Принцип багатоманітності: зміст та значення в демократичній державі

We could not fail to address the issue of interference with the right to freedom of expression, namely political views. Obviously that freedom of political thought is an important factor in democracy and pluralism. An interesting case «Fast against Ukraine». We have considered the cases of previous countries. In 2008, in the Vinaj v. Hungary case, the European Court of Human Rights (ECHR) ruled that a person was fined for wearing a red star that violatedfreedom of speech.

In 2011, in the case of Fratanolo v. Hungary, the European Court of Human Rights again found similar violations. Finally, on February 19, 2013, the Constitutional Court ruled that the ban was unconstitutional.

Lithuania has had a prohibition and criminal liability for denying crimes committed by the communist and Nazi regimes since June 2010.

In Poland, criminal punishment was introduced in 1997for propaganda of totalitarian ideology, including Nazi and communist, as well as the production, sale, purchase or use of related products, including communist and Nazi symbols. Punishment did not apply if the acts were committed for scientific, educational, artistic or collectible purposes. On July 19, 2011, the Polish Constitutional Court declared these provisions unconstitutional due to a violation of freedom of expression. [15]

In 2012, Moldova banned the use of communist symbols, including in the names of legal entities (political parties, etc.). However, the Constitutional Court, inter alia, referring to the advisory opinion of the Venice Commission of the Council of Europe, declared these provisions of the legislation unconstitutional.

We have come to the conclusion that the principle of pluralism is one of the fundamental principles in a country that wants to give its citizens all democratic rights. Prohibition on the expression of their thoughts can no longer be relevant in the 21st century. the state must take into account the interests of all citizens of its country to ensure their comfort. No matter how difficult it was. It is possible to find a compromise between the interests of organizations or ordinary citizens, which will show us the experience of other countries. So, our country should strive to fulfill this principle

Keywords: manifold, principle, pluralism, diversity, democracy, liberty, court case, ECHR, constitution.

Постановка проблеми

Демократична держава повинна гарантувати забезпечення певних принципів суспільству. Відповідно до Конституції України, інших нормативно-правових актів та сучасних суспільних відносин, які складаються у тій чи іншій сфері розрізняють такі основні принципи суспільного ладу, наголошує О. Совгиря: 1)принцип суверенітету Українського народу (ст. 5 Конституції України); 2)принцип демократизму (ст.5); 3) принцип політичного, економічного та ідеологічного плюралізму (багатоманітності) суспільного життя (ст. 15); 4)принцип конституційності та законності (ст. 19); 5) принцип гуманізму (ст.3). Важливі аспекти політичного плюралізму знайшли своє відображення в Основному Законі України, а саме в (ст. 15 ч. 1) визнала, що суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності Семантичне значення синонімічних термінів «багатоманітність», «різноманітність» трактується як сповнений багатства, неоднорідний за змістом і формою1. [14] Тож спробуємо проаналізувати багатогранність суспільних відносин у частині їх конституційної регламентації. Політичною системою суспільства називають систему різноманітних інститутів, які здійснюють владу, загальне управління суспільством, регулюють взаємовідносини між громадянами, соціальними та етнічними групами, забезпечують стабільність суспільства [7]. [8]Сучасна Україна постає як демократична держава, тож розгляд такого питання як принцип плюралізму є дуже актуальним на сьогодні. Отже, хотілось би зазначити, що саме означає термін «принцип плюралізму» -- «плюралізм» походить від латинського слова «plus», «pluris», що означає «більше». В науковому визначенні принцип плюралізму - це забезпечення вільного і безпечного висловлювання думок, при чому будь-яких, навіть непопулярних думок, свобода слова, свобода політичних думок. Якщо держава не дотримується цього принципу, то вона стає на шлях тиранії авторитарного режиму. Але також слід розуміти, що свобода думок щодо приниження прав людини, руйнування державного ладу тощо, повинні каратися. [13]

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Не можна розцінювати право однобічно. Воно часто перебуває в стані різноманітності та плюралізму, постійно розвивається в часі та просторі. Дослідження правового плюралізму перетинається з інтегративним підходом до розуміння права, який передбачає розгляд права, як багатоаспектного явища. Отож, потрібно вивчати та проаналізувати науковий сенс цього підходу для більш точного розуміння цього питання. У радянській науковій літературі плюралізму приділялася увага у ракурсі критики соціальних теорій Заходу (праці А. Кожарова, В. Ільїна, В. Гулієва, Е. Кузьміна, Г. Ашина, В. Гранова, І. Касавіна та інших). Світоглядний та методологічний аспекти плюралізму досліджували Ю. Васильєв, Н. Поліщук, Г. Сергеєв, Т. Ойзерман, Б. Чикін, І. Нарський.

Невирішені раніше проблеми

Хоча на сьогодні помітно посилився інтерес до дослідження різних аспектів проблеми плюралізму [1], проте залишається нерозробленою тема плюралізму в Україні. Розгляд проблем на аналізі реальних справ з життя дасть нам змогу всебічно розглянути це питання.

Ціль статті

Визначити різницю між «політичним» та «ідеологічним» плюралізмом, визначити найголовніше щодо дефініцій «плюралізм» та «багатоманітність».

Виклад основного матеріалу

плюралізм багатоманітність суд право

Поняття «політичний плюралізм» та «ідеологічний плюралізм» позначають відповідно два явища політичного життя. Попри те, що ці обидва явища є об'єктивно зумовленими, вони відрізняються умовами свого існування та змістом, маючи різні аспекти відображення. Головна відмінність стосується також державно-правової сфери їх забезпечення. Ідеологічний плюралізм пов'язаний за правом людини мати власну думку і є юридично непідсудний у демократичних країнах. Усі знають, що людину не можуть засудити і покарати лише за те, що вона має власну думку, яка може не збігатися з думкую влади. У авторитарних та тоталітарних країнах не застосування ідеологічного плюралізму є звичаєвою ситуацією. [1]

Політичний плюралізм передбачає правові гарантії проти домінування однієї групи в політичному процесі і в цьому перетинається з принципом рівності. Політичний плюралізм -- характеристика політичної системи суспільства, за якої соціальні групи мають можливість висловлювати власні позиції через своїх представників у політичних і громадських організаціях. Плюралізм передбачає різні позиції, погляди, що відображають розмаїтість інтересів у суспільстві. [11] Також треба зазначити, що принцип політичного плюралізму випливає з положень конституції. Щодо румунської конституції «плюралізм виступає основою та гарантією конституційної демократії». Щодо болгарської конституції, то тут чітко зазначено: «Політичне життя в Республіці Болгарія засноване на принципові політичного плюралізму» (ст. 11). Багато інших конституцій закріплюють цей принцип у вигляді гарантій політичної та ідеологічної багатоманітності. Політичний плюралізм конкретизує місце і положення політичних партій у суспільстві. Згідно 22 ст. Міжнародного пакту про громадянські та політичні права свобода асоціацій може бути якось обмежена, якщо на це буде необхідність, на основі закону в інтересах суспільної безпеки, захисту прав і свобод інших осіб, охорони здоров'я населення. Ще можна зазначити конституцію ФРН, а саме на 21 ст., згідно якої партії оголошуються неконституційними, якщо намагаються нанести шкоду вільному демократичному ладу, або підставити існування країни під загрозу [12].

ЄСПЛ розглядає плюралізм як одну з основних характеристик демократичного суспільства. Він є важливим фактором, що визначає межі та наповнення низки фундаментальних прав, таких як свобода слова та право на об'єднання. І з цього виходить, що можуть встановлюються обмеження щодо груп, що посягають на плюралізм.

Практика ЄСПЛ та всього світу показує, що демократія це не завжди думка більшості: має бути досягнутий баланс, який гарантує належне ставлення до меншин, та уникнення домінуючою позиції. Хотілося надати приклад справи «LeylaSahinv. Turkey» (2005 року) [4]. Фабула справи[17]: заявниця походить з традиційної мусульманської сім'ї і вважає своїм релігійним обов'язком носити ісламську хустку. У час, про який йдеться у справі, вона навчалася на п'ятому курсі медичного факультету Стамбульського університету. Заступник ректора університету видав розпорядження, яке забороняло допускати до лекцій, курсів і консультацій студентів, що мали бороди, та студенток, які носили ісламські хустки. Заявницю не допустили до письмового іспиту з дисципліни, яка входила у програму навчання, на тій підставі, що на ній була ісламська хустка. Згодом керівництво університету, посилаючись на ті самі підстави, відмовилося зарахувати її на певний курс і не допустило її до різних лекцій та письмового іспиту. Заявниця скаржилася на те, що їй забороняли носити ісламську хустку в університеті. Як висновок ЄСПЛ зазначив, що правила, запроваджені Стамбульським університетом, які встановили обмеження стосовно носіння ісламських хусток, та заходи із забезпечення їх виконання були виправданими в принципі та пропорційними до існуючої мети, і тому можуть вважатися «необхідними в демократичному суспільстві». На наш погляд, висновок ЄСПЛ є недоречним, тому що в даному випадку йде повне ігнорування прав меншості на користь більшості. Тому що наявність ісламського хіджабу або бороди, в ніякому разі не може заважити або зашкодити як індивідуальному навчальному процесу студентів, так і всебічному ладу університету. [2]

У демократії, єдиній системі, сумісній з Конвенцією, воля та думка людей має виражатися у вільних виборах, які зобов'язана організувати держава відповідно до статті 3 Першого Протоколу до Конвенції[10]. Свобода створювати політичні партії забезпечує плюралізм. ЄСПЛ вважає, що немає значення, якщо партія просуває суперечливі ідеї або намагається змінити правову і конституційну структуру держави, але партія повинна користуватися законними та демократичними засобами, та щоб її програма була сумісною з демократичними принципами. Виправдати заборону політичної партії можна якщо вона пропагувала загрозу політичному плюралізму. Можна привести приклад, коли майже насильницькім способом держава хотіла заборонити мирну партію у справі «Christian- DemocraticPeoplesPartyv. Moldova» (2006 ро- ку)[5]. Фабула справи: справа порушувалася у заяві у республіці Молдова, подані до суду відповідно до статті 34 конвенції про захист прав людини та основних свобод Християнсько- Демократичної Народної Партії. Сторона- заявник стверджувала, що, зокрема, її право на свободу зібрань було порушено внаслідок санкцій, накладених на нею за організацію несанкціонованих зборів, також було зазначено, що ці збори були насильницькими. Суд постановив: відхилення попереднього заперечення уряду щодо цієї партії, визнала порушення 11 статті конвенції (захищає право на свободу зібрань та асоціацій, включаючи право створювати профспілки), і також зазначив, що ніякого насильницького характеру зібрань не було. На нашу думку, рішення цього суду є виправданим, тому що був прямий наклеп на партію, і пряме порушення принципу плюралізму.

Плюралізм у політичній сфері базується на плюралістичній структурі суспільства. У Конституції України закладаються такі основи демократичної політичної системи (див. статті 1,5,15,36,37): дається характеристика України як демократичної, соціальної, правової держави.

Конституційний Суд України (КСУ) послуговується принципом багатоманітності для аргументації позицій у справах. Наглядовою є справа щодо відповідності Конституції України положень частини 5 статті 25 Закону України «Про свободу совісті та релігійних організацій».

[18]Уповноважений Верховною Радою України з прав людини звернувся до КСУ з цим клопотанням. Відповідно до положень статті 21 (Релігійні обряди і церемонії) Закону релігійні організації мають право засновувати і утримувати вільно доступні місця богослужінь або релігійних зібрань. Згідно з положеннями частини 5 публічні богослужіння проводяться щоразу з дозволу відповідної місцевої державної адміністрації. На думку автора клопотання, положення частини 5 статті 21 Закону «суперечать конституційним приписам щодо проведення мирних зібрань, закріплених у статті 39 Конституції України, оскільки встановлюють дозвільний порядок замість повідомного». КСУ вирішив, що положення частини 5 статті 21 закону України є неконституційними, вони вирішили внести туди зміни. На наш погляд, Конституційний Суд України демократично вирішив це питання і прибрав колізію, яка виникла в Основному Законі України.

Таким чином, плюралізм може розцінюватися як результат здійснення певних прав, таких як право на свободу об'єднання або свободу релігії, але у той же час він є умовою для реалізації цих прав. Отже, принципи сучасного плюралізму будуються на повазі до будь-яких культур.

Хочеться торкнутися теми щодо втручання у право на свободу вираження поглядів, а саме політичних поглядів. Зрозуміло, що свобода політичної думки це важливий фактор демократії і плюралізму. Цікава справа «Швидка проти України» (2011 року)[6]. Фабула спра- ви[19]: під час свята з нагоди Дня незалежності України за участі Президента України, яким був Віктор Янукович, відбулася церемонія покладання святкового вінка до пам'ятника Тарасу Шевченку -дуже відомому українському поету. Після заходу заявниця вирішила підійти до покладеного паном Януковичем вінка та відірвати частину стрічки з написом «Президент України В.Ф. Янукович», сам вінок був непошкоджений. Цим вона бажала висловити власну позицію, що через низку причин Віктор Янукович не може бути та називатися Президентом України. Цю справу розглядав Районний Суд, на самому засіданні були присутні заявниця та захисник, суд прийняв рішення визнати заявницю винною у вчиненні дрібного хуліганства у зв'язку з подією 24 серпня 2011 року та наклав на неї адміністративний арешту строком на десять діб. Заявниця подавала скарги на порушення її права на вираження своєї думки та свободи за ст. 10 Конвенції. Ще заявниця скаржилася на порушення її права на оскарження, тому що розгляд її апеляційної скарги розглядали вже після того, як вона відбула покарання у повному обсязі. Якщо дивитись на цю справу, з приводу правового обґрунтування, то свобода вираження поглядів - це одна з найважливіших і базових засад у демократичному суспільстві, щоб кожна особа мала можливість до самореалізації. Треба зазначити, що за п. 2 ст. 10 Конвенції вираження власних поглядів це не тільки погляди, які необразливі, це можуть бути також образливі погляди, в цьому і є зміст плюралізму. Які були порушення: право на свободу вираження поглядів (ст. 10 Конвенції) та право на апеляційне оскарження судового рішення (ст. 2 Протоколу № 7). На нашу думку, тут дійсно було порушено право людини на вираження її власних поглядів, заявниця відірвала стрічку від вінка, який поклав президент України, і це побачила велика кількість людей. Також слід зазначити те, що заявниця належала до опозиційної політичної партії «Батьківщина», керівником цієї партії була Юлія Тимошенко, яка відбувала покарання у вигляді позбавлення волі. Якщо дивитися на поведінку заявниці та її думки, можна погодитись з тим, що своїм вчинком вона бажала посіяти власну думку щодо Президента серед людей. Спираючись на всі факти вище, можна сказати, що даний вчинок є вираження власних політичних поглядів.

На наш погляд дискусійним питанням останнього десятиліття в Україні є закон про засудження комуністичного та націонал- соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки. З перших хвилин виникає питання: чи додержувалась влада принципу плюралізму ? чи можна забороняти будь-яку партію ? чому Комуністична партія є винятком ?

В цілому, комуністичний режим, так само як і нацистський режим, завдав непоправної шкоди правам людини, тому що зовсім не дотримував ніяких міжнародних зобов'язань, завжди порушував ухвалені ним конституції та закони. Через це декілька поколінь українці жили в оточенні страху, відсутність власної, громадянської та політичної свободи, відбувалося повне беззаконня.

Комуністичний режим жорстоко експлуатував людство, розглядав його як засіб досягнення мети, запровадив надзвичайно неефективну економічну систему та знищив більшість природних ресурсів.[15]

Демократизація є важливим елементом розвитку сучасної України. Тому ми за засудження комуністичного режиму, під час якого відбувались масові порушення прав людини.[15]

Але одного акту парламенту недостатньо, сам характер злочинного режиму повинен бути підтверджений певними злочинами, а не тільки політичними актами. Вочевидь, що тут потрібне втручання суду, а парламенту. Остаточно підтверджені судом певні злочини комуністичного режиму повинні стати основою актів щодо заборони та заперечення цих злочинів. Вище було зазначено, що нацистські злочини - це цілісний злочин, тому що нацистські злочини визначені судом. Тому можна визнати правомірним покарання за заперечення Голокосту. Щодо злочинів комунізму, то тут набагато складніше, тому що вони не встановлені судом. [15]

6 квітня проект закону був внесений за скороченою процедурою, без будь-якої можливості робити додатки і правки до цього проекту.

Спробуємо проаналізувати законність цього закону та необхідність у демократичній державі.

Необхідно звернути увагу на досвід наших сусідів-, які ще до цього прийняли подібні акти.

Подібне законодавство було прийнято в Угорщині, Литві, Польщі та Молдові.

У 2000 році в Угорщині було запроваджено кримінальну відповідальність за розповсюдження, публічне використання або показ слів, що відображають, логотип СС, логотип хрестової стрілки, серп і молот, червону зірочку або будь-який пов'язаний із нею символ. За такі дії накладаються штрафи.

У 2008 році у справі «Вінай проти Угорщини» Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що штрафування людини за носіння червоної зірки, що порушувало свободу слова.

У 2011 р. У справі «Фратаноло проти Угорщини» Європейський суд з прав людини знову виявив подібні порушення. Нарешті, 19 лютого 2013 року Конституційний суд постановив, що заборона була неконституційною.

У Литві з червня 2010 року діє заборона й кримінальна відповідальність за заперечення злочинів комуністичного та нацистського режимів.

У Польщі в 1997 році було введено кримінальне покарання за пропаганду тоталітарної ідеології, в тому числі нацистської та комуністичної, а також вироблення, збут, купівлю чи використання продукції, пов'язаної з нею, в тому числі комуністичної та нацистської символіки. Покарання не застосовувалося, якщо ці дії були здійснені в наукових, освітніх, мистецьких чи колекційних цілях. 19 липня 2011 року Конституційний суд Польщі визнав ці положення не конституційними через порушення свободи вираження поглядів.[15]

У Молдові в 2012 році була прийнята заборона на використання комуністичних символів, в тому числі в назвах юридичних осіб (політичних партій тощо). Однак Конституційний суд, серед іншого, посилаючись на дорадчу думку Венеціанської комісії Ради Європи, визнав ці положення законодавства не конституційними. [16]

Фактично кажучи, заборона висвітлення своїх поглядів є наглядним прикладом порушення принципу плюралізму. Закладена в основу проекту ідея заборони комуністичної ідеології та заборони діяльності об'єднань громадян, які сповідують комуністичну ідеологію (ст. ст. 2 і 3), не узгоджується з базовими конституційними засадами суспільного ладу в Україні -- принципами політичного та ідеологічного плюралізму (багатоманітності). Останні знайшли відображення в положеннях ч. ч. 1 і 2 ст. 15 Конституції України, згідно з якими «суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов'язкова».

Відповідно до Закону України "Про політичні партії в Україні" діяльність політичної партії може бути заборонена лише за рішенням суду. У законопроекті фактично пропонується наділити Верховну Раду України повноваженням щодо визнання на рівні закону комуністичної партії України злочинною організацією, яка вчиняла злочини проти миру і безпеки людства, воєнні злочини та злочин геноциду. З такою пропозицією навряд чи можна погодитися, оскільки, по-перше, у Конституції У країни відсутні відповідні повноваження парламенту, а по-друге, поняття «злочинна організація» є суто кримінально- правовим поняттям.

Чому ж цей законопроект не є недемократичним та діє у багатьох країнах колишнього СНД?

На наш погляд, Закон повинен бути необхідним в демократичному суспільстві, тобто, його прийняття та відповідні обмеження прав людини повинні бути зумовлені наявною соціальною необхідністю й в інший спосіб досягнути мети держава не може. Окремо варто зазначити, що необхідність у демократичному суспільстві вимагає пропорційних обмежень з боку держави для досягнення легітимних цілей. Ми вважаємо, що суспільству нашої держави було необхідно заборонити цю партію з огляду на нашу історію.

Варто розглянути рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».[3]

46 народних депутатів подали конституційну петицію до Конституційного Суду України щодо У конституційній петиції зазначено, що положення закону не відповідають статтям 8, 9, 15, 21, 23, 24, 34, 36, 37, 38, 55, 58, 62 та 71 Конституції України та порушують Основний Закон України. Конституція України передбачає таке: заборона інспекції (стаття 15, частина 3); захист свободи думки та слова кожного та право вільно висловлювати свої погляди та переконання (стаття 34, частина 1); кожен має право на вільно обирати збір, зберігання, використання та розповсюдження інформації усно, письмово чи іншими способами (стаття 34, частина 2) [9].

Заявники стверджували, що закон "не відповідає статті 8 Основного закону України, оскільки порушує конституційний принцип правової визначеності".

Конституційний Суд України пояснив правомірність мети прийняття закону та провів всебічний аналіз і дійшов висновку, що пропаганда комуністичного режиму та нацистського режиму та публічне використання їхніх знаків є спробою бути тоталітарною та заперечувати конституційні принципи та демократичні цінності, а закон є конституційним.

Висновок

Завдяки еволюції суспільство невпинно збагачується новими складовими суспільних відносин, змістовна взаємодія яких породжує нову якість самого суспільства. Основу суспільства становлять численні зв'язки між членами соціуму, тобто людьми, їхніми організаціями тощо. Такі зв'язки розвиваються в різних площинах, зокрема політичній, економічній, соціальній, культурній, духовній та ін. Отже, основу суспільних відносин становлять політична, економічна, соціальна, духовна (культурна) та інші системи.

Головною метою цивілізованого громадянського суспільства є досягнення широкого консенсусу між різними соціальними групами та групами інтересів. Вона має на меті визначити норми та межі, які можуть запобігти руйнівному потенціалу в боротьбі різних політичних сил та направити їх у конструктивне та творче русло.

У 2015 році набув чинності український «Закон про засудження тоталітарної політичної влади комунізму та націонал-соціалізму (нацистів) в Україні та заборону розповсюдження його символів», Барабаша, вивчення ідеологічних питань все ще є надзвичайно важливим напрямком для з'ясування сутності демократичного фундаменту конституційного ладу України.

Список використаних джерел

1. Остапенко М. Ідеологічний плюралізм: проблема необхідності розвитку і збереження цілісності демократичного суспільства. Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. К., 2010. Вип. 21. С. 8-23.

2. Петришина О. В. Загальна теорія держави і права. Харків: Право, 2009. 584 с.

3. Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди та їх символіки: Закон України від 09.04.2015 #317-VTTT. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/317-19 (дата звернення: 28.05.2021).

4. Справа “Leyla §ahin v Turkey”. URL: https://hudoc.echr.coe.int/fre#%7B%22itemid%22:%5B%22001-70956%22%5D%7D (дата звернення: .

5. Справа “Christian Democratic People's Party v Moldova”. URL: https://hudoc.echr.coe.int/fre#{%22itemid%22:[%22001-72346%22]} (дата звернення: 28.05.2021).

6. Справа «Швидка проти України». № 17888/12. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_a40#Text (дата звернення: 28.05.2021).

7. Картунов О. В. Вступ до етнології: науково-навчальний посібник. Київ: Ін-т економіки, упр. та госп. права, 1999. 300 с.

8. Конституція України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text (дата звернення: 28.05.2021).

9. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text (дата звернення: 28.05.2021).

10. Савчин М. В. Порівняльне конституційне право: навчальний посібник. Київ: Юрінком Інтер, 2019. 328 с.

11. Конституція Федеративної Республіки Німеччина. URL: https://www.1000dokumente.de/?c=dokument_de&dokument=0014_gru&object=translation& amp;l=ru (дата звернення: 28.05.2021).

12. Овчаренко К. В. Конституційні основи суспільного ладу україни. Запоріжський юридичний вісник. 2010. Т. 2. С. 10-20.

13. Задорожня Г. В., Шаптала Н. К. Конституційне право України. Запоріжжя: Дике поле, 2012. 479 с.

14. Володимир Яворський. Аналіз закону про заборону комуністичних символів. URL: http://khpg.org/1430493970 (дата звернення: 28.05.2021).

15. Антикор. Аналіз закону про заборону комуністичних символів URL: https://antikor.com.ua/articles/39945analiz_zakonu_pro_zaboronu_komunistichnih_simvoliv (дата звернення: 28.05.2021).

16. Рішення Палати у справах «Лейла Шахін проти Туреччини» та «Зейнеп Текін проти Туреччини». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/980_326#Text (дата звернення: 28.05.2021).

17. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини п'ятої статті 21 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» (справа про завчасне сповіщення про проведення публічних богослужінь, релігійних обрядів, церемоній та процесій). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v006p710-16#Text (дата звернення: 28.05.2021).

18. Правова позиція Європейського суду з прав людини згідно з Рішенням від 30 жовтня 2014 року у справі «Швидка проти України» за заявою № 17888/12. URL: https://zakononline.com.ua/echr- practice/show/4916?from=плюралізм (дата звернення: 28.05.2021).

References

1. Ostapenko M. Ideolohichnyi pliuralizm: problema neobkhidnosti rozvytku i zbere-zhennia tsilisnosti demokratychnoho suspilstva. Suchasna ukrainskapolityka. Polityky ipolitolohy pro nei. K., 2010. Vyp. 21. S. 8-23.

2. Petryshyna O. V. Zahalna teoriia derzhavy i prava. Kharkiv: Pravo, 2009. 584 s.

3. Pro zasudzhennia komunistychnoho ta natsional-sotsialistychnoho totalitarnykh rezhymiv v Ukraini ta zaboronu propahandy ta yikh symvoliky: Zakon Ukrainy vid 09.04.2015 #317-VTTT. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/317-19 (data zvernennia: 28.05.2021).

4. Sprava “Leyla §ahin v Turkey”. URL: https://hudoc.echr.coe.int/fre#%7B%22itemid%22:%5B%22001-70956%22%5D%7D (data zvernennia.

5. Sprava “Christian Democratic People's Party v Moldova”. URL: https://hudoc.echr.coe.int/fre#{%22itemid%22:[%22001-72346%22]} (data zvernennia: 28.05.2021).

6. Sprava “Shvydka proty Ukrainy”. № 17888/12. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_a40#Text (data zvernennia: 28.05.2021).

7. Kartunov O. V. Vstup do etnolohii: naukovo-navchalnyi posibnyk. Kyiv: Tn-t ekonomiky, upr. ta hosp. prava, 1999. 300 s.

8. Konstytutsiia Ukrainy. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254k/96-vr#Text (data zvernennia.

9. Konventsiia pro zakhyst prav liudyny i osnovopolozhnykh svobod. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text (data zvernennia: 28.05.2021).

10. Savchyn M. V. Porivnialne konstytutsiine pravo: navchalnyi posibnyk. Kyiv: Yurinkom Inter, 2019. 328 s.

11. Konstytutsiia Federatyvnoi Respubliky Nimechchyna. URL: https://www.1000dokumente.de/?c=dokument_de&dokument=0014_gru&object=translation&l=ru (data zvernennia: 28.05.2021).

12. Ovcharenko K. V. Konstytutsiini osnovy suspilnoho ladu ukrainy. Zaporizhskyi yurydychnyi visnyk. 2010. T. 2. S. 10-20.

13. Zadorozhnia H. V., Shaptala N. K. Konstytutsiine pravo Ukrainy. Zaporizhzhia: Dyke pole, 2012. 479 s.

14. Volodymyr Yavorskyi. Analiz zakonu pro zaboronu komunistychnykh symvoliv. URL: http://khpg.org/1430493970 (data zvernennia: 28.05.2021).

15. Antykor. Analiz zakonu pro zaboronu komunistychnykh symvoliv URL: https://antikor.com.ua/articles/39945analiz_zakonu_pro_zaboronu_komunistichnih_simvoliv (data zvernennia:.

16. Rishennia Palaty u spravakh “Leila Shakhin proty Turechchyny” ta “Zeinep Tekin proty Turechchyny”. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/980_326#Text (data zvernennia: 28.05.2021).

17. Rishennia Konstytutsiinoho Sudu Ukrainy u spravi za konstytutsiinym podanniam Upovnovazhenoho Verkhovnoi Rady Ukrainy z prav liudyny shchodo vidpovidnosti Konstytutsii Ukrainy (konstytutsiinosti) polozhen chastyny piatoi statti 21 Zakonu Ukrainy “Pro svobodu sovisti ta relihiini orhanizatsii” (sprava pro zavchasne spovishchennia pro provedennia publichnykh bohosluzhin, relihiinykh obriadiv, tseremonii ta protsesii). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v006p710-16#Text (data zvernennia: 28.05.2021).

18. Pravova pozytsiia Yevropeiskoho sudu z prav liudyny zghidno z Rishenniam vid 30 zhovtnia 2014 roku u spravi “Shvydka proty Ukrainy” za zaiavoiu № 17888/12. URL: https://zakononline.com.ua/echr- practice/show/4916?from=pliuralizm (data zvernennia: 28.05.2021).

Размещено на Allbest.ru