Речове право: чим замінити право господарського відання та оперативного управління?
Обмеження використання правової конструкції юридичних осіб публічного права безпосередньо у цивільному законодавстві. Набір правових інструментів для забезпечення державою збереження та ефективного використання майна вказаних суб’єктів публічного права.
Рубрика | Государство и право |
Вид | статья |
Язык | украинский |
Дата добавления | 10.07.2022 |
Размер файла | 14,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
РЕЧОВЕ ПРАВО: ЧИМ ЗАМІНИТИ ПРАВО ГОСПОДАРСЬКОГО ВІДАННЯ ТА ОПЕРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ?
Зубар В.М., к.ю.н., доцент,
доцент кафедри цивільного права Національного університету «Одеська юридична академія» м. Одеса, Україна
Проблема речових прав державних юридичних осіб на майно завжди привертала увагу цивілістів. Драматичні дискусії 20-30-х років минулого століття породили велику кількість теорій і поглядів щодо цієї теми. В силу перш за все політичних та ідеологічних причин майже всі вони були в подальшому відкинуті і вже в 40-50-ті роки сформувалася нова концепція про те, що єдиним носієм права державної власності є держава, а майнові правоможності державних органів були названі новою юридичною категорією - поняттям права оперативного управління майном. Автором зазначеної концепції був А.В. Венедиктов і її основні положення були втілені у цивільне законодавство тодішнього Радянського Союзу та республік. Слід визнати, що до кодифікації запропонована конструкція оперативного управління піддавалася серйозній критиці з боку науковців. Наприкінці 80-х років у зв'язку з впровадженням госпрозрахункових відносин і розробкою законодавства про оренду державного майна для державних підприємств була запропонована конструкція «права повного господарського відання». Фактично на той час ці два титули були найпоширенішим правовими титулами щодо майна юридичних осіб. При цьому був відсутній детальний обсяг повноважень та обмежень прав юридичних осіб на майно за цими титулами. Більш того виникали вони на підставі адміністративного акту.
З переходом до ринкових відносин і формування нового цивільного законодавства України у 90-х роках минулого століття відпала низка чинників, які були необхідними умовами наявності квазіречових прав на державне майно. Це відмова від планового підходу, адміністративних методів управління, обмеження відповідальності державних юридичних осіб (за певних виключень), тощо. Основною проблемою стало питання про цивільно-правовий статус держави та інших публічно-правових утворень (1) та правовий режим публічної власності (2). На мій погляд, перше питання є відправним пунктом для аналізу усього кола відносин, щодо державної та комунальної власності. Пережитком радянської правої системи залишилася конструкції державних (комунальних) юридичних осіб-невласників майна, яка перейшла в Господарський кодекс України.
Розробники діючого Цивільного кодексу України запропонували відому у багатьох країнах світу конструкцію юридичної особи публічного права. Фактично через зазначені юридичні особи держава (територіальні громади) має можливість приймати участь у цивільному обігу. Слід визнати, що передбачена ЦК України категорія юридичної особи публічного права широко використовується у антикорупційному законодавстві, законодавстві про реєстрацію юридичних осіб, про органи держаної влади, податковому законодавстві тощо. Парадоксальним є те, що запропонована в ЦК України правова конструкція юридичних осіб публічного права безпосередньо у цивільному законодавстві використовується з певними обмеженнями або фактично ігнорується. Наприклад, не зважаючи на умови ст. 329 ЦК України, яка передбачає, що юридична особа публічного права набуває право власності на майно, фактично ця норма не працює. Поки що застосування положень ст. 329 ЦК України є обмеженим, оскільки нині ГК України, інші закони передбачають закріплення майна за державними та комунальними підприємствами на праві господарського відання та праві оперативного управління (зокрема, статті 73-76, 78 ГК).
На думку Р. А. Майданика взамін цих квазіречових прав відповідні відносини мають регулюватися схожими за функціональним призначенням, але загальновизнаними цивілізованими правопорядками речовими правами - правом узуфрукту, довгострокової оренди, управління, довірчої власності. При цьому сам Р.А. Майданик у своїх роботах схиляється до ідея фідуціарної (довірчо-правової) природи здійснення повноважень управління чужим майном у чужому інтересі. Отже, державні та комунальні унітарні підприємства можуть розглядатися як фідуціари (управителі) у правовідносинах з управління публічною власністю, в яких фідуціантом (довірителем) виступають держава, або територіальна громада. Звідси випливає, що зазначені фідуціарні правовідносини діють у приватно-правовій сфері, але в публічних інтересах довірителя.
Розробники законопроекту № 6013 «Про особливості регулювання підприємницької діяльності окремих видів юридичних осіб та їх об'єднань у перехідний період» у доповідній записці пропонують здійснити заміну квазіречових прав «право господарського відання» та «право оперативного управління» на зрозумілі та передбачувані приватноправові конструкції користування (оренди) та управління чужим майном. При цьому як компроміс пропонується зберегти на перехідний період існуючі квазіречові права. Розуміючи, що запропонований механізм є певним політичним компромісом, все ж таки хочеться висловити певне занепокоєння тією обставиною, що в наступні роки залишаться дві взаємовиключні моделі, більш того у цивільне законодавства буде імплементована (поновлена) стара радянська конструкція.
Усі запропоновані теорії («довірчої власності», «користування», «розділеної власності» тощо) виходять з протиставлення прав юридичної особи на майно правам держави (територіальної громади) на це саме майно, що фактично породжує проблему юридичних осіб-невласників майна. Слід зазначити, що в сучасній вітчизняній цивілістиці саме професор Р. А. Майданик запропонував найбільш обґрунтовану концепцію заміни квазіречових прав. Але все ж таки вважаю за доцільним зберегти та привести норми законодавства у відповідність до існуючого у ст. 329 ЦК України підходу щодо визнання права власності за юридичними особами публічного права. публічне право майно юридичний
Визнаючи юридичних осіб публічного права власниками майна, законодавець закріплює форму участі держави у цивільному обігу. При цьому існує великий набір правових інструментів, що дозволяє державі забезпечити збереження та ефективне використання цього майна. Це перш за все, всілякі обмеження, які можуть бути передбачені законодавством і статутом юридичної особи (значні правочини та правочини з заінтересованістю, створення наглядових рад як органів, що формують волю та волевиявлення юридичної особи, погодження певних правочинів з іншими державними органами (наприклад, Фондом державного майна), заборона приватизації та відчуження певного майна, виключення певного державного майна з цивільного обігу, застосування до таких юридичних осіб правил законодавства про публічні закупівлі тощо). Створюючи для управління своїм майном юридичні особи публічного права і визнаючи за ними право власності, держава не позбавляє себе права власності на це майно на користь іншого суб'єкта, вона лише створює особливо форму своєї участі цивільному обігу. Лише у цивільному обігу держава виступає у вигляді юридичної особи публічного права, що визнається власником цього майна.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Поняття і статус підприємства державної форми власності у контексті чинного законодавства України. Право господарського відання та оперативного управління як головні засоби здійснення права власності на сучасному етапі, їх законодавче підґрунтя.
курсовая работа [43,4 K], добавлен 16.04.2013Принцип диспозитивності цивільного судочинства у цивільному процесуальному законодавстві. Права та обов’язки позивача. Мета, підстави та форми участі у цивільному процесі. Класифікація суб’єктів в залежності від підстав участі у цивільному процесі.
реферат [24,6 K], добавлен 29.03.2011Загальні поняття "право" та "система права". "Матеріальні" та "формальні" концепції поділу права на приватне і публічне. Сутність та значення публічного та приватного права, особливості критеріїв поділу. Співвідношення публічного і приватного права.
курсовая работа [46,3 K], добавлен 22.02.2011Речове право, його місце в системі цивільного права, здійснення права приватної власності. Сервітути як специфічна форма прав на чужі речі з обмеженим змістом правомочностей. Правове регулювання речових титулів невласника – емфітевзису та суперфіцію.
курсовая работа [49,8 K], добавлен 14.03.2011Зміст права власності юридичних осіб в Україні. Особливості права власності різних суб’єктів юридичних осіб: акціонерних і господарських товариств, релігійних організацій, політичних партій і громадських об’єднань, інших непідприємницьких організацій.
курсовая работа [43,9 K], добавлен 05.04.2016Особливості правового регулювання майна, що використовується у господарській діяльності, джерела його формування. Загальні умови та порядок здійснення приватизації державних (комунальних) підприємств. Право оперативного управління в сучасній Україні.
реферат [12,2 K], добавлен 13.03.2012Поняття та основні принципи правоздатності юридичних осіб у цивільному праві зарубіжних країн. Характерні ознаки та зміст права власності в зарубіжних правових системах і тенденції його розвитку. Основні підстави і засоби набуття права власності.
реферат [26,2 K], добавлен 09.06.2010Земельне право як галузь права, що регулює та охороняє земельні відносини з метою забезпечення раціонального використання земель, створення умов для підвищення ефективності цього процесу. Виникнення, зміна і припинення земельно-правових відносин.
контрольная работа [19,6 K], добавлен 19.07.2011Висвітлення особливостей правової регламентації відносин, що виникають у процесі створення і використання об'єктів авторського права. Виключні права та межі здійснення авторських прав, строки чинності й способи їх захисту. Особисті немайнові права автора.
курсовая работа [91,6 K], добавлен 02.02.2015Вивчення поняття фінансового права – сукупності юридичних норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають в процесі планового залучення, розподілу і використання грошових фондів державою. Визначення місця фінансового права у системі права України.
реферат [18,1 K], добавлен 11.05.2010