduction of social guarantees, improvement of legal culture and legal knowledge of Ukrainian citizens.

It is noted that social changes in society and increasing demand for legal professionals lead to the fact that there is a need in the legal services market only for professionals with a high level of professionalism and competence.

It is proved that lawyers at the present stage not only participate in the implementation of law, but also contribute to the improvement of legal regulation of public relations. Lawyers develop proposals for improving the legislation and send them to the competent authorities, participate in the work of law-making bodies, prepare draft laws and other legal acts, give conclusions and responses to draft regulations.

It is emphasized that one of the most important characteristics of the legal profession is its qualification. After all, only a qualified lawyer understands the essence and social significance of his profession, understands the essence, nature and interaction of legal phenomena, knows the main problems in a particular field of law, realizes their relationship in a holistic system of knowledge and importance for law in professional activities. Specific features of a lawyer's professional activity are publicity, public control, public opinion. The following definition of the term "lawyer" is proposed - a specialist who has special education, has special theoretical legal knowledge and current legislation, is able to apply them in practice, protecting the rights and freedoms of man and citizen.

Keywords: lawyer, lawyer, profession, qualification

Постановка проблеми

Зростання ролі юриста у сучасному суспільстві об'єктивно обумовлено ускладненням соціальної інфраструктури (демократизація суспільних відносин, лібералізація економічного життя, зростання приватної ініціативи), розвитком правового статусу особистості, розширенням індивідуальних прав і свобод. Зростає роль різних форм соціального і правового регулювання, що зумовлює появу специфічних соціальних посередників у відносинах між людьми та їх групами, а також державою. Сьогодні будь-яка подія, вчинок приватної особи, діяльність державного органу чи його посадової особи, які перебувають поза рамками побутових відносин, не можуть обійтися без експертизи чи консультації з боку юриста чи особистого адвоката. Необхідність перегляду ролі юриста у сучасному суспільстві, його місця у формуванні правової держави, вимагає сучасних наукових підходів, нових досліджень та потребує ґрунтовного вивчення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

юрист професія суспільний державний

Проблеми місця та ролі юриста у суспільстві висвітлювали у своїх працях такі вчені як Гаврилов О., Гапотій В., Коцовець Р., Мінкова О., Сливка С., Петришен О., Уварова О., Погребняк С. тощо. Однак посилення ролі юриста на сучасному етапі розвитку українського суспільства, необхідність утвердження міжнародних стандартів у кваліфікаційних професійних вимогах зумовлює необхідність детального наукового дослідження зазначеної проблеми.

Мета статті

Проаналізувати особливості професії юриста та визначити місце та призначення юриста в суспільстві та державі.

Виклад основного матеріалу

Юрист - це професіонал, який має спеціальні правові знання, глибоко переконаний у винятковому призначенні права і законності для суспільства, кваліфіковано користується юридичним інструментарієм при розв'язанні юридичних проблем в ім'я захисту прав і законних інтересів громадян [4].

В суспільстві юристи відіграють важливу роль тому, що від поради або рішення юриста багато в чому залежить доля людини, благополуччя сім'ї, її майновий стан, економічний розвиток суспільства.

Конфліктність юридичної діяльності дуже часто відбувається на стику протилежних інтересів в умовах протидії або відкритої боротьби: позивач- відповідач, обвинувачений-потерпілий, правопорушник-співробітник правоохоронного органу тощо. Наявність подібних суперечностей у професійній діяльності юристів обумовлено протилежністю індивідуальних потреб та інтересів. Тому у більшості випадків юридична діяльність здійснюється на основі компромісу із суспільством та його представниками.

Слід окремо відзначити інтелектуальну привабливість зазначеної професії. Будь-яка кваліфікована робота вимагає від свого виконавця наявності певного рівня інтелекту (професійних знань, оціночних критеріїв, почуттів, професійного етикету). Однак, щодо роботи юриста, можна стверджувати, що це в більшості випадків інтелектуальна робота. В ході вирішення юридичної справи юристу доводиться застосовувати загальні вимоги правової норми до конкретної життєвої ситуації шляхом прийняття відповідного рішення. Це передбачає необхідність прогнозування подальшого розвитку подій, моделювання можливих ситуацій, визначення засобів для їх попередження, що свідчить про інтелектуальну напруженість юридичної роботи. При цьому, слід відзначити, що окремі юридично значущі дії в професійній діяльності юриста вимагають від нього не лише інтелекту, а ще й значної фізичної підготовки [5].

Поряд з принципами самостійності, індивідуальної відповідальності, процесуальної незалежності робота юристів багато в чому має колективний характер. Значна кількість рішень приймаються не від імені конкретного виконавця, а від імені органу держави або всієї держави, що вказує на колективність його вироблення, прийняття та забезпечення реалізації. Наприклад, рішення суду базується на результатах колективної праці багатьох учасників процесу (слідство, адвокати, прокуратура, оперативні служби, свідки, експерти). Слід сказати і про системну єдність юридичних установ в цілому, які можуть виконувати свої функції лише у тісному контакті та взаємодії.

Робота юриста пов'язана з правовими аспектами різних життєвих ситуацій, із захистом прав і законних інтересів особистості, суспільства і держави. Юристу за родом роботи доводиться підлаштовувати конкретний життєвий випадок під конкретну норму, тобто під загальне правило, що пропонує вид і міру можливого або належного поводження. Для чого від юриста потрібно не тільки висока професійна компетентність, а й громадянська життєва позиція [5].

Громадянська позиція юриста має велике значення при соціальної оцінці фактів, подій, що мають юридичне значення, при виборі виду і міри примусового впливу до правопорушника, при обранні та застосуванні до винного встановленого рамками закону покарання. Скажімо, надмірно строга установка юриста може привести до розширення їм сфери дії кримінального закону, до застосування більш суворих заходів покарання. Помірна установка може виразитися в обмеженні сфери дії кримінального закону і в пом'якшенні покарання. Ліберальна установка юриста може призвести до необгрунтованого прояву "гуманізму" стосовно злочину і несправедливим, нелюдським відношенню до потерпілого, до суспільства в цілому [3].

Діяльність юриста носить державний характер. Вона пов'язана з питаннями дотримання державної дисципліни, забезпечення законності, зміцнення правопорядку та ін. Багато юристів займають посади в державному апараті, перебувають на державній службі і наділені владними повноваженнями. Робота юриста характеризується високими вимогами до точного відповідності прийнятих ним рішень чинному законодавству Він зобов'язаний активно проводити в життя політику держави, відповідально ставиться до дорученої справи, бути готовим до захисту прав, свобод і законних інтересів особистості, інтересів суспільства і держави від протиправних посягання [3].

Розглядаючи сутність юридичної професії, необхідно розглянути сучасні її інтерпретації. Професія або як інколи ще називають фах - це відокремлений комплекс дій та відповідних знань, що вимагає спеціальної освіти. Вища юридична освіта - це певний освітній рівень, здобутий у результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння системи правових знань, поглядів, переконань, умінь та навичок, формування особистості як громадянина, здатного до професійно-правової діяльності. Під здобуттям юридичної освіти необхідно розуміти досягнення освітнього рівня, засвідченого документом. Система установ вищої юридичної освіти складається з широко профільних та спеціалізованих закладів різних типів: університети, академії, інститути, коледжі.

Правовий термін «юридична професія» є комплексним поняттям, що охоплює різні аспекти правової діяльності. Отже, можна сказати, що у загальному вигляді юридична професія представлена юристами та правниками. У підручнику «юридична деонтологія» за редакцією О.Ф. Скакун та Н.І. Овчаренко, автори зазначають, що професія юриста розкривається через поняття: а) діяльність, взяту як певну реальність; б) професіоналізм як якість діяльності; в) юридичний характер як особлива сфера діяльності на відміну від економічної, управлінської та інше.

Професія юриста - широка область трудової діяльності, що вимагає юридичних знань і навичок, необхідних для виконання певної роботи у правовій сфері соціальних послуг. Вона визначається специфічними умовами діяльності даної сфери і виражається в високій правовій культурі юридичного працівника цієї сфери [4].

У своїй роботі «Історія римського права» І. А. Покровський, зазначає, що першими юристами можна назвати римських жерців - понтифіків. Саме вони заклали засади правового регулювання суспільного життя, створили велику базу прецедентів. Лише декілька століть потому юриспруденція сформувалася як наука. Нині поняття «юрист» об'єднує всіх людей, які займаються різноманітною професійною юридичною діяльністю -- суддів, слідчих, прокурорів, нотаріусів, юрисконсультів, адвокатів.

Нині юридична наука є багатогранною, саме тому єдиного загальноприйнятого визначення такої професії як «юрист» немає. Тому, на нашу думку, доцільним буде розглянути плюралізм сучасних інтерпретацій щодо цього визначення [4].

Поняття юрист походить (від лат. Jus - право) - фахівець з правознавства, юридичних наук; практичний діяч у галузі права.

Як зазначають С. Д. Гусарєв та О. Д. Тихомиров, юрист - це професіонал, який має фундаментальні та спеціальні правові знання, глибоко переконаний у винятковому призначенні права і законності для суспільства, кваліфіковано користується юридичним інструментарієм при розв'язанні юридичних проблем в ім'я захисту прав і законних інтересів громадян.

На думку І. В. Бризгалова, юрист - це спеціаліст, який використовує свої знання на практиці, тобто має навички щодо складання юридичних документів, виконання всіх дій та операцій із застосуванням необхідних засобів і способів у процесі вирішення юридичної справи, які належать до його професійної компетенції [5].

Також, на одному із сайтів адвокатів м. Києва міститься наступне тлумачення цієї професії: юрист - це професіонал, який має фундаментальні та спеціальні правові знання, глибоко переконаний у винятковому призначенні права і законності для суспільства, кваліфіковано користується юридичним інструментарієм при розв'язанні юридичних проблем в ім'я захисту прав і законних інтересів громадян.

Сфери застосування юридичної професії: правовий нагляд і контроль за відповідністю виконання і дотримання підконтрольними об'єктами правових приписів, правові послуги, консультування з правових питань, правовий супровід, правове представництво, правовий аудит, правосуддя і вирішення спорів у процесі судових проваджень: кримінально-правових, адміністративно- правових, цивільно-правових та інших.

В України юристи підлягають кваліфікаційній атестації. Атестація юриста - це процес визначення кваліфікації, оцінка росту і якості знань, характеристика професіоналізму. Для проведення атестації створюються кваліфікаційні комісії. У 1982 році Міністерством вищої освіти СРСР була затверджена Кваліфікаційна характеристика юриста, де визначалася система вимог до знань та умінь юриста.

Мета кваліфікаційної атестації - поліпшення якісного складу пра-цівників юридичної сфери.

Завдання кваліфікаційної атестації юриста-спеціаліста:

1) визначення рівня професійної кваліфікації;

2) визначення відповідності юриста займаній посаді.

В атестаційному документі повинні міститися такі характеристики:

1) оцінка практичної діяльності і професійних якостей особи, яка атестується;

2) оцінка ставлення особи до колег по роботі;

3) оцінка колегами внеску особи, яка атестується, у професійну діяльність колективу й у створення сприятливого клімату в ньому;

4) самооцінка особи, яка атестується.

Основні умови професійної відповідності юристів-практиків:

1. Наявність необхідного мінімуму знань, умінь, навичок, отриманих у результаті навчання і досвіду.

2. Емоційно-вольова готовність до виконання професійної діяльності. Виявити це можливо за допомогою вивчення мотивів професійного вибору, життєвих цілей особи, шляхів їхнього досягнення, особливостей світогляду, що відображають розуміння загально-соціальних і професійних проблем, зміст праці і службові прагнення.

3. Здатність до конкретної професійної діяльності. Вона розкривається через інтелект, професійне мислення. Головні з них: уміння аналітично і логічно мислити, мати професійну спостережливість, оперативну і довгострокову пам'ять, творчу пошукову активність і кмітливість.

У процесі атестації для оцінки ділової кваліфікації і професійної майстерності застосовуються такі методи: а) вивчення результатів діяльності за певний час (наприклад кількість розслідуваних справ, внесених протестів, пред'явлених і задоволених у силу обґрунтованості позовів); б) узагальнення усних характеристик особи, що атестується, з боку керівників, колег та інших осіб, з якими здійснюється співробітництво; в) вивчення складених керівниками письмових характеристик, в яких містяться відомості про успіхи або недоліки їх підлеглих за визначений час; г) біографічний метод, що передбачає оцінку даних трудової біографії особи, що атестується (застосовується при переході працівників у прокуратуру, суд та інші органи з правоохоронних та інших державних структур).

По завершенню атестації робиться висновок про те, відповідає чи не відповідає атестований займаній посаді, чи заслуговує бути зарахованим до резерву на просування по службі та ін. До висновків атестації важливо включати пропозиції про те, що працівник повинен зробити самостійно, щоб усунути виявлені комісією недоліки [2].

У атестації-документі повинні міститися такі елементи характеристики: оцінка практичної діяльності і професійних якостей особи, що атестується; оцінка ставлення особи, що атестується, до колег по роботі; оцінка колегами внеску особи, що атестується, у професійну діяльність колективу й у створення сприятливого клімату в ньому; самооцінка особи, що атестується.

Особа, що має диплом про юридичну освіту (магістра або бакалавра) може працювати у сфері юридичних послуг: консультувати, складати юридичні документи, представляти клієнтів у суді.

Індивідуальні послуги в галузі права може надавати фізична особа- підприємець. Для такої юридичної практики ліцензія не потрібна (не плутати з адвокатським статусом). За дорученням від юридичної або фізичної особи юрист може здійснювати різні юридичні дії. Наприклад, представництво в суді, але тут важливо врахувати зростання обмежень адвокатської монополії.

Компетенція юриста, й особливо корпоративного (inhouse), не обов'язково поступається адвокатській, і тим більше, якщо він спеціалізується у галузях права, далеких від кримінального процесу. Наприклад, Inhouse-юрист може працювати у сфері міжнародного приватного права, господарського, договірного, патентного, податкового, банківського та корпоративного.

Висновки

Таким чином, ми можемо дійти висновку, що єдиного всеохоплюючого визначення поняття професії юриста немає. Проаналізувавши особливості юридичної професії, роль юриста у суспільстві та державі, можна визначити, що юрист - це фахівець, який має спеціальну освіту, володіє спеціальними теоретичними правовими знаннями та чинним законодавством, вміє їх застосовувати на практиці, захищаючи права та свободи людини і громадянина. Враховуючи недостатню кількість в нашій країні кваліфікованих спеціалістів-юристів, постійно зростаючу роль права та юридичної процедури, враховуючи престиж юридичної роботи та юридичного навчання, можна стверджувати про елітний характер юридичної професії.

Література

1. Аболіна Т. Г., Нападиста В. Г., Рихліцька О. Д. Прикладна етика. Київ. 2012. 392 с. URL: http://www.big-library.com.ua/book/45_Prikladna_etika. (дата звернення 15.11.2021).

2. Гусарєв С.Д. Юридична деонтологія. Київ, НАВСУ, 2000 (дата звернення 15.11.2021).

3. Підручники та посібники з юридичної деонтології. URL: http://the-law.at.ua/load/juridichna_literatura/juridichna_deontologija/16 (дата звернення 15.11.2021).

4. Юридическая деонтология, статьи по юридической деонтологии. URL: http://yurist- online.com/uslugi/yuristam/literatura/deont/ (дата зверання звернення 15.11.2021).

5. Юридичний журнал. URL: http://justinian.com.ua/ (дата зверання 15.11.2021).

6. Юридична деонтологія: підр./за ред. В.М.Горшеньова, В.В.Комарова. Харків. 1993.

References

1. Abolma, T. G., Napadista, V. G., Rihbc'ka, O. D. (2012). Prikladna etika [Applied ethics]. Ki'iv [in Ukrainian].

2. Gusarev, S.D. (2000). Juridichna deontologija [Legal deontology]. Kb'v, NAVSU [in Ukrainian].

3. PMmchmki ta pos^niki z juridichnoї deontologn [Textbooks and manuals on legal deontology].the-law.at.ua Retrieved from http://the-law.at.ua/load/juridichna_literatura/juridichna_ deontologija/16 [in Ukrainian].

4. Juridicheskaja deontologija, stat'i po juridicheskoj deontologii [Legal deontology, articles on legal deontology]. yurist-online.com Retrieved from http://yurist-online.com/uslugi/yuristam/ literatura/deont/ [in Ukrainian].

5. Juridichnij zhurnal [Legal Journal]. justinian.com.ua Retrieved from http://justinian.com.ua/ [in Ukrainian].

6. Gorshen'ova, V.M., Komarova, V.V. (1993). Juridichna deontologija [Legal deontology]. Harkw [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru