Прогалини у правовому регулюванні іпотечних відносин

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»

Прогалини у правовому регулюванні іпотечних відносин

Кісіль А.В. студентка 2 курсу факультету соціології і права

м. Київ, Україна

Актуальність питання виявлення прогалин в іпотечному законодавстві України, як і в інших нормативно -правових документах, завжди займає передові позиції, оскільки стосується нормотворчої техніки та ефективності тих чи інших норм. Таким чином, дана тема розкрита у формі розгляду обставин, за яких кредитор не скористався в належній мірі своїм правом, яке було надано на підставі остаточного рішення суду про задоволення його вимог за рахунок предмета іпотеки, в результаті чого, утворюються випадки порушення суб'єктивних прав іпотекодавця.

Правове регулювання іпотечних відносин на сьогодні здійснюється Законом України «Про іпотеку» від 05 червня 2003 року № 898-IV [1].Водночас важливими є й праці вітчизняних вчених, що висувають свої погляди на дану проблематику, серед яких О. Галко, А. Місяць, Ю. Корінко та інші. Зокрема, встановлено, що у випадку, коли позикодавець не скористався протягом встановленого строку своїм правом на підставі рішення суду про задоволення його потреб та інтересів за допомогою іпотеки, це є підставою припинення іпотеки.

Також постає питання щодо того, чи наділений боржник правом вимагати припинення договору іпотеки за умови, що кредитор обрав такий спосіб задоволення його вимог, як звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його реалізації на привселюдних торгах. Спираючись на положення ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель має право забезпечувати свої інтереси, використовуючи зобов'язання, тобто шляхом подання звернення стягнення на предмет іпотеки, у разі невиконання або неналежного виконання боржником його обов'язку. У свою чергу, ст. 12 Закону України «Про іпотеку» передбачає право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки у декількох варіантах, а також важливими є акти Конституції України, в якій закріплені вихідні засади, що стосуються права приватної власності.

Тому, використовуючи системний метод дослідження та тлумачення норм права, можна зазначити, що порядок реалізації предмета іпотеки є широким поняттям, що охоплює велику кількість важливих принципів та умов для здійснення такої діяльності. Можливість припинення іпотечного зобов'язання через зловживання особою, яка надала іпотеку, правом на примусове виконання зобов'язання є надзвичайно важливим, оскільки за умови, що вартість майна, яке передано в іпотеку, перевищує розмір кредитної заборгованості боржника, іпотекодавецеві, у свою чергу, доводиться залишатися з обтяженим майном, при цьому не маючи можливості вчиняти певні дії щодо нього та розпоряджатися [2, с. 147].

У зв'язку з цим, можна стверджувати, що кредитор за основним зобов'язанням, завдяки неналежному виконанню судового рішення та умов іпотечного двостороннього договору, також в даній ситуації, як і іпотекодавець, повинен нести відповідальність та зазнавати відповідних матеріальних втрат. Окрім цього, звертаючись до практики Європейського суду з прав людини, важливо зазначити, що неухильне дотримання та виконання судового рішення є невід'ємним елементом судового процесу, що відображено у ст. 6 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, а суб'єкти, у свою чергу, мають очікувати виконання ухваленого рішення. іпотечний законодавство договір кредитор

Таким чином, відмова кредитора від погашення боргу за рахунок нереалізованого предмета іпотеки порушує права боржника на законне очікування прийняття предмета іпотеки в рахунок погашення заборгованості. Подолати дану прогалину можливо завдяки внесенню доповнення до ст. 17 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якого, якщо іпотекодержатель не вжив жодних заходів щодо реалізації предмета іпотеки на виконання судового рішення, то іпотека припиняється [3, с. 29]. Проте, слід також спиратися на засади обов'язкового виконання судових рішень, оскільки за допомогою застосовування аналогії виконавчого законодавства стає можливим запровадити процес регулювання питань, що стосуються юридичних наслідків, особливо якщо кредитор через ті чи інші обставини не застосував право про задоволення його інтересів за рахунок предмета іпотеки протягом трьох років.

Література

1. Про іпотеку: Закон України від 05 червня 2003 року № 898-IV. Відомості Верховної Ради України. 2021. № 12-17. Ст. 23.

2. Селевко В. Б. Щодо прогалин в іпотечних правовідносинах у реалізації предмета іпотеки. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. 2020. № 1. С. 145-151.

3. Деркач І. М., Дяченко С. В. Звернення стягнення на майно, передане в іпотеку. Соціологія права. 2020. № 1 (32). С. 27-33.

Размещено на Allbest.ru