Народовладдя та надзвичайні правові режими (в умовах протидії пандемії короновірусу COVID 19)

Размещено на http://www.allbest.ru

Народовладдя та надзвичайні правові режими (в умовах протидії пандемії короновірусу COVID 19)

Кузніченко С. О.

доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАПрН України, Заслужений діяч науки і техніки України, проректор

Національної академії внутрішніх справ м. Київ, Україна

Сьогодні світова спільнота зіштовхується з суперечливою реальністю, з одного боку це позитивні аспекти глобалізації - безпрецедентне зростання інформаційних, технологічних, комунікативних та інших можливостей людини, з іншого негативні - посилення факторів небезпеки, що становлять серйозну загрозу як для національної безпеки окремих держав, так і для громадської безпеки у світі в цілому (терористичні акти, збройні, релігійні, міжконфесійні конфлікти, стихійні лиха та катастрофи техногенного характеру, тощо, а тепер ще і пандемія короновірусу COVID-19).

Захист прав і свобод людини та громадянина є одним з найактуальніших завдань сьогодення, що давно зі сфери зацікавленості лише окремих держав і правозахисних організацій перейшло до розряду пріоритетних для всього світового співтовариства. Велика кількість глобальних небезпек різного ступеня складності вимагає створення спеціальних організаційно-правових механізмів регулювання суспільних відносин, що виникають під час надзвичайних ситуацій. Обмеження основних прав і свобод людини на сьогодні передбачають спеціальні ускладнені процедури застосування, що обмежують свавілля держави в умовах глобальної небезпеки. Провідним серед них є комплексний інститут надзвичайних правових режимів, що є ключовим елементом правового забезпечення національної безпеки в розвинених країнах світу.

Межі надзвичайного правового регулювання, що формулюються правовою наукою, але не мають практичного закріплення в законодавстві можна виділити в окрему групу. Правові межі надзвичайного регулювання являють собою юридичні рамки застосування надзвичайного регулювання, якими держава обмежує втручання у життя особи та суспільства. Межі надзвичайного правового регулювання - це межі об'єктивного та суб'єктивного характеру, що визначаються законодавством та міжнародними правовими актами, у рамках яких здійснюється спеціальний та винятковий юридичний вплив на суспільні відносини в надзвичайних обставинах.

Мабуть сама постановка проблеми - Народовладдя та надзвичайні правові режими натикає на цікаві роздуми. З одного боку народовладдя - основа демократичної побудови сучасного суспільства, а з іншого найбільш обтяжливі за інтенсивністю правообмежень надзвичайні правові режими. Ці два феномени немов би протистояють один одному. Немов би ці феномени антагоністи. Відразу виникає питання, що пов'язує такі поняття в єдину наукову концепцію? Обидва правові феномени і народовладдя і надзвичайні правові режими розвивались паралельними кроками. Так Народні віча в Київській Русі, які є класичним прикладом народовладдя, також вирішували питання війни та укладення миру, вирішення питання щодо допомоги сусіднім народам в умовах стихійного лиха тощо. Становлення та розвиток зазначених правових феноменів в сучасному розумінні цих правових явищ в державно-правовому механізмі більшості європейських країн почалось в період їх переходу від абсолютизму то конституційної монархії, і постійно розвивається до сьогодення.

Чимало науковців окремо досліджували і питання народовладдя і питання надзвичайних правових режимів, але в ракурсі взаємозв'язку цих правових феноменів наукових розвідок поки що не проводились. На перший погляд здається - яке може бути народовладдя в умовах введення карантину чи комендантського часу, коли держава вводить найбільш обтяжливі для населення правовобмеження: запроваджено ізоляцію, обмежується право вільного пересування територією країни тощо. Але якщо придивитись до цих правових явищ то можна побачити, що і одне і друге є за своєю сутністю є інститутами демократичними. І одне і друге явище викристалізовувались багато сторічь, розвивалися разом з розвитком суспільства.

Зраз значно змінилися пріоритети в розподілі між інтересами держави суспільства і особи. Україна стикається з безпрецедентними викликами в безпековому середовищі як ззовні так і в середині країни. Це є і воєнна безпека і енергетична безпека, інформаційна та природно- техногенна безпека, фінансова і продовольча безпека тощо. Глобальні виклики до національної безпеки України які з'явилися під час інтенсивних демократичних перетворень в суспільстві ставлять завдання знайти власну українську модель забезпечення національної безпеки, знайти ту грань між народовладдям і імперативними повноваженнями держави, що дозволить розвиватись демократичним перетворенням не втрачаючи позиції в безпековому середовищі. За останні тридцять років Україна тричі (у 1990-1992 та 2004-2005 і 2013-2014 роках) ставала свідком безпрецедентних за масштабами, суб'єктним складом, поширенням, сукупністю видів та форм безпосереднього здійснення влади народом подій, що суттєво вплинули на розвиток країни, суспільних відносин, позиціонування влади тощо. Не вдаючись до аналізу причин та наслідків цих подій, варто зазначити, що аналіз їх природи свідчить про суттєве відставання правових підвалин їх регламентації від фактичного стану застосування тих чи інших форм та видів безпосередньої владної діяльності народу, що на практиці приводило до виникнення юридичних колізій, ігнорування та делегітимації окремих рішень органів державної влади щодо обмеження чи заборони виявів безпосереднього народовладдя, існування юридичних приписів та фактичних реалій як двох абсолютно протилежних вимірів. Кожна зазначена подія приводила до введення в державі того або іншого виду надзвичайного правового режиму легітимно або фіктивно. Соціально-політичні перетворення в світі, що відбуваються протягом останніх років також не втілюють надію на безконфліктне існування. Виснажується природа, зростає споживання невідновлюваних ресурсів, весь час поширюється міжнародні тероризм та злочинність. Йде поширення короновірусної хвороби (COVID-19), яка призводить не лише до втрати людських ресурсів, а і приводить до глобальної економічної кризи. Загострюються відносини між країнами світовими лідерами за пальму першості, що призводить до штучного протистояння між цілими регіонами в світі. Але на сьогодні вже не можливі для застосування правові форми забезпечення національної безпеки країни, що не відповідають світовим стандартам в галузі забезпечення прав і свобод людини. Характеризуючи становлення та розвиток форм здійснення влади народом в незалежній Україні, можна констатувати диспропорції як в їх законодавчому забезпеченні, так і в практичному застосуванні. Так, здійснення влади народом через органи державної влади та органи місцевого самоврядування отримало достатньо ґрунтовне дослідження у вітчизняній юридичній науці. У той же час ситуація з безпосереднім здійсненням влади народом суттєво відмінна: в Україні ще не набуто значного досвіду здійснення влади безпосередньо народом, застарілою або ж недосконалою є відповідна законодавча база, правова регламентація безпосереднього здійснення влади народом направлена на регулювання її форм, ігноруючи при цьому види такої діяльності. Особливої уваги на нашу думку слід приділити здійсненню народовладдя саме в умовах впливу на суспільство глобальних факторів небезпеки тобто під час введення надзвичайних правових режимів. Трансформація сучасного українського суспільства вимагає нових підходів до вирішення питань в сфері наукового забезпечення національної безпеки.

На відміну від низки країн світу, українська влада де-юре не вводила на території України надзвичайний правовий режим, проте поступово посилювала карантинні обмежувальні заходи, які де-факто встановлювали такий режим та безпідставно обмежували права людини. Разом з тим, не чіткі норми правових документів, які поспіхом приймались, в окремих випадках надавали дискреційні повноваження правоохоронним органам. Для прикладу в першу хвилю, під час карантинних заходів водились надмірні обмеження у реалізації права на свободу літніх людей, адже заборона покидати помешкання людям, старше за 60 років, має очевидні ознаки цілодобового домашнього арешту без відповідного судового рішення. Далі попри заяви правозахисників, Уряд не скасував заборону щодо перебування на вулицях без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус, тощо. Що у свою чергу створювало потенційні конфлікти між працівниками правоохоронних органів та громадянами.

Правомірне обмеження правового статусу громадян, виступаючи в якості реалізації надзвичайного правового режиму, є основою виокремлення особливої форми правового регулювання, специфіка якого полягає у характері правового впливу на відношення в таких умовах і виражається в установленні режиму правових обмежень. Розширення компетенції органів управління дає їм змогу певним чином змінити характер примусового впливу на громадян і юридичних осіб (не на конкретних осіб, а на населення всієї території). Обмеження прав і свобод громадян на території уведення надзвичайного правового режиму, правомірно, безпосередньо випливає із правової природи цього інституту і, в кінцевому підсумку, служить цілям захисту основних прав і свобод громадян. Обмеження прав людини в таких умовах є необхідною і змушеною мірою, що має тимчасовий характер, без якої неможливе досягнення цілей, заради яких надзвичайний правовий режим уводиться. надзвичайний правовий короновірус

Разом з тим, введений карантин в більшості країн світу, а відповідно і введені для забезпечення різного роду карантинних заходів режимні закони, потребують додаткового наукового вивчення інституту надзвичайних правових режимів, його становлення та подальшого розвитку. Відтак, необхідно комплексно дослідити організаційні та правові засади інституту надзвичайних правових режимів, систему загальних і спеціальних суб'єктів, що їх забезпечують, їх правовий статус і застосування ними примусових заходів, розробити та обґрунтувати низку положень і практичних рекомендацій щодо подальших напрямків розвитку теорії цього інституту. На наш погляд при необхідності введення більш жорстких санітарних заходів, необхідно діяти згідно Конституції та вводити де-юре надзвичайний правовий режим в країні, а не де-факто створювати його за допомогою підзаконних нормативно- правових актів.

Размещено на Allbest.ru