Фальсифікація даних у наукових роботах як підстава академічної відповідальності

Размещено на http://www.allbest.ru/

ФАЛЬСИФІКАЦІЯ ДАНИХ У НАУКОВИХ РОБОТАХ ЯК ПІДСТАВА АКАДЕМІЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Міловська Н.В.

доктор юридичних наук, доцент,

в.о. провідного наукового співробітника відділу забезпечення інтеграції академічної та університетської правової науки та розвитку юридичної освіти Київського регіонального центру Національної академії правових наук України м. Київ, Україна

Одним із факторів, що спричиняють кризу академічної доброчесності в Україні, є, зокрема, відсутність усталених процедур оцінювання наукових робіт на предмет наявності академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації та інших порушень академічної доброчесності.

Відповідно до ст. 42 Закону України «Про освіту» від 5 вересня 2017 року (в редакції від 1 січня 2021 року) [1], академічна доброчесність - це сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень. Так, дотримання академічної доброчесності педагогічними, науково-педагогічними, науковими працівниками, а також здобувачами освіти передбачає, зокрема, необхідність посилання на джерела інформації у разі використання ідей, розробок, тверджень, відомостей; дотримання норм законодавства про авторське право і суміжні права; надання достовірної інформації про методики і результати досліджень, джерела використаної інформації та власну (наукову, творчу) діяльність (ч. 2, 3 ст. 42 Закону України «Про освіту»). В іншому ж випадку, недотримання зазначених вимог законодавства вказує на порушення академічної доброчесності.

Важливо зазначити, що академічна відповідальність, крім випадків, безпосередньо визначених законами, може передбачатися лише за конкретні порушення академічної доброчесності, які відповідають передбаченим законами видам та визначені внутрішніми регуляторними документами того чи іншого закладу [2]. Так, згідно з ч. 4 ст. 42 Закону України «Про освіту», одним із видів порушень академічної доброчесності є фальсифікація, тобто свідома зміна чи модифікація вже наявних даних, що стосуються освітнього процесу чи наукових досліджень. Дійсно, на сьогодні для наукових публікацій, дисертацій, дипломних і курсових робіт студентів актуальною є проблема, яка полягає у тому, що автори вносять зміни до результатів досліджень або приховують окремі результати з метою позбавлення від даних, що спростовують або не підтверджують гіпотези, які вони захищають, висновки, які вони роблять, тощо.

У відповідності до Методичних рекомендацій для закладів вищої освіти з підтримки принципів академічної доброчесності, підготовлених Міністерством освіти і науки України, фальсифікацією може вважатися: необгрунтоване корегування результатів власних наукових досліджень чи виконання навчальних завдань (таке, що не базується на повторних чи додаткових дослідженнях, вимірюваннях або розрахунках, виправленні виявлених помилок тощо); наведення у письмових роботах здобувачів та в наукових роботах свідомо змінених літературних даних та даних, отриманих із інших джерел, статистичних даних, результатів експериментів, розрахунків чи емпіричних досліджень, фотографій, аудіо- та відеоматеріалів тощо без належного обгрунтування причин і зазначення методики їх корегування; наведення неповної або викривленої інформації про апробацію результатів досліджень та розробок [2].

Практика провідних університетів і наукових видань світу свідчить, що виявлення фальсифікації відбувається переважно експертами під час рецензування, опанування тощо, або читачами після оприлюднення публікації [3]. Втім, розвиток технологій дає змогу запровадити певні формалізовані процедури перевірки окремих складників. Зокрема, при розгляді дисертаційних робіт в спеціалізованих вчених радах варто перевіряти акти впровадження/апробації результатів дослідження на предмет можливості здійснення такого впровадження/апробації особою, що підписала акт [4]. академічний плагіат фальсифікація доброчесність

Таким чином, фальсифікація як вид порушення академічної доброчесності являє собою зміну (викривлення) інформації про результати досліджень (даних), матеріалів і створення помилкового уявлення про них з метою підтвердження власних тверджень, гіпотез, висновків тощо.

Згідно з ч. 4 ст. 42 Закону України «Про освіту», фальсифікація, поряд із академічним плагіатом, самоплагіатом, фабрикацією та списуванням, є формою обману, що являє собою надання завідомо неправдивої інформації стосовно власної освітньої (наукової, творчої) діяльності чи організації освітнього процесу. Важливо зазначити, що обманом вважається і неправдиве співавторство, тобто: приписування співавторства особам, які не брали кваліфікованої участі у дослідженні та підготовці публікації; невключення до співавторів осіб, які брали активну кваліфіковану участь у дослідженні та підготовці публікації, зокрема у постановці цілей та завдань роботи, формулюванні її висновків, розробці алгоритмів, аналізі результатів експериментів та розрахунків, написанні тексту тощо; свідоме викривлення посилань на джерела або інформації, що міститься у джерелах, на які зроблені посилання [2].

Безумовно, нормативними документами наукових установ та закладів вищої освіти повинні чітко регламентуватися як види академічної відповідальності за конкретні порушення академічної доброчесності, так і процедури встановлення і доведення фактів порушень академічної доброчесності, процедури прийняття рішень про академічну відповідальність, а також органи, що приймають такі рішення, процедури апеляції для осіб щодо порушенні академічної доброчесності. При цьому, у відповідності до Листа Міністерства освіти і науки України «Щодо рекомендацій з академічної доброчесності для закладів вищої освіти» від 23.10.2018 року № 1/9-650 [2], академічна відповідальність не є різновидом юридичної відповідальності і не заважає притягненню осіб чи закладів (установ) до юридичної (кримінальної, адміністративної, цивільної чи дисциплінарної) відповідальності у випадках, передбачених законами.

Основні види академічної відповідальності встановлені Законом України «Про освіту». Так, відповідно до ч. 5 ст. 42 Закону України «Про освіту», до основних видів академічної відповідальності науково- педагогічних, наукових і педагогічних працівників належать: відмова у присудженні наукового ступеня чи присвоєнні вченого звання; позбавлення присудженого наукового ступеня чи присвоєного вченого звання; відмова в присудженні або позбавлення присудженого педагогічного звання, кваліфікаційної категорії; позбавлення права брати участь у роботі визначених законом органів чи займати визначені законом посади. У свою чергу, основними видами академічної відповідальності здобувачів освіти є: повторне проходження оцінювання (контрольна робота, іспит, залік тощо); повторне проходження відповідного освітнього компонента освітньої програми; відрахування із закладу освіти; позбавлення академічної стипендії; позбавлення наданих закладом освіти пільг з оплати за навчання (ч. 6 ст. 42 Закону України «Про освіту»).

Види академічної відповідальності (у тому числі додаткові та/або деталізовані) учасників освітнього процесу за конкретні порушення академічної доброчесності, згідно з ч. 7 ст. 42 Закону України «Про освіту», визначаються спеціальними законами та/або внутрішніми положеннями закладу освіти, що мають бути затверджені (погоджені) основним колегіальним органом управління закладу освіти та погоджені з відповідними органами самоврядування здобувачів освіти в частині їх відповідальності. Так, зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про вищу освіту» від 1 липня 2014 року (в редакції від 26 лютого 2021 року) [5], у разі виявлення фактів порушення здобувачем вищої освіти академічної доброчесності, зокрема, наявності фальсифікації, передбачається скасування рішень про присудження ступеня вищої освіти та присвоєння відповідної кваліфікації у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. При цьому Міністерство освіти і науки України здійснює комплекс заходів, спрямованих на реалізацію цієї норми. Одним з них є забезпечення доступності текстів дисертацій і кваліфікаційних робіт у Національному репозиторії академічних текстів, на офіційних сайтах та репозиторіях закладів вищої освіти (наукових установ).

У будь-якому випадку, однією з основ формування доброчесного академічного середовища повинно стати розуміння всіма його членами необхідності дотримання принципів академічної доброчесності, забезпечення відсутності академічного плагіату, фабрикації та фальсифікації у кваліфікаційних роботах, переваг доброчесної поведінки, основних та деталізованих видів порушень академічної доброчесності, способів їх ідентифікації, розмежування суперечливих випадків, дотримання норм законодавства, вимог внутрішніх нормативних документів з питань академічної доброчесності, встановлення конкретних видів академічної відповідальності та процедур розгляду справ про порушення академічної доброчесності.

Література

1. Закон України «Про освіту» від 5 вересня 2017 року № 2145-УШ. Відомості Верховної Ради України. 2017. № 38-39. Ст. 380.

2. Лист Міністерства освіти і науки України «Щодо рекомендацій з академічної доброчесності для закладів вищої освіти» № 1/9-650 від 23.10.2018 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v-650729-18#Text (дата звернення: 09.04.2021).

3. Academic Conduct Policy. Harvard University Graduate School of Design Resource Centre. URL: http://www.gsd.harvard.edu/resources/ academic-conduct/ (дата звернення: 09.04.2021).

4. Лист Міністерства освіти і науки України «До питання уникнення проблем і помилок у практиках забезпечення академічної доброчесності» № 1/9-263 від 20.05.2020 року. URL: http://ru.osvita.ua/legislation/Vishya_osvita/ 73710/ (дата звернення: 09.04.2021).

5. Закон України «Про вищу освіту» від 1 липня 2014 року № 1556-VII. Відомості Верховної Ради України. 2014. № 37-38. Ст. 2004.

Размещено на Allbest.ru