Застосування медіації у процесі вирішення іпотечних спорів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Застосування медіації у процесі вирішення іпотечних спорів

Дудник В.М.,

здобувачка першого (бакалаврського) рівня вищої освіти Навчально-наукового інституту права Університету державної фіскальної служби України м. Ірпінь, Україна

Важливою умовою економічного розвитку держави є забезпечення стабільної інвестиційної діяльності у поєднанні із механізмом правових гарантій, який включає в себе чіткий перелік способів забезпечення виконання зобов'язань. Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), одним із таких способів є застава, окремим видом якої, згідно зі ст. 575 ЦК України, є іпотека (застава нерухомого майна) [1].

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом [2].

Іпотечні спори найчастіше виникають у результаті неналеженого виконання або невиконання стороною зобов'язання, яке визначене договором іпотеки. Відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку", звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя [2]. Тобто можемо виділити два основних шляхи задоволення вимог кредитора в іпотечному спорі: у судовому та позасудовому порядку. Проте, вищезазначені способи мають як значні переваги, так і недоліки у реалізації. Тому потреба у пошуку сучасного і альтернативного способу врегулювання даного виду спору не втрачає актуальності.

Слід розглянути особливості такого інструменту вирішення іпотечних спорів, як медіація. Поняття "медіація" походить від лат. "mediare", що означає "бути посередником". У перекладі з англійської мови термін "медіація" (mediation) означає посередництво, клопотання, заступництво. Медіація має низку переваг порівняно із судовим розглядом та відмінностей від інших альтернативних механізмів вирішення спорів, таких як врегулювання спору за участю судді, переговори, третейський суд тощо [3].

В. Самохвалов трактує зміст медіації як процес розв'язання конфлікту, в якому незалежна третя сторона, що називається медіатором або посередником, сприяє добровільній взаємовигідній згоді під час вирішення спору між сторонами конфлікту, і як метод вирішення спорів, за яким незалежна третя особа (медіатор) допомагає сторонам дійти прийнятного варіанта вирішення спору, сприяючи їх порозумінню, вносячи ясність в узгоджені та спірні питання, допомагаючи їм зрозуміти позиції одна одної, пропонуючи варіанти врегулювання тощо [4, с. 176].

Важливу роль у процесі медіації займає медіатор, діяльність якого передбачає сприяння сторонам знайти компроміс в іпотечному спорі, з умовою задоволення вимог й інтересів іпотекодержателя та іпотекодавця, з досягненням якого відбувається укладення медіаційної угоди. Медіатор - незалежна, нейтральна, неупереджена фізична особа, яка проводить медіацію і не має повноважень щодо прийняття рішення по суті конфлікту (спору) [5].

Особливістю медіації є те, що в процесі вирішення спору враховується не лише суто предметна складова частина, а й забезпечення особистих інтересів сторін і збереження комунікації, взаємовідносин між сторонами в майбутньому [6, с. 32]. медіація суд іпотека

Враховуючи, що процедура медіації розглядається у процесі вирішення іпотечних спорів, вагоме місце займає нотаріус, як третя особа у даному правовідношенні. Як зазначає Ж. Огороднік, нотаріус уже сьогодні виконує деякі функції медіатора, адже нотаріус під час вчинення нотаріальних дій заслуховує сторони, пропонує шляхи виходу зі спірних ситуацій, надає правові консультації, посвідчує договори з урахуванням досягнутих домовленостей. Слушною є думка, що додатковим позитивним важелем на користь реалізації функції медіатора нотаріусом може бути подальше нотаріальне посвідчення договорів (на виконання договору за результатом медіації), наприклад, договорів купівлі - продажу або ж, на нашу думку, іпотечного договору [7, с. 130].

Близькою за змістом до медіації є процедура укладення мирової угоди (ст. 207 Цивільного процесуального кодексу України) [8]. Проаналізувавши судову практику, можна дійшли висновку, що даний вид врегулювання спору між сторонами також застосовується у іпотечних спорах. Так, ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 квітня 2020 року у справі № 310/1834/19), в якій зазначено, що 11 грудня 2019 року сторони по справі надали до суду заяву про затвердження мирової угоди, відповідно до умов якої, сторони дійшли згоди про укладення мирової угоди, судом було постановлено затвердити мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: приватний нотаріус Бердянського районного нотаріального округу Запорізької області Каракулов І. Л., ОСОБА_4 про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя та витребування нежитлової будівлі" [9].

З огляду на вищезазначену інформацію, сторони можуть забезпечити задоволення вимог іпотекодержателя здійсненням процедури медіації і досягненням взаємовигідного рішення для обох сторін, проте, якщо такого рішення досягти не вдалося - є можливість обрати судовий порядок врегулювання спору. Дане судження свідчить про можливість сторін самостійно обрати спосіб вирішення спору, тобто про ознаку диспозитивності іпотечних відносин.

Отже медіація є оптимальним способом врегулювання іпотечних спорів, що має ознаки, які виокремлюють його серед інших способів: конфіденційність, добровільність та вільне волевиявлення сторін, нейтральний та неупереджений посередник, мета - забезпечення інтересів обох сторін, оперативність врегулювання спору, відносно менші грошові витрати. Але, незважаючи на велику кількість переваг даного способу врегулювання іпотечних спорів, випадки застосування медіації поодинокі. Це насамперед пов'язано з відсутністю законодавчого закріплення медіації як альтернативного способу вирішення спорів, що, у свою чергу, сприяло недостатній правовій регламентації застосування медіації в іпотечних спорах.

З метою розвитку інституту медіації в Україні, на нашу думку, є доцільним прийняття відповідного Закону України "Про медіацію", в якому буде окреслено коло суспільних відносин, які можуть бути врегульовані у результаті застосування медіації, розкрито всі аспекти її застосування. Зокрема, варто окреслити особливості вирішення спорів залежно від специфіки судових процесів (наприклад, спори, що виникають в іпотечних правовідносинах). Вдосконалення та розвиток медіації, як альтернативного способу вирішення конфліктів, передбачає "розвантаження" судової системи та ефективне вирішення іпотечних спорів шляхом переговорів та досягнення компромісів між сторонами за коротший термін, порівняно з судовим розглядом.

Література

1. Цивільний кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 року № 435-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 435-15#Text (дата зверення: 19.09.2021).

2. Про іпотеку: Закон України від 05 червня 2003 року № 898-IV. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/898-15#Text (дата звернення: 19.09.2021).

3. Дяченко С.В., Божук І. І. Судова практика застосування альтернативних способів врегулювання спорів. Підприємництво, господарство і право. 2019. № 12. С. 11-15.

4. Самохвалов В. Медіація як інститут відносного й примирного правосуддя. Перспективи застосування альтернативних способів вирішення спорів (ADR) в Україні: матеріали ІІ Львівського міжнародного. форуму. Львів, 2009. С. 175-178.

5. Про медіацію: Закон України. Проект № 3504 від 19 травня 2020 року. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=68877 (дата звернення: 20.09.2021).

6. Дудник В.М., Дяченко С.В. Медіація в цивільному судочинстві. Прикарпатський юридичний вісник. 2021. № 2 (37).С. 31-35.

7. Огороднік Ж. Можливість та необхідність надання функцій медіатора нотаріусу. Вісник Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут". Політологія. Соціологія. Право. 2018. № 2. С. 128-131.

8. Цивільний процесуальний кодекс України: Закон України від 18 березня 2004 року № 1618 -I. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 (дата звернення: 20.09.2021).

9. Ухвала Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 квітня 2020 року у справі № 310/18 34/19 (провадження № 2/310/151/20).

10. Дяченко С.В., Красько В.В. Домовитись не можна судитись. Прикарпатський юридичний вісник. 2020. № 5 (34). С. 62-66.

Размещено на Allbest.ru