Суб'єкти, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут з підготовки фахівців для підрозділів Національної поліції Львівського державного університету внутрішніх справ

Суб'єкти, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству в Україні

Гурковська К.А., викладач кафедри адміністративного права та адміністративного процесу факультету № 3

Стаття присвячена висвітленню однієї з актуальних теоретико-методологічних проблем адміністративного права щодо питання визначення поняття та переліку суб'єктів, які здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству в Україні. Обґрунтовано актуальність питання визначення суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству. У статті досліджені результати наукових пошуків у напрямі визначення понять суб'єктів адміністративного права та суб'єктів адміністративних правовідносин. Встановлено, що вченими-адміністративістами висловлюються кардинально різні думки щодо визначення зазначених понять. Проведено аналіз наукових праць у сфері права, внаслідок чого констатовано відсутність сучасних наукових розвідок, направлених на дослідження поняття та переліку суб'єктів, які діють у сфері запобігання та протидії домашньому насильству в Україні.

Сучасне законодавство, регулюючи суспільні відносини у сфері протидії домашньому насильству, не декларує визначення поняття суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, проте визначає перелік зазначених суб'єктів. Законодавець відносить до кола суб'єктів, котрі здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насиллю: спеціально уповноважені органи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству; інші органи й установи, на які покладаються функції зі здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству; загальні та спеціалізовані служби підтримки постраждалих осіб; громадян України, іноземців та осіб без громадянства, котрі перебувають на території України на законних підставах.

На підставі висловлених наукових тверджень у науці адміністративного права та беручи до уваги широкий підхід законодавця, сформульовано поняття «суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству», досліджено їх перелік. Формулювання зазначеного поняття дає можливість для постановки питання щодо внесення змін і доповнень до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Ключові слова: запобігання та протидія домашньому насильству, спеціально уповноважені органи, заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

SUBJECTS IMPLEMENTING MEASURES TO PREVENT AND COMBAT DOMESTIC VIOLENCE IN UKRAINE

The international community is increasingly paying attention to the international community's fight against all forms of violence today. Domestic violence is still a widespread “curse” to be fought without litigation. Responding promptly to reports of domestic violence will undoubtedly contribute to preventative measures aimed at eliminating, destroying and eradicating the determinants of such misconduct.

The purpose of the article is to substantiate the problem of defining the notion of subjects taking measures to prevent and combat domestic violence, based on the analysis of the legislation that regulates public relations in the field of combating domestic violence.

The Law of Ukraine “On Prevention and Countering Domestic Violence” declares that the state policy in the field of prevention and counteraction to domestic violence is aimed at providing a comprehensive integrated approach to overcoming domestic violence, providing comprehensive appropriate assistance to the victims of such violence and strengthening the nonviolent violence model relations.

A system of actors is taking place to take measures in the field of preventing and combating domestic violence, in order to implement the aforementioned directions of the state policy on preventing and combating domestic violence in Ukraine.

A priority feature of the system of these entities is the presence of a large number of them, as well as their differences in nature, forms and methods of activity and powers.

The legislator refers to the subjects who take measures in the field of prevention and combating domestic violence:

1) specially authorized bodies in the field of preventing and combating domestic violence;

2) other bodies and institutions responsible for the implementation of measures to prevent and combat domestic violence;

3) general and specialized victim support services;

4) citizens of Ukraine, foreigners and stateless persons who are legally on the territory of Ukraine.

We believe that actors, who take measures in the field of preventing and combating domestic violence, are empowered by law with the powers of public administration and local self-government, their structural subdivisions, associations of citizens, enterprises, institutions, organizations regardless of ownership, and also individuals - citizens of Ukraine, foreigners and stateless persons, who are endowed with the relevant legal personality and enter into administrative and legal relations in the field of prevention and counteraction violence, and aimed at preventing, terminating and prosecuting the perpetrators.

Key words: prevention and counteraction to domestic violence, specially authorized bodies, measures of prevention and counteraction to domestic violence.

Сьогодні світовою спільнотою з огляду на загально- гуманістичні принципи та відповідальність держав перед своїми громадянами дедалі активніше приділяється увага боротьбі міжнародного співтовариства з усіма проявами насилля. Домашнє насильство є об'єктивним «індикатором» негативних тенденцій у суспільстві та досі лишається всесвітньо поширеним «прокляттям», із яким потрібно боротися без тяганини. Своєчасне реагування на повідомлення про домашнє насильство, безсумнівно, сприятиме провадженню превентивних заходів, направлених на усунення, виключення і знищення детермінант таких неправомірних дій.

Значний доробок у дослідження проблематики домашнього насильства і його попередження внесли А. Блага, В. Брижик, А. Волощук, В. Галунько, О. Горбова, Б. Голо- вкін, Т Журавель, О. Кочемировська, Л. Крижна, К. Левченко, Ю. Лисюк, О. Мартиненко, Ю. Приколотіна, Х. Ярмакі, М. Ясеновська та ін.

Різноманітні питання щодо суб'єктів адміністративного права загалом, а також окремі напрями їхньої діяльності щодо провадження протидії домашньому насиллю стали предметом наукових досліджень таких відомих учених-адміністративістів, як: В. Авер'янов, О. Бандурка, Ю. Битяк, Ю. Ведєрніков, І. Голосніченко, О. Дудоров, Т Коломоєць, О. Ковальова, В. Колпаков, О. Кузьменко, М. Марченко, М. Матузов, Т. Мацелик, Т Мінка, О. Остапенко, М. Стахурський, С. Стеценко, О. Уварова, М. Хавронюк, Г Христова, Ю. Шемшученко, В. Шкарупа та ін.

Аналіз наукових праць у сфері права дає підстави констатувати відсутність сучасних наукових розвідок, направлених на дослідження поняття та переліку суб'єктів, що діють у сфері запобігання та протидії домашньому насильству в україні.

Мета статті - на основі аналізу законодавства, яке регулює суспільні відносини у сфері протидії домашньому насильству, обґрунтувати актуальність проблеми визначення поняття суб'єктів, котрі здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон) декларує, що державна політика у напрямі запобігання та протидії домашньому насиллю направлена на забезпечення комплексного інтегрованого підходу до здолання домашнього насилля, забезпечення усебічної належної допомоги особам, постраждалим від такого насилля, та зміцнення ненасильницької моделі поведінки у приватних відносинах.

Основні напрями упровадження політики держави щодо запобігання та протидії домашньому насиллю - це: запобігання домашньому насиллю; результативне реагування на випадки сімейного насилля шляхом впровадження механізму взаємодії суб'єктів, які реалізують заходи із запобігання та протидії домашньому насиллю; допомога та захист постраждалих осіб, гарантування відшкодування шкоди, завданої таким насиллям; ефективне розслідування випадків домашнього насильства, притягнення кривдників до закріпленого законом виду юридичної відповідальності та коригування їхньої поведінки [1].

З метою реалізації наведених напрямів політики держави щодо запобігання та протидії домашньому насиллю в Україні створена система суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Пріоритетною ознакою системи зазначених суб'єктів є наявність їх значної кількості, а також їх відмінність за характером, формами та методами діяльності та повноваженнями.

Домашнє насилля є глобальною, комплексною, масштабною проблемою, вирішенням якої повинні займатися як органи державної влади, так і громадянське суспільство. Незважаючи на дослідження цієї проблеми різними фахівцями, вона досі залишається не вирішеною.

Досліджуючи статус суб'єктів у сфері запобігання та протидії домашньому насиллю, доцільно визначити поняття статусу.

Філософським енциклопедичним словником визначено статус як «соціальний, співвідносний стан (позицію) індивіда або групи у соціальній системі, який визначається низкою ознак, специфічних для цієї системи (економічних, професійних, етнічних та ін.)» [2, с. 626].

Є багато різних наукових думок щодо визначення правового статусу органу державного управління. О. Якимов визначає такі складники правового статусу органу державної влади: цільовий блок; компетенцію; організаційний блок елементів; відповідальність [3, с. 106]. Зокрема, до цільового блоку автором включені такі категорії, як «мета», «завдання» та «функції».

Д. Бахрах в адміністративно-правовому статусі колективних суб'єктів виділяє три основні блоки: цільовий, структурно-організаційний і компетенційний [4, с. 26-27].

Найбільш поширене визначення поняття суб'єкта адміністративного права, запропоноване В. Авер'яновим, як учасника суспільних відносин, що наведений суб'єктивними правами та виконує суб'єктивні обов'язки, установлені адміністративно-правовими нормами [5, с. 214-215].

В. Колпаков у визначенні суб'єктів адміністративного права акцентує на їхній здатності до виконання покладених обов'язків і реалізації наданих прав у сфері публічного адміністрування [6, с. 73].

Т. Коломоєць відносить до суб'єктів адміністративного права і юридичних, і фізичних осіб, називаючи їх основними ознаками наявність прав та обов'язків у сфері державного управління та здатність до реалізації прав і виконання обов'язків [7, с. 78].

І. Голосніченко, М. Стахурський і Н. Золотарьова звертають увагу на наявність суб'єктивних прав і обов'язків суб'єктів адміністративного права, визначаючи їх як учасників адміністративних правових відносин, тобто ототожнюючи їх [8, с. 12]. Тотожними поняття «суб'єкт адміністративного права» та «суб'єкт адміністративних правових відносин» вважають М. Матузов [9, с. 288] і М. Марченко, котрі говорять про поширеність використання цих понять як синонімів [10, с. 263].

Водночас великою кількістю учених-адміністрати- вістів обстоюються позиції диференціювання понять «суб'єкт адміністративного права» та «суб'єкт адміністративних правових відносин».

Зокрема, В. Авер'янов обґрунтовує значно вужче коло суб'єктів адміністративних правових відносин, котрі беруть участь у цих відносинах, аніж суб'єктів адміністративного права, що можуть виступати як реальними учасниками цих відносин, так і виключно потенційними претендентами на таку участь [5, с. 95]. адміністративний домашній насильство

Аналогічну позицію обстоюють В. Шкарупа та Ю. Вєдєрніков, підкреслюючи, що суб'єкти адміністративного права можуть стати суб'єктом адміністративних правових відносин тільки за наявності адміністративно- правових норм, які передбачають права й обов'язки певного суб'єкта, його адміністративну правоздатність і дієздатність, а також наявність підстав для виникнення, зміни та припинення правових відносин [11, с. 40-41]. До того ж, практично усіма учасниками дискусії висловлено одностайну думку стосовно віднесення до суб'єктів адміністративного права як юридичних, так і фізичних осіб, наділених державою правами й обов'язками у сфері публічного адміністрування та місцевого самоврядування.

Повністю погоджуючись із М. Легенькою, вважаємо доцільним враховувати як актуальні обидва аналізовані підходи, оскільки певна частина суб'єктів адміністративно-правового реагування на факти домашнього насилля, тобто органи державної влади, наділені повноваженнями у заданій сфері, одночасно є суб'єктами адміністративного права й адміністративних правових відносин, а деяка частина, будучи наділеною потенційними правами, можуть вступати у правові відносини тільки за певних умов [12, с. 155].

У багатьох дефініціях визначається перелік суб'єктів адміністративного права. Зокрема, В. колпаков, даючи визначення поняттю суб'єктів адміністративного права, відносить до них органи державної виконавчої влади та їхні структурні підрозділи, громадські організації, адміністрації підприємств, установ, організацій, виконавчі підрозділи органів місцевого самоврядування, громадян, осіб без громадянства та іноземних громадян [13, с. 100].

З огляду на проблематику нашого наукового дослідження цінною вважаємо наукову позицію В. Авер'янова, котрий звертає увагу на широке коло учасників суспільних відносин, наділених адміністративним правом правосуб'єктністю, внаслідок чого доходить висновку стосовно значно ширшого переліку суб'єктів адміністративного права. до таких суб'єктів науковцем віднесені громадяни, іноземці, особи без громадянства, державні органи (насамперед органи виконавчої влади, а також внутрішні підрозділи їх апарату), органи громадських організацій, адміністрації підприємств, установ, організацій, а також органи місцевого самоврядування [14, с. 190].

Власне, таким широким підходом керувався законодавець, відносячи до кола суб'єктів, які здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насиллю:

1) спеціально уповноважені органи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;

2) інші органи й установи, на котрі покладаються функції зі здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;

3) загальні та спеціалізовані служби підтримки постраждалих осіб;

4) громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території україни на законних підставах [1].

Відповідно до поданої класифікації спеціально уповноваженими органами у сфері запобігання та протидії домашньому насиллю є:

- центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;

- центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;

- Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, у т. ч. їхні структурні підрозділи, до повноважень яких належить здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;

- сільські, селищні, міські, районні у містах (у разі їх створення) ради, їх виконавчі органи, до повноважень яких належить здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству [15, с. 137].

На підставі вищенаведеного законодавчо закріплена система суб'єктів, що діють у напрямі запобігання та протидії домашньому насиллю. Водночас це питання ще неналежно досліджене у правовій науці, немає його дефініції, не напрацьовані теоретико-наукові засади її формулювання, не визначені підходи до систематизації вказаних суб'єктів.

М. Легенька подає авторське визначення суб'єктів адміністративно-правового реагування на вчинення домашнього насильства. На думку дослідниці, це «наділені відповідними повноваженнями державні органи, органи виконавчої влади та місцевого самоврядування і їх структурні підрозділи, об'єднання громадян, підприємства, установи й організації, а також фізичні особи - громадяни України, іноземці й особи без громадянства, які наділені відповідною правосуб'єктністю та вступають в адміністративно-правові відносини у зв'язку із вчиненням такого насильства і спрямовані на його припинення, недопущення надалі та покарання кривдника» [12, с. 158].

у нашому дослідженні звертаємо увагу на систему суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Вважаємо, що суб'єктами, які здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, є наділені передбаченими законодавством повноваженнями органи публічної адміністрації та місцевого самоврядування, їхні структурні підрозділи, об'єднання громадян, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, а також фізичні особи - громадяни України, іноземці й особи без громадянства, котрі наділені відповідною правосуб'єктністю, вступають в адміністративно-правові відносини у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і спрямовані на його запобігання, припинення та притягнення кривдників до юридичної відповідальності.

Тож можна зробити висновок, що у Законі визначено систему суб'єктів, які діють у сфері запобігання та протидії домашньому насильству. Дослідивши перелік цих суб'єктів, було встановлено, що до них належать наділені передбаченими законодавством повноваженнями органи публічної адміністрації та місцевого самоврядування, їхні структурні підрозділи, об'єднання громадян, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, а також фізичні особи - громадяни України, іноземці й особи без громадянства, які наділені відповідною правосуб'єктністю та вступають в адміністративно-правові відносини у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і спрямовані на його запобігання, припинення та притягнення кривдника до юридичної відповідальності.

Література

1. Про запобігання та протидію домашньому насильству: Закон України від 7 грудня 2017 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/2229-19 (дата звернення: 29.04.2020).

2. Философский энциклопедический словарь / С.С. Аверинцев, Э.А. Араб-Оглы, Л.Ф. Ильичев и др. Москва: Сов. энцикл., 1989. 815 с.

3. Якимов А.Ю. Статус субъекта административной юрисдикции. Государство и право. 1996. № 8. С. 100-111.

4. Бахрах Д.Н. Административное право: учебник. Москва: БЕК, 1996. 3б8 с.

5. Авер'янов В.Б. Адміністративне право України. Академічний курс: у 2 т. Київ: Юридична думка, 2007. Т 1 / ред. колегія Авер'янов В.Б. та ін. 592 с.

6. Курс адміністративного права України: підручник / В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко, І.Д. Пастух та ін. ; за ред. В.В. Коваленка. Київ: Юрінком Інтер, 2012. 808 с.

7. Адміністративне право України: підручник / за заг. ред. Т.О. Коломоєць. Київ: «Істина», 2008. 500 с.

8. Голосніченко І.П., Стахурський М.Ф., Золоторьова Н.І. Адміністративне право України: основні поняття: навчальний посібник / за заг. ред. І.П. Голосніченка. Київ: ГАН, 2005. 232 с.

9. Матузов Н.И. Юридические обязанности личности. Теория государства и права: Курс лекций / под ред. Н.И. Матузова и А.В. Маль- ко. Москва, 2000. 306 с.

10. Проблемы теории государства и права: учебное пособие / под ред. М.Н. Марченко. Москва: Юристь, 2001.656 с.

11. Ведєрніков Ю.А. Адміністративне право України: навчальний посібник. Київ: Центр навчальної літератури, 2005. 336 с.

12. Легенька М. Суб'єкти адміністративно-правового реагування на вчинення домашнього насильства та їх повноваження. Підприємництво, господарство і право. № 3. 2019. С. 153-159.

13. Колпаков В.К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: монографія. Київ: Юрінком Інтер, 2004, 528 с.

14. Адміністративне право України. Академічний курс: підручник: у 2 т. Т 1. / ред. кол.: В.Б. Авер'янов. Київ: Юридична думка, 2004. 584 с.

15. Кушнір К.Ю., Сукмановська Л.М. Спеціально уповноважені органи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству. Юридичний науковий електронний журнал. 2019. № 1. С. 136-140.

Размещено на Allbest.ru