Співвідношення позовного та спрощеного позовного проваджень

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут права Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Співвідношення позовного та спрощеного позовного проваджень

Єпанчінцев О.С.,

аспірант кафедри цивільного процесу

м. Київ

У жовтні 2017 року у цивільному процесуальному законодавстві відбулися зміни, відповідно до яких було запроваджено таку форму розгляду і вирішення цивільних справ як спрощене позовне провадження. Слід зазначити, що у науці цивільного процесу такі науковці, як В. І. Бобрик, С.В. Васильєв, В.В. Комаров, С.О. Короєд, О. Зуб, О.С. Ткачук, О. Угриновська, С.Я. Фурса, М.Й. Штефан приділяли увагу проблемам, які були пов'язані із процедурами спрощеного судового розгляду. Але серед науковців-процесуалістів немає єдності у поглядах з багатьох питань, крім того питання поняття, сутності спрощеного позовного провадження, його структури, а отже і співвідношення з загальним позовним провадженням залишаються найбільш відкритими для дослідження.

Якщо проаналізувати структуру цивільного процессуального кодексу в редакції 03.10.2017 року, то можна побачити, що Глава 10, якою регулюється процедура, що є предметом нашого дослідження, то вона включена до Розділу ІІІ, який має назву «Позовне провадження». Не важко зрозуміти, що за своєю структурою цивільний процесс побудований за системою проваджень. Такою ж структура процесу була і до реформування 2017 р. Аналізуючи структуру цивільного процесу за ЦПК України 2004 р. В.В. Комаров звертає увагу, що цивільне судочинство є системою проваджень - позовного, наказного та окремого, провадження у справі до судового розгляду. Далі він вказує, що з врахуванням інстанційної судової системи і процесуальних функцій судів різних інстанцій структурно цивільне судочинство як система складається з апеляційного, касаційного провадження та провадження справ у Верховному Суді [1, с. 36]. Автор переконливо доводить, і ми в цьому повністю підтримуємо його точку зору, що позовне провадження є основою цивільного судочинстві та правосуддя у цивільних справах. В.В. Комаров визначає провадження цивільного процессу як специфічну конструкцію, морфологічну модель розгляду цивільної справи, що відбиває предметну характеристику цивільного судочинства з точки зору матеріально-правової природи справ, що розглядаються, специфіку доказування фактів як юридико-фактологічну основу справи та результатів розгляду справи, які відбиваються у процесуальних актах - документах [1, с. 44]. З врахування всіх цих факторів відмінність позовного провадження та спрощеного полягає у таких елементах як складність справи і, як виключення, категорія справи.

До прийняття ЦПК України 18 березня 2004 року у теорії цивільного процесу існували підходи, що структура цивільного судочинства складалася із стадій. Як зазначав М.Й. Штефан стадії характеризувалися сукупністю процесуальних правовідносин і дій, об'єднаних найближчою метою [2, с. 30]. В.В. Комаров також звертав увагу на те, що під стадією слід розуміти сукупність процесуальних дій суду, учасників процессу, спрямованих на певну процесуальну мету (порушення справи, підготовка справи до судового розгляду та ін.) [1, с. 44].

О.О. Захарова вказувала на те, що стадії як елемент правозасто - совного процесу представляють собою взаємопов'язані та послідовні етапи процесуальної діяльності, які розкривають зміст кожного з етапів провадження. Стадійність цивільного процесу відображає внутрішній взаємозв'язок, проходження одного етапу процесу та здійснення при цьому необхідних і допустимих процесуальних дій.

Далі авторка констатує, що кожне провадження, як правило, незалежно від виду судочинства, має такі стадії 1) аналіз фактичних обставин випадку, що розглядається, до якого слід застосувати норму; 2) вибір правової норми; 3) тлумачення норми права стосовно випадку що розглядається; 4) видання акту застосування обраної норми; 5) здійснення фактичних дій щодо забезпечення реалізації акту застосування норми; 6) перевірка та контроль за фактичним виконанням акту застосування норми права [3, с. 118]. В цьому сенсі можна зробити попередній висновок, що спрощене позовне провадження є похідним від загального позовного провадження і йому притаманні більшість стадій, які є обов'язковими у загальному позовному провадженні.

Ще напередодні змін до цивільного процесуального законодавства, розмірковуючи про сутність спрощеного цивільного судочинстві О.С. Ткачук вказував на те, чому виникають складності у визначенні поняття «спрощене провадження». Він звертав увагу на хибність ототожнення «спрощення процедури» із «прискоренням процедури» і виокремлював два чинники, які ускладнюють підходи до визначення:

1) наявність значної кількості різнорідних процедур цивільного судочинстві, що мають автентичну специфіку в національних процедурах;

2) неоднозначність термінології, що застосовується для дослідження цього феномену [4]. В основу його висновків покладені підходи що застосовуються у рамка Ради Європи, відповідно до яких одним із способів покращення здійснення правосуддя у розумні строки зі збереженням якості рішень є прискорені провадження, спрямовані на кращу відповідність потребам осіб, які звертаються до суду і спрощені, або примирні процедури, розраховані на розгляд простих або безспірних справ. Прискорені провадження стосуються невідкладних питань і пов'язані із: запобіганням безпосередній небезпеці або непоправній шкоді заявнику; забезпечення доказів; трудовими спорами; справами щодо шлюбних відносин; аліментних зобов'язань; справами, пов'язаними із захистом прав дітей та ін. Спрощені ж процедури є менш витратними, а процес ухвалення рішень щодо них коротший.

Якщо проаналізувати ЦПК України щодо позовного провадження та процедуру спрощеного позовного провадження, окремого провадження, то ми побачимо, що ним передбачено як прискорені процедури, так і спрощені процедури. Прискорені процедури можуть стосуватися деяких категорій цивільних справ, наприклад справ окремого провадження (про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу, про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку). Спрощені процедури також визначаються за предметною ознакою спору (малозначні справи, трудові справи, та будь-які інші, за винятком справ, зазначених у ч. 4 ст. 274 ЦПК України). Спрощення процедури в цих категоріях цивільних справ означає, що не проводиться підготовче засідання та не проводяться судові дебати (ч. ч. 3, 8 ЦПК України). Ми знов приходимо до висновку, що беззаперечним є той факт, що позовне провадження є першоосновою для спрощеного позовного провадження.

Спрощене позовне провадження - це різновид позовного провадження, спрямований на виконання завдань та досягнення мети цивільного судочинстві щодо розгляду та вирішення цивільних справ, визначених цивільним процесуальним законодавством за особливою процедурою.

Література

позовний спрощений провадження законодавство

1. Комаров В.В. Курс цивільного процесу: підручник / за ред. В.В. Комарова. Харків: Право, 2011. 1352 с.

2. Штефан М.Й. Цивільне процесуальне право України: Академічний курс: підручник для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. освіти. К.: Ін Юре, 2005. 624 с.

3. Захарова О.С.Відновлення втраченого провадження: порівняльний огляд процесуального законодавства/ National law journal:theory and practice. 2016. №6. С. 116-122.

4. Ткачук О.С. Спрощене провадження: правова природа, ознаки, процедура.

URL:https://zib.com.ua/ua/129257sproschene_provadzhennya_pravova_ priroda_oznaki_procedura.html (дата звернення 08.12.2020 р.)

Размещено на Allbest.ru