Основні елементи поняття насильницького зникнення за міжнародним правом

Размещено на http://www.allbest.ru/

Луганський державний університет внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка

ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ ПОНЯТТЯ НАСИЛЬНИЦЬКОГО ЗНИКНЕННЯ ЗА МІЖНАРОДНИМ ПРАВОМ

Якименко І.В. ад'юнтка

кафедри кримінально-правових дисциплін

м. Сєвєродонецьк

Щодо визначення насильницького зникнення не існує єдиного підходу, однак є складові, присутні в більшості визначень, закріплених міжнародними договорами, включаючи Міжамериканську конвенцію 1994 р. і Конвенцію ООН 2006 р. Це такі чотири елементи: 1) позбавлення волі проти волі особи; 2) участь представників влади або згода уряду; 3) відсутність інформації та відмова визнати місцеперебування і долю зниклих; 4) особа повинна перебувати поза захистом закону [1, c. 8]. Більш уважне вивчення зазначених елементів дозволяє ширше розкрити відповідне визначення [2, c. 53-54].

Позбавлення волі.

Ст. 2 Конвенції ООН 2006 р. визначає, що насильницьким зникненням уважається арешт, затримання, викрадення чи позбавлення волі в будь-якій іншій формі [3]. Цей елемент є широким за обсягом, оскільки включає широкий спектр актів - арешт, затримання, викрадення або будь-яка іншу форму затримання [2, с. 54]. Однак, наприклад у положеннях Міжамериканської конвенції 1994 р. не зазначався тип позбавлення волі, як це робить Конвенція ООН 2006 р. (затримання, арешт, викрадення), а закріплювався будь-який акт позбавлення волі [1, с. 12]. При цьому варто звернути увагу на те, що позбавлення волі як елемент насильницького зникнення має бути вчинене проти волі особи і не може набувати вигляду добровільного зникнення або прийняття такого позбавлення в особистих цілях. Також не враховується доля потерпілого після такого позбавлення волі (особу може бути вбито, утримано у в'язниці або навіть передано за кордон тощо) [4, с. 272].

Зв 'язок з державою.

Пряма чи опосередкована участь держави є загальною ознакою для кожного порушення прав людини. У випадку з насильницьким зникненням саме ця ознака є визначальною, бо дозволяє відмежувати досліджуваний злочин від інших посягань, пов'язаних з позбавленням волі [4, с. 272]. Ст. 2 Конвенції ООН 2006 р. містить пряму вказівку на суб'єкта злочину «насильницьке зникнення», оскільки закріплює таке формулювання: «...представниками держави чи особами або групами осіб, які діють з дозволу, за підтримки чи за згодою держави. » [3].

Традиційно відповідно до міжнародного права такий злочин, як насильницьке зникнення, можуть вчинити лише державні суб'єкти [5, с. 15]. Однак відсутність офіційного закріплення поняття недержавних суб'єктів, які діють без будь-якої участі держави, в положеннях Конвенції ООН 2006 р. не означає, що злочини, скоєні недержавними суб'єктами, повністю виходять за межі аналізованого визначення. Насильницьке зникнення як злочин становлять всі випадки, які мають місце за безпосередньої згоди, підтримки або дозволу держави [2, с. 54]. Ст. 3 Конвенції ООН 2006 р. покладає на кожну державу-учасницю зобов'язання щодо всебічного розслідування випадків вчинення насильницьких зникнень, вчинюваних особами чи групами осіб, які діють без дозволу, підтримки чи згоди держави, і, відповідно, притягнення винних до кримінальної відповідальності [3].

Таким чином, за міжнародним правом саме участь держави є однією з визначальних ознак насильницького зникнення. І це, на мій погляд, відокремлює зазначений злочин від подібних посягань (наприклад, від викрадення особи). Адже за умови участі держави діяння набуває особливо небезпечного характеру. Окрім того, слід наголосити на тому, що саме наявність державного агента є поєднувальною ланкою між елементами досліджуваного злочину загалом, без якого втрачає сенс третій елемент, - відмова від надання інформації про долю зниклого. Як слушно зазначає В. Цвікі, це пов'язано з тим, що жоден суб'єкт, крім державного, не має обов'язку надавати вказану інформацію [5, с. 51].

Відсутність інформації

Зазначений елемент має три частини: 1) відсутність інформації; 2) відмова визнати факт позбавлення волі; 3) відмова надати інформацію про місцеперебування зниклого. При цьому ніколи не вказується, яку інформацію потрібно надати, а також те, яка інформація повинна бути відсутньою, щоб вважати особу такою, щодо якої вчинено насильницьке зникнення. Всі перераховані частини є альтернативними [1, с. 19], тобто наявність навіть однієї дає підстави розцінити вчинене діяння як насильницьке зникнення.

Розглядуваний елемент є специфічною ознакою насильницького зникнення, відмежовуючи останнє від суміжних злочинів, пов'язаних з незаконним позбавленням волі, вчинюваних державними агентами. Адже до уваги береться не лише сам факт позбавлення волі, а відмова уповноваженого органу надати будь-яку інформацію як щодо самого діяння, так і щодо долі затриманого. насильницький зникнення міжнародний договір

Поза захистом закону.

Названий елемент є чи не найбільш дискусійним на сьогодні.

У ст. 2 Конвенції ООН 2006 р. використовується зворот «поза межами захисту закону» [3] як те, що чітко присутнє, якщо людина зникає [1, с. 14].

Під час розробки проекту Конвенції ООН 2006 р. вирішення потребували три основних спірних питання: 1) визначення як елементу злочину або як наслідку; 2) елемент наміру; 3) елемент часу. І якщо два останніх питання було вирішено на користь виключення зазначених елементів із поняття насильницького зникнення, то щодо першого - єдиного підходу не існує і по сьогодні. Попри численні дискусії, на міжнародному рівні не було ухвалено остаточного рішення щодо визнання залишення особи поза захистом закону елементом злочину «насильницьке зникнення» або його наслідком. По сьогодні Конвенцією ООН 2006 р. кожній державі-учасниці надано право тлумачити цей елемент на власний розсуд під час ратифікації документа [2, с. 56].

Ст. 146-1 КК України не містить вказівки на такий міжнародно- правовий елемент насильницького зникнення, як залишення поза захистом закону. Однак, на мою думку, ця ознака є обов'язковим наслідком досліджуваного злочину, який підкреслює його специфічність і небезпечність. Адже безпосередній об'єкт залишення особи без захисту охоплює велике коло суспільних відносин, що пов'язано з широким переліком можливих як суб'єктів вчинення відповідного діяння (зокрема, це можуть бути не лише службові особи органів державної влади, а й особи або групи осіб, які діють з дозволу, за підтримки чи за згодою держави в особі службових осіб державних органів), так й осіб, які можуть бути потерпілими (не враховуючи підозрювану або заарештовану на законних підставах особу) [7, с. 169].

Незважаючи на те, що питання обов'язковості всіх перерахованих чотирьох елементів залишається спірним на теоретичному рівні [2, с. 54], всі вони передбачені Конвенцією ООН 2006 р., яка має статус міжнародного договору, а отже, містить положення, які мають брати до уваги всі держави-учасниці цього документа при закріпленні у національному законодавстві засобів протидії насильницьким зникненням.

Література

1. Maria Fernanda Perez Solla. Enforced Disappearance in International Human Rights. McFarland & Co Inc. March 3, 2006. 247 p.

2. Marthe Lot Vermeulen. Enforced Disappearance. Determining State Responsibility under the InternationalConvention for the Protection of All Persons from Enforced Disappearance. School of Human Rights Research Series. 2012. Volume 51. 543 p.

3. Міжнародна конвенція про захист усіх осіб від насильницьких зникнень: Конвенція ООН від 20 грудня 2006 р. Офіційний вісник України. 2015. № 54. Ст. 1737.

4. Tullio Scovazzi and Gabriella Citroni. The Struggle against Enforced Disappearance and the 2007 United Nations Convention. Leiden Boston. 2007. Р. 272

5. Philip Linghammar. Time for Enforced Disappearance to Disappear. A Study of the International Legal Instruments Addressing Enforced Disappearance. 2008. 38 p. URL: https://citeseerx.ist.psu.edu/viewdoc/download?doi=10.1.1.509.2570&rep=rep1&type=pdf

6. Цвікі В.Ю. Міжнародно-правовий захист осіб від насильницьких зникнень: дис.... канд. юрид. наук: 12.00.11. Львів. 2017. 240 c.

7. Наумова О.С. Кримінально-правова протидія злочинам проти волі особи (за статтями розділу ІІІ Особливої частини КК України): дис.... канд. юрид. наук: 12.00.08. Київ, 2017. 245 с.

Размещено на Allbest.ru