Конституційний Суд України і громадянське суспільство: розвиток механізму взаємодії у сучасних умовах

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Конституційний Суд України і громадянське суспільство: розвиток механізму взаємодії у сучасних умовах

Томкіна О.О.

Томкіна О.О. кандидат юридичних наук, в.о. провідного наукового співробітника відділу дослідження проблем взаємодії держави та громадянського суспільства Київського регіонального центру НАПрН України м. Київ, Україна

Заснуванням в Україні Конституційного Суду відбувся найважливіший крок до розвитку нашої держави як правової, а українського суспільства - як громадянського. Конституційний Суд України (Конституційний Суд, Суд) забезпечує верховенство права, Конституції і є єдиним органом держави, який шляхом реалізації притаманних лише йому функцій і повноважень стоїть на варті конституційних цінностей та ідеалів громадянського суспільства.

Тож конституційним судам належить важливе місце в механізмі захисту прав і свобод людини та основ демократії; конституційні суди виконують роль посередника між народом і владою [1, с. 156, 161]. Своєю чергою, для розвитку інституту конституційної юрисдикції важливу роль відіграє громадянське суспільство. В його оцінках віддзеркалюються результати роботи Суду та формуються нові завдання для подальших реформ. Відтак громадянське суспільство є одним із визначальних чинників модернізації Суду.

Зважаючи на вказану взаємозумовленість, від рівня інституційної спроможності Суду залежать стан захищеності прав і свобод людини, міра поваги до Конституції України, авторитет і легітимність самого Суду, ступінь суспільної довіри до нього і держави в цілому. Водночас, чим вимогливішим і відповідальнішим є громадянське суспільство, тим ефективнішою є діяльність Конституційного Суду та реалізація принципів демократичної, соціальної, правової держави.

Методологічні підходи до проблем діяльності Конституційного Суду мають коригуватися під впливом динамічних змін у суспільстві. Сьогодні є підстави виокремити наступні, найбільш вагомі, чинники, що зумовлюють потребу в підвищенні інституційної спроможності Суду та удосконаленні його взаємодії з українським суспільством.

Передовсім, це негативна тенденція порушення в Україні прав і свобод людини, загострення правопорушень стосовно правозахисників, журналістів, волонтерів та інших представників громадянського суспільства. Об'єктивно, це актуалізує проблему зміцнення абсолютно всіх елементів правозахисного механізму держави, у т. ч. Конституційного Суду як одного з ключових.

Сьогодні доводиться констатувати низький рівень інституційної довіри до Суду (69 %). Взагалі, як зазначають соціологи, абсолютна довіра до суду є утопічною. Всі сучасні демократії стурбовані ознаками недовіри до суду, що мають різну якісну та кількісну характеристику, однак уникнути їх неможливо. Для європейських країн все більш характерним стає парадокс масової свідомості - довіра до суду зменшується навіть за умов підвищення ефективності, доступності, справедливості судочинства, що фіксуються за результатами реформ судоустрою. Зростають вимоги й очікування (особливо у більш освічених чи соціально адаптованих категорій населення), і, відповідно, з'являється ймовірність невідповідності темпів реформ і наявності позитивної динаміки довіри до суду [2, с. 152].

Тим не менше, недовіра до Суду несе в собі ризики негативних наслідків, і не тільки для Суду, а й для інституту конституційної юрисдикції та, навіть, правової системи в цілому. Відтак принцип підтримання суспільної довіри (до Суду та усіх державних інституцій) є актуальним завданням для держави.

Слід зважати також на конституційне закріплення незворотності європейського курсу України, прямуючи яким необхідно утримувати на належному для членства в ЄС рівні стабільність інститутів, які забезпечують верховенство права, права людини і демократію. Одним із таких інститутів є конституційна юрисдикція.

Наступним важливим чинником є зростання ролі Конституційного Суду як правозахисного органу у зв'язку із запровадженням конституційної скарги (кількісні щорічні показники звернень до Суду з конституційними скаргами перевищують аналогічні дані стосовно інших форм конституційних звернень).

Потрібно враховувати, крім того, і високий рівень довіри людей до організацій громадянського суспільства, які наразі спроможні реалізувати свій інтелектуальний, моральний та інший потенціал у впровадженні державно-правових реформ, у контролі за діями влади, її відповідального ставлення до виконання конституційного обов'язку держави утверджувати і забезпечувати права і свободи людини і громадянина.

Сучасний механізм взаємодії Конституційного Суду і громадянського суспільства можна визначити як певну систему політико-правових, морально-етичних, інституційних цілей, принципів, форм, методів і засобів, реалізація яких опосередковує та одночасно упорядковує взаємний зв'язок органу конституційної юрисдикції і суспільства.

Складовими компонентами зазначеного механізму є:

(а) політико-правовий (Конституція України, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою, державні стратегії, концепції, законодавство у сфері конституційної юрисдикції, з питань прав і свобод людини, діяльності громадських об'єднань, інформаційних правовідносин та ЗМІ, органів місцевого самоврядування та ін.);

(б) морально-етичний (конкретизується в етико- і соціолого- правових категоріях доброчесності, відповідальності, свідомості, культури, довіри, поваги тощо, які однаково обов'язкові для обох сторін взаємодії);

(в) інституційний, що представлений організаційно-функціональним зрізом двох підструктур: державної (Конституційний Суд) і громадської (організації громадянського суспільства).

Побіжно торкаючись лише деяких аспектів розвитку зазначеного механізму, важливо зауважити, що його інституціональний і ціннісно-нормативний фундамент складає Конституція України як найвища форма юридичного вираження ідеалів громадянського суспільства. Найбільшою мірою саме через «канал» конституційної юрисдикції Конституція справляє на суспільство зворотній вплив, зміцнює його позиції у відносинах з державою.

Зважаючи на це, актуальним дискурсом у контексті розвитку взаємодії Конституційного Суду і громадянського суспільства постають питання конституційного закріплення основ громадянського суспільства та засад його відносин із державою, розширення каталогу основних прав і свобод людини і громадянина, новелізація традиційних конституційних прав і свобод тощо.

Розвиток механізму взаємодії Конституційного Суду і громадянського суспільства має спиратися на міцну основу принципів: засад діяльності Суду (верховенство права, незалежність, колегіальність, гласність, відкритість та ін.), принципів громадянського суспільства (рівність людей у своїй гідності і правах, гарантований юридичний захист прав і свобод, гарантована законом можливість об'єднуватися в незалежні громадські об'єднання, свобода створення і діяльності ЗМІ, ін.), а також принципів взаємодії Суду і суспільства (партнерство, відкритість, гласність, оперативність, законність та ін.). Неухильне дотримання Конституційним Судом зазначених принципів є важливою передумовою його легітимності.

У контексті сучасної судової реформи (проект Стратегії розвитку правосуддя та конституційного судочинства на 2021-2023 роки, законопроект «Про конституційну процедуру» реєстр. № 4533 та ін.) актуалізуються проблеми нормативно-правового забезпечення удосконалення механізмів відбору кандидатур на посади суддів Конституційного Суду, його організації і діяльності, виконання актів Суду, розвитку його комунікації з суспільством. Так, з-поміж передбачених форм комунікації Суду із суспільством, доцільним є залучення представників професійної громадськості до роботи органів, що здійснюють відбір кандидатур на посади суддів Суду (суддів Конституційного Суду у відставці, членів правничих, психологічних чи ін. асоціацій, тощо).

Важливо також, щоби реформа відбувалася з урахуванням сучасних запитів суспільства на доброчесність влади. Конституція України (ст. 148) і Закон України «Про Конституційний Суд України» (ст. 11) передбачають, що судді Конституційного Суду повинні мати високі моральні якості та бути правниками з визнаним рівнем компетентності. Певно, що кожний претендент на посади суддів Конституційного Суду заслуговує таких характеристик уже в силу своїх зусиль і здобутків на науковій та/або практичній ниві. Водночас, для об'єктивності відбору доцільним було б орієнтуватися на науково-обґрунтований перелік моральних якостей і, мабуть, ділових здібностей, які необхідні для зайняття посади судді Конституційного Суду, методологію їх оцінювання, послуговуватися при цьому Стандартами професійної етики судді Конституційного Суду (які ще має встановити Суд). Наведені законодавчі вимоги доцільно було би підкріпити і принципом доброчесності суддів Суду (подібно до принципів державної служби).

Разом із цим, не менш важливим є і принцип поваги до Конституційного Суду. Венеціанська комісія і Генеральний директорат з прав людини та верховенства права Ради Європи наголосили на важливості поважливого ставлення інших гілок влади до ролі Суду як «стража Конституції» [3]. Але це стосується і суспільства, яке законними формами і методами, а не способами неправомірного впливу, може сприяти розвитку інституту конституційної юрисдикції. Тож у міру зростання ролі громадянського суспільства проблема законності реалізації громадянської активності не втрачає своєї актуальності.

Отже, в сучасних умовах механізм взаємодії Конституційного Суду і громадянського суспільства потребує вдосконалення, в комплексі охоплювати проблеми модернізації, як Конституційного Суду України, так і організацій громадянського суспільства.

Література

конституційний суд громадянський суспільство

1. Ковальчук В. Органи конституційної юстиції в механізмі захисту прав і свобод людини та основ демократії. Матеріали Міжнародної науково-практично конференції з питань запровадження конституційної скарги в Україні: збірка тез, м. Київ, 18 груд. 2015 р. Конституц. Суд України; за заг. ред. Ю. В. Бауліна. К. : ВАІТЕ, 2016. 186 с.

2. Волянська О. В., Підкуркова І. В. Довіра до суду як чинник довіри до публічної влади: міжнародний та національний виміри. Вісник Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». 2018. № 2. С. 151-165. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vnuuaup_2018_2_14.

3. Терміновий спільний висновок № 1012/2020 Венеціанської комісії і Генерального директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи щодо законодавчої ситуації навколо антикорупційних механізмів після прийняття Рішення № 13-Р/2020 Конституційного Суду України. URL: https://rm.coe.mt/urgent-opimon-of-vc-on-the-legeslatrve-situatюn-uk-/1680a11704.

Размещено на Allbest.ru