Найуразливіші сторони законодавчої техніки проекту Закону України "Про академічну доброчесність"

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

НАПрН України

Київський регіональний центр

Відділ забезпечення інтеграції академічної та університетської правової науки та розвитку юридичної освіти

Найуразливіші сторони законодавчої техніки проекту Закону України «Про академічну доброчесність»

Єфіменко Л.В., к.ю.н., п.н.с.,

заслужений юрист України

м. Київ, Україна

Незаперечним є те, що норми права, які визначають права та обов'язки учасників відносин у сфері академічної доброчесності, а також закріплюють гарантії здійснення цих прав та механізми забезпечення належного виконання таких обов'язків, за своєю правовою природою є різногалузевими. Проте у реальному житті між цими правами та обов'язками існує тісний зв'язок. Завдяки реалізації чи здійсненню одного, відбувається і реалізація чи здійснення іншого, що вказує на їх нерозривну єдність. Завдяки такої єдності досягається правовий ефект, тобто правовий результат.

До одних із визначальних факторів, що впливають на досягнення бажаного правового результату, як у правотворчій, так і у правореалізаційній діяльності даної сфери правового регулювання, відноситься створення якісних за формою та змістом законів, їх систематизація. Це в повній мірі відноситься і до виставленого на сайті Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти проекту Закону України «Про академічну доброчесність» Проект Закону України «Про академічну доброчесність». (далі - законопроект).

Загальні зауваження. Як записано у преамбулі законопроекту, він «визначає основні засади забезпечення академічної доброчесності у сферах освіти та науки». У його статтях визначаються та/або встановлюються: поняття академічної доброчесності та академічного тексту (ст.1); коло актів законодавства у сфері академічної доброчесності (ст.2); загальні принципи забезпечення академічної доброчесності (ст.3); суб'єкти забезпечення академічної доброчесності (ст.4); основні вимоги академічної доброчесності (ст.ст. 5, 6, 7, 8, 9, 10); засоби забезпечення академічної доброчесності (ст. ст. 11, 12, 13, 14); види порушень академічної доброчесності, санкції за такі порушення, реагування на такі порушення (статті 15 - 36).

Прикінцевими положеннями законопроекту передбачені доповнення до ст. 41 Кодексу законів про працю України, якими пропонується встановити додаткову підставу розірвання трудового договору за порушення академічної доброчесності.

Із наведеного випливає, що предметом правового регулювання законопроекту є комплекс відносин, які виникають у сфері академічної доброчесності.

Не оминемо поза увагою, що вказані положення законопроекту є такими, що в певній частині вже врегульовані на законодавчому рівні. Зокрема, це: статті 41, 53, 54 Конституції України; статті 302, 309 ЦК України, а також положення цього Кодексу, що регулюють відносини у сфері права інтелектуальної власності (авторського права); Закони України «Про авторське право і суміжні права»; «Про освіту»; «Про вищу освіту»; «Про професійно-технічну освіту»; «Про позашкільну освіту»; «Про повну загальну середню освіту»; «Про дошкільну освіту»; «Про наукову і науково-технічну діяльність»; стаття 176 Кримінального кодексу України; стаття 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, положення інших законодавчих актів, що містять правила, якими мають керуватися учасники освітньої та наукової діяльності з метою забезпечення довіри до навчання та/або наукових (творчих) досягнень, а також ті, що спрямовані на боротьбу з корупцією у даній сфері.

У зв'язку з цим законопроект має базуватися на принципі правової визначеності, як елементу верховенства права (стаття 8 Конституції України), за змістом якої конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному (абз. 5 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 жовтня 1977 року №4-зп). За таких обставин законопроект, задля уникнення його суперечностей із чинними законами, має бути взаємоузгодженим із ними.

У разі підготовки законопроекту, як такого, який за своїм рівнем, як це вказано в його преамбулі, «визначає основні засади забезпечення академічної доброчесності у сферах освіти та науки», і який є таким, що регулює питання, які вже врегульовані відповідними законами, необхідним є паралельно з цим підготовка законопроекту про внесення змін до відповідних законодавчих актів.

Наразі, однак, якщо законопроект відтворює, в тому числі і у «інтерпретованій» формі норми інших законів, без зміни їх в по суті, та/ або за неможливості охоплення законопроектом врегулювання всіх питань даної сфери правого регулювання, також необхідним є підготовка проекту закону про внесення змін до чинних законів.

Безумовним є і те, що законопроект має враховувати положення, передбачені Угодою про асоціацію між Україною, з одного боку, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншого боку, а також інших зобов'язань України, що випливають із міжнародних освітніх та наукових проектів.

На ці та інші обставини, врахування яких є обов'язковим для створення якісного за формою та змістом закону, вказують і вимоги правил законодавчої техніки Правила оформлення проектів законів та основні вимоги законодавчої техніки (Методичні рекомендації) // Видання четверте, виправлене і доповнене. Київ-2014. (далі - правила законодавчої техніки). Адже вони, і в цьому проявляється їх сила, є такими, що формуються на основі досягнень юридичної науки і практики законодавчої діяльності, та являють собою допустимі правом вимоги та дозволи для законодавця Законодавча техніка в Україні: історико-теоретичне дослідження [Текст] / Ж.О. Дзейко; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. - К.: ВПЦ «Київський університет», 2007. - 360 с.; відповідні джерела Центру законопроектних студій..

Постатейні зауваження. У частині першій статті 1 законопроекту дається визначення «академічної доброчесності». Воно у видозміненій редакції відтворює визначення «академічної доброчесності», наведених у п. 1-1 частини першої статті 1 Закону «Про вищу освіту» та частині першій статті 42 «Про освіту». За законопроектом академічна доброчесність - це сукупність етичних принципів та визначених законом правил провадження освітньої (освітньо-творчої) та наукової (науково-технічної) діяльності, які є обов'язковими для всіх учасників (суб'єктів) такої діяльності.

Наразі і запропоноване визначення є дещо обмеженим. Для прикладу, ст.52. Категорія учасників освітнього процесу Закону «Про освіту», ст.52. Категорії учасників освітнього процесу Закону «Про вищу освіту», ст.4. Суб'єкти наукової і науково-технічної діяльності Закону ««Про наукову і науково-технічну діяльність» містять вичерпний перелік таких учасників (суб'єктів наукової і науково- технічної діяльності) та не включають в себе, як органів самоврядування цих закладів, так і органів, що здійснюють «урядування» Під урядуванням у даному контексті розуміється як правове регулювання цієї сфери так і контроль та вирішення спорів у цій сфері правового регулювання.. Тому цілком природним є питання дотримання такими органами зазначених у ст.1 законопроекту етичних принципів та правил.

За свої змістовним наповненням термін академічна доброчесність охоплює як моральну (етичну) так і інституційні складові. За юридичною природою академічна доброчесність також є і засадою державної політики у сфері освіти та освітньої діяльності (ст. 6 Закону «Про освіту»). Тому неврахування у визначенні поняття «академічна доброчесність» юридичного призначення даного явища як засадничого принципу, в тому числі і у сфері правового регулювання, призведе до його звуженого розуміння та застосування.

Це ж саме стосується і частини третьої цієї статті, в якій вказано, що на цій цінності Термін цінність - це лише певна властивість явища (предмета).і у даному випадку не несе правового навантаження. мають ґрунтуватися стосунки в академічному середовищі.

Частина перша статті 2 законопроекту містить посилання на Стандарти і рекомендації щодо забезпечення якості в Європейському просторі вищої освіти (Б8в), ухвалених Міністерською конференцією в Єревані 14-15 травня 2016 року. Проте цей документ, на відміну від міжнародних договорів України, має іншу процедуру легітимізації та носить рекомендаційний характер.

В гірших традиціях законотворення частина друга цієї статті вказує, що законодавство про авторське право та суміжні права застосовуються до відносин у сфері забезпечення академічної доброчесності у частині, що не врегульовані цим Законом. Така пропозиція не може бути підтримана з огляду на таке. Основоположні норми про авторські і суміжні права закріплені у Цивільному кодексі України. Тому, в силу приписів частини другої статті 4 ЦК України, для врегулювання цивільних відносин у інший спосіб, ніж це передбачено ЦК України, одночасно має бути підготовлений відповідний проект закону про внесення змін до цього кодексу.

Стаття 3 законопроекту закріплює принципи академічної доброчесності - чесність та порядність, об'єктивність, професіоналізм, взаємна повага всіх учасників, нульова толерантність до порушень, відповідальність, прозорість і публічність, законність, справедливість, академічна свобода, здоровий глузд, а також дає їх визначення.

По-перше, положення даної статті мають кореспондуватися з положеннями відповідних міжнародних документів, у яких закріплені принципи академічної доброчесності. Наприклад, у Рекомендаціях Європейської комісії від 11 березня 2005 року щодо Європейської Хартії дослідників та Кодексу працевлаштування наукових працівників Необхідність врахування в роботі положень цих документів НАН України, Національними галузевими академіями наук України, закладами вищої освіти та науковими установами викладені у відкритому листі МОН №1/9-275 від 03.05.20018 року. містяться загальні принципи та вимоги до дослідників, а також принципи та вимоги до роботодавців та організацій, що фінансують дослідників.

По-друге, для освітньої діяльності також доцільно врахувати напрацювання Проекту сприяння академічній доброчесності в Україні (Strengthening Academic Integrity in Ukraine Project - SAIUP) в частині визначення принципів для викладачів.

По-третє, нема потреби розкривати зміст принципів академічної доброчесності, оскільки він (зміст) знаходить свій прояв в міжнародних документах, галузевих нормативних правових актах, локальних актах закладів освіти та наукових установ, практиці їх застосування.

По-четверте, тому, при визначенні кількісного переліку принципів обмежитись зазначенням в ньому лише таких, що є загальновизнаними, залишивши цей перелік відкритим.

Частини друга - четверта статті 4 законопроекту визначає органи виконавчої влади - Державну службу якості освіти України, Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти та Міністерство освіти і науки України суб'єктами забезпечення академічної доброчесності та наділяє їх відповідними повноваженнями. При цьому у частині четвертій, яка стосується МОН міститься лише вказівка на його повноваження «у межах реалізації державної політики у сфері освіти». За такої редакції визначення МОН суб'єктом академічної доброчесності носитиме декларативний характер, оскільки в силу ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначалось вище, академічна доброчесність є засадою державної політики, що вказує на необхідність включення в дану статтю компетенцію органів, які виконують регулятивну функцію у цій сфері (Кабінет міністрів України, відомча нормотворчість, нормотворчість органів місцевого самоврядування). санкції порушення академічний доброчесність

Крім цього, необхідно звернути у вагу і на те, що і у віданні Національної академії наук та національних галузевих академіях наук перебувають наукові установи Ст.1 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу».. Також, відповідно до статті 22 Закону «Про освіту» заклад освіти залежно від засновника може діяти як державний, комунальний, приватний чи корпоративний, а відповідно до статті 7 Закону «Про наукову та науково-технічну діяльність» в Україні діють наукові установи державної, комунальної та приватної форм власності, які мають рівні права у здійсненні наукової, науково- технічної та інших видів діяльності, частина з яких віднесена до сфери управління відповідних центральних органів влади, Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Стаття 5 законопроекту містить вимоги до академічного тексту, визначення якого наведено у частині другій статті 1 законопроекту. Частина її положень є такими, що підпадають під дію законодавства про право інтелектуальної власності (авторське право та суміжні права). З метою уникнення колізії норм доцільно у цій статті визначити особливості вимог академічної доброчесності стосовно створення академічних текстів здобувачами освіти і, у зв'язку з цим, у її останній частині передбачити відсилку на регулювання інших відносин законами про авторське право та суміжні права.

В підтвердження цьому наведемо висновок, розділу 4 «Академічний плагіат та плагіат з точки зору авторського права - нетотожність цих двох понять та ризики їхнього змішування» аналітичної записки «Академічна доброчесність. Аналітичний звіт та рекомендації», підготовленої 30 вересня 2018 року в рамках міжнародного співробітництва України (USAID) . У ньому (висновку) вказується, що «в освітньому процесі навчання академічній доброчесності та повазі до авторського права мають йти паралельно» .

В силу положень частини перша статті 9 законопроекту заклади освіти (наукові установи) будуть зобов'язані надавати достовірну інформацію про власну діяльність та діяльність педагогічних, науково- педагогічних, наукових працівників у відносинах із своїми засновниками, органами управління у сфері освіти і науки, іншими закладами та установами. Відсутність у цій нормі вказівки на конкретність такої інформації не дає необхідної визначеності і допускає довільне тлумачення зазначеного припису.

Частина друга статті 10 законопроекту наділяє органи, які забезпечують проведення відповідних процедур, правом встановлювати додаткові вимоги до академічної доброчесності залучених осіб.

Відсутність у даній частині переліку таких органів, а також використання словосполучення «додаткові вимоги» також не дає необхідної визначеності і допускає довільне тлумачення зазначеного припису.

Стаття 15 законопроекту закріплює види порушень академічної доброчесності - академічний плагіат, зловживання результатами освітньої (освітньо-творчої) або наукової (науково-технічної) діяльності, обман, фабрикація, фальсифікація та присвоєння авторства, створення академічного тексту на замовлення, несамостійне виконання завдання, порушення вимог щодо оцінювання, протиправний вплив та отримання неправомірної вигоди, неспроможність ідентифікувати порушення академічної доброчесності та протистояти цим порушенням.

Цей перелік порушень та їх визначення є дещо відмінними від переліку та визначень, наведених у частині четвертій статті 42 Закону «Про освіту».

Зазначимо, що Законом №463-1Х від 16.01.2020, тобто нещодавнім, до статті 42 Закону «Про освіту» внесені такі порушення академічної доброчесності, як надання здобувачам освіти під час проходження ними оцінювання результатів навчання допомоги чи створення перешкод, не передбачених умовами та/або процедурами проходження такого оцінювання, а також вплив у будь-якій формі (прохання, умовляння, вказівка, погроза, примушування тощо) на педагогічного (науково-педагогічного) працівника.

Натомість, не зважаючи на нещодавність внесення таких змін Законом №463-1Х від 16.01.2020, в законопроекті, у статті 20. Порушення вимог щодо оцінювання, вказано, що таке порушення полягає у порушенні вимог, визначених статтею 7 цього законопроекту.

Однак у частині першій статті 7 законопроекту вказано, що оцінювання у сфері освіти та науки має відповідати вимогам об'єктивності, валідності та справедливості, а у послідуючих частинах передбачено, що оцінювання є: об'єктивним, якщо воно ґрунтується на заздалегідь визначених критеріях; валідним, якщо воно здійснюється відповідно до критеріїв, що визначаються законодавством України або суб'єктами зовнішнього (внутрішнього) забезпечення якості освіти; справедливим, якщо воно проводитися за відсутності конфлікту інтересів, дискримінації та неправомірного впливу на оцінювача.

Таким чином, якщо склад порушення щодо оцінювання, зазначений у законі №463-1Х від 16.01.2020 побудований по принципу «дозволено, що не заборонено», то запропонована у статті 20 законопроекту модель слідує принципу «дозволено, що передбачено».

У частині другій статті 21 законопроекту закріплено такий склад правопорушення, як протиправний вплив та отримання неправомірної вигоди.

Як зазначено вище, Законом №463-1Х від 16.01.2020 внесене до статті 42 Закону «Про освіту» таке порушення академічної доброчесності, як вплив у будь-якій формі (прохання, умовляння, вказівка, погроза, примушування тощо) на педагогічного (науково - педагогічного) працівника. У цій статті до порушень академічної доброчесності віднесено хабарництво - надання (отримання) учасниками освітнього процесу чи пропозиція щодо надання 48 (отримання) коштів, майна послуг, пільг чи будь-яких інших благ матеріального або нематеріального характеру з метою отримання неправомірної переваги в освітньому процесі.

Однак, на відміну від цього, у частині першій статті 21 законопроекту, а вона стосується протиправного впливу, вживається наряду з іншим і термін «підкуп», а у частині другій вказується лише на отримання неправомірної вигоди, тобто, відсутня така дія як, «надання», а також відсутня назва цього складу - хабарництво.

Таким чином, за статтею 42 Закону «Про освіту» діяння «(надання (отримання...), в тому числі і підкуп, є хабарництвом, тобто кримінальним правопорушенням, а за статтею 21 законопроекту - порушенням академічної доброчесності (декриміналізованим).

У статті 16 законопроекту записано, що академічний плагіат полягає у створенні академічного тексту з порушенням вимог частин третьої, четвертої статті 5 цього законопроекту.

Редакція даної статті також є уразливою з огляду на обґрунтування, надані до статті 5 законопроекту.

Пропозиції законопроекту щодо визначення академічної відповідальності як особливої форми Автори законопроекту некоректно вжили термін форма юридичної відповідальності (частина друга статті 23), види санкцій за порушення академічної відповідальності (послідуючі статті розділу V та розділу VI) виглядають проблематичними.

З огляду на приписи пункту 21 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними порушеннями, та відповідальність за них.

З іншої сторони, види академічної відповідальності (у тому числі додаткові та/або деталізовані) учасників освітнього процесу за конкретні порушення академічної доброчесності визначаються спеціальними законами та/або внутрішніми положеннями закладу освіти, що мають бути затверджені (погоджені) основним колегіальним органом управління закладу освіти та погоджені з відповідними органами самоврядування здобувачів освіти в частині їхньої відповідальності (частина сьома статті 42 Закону «Про освіту»)

У зв'язку з цим, а також враховуючи те, що академічна доброчесність містить в собі моральну (етичну) складову, то, відповідно, академічна відповідальність має розглядатись як в широкому, так і у вузькому розумінні.

Тому, вбачається, що першочерговим є розмежування відповідальності за порушення академічної доброчесності за її видами та виокремлення із таких порушень тих, які не підпадають під ознаки юридичного правопорушення. Основою такого поділу може бути, а це не виключає і іншого, різновид санкцій (форми відповідальності), що застосовуються за ті чи інші види правопорушень та правова природа (галузева належність) відносин , у яких можуть мати місце такі порушення.

Результат вирішення такого завдання, а це не виключає іншого, і має бути покладений в основу написання норм і щодо кола осіб (органів), які застосовуватимуть санкції за порушення академічної доброчесності, а також порядку виявлення таких порушень у сфері академічної доброчесності та застосування відповідних санкцій за такі порушення.

Размещено на allbest.ru