Огляд та обшук як способи збирання (отримання) доказів стороною обвинувачення під час досудового розслідування створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань

The article considers inspection and search as ways of gathering (obtaining) evidence during the pretrial investigation of the creation of paramilitary or armed groups not provided by law. Attention is drawn to the fact that during the pre-trial investigation of the creation of non-statutory paramilitary or armed groups may inspect apartments, houses, garages, offices, checkpoints, during which it is advisable to seize computers, mobile terminals, electronic media, uniformed clothing, military equipment, chevrons, badges, ribbons with the symbols ofparamilitary or armed formations, as well as weapons and ammunition. A separate object of review is the information that is on the Internet, such as websites, video hosting, social media accounts. Fixation of such information makes it possible to establish information about members of paramilitary or armed formations, their appearance, attitude to the committed criminal offense, motive, purpose and other circumstances to be proved during the pre-trial investigation of creation ofparamilitary or armed formations not provided by law. Judicial practice on the procedure of inspection and search is analyzed. It is established that the inspection can be carried out both before and after entering information into the Unified Register of Pre-trial Investigation, while the search is carried out only within the framework of criminal proceedings. Distinctive features also include the grounds for their conduct, so the inspection requires a notification or statement of a criminal offense, and the search can be conducted only on the basis of a decision of the investigating court. There is also a difference between the subjects authorized to conduct these investigations (investigative actions): the search may be carried out by the investigator or prosecutor who arrived at the scene, and the search may be carried out only by the investigator or prosecutor specified in the investigating judge's decision. Based on the analysis, conclusions are drawn.

Keywords: gathering evidence, obtaining evidence, pre-trial investigation, armedformations, paramilitary formations, investigative (search) actions, inspection, search.

Постановка проблеми: пізнання під час досудового розслідування кримінального провадження здійснюється за допомогою кримінального процесуального доказування - встановленої законом процесуальної діяльності, що виражається у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження (ч. 2 ст. 91 КПК). Отже, як відомо, елементами процесу доказування є збирання (закріплення), перевірка та оцінка доказів. Отримання (збирання) доказів або перевірка вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні здійснюється за допомогою проведення слідчих (розшукових) дій. Проведення таких слідчих (розшукових) дій як огляд та обшук є необхідним для повного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального правопорушення, зокрема й під час досудового розслідування кримінальних проваджень про створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань.

Аналіз останніх досліджень та публікацій: Збирання доказів, як термін, який закріпився в юридичній теорії, завжди викликав у правознавців особливу увагу. Дане питання вивчали Р.С. Бєлкін, А.І. Вінберг, О.В. Волинська, З.З. Зінаттулін, П.А. Лупинська, М.М. Михеєнко, В.В. Молдаван, В.В. Назаров, В.Т. Нор, В.М. Тертишник, С.А. Шейфер, В.П. Шибіко та інші. Цікаво, що у теорії кримінального процесу існують інші точки зору, наприклад, Ю. М. Грошевий, О.В. Капліна, О.Г. Шило вважають, що термін «збирання доказів» є умовним, оскільки сторони кримінального провадження не збирають вже готові докази, а вони поступово формуються під час доказової діяльності. Огляд та обшук були предметом дослідженням таких науковців як В.І. Галаган, І.В. Гловюк, Б.М. Дердюк, Н.В. Карпенко, О.А. Коваленко, О.П. Кучинська, О.А. Лучко, С.М. Стахівський, А.В. Столітній, В.В. Топчій, Л.Д. Удалова, К.О. Чаплинський та інших. Проте, незважаючи на існуючі наукові дослідження у напрямку збирання, отримання доказів та проведення слідчих (розшукових) дій, залишаються не вирішеними проблеми, які стосуються особливостей проведення огляду та обшуку під час досудового розслідування створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань.

Метою статті є аналіз існуючих досліджень та судової практики щодо проведення огляду та обшуку як способів збирання (отримання) доказів під час досудового розслідування створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань.

Виклад основного матеріалу. Функції, які покладено на сторони кримінального провадження визначають їх активність та спрямованість доказової діяльності. Для реалізації завдань кримінального провадження здійснюється процесуальна діяльність суб'єктами, які уповноважені на ведення процесу або наділені правами для активної участі у кримінальному провадженні для захисту своїх прав та законних інтересів. Отже, обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК покладається на слідчого та прокурора (тобто сторону обвинувачення) (ч. 1 ст. 91 КПК).

Саме на слідчого та прокурора відповідно до ст. 214 КПК України покладено обов'язок невідкладно розпочати досудове розслідування в кожному випадку виявлення ознак кримінального правопорушення (за винятком випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення, особи, яка його вчинила (ст. 25 КПК), забезпечення ефективності досудового розслідування (ч. 4 ст. 38 КПК).

Сторона обвинувачення не зобов'язана встановлювати обставини, які виправдовують підозрюваного (обвинуваченого), проте прокурор, слідчий зобов'язані всебічно, повно та неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити обставини, що викривають, та ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання (ч. 2 ст. 9 КПК).

З метою недопущення однобокого висвітлення події, в ході збиранні доказів КПК України встановлює, що у разі отримання доказів, які можуть вказувати на невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, слідчий, прокурор зобов'язаний провести відповідну слідчу (розшукову) дію в повному обсязі, долучити складені процесуальні документи до матеріалів досудового розслідування та надати їх суду у випадку звернення з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності (ч. 5 ст. 223 КПК).

Відповідно до ч. 2 ст. 91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Одним із елементів процесу доказування є збирання (формування) доказів, що є складною комплексною діяльністю по виявленню, витребуванню, отриманню, закріпленню, збереженню у встановленому порядку доказів [1, с. 223]. Одночасно з цим в ч. 1 ст. 223 КПК України, поряд з терміном «збирання» вживається термін «отримання». З цього приводу М.А. Погорецький зазначає, що для початкового етапу доказування більш прийнятним є застосування терміну «отримання», оскільки він точніше відбиває сутність першого етапу процесу доказування. [2, с. 506]. Вважаємо таку точку зору дослідника актуальною, оскільки отримання доказу є активною процесуальною діяльністю суб'єктів доказування, яка складається з таких взаємозв'язаних елементів: пошук, виявлення та вилучення фактичних даних та їх джерел; перевірка, оцінка фактичних даних і їх джерел, їх процесуальне оформлення та надання їм уповноваженими суб'єктами статусу доказу у кримінальному провадженні.

На нашу думку, слідчі (розшукові) дії стали основним способом збирання доказів сторони обвинувачення, оскільки право їх проведення наділений тільки слідчий (п. 2 ч. 2 ст. 40, ч. 6 ст. 246 КПК), відповідні оперативні підрозділи за письмовим дорученням слідчого, прокурора (ч. 1 ст. 41, ч. 6 ст. 246 КПК), прокурор (п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК), а також з тим, що слідчі (розшукові) дії спрямовані безпосередньо на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 223 КПК).

Сторона захисту та потерпілий можуть лише ініціювати проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій шляхом подання клопотання слідчому, прокурору. Законодавець підкріплює у самій назві цих процесуальних дій те, що вони призначені передусім для розшуку слідів і фактичних даних про сліди вчиненого кримінального правопорушення в порядку, передбаченому КПК.

Фіксація результатів проведення слідчих (розшукових) дій (виняток становить лише проведення експертизи) здійснюється, відповідно до ст. 103 КПК України, у протоколі та на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії. Окремі аспекти фіксації та складання відповідних документів за результатами проведення слідчих дій мають відбуватися відповідно до вимог КПК України, зокрема ст. 104-106.

Проведення всіх слідчих (розшукових) дій зазначених у КПК України викликане необхідністю отримання та фіксації фактичних даних на стадії досудового розслідування кримінального правопорушення про створення не передбачених законом воєнізованих та збройних формувань.

Проаналізувавши діяльність сторони обвинувачення у сфері доказування, необхідно безпосередньо розглянути сутність огляду та обшуку у процесі збору доказової інформації, а також визначити деякі суттєві недоліки в процесі збирання доказів за результатами проведення слідчих (розшукових) дій.

Огляд - одна із основних слідчих (розшукових) дій, під час досудового розслідування кримінальних правопорушень про створення не передбачених законом воєнізованих та збройних формувань. Слідчий, керівник органу досудового розслідування або прокурор проводить огляд, під час якого безпосередньо сприймає обстановку місця події та(або) інших матеріальних об'єктів, під час якого збирає (отримує) докази для кримінального провадження. Саме під час огляду виявляються та в подальшому досліджуються сліди та інші речові докази. Під час огляду можливо усвідомити сутність та встановити механізми події. Оглядом можливо зафіксувати обстановку місця події, предмети та сліди для подальшого використання в процесі розслідування створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань.

Згідно ст. 237 КПК України, огляд - це слідча (розшукова) дія, що полягає у безпосередньому спостереженні й дослідженні його учасниками матеріальних об'єктів, які пов'язані із обставинами вчинення кримінального правопорушення, що проводиться з метою їх виявлення та фіксації.

Є.П. Іщенко зазначає, що огляд полягає в дослідженні обстановки на місці події способом безпосереднього сприйняття з використанням науково-технічних засобів та направлений, крім вищезазначеного, на вивчення, фіксацію та вилучення матеріальних об'єктів (речових доказів). Головною метою огляду є дослідження обстановки місця події, виявлення й фіксація слідів події та встановлення її механізму. Огляд місця події є невідкладною зазвичай початковою та незамінною слідчою дією [18]. За результатами огляду отримують докази та визначають й подальший хід розслідування, необхідність проведення інших слідчих (розшукових) дій.

Відповідно, під оглядом необхідно розуміти процесуальну діяльність слідчого, прокурора, керівника органу досудового розслідування реалізуючи котру досліджують, оцінюють та фіксують стан, властивості й ознаки матеріальних об'єктів, пов'язаних з подією, що розслідується, з метою з'ясування обставин кримінального провадження.

Основним завданням проведеного огляду є виявлення слідів кримінального правопорушення й інших об'єктів, що можуть бути залучені до матеріалів кримінального провадження як речові докази та з'ясування обстановки кримінального правопорушення. Також оглядом можна виявити інші обставини, які мають значення для кримінального провадження.

Під час проведення огляду, слідчий не лише сприймає обстановку за власними переконаннями, а й проводить вимірювання і обчислення, порівнює об'єкти, що спостерігає як між собою, так й з іншими об'єктами і явищами, після чого фіксує, шляхом обов'язкового опису і за допомогою інших методів криміналістичної фіксації, технічних засобів. Тобто саме від особи, яка проводить огляд залежить якість його проведення, виявлення всіх деталей обстановки та матеріальних об'єктів. Оскільки навіть після виявлення їх необхідно піддавати логічній обробці з метою встановлення їх зв'язку із розслідуваною подією, іншими фактичними даними.

Вважаємо, що досягнення результату огляду, а саме якісного збирання доказів залежить від сукупності таких факторів: своєчасність, об'єктивність, послідовність та дотримання методики проведення слідчої (розшукової) дії. Так, своєчасність огляду полягає у проведенні вказаної дії, одразу при виникненні такої необхідністю. Під об'єктивністю слід розуміти дослідження і фіксацію виявлених предметів, речей чи обстановки у протоколі та відсутність суб'єктивних висновків і припущень у ньому. Оскільки від особи, яка проводить огляд залежить якість та кількість зібраних доказів, то послідовність виражається у дотриманні цією особою суворо визначеного порядку дій, а методика проведення огляду полягає у застосуванні найбільш ефективних для даних об'єктів і в даній обстановці прийомів огляду.

Основними приміщеннями, у яких може проводитись огляд під час досудового розслідування створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань є житлові квартири, будинки, гаражні, офісні та інші приміщення, блокпости тощо. Під час огляду вказаних приміщень важливо вилучати комп'ютерну техніку, мобільні термінали, носії електронної інформації[4] на яких можуть зберігатись відомості, які мають значення для кримінального провадження. Окрім того, учасник незаконного збройного формування зазвичай володіє автоматичною вогнепальною зброєю, набоями, форменим одягом, військовим спорядженням[5], шевронами, знаками, стрічками із символікою Луганської та Донецької народних республік та їх військових формувань[6], які також можуть бути вилучені під час огляду.

Згідно вимог ч.7 ст. 237 КПК України, предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Тому, окрім зброї, боєприпасів, вибухових пристроїв вилученню підлягають наркотичні засоби, їх аналоги та прекурсори.

Окрім огляду приміщень, слідчий може проводити огляд інформації у мережі Інтернет. Наприклад це веб-сайти («Миротворець»[7]), відеохостинг «Youtube»[8],[9], особисті облікові записи підозрюваних у соціальних мережах[10].

Як зазначає А.В. Ратнова, листування у соціальних мережах може підтвердити участь у ній уже відомих співучасників та встановити осіб, які також причетні до скоєння таких злочинів. Приватна бесіда між співучасниками злочину дає можливість дізнатись мотив, мету, роль учасників злочину та іншу інформацію, яка є предметом доказування[11].Відомості з соціальних мереж можуть бути непрямими доказами або мати допоміжне значення для складання версій, їх перевірки, встановлення можливих місць вчинення злочину та можливих учасників, тощо[12].

М.В. Салтевський, вважає обшук примусовою слідчою дією, яка полягає у дослідженні і обстеженні осіб, зайнятих ними приміщень, робочих місць, належного їм майна, ділянок місцевості, із метою виявлення розшукуваних злочинців, знарядь злочину, речей і цінностей, а також інших предметів, які мають значення для встановлення істини у справі [13, с. 161].

Р.С. Бєлкін зазначає, що у понятті обшуку відображаються об'єкти обшуку: приміщення, споруди, ділянки місцевості, транспортні засоби, окремі особи; вказується мета обшуку: виявлення і вилучення схованих доказів злочину, документів і цінностей, нажитих злочинним шляхом, а також розшукуваних осіб та трупів, виявлення майна, яке може бути використаним для забезпечення позову [14, с. 140].

Цікавою є позиція О. В. Капліної, яка пропонує виділити два види обшуку. Обшук, як слідча (розшукова) дія, що являє собою процесуальне примусове обстеження житла чи іншого володіння особи, а також обшук окремих осіб з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, знаряддя кримінального правопорушення або виявлення майна, яке було здобуте в результаті його вчинення, а також установлення місцезнаходження розшукуваних осіб [15].

В.Ю. Шепітько, пропонує розширене та найбільш влучне, на нашу думку, визначення, зазначаючи, що обшук - це слідча дія, змістом якої є примусове обстеження приміщень і споруд, ділянок місцевості, окремих громадян з метою відшукування і вилучення предметів, що мають значення у справі, а також виявлення розшукуваних осіб [16,с. 118].

Згідно з ч. 1 ст. 234 КПК, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Обшук та огляд у кримінальному провадженні мають спільні та відмінні риси, що може спричинити неоднакове розуміння підстав та можливостей їх проведення.

Так, в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 518/203/17 зазначено, що огляд місця події - це слідча розшукова) дія, яка має на меті безпосереднє сприйняття, дослідження обстановки на місці події, виявлення, фіксацію та вилучення різних речових доказів, з'ясування характеру події, що відбулася, встановлення особи злочинця та мотивів скоєння злочину. Огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчих (розшукових) дій, а також джерелом отримання доказів. Тобто, при отриманні даних, що вказують на вчинення кримінального правопорушення слідчий чи прокурор приймає рішення про проведення слідчих (розшукових) дій. В разі необхідності оперативного проведення огляду, надає право на таке проведення до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що є відмінністю від обшуку, який може бути проведений лише коли кримінальне провадження зареєстровано та відповідні відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань[17].

Таким чином відмінністю між вказаними процесуальними діями є процесуальні підстави їх проведення. Для проведення огляду достатньо відповідного рішення слідчого, прокурора, яке не вимагає письмової форми, для проведення обшуку - виключно судове рішення. В будь- якому випадку, відповідно до положень ч. 2 ст. 237 КПК України огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

Однак, зазначаючи про такі відмінності, визначені КПК України сучасна практика судів вищої інстанції, зокрема Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, свідчить про те, що згода особи не завжди визнається достатньою підставою для проникнення до житла та проведення в ньому огляду. В постанові Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 630/515/17, Суд не погодився з позицією захисника про недопустимість як доказу протоколу огляду місця події з огляду на проведення слідчих дій до внесення відомостей про злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань і без ухвали слідчого судді, враховуючи те, що з змісту положення ч. 1 ст. 233 КПК України слідує, що законодавцем, крім можливості проникнення до житла чи іншого володіння особи на підставі судового рішення, передбачено іншу процесуальну гарантію захисту прав особи, а саме можливість проникнути до житла чи іншого володіння особи за добровільної згоди власника. Так, виходячи із аналізу кримінальних процесуальних норм, які містяться у ч. 1 ст. 233, ч. 2 ст. 234 та ч. 2 ст. 237 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що огляд житла чи іншого володіння особи може бути проведено за добровільною згодою особи, яка ним володіє, за умови, що були наявні процесуальні гарантії, які захищали здатність особи висловлювати свою справжню думку при наданні такої згоди[18].

Також відмінністю між обшуком та оглядом є конкретно визначений суб'єктний склад осіб, які можуть проводити вказані дії. У випадку проведення огляду це слідчий чи прокурор, які безпосередньо прибули на місце вчинення злочину. Натомість проводити обшук можуть лише уповноважені на це ухвалою суду слідчий чи прокурор, які зазначені у ЄРДР. Право на проведення обшуку не може бути передоручено оперативним працівникам в порядку ст. 40 КПК України.

Як зазначає Верховний Суд у постанові від 29.01.2019 року у справі № 466/896/17, за змістом ст. ст. 234 - 236 КПК проведення обшуку в рамках кримінального провадження здійснюється на підставі ухвали слідчого судді. Ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи виконується слідчим або прокурором. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в обшуку мають право запросити спеціалістів, однак це не звільняє їх від обов'язку особистого виконання обшуку. Приписи ч. 1 ст. 236 КПК не передбачають можливості виконання ухвали про дозвіл на обшук ніким іншим, окрім слідчого чи прокурора. Крім того, згідно умов ухвали дозвіл на проведення обшуку надано саме слідчому, а не оперативним підрозділам. На думку суду касаційної інстанції, положення п. 3 ч. 2 ст. 40 КПК про наявність у слідчого права доручати проведення слідчих дій оперативним підрозділам в даному випадку не підлягають застосуванню, оскільки прямо суперечать вимогам закону щодо порядку проведення обшуку[19].

Слід зазначити, що відмінним між оглядом і обшуком є те, що проведення обшуку особи під час проведення огляду місця події не передбачено, а регулюється іншими нормами КПК України. З даного приводу Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду у постанові від 13 лютого 2020 року у справі 755/6685/17 зазначив, що обшук особи фактично не є окремою слідчою дією, а поглинається такою дією, як затримання чи обшук житла (з урахуванням положень ч. 3 ст. 208, ч. 7 ст. 223, ст. 236 України), а тому при проведенні обшуку, за рішенням слідчого чи прокурора, може бути проведено обшук осіб, які перебувають в житлі чи іншому володінні, якщо є достатні підстави вважати, що вони переховують при собі предмети або документи, які мають значення для кримінального провадження. Однак при проведенні огляду, за відсутності відповідного протоколу затримання особи, складеного відповідно до вимог ст. 208 КПК України, проведення обшуку особи відбувається всупереч вимогам закону[20].

Висновки: Під час досудового розслідування створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань докази, зазвичай, збирає сторона обвинувачення шляхом проведення слідчих (розшукових) дій. Огляд місцевості, приміщення, речей та документів є найпоширенішою слідчою (розшуковою) дією даного виду кримінального правопорушення. Під час проведення огляду місця події чи приміщення можуть бути отримані технічні носії інформації, мобільні телефони та інша техніка, військова форма, знаки розрізнення чи інша символіка воєнізованих формувань, зброя та боєприпаси. Як окремий вид огляду, слід виокремити огляд інформації, яка розміщена в мережі Інтернет: веб-сайти, відеохостинги, соціальні мережі. Відомості, отримані з цих джерел можуть бути прямими доказами у справі, або ж давати можливість висувати та перевіряти слідчі версії чи мати інше допоміжне значення.

Обшук як слідча (розшукова) дія має як спільні так і відмінні риси з оглядом. Окрім різної мети проведення даних слідчих (розшукових) дій, відмінними також є підстави їх проведення, суб'єктний склад та час проведення. Незважаючи на відмінності, огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи. Дотримання вимог проведення огляду та обшуку під час проведення досудового розслідування є гарантією якісного збирання допустимих доказів.

Список використаних джерел:

1. Капліна О.В. Збирання доказів сторонами кримінального провадження. Актуальні проблеми доказування в кримінальному провадженні: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет конференції 27 листопада 2013 р., м. Одеса. Одеса: Юридична література, 2013. С. 223-229.

2. Погорецький М.А. Функціональне призначення оперативно-розшукової діяльності у кримінальному процесі: монографія. Харків: Арсіс, ЛТД, 2007. 576 с.

3. Ищенко Е.П., Филиппов А.Г. Криминалистика: посібник. Москва: Юрайт, 2013. 2013. 798 с.

4. Краматорський міський суд Донецької області: ухвала від 24.02.2016 р. № 234/2959/16-к. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/56072151 (дата звернення: 15.11.2021).

5. Коць Є.П. Спосіб вчинення як обставина, що підлягає доказуванню під час досудового розслідування створення не передбачених законом воєнізованих та збройних формувань. Криміналістика. 2020. №3. С.301-306.

6. Біловодський районний суд Луганської області: ухвала від 25.05.2021 р. № 408/1563/20-к. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/89447443 (дата звернення: 16.11.2021).

7. Краматорський міський суд Донецької області: ухвала від 26.07.2016 р. № 234/11494/16-к. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/59193020 (дата звернення: 15.11.2021).

8. Сєвєродонецький міський суд Луганської області: ухвала від 21.09.2020 р. № 428/5551/20. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/91664665 (дата звернення 16.11.2021).

9. Верховний Суд України: постанова від 27.05.2020 р. № 296/2803/16-к. URL:

https://reyestr.court.gov.ua/Review/89621215 (дата звернення 17.11.2021).

10. Краматорський міський суд Донецької області: ухвала від 26.07.2016 р. № 234/11494/16-к. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/59193020 (дата звернення 17.11.2021).

11. Ратнова А.В. Проведення огляду облікового запису користувача в соціальній мережі під час досудового розслідування кримінального провадження. Прикарпатський юридичний вісник. 2020, №3(32). С.97-102.

12. Ратнова А.В. Кримінальні процесуальні та криміналістичні основи використання електронних документів у доказуванні: дис. док.філософії 12.00.09. Львівський державний університет внутрішніх справ, Львів, 2021. 228 с.

13. Салтевський М. В. Криміналістика: підручник. Харків: Консум, 2001. 528 с.

14. Бєлкін Р.С. Криміналістична енциклопедія. 2-є вид. доп. Москва: Мегатрон ХХІ, 2000. 334 с.

15. Капліна О. В. Проблеми нормативного регулювання та практики проведення обшуку під час кримінального провадження. URL: http://lj.oa.edu.ua/articles/2015/n2/15kovckp.pdf (дата звернення

17.11.2021) .

16. Шепітько В.Ю. Криміналістика. Криміналістична тактика та методика розслідування злочинів: посібник Харків: Одисей, 2001. 528 с.

17. Касаційний кримінальний суд Верховного Суду: постанова від 05.09.2019 № 518/203/17. URL: https://verdictum.ligazakon.net/document/84152931 (дата звернення 20.11.2021).

18. Верховний Суд України: постанова від 10.09.2019 р. № 630/515/17. URL:

https://verdictum.ligazakon.net/document/84229737 (дата звернення 20.11.2021).

19. Верховний Суд України: постанова від 29.01.2019 р. № 466/896/17. URL:

https://reyestr.court.gov.ua/Review/79601140?fbclid=lwAR0W2PVhpQIV8SGaeITwLiuyBEWP0hsn- vXIgpwccJD5ti_17Pkl5ktp6ko (дата звернення 20.11.2021).

20. Верховний Суд України: постанова від 13.02.2020 р. №755/6685/17. URL:

https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/87760561 (дата звернення 20.11.2021).

Размещено на Allbest.ru