Академічна відповідальність: роздуми щодо умов та суб’єктів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київського регіонального центру НАПрН України

Академічна відповідальність: роздуми щодо умов та суб'єктів

Великанова М.М. доктор юридичних наук, доцент, провідний науковий співробітник відділу дослідження проблем взаємодії держави та громадянського суспільства

м. Київ, Україна

Реформування та розвиток системи освіти має базуватися на підвищенні рівня довіри до результатів навчання, у тому числі й творчих наукових досягнень. Тому на перший план у забезпеченні якості освіти виходить категорія академічної свободи та доброчесності, з приводу якої досить активно точаться дискусії серед науковців та освітян. Відповідно до ст. 42 Закону України «Про освіту» академічна доброчесність - це сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень. Дотримання академічної доброчесності передбачає: посилання на джерела інформації у разі використання ідей, розробок, тверджень, відомостей; дотримання норм законодавства про авторське право і суміжні права; надання достовірної інформації про методики і результати досліджень, джерела використаної інформації та власну педагогічну (науково-педагогічну, творчу) діяльність; контроль за дотриманням академічної доброчесності здобувачами освіти; об'єктивне оцінювання результатів навчання. Натомість, порушення академічної доброчесності має наслідком притягнення до академічної відповідальності.

Питання академічної відповідальності не є на сьогодні однозначним. Частинами 5-6 ст. 42 Закону України «Про освіту» визначені види академічної відповідальності за порушення академічної доброчесності для педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників закладів освіти, здобувачів освіти. Як зазначає Яна Тицька, аналіз змісту цієї статті дає можливість констатувати відсутність визначення поняття [1, с. 193]. Втім, такий підхід навряд чи можна назвати виправданим з огляду на таке.

Виходячи із аналізу положень Закону України «Про освіту», академічну відповідальність законодавець моделює як окремий вид юридичної відповідальності, що має свої підвиди. Тобто, маємо новий вид юридичної відповідальності поряд із кримінальною, адміністративною, майновою, дисциплінарною. Відтак, як і притягнення до будь-якого виду юридичної відповідальності, для притягнення до академічної відповідальності мають бути у наявності сукупність певних умов. Наприклад, підставою для притягнення до кримінальної відповідальності є склад злочину, для майнової - протиправне діяння, шкода, причинний зв'язок між діянням і шкодою, вина. Що ж має бути умовами академічної відповідальності? Припустимо, до умов академічної відповідальності можуть бути віднесені: академічний відповідальність освітній доброчесність

Діяння (академічний плагіат, самоплагіат, фабрикація, фальсифікація, списування, обман, хабарництво, необ'єктивне оцінювання, надання здобувачам освіти під час проходження ними оцінювання результатів навчання допомоги чи створення перешкод, не передбачених умовами та/або процедурами проходження такого оцінювання, вплив у будь-якій формі (прохання, умовляння, вказівка, погроза, примушування тощо) на педагогічного (науково - педагогічного) працівника з метою здійснення ним необ'єктивного оцінювання результатів навчання);

шкідливий результат - порушення академічної доброчесності, тобто завдання шкоди відносинам з освітнього процесу, що призвело до втрати довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень;

причинний зв'язок між діянням та шкідливим результатом, який має бути прямим та безпосереднім;

вина, у значенні психологічної та/або поведінкової концепції.

Але, у такому разі поза увагою залишається проблема суб'єкта

відповідальності. Так, виходячи із аналізу ст. 42, ч. 2, 3 Закону України «Про освіту», дотримання академічної доброчесності покладається на педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників та

здобувачів освіти. Проте, у ч. 1 цієї статті, де наводиться визначення поняття «академічна доброчесність», мова йде про учасників освітнього процесу, до яких відповідно до ст. 52 цього Закону відносяться здобувачі освіти; педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники; батьки здобувачів освіти; фізичні особи, які провадять освітню діяльність; інші особи, передбачені спеціальними законами та залучені до освітнього процесу у порядку, що встановлюється закладом освіти. Відтак, незрозумілим залишається питання чи можуть бути притягнені до академічної відповідальності такі учасники освітнього процесу, як батьки здобувачів освіти; фізичні особи, які провадять освітню діяльність; інші особи, передбачені спеціальними законами та залучені до освітнього процесу у порядку, що встановлюється закладом освіти. І якщо так, то які їх діяння мають розглядатися як такі, що порушують академічну доброчесність? Адже, як зазначалося, академічна відповідальність у Законі розкривається через перелік видів «академічних стягнень», які, у свою чергу, визначені лише для педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників закладів освіти та здобувачів освіти.

Неоднозначною виглядає і ситуація із санкціями, передбаченими за порушення академічної доброчесності. Згідно з ч. 5-6 ст. 42 Закону України «Про освіту» такими санкціями є:

для педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників закладів освіти - відмова у присудженні наукового ступеня чи присвоєнні вченого звання; позбавлення присудженого наукового (освітньо-творчого) ступеня чи присвоєного вченого звання; відмова в присвоєнні або позбавлення присвоєного педагогічного звання, кваліфікаційної категорії; позбавлення права брати участь у роботі визначених законом органів чи займати визначені законом посади;

для здобувачів освіти - повторне проходження оцінювання (контрольна робота, іспит, залік тощо); повторне проходження відповідного освітнього компонента освітньої програми; відрахування із закладу освіти (крім осіб, які здобувають загальну середню освіту); позбавлення академічної стипендії; позбавлення наданих закладом освіти пільг з оплати навчання.

Окрім того, що знову таки не встановлені санкції для інших учасників освітнього процесу, так ще й не визначено суб'єкта їх

застосування - це має бути заклад освіти, суд чи інший орган державної влади? Якщо таким суб'єктом має бути орган державної влади, то відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тож як мінімум виникає потреба на законодавчому рівні визначити такий орган та закріпити його повноваження щодо притягнення до академічної відповідальності.

Таким чином, доводиться констатувати, що загалом прогресивна ідея академічної доброчесності та нагальна потреба підвищення довіри до результатів навчання, у тому числі й творчих наукових досягнень, потребує ще активної наукової дискусії та вдосконалення нормативного регулювання. Підтримка академічної доброчесності має поєднувати заохочення та покарання з наданням переваги першому. При цьому притягнення до академічної відповідальності повинно базуватися на обґрунтованих, зрозумілих та прозорих процедурах за наявності необхідних умов.

Література

1. Тицька Яна. «Академічна доброчесність» та «академічна відповідальність» у забезпеченні якості освіти. Підприємництво, господарство і право. 2018. № 11. С. 192-195.

Размещено на Allbest.ru