Проблема академічного плагіату в освітньо-науковому просторі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблема академічного плагіату в освітньо-науковому просторі

Зореслава Шевчук

м. Кам'янецъ-Подтьський

Анотація

У статті акцентовано увагу на проблемі плагіату як категорії правової, соціальної та етичної сфери, розмежуванні основних видів плагіату, чинниках, що зумовлюють його виникнення. Наголошено, що плагіатом є використання не ідеї як такої, а того способу, як вона втілена у конкретному творі, у формі його вираження. Виокремлено основні відмінності між плагіатом та авторським правом. Потрактовано поняття академічного плагіату та самоплагіату як форм порушень академічної доброчесності. Звернено увагу на види відповідальності за вчинення академічного плагіату, самоплагіату.

Ключові слова: плагіат, самоплагіат, академічна доброчесність, авторське право, порушення.

Abstract

The article focuses on the problem of plagiarism as a category of legal, social and ethical spheres, the distinction between the main types of plagiarism, the factors that determine its occurrence. It is emphasized that plagiarism is the use not of the idea as such, but of the way in which it is embodied in a particular work, in the form of its expression. The main differences between plagiarism and Avor law are highlighted. The concepts of academic plagiarism and self-plagiarism as forms of violations of academic integrity are interpreted. Attention is paid to the types of responsibility for committing academic plagiarism.

Key words: plagiarism, self-plagiarism, academic integrity, copyright, infringement.

На сьогодні проблему плагіату досліджують контроверсійно й ба- гатоаспектно, оскільки актуальність цього питання полягає у вкрай негативній статистиці щодо привласнення / запозичення чужих ідей у наукових текстах. Природа виникнення плагіату не обмежена якоюсь однією сферою. Його вияви в літературознавстві, філософії, юриспруденції, економіці, соціології тощо надзвичайно поширені.

Мета нашої статті - розкрити сутність плагіату, виокремити основні його види, з'ясувати основні причини виникнення плагіату та відповідальність за його порушення.

Останнім часом з'являється все більше матеріалів про глибоку кризу академічної доброчесності, свідченням чого є збільшення кількості зафіксованих випадків плагіату, фальсифікації та фабрикації результатів у наукових працях українських учених та освітян.

До основних причин, що зумовлюють виникнення плагіату в наукових працях, В. Бахрушин відносить:

Загальну кризу суспільства, яка протягом кількох останніх десятиріч стала більш толерантною до правового нігілізму, корупції, численних порушень законодавства й етичних норм.

Відірваність української вищої освіти і науки від світової наукової та освітньої спільноти, потреб суспільства, економіки та ринку праці.

Проблеми законодавства (зокрема, дискусії щодо чинного Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (ст. 1.22)).

Неузгодженість вимог до закладів вищої освіти, науково- педагогічних працівників і здобувачів освіти з фінансуванням та іншим ресурсним забезпеченням вищої освіти та науки.

Відсутність законодавчо встановлених чи загальноприйнятих процедур оцінювання наукових та навчальних робіт на наявність плагіату, фабрикації, фальсифікації й інших порушень академічної доброчесності.

Внутрішню демотивацію викладачів і науковців до дотримання принципів академічної доброчесності в умовах низьких зарплат, відсутність необхідної для якісних досліджень матеріальної бази, якісного зовнішнього оцінювання та зовнішнього запиту на результати досліджень.

Поява нових технологій, які значно полегшують копіювання чужих робіт, підміну результатів експериментальних та емпіричних досліджень комп'ютерним моделюванням і правдоподібними оцінками, потрібне редагування графічних, відео- та аудіоматеріалів тощо.

Практику імітації й фальсифікації наукових досліджень з окремих заполітизованих наук за часів СРСР, яка набула поширення в останні десятиріччя через ігнорування загальновизнаних в європейських країнах стандартів якості досліджень та значне збільшення питомої ваги досліджень у відповідних напрямах1. плагіат академічний доброчесність правовий

Зазначені чинники негативно впливають не лише на окрему (наукову чи мистецьку) сферу, а й на суспільство. Сам факт поширення чужого твору, винаходу чи наукової ідеї під своїм ім'ям не лише нівелює досягнення конкретного автора чи винахідника, але і формує в суспільстві відчуття вседозволеності та незахищеності.

У широкому значенні поняття плагіату трактують як: «привласнення авторства на чужий твір науки, літератури, мистецтва або на чуже відкриття, винахід чи раціоналізаторську пропозицію, а також використання в своїх працях чужого твору без посилання на автора»2.

Більш вузьке трактування плагіату як одного з видів порушень авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для захисту таких прав, зокрема й судового, визначено в ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права»: «плагіат - оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору»3. Дискусійним на сьогодні залишається питання щодо обсягу запозиченого тексту, а також визначення, які саме твори можуть бути об'єктом плагіату, оскільки ця інформація у вищезазначеному Законі не конкретизована. Закон України «Про авторське право і суміжні права» не обмежує можливість неправомірного використання лише тих творів, які були оприлюднені на момент вчинення порушення, відтак об'єктом плагіату може бути як вже розкритий публіці твір, так і ще не оприлюднений.

Г. Ульянова розглядає плагіат як «соціальну, етичну та правову категорію» і тлумачить це поняття як «складне соціальное- тичне, правове явище у сфері права інтелектуальної власності, що може розглядатися як: порушення авторських прав творця первісного тексту; зловживання правом на свободу творчості особою, що вчиняє плагіат; порушення прав споживачів інтелектуальної, творчої діяльності; порушення публічного правопорядку (інтересів суспільства та держави) - у випадках, коли авторству надається суспільне значення»4.

Доречним, на нашу думку, є висновок А. Штефан про те, що «плагіатом є використання не ідеї як такої, а того способу, як вона втілена у конкретному творі, у формі його вираження. Наукові твори мають здебільшого письмову чи усну форму, однак існуюча у доктрині система елементів форми вираження не в повній мірі кореспондує науковим творам: у них відсутні художні образи, епізоди, оригінальні персонажі, діалоги, які охороняються в художній літературі»5.

Багатоаспектність підходів до трактування плагіату зумовила низку поглядів та його види. У цьому контексті плагіат розглядають у межах написання кваліфікаційних/наукових праць і трактують як один із видів порушень академічної доброчесності (відповідно до ст. 46 Закону України «Про освіту»: «академічний плагіат - оприлюднення (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості) та/ або відтворення опублікованих текстів (оприлюднених творів мистецтва) інших авторів без зазначення авторства»)6. Він може стосуватися всіх типів джерел, зокрема: текстів, рисунків, фрагментів музичних творів, математичних виразів і перетворень, програмних кодів тощо. Джерелами академічного плагіату можуть бути опубліковані і неопубліковані книжки, статті, брошури, патенти, тези, рукописи, вебсайти та інші Інтернет-ресурси, роздаткові матеріали для студентів, роботи інших студентів тощо. Академічний плагіат не варто ототожнювати з порушенням авторського права. Ці порушення мають певну точку перетину, але не є тотожними. Академічний плагіат розглядається як порушення етичних норм академічної спільноти, а порушення авторського права - як правопорушення, відповідальність за яке встановлюється цивільним кодексом.

За даними дослідження «Академічна культура українського студентства: основні чинники формування та розвитку» було сформовано види плагіату:

дослівний плагіат;

мозаїчний плагіат;

неадекватне перефразування;

відсутність посилань на прямі цитати;

згадування джерела без посилання;

рерайт;

поєднання власного та запозиченого тексту без належного цитування джерел;

копіювання чужої наукової роботи чи декількох робіт та оприлюднення результату під своїм ім'ям;

списування письмових робіт інших студентів;

фальсифікація (вигадування тих чи інших, наприклад статистичних, показників із подальшим вказуванням їх як власну роботу);

реплікація;

републікація 7.

У контексті академічної чесності плагіат розглядали А. Мельниченко та Крістіан Фааль (Christian Fahl), які запропонували таке розмежування:

повний плагіат;

плагіат-переклад;

структурний плагіат;

плагіат, незважаючи на наявність посилань; а також само- плагіат, який «передбачає використання власних попередніх праць автора в іншому контексті, без посилань на те, що такий текст вже був раніше використаний або опублікований»8.

Поняття самоплагіату - явище досить розповсюджене. Згідно зі ст. 46 Закону України «Про освіту» самоплагіат - це «оприлюднення (частково або повністю) власних раніше опублікованих наукових результатів як нових наукових результатів»9. Практику використання самоплагіату пояснюємо не тільки наміром науковця збільшити кількість публікацій, не докладаючи до цього зусиль, а й цілком закономірним бажанням автора ширше розповсюдити свої ідеї, зробивши їх надбанням якомога більшої кількості людей. Головними причинами необхідності виокремлення самоплагіату як виду порушень академічної доброчесності в країнах Європи та Північної Америки вважають те, що він: знижує довіру суспільства до науки в цілому, а також до наукових результатів окремих осіб та інституцій; призводить до отримання необґрунтованих переваг за фактично невиконану роботу; ці переваги можуть полягати в отриманні додаткового фінансування на проведення досліджень, що фактично не виконувалися, підвищенні наукометричних показників автора тощо; може порушувати авторські та суміжні права інших фізичних і юридичних осіб, зокрема, видавців і співавторів.

Важливим в осмисленні явища плагіату є проблема відповідальності. Чинним законодавством України передбачено різні види відповідальності за цей різновид порушення. Зокрема, для науково-педагогічних працівників передбачено: відмова у присудженні ступеня освітньо-наукового чи освітньо-творчого рівня чи присвоєнні вченого звання; позбавлення присудженого ступеня освітньо-наукового чи освітньо-творчого рівня чи присвоєного вченого звання; відмова в присвоєнні або позбавлення присвоєного педагогічного звання, кваліфікаційної категорії; позбавлення права брати участь у роботі визначених законом органів чи займати визначені законом посади. За порушення академічної доброчесності здобувачі освіти можуть бути притягнені до такої академічної відповідальності: повторне проходження оцінювання (контрольна робота, іспит, залік тощо); повторне проходження відповідного освітнього компонента освітньої програми; відрахування із закладу освіти (крім осіб, які здобувають загальну середню освіту); позбавлення академічної стипендії; позбавлення наданих закладом освіти пільг з оплати навчання9.

Одним із негативних чинників використання плагіату - це небажання інших студентів сумлінно виконувати свої завдання через такий же негативний приклад, коли можна - презентувати чужі досягнення як свої. У результаті цього кількість непрофесі- оналів невпинно зростає. Саме тому молодь повинна ще зі школи знайомитися з поняттям академічної доброчесності, а перевірка робіт на плагіат повинна стати невід'ємним елементом під час виконання будь-яких домашніх завдань: чи в школі, чи в університеті. На сьогодні існує низка технологічних засобів для виявлення текстових запозичень (кожен із яких має свої переваги і недоліки), але не потрібно забувати про людський чинник.

Погоджуємося з думкою І. Романової, що заклад вищої освіти, який готує майбутніх фахівців, а також науковців, має прищепити студентові розуміння антиморальності плагіаторської діяльності. Формування такого «імунітету» можна здійснювати під час викладання таких дисциплін, як: «Основи наукових досліджень», «Методика наукових досліджень», «Основи наукової діяльності», «Вступ до спеціальності», «Правознавство», «Інтелектуальна власність» тощо. Адже, з огляду на досвід, часто студенти мають приблизне розуміння того, що таке плагіат, а тому можемо говорити про такий його різновид, як несвідоме запозичення чужого результату інтелектуальної діяльності10.

Важливо, що сьогодні поняття плагіату вийшло за межі суто наукової сфери. Його осмислення у правовому і соціологічному контексті сприяє підвищенню самосвідомості громадян. З'являються нові спектри його вивчення. Орієнтація вищої освіти не на кількісні показники, а на якість освітнього процесу, конкурентоспроможність, корисність для суспільства дасть змогу віднаходити ефективні рішення для боротьби з плагіатом та його видами.

Примітки

1. Бахрушин В. Академічний плагіат і самоплагіат в науці та вищій освіті: нормативна база і світовий досвід.

2. Словник української мови. В 11 т. / за ред. І. К. Білодід, А. А. Бурячок та інші. Київ: Наукова думка, 1973. Т. 4. 840 с.

3. Закон України «Про авторське право та суміжні права».

4. Ульянова Г. О. Методологічні проблеми цивільно-правового захисту прав інтелектуальної власності від плагіату: дис. ... д-ра юридичних наук: спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право». Одеса, 2015. 434 с.

5. Штефан А. Науковий плагіат: співвідношення використання ідеї та форми вираження твору. Теорія і практика інтелектуальної власності. 2016. № 4. С. 68-79.

6. Закон України «Про освіту».

7. Бакіров В. С. Академічна культура українського студентства: основні чинники формування та розвитку. Результати дослідження за проектом №49169.

8. Мельниченко А. Прояви академічної нечесності. Академічна чесність як основа сталого розвитку університету. Міжнарод. бла- год. фонд «Міжнарод. фонд дослідж. освіт. політики» ; за заг. ред.: Т. В. Фінікова, А. Є. Артюхова. Київ: Таксон, 2016. С. 107-120.

9. Закон України «Про освіту».

10. Романова І. В. Явище плагіату: історія та сьогодення // Зовнішня торгівля: право, економіка, фінанси. 2012. № 3. С. 267-272.

Размещено на Allbest.ru