До питання кримінальних правопорушень щодо неправомірних дій проти командирів (начальників) у кримінальному законодавстві України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Гуманітарний інститут Національного університету оборони України

імені Івана Черняховського

До питання кримінальних правопорушень щодо неправомірних дій проти командирів (начальників) у кримінальному законодавстві України

Іван Васильцюн, слухач, підполковник

У Кримінальному кодексі України визначено:

Стаття 404. Опір начальникові або примушування його до порушення службових обов'язків.

Стаття 405. Погроза або насильство щодо начальника.

Безпосереднім об'єктом злочину є порядок підлеглості та військової честі, а його додатковим обов'язковим об'єктом - життя і здоров'я особи.

З об'єктивної сторони злочин виражається у діях і може мати такі форми:

1) погроза вбивством або заподіянням тілесних ушкоджень чи побоїв начальникові або знищенням чи пошкодженням його майна у зв'язку з виконанням ним обов'язків з військової служби (ч. 1 ст. 405 КК України);

2) заподіяння тілесних ушкоджень, побоїв або вчинення інших насильницьких дій щодо начальника у зв'язку з виконанням ним обов'язків з військової служби (ч. 2 ст. 405 КК України). [1].

Отже, погроза передбачає залякування начальника заподіянням йому фізичної шкоди, а саме: вбивством його, заподіянням йому тілесних ушкоджень будь-якого характеру і ступеня тяжкості, нанесенням побоїв або знищенням чи пошкодженням його майна. Погроза розголосити відомості, що ганьблять начальника або близьких йому осіб, погроза нанести ляпас, позбавити свободи руху, погроза посяганням на його статеву свободу або статеву недоторканість, а так само погроза, висловлена у невиразній формі («ти у мене побачиш», «дочекаєшся» тощо), не становлять злочину, передбаченого ст. 405 КК України. За наявності відповідних підстав деякі із цих видів погроз можуть бути кваліфіковані як злочин проти волі, честі та гідності особи, злочин проти авторитету органів державної влади або проти правосуддя.

Поряд з цим, погроза може бути усна, письмова чи виражена жестами, висловлена один раз чи систематично, начальнику безпосередньо або через третіх осіб, адресована одночасно кільком начальникам. Погрозу, виражену шляхом направлення у бік начальника зарядженої зброї, треба відрізняти від замаху на вбивство.

Побої - це два чи кілька ударів, що спричинили потерпілому фізичний біль, але не потягли заподіяння йому тілесних ушкоджень. У практиці побоями часто визнаються тілесні ушкодження (найчастіше легкі), що не були належним чином зафіксовані в медичних документах або шляхом освідування потерпілого і підтверджені висновком судово-медичної експертизи.

До інших насильницьких дій щодо начальника можна віднести незаконне позбавлення волі або викрадення, незаконне введення в його організм наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, зґвалтування тощо. При цьому ці діяння, вчинені без кваліфікуючих обставин, повністю охоплюються ч. 2 ст, 405 КК України і не потребують додаткової кваліфікації, відповідно, за ч. 1 ст. 146, ч. 1 ст. 314, ч. 1 ст. 152. ч. 1 ст. 153 КК України.

Також слід зазначити, що нанесення начальнику одиничного удару, наслідком якого не стало спричинення тілесних ушкоджень, може розглядатися як замах на насильство щодо начальника. Умисне вбивство начальника у зв'язку з виконанням ним обов'язків з військової служби, не поєднане з опором начальнику чи примушуванням його до порушення обов'язків з військової служби, кваліфікується за п. 8 ст. 115 КК України.

Насильницькі дії підлягають кваліфікації за ст. 405 КК України, якщо вони не пов'язані, з опором начальнику або примушуванням його до порушення обов'язків служби. Це можуть бути випадки насильства щодо начальника або у зв'язку з його загальною службовою вимогливістю, тобто у зв'язку з його діями по службі, що мали місце в минулому, або безпосередньо у відповідь на, законні вимоги щодо підлеглого, пред'явлені у даний момент. Так кваліфікуються, наприклад, насильницькі дії солдат щодо сержантів за те, що ті не створювали їм полегшені умови служби порівняно з солдатами, які пізніше їх були призвані на військову службу. Якщо ж такі насильницькі дії пов'язані з вимогами щодо створення полегшених умов служби у майбутньому, діяння треба кваліфікувати за ст. 404 КК України як примушування начальника до порушення покладених на нього обов'язків.

Якщо підлеглий у відповідь на зауваження начальника в зв'язку з порушенням ним військової дисципліни б'є його і спричинює йому побої, його дії слід кваліфікувати за ст. 405 КК України, а якщо ж він робить спробу перешкодити виконанню застосованого до нього дисциплінарного стягнення або вчинює опір - в його діях присутні ознаки злочину, передбаченого ст. 404 КК України.

Заподіяння начальнику умисного тяжкого тілесного ушкодження потребує додаткової кваліфікації за ч. ч. 1 або 2 ст. 121 КК України, його умисне вбивство, якщо воно не пов'язане із опором начальникові або примушуванням його до порушення покладених на нього обов'язків з військової служби - за ст. ст. 115, 116 або 118 КК України, а убивство через необережність - за ст.119 КК України.

Суб'єктом злочину може бути лише військовослужбовець (військовозобов'язаний підчас проходження зборів), який є підлеглим щодо начальника, якому він погрожує або проти якого здійснює насильство.

3 суб'єктивної сторони злочин вчинюється тільки з прямим умислом. Обов'язковою ознакою злочину є мотив погроза або насильство щодо начальника здійснюються із за невдоволення службовою діяльністю начальника взагалі або невдоволення його конкретним вчинком чи рішенням, прийнятим у зв'язку з виконанням ним обов'язків по військовій службі Оскільки вказані обов'язки не передбачають вчинення начальником незаконних дій або прийняття незаконних рішень, то погроза або насильство щодо начальника, вчинені у зв'язку з його незаконною діяльністю, не можуть кваліфікуватися за ст. 405 КК України військовий правопорядок у цих випадках не порушується Так само не можуть кваліфікуватися за цією статтею погроза або насильство щодо начальника, вчинені на прохання цивільних осіб або на ґрунті особистих неприязних відносин (з помсти за поведінку, яка мала місце до призову на військову службу, із ревнощів, у зв'язку з підозрою в крадіжці особистих речей тощо).

Підсумовуючи, можливо висловити такі пропозиції:

1. Для ефективного застосування кримінального законодавства про злочини проти начальників (командирів) важливо запровадити гарнізонну ланку військових судів на території України, утворити апеляційний військовий суд та військову палату Верховного суду. Це значно посилить, перш за все, захист прав військовослужбовців в ході кримінальних проваджень.

Поряд з цим кількість судів та суддів формувати в залежності від кількості військових частин (установ), що розташовані в тому чи іншому гарнізоні.

Віднести до підсудності військових судів, як кримінальні, так і адміністративні правопорушення за участю військовослужбовців.

Віднести до компетенції військових судів вирішення спірних питань щодо проходження військової служби. Розгляд військовими судами також справ щодо притягнення до відповідальності учасників незаконних збройних формувань та застосування амністії щодо них.

2. Також вважаємо, що необхідно запровадити в Україні на законодавчому рівні ведення статистики та аналізу військових правопорушень з подальшою метою удосконалити систему роботи органів досудового розслідування та удосконалити в подальшому судову практику.

кримінальний неправомірний командир начальник

Список використаних джерел

1. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2001. №25-26.

Размещено на Allbest.ru