Принципи юридичного контролю: поняття та ознаки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Принципи юридичного контролю: поняття та ознаки

Б.О. Грибовський, аспірант НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування НАПрН України



Анотація

Стаття присвячена визначенню поняття та ознак юри дичного контролю, котрі могли б стати доктринальною базою для роз гортання концепції принципів публічного (владного) і громадівського (не владного) контролю як його основних форм. Досягти поставленої мети планується з позицій інтегративного розуміння права.

У результаті проведеного дослідження стверджується, що принципи юридичного контролю -- це різновид правових принципів, тобто відображе ні у відповідних джерелах права основоположні, керівні ідеї, положення, що визначають статус суб'єктів, .які здійснюють юридичний контроль (суб'єктів контролю), а також порядок організації та здійснення конт рольної діяльності. Серед принципів юридичного контролю слід розрізняти загальні та спеціальні принципи. Обґрунтовано, що найбільш суттєвими ознаками принципів юридичного контролю є: правовий характер, законо мірність, фундаментальність, абстрактність, раціональність, норматив ність, постійність, функціональність, а також формальна визначеність.

Ключові слова: контроль, юридичний контроль, правові принципи, принципи контролю, юридичні категорії.



Аннотация

Б. О. Грибовский

Принципы юридического контроля: понятия и признаки

Статья посвящена определению понятия и признаков юридического контроля, которые могли бы стать доктринальной базой для развертывания концепции принципов публичного (властного) и об щественного (невластного) контроля как его основных форм. Достичь поставленной цели планируется с позиций интегративного понимания права.

Утверждается, что принципы юридического контроля -- это разно видность правовых принципов, то есть отраженные в соответствующих источниках права основополагающие, руководящие идеи, положения, определяющие статус субъектов, осуществляющих юридический контроль (субъектов контроля), а также порядок организации и осуществления контрольной деятельности. Среди принципов юридического контроля следует различать общие и специальные принципы. Обосновано, что на иболее существенными признаками принципов юридического контроля являются: правовой характер, закономерность, фундаментальность, абстрактность, рациональность, нормативность, постоянство, функ циональность, формальная определенность.

Ключевые слова: контроль, юридический контроль, правовые принципы, принципы контроля, юридические категории.



Abstract

B. O. Gribovsky

Principles of legal control: concept and characteristics

The article is devoted to the definition of the concept and signs of legal control, which could become a doctrinal basis for the development of the concept of the principles of public (power) and public (non-power) control as its main forms. It is planned to achieve this goalfrom the standpoint of an integrative understanding of law.

Among the legal principles should be distinguished between the principles of the legal status of certain subjects of law and the principles of organization and implementation of legal forms of activity (constituent, rule-making, law enforcement, control and supervisory and interpretive). In this approach, the principles of legal control are a kind of legal principles that relate to: a) the status of regulatory authorities and individuals (subjects of control); b) organization and exercise of control as a legal form of activity of the relevant entities.

When characterizing the principles usually pay attention to the fact that they, firstly, are ideas, provisions, requirements and, secondly, they are not simple provisions (ideas, requirements), but basic, fundamental fundamento,, fundamental, original, general, guiding, starting, leading, leading.

Since the goals and objectives of control, as well as governance in general, are achieved in compliance (implementation) of basic and mandatory rules, initial and guiding provisions, the concept of «control principle» can be defined as a generally accepted and mandatory rule for control subjects used in various control situations. This concept includes social, managerial, economic and other patterns in the field of control activities and at the same time forms and absorbs the necessary requirements according to which a system of control is formed and functions in the general system of public governance, public and public control.

In cases where the principles of law are not understood by legal scholars, are not fixed directly and directly by current legislation, legal norms are imperfect, ineffective and do not lead to the expected results. In society, there are stable needs that are not properly met, and the actual relationship is formed contrary to the law, bypassing the rule of law. Under these conditions, society, legal science and legal practice are forced to constantly take measures to improve such rules of law, until accidentally, by trial and error or in the process of theoretical analysis is not discovered their essential basis and the principle that expresses this basis.

As a result of the study, it is argued that the principles of legal control are a kind of legal principles, that is, the fundamental, guiding ideas, provisions that determine the status of the subjects exercising legal control (subjects of control), as well as the procedure for organizing and implementing control activities, reflected in the relevant sources of law. ... Among the principles of legal control, one should distinguish between general and specific principles. General principles relate to all forms of legal control, while special ones -- only some of them.

It has been substantiated that the most essentialfeatures of the principles of legal control are: legal character, regularity, fundamental nature, abstractness, rationality, normativity, constancy, functionality, and formal certainty.

Keywords: control, legal control, legal principles, control principles, legal categories.



Постановка проблеми

Відомо, що будь-який вид державної діяльності має відповідати певним основним засадам, що є гаран тіями забезпечення реалізації цілей даного виду державної ді яльності, а також гарантіями захисту від можливих відхилень і зловживань у діяльності з боку органів влади. Ці основополож ні ідеї можна назвати принципами відповідного виду діяльності.

Тим часом, за наявності загального розуміння важливості і значення виділення такої правової категорії, як принцип, серед вчених правознавців немає єдності в її визначенні. Ця теза пов- ною мірою стосується й такого питання про принципи контролю як однієї з правових форм діяльності або, іншими словами, про принципи юридичного контролю.

У науці державного будівництва є загальновизнаним, що результативність контролю безпосередньо залежить від органі заційних аспектів діяльності, зокрема, змісту контрольних за ходів, елементів контролю і основоположних принципів. Дотримання принципів організації і функціонування контро лю -- запорука успішного вирішення поставлених завдань. Однак вирішення амбітного завдання щодо приведення вітчиз няної системи публічного врядування до вимог «європейського врядування» в межах європейської інтеграції вимагає, у тому числі, удосконалення категоріального апарату, зокрема визна чення поняття й ознак юридичного контролю.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Увага вітчизняних дослідників як за радянської доби, так і в пострадянський пері од була прикута до проблем державного контролю, у тому числі й до його принципів. Зокрема, принципам державного контр олю приділяли увагу такі відомі вчені, як В. Б. Авер'янов, О. Ф. Андрійко, Ю. П. Битяк, В. Н. Гаращук, В. М. Горшеньов, В. В. Дьяконов, С. В. Ківалов, М. С. Студенікін, І. Б. Шахов, С. Шестак та ін. Принципи окремих видів державного контр олю досліджували С. С. Витвицький, М. Г. Ісаков, A. B. Клим, І. С. Орєхова, Л. A. Савченко, В. В. Ширіна та ін. Починаючи з середини 90-х рр. ХХ ст. до поля зору дослідників потрапили проблеми муніципального (П. М. Любченко, О. В. Пашков, В. Пилін) та громадського (Л. Р. Наливайко, О. В. Савченко, С. В. Шестак) контролю.

Поняття «принципи контролю» є одним із фундаментальних понять і компонентів, що характеризують такі складні явища, як соціальне управління, публічне врядування, соціальний контроль, юридичний контроль тощо. Втім, принципи юридич ного контролю, їх ознаки та видове розмаїття в науковій літера турі детально не розглядалися. Тож цілком справедливим ви дається висновок Т. Г. Гордієнка про те, що «незважаючи на свою теоретичну і практичну значущість, проблеми принципів права в сучасній правовій науці та навчальній літературі з загальної теорії держави і права великою популярністю не користуються» [4, с. 39]. Як зазначає Є. О. Кочергін, «принципи контролю -- одне з фундаментальних понять, які характеризують таке склад не явище, як контроль. Проблема принципів контролю в тео ретичному, методологічному й практичному аспектах поки що недостатньо розроблена» [9, с. 46]. Досить повну й адекватну оцінку сучасного стану пострадянської науки і практики в даній сфері надав А. М. Тарасов: «Проблема принципів контролю в теоретичному аспекті в теперішній час вивчена недостатньо. Пряме й конкретне закріплення в нормативних правових актах переліку принципів контролю не знайшло свого відображення. У науковій літературі з теорії соціального управління питання про принципи контролю часто розглядаються в загально управ лінському плані» [22, с. 193].

Тож метою даної статті є визначення поняття та ознак юри дичного контролю, котрі могли б стати доктринальною базою для розгортання концепції принципів публічного (владно го) і громадівського (невладного) контролю як його основних форм. Досягти поставленої мети планується з позицій інтегра тивного розуміння права.

Виклад основного матеріалу дослідження

Слово «принцип» було запозичене до вітчизняної юриспруденції у XVIII ст. з фран цузької та німецької мов і походить від латинського «principum» -- начало, «основа» [27, с. 254]. Етимологічне значення категорії «принцип» -- «основа», «начало», «основоположення», «керівна ідея», «основне правило поведінки» [14, с. 60]. Давньоримські філософи підкреслювали: принцип є найважливіша частина всього (principium estpotissima par scu juquerei).

У філософському сенсі «принцип» -- це теоретичне узагаль нення найбільш типового, такого, що виражає закономірності, покладене в основу чогось. У філософському енциклопедично му словнику поняття «принцип» тлумачиться у двох сенсах: суб'єктивному -- як основне положення, передумова; в об'єктивному -- як вихідний пункт [26, с. 363]. Наприклад, Аристотель розумів «принцип» в об'єктивному сенсі у вигляді першої величини, як те, виходячи з чого, дещо існує чи буде існувати» [10, с. 477].

У логіці «принцип» розглядається як центральне поняття, підґрунтя системи, що являє собою узагальнення й поширен ня якогось положення на всі явища тієї сфери, з якої цей прин цип абстрагований. Вельми характерним у даному контексті є судження Ф. Бекона про те, що принципи -- це «первинні й найбільш прості елементи, з яких утворилося все інше» [3, с. 22].

На думку Ю. Ю. Пустовіт, із гноселологічного погляду категорія «принцип» тісно пов'язана з категоріями «законо мірність» і «сутність». На її думку, поняття «принцип» спів відноситься з категорією «ідея» в тому випадку, коли під останньою філософи розуміють внутрішню логіку, закон існування досліджуваного об'єкта. У широкому розумінні принцип є началом, вихідним пунктом, становленням бут тя -- у цьому випадку існування тієї чи іншої діяльності [15, с. 88].

Відповідно в суспільних науках принципами слід вважати основні, вихідні принципи, які визначають природу і соціальну сутність певного явища, його спрямованість і найбільш істотні властивості. Від загального поняття «принципи» родовим є поняття «принцип права», під яким В. О. Котюк пропонує розуміти головні ідеї, які виражають основні вимоги до сис теми права тієї чи іншої держави [8, с. 30--32].

У загальнотеоретичній юриспруденції до основних ознак (характерних рис) принципів права відносять такі:

є фундаментальним початком, на підставі якого розви ваються і функціонують відповідні правові норми, що регулюють контрольну діяльність федеральних органів виконавчої влади;

виступає як орієнтир (юридичний вектор), основний пріоритет всієї системи нормативного регулювання контрольної діяльності;

являє собою правило поведінки, що стоїть вище приписів приватного рівня та значення, визначає зміст цілих груп право вих норм, формує конкретні моделі поведінки суб'єктів, їх по вноваження і обов'язки, заходи юридичної відповідальності;

має нормативне вираження.

Н. П. Бортник і С. С. Єсімова, визнаючи, що принципи пра ва -- це основні, вихідні начала, положення, ідеї, які виражають сутність права, водночас слушно зауважують, що в широкому сенсі принцип -- це загальне та початкове положення, на основі якого будується все знання про систему. При цьому вони цілком обґрунтовано звертають увагу на те, що категорія «принцип» має подібне значення до категорії «правило», під яким розуміється припис дії, за порушення якого слід застосувати санкції. Правила стали такими в ході неодноразового застосування тих положень, які перевірені практикою. Тож у цьому випадку простежується подібність правила і принципу [2, с. 16]. юридичний контроль інтегративний право

Варто відзначити, що власне бачення сутності нрин- ципів права, з огляду на важливість даної проблеми, ви словили провідні, найбільш атворитетні представники по страдянської загальнотеортичної юриспруденції. Так, на думку М. М. Марченка, принципи права -- це «основні ідеї, вихідні положення, які визначають особливості формуван ня, розвитку і функціонування права» [11, с. 22]. Натомість С. С. Алексєєв визначає принципи права як «керівні начала (ідеї) права, котрі в концентрованому вигляді характеризують його зміст» [24, с. 52].

«Принципи права, -- констатує Л. П. Рассказов, -- осново положні ідеї, керівні начала, що лежать в основі права, виража ють його сутність і визначають його функціонування. Принципи пронизують всі правові норми. Вони можуть бути закріплені в нормативних актах, але можуть, не будучи закріпленими, ло гічно випливати із сукупності норм права» [16, с. 231].

Як зазначає А. М. Колодій, принципи права є «об'єктивно зумовленими історичними категоріями, які випливають із закономірностей суспільного життя» [6, с. 21]. У свою чергу, О. Ф. Скакун акцентує увагу на тому, що принципи права містять у собі світовий досвід розвитку права, досвід цивілі зації [17, с. 240].

«Принципи права, -- зауважує М. І. Байтін, -- це вихідні, визначальні ідеї, положення, установки, котрі складають мо ральну й організаційну основу виникнення, розвитку й функці онування права. Принципи права є те, на чому ґрунтуються формування, динаміка і дія права, що дозволяє визначити при роду даного права як демократичного чи, навпаки, тоталітарно го» [1, с. 148]. На думку цього автора, принципи права, з одного боку, відображають його об'єктивні властивості, зумовлені за кономірностями розвитку даного суспільства, усією гаммою історично притаманних йому інтересів, потреб, протиріч і комп ромісів різних класів, груп і верств населення. З іншого боку, в принципах права втілюється його суб'єктивне сприйняття членами суспільства: їх моральні й правові погляди, почуття, вимоги, що виражаються в різноманітних вченнях, теоріях, на прямах праворозуміння. Тому принципи права повинні роз глядатися з урахуванням як єдності, так і особливостей обох відзначених сторін, з позицій загального уявлення про об'єктивне і суб'єктивне в праві, що склалося в юридичній і фі лософській науках [1, с. 148--149].

При характеристиці принципів зазвичай звертають увагу на те, що вони, по-перше, являють собою ідеї, положення, вимоги і, по-друге, вони є не простими положеннями (ідеями, вимога ми), а основними, основоположними, засадничими, фундамен тальними, вихідними, загальними, керівними, відправними, провідними, чільними.

На думку Ю. Ю. Пустовіт, можна виокремити такі озна ки принципів права: 1) здатність виступати основними за садами, вихідними ідеями у праві; 2) загальнозначущість тих положень, що становлять їхній зміст, оскільки їх втілення в життя має найважливіше значення для суспільства і тому є невід'ємним від права; 3) концентрація в собі основних ви мог до системи права; 4) здатність зумовлювати правотворчу і правореалізаційну діяльність, включаючи подолання прога-лин у праві під час вирішення конкретних життєвих ситуацій;

втілення у правопорядку і сприяння його підтриманню;

здатність втілювати в собі результати раціонального на укового осмислення закономірностей розвитку права; 7) здат ність зумовлювати напрями розвитку правової науки; 8) ви раження у формі незаперечних вимог до учасників суспільних відносин; 9) втілення в собі світового досвіду розвитку права; 10) здійснення ідейного, інформаційно-виховного впливу загального характеру на суб'єктів правовідносин; 11) нор мативно-регулятивний характер, що виявляється у здатності регулювати суспільні відносини з вищих позицій, ніж правові норми; 12) загальнообов'язковість [15, с. 90].

Переважна більшість представників загальнотеоретичної юриспруденції схильна до визнання обґрунтованості претензій правових принципів на роль юридичних закономірностей. Така обґрунтованість вбачається в тому, що правові принципи ви ступають ідеологічною, науково обґрунтованою формою відо браження об'єктивних законів. Інакше кажучи, правовий прин цип є не що інше, як пізнаний юристами об'єктивний юридич ний закон. Так, Г. С. Остроумов вважав, що загалом принципи мають бути специфічним відображенням у категоріях право свідомості (перш за все в категоріях взаємопов'язаних юридич них прав і обов'язків) основних об'єктивно зумовлених законо мірностей розвитку політико-правової структури суспільства [12, с. 23]. Тлумачення принципу як об'єктивного закону права та інших правових явищ і процесів надається також у працях С. Н. Братуся, П. М. Рабіновича, В. М. Сирих, А. Ф. Шебанова, Л. С. Явича, інших авторів і, на нашу думку, є цілком правомір ним.

Значна частина правових принципів має всі необхідні влас тивості об'єктивних законів. З розуміння принципу як керівно го начала відповідного явища, процесу випливає його загальний і стійкий характер. Оскільки принцип є «вихідне начало», «ке рівна ідея», «основа», то, отже, він характеризується не просто абстрактною загальністю, а такою загальністю, що безпосеред ньо пов'язана із сутністю, основою явищ і процесів і є досить стійкою, постійною. Правові принципи володіють і необхідністю. За наявності відповідних умов вони виявляються неминуче в системі суспільних і правових відносин, незалежно від їх усві домлення і закріплення в чинному законодавстві. Однак у само му законодавстві, системі діючих норм права правові принципи набувають загальнообов'язкового значення остільки, оскільки вони закріплені законодавцем.

У тих випадках, коли принципи права не усвідомлюються вченими-юристами, не закріплюються прямо і безпосередньо діючим законодавством, правові норми виявляються недоско налими, малоефективними і не призводять до очікуваних ре зультатів. У суспільстві зберігаються стійкі потреби, які не отри мують належного задоволення, а фактичні відносини склада ються всупереч законодавчим встановленням, в обхід норм права. За даних умов суспільство, правова наука і юридична практика змушені постійно вживати заходів щодо вдосконален ня таких норм права, поки випадково, методом проб і помилок або в процесі теоретичного аналізу не буде відкрита їхня сутніс- на основа і принцип, що виражає цю основу.

«Принципи права, -- зазначає В. М. Сирих, -- визнані як юридичні закономірності, подібно до основного структурного зв'язку, а також закономірного зв'язку сутності та явища, змісту і форми, причини й наслідку, необхідності й випадковості, якос ті й кількості, повинні відображати зв'язки і відносини правових явищ і процесів» [19, с. 70--71].

С.П. Погребняк слушно звертає увагу на те, що при більш прискіпливому погляді на термінологію можна побачити певну відмінність між термінами «ідея», «положення», «вимога». Наприклад, термін «ідея» відображає генетичний аспект прин ципу, допомагає продемонструвати, що принципи є інтелекту ально-духовними засадами права. У свою чергу, термін «поло ження» означає твердження, думку, що лежить в основі чого- небудь; тезу. Нарешті термін «вимога» добре ілюструє таку особливість принципів, як їх імперативність, категоричність, обов'язковість, він свідчить про те, що певне положення є не лише елементом правосвідомості, але й розглядається як скла дова права. Тож такі термінологічні розбіжності дозволяють нам охарактеризувати принципи права в режимі «стерео», підкреслити складність і багатоаспектність даної категорії, зробити наголос відразу на кількох її аспектах [13, с. 24--25].

В.М. Сирих наголошує на доцільності розмежування кате горій «правові принципи» і «принципи права». На його думку, правові принципи -- це категорії правосвідомості, тобто елемен ти правової науки, що відображають основні ідеї та початку права, правового регулювання, тоді як принципи права -- це сукупність правових принципів, яка отримала закріплення в системі діючих норм права [20, с. 58--59]. Однак якщо навіть виходити з того, що, як зазначає С. П. Погребняк, «держава не створює основоположні принципи права, а тільки закріплює їх в юридичних актах» [13, с. 26], то слід констатувати, що прин ципи права можуть визнаватись такими лише в разі їх об'єктивації в позитивному праві або у вигляді окремої норми- принципу, або у змісті кількох правових норм. У такому разі поділ на «правові принципи» і «принципи права» втрачає сенс.

Втім, на наш погляд, поділ на «принципи права» і «правові принципи» варто зберегти, дещо змінивши критерій поділу: до перших варто віднести ті основоположні, керівні ідеї, положен ня, котрі характеризують саму систему права чи її структурні елементи (наприклад, принципи системності, гуманізму, недис- кримінації, обґрунтованості тощо), а правовими принципами називати ті, що відображені в праві, але стосуються правового статусу, організації та/або діяльності відповідних суб'єктів. При цьому серед правових принципів варто розрізняти принципи правового статусу тих чи інших суб'єктів права і принципи ор ганізації та здійснення правових форм діяльності (установчої, нормотворчої, правозастосовчої, контрольно-наглядової та ін- терпретаційної). За такого підходу принципи юридичного контролю є різновидом правових принципів, які стосуються: а) статусу контролюючих органів та фізичних осіб (суб'єктів контролю); б) організації та здійснення контролю як правової форми діяльності відповідних суб'єктів.

Проведений аналіз спеціальної літератури приводить до висновку, що переважна більшість авторів, говорячи про прин ципи контролю, не тільки здебільшого мають на увазі контроль державний, але й зводять їх виключно до принципів контрольної діяльності, залишаючи поза межами своєї уваги принципи пра вового статусу суб'єктів контролю. Наприклад, С. А. Косінов, розглядаючи принципи контролю, розуміє під контролем різновид управлінської діяльності [7, с. 56--61].

М. Тарасов, констатуючи обов'язковість і затребуваність контрольної діяльності, водночас зазначає, що принципи дер жавного контролю -- це «фундаментальні засади, орієнтири (юридичні вектори), основоположні пріоритети механізму регу лювання контрольної діяльності, що стоять вище приписів при ватного рівня, що визначають саму контрольну діяльність, ма ють нормативне вираження» [21, с. 215]. Натомість Є. В. Шоріна характеризує принципи контролю як «розроблені наукою і апро бовані практикою політичні, організаційні та правові засади організації контролю, котрі забезпечують його ефективність» [28, с. 61].

Чимало авторів звертають увагу на функціональність конт ролю. Так, на думку А . М. Тарасова, Ю. А. Тарасов й А. Н. Харитонова, «позитивна спрямованість принципів контролю проявляється, зокрема, в результаті встановлення «вузьких місць» у роботі підконтрольних органів, а також у зв'язку із застосуванням суб'єктами управління (контролю) за ходів, спрямованих на усунення виявлених порушень та причин їх вчинення, а в кінцевому рахунку -- на поліпшення результатів діяльності правоохоронних органів» [23, с. 60]. У зв'язку з цим логічно зазначити, що принципи, котрі застосовуються в ході контролю (без його надмірності й тотальності), націлені на по ліпшення діяльності підконтрольних органів в інтересах суспіль ства і держави.

М. Горшеньов та І. Б. Шахов вказують на те, що в прин ципі контролю закладена основна ідея, яка є найвищою кон центрацією теорії та практики, від свого роду синтез роздумів і досвіду [5, с. 73].

Оскільки цілі й завдання контролю, як і врядування в ці лому, досягаються при дотриманні (реалізації) основних і обов'язкових правил, вихідних і керівних положень, то по няття «принцип контролю» можна визначити як загально визнане й обов'язкове правило для суб'єктів контролю, що застосовується в різних контрольних ситуаціях. Таке поняття включає в себе соціальні, управлінські, економічні та інші закономірності в сфері контрольної діяльності та водночас формує і вбирає в себе необхідні вимоги, відповіднодояких формується й функціонує та чи інша система контролю в за гальній системі публічного врядування, публічного і громад ського контролю.

Підсумовуючи результати проведеного дослідження, мо жемо зробити такі висновки.

Принципи юридичного контролю -- це різновид правових принципів, тобто відображені у відповідних джерелах права основоположні, керівні ідеї, положення, що визначають статус суб'єктів, які здійснюють юридичний контроль (суб'єктів конт ролю), а також порядок організації та здійснення контрольної діяльності.

Серед принципів юридичного контролю слід розрізняти загальні та спеціальні принципи. Загальні принципи стосують ся всіх суб'єктів і форм юридичного контролю, тоді як спеціаль ні -- тільки деяких із них.

Найбільш суттєвими ознаками принципів юридичного контролю є:

а) правовий характер -- вони стосуються тільки тієї поведін ки суб'єктів, що здійснюється на основі, в межах права (повно важень) та у спосіб, що передбачені правом, і тягне за собою юридичні наслідки;

б) закономірність -- вони відображають певні закономірнос ті розвитку суспільства і держави;

в) фундаментальність -- основоположний, сутнісний харак тер;

г) абстрактність -- їхній зміст має значний обсяг та узагаль нений характер, що дає змогу поширити їх на значне коло пра вовідносин;

д) раціональність -- вони спираються на здоровий глузд учасників відповідних правовідносин;

е) нормативність -- здатність до впорядкування) поведінки контролюючих та підконтрольних суб'єктів у межах відповідних правовідносин;

є) постійність -- вони «супроводжують» контролюючих і під контрольних суб'єктів протягом усього часу існування відповід них правовідносин;

ж) функціональність -- спрямованість на досягнення певно го результату);

з) формальна визначеність -- вони отримують формальне закріплення у відповідних джерелах права у вигляді окремих норм-принципів або «розпорошуються» у змісті низки регуля тивних норм.



Список використаних джерел

1. Байтин М. И. Сущность права. Современное нормативное право- понимание на грани двух веков. 2-е изд. Москва : Право и государ ство, 2005. 544 с.

2. Бортник Н. П., Єсімов С. С. Принципи фінансового контролю в системі інвестиційно-правової політики. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Юридичні науки. 2015. № 824. С. 14-20.

3. Бэкон Ф. О принципах и началах. Москва : Соцэкгиз, 1937. 80 с.

4. Гордиенко Т. Г. Принципы права -- основа права и правовых систем. Личность и государство на рубеже веков : сб. науч. ст. / под ред.

5. В. В. Новинского. Барнаул : Изд-во Алтайского ун-та, 2000. С. 39-- 60.

6. Горшенев В. М., Шахов И. Б. Контроль как правовая форма дея тельности : монография. Москва : Юрид. лит., 1987. 176 с.

7. Колодій О. М. Принципи права України : монографія. Київ : Юрін- ком Інтер, 1998. 208 с.

8. Косінов С. А. Контроль у демократичній державі: загальнотео ретична характеристика : дис. ... д-ра юрид.. наук : 12.00.01. Хар ків, 2017. 435 с.

9. Котюк В. О. Теорія права: курс лекцій : навч. посіб. Київ : Вентурі, 1996. 208 с.

10. Кочерин Е. А. Основы государственного и управленческого контр оля. Москва : Филинъ, 2000. 375 с.

11. Логический словарь-справочник. Москва : Наука, 1975. 721 с.

12. Общая теория государства и права. Академический курс : в 2 т. / под ред. М. Н. Марченко. Москва : Зерцало, 1998. Т. 2 : Теория права. 656 с.

13. Остроумов Г. С. Правовое осознание действительности / отв. ред. Н. П. Фарберов. Москва : Наука, 1969. 175 с

14. Погребняк С. П. Основоположні принципи права (змістовна ха рактеристика) : монографія. Харків : Право, 2008. 240 с.

15. Прохоров А. М. Большой энциклопедический словарь. Москва ; Санкт-Петербург : Большая Рос. Энцикл., 1997. 1456 с.

16. Пустовіт Ю. Ю. Визначення поняття «принципи» у фінансовому праві України. Науковий вісник Національного університету ДПС України (економіка, право). 2013. № 2 (61). С. 88--94.

17. Рассказов Л. П. Теория государства и права: углубленный курс : учебник. Москва : РИОР: ИНФРА-М, 2015. 559 с.

18. Скакун О. Ф. Теория государства и права : учебник. Харьков : Кон- сум, Ун-т внутр. дел, 2000. 704 с.

19. Словарь иностранных слов / ред. Ф. Н. Петров. 18-е изд., стер. Москва : Русский язык, 1989. 624 с.

20. Сырых В. М. Логические основания общей теории пра.ва: элементный состав : в 2 т. 2-е изд. Москва : Юстицинформ, 2004. Т. 1. 560 с.

21. Сырых В. М. Материалистическая теория права: Избранное. Т 1--3. Москва : РАП, 2011. 1260 с.

22. Тарасов А. М. Президентский контроль: понятие и система. Санкт- Петербург : Юрид. центр Пресс, 2004. 642 с.

23. Тарасов А. М. Теоретические аспекты принципов президентского контроля за деятельностью правоохранительных органов. Труды Академии управления МВД России. 2018. № 1 (45). С. 193--198.

24. Тарасов А. М., Харитонов А. Н., Тарасов Ю. А. К вопросу о прин ципах президентского контроля за деятельностью правоохрани тельных органов. Труды Академии управления МВД России. 2018. № 2 (46). С. 58-66.

25. Теория государства и права / под ред. С. С. Алексеева. Москва : Юрид. лит., 1985. 239 с.

26. Український Радянський Енциклопедичний Словник : у 3 т. / за ред. М. П. Бажана. Київ : Рад. енцикл. літ., 1968. Т 3. 856 с.

27. Философский энциклопедический словарь. сост. Е. Ф. Губский, Г. В. Кораблева, В. А, Лутченко. Москва : Инфра-М, 1997. 576 с.

28. Шанский Н. М., Боброва Т. А. Этимологический словарь русского языка. Москва : Прозерпина, 1994. 400 с.

29. Шорина Е. В. Контроль за деятельностью органов государственно го управления в СССР. Москва : Наука, 1981. 300 с.

References

1. Baytin, M. I. (2005). The essence of law. Modern normative legal thinking on the verge of two centuries. 2nd ed. Moscow: Pravo i gosudarstvo [in Russian].

2. Bortnik, N. P., Yesimov S. S. (2015). Principles of financial control in the system of investment and legal policy. Visnyk Natsional'noho universytetu «Lvivskapolitekhnika». Yurydychni nauky, 824, 14--20 [in Ukrainian].

3. Bacon, F. (1937). On principles and beginnings. Moscow: Sotsekgiz, [in Russian].

4. Gordienko, T. G. (2000). The principles of law are the foundation of law and legal systems. In: V. V. Novinsky (Ed). Personality and the state at the turn of the century: collection of articles, scientific. art. Barnaul: Izdatel'stvo Altayskogo universiteta, 39--60 [in Russian].

5. Gorshenev, V M., Shakhov I. B. (1987). Control as a legal form of activity: monograph. Moscow: Yuridicheskaya literatura [in Russian].

6. Kolodiy, A. M. (1998). Principles of law of Ukraine: monograph. Kiev: Yurinkom Inter, 1998 [in Ukrainian].

7. Kosinov, S. A. (2017). Control in a democratic state: the theoretical characteristics: Doctor's thesis. Kharkiv [in Ukrainian].

8. Kotyuk V. O. (1996). Theory of law: a course of lectures: textbook. way. Kiev: Venturi [in Ukrainian].

9. Kocherin, E. A. (2000). Fundamentals of state and administrative control. Moscow: Filin [in Russian].

10. Logical dictionary reference (1975). Moscow: Nauka [in Russian].

11. Marchenko, M. N. (Ed). (1998). General theory of state and law. Academic course: in 2 volumes. Vol.2: Theory of law. Moscow: Zertsalo [in Russian].

12. Ostroumov, G. S. (1969). Legal awareness of reality / N. P Farberov (Ed.). Moscow, Nauka [in Russian].

13. Pogrebnyak, S. P (2008). Fundamental principle of law (characterization). Kharkiv: Pravo [in Ukrainian].

14. Prokhorov, A. M. (1997). Big encyclopedic dictionary. Moscow, St. Petersburg: Bol'shaya Rossiyskaya Entsiklopediya [in Russian].

15. Pustovit, Yu. Yu. (2003). Definition of the concept of "principles" in the financial law of Ukraine. Naukovyy visnyk Natsional'noho universytetu DPS Ukrayiny, 2 (61), 88-94.

16. Rasskazov, L. P. (2015). Theory of state and law: an advanced course: textbook. Moscow: RIOR: INFRA-M [in Russian].

17. Skakun, O. F. (2000). Theory of state and law: textbook. Kharkiv : Consum, Univ. Int. cases [in Russian].

18. Petrov, F. N. (Ed). (1989). Dictionary of foreign words, 18th ed., erased. Moscow: Russkiy yazyk [in Russian].

19. Syrykh. V. M. (2004). Logical foundations of the general theory of law: elemental composition. In 2 volumes, 2nd ed., Moscow: Yustitsinform, V.1. [in Russian].

20. Syrykh, V. M. (2011). Materialistic theory of law: Selected works. T 1-3. Moscow: RAP [in Russian].

21. Tarasov, A. M. (2004). Presidential control: concept and system. St. Petersburg: Legal Center Press, 2004 [in Russian].

22. Tarasov, A. M. (2018). Theoretical aspects of the principles of presidential control over the activities of law enforcement agencies. In: Proceedings of the Academy of Management of the Ministry of Internal Affairs of Russia, 1 (45), 193-198.

23. Tarasov, A. M., Kharitonov, A. N., Tarasov Yu. A. (2018). (Eds.) On the question of the principles of presidential control over the activities of law enforcement agencies. Proceedings of the Academy of Management of the Ministry of Internal Affairs of Russia, 2 (46), 58-66.

24. Alekseev, S. S. (1985). Theory of state and law. Moscow: Yuridicheskaya literatura [in Russian].

25. Bazhan, M. P. (1968). Ukrainian Radianskiy Encyclopedic Dictionary: in 3 volumes. Kiev: Radyanska entsyklopedychna literature. 3 iin Ukrainian].

26. Philosophical Encyclopedic Dictionary (1997). comp. E. F. Gubsky, G. V. Korableva, V. A., Lutchenko(Eds.). Moscow: Infra-M, 1997 [in Russian].

27. Shansky, N. M., Bobrova T. A. (1994). Etymological dictionary of the Russian language. Moscow: Proserpina [in Russian].

28. Shorina E. V. (1981). Control over the activities of government bodies in the USSR. Moscow: Nauka [in Russian].

Размещено на Allbest.ru