Академічна відповідальність за необ’єктивне оцінювання в юридичній освіті: постановка проблеми

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Академічна відповідальність за необ'єктивне оцінювання в юридичній освіті: постановка проблеми

Бондаренко-Зелінська Н.Л.

кандидат юридичних наук, доцент, професор кафедри цивільного права та процесу Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова м. Хмельницький, Україна

Підвищення якості освіти у всі часи залишається актуальною проблемою будь-якого суспільства, оскільки остання визначає не тільки динаміку індивідуального зростання окремо взятої особистості, а й розвиток суспільства в цілому. Тому пошук шляхів удосконалення освітнього процесу триває безперервно.

В сучасних умовах перехід до високотехнологічного інформаційного суспільства визначили потребу у черговому оновленні стандартів освіти, розширенні її функцій, розробці нових методик викладання, посиленні мотивації учасників освітнього процесу. А карантинно-обмежувальні заходи, вжиття яких спричинила світова пандемія СОУГО-19, надали додатковий стимул новаціям, спрямованим на діджиталізацію освітнього процесу.

Серед усіх викликів сучасності привертає увагу такий аспект забезпечення якості освіти як дотримання академічної доброчесності.

Офіційну дефініцію «академічна доброчесність» сформульовано в ст. 42 Закону України «Про освіту» [1], із змісту якої вбачається, що остання являє собою сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими повинні керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності за допомогою яких забезпечується довіра до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень.

До основних правил дотримання академічної доброчесності визначених Законом можна віднести:

- дотримання норм законодавства про авторське право і суміжні права, в т.ч. щодо посилання на джерела інформації у разі використання не власних ідей, розробок, тверджень, відомостей;

- надання достовірної інформації про методики і результати досліджень, джерела використаної інформації та власну педагогічну (науково-педагогічну, творчу) діяльність;

- самостійне виконання здобувачами освіти навчальних завдань, завдань поточного та підсумкового контролю результатів навчання (для осіб з особливими освітніми потребами ця вимога застосовується з урахуванням їхніх індивідуальних потреб і можливостей);

- контроль за дотриманням академічної доброчесності здобувачами освіти та об'єктивне оцінювання результатів навчання педагогічними, науково-педагогічними та науковими працівниками.

І на перший погляд, загальна діджиталізація освітнього процесу здатна значно спростити перевірку дотримання більшості вимог академічної доброчесності за рахунок використання численних комп'ютерних програм та інших можливостей цифрових технологій, що дозволяють виявляти академічний плагіат, самоплагіат, фальсифікацію, списування, фабрикацію, необ'єктивне оцінювання.

Утім, при більш детальному погляді на цю проблему стає очевидним, що не усі аспекти академічної доброчесності можна забезпечити шляхом оцифрування та ІТ - опрацювання інформації.

Зокрема, не вирішеною залишається проблематика адекватної академічної відповідальності, без якої марно сподіватися на превенцію порушень академічної доброчесності.

В межах цієї доповіді хотілося в детальніше зупинитись на питанні академічної відповідальності за необ'єктивне оцінювання, яке не конкретизовано в чинній редакції Закону України «Про освіту».

З однієї сторони цифрові технології, дозволяють багато в чому об'єктивувати процес оцінювання, а з іншої - не усі етапи перевірки знань здобувачів освіти можна оцифрувати. Наприклад, на сучасному етапі розвитку технологій надзвичайно складно за допомогою комп'ютерної програми оцінити інноваційність чи креативність наукових (творчих) результатів чи переконливість аргументів, використаних здобувачем для обгрунтування нової ідеї. Тому, в багатьох випадках оцінювання залишається прерогативою людини.

В той же час, як вірно вказується дослідниками, існує пряма залежність між об'єктивністю оцінок та особистісними характеристиками викладача, такими як: досвід, стиль керівництва навчальним процесом, високий рівень самодостатності, незалежність, самостійність при прийнятті рішень, відсутність підвищеної тривожності й напруженості, проникливість, ощадливість, рівень стереотипізації [2, с. 88]. За таких умов процес оцінювання завжди залишається частково суб'єктивним. А отже, виникає питання як визначити чи має місце таке порушення як необ'єктивне оцінювання і яка ступінь провини викладача повинна визначати необхідність застосування до останнього санкцій академічної відповідальності. І найголовніше, якими можуть бути такі санкції.

В доктрині з цього приводу відсутня конкретна точка зору. Деякі дослідники зазначають, що проблема об'єктивного оцінювання в рамках сформованої системи навчальної діяльності (навчання) нерозв'язна і не має простих та надійних засобів, які забезпечують об'єктивне оцінювання [3]. В такому випадку про яку відповідальність може йти мова?

Інші науковці вказують на ознаки, наявність яких, повинні визначати оцінювання як об'єктивне, як от: критерії й способи оцінювання та призначення балів завчасно викладаються у вільний доступ; спосіб оцінювання дає можливість студентам отримати фідбек, зворотній зв'язок; оцінювання консистентне чесне щодо всіх студентів і відповідно до чітко визначених процедур; існує формальна процедура оскарження рішень з боку студентів ВНЗ оцінює випадки розгляду скарг та апеляцій студентів. При цьому вони самі визнають, що ці ознаки не працюють без усвідомленого активного ставлення до оцінювання [4, с. 2]. Якщо здобувач не здатен до рефлексії освітнього процесу, а, у випадку виявлення, не оскаржить результат необ'єктивного оцінювання, усі вищевказані ознаки залишаться номінальними.

Також процес визначення необ'єктивності оцінювання як підстава академічної відповідальності ускладняється відсутністю єдиного, чітко визначеного предмету оцінювання. Для різних дисциплін і викладачів ключові критерії оцінювання різні. Ними можуть виступати: ґрунтовність засвоєння матеріалу, повнота та аргументованість відповіді здобувача; спектр використаних методик пізнавального процесу; самостійність суджень та креативність; якість оволодіння практичними навичками тощо. А для різноманітних авторських курсів та тренінгів нестандартні критерії оцінювання є поширеною практикою.

Непоодинокими в викладацькій практиці є й випадки коли здобувачі закривають очі на надмірну вимогливість конкретного викладача, зважаючи на його досвід та цінність матеріалу, що він дає в процесі викладання.

Навіть індивідуальний підхід до кожного окремого здобувача може бути виправданий в кожному конкретному випадку (наприклад, обдарованому, здібному здобувачу, який надзвичайно швидко виконує стандартні завдання навіть корисно запропонувати більш складні задачі для підтримання мотивації до навчання).

Інакше кажучи, процес оцінювання завжди містить суб'єктивний елемент і це нормально. Й виділяти якусь єдину універсальну санкцію за необ'єктивне оцінювання наразі швидше зашкодить освітньому процесу, ніж навпаки.

На нашу думку, зважаючи на невід'ємну суб'єктивну складову процесу оцінювання, у випадках, коли конкретний здобувач вважає несправедливою позицію викладача в його оцінці знань, мова повинна йти про індивідуальний підхід до вирішення кожної конкретної ситуації.

Щодо потенційних санкцій, що можуть бути застосовані у випадку підтвердження факту необ'єктивного оцінювання, то на нашу думку потребують додаткового дослідження перспективи застосування таких заходів як осуд академічної громадськості, попередження, усунення від викладання у конкретного здобувача чи в окремо взятій академічній групі чи певної дисципліни.

Підсумовуючи слід констатувати, що проблематиці об'єктивності оцінювання як складової академічної доброчесності в сфері юридичної освіти в юридичній доктрині приділяється невиправдано мало уваги. Такі її аспекти, як суб'єкти, критерії та процедура оцінювання, можливість оскарження результатів оцінювання та відповідальність за необ'єктивне оцінювання потребують подальшого комплексного дослідження.

Література

якость освіта законодавчий

1. Про освіту: Закону України № 2145-VIIIвід 05.09.2017 р. URL: https ://zakon.rada. gov.ua/laws/show/2145-19#Text

2. Лисак Г. О. Шляхи підвищення об'єктивності контролю та оцінювання навчально-пізнавальної діяльності студентів ВНЗ з іноземної мови. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2013. № 29. С. 87-90. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvuuped_2013_29_27

3. Пісарєв В., Пісарєва В. Об'єктивне оцінювання - фундаментальна задача освіти URL:http://osvita.ua/school/method/6590/

4. Слободянюк О. М., Залюбівська О. Б. Об'єктивне оцінювання як фактор підтримки академічної доброчесності в закладах вищої освіти (на прикладі ВНТУ). Матеріали V-тої Міжнародної науково-практична конференції «ЗНАННЯ. ОСВІТА. ОСВІЧЕНІСЬ» в умовах трансформації цивілізаційних процесів (1-2 жовтня 2020 року, м. Вінниця) 2020 URL: https://conferences.vntu.edu.ua/index.php/alivntu/znanosv2020/schedConf/presentations?searchInitM=%D0%97&track=

Размещено на Allbest.ru