Правове виховання та правовий всеобуч: запити та потреби суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Відділ дослідження проблем взаємодії держави та громадянського суспільства

Київського регіонального центру

Національної академії правових наук України

Правове виховання та правовий всеобуч: запити та потреби суспільства

Оніщенко Н.М., доктор юридичних наук,

професор, заслужений юрист України

Проблеми правового виховання, правового всеобучу, а в умовах сьогодення - проблеми обізнаності в праві, набувають свого сучасного «звучання» та потребують відповідного окреслення та вивчення. Ці завдання належного освоєння правової реальності потребують відповідних змін у освітніх процесах, програмах, «тактиці» і «стратегії» виховання особистості. Нові виклики, «запропоновані» нам у зв'язку із пандемією «COVID-19» як проблемою планетарного масштабу, потребували певних дієвих форм реагування на ситуацію в цілому, у тому числі щодо навчальних процесів у закладах вищої освіти. Мова йде, зокрема, про відповідність та «легальність» онлайн лекцій, семінарів, захистів курсових та дипломних робіт.

Саме життя поставило виклики, на які необхідно було дати адекватні і своєчасні відповіді, що мали і мають двоєдине спрямування стосовно пересічної людини, а також майбутніх фахівців з юридичною освітою. У зв'язку із цим можемо зазначити: цінності правових знань для життєдіяльності особистості виступають необхідною умовою активності громадян у правовій сфері.

Як свідчать численні соціологічні виміри, рівень правової поінформованості громадян, представників владних структур, не відповідає потребам сучасного правового розвитку суспільства і не забезпечує високоефективного використання особистістю правових засобів для задоволення різноманітних приватних і публічних інтересів. Незнання власних прав, засобів і механізмів їх здійснення, способів захисту тощо, є причиною пошуку людиною неправових засобів реалізації своїх інтересів, що, як правило, суперечать закону. Звідси випливає завдання докорінного поліпшення роботи з підвищенням рівня та якості правової поінформованості особистості. Цим цілям відповідає налагоджена система правового виховання і правового всеобучу [1, с. 425].

З розвитком європейських інтеграційних процесів, їх поширенням на всі сфери суспільного життя, появою нових складніших інтеграційних систем, пов'язаних як із поглибленням інтеграції, так і з розширенням самого інтеграційного об'єднання, активізувалися спроби теоретичного і практичного пошуку нових освітніх програм. Зміни, що відбуваються в Україні, у світі, сучасна соціокультурна ситуація вимагає від суспільства певної мобільності й адекватної відповіді на сучасні вимоги до освіти.

Пріоритетними завданнями освіти має стати створення таких умов розвитку суспільства, які забезпечили б у майбутньому його готовність жити й успішно діяти у світі гуманістичних цінностей. У педагогічному аспекті це означає, що основним результатом освітнього процесу повинна стати не система знань, умінь і навичок сама по собі, а готовність до сучасних інтелектуальних, соціально-правових комунікативних, інформаційних практик.

У зазначеному контексті потрібно наголосити, що останнім часом ми не можемо поскаржитись на недостатню увагу як до здобувачів юридичної освіти, до самого освітнього процесу, так і до тих вимог, що зараз пред'являються буквально до «носіїв» юридичних знань, тобто до викладачів (професорсько - викладацького складу) закладів вищої освіти України. Дані вимоги, сучасні напрацювання в окресленій площині є, беззаперечно, дуже важливими, але часто торкаються суто технічних аспектів і відображають, скоріше, інструментальну складову запропонованих змін, ніж сутнісну. З огляду на зазначене великого, суто змістовного наповнення потребують правовиховні процеси здобувачів юридичної освіти.

Зрозуміло, що правове виховання має важливе громадянське значення. Втім, на сьогодні, щодо студентів-юристів та, мабуть, і не тільки, ця категорія, з огляду на високий динамізм суспільних відносин, втрачає своє первісне значення та потребує нових форм, способів та методів. Саме тому в сучасних реаліях основного значення набувають категорії «правова освіта» та «правовий всеобуч».

Як відомо, правова освіта являє собою процес засвоєння знань про основи держави і права, виховання у громадян поваги до закону, прав людини, небайдужого ставлення до порушень режиму законності та правопорядку в суспільстві. Правова освіта - необхідний елемент правової культури, умова правової вихованості особи. На всіх рівнях освіти здійснюється правове навчання. Структура освіти складається із дошкільної, загальної, середньої, позашкільної, професійно -технічної, вищої, післядипломної освіти, аспірантури, докторантури, самоосвіти.

Правовий всеобуч може розглядатися як система виховних і навчальних дій, спрямованих на створення умов для формування поваги до права; власних уявлень і настанов, заснованих на сучасних правових цінностях суспільства; концепції, достатніх для захисту прав, свобод і законних інтересів особи, а також правомірної реалізації її громадянської позиції.

Вказані загальні цілі правового навчання (всеобучу) конкретизуються і реалізуються засобами цілеспрямованого формування в освітньому процесі спроможності діяти у складних ситуаціях, здібностей до аналізу соціальних і правових норм в контексті визначених умов їх реалізації й аналізу власного місця і позицій щодо певної ситуації; комунікативних здібностей; системних знань у сфері права, що забезпечують актуалізацію зазначених здібностей, і таких, що складають основу соціальних навичок; конкретних умінь діяти у тій чи іншій соціальній сфері.

У такий спосіб правовий всеобуч слід розглядати як умову формування індивідуальних здібностей і навичок соціального функціонування. Це передбачає створення особливих навчальних курсів, побудованих у формі соціальної практики, що включають правові знання.

Правовий всеобуч, залежно від програми розвитку, профілю, певних можливостей освітнього закладу чи суб'єкта, який здійснює освітній процес, може будуватися в такий спосіб: систематичний курс; модульний курс разом з іншими соціогуманітарними курсами чи інтегрованим курсом; частина інтегрованого курсу. Найбільш ефективним можна вважати використання різних «форматів» побудови курсу на кожному етапі засвоєння правової дійсності. Якщо йдеться про так званий побутовий рівень правового навчання, що передбачає роботу з широким загалом, перевагу, на нашу думку, слід надавати діяльнісний формі. При цьому є припустимим звуження навчально-інформаційного блоку при збереженні правового практикуму, який забезпечить формування особистого відчуття до ситуацій правової сфери. Запропонована методика всеобучу надасть можливість:

1) набути базові навички, необхідні для того, щоб успішно діяти в реальних правовідносинах і ситуаціях;

2) одержати важливі правові знання, у тому числі про правову систему в Україні, а також про норми міжнародного права.

Отже, правоосвітня робота - це конкретні заходи, спрямовані на здійснення суб'єктом правового впливу певних дій, заснованих на розроблених програмах реалізації правового виховання в суспільстві, а правоосвітній процес, у свою чергу, являє собою сукупність заходів, що здійснюються з метою досягнення оптимально можливого результату відповідності виховного впливу суб'єкта правової освіти на суспільство, спрямованих на формування високого рівня правосвідомості та правової культури особи, поєднаних з використанням спеціальних правових засобів і правоосвітніх механізмів.

З огляду на вищенаведене зазначимо, що змістовно категорія «правове виховання» передбачає не лише засвоєння необхідних правових знань, але й сутнісне розуміння ролі та значення права в житті людини, громадянського суспільства і держави. На жаль, останнім часом представники різних верств українського суспільства дедалі частіше нарікають на відсутність зрушень на шляху подолання корупції, реформування ключових секторів розвитку держави, усунення порушень прав людини тощо. Втім, на нашу думку, основною рушійною силою процесу «викорінення» перерахованих негативних явищ мають стати не тільки економічні чи соціальні чинники, а й наявність чіткої громадянської позиції, яка повинна забезпечити спроможність кожної особи протистояти різноманітним турбулентним проявам сьогодення. Іншими словами, оновлення суспільства можливе не під час очікування змін на краще, а внаслідок особистих рішучих дій людини у всіх сферах життєдіяльності соціуму, які, у свою чергу, безпосередньо пов'язані з її громадянською вихованістю. Вочевидь йдеться про проблему формування особистості, яка здатна самостійно мислити, приймати рішення, відкрито висловлювати свою думку, усвідомлювати сутність своїх дій та брати на себе відповідальність за наслідки своєї публічної, зокрема, політичної діяльності. Тож розгляд питання щодо належної політико-правової активності особи в нинішніх реаліях слід починати з «першооснов» - правильного громадянського виховання (як процесу) та відповідної громадянської вихованості (як результату).

правове виховання

Література

Штомпка П. Социология. Анализ современного общества: Пер. с польск. С. М. Червонной. Москва: Логос, 2005. 664 с.

Размещено на Allbest.ru