Узгодження положень статті 625 Цивільного кодексу до норм про "законні проценти" в країнах Європейського Союзу

Размещено на http://www.allbest.ru/

УЗГОДЖЕННЯ ПОЛОЖЕНЬ СТАТТІ 625 ЦИВІЛЬНОГО КОДЕКСУ ДО НОРМ ПРО «ЗАКОННІ ПРОЦЕНТИ» В КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Голубєва Н.Ю.

д.ю.н., професор, завідувач кафедри цивільного процесу Національного університету «Одеська юридична академія», заслужений юрист України

м. Одеса, Україна

Питанню протидії простроченням платежів багато приділяється уваги в ЄС, адже це є дуже важливим не тільки для контрагентів, а й для економіки країни в цілому, а самі засоби протидії прострочці платежів мають бути справедливими, як до кредитора так і до боржника, ефективними та швидкими.

Для відновлення прав кредитора є декілька шляхів: 1) відшкодування збитків; 2) стягнення неустойки. Крім того, у ЦК міститься окрема норма про відповідальність за грошовими зобов'язаннями - ст. 625. Не дивлячись на те, що в проекті ЦК України у дужках ці проценти були названі як неустойка, однак судова практика пішла іншим шляхом та допускає їх одночасне нарахування із неустойкою та вважає окремим способом захисту.

Виникає несправедлива ситуація коли за одне й те ж порушення - прострочку оплати боргу - застосовується дві санкції. Особливо несправедливо таке положення виглядає у судових справах щодо порушення кредитних договорів, в яких, як правило, передбачені великі розміри неустойки.

Коли у 2003 році був прийнятий ЦК, нам здавалось очевидним, що ст. 625 ЦК має на увазі «законні проценти», що стягуються, якщо неустойка сторонами не передбачена. Такі проценти традиційно передбачені у законодавствах інших країн та останнім часом узгоджені із Директивою 2000/35/ЄС, в якій передбачалось, що рівень відсоткової ставки за прострочений платіж має бути сумою відсоткової ставки, що застосовується Центральним Європейським Банком (далі - ЄЦБ) та щонайменше 7%». При наявності вини боржника - можна стягнути додаткові збитки. Названу Директиву замінила Директива 2011/7/ЄС. В ній визначається передбачений законом відсоток за прострочення платежів, що дорівнює сумі ставки-орієнтиру та щонайменше 8 % [1].

Законодавства європейських країн про зобов'язання, як правило, передбачають встановленні «законні» проценти чи «проценти за замовчуванням»: 1) за користування коштами (що відповідають відсоткам передбаченим у ст. 536, 1048, 1057 ЦК); 2) за допущену прострочку виконання грошового зобов'язання (що мають ті ж функції як й відсотки передбачені у ст. 625, 549 ЦК). Такі висновки зроблені на основі аналізу цивільних норм Франції, Німеччини, Австрії, Румунії, Бельгії, Італії, Португалії, Польщі, Швеції, Фінляндії, Швейцарії, Нідерландів, Мальти, Принципів УНІДРУА, які ретельно були проаналізовані з досліджуваного питання [докладно див.: 2]. Всі ці нормативні акти схожі в одному: якщо є прострочка платежу, мають бути виплачені проценти, які передбачені договором (під назвою «відсотки з простроченої суми» чи проценти), якщо такі не зазначені - у розмірі встановленому в законі, якщо така норма є.

Як правило, в проаналізованих законодавствах проценти за прострочку є способом компенсації збитків з можливістю стягувати додаткові втрати, які не покриті процентами. Також ці законодавства не допускають одночасне застосування законної процентної ставки та неустойки.

Вважаємо абсолютно несправедливим нарахування поряд із неустойкою 3 % річних, оскільки і одне, і інше нараховується на прострочений борг. Тут маємо дві різні ситуації. По-перше, для кредитних договорів, чи інших в яких є умова про сплату неустойки, це перетворилось в ще один рядок нарахувань на борг (проценти за користування капіталом + неустойка + 3 %). По-друге, для договорів, в яких сторони не передбачили неустойку, ця норма не має взагалі ніякого стимулюючого ефекту, оскільки 3 % річних на прострочений борг мізерна сума, що ні яким чином не переконує боржника виконати зобов'язання. Це фактично безоплатне (з урахуванням рівня інфляції в Україні) користування чужими коштами.

В проаналізованих законодавствах інших країни ми бачимо економічно обґрунтовані розміри процентів за прострочення платежу, що більш менш відповідають тим процентам, які б виплатив божник, якщо б взяв кредит в банку для своєчасної сплати своєму контрагентові.

Пропозиції: «Стаття 625. Наслідки прострочення виконання грошової вимоги.

«1. Будь-яке прострочення платежу за зобов'язанням тягне нарахування процентів під час невиконання зобов'язань».

Пояснення. Концепцію «відповідальності» пропонується замінити та концепцію «нарахування процентів в незалежності від того, чи відповідає боржник за прострочення».

«2. Якщо допущено прострочення платежу, незалежно від того, чи відповідає боржник за невиконання зобов'язання, боржник на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення незалежно від того, чи відповідає боржник за невиконання зобов'язання».

Пояснення. Щодо інфляційних втрат запропоновано сприйняти концепцію окремого способу захисту, що неодноразово обґрунтовувалось в судовій практиці і є економічно обґрунтованим.

Пропонуємо відмовитись від терміну «грошове зобов'язання» (яке практично не зустрічається в інших країнах, а, як правило, йдеться про «грошову заборгованість, «грошову вимогу», «прострочку платежів»).

Також пропонується положення про проценти річних винести в окремий пункт.

«3. Якщо допущено прострочення платежу, незалежно від того, чи відповідає боржник за невиконання зобов'язання, боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та проценти річних від простроченої суми з моменту настання терміну платежу до моменту сплати. Розмір процентів визначається розміром облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачуються проценти, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір процентів, які передбачені договором, може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, але не менше ніж до суми, визначеної виходячи із ставки, зазначеної в абзаці першому цієї частини».

Пояснення. Користування чужими коштами внаслідок їхнього неповернення в певний термін, неправомірного утримання, безпідставного отримання або заощадження за рахунок іншої особи має тягти сплату процентів на суму цих коштів як за фактично наданий боржнику кредит у вигляді можливості користуватися несплаченими чи неповерненими коштами.

Ставка за банківськими вкладами чи за короткостроковим кредитуванням першокласних позичальників (за прикладом інших країни) не підходить для нас, оскільки ст. 625 передбачає можливість стягнення інфляційних збитків, а до банківських процентів як правило входять суми очікуваної інфляції. Більш прийнятним є підхід Директиви 2011/7/ЄС (базова ставка + певний процент).

Але ми не пропонуємо поки збільшувати розмір процентів за рахунок додавання до облікової ставки додаткових процентних пунктів як це передбачено Директивою 2011/7/ЄС. До цієї думки мають звикнути і громадськість і наукові кола.

Хоча справедливість такого збільшення очевидна - отримати кредит з процентною ставкою на рівні облікової ставки НБУ неможливо, а тому все рівно боржник «виграє» від того, що виплачує із запізненням грошові кошти, а не перекредитовується в іншого кредитора. Для порівняння станом на вересень 2021 року облікова ставка НБУ дорівнює 8,5 %, а отримати кредит у банку можна під 14-30%. Навіть вирахувавши інфляційні проценти ми отримаємо набагато вище процент ніж облікова ставка.

Тому цей пункт може мати більш справедливий та економічно обґрунтований зміст щодо розміру процентів щодо комерційних операцій та запропонований абз. 1 ч. 3 цієї статті може бути доповнений наступним реченням: «... Для оплатних зобов'язань між суб'єктами підприємницької діяльності та за участі державних органів влади розмір процентів визначається розміром облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачуються проценти, збільшеної на 4 процентних пунктів, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом ...».

Щодо процентної ставки для зобов'язань, які виражені в іноземній валюті, судова практика може скористатись підходом Директиви 2011/7/ЄС та тлумачити відповідні норми виходячи із ставки національного банку країни походження валюти. Чи можна чітко встановити відповідний розмір процентів як у румунському законодавстві. Розмір цієї ставки має бути економічно обґрунтований окремо, не в рамках цього дослідження.

«4. У разі, коли угодою сторін передбачена неустойка за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, передбачені частиною третьою цієї статті проценти не підлягають стягненню».

Пояснення. Цією нормою ми вирішуємо питання співвідношення процентів річних за ст. 625 та неустойкою, що не вирішено в ЦК та веде до надмірного тягаря на боржника, що покладається за однією і тією ж підставою (прострочення оплати грошового боргу) та економічно необґрунтовано.

«5. Кредитор також може стягнути збитки, що перевищують суму процентів, які нараховані за правилами цієї статті (включаючи інфляційні втрати)».

Пояснення. Цією нормою ми вирішуємо питання співвідношення процентів річних за ст. 625 та збитками, що не вирішено в ЦК (є тільки норми про співвідношення неустойки та збитків) за моделлю залікової неустойки. Ця модель є найбільш вживаною на міжнародному рівні. Проценти за ст. 625 ЦК - спосіб відшкодування збитків, тому мають враховуватися при вирішенні питання про стягнення збитків.

В наведених вище законодавствах інфляційні збитки не згадуються окремо, а є частиною збитків. Але оскільки можливість стягнути інфляційні збитки згадана у нас окремо, вважаємо за потрібне зменшити суму збитків на нараховані окремо інфляційні збитки.

Література:

2. Голубєва Н.Ю. Вдосконалення правового регулювання процентів річних за ст. 625 ЦК України // Рекодифікація цивільного законодавства України в умовах євроінтеграційних процесів : монографія / кол. авт.: Є. О. Харитонов, О. І. Харитонова, Н. Ю. Голубєва та ін. Київ : Норма права, 2020. С. 82-101.

Размещено на Allbest.ru