Методологія дослідження адміністративно-правового механізму запобігання булінгу

4) спеціально-юридичні методи, які розроблені та використовуються тільки в юридичній науці (наприклад, формально-юридичний (догматичний), порівняльно-правовий, юридично-герменевтичний методи та метод теоретико-правового прогнозування).

Вважаємо за необхідне розглянути кожен із методів у вищенаведеній системі юридичної методології.

У процесі здійснення наукового пізнання різних явищ важливого значення набуває діалектичний метод. Варто зазначити, що діалектика - це філософське вчення про всезагальний зв'язок і розвиток світу, про найбільш загальні закони розвитку природи, суспільства і мислення [2, с. 218]. Досліджуючи адміністративно-правовий механізм запобігання булінгу, за допомогою методу діалектики можна сформувати загальні уявлення про булінг у кореляції «часткове-загальне», а також, шляхом дослідження запобігання булінгу як загального процесу, можна сформувати уявлення про відповідний адміністративно-правовий механізм - «загальне-часткове». Діалектичний метод дає змогу всесторонньо вивчити процес або явище у всій його сутнісно-змістовній глибині, сформувати концептуальні основи взаємозв'язків між певними процесами, явищами та процедурами їхньої реалізації. запобігання булінг адміністративний правовий

Таким чином, діалектичний метод - це підґрунтя та основа будь-яких наукових досліджень. У своїй взаємодії із загальнонауковими методами (а саме - індукції та дедукції) принагідно займає основне місце серед визначальних методів у методології юридичного пізнання будь-якого правового явища або процесу, в даному контексті - адміністративно-правового механізму запобігання булінгу.

Загальнонаукові методи - це система принципів, прийомів, що мають загальний, універсальний характер, є абстрактними, суворо нерегламентованими, не піддаються формалізації та математизації; використовуються в усіх чи майже в усіх науках з урахуванням особливостей конкретних об'єктів дослідження [3, с. 37-38]. Означені методи не є безпосередньо правовими, однак без їх застосування неможливо здійснити комплексне дослідження адміністративно-правового механізму запобігання булінгу з урахуванням, окрім правових, загальносоціальних, педагогічних та психологічних аспектів явища булінгу.

Здійснюючи науково-юридичне дослідження категорії «булінг» та відповідних механізмів, спрямованих на його запобігання, визначальну роль відіграватимуть емпірично-теоретичні методи (аналіз, синтез, індукція, дедукція) та методи теоретичного дослідження (наприклад, системно-структурний, функціональний, аксіоматичний та історичний методи).

Методи аналізу та синтезу доцільно розглядати у єдності, адже вони є діалектично пов'язаними та певною мірою неподільними. Сутність методу аналізу (від грец. - «розкладання») зводиться до поділу цілого на окремі частини, що дає змогу більш деталізовано вивчити та дослідити явище (тобто частина цілого досліджується окремо). З метою комплексного дослідження адміністративно-правового механізму запобігання булінгу метод аналізу дає змогу виокремити структурні елементи даного механізму та їхнє подальше конкретизоване вивчення. Окрім того, булінг як цілісну та інтеграційну категорію завдяки методу аналізу можна розглядати як соціальну, як правову, як психологічну або педагогічну проблему. Незалежно від сфери дослідження цієї категорії окремі частини загального цілого не будуть принципово відрізнятись. Перш за все це обумовлено сутністю та змістом категорії. Водночас завдяки методу синтезу (від грец. - «з'єднання») можливо на основі окремих частин, що були розділені під час аналізу, сформувати загальне ціле шляхом фактичного встановлення взаємозв'язків між цими частинами й встановити загальні уявлення про означений цілий об'єкт (мається на увазі правове явище, діяльність, процес тощо).

Наступними загальнонауковими методами, які застосовуються у процесі дослідження запобігання булінгу як об'єкта адміністративно-правового регулювання, є методи індукції та дедукції, які є протилежними методами пізнання (в тому числі й юридичного).

Досліджуючи розробки з методології наукових досліджень, можна стверджувати, що індукція - це метод дослідження, який передбачає перехід суджень від часткового до загального (від певних фактів до формування гіпотетичних висновків). Фактично метод індукції передбачає умовивід, що випливає із реальних фактів та зводиться до формування певної гіпотези (тобто загального твердження про певний процес, явище або діяльність). Як приклад, дослідження діяльності окремих органів публічної адміністрації щодо запобігання булінгу дає змогу шляхом використання методу індукції сформувати загальне бачення про адміністративно-правовий механізм запобігання булінгу.

Дедукція - метод дослідження, який дає можливість за допомогою аналізу загальних положень і фактів перейти до часткових і поодиноких висновків [4, с. 84]. Тобто основою методу дедукції є логічний підхід до дослідження певного явища, процесу, діяльності тощо.

Системно-структурний метод (або метод системного аналізу, системний метод) полягає у вивченні об'єкта як цілісної множини елементів у сукупності відношень і зв'язків між ними [5, с. 8]. Тобто об'єкт як система - це ціле, яке складається з окремих складових, що утворюють відповідну систему.

Завдяки системно-структурному методу, окрім утворення складного об'єкта з окремих складових, можливо також розкласти складний об'єкт-систему на складові, виокремити структурні елементи та здійснити їх відокремлене дослідження. За таких обставин можна вести мову про те, що цей метод є біполярним, на відміну від вищерозглянутих загальнонаукових методів. Дійсно, якщо методи синтезу, аналізу, індукції та дедукції розглядали об'єкт дослідження в одному векторі (зокрема, із загального часткове або із часткового загальне), то системний метод досліджує об'єкт відразу в двох напрямах, що забезпечує можливість формування складних та простих наукових питань, постановки чітких завдань та подальший пошук шляхів їх вирішення.

Функціональний метод традиційно вважається одним із основних методів у методології юридичного пізнання. Його сутність відображається у виокремленні форм взаємодій різноманітних суб'єктів або елементів і визначенні їхнього місця та значення (функції) [6, с. 33-34]. За своїм змістом функціональний метод є науковим дослідженням функцій державно-правових феноменів або через функції правових явищ, тобто права загалом, та його окремих інститутів з метою з'ясування ролі, значення, статусу тощо. За своєю формою цей метод є певним видом досліджень, аналізу [7, с. 30].

Аксіоматичний метод - це способи й шляхи здійснення наукових досліджень (у томі числі юридичних), за основу яких взято певні вихідні положення - аксіоми (постулати). Так, аксіома (постулат) - це положення, яке береться за вихідне для певної теорії і з якого формують усі наступні пропозиції й висновки теорії за попередньо фіксованими правилами [8, с. 36]. Тобто аксіома - це та вихідна складова, яка не потребує доведення, а усі наступні твердження мають логічно випливати з неї та, відповідно, бути належним чином доведеними. У рамках цього дослідження аксіоматичний метод може бути застосований для визначення конкретних заходів щодо запобігання булінгу.

Історичний метод. Застосування історичного методу під час дослідження адміністративно-правового механізму запобігання булінгу дає змогу визначити генезу булінгу як явища, процесу та діяльності, передумови його виникнення, причини розвитку та поширення не лише на території України, а й у світі загалом. Завдяки цьому методу можливо простежити тенденції становлення та формування означеного соціально-негативного явища, що має стати фундаментом для формування подальшої розробки стратегії щодо ефективного запобігання йому.

Наступною групою методів є спеціально-наукові методи, а саме: статистичний, психологічний, конкретно-соціологічний методи.

Статистичний метод є комплексним за своїм змістом та в наукових колах визначається як статистичний підхід, який має власну (статистичну) методологію. За допомогою використання статистичного методу в юридичному пізнанні вивчаються різні правові явища у їхньому кількісно-показниковому вигляді. Отримані дані дають змогу визначити причинно-наслідкові зв'язки та динаміку розвитку й поширення тих або інших явищ або процесів.

Статистичні дані є невід'ємним елементом будь-якого дослідження, адже вони безпосередньо показують актуальність такого дослідження та необхідність його проведення загалом. Так, у процесі формування відповідного адміністративно-правового механізму варто виходити із статистичних даних, які показують кількість осіб, які стали жертвою булінгу, кількість свідків тощо. Статистика також дає змогу простежити причинно-наслідкові зв'язки між діянням булінгу в шкільному віці та його наслідками у дорослому житті.

Психологічний метод є особливим методом, який переважно притаманний для соціальних та психологічний наук. Проте означений метод може бути використаний під час безпосереднього збору статистичної інформації. За таких обставин об'єктом дослідження у процесі використання цього методу слугуватимуть відповідні психологічні особливості учасників освітнього процесу, які фактично є учасниками булінгу (булер, жертва, спостерігачі).

Конкретно-соціологічний - це метод дослідження певних соціальних явищ (у т. ч. правових) шляхом здійснення спостереження, анкетування, інтерв'ювання, експерименту та інших заходів, які дають можливість встановити ступінь ефективності функціонування кого-, чого-небудь (наприклад, гілок державної влади, правового регулювання, стану законності і правопорядку тощо) [9, с. 7]. У рамках цього дослідження вказаний метод стане у нагоді у процесі визначення ефективності здійснення суб'єктами публічної адміністрації заходів щодо запобігання булінгу.

Останньою, однак не менш важливою групою методів, є спеціально-юридичні методи, які характерні лише для методології власне юридичного пізнання. До вказаних методів належать формально-юридичний (догматичний), порівняльно-правовий, юридично-герменевтичний методи та метод теоретико-правового прогнозування.

Формально-юридичний метод (догматичний) традиційно вважається власним методом правової науки. Завдяки цьому методу відбувається дослідження правових явищ, інститутів, юридичних фактів; визначення взаємозв'язків між їхньою внутрішньою складовою (змістом) та зовнішньою (формою).

За допомогою застосування формально-юридичного методу науковець формує правові категорії та поняття, визначає їх5і класифікації, структуризацію та тлумачення. Беручи до уваги сферу запобігання булінгу, означений метод дає змогу: по-перше, сформувати низку правових категорій, наприклад булінг, запобігання булінгу, адміністративно-правовий механізм, механізм адміністративно-правового регулювання; по-друге, здійснити класифікації правових явищ за різними критеріями; по-третє, структурувати адміністративно-правовий механізм. Тобто без означеного спеціально-юридичного методу не можна вести мову про юридичне наукове дослідження загалом. Цей метод є фундаментом власне юридичного пізнання та формує концептуальні уявлення про правові явища.