Громадянське суспільство і адміністративне право в умовах сучасних змін і викликів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Громадянське суспільство і адміністративне право в умовах сучасних змін і викликів

Андрійко О. Ф.

доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАПрН України, завідувач відділу проблем державного управління та адміністративного права

Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України м. Київ, Україна

Громадянське суспільство - це суспільство з розвиненими економічними, політичними, духовними та іншими відносинами і зв'язками, яке взаємодіє з державою та функціонує на засадах демократії і права. Таке визначення громадянського суспільства ми зустрічаємо у наукових працях та юридичних словниках, де, зокрема, зазначається, що громадянське суспільство є самостійною соціальною структурою для узгодження різноманітних інтересів людей. Воно не протиставляється державі, а взаємодіє з нею для досягнення загальних цілей. Структурними елементами громадянського суспільства є різноманітні об'єднання громадян, політичні партії, масові рухи тощо.

Розбудова громадянського суспільства є метою подальшого розвитку як самого суспільства, так і держави, засобом забезпечення прав і свобод людини і громадянина. З проголошенням незалежності України у 1991 році була прийнята Концепція громадянського суспільства, положення якої знайшли відображення в Конституції України, в якій проголошувався пріоритет прав людини у відносинах з державою.

Становлення громадянського суспільства в Україні тісно пов'язано з проголошенням її незалежності, подіями Революції гідності (листопад 2013 року - лютий 2014 року), які засвідчили прагнення українського народу до розбудови демократичної, соціальної і правової держави. Цей процес тривалий і охоплює усі складові життя суспільства і держави. Як показує практика останніх років, незважаючи на внутрішні та зовнішні проблеми, що постали перед країною, громадянське суспільство засвідчило готовність до викликів, що постали перед державою із загрозою її незалежності та територіальної цілісності.

Характеризуючи громадянське суспільство як співтовариство вільних індивідів в економічній, соціальній площині, свободі слова, в літературі зазначається, що громадянське суспільство - це правове демократичне суспільство, де обов'язковими чинниками виступають визнання, забезпечення і захист природних і придбаних прав людини і громадянина. Громадянське суспільство на шляху до правового демократичного суспільства розвивається одночасно з державою. Правову державу можна вважати результатом розвитку громадянського суспільства і умовою її подальшого вдосконалення [1]. Держава залишається головним інститутом суспільства, організацією його життя, вирішенням завдань консолідації і організації його структур. Важливою залишається проблема зміцнення зв'язків держави та інших структур громадянського суспільства у різних сферах його життєдіяльності.

В умовах викликів, що постають перед державою, її цілісністю і незалежністю, громадянське суспільство, його структури, активізують свою діяльність в напрямках зміцнення національної безпеки, об'єднання зусиль в питаннях поглиблення розуміння цінностей свобод і прав людини. Разом з тим, постають проблеми взаємодії держави і інших структур громадянського суспільства, в сфері економіки та соціальній сфері. Виникають питання горизонтальної взаємодії державного сектору економіки і таких секторів як корпоративний, приватний.

У 2015 році Указом Президента України № 501 від 25 серпня була затверджена Національна стратегія у сфері прав людини. Необхідність її була зумовлена потребою вдосконалення діяльності держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини, створення дієвих механізмів їх реалізації та захисту в умовах збройної агресії на сході країни та окупації частини території України. Стратегія у сфері прав людини була спрямована на об'єднання суспільства щодо розуміння цінностей прав і свобод людини, зосередження на вирішенні основних системних проблем забезпечення, реалізації та захисту прав і свобод людини в умовах викликів, що постали перед суспільством у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. За роки, що минули, продовжувався процес формування громадянського суспільства з активною його позицією щодо правозахисної і правозабезпечувальної ролі держави у сфері прав і свобод людини і громадянина.

На подальше вдосконалення діяльності держави по забезпеченню прав і свобод людини в умовах продовження військової агресії Росії, Указом Президента від 24 березня 2021 року № 119(2021) була затверджена Національна стратегія у сфері прав людини. На виконання її, Кабінету Міністрів України було доручено розробити, із залученням представників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інститутів громадянського суспільства, провідних вітчизняних вчених і міжнародних експертів, План дій щодо реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на 2021-2023 роки. В подальшому передбачається затверджувати такі плани дій на кожні три роки та інформувати про стан виконання плану безпосередньо Президента України. Отже, маємо визначені напрямки та шляхи реалізації забезпечення прав людини, які мають чітко окреслені орієнтири. громадянське суспільство демократичний правовий

З розвитком держави і формуванням дієвого громадянського суспільства змінюється і роль права, зокрема, такої його галузі, як адміністративне право, яка покликана забезпечувати організацію і діяльність державних інститутів, регулювати соціально-економічні процеси, що відбуваються в державі, вирішувати завдання консолідації і організації всіх структур соціуму. Видатний український адміністра- тивіст минулого століття В. Л. Коболевський у Нарисах радянського адміністративного права (1924 р.), відзначаючи різноманітність адміністративного права, зауважував, що «з одного боку, це право регулює адміністративну діяльність як таку, тобто стосується способів розв'язання окремих завдань державного управління, з іншого боку, воно дає громадянам ті чи інші права щодо влади і покладає на них ті чи інші обов'язки. У першому випадку для правильного розуміння права необхідно виходити з тих цілей, які ставить законодавство державного управління, в другому випадку юриста цікавить розмаїття конкретних юридичних відносин між владою і громадянином» [2, с. 519].

Сучасне адміністративне право, змінюючись під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів, все ще перебуває в процесі свого реформування. І хоча за роки з часу проголошення незалежності нашої держави відбулося багато змін, зокрема і в підходах до розуміння суспільної ролі і призначення цієї галузі права, все ще залишаються проблеми, що потребують осмислення і рішення. Розроблена Концепція реформи адміністративного права України стала орієнтиром у проведенні змін як в доктринальний аспект так і в нормативну систему адміністративного права.

Адміністративне право має бути спрямованим на забезпечення прав і свобод людини у всіх сферах взаємодії з органами виконавчої влади. При цьому воно забезпечує вирішення важливих завдань, що стосуються побудови і діяльності органів виконавчої влади та їх взаємодії з іншими інститутами громадянського суспільства. Професор В. Б. Авер'янов, приділяючи увагу питанням оновлення суспільного призначення українського адміністративного права, зазначав, що правозабезпечувальний напрямок адміністративного права передбачає адміністративно-правове регулювання широкого кола відносин, в яких громадянин (або інша приватна особа) стає певною мірою «рівноправним» учасником стосунків з державою. Адже поряд з правом уповноважених суб'єктів вимагати від громадян виконання покладених на них обов'язків, громадянин також набуває права вимагати від владних органів, посадових осіб, виконання обов'язків, що забезпечують реалізацію конкретних суб'єктивних прав громадян [3, с. 155]. У реальному житті реалізувати це право громадянину не завжди просто, але активізація впливу інститутів громадянського суспільства на державні інституції дає свої позитивні результати. Крім того, унормування адміністративних процедур діяльності органів виконавчої влади в Україні довгі роки чомусь не вирішувалось належним чином, і є надія, що скоро цей процес закінчиться успішним прийняттям Закону про адміністративну процедуру, що вирішить у правовому полі процедурні питання взаємостосунків органів виконавчої влади з громадянами.

Сьогодні в Україні відбуваються важливі процеси в розвитку держави і права. Вони ускладнюються зовнішніми факторами, такими, як війна на сході, анексія українських територій, епідемічна ситуація у світі і в Україні. Тому надзвичайно важливим є згуртованість громадянського суспільства та активна взаємодія з державними інституціями і держави з інституціями громадянського суспільства у відстоюванні територіальної цілісності країни, та подальшої розбудови правової, соціальної, демократичної держави.

Література:

1. Проблеми реалізації прав і свобод людини та громадянина в Україні: монографія / кол. авторів; за ред. Н. М. Оніщенко та О. В. Зайчука. Київ: ТОВ «Видавництво Юридична думка», 2007. 434 с.

2. Антологія української юридичної думки: в 6 т. / Редкол: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. Т. 5: Поліцейське та адміністративне право / Упоряд.: Ю. І. Римаренко, В. Б. Авер'янов, І. Б. Усенко / відп. редактори Ю. І. Римаренко, В. Б. Авер'янов. Київ: Видавничий Дім «Юридична книга», 2003. 600 с.

3. Права громадян у сфері виконавчої влади: адміністративно - правове забезпечення та захист / за заг. ред. В. Б. Авер'янова. Київ: Науково-виробниче підприємство «Видавництво Наукова думка» НАН України, 2007. 586 с.

Размещено на Allbest.ru