Колективні форми навчання як спосіб підвищення якості викладання галузевих юридичних дисциплін

Размещено на http://www.allbest.ru/

КОЛЕКТИВНІ ФОРМИ НАВЧАННЯ ЯК СПОСІБ ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ВИКЛАДАННЯ ГАЛУЗЕВИХ ЮРИДИЧНИХ ДИСЦИПЛІН

Костюченко О.Є.

доктор юридичних наук, професор, провідний науковий співробітник відділу забезпечення інтеграції академічної та університетської правової науки та розвитку юридичної освіти Київського регіонального центру

Національної академії правових наук України м. Київ, Україна

Підготовка студентів-юристів загалом вимагає від них постійного удосконалення своїх знань, умінь та навиків. Під час навчання у закладі вищої освіти студенти-юристи повинні не лише отримати знання доктрини права, законодавства та практики його застосування, а й опанувати вміння та навики самостійно вчитися, визначати обставини справи за наявними доказами й контролювати свої результати. Допомогти у цьому майбутнім юристам мають науково-педагогічні працівники, зокрема шляхом перегляду, удосконалення й оновлення своїх методичних підходів до викладення навчальних курсів та організації самостійної роботи студентів.

Беззаперечним є той факт, що в основі будь -якої юридичної діяльності лежить принцип верховенства права. Водночас, під час вирішення спорів у судовому порядку застосовується принцип змагальності сторін. Як зазначає Ян Берназюк, «загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі. Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості» [1]. Із цього випливає, що під час підготовки студентів-юристів програмні результати навчання мають забезпечувати не лише знання норм права, а й володіння навиками обґрунтування і доведення своєї правової позиції. У судовому порядку криється певна специфіка розв'язання юридичних спорів та конфліктів. Ця специфіка полягає в тому, що кожна сторона спору повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Отже, навчальні завдання студентів-юристів, зокрема при колективних формах роботи, можуть передбачати їх виконання з розподілом ролей, наприклад: позивач, відповідач, суддя. Такі ролі ставлять перед студентами однакові по суті, але різні за змістом цілі. Одна група студентів має довести свої позивні вимоги. Інша група повинна заперечити позивні вимоги. Третя група студентів повинна оцінити докази у справі та винести рішення. Колективні ігрові форми виконання навчальних завдань з рольовим розподілом дають можливість моделювати практичні ситуації з варіативністю поведінки рольових груп та професійних навиків.

Цивільне судочинство також має свою специфіку. Зокрема, у ст. 13 «Диспозитивність цивільного судочинства» Цивільного процесуального кодексу України зазначається, що: «1. Суд роз - глядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. 2. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. 3. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності» [2].

Визначаючи мету та стратегію виконання навчального завдання в царині приватного права, є доцільним передбачити, що в процесі підготовки студенти-юристи повинні опанувати конкретні специфічні навики й розвинути певні властивості, зокрема стресостійкість. Наприклад, коли студенти, які виконують роль представників позивача чи відповідача, зазнають у спорі поразки, і їхня позиція виявляється програшною, вони все 25 одно повинні виконати всі покладені на них обов'язки за розігруваною роллю. Такі колективні ігрові форми навчання студентів-юристів сприяють формуванню у них стресостійкості. Юридична практика прямо пов'язана з вирішенням конфліктів, які, за твердженням О. Ф. Скакун та І. М. Овчаренко, є зіткненням протилежно спрямованих, несумісних один з одним цілей, інтересів і способів їх досягнення, що перешкоджає їх практичному здійсненню і пов'язане з негативними емоційними переживаннями [с. 73]. Отже, колективні форми виконання навчальних завдань з поляризацією рольової мети студентів є ефективними для формування специфічних навиків майбутніх юристів під час роботи в конфліктних ситуаціях.

При застосуванні колективних ігрових форм навчання на кшталт судового розгляду справи, на наше переконання, студентам необхідно надавати комплект документів для аналізу, а не фабулу справи. Це дещо подовжує час виконання навчального завдання, але сприяє формуванню навичок самостійного аналізу обставин страви та вибору тих обставин, які є принциповими у справі. Також з комплекту документів студенти повинні обрати ті, які будуть доказами у справі, що також є важливим у формуванні професійних компетенцій юриста. Для вибору стратегій захисту обраної правової позиції під час вирішення навчального завдання з конкретними обставинами справи студенти повинні буди ознайомлені з конкретними способами, методами, алгоритмами роботи. Досягти такої мети можна, ознайомивши студентів з такими моделями, способами, методами, алгоритмами у процесі вирішення ситуаційних завдань під час практичних занять. На наше переконання, необхідно починати ознайомлення студентів з такими моделями у ситуаційних завданнях, в яких чітко визначено обставини справи і вже після цього переходити до колективних ігрових форм навчання на кшталт судового розгляду справи.

Колективні форми роботи в процесі навчання студентів - юристів мають займати ключове місце, тому що саме вони забезпечують початкове формування професійних компетенцій та розвивають комунікативні навички.

юрист студент суддя позивач

Література

1. Берназюк Я. Міжнародні стандарти дотримання принципу змагальності в судовому процесі. Судебно-юридическая газета. 11 вер. 2019 р. (дата звернення: 01.07.2021).

2. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 № 1618-IV. Офіційний вісник України. 2004. № 16. Ст. 1088.

3. Скакун О. Ф., Овчаренко Н. И. Юридическая деонтология учебник / под ред. проф. Скакун О. Ф. Х. : Основа, 1999. 304 с.

Размещено на Allbest.ru