Електронні петиції як форма реалізації права громадян на звернення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Електронні петиції як форма реалізації права громадян на звернення: функціонування в Україні та міжнародний досвід

Пономаренко Світлана Олегівна, студентка 5 курсу

Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Анотація

Стаття присвячена аналізу законодавчого закріплення інституту електронних петицій як реалізації права громадян на звернення, аналізу недоліків, які наявні у функціонуванні даного інституту. У роботі проаналізовано міжнародний досвід у сфері механізму реалізації права на звернення через електронні петиції та зроблені пропозиції його запозичення.

Ключові слова: електронні петиції, право громадян на звернення, офіційні веб-сайти органів публічної влади, ідентифікація особи, міжнародний досвід.

Статья посвящена анализу законодательного закрепления института электронных петиций как реализации права граждан на обращение, анализу недостатков, имеющихся в данном институте. Также был проанализирован международный опыт в сфере механизма функционирования электронных петиций и сделаны предложения его заимствования.

Ключевые слова: электронные петиции, право граждан на обращение, официальные веб-сайты органов государственной власти, идентификация личности, международный опыт.

S.O. Ponomarenko

Electronic Petitions as a Form of Exercise of Citizens' Right to Appeal: Functioning in Ukraine and International Experience.

This article is devoted to the analysis of the legislative consolidation of the institute of electronic petitions as the realization of the right of citizens to appeal in Ukraine and the analysis of shortcomings in the process of submitting and considering electronic petitions as the realization of the right of citizens to appeal to public authorities. The importance of electronic petitions in Ukraine was emphasized. This article also outlined the stages that an electronic petition goes through from the moment it is created to the moment it is decided. The article states that the consolidation of the right of citizens to appeal and the existence of a mechanism for its implementation is an important element for the recognition of the state as democratic. Recently, e-petitions have become a popular way for citizens and public authorities to interact in many countries. The article analyzes the shortcomings that exist in the current system of such interaction and suggests ways to eliminate them. The international experience of the United Kingdom, the United States, Latvia and Germany in the field of e-petitions mechanism was also analyzed and proposals were made to borrow some models of e-petition regulation. Based on these studies, it was proposed to borrow international experience. This article noted that serious problems that hinder the effective exercise of the right to appeal to public authorities include the lack of obligation on the part of public administration to resolve the problem contained in the petition. The article noted that among the serious problems that hinder the effective implementation of this right are the lack of obligation of public administration bodies to resolve the problem contained in the petition, and the lack of measures to prevent duplication of petitions. Another important shortcoming of the functioning of the institute of electronic petitions in Ukraine is the lack of obligation of public administration bodies to solve the problem contained in the petition. An analysis of international experience has shown that it would be appropriate to expand the range of entities entitled to apply and to develop a mechanism for identifying and protecting personal data from misuse.

Keywords: electronic petitions, citizens' right to appeal, official websites of public authorities, personal identification, international experience.

Постановка проблеми

Закріплення права громадян на звернення та наявність механізму його реалізації є важливим елементом для визнання держави демократичною. Останнім часом електронні петиції у багатьох державах стають популярним способом взаємодії громадян та органів публічної влади. Вивчення недоліків, які наявні у нинішній системі такої взаємодії та аналіз досвіду іноземних держав, є досить актуальним на сьогоднішній день для забезпечення ефективного функціонування даного інституту.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед науковців значний внесок у висвітлення питання інституту електронних петицій зробили В.В. Решота, В.В. Недбай, Я.М. Собків, В.Б. Пасічнюк, О.С. Гонтарук, І.О. Тищенкова, С.Г. Закірова, Д.А. Шимків та інші.

Невирішені раніше проблеми. Інститут функціонування електронних петицій в Україні перебуває на стадії становлення, а тому аналіз міжнародного досвіду функціонування даного інституту та пропозиції стосовно його запозичення та удосконалення законодавчої бази щодо функціонування електронних петицій в Україні є важливим та невирішеним питанням.

Мета. Метою даної статті є висвітлення законодавчого закріплення інституту електронних петицій в Україні, аналіз недоліків, які ставлять під загрозу ефективне функціонування електронних петицій, здійснення пропозицій що удосконалення даного інституту та висвітлення міжнародного досвіду існування електронних петицій та механізмів їх регулювання.

Виклад основного матеріалу

Стаття 40 Конституції України проголошує, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк [1].

Для реалізації цього права громадянами України Верховна Рада прийняла Закон України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року [2]. Положення даного Закону у 2015 році були доповненні можливістю громадян України подавати електронні звернення та петиції. Відповідно до статті 5 ЗУ «Про звернення громадян» особливою формою колективного звернення громадян до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, органу місцевого самоврядування є електронна петиція, яка подається та розглядається в порядку, передбаченому статтею 23-1 цього Закону. У статті 23-1 ЗУ «Про звернення громадян» зазначено, що громадяни можуть звернутися до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, органу місцевого самоврядування з електронними петиціями через офіційний веб-сайт органу, якому вона адресована, або веб-сайт громадського об'єднання, яке здійснює збір підписів на підтримку електронної петиції.

При аналізі Закону України «Про звернення громадян», ученими умовно було виділено стадії подання та розгляду петицій. Першою є стадія -ініціювання петиції, під час якої на офіційному веб-сайті відповідного органу влади чи веб-сайті громадського об'єднання, що збирає підписи, із використанням спеціальної форми, яку заповнює автор (ініціатор), формується петиція. Далі електрона петиція перевіряється на предмет відповідності вимогам закону та оприлюднюється на офіційному веб-сайті адресата. Після цієї стадії починається збір підписів на підтримку петиції. Електронна петиція, яка в установлений строк не набрала необхідної кількості голосів на її підтримку, після завершення строку збирання підписів розглядається як звернення громадян і надсилається адресату. Якщо відповідна петиція набрала необхідну кількість підписів, то не пізніше наступного дня після завершення строку збирання підписів, вона має бути надіслана громадським об'єднанням на офіційний веб-сайт органу влади, якому адресована. Наступною стадією є розгляд електронної петиції та публікація результатів розгляду петиції[3].

Введення інституту електронних петиції в Україні має багато переваг, серед яких дослідники виділяють зручність, в першу чергу, для громадян, які бажають підтримати ту чи іншу ініціативу, мінімізація маніпулювань з кількістю підписантів, адже для підтримки петиції необхідно буде пройти механізм верифікації особи. ЗУ «Про звернення громадян» встановлює вимоги до цього механізму: безоплатність, необхідність електронної реєстрації громадян для підписання петиції, недопущення автоматичного введення інформації. Також суттєвою перевагою є надання цьому виду звернення особливого статусу: на нього відповідає найвищий рівень суб'єкта, відповідь повинна бути оперативною і публічною [4].

Важливим недоліком функціонування інституту електронних петиції в Україні є відсутність обов'язку органів публічної адміністрації вирішити проблему, яка міститься в петиції. В.В. Решота звертає увагу на те, що закріплення права громадян на подання петицій є недостатнім, адже необхідний і відповідний механізм реалізації цього права [5]. С.Г Закірова вважає, що в електронних петиціях може бути підняте питання щодо оподаткування чи зменшення пенсійного віку, що, в свою чергу, дискредитує даний інструмент безпосередньої демократії [6]. Прикладом цього може бути історія першої петиції в Україні у 2015 році, яка набрала необхідну кількість голосів. Це була петиція від Української асоціації власників зброї, в якій вимагалося законодавчо затвердити право громадян України на захист. Але, як зазначили спеціалісти, під час обробки інформації про підписи було виявлено «ботів», які намагалися «накручувати» кількість підписів, а також тих осіб, чиї підписи було просто куплені. Однак петиція все ж таки набрала необхідну кількість голосів, а саме більш ніж 25 000, а Адміністрація Президента України не змогла в зазначений у законі термін відповісти на петицію громадян про вільне володіння зброєю [7].

Досить суттєвим недоліком функціонування інституту електронних петицій в Україні та причиною не набрання петицією достатньої кількості підписів, та, як наслідок, відмова у її розгляді, є відсутність заходів, які попереджують дублювання петицій. Тобто, часто бувають випадки наявності двох або більше петицій, які ставлять на голосування одні і ті ж питання. Адже під час реєстрації на сайті петицій повідомлення про аналогічну оприлюднену петицію відсутнє, що є суттєвим недоліком у процесі функціонування електронних петицій.

Інститут петиції, як одна з форм реалізації права громадян на звернення, функціонує у багатьох державах. Найперше збирання підписів під петицією відбулося у Великобританії в 1838 р., коли Лондонська спілка робітників організувала збір підписів під текстом «Народної Хартії» [8, С.26]. Надалі Великобританія першою запровадила і електронні петиції. У 1999 р. парламент Шотландії запустив проект «E-petitioner» [9] , на якому можна було надіслати через електронну форму свою пропозицію членам парламенту. На сьогоднішній день у Великобританії діє правило, відповідно до якого якщо електронна петиція після ії оприлюднення отримає підтримку більше ніж 100 тис осіб, то вона має бути винесена на слухання Парламенту, де вона або обов'язково буде втілена в певні законодавчі кроки, або ж буде відхилена [10]. електронна петиція громадянин звернення

На даний момент більш ніж у 70-ти державах громадяни мають можливість подати електронну петицію до органів влади. Інститут електронної петиції в Україні є запозиченням міжнародного досвіду деяких інших держав. Відповідно до даних Національної ради реформ Україна використовувала у даній сфері досвід США та Латвії.

У США система петицій має назву «We are the People» («Ми - народ»). Вона почала функціонувати на сайті Президента США з 22 вересня 2011 року. З 2013 року для отримання відповіді від Президента США необхідно зібрати мінімум 100 тисяч підписів за два місяці. Проте для того, щоб її можна було знайти на сайті Президента, необхідно протягом 30 днів набрати хоча б 150 голосів [11]. Тобто, це показує досить обережний підхід до самого права ініціювати петицію, зобов'язавши автора набрати перших 150 підписів самотужки через розповсюдження посилання. Цікавою особливістю функціонування інституту електронної петиції в США є те також те, що право для створення петиції мають всі і не обов'язково мати громадянство США. Також в даній країні функціонує єдиний сайт з електронними петиціями, що унеможливлює помилкове розміщення петиції не на тому сайті, на відміну від України, де з електронними петиціями можна звертатися до Президента України, Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України.

Стосовно регулювання питання електронних петицій в Латвії, то право на звернення декларується як право людини в Конституції Латвійської Республіки. Відповідно до статті 104 Конституції республіки кожен має право звертатися до державних установ чи установ самоврядування із заявами (submissions) та отримати відповідь по суті та латвійською мовою [12]. Цікавою особливістю є те, що відповідно до законодавчого акту Латвійської Республіки «Про звернення» у Латвії не конкретизується, що звернення можуть подаватися лише громадянами цієї країни. Також завдяки латвійському порталу електронних петицій, на який громадяни можуть подавати свої електронні петиції, особу кожного користувача, який проголосував на ньому, засвідчують зареєстровані в Латвійській Республіці Інтернет-банки. Ініціативу може внести та підписати будь-який громадянин Латвії, що досяг 16-річного віку. Про безпеку дбають банківські системи. Після успішної аутентифікації інтернет-банки надсилають ім'я, прізвище й персональний код особи на портал «Мій голос», де вони зберігаються в захищених базах даних. Особа може проголосувати один раз за кожну е-ініціативу. У публічний доступ потрапляє лише ім'я та прізвище. На вимогу Сейму база даних підписантів під електронними ініціативами порівнюється з реєстром громадян, який зможе з допомогою своєї бази даних осіб перевірити автентичність усіх підписантів [13].

На відміну від Латвії, в Законі України «Про звернення громадян» [2] зазначається, що особа при поданні петиції має вказати своє прізвище, ім'я, по батькові, адресу електронної пошти. Жодних інших відомостей, які можуть бути віднесені до персональних даних, не вимагається так само, як і електронного цифрового підпису. І через це досить часто можуть виникати ситуації, за яких особа не від свого імені подає петиції або їх підтримує.

Цікавим є досвід Німеччини у сфері електронних петицій. Можливість розміщення онлайн-петицій в даній країні була створена на сайті Бундестагу у 2011 році. Право подання петиції до Бундестагу закріплено в Основному Законі ФРН (офіційна назва), де проголошено, що кожний може подати в письмовій формі особисту чи колективну скаргу у відповідні державні органи та представникам волевиявлення народу [14]. Процес подання електронної петиції виглядає так: спеціальна петиційна комісія при Бундестазі аналізує петицію за формальними ознаками та вирішує, чи слід ї опублікувати на сайті Бундестагу. Якщо після публікації під петицією підпишуться більше 50 тис. осіб, то вона бути розглянута на відкритому засіданні петиційної комісії Бундестагу у присутності її ініціаторів [15]. Проте, рішення комісія не приймає, а лише може перенаправити пропозиції, що містяться в петиції, на розгляд Бундестагу разом зі своїми коментарями та рекомендаціями.

Висновки

Отже, проаналізувавши все вищезазначене, можна зробити висновок, що інститут електронних петицій є важливим механізмом у забезпеченні права громадян на звернення. Серед серйозних проблем, які перешкоджають ефективній реалізації цього права, є відсутність обов'язку органів публічної адміністрації вирішити проблему, яка міститься в петиції, та відсутність заходів, які попереджують дублювання петицій. Аналіз міжнародного досвіду дав змогу зрозуміти, що доцільним буде розширення кола суб'єктів, які мають право на звернення, та розробка механізму, відповідно до якого буде відбуватися ідентифікація особи та захист її персональних даних.

Список використаних джерел

1. Конституція України від 28 червня 1996 року. Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради. 1996. №30. Ст. 141.

2. Про звернення громадян: Закон України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96- %D0%B2%D1%80#Text (дата звернення: 05.12.2021).

3. Афанасьєва В. Електронна демократія в дії: як працюватиме е-петиція? URL: https://www.pravda.com.ua/columns/2015/08/4/7076514/ (дата звернення: 05.12.2021).

4. Малишев Б. Електронні петиції: небезпеки впровадження. URL: https://www.epravda.com.Ua/columns/2015/08/7/553801/. (дата звернення: 05.12.2021).

5. Решота В.В. Електронна петиція як новий інструмент звернення громадян до органів публічної адміністрації. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія «Юриспруденція». 2015. Вип. 15 (1). С. 91-94.

6. Закірова С.Г. Електронні петиції в Україні: становлення системи та механізм дії. URL: http://nbuviap.gov.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1576:elektronni-petitsiji-v-ukrajini- stanovlennya-sistemi-ta-mekhanizm-diji&catid=8&Itemid=350 (дата звернення: 05.12.2021).

7. Шимків Д.А. Виявлені маніпуляції з підписами не зашкодять розгляду Президентом петиції про право на зброю. 8 вересня 2015 р. URL: https://www.5.ua/suspilstvo/shymkiv-vyiavleni- manipuliatsii-z-pidpysamy-ne-zashkodiat-rozghliadu-prezydentom-petytsii-pro-pravo-na-zbroiu-92582.html (дата звернення: 05.12.2021).

8. Недбай В.В. Народні петиції в політико-правовій системі: зарубіжний досвід. Юридичний науковий електронний журнал. 2014. №6. С.25-28.

9. The Scottish Parliament: Petitions. URL: https://archive2021.parliament.scot/gettinginvolved/petitions/index.aspx(дата звернення: 05.12.2021).

10. HMGovermment. URL:https://www.gov.uk/ (дата звернення: 05.12.2021).

11. Garber M. The White House Petition Site Is a Joke. URL: https://www.theatlantic.com/technology/archive/2013/01/the-white-house-petition-site-is-a-joke-and-also-the- future-of-democracy/267238/(дата звернення: 05.12.2021).

12. The Constitution of the Republic of Latvia. URL: https://m.likumi.lv/doc.php?id=164501 (дата звернення: 05.12.2021).

13. Нестерович В. Інституційне утвердження електронних петицій в Україні в контексті зарубіжного досвіду. Журнал «Віче». листопад 2015. №22.

14. Deutscher Bundestag: Petitionen. URL: https://epetitionen.bundestag.de/ (дата звернення: 05.12.2021).

15. Насколько эффективны онлайн-петиции в Германии. Марк фон Люпке, Ольга Капустина. DeutscheWelle. 29.01.2013. URL: https://www.dw.com/ru. (дата звернення: 05.12.2021).

References

1. Konstytutsiia Ukrainy vid 28 chervnia 1996 roku. Verkhovna Rada Ukrainy. Vidomosti Verkhovnoi Rady. 1996. №30. St. 141.

2. Pro zvernennia hromadian: Zakon Ukrainy. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96- %D0%B2%D1%80#Text (data zvernennia: 05.12.2021).

3. Afanasieva V. Elektronna demokratiia v dii: yak pratsiuvatyme e-petytsiia? URL: https://www.pravda.com.ua/columns/2015/08/4/7076514/ (data zvernennia: 05.12.2021).

4. Malyshev B. Elektronni petytsii: nebezpeky vprovadzhennia. URL: https://www.epravda.com.ua/columns/2015/08/7/553801/. (data zvernennia: 05.12.2021).

5. Reshota V.V. Elektronna petytsiia yak novyi instrument zvernennia hromadian do orhaniv publichnoi administratsii. Naukovyi visnyk Mizhnarodnoho humanitarnoho universytetu. Seriia “Iurysprudentsiia”. 2015. Vyp. 15 (1). S. 91-94.

6. Zakirova S.H. Elektronni petytsii v Ukraini: stanovlennia systemy ta mekhanizm dii. URL: http://nbuviap.gov.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1576:elektronni-petitsiji-v-ukrajini- stanovlennya-sistemi-ta-mekhanizm-diji&catid=8&Itemid=350 (data zvernennia: 05.12.2021).

7. Shymkiv D.A. Vyiavleni manipuliatsii z pidpysamy ne zashkodiat rozghliadu Prezydentom petytsii pro pravo na zbroiu. 8 veresnia 2015 r. URL: https://www.5.ua/suspilstvo/shymkiv-vyiavleni- manipuliatsii-z-pidpysamy-ne-zashkodiat-rozghliadu-prezydentom-petytsii-pro-pravo-na-zbroiu-92582.html (data zvernennia: 05.12.2021).

8. Nedbai V.V. Narodni petytsii v polityko - pravovii systemi: zarubizhnyi dosvid. Yurydychnyi naukovyi elektronnyi zhurnal. 2014. №6. S.25-28.

9. The Scottish Parliament: Petitions. URL: https://archive2021.parliament.scot/gettinginvolved/petitions/index.aspx(data zvernennia: 05.12.2021).

10. HMGovermment. URL:https://www.gov.uk/ (data zvernennia: 05.12.2021).

11. Garber M. The White House Petition Site Is a Joke. URL: https://www.theatlantic.com/technology/archive/2013/01/the-white-house-petition-site-is-a-joke-and-also-the- future-of-democracy/267238/(data zvernennia: 05.12.2021).

12. The Constitution of the Republic of Latvia. URL: https://m.likumi.lv/doc.php?id=164501 (data zvernennia: 05.12.2021).

13. Nesterovych V. Instytutsiine utverdzhennia elektronnykh petytsii v Ukraini v konteksti zarubizhnoho dosvidu. Zhurnal “Viche”. lystopad 2015. №22.

14. Deutscher Bundestag: Petitionen. URL: https://epetitionen.bundestag.de/ (data zvernennia: 05.12.2021).

15. Naskolko эffektyvny onlain - petytsyy v Hermanyy. Mark fon Liupke, Olha Kapustyna. Deutsche Welle. 29.01.2013. URL: https://www.dw.com/ru. (data zvernennia: 05.12.2021).

Размещено на Allbest.ru