Використання технології розпізнавання осіб у контексті прав людини на захист персональних даних

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНОЛОГІЇ РОЗПІЗНАВАННЯ ОСІБ У КОНТЕКСТІ ПРАВ ЛЮДИНИ НА ЗАХИСТ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ

Зайцева А.В.

студентка Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ

Науковий керівник: Алєксєєнко І.В. доктор політичних наук, професор, завідувач кафедрою міжнародних відносин Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ

Створення умов при яких кожна людина буде відчувати себе в безпеці у всіх часи було головною ціллю у всіх напрямках діяльності держави. Більш того, необхідність держави існувати також безпосередньо проявляється через людську потребу бути захищеною. Відсутність особистої безпеки людини можна прирівняти к відсутності будь-якого зв'язку між людськими зусиллями та досяганням цілей. І, як виявилось, саме через це громадяни згодні терпіти часткові обмеження своїх прав і свобод від спеціалізованих органів державної влади, які, на думку народу, мають усе необхідні інструменти встановлення правопорядку в своїх руках, щоб забезпечити безпеку людини.

Особливо важливим питання безпеки особистості постає в контексті впровадження новітніх технологій. Застосування відеокамер наразі прослідковується всюди: в торгівельних центрах, супермаркетах, в деяких закладах освітнього процесу і навіть просто на вулиці та дорогах. Такі системи встановлюють у деяких об'єктах транспортної інфраструктури (в аеропортах, на станціях метро) з метою забезпечення транспортної безпеки. Але, не потрібно забувати, що застосування новітніх систем відеоспостереження служить не лише ефективним засобом профілактики правопорушень, а й дієвим інструментом їхнього розслідування. Більш того, програмні забезпечення настільки оновили, що, при зйомці відбувається аналіз даного потоку до якого приєднується нова технологія розпізнавання особи, нібито маючи на меті контроль положення та порушника було впізнано одразу. Як зазначають дослідники, структурна система має бути побудована таким чином, щоб при фіксації особи, підданої даному виду адміністративної покарання, воно відразу ж було затримано.

Щодо законодавчої сторони цього питання, на сьогодні будь-яке спеціальне правове регулювання використання даних технологій відсутнє, тож громадянам потрібно керуватись законом Україні «Про захист персональних даних». Згідно даному закону «персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована»[3]. Інформація щодо фізичних осіб, яка зібрана у результаті відеоспостереження із системою розпізнавання осіб, виступають персональними, оскільки вони характеризують фізіологічні та біологічні особливості людини. [1]

Багато дослідників вивчаючи дану тематику наголосили, що обробка даних про особу можлива лише при наявності згоді суб'єкта на сканування своєї особи, при чому дана згода повинна бути лише у письмовому варіанті. Так згідно із ст. 6 ЗУ «Про захист персональних даних», маємо: «Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини»[3]. А також згідно із ст.8 про права суб'єкта персональних даних ЗУ «Про захист персональних даних»: «Суб'єкт має право пред'являти вмотивовану вимогу володільцю персональних даних із запереченням проти обробки своїх персональних даних».[3]

Можна зазначити, що такі технології вищими органами можуть також бути використаними за власними цілями, наприклад вони можуть зловживати спостереженням та виявленням осіб які збираються на протестах, мітингах чи представників інших громад. На наш погляд, такий захід є надмірним, тому що повністю виключає можливість застосування досягнень цифровізації для зниження рівня злочинності. Проте для забезпечення компромісу між бажанням громадян захистити своє приватне життя, унеможливити мимовільне втручання в нього та необхідність забезпечення безпеки слід чітко регламентувати процедуру внесення особи до бази даних злочинців та суворо визначити коло тих суб'єктів, які можуть мати доступ до такої бази.[2] юридичний правовий інформація законодавчий

Підсумовуючи вище наведене, можна відзначити, що технологія розпізнавання осіб може мати успіх якщо її використовувати із ціллю зниження рівню злочинності. Але разом із цим є і великий ризик на втручання в приватне життя громадян держави із вірогідністю їх подальшого оголошення, але потрібно пам'ятати , що згідно із Законом про Інформацію ст.301 «Фізична особа сама визначає своє особисте життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб».

Саме тому з метою найбільш ефективної реалізації програм впровадження відеоспостереження слід законодавчо закріпити порядок роботи з базою даних, суб'єктний склад осіб, які мають до неї доступ та відповідальність за порушення цього порядку. Крім того, ефективним методом підвищення довіри громадян до системи розпізнавання осіб буде розробка програм освіти у сфері персональних даних. Доведення до широких верств населення у доступному форматі способів їх захисту у разі неправомірного втручання у приватне життя.

Список використаних джерел

1. Бем М. В., Городиський І. М., Саттон Г., Родіоненко О. М. Захист персональних даних: Правове регулювання та практичні аспекти: науково-практичний посібник. К.: К. І.С., 2015. 220 с.

2. Васильєв А. А., Мухопад В. А. Штучний інтелект: юридичний аналіз. Проблеми правового та технічного захисту інформації. 2018. 6 Вип.

3. Про захист персональних даних: Закон України за станом на 1 черв. 2010 р. Верховна Рада України. Київ: Парлам. Вид-во, 2010.

4. Про інформацію: Закон України за станом на 22 груд. 2005 р. Верховна Рада України. Київ: Парлам. Вид-во, 2005.

Размещено на Allbest.ru