Про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Відділ забезпечення інтеграції академічної та університетської правової науки та розвитку юридичної освіти

Київського регіонального центру Національної академії правових наук України

Про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України

Красицька Л.В.

доктор юридичних наук, доцент,

провідний науковий співробітник

З початку тимчасової окупації території України (з 20 лютого 2014 року) в правозастосовній практиці виникає багато проблемних питань, пов'язаних з розглядом цивільних справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи.

В Огляді даних про стан здійснення правосуддя у 2020 році зазначається, що серед справ окремого провадження значну частину складають справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення 54,7 тис. (76,5%). З них кожна п'ята справа про встановлення фактів, що мають юридичне значення (народження, смерті, інших), на тимчасово окупованій території України [1].

Відповідно до частин першої - третьої статті 317 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника. Заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду. У рішенні про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, зокрема, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків [2].

Частиною третьою статті 2 Закону України 18 січня 2018 р. № 2268-VIII «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» передбачено, що діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв'язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи [3]. Таким чином, в цьому законодавчому акті визнається допустимим підтвердження факту народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях документами, які видані на цих територіях.

У той же час особливості правового режиму на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя визначаються Законом України від 15 квітня 2014 р. № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», в частині другій і третій статті 9 якого передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків [4]. Отже, в цьому нормативно-правовому акті відсутні положення про винятки з правила щодо недійсності документів, виданих на тимчасово окупованій території, які стосуються документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на цих територіях.

Крім того, виникають питання щодо можливості використання як доказів документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях, які видані, зокрема, не медичними закладами, а незаконно створеними органами на тимчасово окупованих територіях.

В судовій практиці усталеним є підхід, викладений в Інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 квітня 2016 року №9-1130/0/4-16 «Про окремі питання застосування Закону України від 04 лютого 2016 р. № 990- VIII «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України»: під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту наро - дження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать [5].

Вбачається, що саме застосування «намібійських винятків» при розгляді справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення (народження, смерті, інших), на тимчасово окупованій території України сприятиме забезпеченню прав і свобод особи. Безумовно, що оцінка доказів та застосування «намібійських винятків» має ґрунтуватись на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх наявних у справі доказів.

факт народження смерть окупований

Література

1. Огляд даних про стан здійснення правосуддя у 2020 році. URL: https://court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/main_ site/ogl_2020.pdf (дата звернення: 22.06.2021).

2. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р. № 1618-IV. Офіційний вісник України. 2004. № 16. Ст. 1088.

3. Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях: Закон України 18 січня 2018 р. № 2268-VZII. Відомості Верховної Ради України. 2018. № 10. Ст. 54.

4. Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України: Закон України від 15 квітня 2014 р. № 1207-VII. Відомості Верховної Ради України. 2014. № 26. Ст. 892.

5. Інформаційний лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 квітня 2016 року № 9-1130/0/4-16 «Про окремі питання застосування Закону України від 04 лютого 2016 р. № 990- VIII «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України». URL: https://ts.lica.com.ua/b_text.php?type=3&id=916983&base=1 (дата звернення: 22.06.2021).

Размещено на Allbest.ru